Близько п'яти років тому дівчинка, відома як Оріґамі Тобіічі, стала «особливою».
Вона завжди отримувала відмінні оцінки в школі та демонструвала вражаючі спортивні здібності, але така досконалість не була чимось неймовірним. Щонайбільше це дозволяло її матері високо тримати голову на батьківських зборах та бесідах з батьками.
Її найкращим навчальним предметом була арифметика, а найгіршим - мова. Її улюбленою їжею була картопляна запіканка, а найменш улюбленою - селера. Коли вона виросте, вона хотіла стати красивою нареченою.
Світ був наповнений здоровим глуздом і звичаями, які ніхто не ставив під сумнів. Коли Оріґамі робила те, що здавалося їй природним, друзі та дорослі гладили її по голові і хвалили. Вона вважала, що світ завжди буде таким добрим до неї.
Але один літній день п'ять років тому все змінилося.
Коли вона повернулася додому, то побачила не знайомий район, а сцену прямо з пекла, охоплену бурхливим багряним полум'ям.
Мамо, тату...
Вона згадала, що її батьки мали бути вдома, і побігла прямо до вогню.
Це був надзвичайно безрозсудний вчинок. Навіть якби вона встигла добігти до свого будинку, то мало що змогла б зробити. Але в той момент Оріґамі не могла думати ні про що інше, окрім як про те, щоб переконатися, що з її батьками все гаразд.
Незабаром вона стояла біля воріт і дивилася, як її батько вибиває двері палаючого будинку і вибігає на вулицю, обіймаючи матір за плечі.
Словами не передати полегшення, яке відчула Оріґамі в ту мить. Її батьки були живі. Вона була безмежно щаслива, сльози наверталися на очі, вона простягла руку до батьків.
Але в наступну мить з неба впав промінь світла.
«Га?»
Оріґамі злетіла в повітря, наче пір'їнка на вітрі.
А її батьків, які стояли там, де сліпучий промінь упав на землю, рознесло на такі крихітні шматочки, що майже неможливо було повірити, що кілька секунд тому вони були людьми.
«А-а... А-а... А-а-а-а!»
Скрегочучи зубами так сильно, що вони застогнали, Оріґамі подивилася на небо.
Там вона побачила силует дівчини, яка вистрілила смертоносним променем світла.
"Ти...
"Мамо, тату."
"Тобі це так просто не минеться! Я вб'ю тебе... Присягаюся, я вб'ю тебе! Клянуся...!"
Оріґамі присягнулася помститися голосом, сповненим ненависті.
Це була її перша зустріч з Духами, відправна точка, яка зв'язала їхні долі разом.
Після того дня Оріґамі змінилася.
Оскільки у неї не було іншої сім'ї, її взяла до себе тітка, яка жила неподалік. І ця тітка була колишнім членом ПДЗ - факт, який визначив подальший хід життя Оріґамі. Тітка розповіла їй про існування істот, які були таємницею від широкого загалу: Духи. Катастрофи, що несуть смерть усьому світу.
Відтоді Оріґамі повністю присвятила себе навчанню та тренуванням, майже до абсурду. Всі її зусилля були спрямовані на одну-єдину мету: вистежити Духа, якого вона бачила того трагічного дня, і помститися йому.
Звичайно, в такому юному віці Оріґамі не знала, як саме це зробити. Натомість вона безперервно, несамовито, відчайдушно тренувалася, щоб бути готовою в ту мить, коли дізнається, хто вбив її батьків. Вона так наполегливо тренувала свій розум і тіло, що була схожа на нещадного диявола чи розлюченого демона, а не на дитину.
Її найкращим предметом було... все. А найгіршим - нічого конкретного. Вона опановувала кожну сферу і кожну навичку, яка їй траплялася, і неодноразово нехтувала поняттям неможливого. З того фатального дня вона не робила різниці між улюбленою та не улюбленою їжею. Її єдиною турботою було отримання необхідних поживних речовин, які допомогли б побудувати сильне тіло, і вона не звертала уваги ні на що інше. Коли вона виросла, її єдиним бажанням було вбити того Духа.
Кілька років по тому, після формального представлення від тітки, Оріґамі стояла перед дверима ПДЗ. Її сумісність з Ріалайзером була одразу ж очевидною, тож її швидко прийняли до їхніх лав як Мага. Після того, як вона приєдналася, її навчання стало ще більш інтенсивним.
Світ був наповнений нісенітницями та суперечностями, які ніхто не ставив під сумнів, не кажучи вже про те, щоб чинити опір. Оріґамі знала, що ніколи не зможе досягти своєї мети самотужки. Єдиний спосіб вижити в цьому жорстокому світі - залишатися зосередженою на єдиній причині, заради якої вона живе.
Але якою б сталевою вона не була, навіть у Оріґамі було дещо, що давало їй відчуття спокою.
Для неї це був хлопчик, якого вона зустріла того дня.
Озираючись назад, можна сказати, що після втрати обох батьків вона відчувала не стільки обожнювання, скільки залежність. Вона покладалася на цього хлопчика і ледве трималася на ногах. Саме тому, хоча він і був головною причиною того, що її вигнали з ПДЗ, вона не ображалася, ні вона просто не могла ображатися на нього.
Коли вона думала про це зараз, вона зрозуміла, що, можливо, це було також тому, що вона зайшла там так далеко, як тільки могла. ПДЗ була створена з метою перемогти Духів, і Ріалайзери наділяли людей надприродними здібностями. Але навіть тоді ПДЗ була ще далека від того, щоб зрівнятися з Духами.
Тому вона шукала більшої сили.
Компанія, яка виробляла Реалізаторів, ДІЕМ Індастріз... вони могли надати їй найсучасніше обладнання і тіло, яке могло б його використовувати.
Тоді Оріґамі...