Побачення з життям

Розділ 92: Ключ і Меч

Том 15

Побачення з життям

На борту корабля «Фраксінус» на головному моніторі з'явився вид на оглядовий майданчик на вершині вежі Тенґу, звідки повсюди розліталися осколки скла. У той же час з динаміків пролунав лютий сигнал тривоги.

"......!? Це..."

"Виявлено дві сильні хвильові форми Духа! Один з них показує значення категорії Е!"

«Що ......!?»

Почувши слова <Глибокого Кохання> Мінови, Которі звела брови.

Духовна хвильова реакція, категорія - E. Іншими словами, замість звичайного зчитування Духа, з'явилася сутність, наділена силою духу Інверсійного Духа.

Незважаючи на це, ситуація, що склалася, не була абсолютно несподіваною. Зрештою, Тока, яка інвертувала, мала би зараз перебувати там.

На головному екрані два Духи неквапливо стояли, випроставшись на скляній стіні, їхнє довге розвіяне вітром волосся танцювало на вітрі.

«......!»

Поки увага Которі була зосереджена на моніторі, на мосту знову пролунав ще один гучний звук.

Це було відлуння пронизливої сирени, що стискала кров у жилах і розбурхувала навколишнє повітря.

Однак вона не походила з самого корабля. Сигнал тривоги про просторовий струс пролунав лише після того, як ми побачили силу духу цих двох істот.

Зазвичай тривога просторового струсу виникала внаслідок спостереження просторових флуктуацій, які відбуваються, коли в цьому світі з'являються духи з сусіднього світу.

Звичайно, в цій країні ПДЗ не залишила б ці аномальні показники духовних хвиль непоміченими.

Натовп на вулиці негайно розійшовся. Всі поспішали евакуюватися до найближчого притулку.

«Кух......»

Которі кинула погляд на сцену, що відображалася на головному екрані, а потім зробила розчароване обличчя, стиснувши кулак.

«Рататоск» був організацією, що займалася порятунком духів. Вони не могли просто сидіти склавши руки і спостерігати, як розгортається ця надзвичайна ситуація.

Однак Которі нічого не спадало на думку, коли вона намагалася вигадати конкретний метод вирішення ситуації, що склалася. Використання зброї Фраксінуса та Бойової Броні Ріалайзерів могло б придушити Духів-утікачів, але це нічим не відрізнялося б від жалюгідних методів ДІЕМ та ПДЗ. Згодом, якщо їм не вдасться впоратися з силою Духів вручну, проблема затягнеться ще більше.

Однак силу Духа неможливо було запечатати, як би вони не використовували можливості Ріалайзерів. Якщо так, то як Которі та інші до цього часу рятували Духів...

«Ну...»

-Чогось не вистачало. Которі насупилася від болю, що раптово пронизав її голову.

Це нагадувало дуже складну головоломку, в якій бракувало життєво важливого компонента.

Без цієї відсутньої частини було б дуже важко зібрати її докупи.

"! Командире!"

Поки Которі думала туди-сюди по колу, вона повернулася до реальності після того, як один з членів екіпажу покликав її.

На палубі спостережного пункту битва між парою почалася, коли вони обидві відштовхнулися від землі - ні, скоріше, це сталося, коли вони тупнули по стіні. Вони вже ігнорували силу гравітації, коли почали битися.

Одна з них була одягнена у темну астральну сукню і тримав у руці гострий меч - Інверсійний Дух, Тока.

Інша мала хвилясте світле волосся, Дух, який тримав алебарду у формі ключа - якщо вірити словам Оріґамі, то це була Мукуро.

Обидві сторони бігли по стіні, розкидаючи аномальні рівні духовної сили. З кожним обміном зброєю шари скла, що вкривали оглядовий майданчик, руйнувалися один за одним під впливом їхньої духовної сили, а блискучі уламки розліталися в небо.

"...Так чи інакше, ми не можемо просто стояти і спостерігати. Принаймні, шкода навколишньому середовищу може бути..."

Которі збиралася дати вказівки екіпажу, але її раптово перервали.

Пролунав звук, що вказує на дзвінок із зовнішньої лінії.

«Дзвінок... Звідки він?»

«Загальна лінія... йде з мобільного телефону Оріґамі!»

"Що?!? Поквапся і з'єднай нас!"

Коли Которі віддала команду, з динаміка після шурхоту статичного шуму пролунав голос Оріґамі.

"Которі..... Це Оріґамі."

"Оріґамі! Що ти там робиш? Тока і... хто той інший Дух!?"

"Вибач, пізніше поясню ....! Час спливає! Швидше, допоможіть мені! Так далі не можна. Ти можеш зупинити пересування цих двох, використовуючи територію Фраксінуса!?"

"Це ...... можна зробити, але неможливо повністю придушити Духа такої сили. У кращому випадку вони лише відчують, що їхнє тіло стало важчим..."

Коли Которі говорила, інший голос резонував з динаміка.

Голос не належав Оріґамі, але звучав досить виразно чоловічий.

«Зроби це, а решту я візьму на себе...!»

«Що?!»

Которі здивовано розплющила очі.

Голос чоловіка, що з'явився зненацька, лунав з телефону Оріґамі, та все ж Которі була здивована, почувши цей голос, і водночас вона відчула себе спокійніше.

"Ти, про що ти говориш? Я ж казала..."

"Немає часу пояснювати кожну деталь. Я знаю, як їх зупинити, тож, будь ласка, повір мені. Ти допоможеш?"

«............»

Цей серйозний голос змусив Которі на мить замовкнути.

Але потім.

"....Розширити територію до району, де б'ються Тока і Мукуро! Одночасно розгорніть <Іґґдрафоліум>, щоб мінімізувати шкоду, заподіяну околицям!"

«Командире!?»

Члени екіпажу висловили своє здивування. Зрештою, хоча це також було частиною прохання Оріґамі, але щоб Которі справді прислухалася до слів незнайомої людини...

Але чомусь, навіть після того, як Которі прийняла рішення, її не полишало ледь вловиме відчуття того, що воно було позитивно правильним. Так, ніби вони вже робили це раніше; ніби цей хлопець уже кілька разів звертався з таким самим проханням; ніби вже було кілька випадків - де він чинив так само нерозумно.

Которі витягла свої «Чупа-чупси» і перевернула куртку, перш ніж заговорити.

"Досить, виконуйте негайно. Це наша війна!"

«Як справи, Іцуко?»

Оріґамі повернулася до Шідо з тривожним виразом обличчя. Він кивнув головою у відповідь і повернув їй мобільний телефон.

«Ну, вони допоможуть нам.»

"Справді? Це чудово..."

«Ну... те, що ти Оріґамі виступила у ролі посередника, дуже допомогло».

Після того, як Шідо сказав це, Оріґамі похитала головою у відповідь зі звуком фуфу.

"Це неправда. Іцука був тим, хто доніс до них свої почуття".

«Ні, Которі зараз не пам'ятає мене».

Оріґамі ще раз похитала головою, спростовуючи його твердження.

"Можливо, це й так, але в даному випадку, вона довірилися, бо ви брат і сестра, у вас є власний невидимий зв'язок.

«Невже...»

Шідо почухав обличчя, криво посміхнувшись. Потім він глибоко вдихнув і вдарив себе по обличчю, щоб відновити концентрацію.

"Але ми нарешті на старті. Ми повинні знайти спосіб зупинити Мукуро і Току. Зараз ми навіть не знаємо, на якому рівні перебуває симпатія з Мукуро, не кажучи вже про те, чи допоможе поцілунок повернути Току коли у неї запечатані спогади... Так чи інакше на цей наш єдиний шанс".

Шідо стиснув кулак і знову втупився в Оріґамі.

«...... Будь ласка, я не можу зупинити їх обох сам... Можеш мені теж допомогти?»

«Іцуко....»

Оріґамі злегка посміхнулася, даючи власну обіцянку.

«Звісно, якщо я відпущу Іцуку самого, то інша "Я" буде лаяти мене за це».

вигукнула Оріґамі, розчепіривши пальці та повернувшись тілом, щоб продовжити.

"І крім того... я дуже рада, що ти хочеш покластися на мене. Це можливість допомогти тобі Іцуко... Знаєш, дівчата не стануть щасливими, якщо лише їх захищатимуть."

«Оріґамі...»

Коли Шідо вимовив її ім'я, Оріґамі подивилася через його плече, а потім посміхнулася Шідо пустотливою посмішкою. Потім вона витягла з кишені щось схоже на срібний жетон і піднесла його над чолом, коли той задзвенів на знак підтвердження.

"Підтверджено, Тобіічі Оріґамі. --<Брунґільда> активація."

Наступної миті тіло Оріґамі огорнуло слабке світло, і елегантний силует металевої броні огорнув її каркас.

Бойовий костюм був технологічною кульмінацією магічних тенологій, відомих як «Ріалайзери». Це був єдиний інструмент, який дозволяв людям на рівних боротися з Духами.

Оріґамі не лише вдягнула його, але й наклала на «Брунґільду» чисто білу астральну сукню, що нагадувала весільну сукню.

«Це...»

"Хі-хі. Невже ти закохався в мене, Іцуко?"

Незважаючи на те, що Оріґамі відповіла в жартівливій манері, її щоки спалахнули червонуватим відтінком, наче вона була трохи збентежена власними словами.

«Ще й як закохався».

«Ех, хаха....»

Після того, як Шідо повільно розтулив рота у відповідь, він швидко повернув собі самовладання, загостривши погляд.

«- Ходімо, Оріґамі.»

«Так, Іцуко.»

З цими словами вони одночасно вийшли на поле бою.