Моя перша зустріч з Шідо відбулася, коли його всиновили в нашу сім'ю.
Звичайно, я була тоді дитиною, тому не дуже добре це пам'ятаю.
Насправді, деякий час я навіть не знала, що Шідо був моїм прийомним братом. Мій ніжний, добрий і улюблений братик, для мене Шідо був саме таким. У той час я відчувала це саме так.
Мій світ змінився шість років тому.
Коли я стала Духом руками <Фантома>.
Озираючись назад, я впевнена, що я була обрана для того, щоб надати захист <Камаеля> Шідо.
Насправді, це неприємна історія. Більше того, людина, про яку йдеться, егоїстично зникає до того, як я встигаю подати скаргу. Людина, яка дає людям відчути, що з нею нічого не можна вдіяти.
Так чи інакше, я стала Духом. А ще приблизно в той самий час мене вистежив <Рататоск> і призначив командиром для підготовки до прибуття інших Духів.
Я була врятована Шідо і почала готуватися допомагати Шідо.
Адже, зрештою, я молодша сестра мого бовдура братика.
Я відчувала себе дуже задоволеною і гордою за це.
Насправді, серед усіх присутніх я провела з Шідо більше часу, ніж будь-хто інша, і знаю про нього більше, ніж будь-хто інша.
Однак я раптом помітила одну річ.
Те, що я є молодшою сестрою, є одночасно і джерелом гордості, і водночас - майже прокляттям.
Ближче, ніж будь-хто інша, але занадто близько.
Імовірно, коли Шідо закохається, я не зможу до нього підійти.
Але, можливо, якби Шідо не був усиновлений в нашу сім'ю.
Чи зустрілися б ми обоє по-іншому?
◇
Стук, стук, звук його серця здавався надто гучним.
Його серцебиття билося так несамовито, що здавалося, ніби ребра ось-ось зламаються.
Напевно, це відчуття походить від тремтячого страху. Насправді, величезний тиск, який створювала ця таємнича дівчина, що стояла перед ним, був настільки сильним, що йому не потрібен був прилад, щоб виміряти мурашки, які пробігали по його шкірі.
«......»
Первісний страх, інтуїція смерті, кожна фібра інстинктів наполегливо кричала про непереборну прірву між ними. Тікай негайно. Перед ним був справжній хижак, але Шідо не втік.
Можливо, його ноги були настільки налякані, що його паралізувало, але перш за все він не міг відвести погляду від цієї дівчини.
Що це було за відчуття?
На Шідо напало дивне візуальне відчуття, а його серцебиття пролунало, як тривожний дзвіночок. Невідома істота, це була дівчина, яку він ніколи не повинен був знати. Але чому? Шідо не міг позбутися відчуття, що він колись зустрічав цю дівчину.
«......У, а──»
Це була дівчина, вона вивела його з глухого кута. Злегка застогнавши, вона повільно підняла руку, вкриту кігтем, над головою.
«......──»
Зрозумівши наміри дівчини, Шідо затамувавши подих, судорожно намагався втекти з цього місця.
Рука дівчини замахнулася вниз, і звук, що пролунав, перекрив навіть звук вітру, коли його рубали резонував.
У цю мить, навколишній пейзаж змістився.
«Ха...»
Не розуміючи, що сталося, Шідо випустила глухий крик.
Але незабаром він все зрозумів. Дороги, будинки, тротуар, дерева, транспортні засоби - все, що було перед дівчиною, плавно розрізалося на частини, як тофу, і з важким звуком впало на землю.
І це явище відбувалося не тільки перед цією дівчиною. Звуки падіння поступово поширювалися вдалину, здіймаючи клуби диму і пилу.
«Що...»
Шідо відчув, як йому перехопило подих. Зрештою, міський пейзаж у тому напрямку, звідки дівчина змахнула кігтем, був начисто розрізаний на кілька кілометрів.
Якби Шідо відступив на кілька секунд пізніше, то напевно перетворився б на такий самий рівний зріз, як і вулиця.
«А, а, а...»
Дівчинка вдруге підняла руку над головою, дико змахнувши кігтем вдруге і втретє.
Кожного разу міський пейзаж, що простягався за межами її зору, був красиво розрізаний.
«Т-та ви знущаєшся з мене?!»
Тепер, коли Шідо втратив захист <Камаеля>, навіть найменший удар був би смертельним. Шідо нахилив своє тіло, намагаючись втекти з цього місця.
Проте, Шідо не міг знайти сенсу в тому, щоб спробувати віддалитися від цієї дівчини. Поки дівчина змахувала кігтем, весь краєвид в межах цієї лінії розширення перетворювався на руїни.
Найголовніше було не опинитися під її поглядом. Тож неминуче Шідо вирішив покружляти навколо цієї дівчини.
«Ааа, ааа, ааа......!»
Після невідомої кількості атак дівчина підняла руку до неба.
Відразу ж величезний кіготь зник. У його сідлі в руки дівчини потрапив один з десяти мечів, що плавали навколо неї.
П'ятий меч зліва був великим мечем з товстим лезом, схожим на бойову сокиру.
«А-а-а-а-а-а-а-а...»
Дівчина заревіла, як звір, встромивши меч у землю.
«Ха......!?»
Його тіло здригнулося, коли він рефлекторно випустив крик.
Коли дівчина опинилася в центрі, тріщини, що випромінювали землю, розійшлися, і полум'я вирвалося назовні, наче з вулкану.
«Ц-це воно!»
Раптом навколишній простір перетворився на палаюче пекло. На щастя, Шідо не потрапив у вогонь, але вдихання розсіяного диму викликало у нього сильний кашель.
Однак це був ще далеко не кінець. Дівчинка схопила восьмий меч - спіральний меч, що закручувався, наче торнадо, - і з великою силою замахнулася ним вниз.
Коли дівчина почала рухатись, здійнявся сильний шторм, який підхопив полум'я, що спалахнуло, і здійняв його в небо.
«Ґах......!»
Як людина, Шідо не міг протистояти цій стихії. Його безпорадно здійняло до неба і обпалило полум'ям, що здіймалося вгору.
Напевно, так почувалося опудало тварини, кинуте в пральну машину. Його зір став абсурдно хитким, а розум заполонили безглузді думки. Його тіло не могло вільно рухатися. Він не міг дихати. Лише катування жаром полум'я, що охопило все його тіло, чітко закарбувалося в його свідомості.
Але такий стан тривав недовго. Шідо було викинуто з неба тим самим поривом, але, відчувши дивне відчуття польоту протягом кількох секунд, його тіло приземлилося на землю.
«Ґа......фу......»
Через те, що його кинуло в неприродній позі, він навіть не зміг пом'якшити удар. Перед очима у нього то з'являлося, то зникало світло. Важко було сказати, де саме болить його тіло.
Чи було те, що він ще був притомний у цей момент, випадковістю чи страшним нещастям? На якусь мить такі думки промайнули в його голові, але Шідо одразу ж вирішив, що перше. .
Дійсно, рани вкривали все його тіло. Дійсно, він був загнаний у безвихідь. Але Шідо ще не втратив свідомість. Він ще міг думати. Було ще занадто рано. Було занадто рано здаватися...
Однак слабкі кроки пролунали так, ніби остаточно розтоптали надії Шідо.
Дівчина крок за кроком наближалася до Шідо, який впав обличчям до землі.
«Ах──────»
Хрипкий голос вирвався з його горла.
Таємнича дівчина стояла на тлі неба, що переходило в нічний час.
Шідо був спантеличений таємничим почуттям, що заволоділо його головою.
Зіткнувшись з монстром, який щойно поранив його, Шідо відчув жах і відчай.
─ І подумав, що вона прекрасна.
«Aa, a......»
Дівчина тримала руків'я летючого меча, наче хотіла розірвати думки Шідо. Десятий меч.
Найбільший меч, який вивільняв найзловісніше відчуття залякування.
«────»
Шідо відчув незбагненне почуття, спостерігаючи, як ця дівчина підняла його вгору. Здавалося, ніби час розтягнувся і весь світ зупинився в сповільненій зйомці. А, я пам'ятаю це враження. Його мозок, відчуваючи інтуїцію смерті, детально досліджував свої спогади, щоб знайти спосіб вижити з його минулого досвіду до цього часу.
Проте, він не відчував, що це було б корисним для нього зараз. Причиною того, що йому вдавалося виживати досі, була сила Духів, які були в його тілі. Без цього зараз цей феномен був би просто ліхтарем, що обертається. (Сумату, також відомий як ліхтар, що обертається, часто пов'язаний з феноменом спогадів перед смертю згідно з азійськими повір'ями). Але не все було так погано. Коли його свідомість тьмяніла, Шідо думав. Він міг пригадати обличчя всіх людей, хоча це було перед самою смертю. Різні сцени з'являлися і зникали в його серці. Як його всиновила сім'я Которі. Його перша зустріч з Оріґамі. Коли його ледь не вбила Курумі. А ще - перша зустріч з дівчиною, яку він ніколи не зможе забути.
«......,──То, ка──»
Згадуючи цей спогад, Шідо відчув, як його голос мимоволі витікає з горла.
Тихий шепіт, який мав би розвіятися за вітром.
Тонкий монолог, який ніхто ніколи не почує.
Але...
«──────,──, А, а──»
Чому? У цей момент вираз обличчя дівчини, яка збиралася змахнути мечем, трохи змінився, бо емоції розбурхали її тіло.
«............?»
Прокинувшись, Шідо дивився на дівчину, яка поводилася дивно.
Він не міг зрозуміти, що щойно сталося. Дівчина, яка повинна була мати абсолютну силу, вагалася. Шідо не міг зрозуміти чому.
«Ти, ти ......»
Раптом.
«............!?»
Наступної миті, саме тоді, коли він збирався щось сказати, Шідо широко розплющив очі від несподіванки.
Він відчув, як дивне плаваюче відчуття огорнуло все його тіло. Пейзаж, що відбивався перед його очима, повністю змінився.
Шідо на мить подумав, що потрапив до раю, але це було не так.
Перед його очима розкинулася не країна хмар і не райдужний міст, а інтер'єр корабля, що складався з жорстких прямих ліній.
"Шідо! З тобою все гаразд, Шідо!?"
«Ах......»
Почувши цей звук над головою, Шідо ледь чутно прошепотів.
Тримаючи голову, що хиталася, він якимось чином зміг вловити зовнішність власника голосу.
«Ко, торі......»
Саме так. Перед Шідо стояла його молодша сестра, волосся якої було перев'язане чорними стрічками - Которі.
Після цього він зрозумів. Не встиг Шідо бути вбитим цією таємничою дівчиною, як його одразу ж повернув Телепорт <Фраксінуса>.
"...Шідо. "
«Ухваа, ти майже віджив своє, хлопче.»
Після відповіді Которі перед Шідо з'явилися знайомі обличчя та голоси. Оріґамі та Ніа дивилися на Шідо занепокоєними поглядами.
Ні, це було не все. Позаду них він побачив інших дівчат. Очевидно, вони всі були повернуті <Фраксінусом>.
«Ах, ах...... вибач, ти врятувала мене, Которі».
Коли Шідо відповів хрипким голосом, Которі нарешті зітхнула з полегшенням.
"...... Дійсно, я відчувала, що роки мого життя пролетіли як одна мить. Це повністю твоя провина, що ти так необачно вчинив......!"
Придивившись уважніше, я побачив, що її обличчя було блідим, а на лобі виступили величезні краплі поту. Здається, він змусив її сильно хвилюватися.
"...... Вибач. Але я не очікувала, що Просторовий струс станеться так скоро....
«Мені дуже соромно, що я так сказала».
Це Марія, що сиділа поруч з капітанським кріслом, відгукнулася на голос Шідо. Вона подивилася в його бік з рідкісним виразом страху.
Передбачення виникнення Просторового струсу, засноване на коливаннях у просторі, безумовно, було на десять хвилин пізніше. Але насправді Просторовий струс стався раніше, ніж очікувалося. Це було так, ніби проломилася сама стіна простору".
«......»
Цей аналіз був схожий на інтуїцію, якої Шідо навчився, перебуваючи на полі. Шідо насупився, дивлячись на головний екран спостереження на містку.
На екрані було видно, як дівчина тиранічно зловживає своєю величезною силою. Здавалося, її не хвилювало, що Шідо був там чи ні, оскільки вона продовжувала своє бездумне руйнування. Коли вона була в епіцентрі, місто Тенґу в одну мить перетворилося на руїни.
Це було так, ніби звір лютував у хаотичній манері. Не було ні мети, ні волі, лише тиранічний король, який знайомив світ зі своїм існуванням.
«............»
Але побачивши її такою, Шідо відчув, що йому перехопило подих.
Чому? Від її погляду, який вона дарувала, коли ревіла.
У неї був такий сумний погляд.
«...Як би там не було.»
Поки Шідо дивився на головний монітор, Которі підвищила голос, щоб привернути його увагу.
"Будь ласка, спочатку надайте Шідо медичну допомогу. Каваґое, Накацуґава! Віднесіть Шідо до медичного кабінету!"
«Так!»
Дотримуючись інструкцій Которі, члени екіпажу «Фраксінуса», «Невдалий шлюб» Каваґое та «Руйнівник вимірів» Накацуґава почали готувати ноші. Побачивши це, Шідо спробував встати.
«Е? Ні, вам не варто...»
«............»
Коли Шідо сказав це, Которі встромила палець у його тіло. Раптом сильний біль розлився по всьому тілу Шідо.
«Уґх... ґу....!!!»
"......Я ж тобі казала. У тебе більше немає захисту Камаеля. Не слід очікувати, що травми заживуть, якщо тебе залишити на пару хвилин. ......Цього разу все справді небезпечно, ти що хочеш померти!?"
Которі загострила погляд і заговорила. Шідо вибачився, визнаючи, що був надто наївним.
«А-аах... вибач...»
«Зараз, Шідо.»
Каваґое і Накацуґава підбадьорювали Шідо, розкладаючи ноші. З їхньою допомогою Шідо опинився на ношах.
Которі подивилася на них, розмовляючи з Марією.
"Ми повинні якнайшвидше розробити контрзаходи. Маріє, будь ласка, збери якомога більше інформації про цю таємничу істоту.
«Зрозуміла.» коротко відповіла Марія, віддаючи честь. Одразу ж інші дівчата, які почули ці слова, також підвищили голос.
"Которі. Ми теж хочемо допомогти".
"Хуму. Муку та інші спочатку були духами. Це може виявитися корисним."
Оріґамі та Мукуро звернулися із закликом, стиснувши кулаки з рішучим виглядом. У відповідь на це Которі ледь-ледь підняла брови.
"...... Я вдячна, але я не хочу втягувати вас, дівчата, настільки, наскільки це можливо. Тепер, коли ваші Сили Духів зникла, всі нарешті змогли зажити мирним життям".
«...Чому б і ні?»
Однак саме Марія перервала пропозицію Которі.
"Хоча я погоджуюся з думкою Которі, цього разу ціль надто невідома. Можливість отримати ідеї, яких у нас немає, не повинна бути марною".
«............»
Здавалося, що ця думка також була обґрунтованою. Незважаючи на гірке обличчя, Которі врешті-решт змирилася.
"...... Нічого не вдієш. Але я лише прошу вас надати мені свою мудрість як пораду. Якщо ви зробите зайве, то не зможете брати участь і далі в операції".
«......!»
Дівчата в унісон кивнули.
Шідо саме переносили до медичного кабінету, коли він спостерігав за цією сценою.
◇
Оброблений Медичним Ріалайзкром, Шідо попрямував до кімнати для брифінгів, де вже зібралися колишні дівчата-духи.
Окрім Которі, за столом вишикувалися Оріґамі, Ніа, Курумі, Йошіно, Мукуро, Нацумі, Каґуя, Юдзуру та ще одна людина.
"А! Любий! З тобою все гаразд?"
Як тільки Шідо увійшов до кімнати, ще одна людина підвищила голос.
Висока постать із зачіскою, як у принцеси, і голосом, що чудово резонував, наче срібний дзвіночок. Це була колишня Дух та Айдол Ізайой Міку.
"А, я в порядку. Можливо, дивно говорити це зараз, але Медичний Ріалайзер дійсно неймовірний. Я почуваюся навіть краще, ніж до поранення".
Говорячи це, він продемонстрував, як розминає плечі. Побачивши це, всі полегшено зітхнули.
"Ми чекали на тебе, Шідо. Я розпочинаю збори. Будь ласка, сідай".
Которі, яка сиділа на крайньому місці, промовила, поклавши лікті на стіл.
Шідо кивнув у відповідь і сів на вільне місце.
«А тепер, якщо дозволите, Маріє».
«Так.»
Коли Которі висловила своє прохання, Марія, яка стояла поруч, клацнула пальцями.
Одразу після її рухів у центрі еліптичного столу з'явилося зображення.
«Це ......».
Побачивши це, Шідо злегка підняв брову.
На зображенні з'явився міський район, що тепер нагадував випалену землю, і загадкова дівчина, яка спала, обнявши коліна.
"Як бачите, після зустрічі з Шідо суб'єкт увійшов у стан спокою, зруйнувавши частину навколишньої території. Ніби змирилася з тим, що не бачить жодних інших істот своїми очима".
«А як щодо ПДЗ?»
Якщо пролунає сигнал тривоги «Просторового струсу», буде вислано ПДЗ Сил самооборони Японії. запитав Шідо, нахиливши голову.
"Вони щойно билися......, але, звичайно, це був не той супротивник, з яким вони могли б впоратися. Вони відразу ж відступили. На щастя, обійшлося без жертв".
Которі безпорадно знизала плечима. ...... Що ж, це була ситуація, яку можна було повністю передбачити. Сила, яку випромінювала ця дівчина, була надзвичайною.
Одразу після цього Оріґамі звузила очі і втупилася в Которі.
"Я маю підтвердити одну річ. Це Дух?"
«............»
Почувши це, всі замовкли.
Втім, цього слід було очікувати. Це питання було у всіх на думці, але ніхто не міг придумати чіткої відповіді.
Которі відкрила рот після довгого зітхання.
"......Рік тому зник кристал сефіри Духа Першопочатку, Міо. Якщо ви визначаєте Духа як істоту, яку Міо подарувала Силу Духа, то відповідь буде «ні».
Однак Которі продовжувала.
"Те, що спостерігається з боку суб'єкта, явно є реакцією Силу Духа. Тому <Рататоск> тимчасово вирішив, що об'єкт є Духом, і дав їй кодове ім'я <Звір>".
«<Звір>......»
Дійсно, це ім'я здавалося їй чимось підходящим. .....Щоправда, він не знав, чи можна вважати його справжнім ім'ям для дівчини.
Поки Шідо роздумував над цим, Міку приклала палець до підборіддя, зробивши збентежене обличчя.
«Хмм...... хоча я не зовсім розумію, але ти хочеш сказати, що цей Дух народився з іншого джерела, ніж Міо?»
"Чесно кажучи, це неможливо сказати. Зрештою, у нас немає жодного прикладу, коли Дух народжувався б з іншого джерела, окрім Міо".
Которі знизала плечима, відповідаючи на запитання Міку.
"Сигнал Духа, що виходить від <Звіра>, дуже схожа на довжину хвилі звичайного Духа. Однак незрозуміло, чи означає це, що сила Міо залишилася десь у цьому світі, чи Духи матимуть однаковий склад незалежно від їхнього походження."
«Що ж, немає способу перевірити це без порівняння......»
Нацумі кивнула на знак згоди зі словами Которі. Але потім її брови сіпнулися, ніби вона щось придумувала.
"......Можливо, і я кажу можливо. Дух перетнув час за допомогою кулі з <Зафкіеля>...... це можливо? Адже кристали Сефіри існували ще рік тому. А, і ще я пригадую це. Куля, яку можна було використати для подорожі в майбутнє......"
«Божечки, Божечки.»
Почувши цю гіпотезу, голос пролунав від Курумі, первісного носія Янгола часу <Зафкіеля>. Вона зацікавлено примружила очі і погладила пальцями свої щоки.
"Це цікава теорія. Безумовно, якщо це так, то ти зможеш викликати Духа в цю епоху, коли Кристали Сефіри зникли."
".....Отже. У тебе є якісь ідеї, Курумі?"
Которі холодно подивилася на Курумі. Курумі перебільшуючими рухами похитала головою.
"На жаль, я не пам'ятаю, щоб стріляла Одинадцятою кулею в таку людину. А як щодо вас, Шідо, Нацумі?"
сказала Курумі, дивлячись на Шідо та Нацумі.
Проте, її наміри були одразу зрозумілі. У минулому Шідо запечатав Силу Духа Курумі, а Нацумі, хоч і не повністю, могла використовувати «Ханіеля», щоб імітувати сили інших Янголів. Іншими словами, існувала можливість того, що вони обоє могли використовувати <Зафкіеля>.
«Ні, я не пам'ятаю, щоб я це робив».
"...... Я теж. Спочатку я могла копіювати лише ті здібності, які бачила. Чи не зменшило б використання <Зафкіель> тривалість мого життя? Навіть якби я скопіювала його, я б ніколи не захотіла її використовувати......"
«То он воно як.»
Сказавши це, Курумі знизала плечима і перевела погляд на Которі. Которі здавалося, що така відповідь була очікуваною, бо вона злегка кивнула на знак згоди.
Проте в цей момент Курумі вигнула кутики губ у посмішці, ніби її це забавляло.
«Ну, якби це був постріл Дванадцятої Кулі [Йод Бет], а не Одинадцятої Кулі [Йод Алеф], було б зрозуміло для теперішньої мене не знати.»
«...... Що ти сказала?»
Которі здивовано витріщила очі. З іншого боку, Курумі трохи хіхікнула.
Дванадцята куля «Йод Бет», секрет “Зафкіеля”, яка працювала в парі з «Йод Алеф», кулею, що могла відправити ціль у майбутнє. Це був секретний козир Курумі, який міг відправити ціль назад у минуле.
Таке формулювання могло означати лише одне. Здається, усвідомлюючи це значення, Которі насупилася.
«Ти хочеш сказати, що майбутня Курумі відправила <Звіра> в минуле?»
"Ні. Ні. Зрозуміло, що я не маю жодного наміру цього робити. Зрештою, зараз я не маю такої сили. Це просто..."
Курумі продовжила, крутячи пальцем.
"Майбутнє непередбачуване. З якоїсь причини сила Духів була відновлена, і я відправила цього Духа у минуле - хіба хтось може заперечувати таку можливість?"
«...... Що ти хочеш сказати?»
Вираз обличчя Которі випромінював напругу, але Курумі лише похитала головою і опустила очі.
"Будь ласка, не будь такою настороженою. Малоймовірно, що таке трапиться; я лише можу сказати, що це не неможливо, і це просто можливість, яку я намагаюся пояснити".
«............»
Которі мовчки склала руки, зробивши важке обличчя. Звичайно, думка Курумі була тривожною, але вона просто запропонувала можливість пояснення проблеми. ...... Що ж, вона не могла заперечувати, що її тон і манера поведінки були, безумовно, провокаційними.
«Ах──......»
Шідо навмисне кашлянув, щоб прочистити горло і розрядити атмосферу.
"Н-ну в будь-якому випадку, хоча ми не знаємо її походження, хіба вона не є Духом все одно?
То хіба в такому випадку ми не повинні зробити щось одне?"
Коли Шідо сказав це, дівчата в кімнаті для брифінгів звузили очі і кивнули.
Так і є. Дійсно, це був невідомий супротивник і небезпечний Дух. Але Шідо завжди намагався розмовляти з ними першим. Інакше кажучи, дівчата, які зараз вишикувалися в чергу, теж колись були такими супротивниками.
Якщо це так, то те, що вони мають зробити цього разу, не зміниться. Шідо обернувся до Которі.
"Я закохаю цю дівчину у себе. Которі, будь ласка, допоможи мені."
А, точно. Це було завданням і місією Шідо.
У такі моменти Которі сміялася і знизувала плечима, кажучи: «Я не очікувала, що ти здатен це сказати». Потім все зводилося до цих слів. "Гаразд, давай почнемо ж наше побачення (війну))
«────, ні.»
Проте.
Которі вимовила це слово всупереч усім очікуванням. Шідо не міг не витріщитися.
"...... Га? Що ти щойно сказала, Которі?"
«...... Я сказала "ні". Я не згідна з тобою. Нехай цим займеться <Рататоск>". суворо сказала Которі. Зіткнувшись з такою несподіваною відповіддю, вираз обличчя Шідо став ще більш розгубленим.
"Про що ти говориш, Которі? Що ти збираєшся робити? Ти ж сама казала, що тільки я можу запечатати силу Духів!"
Которі не зводила з Шідо похмурого погляду, поки він звертався до неї.
«Тоді дозволь запитати тебе, чи є в тебе, Шідо сила запечатувати духів?»
«Га...?»
"Зі зникненням Міо зникла і сила Духів. А як же сила Шідо, яку дала тобі Міо? Вона також зникла разом із силою Духів? Чи вона все ще вплетена в твоє існування?"
«Ц-це ......»
"Відповідь - я не знаю, так. Немає більше Сили Духа, яку можна було б запечатати, тож немає способу перевірити це.
Которі продовжила, хитаючи головою.
"І навіть якщо ти все ще маєш силу запечатувати, ми не знаємо, чи це спрацює з цим Духом.
Зрештою, вона може бути Духом, народженим з кристала Сефіри, який не був отриманий від Міо.
Зіткнувшись з непевними факторами, я не можу дати тобі завдання мати справу з цим Духом"
холодно промовила Которі. Проте Шідо не бачив інших альтернативних засобів. Він стиснув кулак, підвищуючи голос.
"...... Дійсно, я не думав про це. Це відрізняється від того, що робилося раніше, і я не впевнений, що зможу допомогти. Але якщо є хоч найменша ймовірність того, що це спрацює, немає причин не спробувати! Не біда, якщо не вийде! Дозвольте мені спробувати."
«Хто була та людина, яка ледь не померла кілька хвилин тому!»
Которі грюкнула кулаком по столу, щоб перебити Шідо.
Усі дівчата затремтіли, побачивши, що зазвичай спокійна Которі так розлютилася.
«......»
Побачивши реакцію всіх, Которі злегка приклала руку до чола.
"...... Вибачте. Піду трохи охолону. Всім зробити перерву".
Которі підвелася і вийшла з кімнати для брифінгів кількома хиткими кроками.
«......Нуші-сама!»
занепокоєно промовила Мукуро, втупившись у спину Которі.
Шідо сказав «все гаразд», щоб заспокоїти всіх, а потім мовчки дивився на двері, за якими зникла Которі.
◇
«......Тц!»
Повернувшись до капітанської каюти на борту «Фраксінуса», Которі підійшла до офісного крісла. Потім вона схопила подушку і з усієї сили жбурнула її в стіну.
З глухим звуком подушка впала на землю.
Як командир «Рататоска», вона на очах у всіх облажалася і навіть втратила контроль над собою. Которі важко зітхнула. Але замість того, щоб відчути себе краще, вона відчула себе ще більш приниженою.
Которі підняла подушку і впала на землю, тримаючи її в руках.
Звичайно, Которі також розуміла, що зараз не час для таких вчинків.
Невідомий Дух, який раптово з'явився. Цю силу можна було описати одним словом: загроза.
Хоча зараз вона перебувала в сплячому стані після того, як знищила все, що потрапило в поле її зору, неможливо було очікувати, що вона залишатиметься такою назавжди. Якби така істота вийшла на волю з єдиною метою - руйнувати, то їй знадобилося б лише кілька днів, щоб повністю змінити ландшафт Землі. Доки цього не сталося, потрібно було якомога швидше спланувати заходи протидії.
Однак у руках Которі не було засобів, щоб впоратися з цим Духом - ні, такого більше не існувало у світі.
Звичайно, <Рататоск> був організацією, створеною з метою захисту Духів. Такий акт, як знищення силою, не допускався, не кажучи вже про те, що у них не вистачало бойової потужності, щоб використовувати ці засоби проти Духа в першу чергу. За нинішніх обставин Еллен Мейзерс була наймогутнішою людиною в <Рататоску>, але не можна було заперечувати, що після втрати пам'яті її майстерність з Ріалайзером знизилася.
Якщо так, то їхньою останньою надією буде Шідо. Вона не знала, чи зберіг він здатність запечатувати Духів після зникнення Міо, але іншого методу не залишилося. Як сказав Шідо, вони повинні були ризикнути всім у цій авантюрі.
Которі це розуміла.
Знання було там.
«............»
Проте Которі мовчки відчула, як у неї заскрипіла голова.
На задньому плані її свідомості знову з'явилася сцена, яку вона колись бачила. Шість років тому. Старий спогад. Сцена, коли Которі була перетворена на Духа Фантомом.
Которі, яка була надто молода, не змогла контролювати свою силу, що призвело до поширення вогню та величезної пожежі. Тоді навіть Шідо, який прийшов на допомогу Которі, ледь не загинув. Те як Шідо падає. Запах горілої плоті. Навіть через шість років ця жахлива сцена все ще була в пам'яті.
Хоча тоді, дозволивши Шідо запечатати свою Силу Духа, вона змогла передати йому цілющу силу <Камаеля>, і він залишився цілим і неушкодженим.
Але тепер, коли сила Духів зникла з цього світу, дозволити Шідо відповісти тому Духу було б нічим іншим, як підштовхнути його до обставин, за яких він міг би дійсно померти.
«......, ......»
Которі відчула, як прискорилося її серцебиття. Її дихання стало нерівним, а піт поступово виступив на чолі.
Так було не лише цього разу.
Коли його випадково підстрелила Оріґамі.
Коли він увійшов у крижану межу Йошіно.
Коли його вдарила ножем у груди Еллен.
Якби не сила Духів, Шідо був би мертвий.
Це була її провина, що вона дозволила йому діяти так нерозважливо. Втративши <Камаеля>, Которі знову зрозуміла це. Вона стиснула чорні стрічки, що перев'язували її волосся.
Це був подарунок від Шідо на день народження Которі - перемикач, який дозволяв Которі перетворитися на її сильне «я».
Одягнувши його, Которі стала сильнішою, перетворившись з милої молодшої сестрички на суворого командира. Щоб витримати відповідальність і виконати обов'язки командира <Рататоска>, вона повинна бути сильною.
Ні, точніше, саме тому, що ─ Молодша сестра з білими стрічками не могла витримати відправлення Шідо на поле бою, тож для цього їй потрібно було створити своє командирське «я» (іншу себе).
У цьому не було нічого похвального. Сильне «я», яке вона відчайдушно створила, було ще одним доказом слабкого серця Которі. Зіткнувшись із ситуацією, що склалася, Которі була змушена це усвідомити.
Але справа була не лише в цьому. Вона знову замислилася над ситуацією, що склалася.
Я, мабуть...
«......!»
Раптом плечі Которі затремтіли, коли вона підняла обличчя.
Причина була проста. У двері її кабінету постукали.
На мить їй здалося, що <Звір> почав рухатися, але це було не так. У такому випадку Марія передала б сигнал тривоги. Ні, швидше за все, хтось був стурбований тим, як вона пішла, і прийшов перевірити, як вона.
Вона не могла дозволити, щоб усі й надалі бачили, як вона поводиться так незграбно. Которі поспішно підвелася і випросталася.
"Двері відчинені. Будь ласка, заходьте".
Після того, як Которі сказала це, двері офісу відчинилися, і з'явився той, хто стукав.
«........Хе.» зморщилася дівчина. Цю людину дівчина зараз хотіла бачити найменше.
Побачивши, хто це, Которі зробила неприємний вираз обличчя.
Там стояла людина, яку Которі зараз найменше хотіла бачити.
Которі злегка похитала головою, повертаючись до свого раціонального мислення, коли повернулася до нього обличчям.
"Що ще за «Хе» таке?" — з посмішкою промовив Шідо безпорадно знизавши плечима.
Которі похитала головою, проганяючи залишки нудьги, і склала руки на грудях:
"Чого тобі? Не треба за мене хвилюватися — я працюю над планом. Скоро повернуся."
Которі вдавала, що знає, що робить.
......Але зрозуміло, що це була брехня. Вона не мала ані найменшого уявлення про контрзаходи для
<Звіра>.
Однак командир мав важливе завдання - керувати операцією і не міг допустити, щоб люди, які працюють разом, відчували себе некомфортно. Невпевненість командира могла легко перекинутися на підлеглих і порушити бойовий план. Тому, якою б критичною не була ситуація, Которі не мала права говорити знеохочуюче.
Однак Шідо глибоко вдихнув, перш ніж пробурмотів свої слова.
"...... Це було кілька років тому. Коли я був прикутий до ліжка через застуду, у мене якраз закінчилися ліки. Тож Которі побігла купити їх для мене, так?"
«...... Га?»
Вона не могла зрозуміти, що Шідо намагається сказати. Але Шідо продовжував говорити.
"По дорозі до аптеки був двір з величезним псом. Ось чому я казав тобі не перестаратися, але Которі продовжувала говорити, що все в порядку. Очевидно, що нічого не можна було вдіяти з тим, що ти злякалася".
«Щ-що відбувається?»
Коли Которі запитала, Шідо подивився прямо в очі Которі.
Ніби бачив крізь сильний фасад Которі.
«Ти виглядаєш так само, як тоді».
«............»
Которі затамувала подих від слів Шідо.
Тоді Шідо продовжив говорити тихим тоном.
"Которі дивовижна. Ти молодша за мене, але все одно видатний командир. Я зміг битися лише завдяки тобі. Я зміг постати перед Духами лише завдяки тобі. ...... Всі розраховують на тебе. Тому я знаю, що ти маєш бути сильною перед усіма. Але...
«...... Зупинись.»
Голос Которі був слабким, як комар. Шідо, мабуть, не міг його почути, бо продовжував говорити лагідним голосом.
"Переді мною тобі більше не потрібно вдавати із себе сильну. Тому що я твій старший брат".
«......»
Почувши ці слова у своїх вухах, Которі загострила погляд.
Заспокойся, - повторювала вона собі, - заспокойся. Командир повинен бути спокійним. Не припускатися таких же дурних помилок, як і раніше.
Але вона не могла цього витримати. Вона не могла придушити це. Це було відчуття того, як її повільно поглинає бурхливе полум'я емоцій, що обпікають її серце. Которі відчувала, як від несамовитої пристрасті у неї перехоплює горло.
"Тому......? Ну і що?"
«Що?»
"Оскільки я твоя молодша сестра, ти припиниш пустувати? Оскільки я твоя молодша сестра, ти хочеш, щоб я просто дивилася, як ти йдеш і вмираєш? Оскільки я твоя молодша сестра, ти кажеш мені мовчки дивитися, як тебе вбивають?!?"
Которі вигукнула свої емоції.
"Не жартуй! Що за чортівня! Я думала, що нарешті настав мир! Я думала, що Шідо нарешті не постраждає! Чому цей Дух повинен був ......!"
Вона розуміла, що це не те, що повинен робити командир. Але як тільки вона почала, вона вже не могла зупинитися. Її слова лилися рікою, як прорвана гребля.
"Я не хочу, щоб Шідо помер! Я не хочу більше бачити, як Шідо страждає! Я не можу більше терпіти, коли Шідо знову відчуває біль! Тому що я..."
Її сльози лилися рікою.
«Я... я люблю Шідо!»
А, це було найгірше.
Которі відчула, як її відштовхують слова, які вона вимовила, і відчула, що нею керує бажання збожеволіти.
Що вона намагался сказати? Каяття наповнило її серце.
Самі слова не були брехнею. Которі любить Шідо. Звісно, не в тому сенсі, в якому зазвичай молодші сестри люблять старшого брата.
А, точно. Був ще один сенс того, що Которі носила чорні стрічки.
Коли Которі носила чорні стрічки, вона називала його Шідо, а не Братик.
Це було ключовим елементом у формуванні її сильного «я» як командира.
Але глибше, ніж це
Которі хотіла, щоб він сприймав її як дівчину, а не як молодшу сестру.
..... Але навіть у цьому випадку їй слід було обдумати час. Дати волю емоціям, зізнатися, пристрасно плачучи, має бути межа її сорому. Навіть якби не було кровної спорідненості, Которі була молодшою сестрою Шідо. Взагалі кажучи, вона уже була відшита.
Ось чому Которі мала намір приховати це почуття у своєму серці. Навіть якщо б вона зізналася, то вирішила, що це було б в ідеальній ситуації. Так мало б бути, але...
«......Которі»
Хоча Шідо розширив очі, він все ще говорив спокійним тоном.
«......»
Усе тіло Которі почало тремтіти. Вона змахнула волосся і продовжувала зухвало говорити.
"Що? Це погано? Хіба це не нормально? Я не можу не сказати це тому, кого люблю .....! Я теж не розумію! Ах, я кохаю, кохаю тебе! Тому я не хочу, щоб ти помер! Це не має нічого спільного з тим, що я командир <Рататоска>! Я..."
Однак у цей момент слова, які вона могла змусити себе зупинити, обірвалися.
Причина була дуже проста.
Вона побачила, як підійшов Шідо і ніжно обійняв тіло Которі.
«............ Которі.»
Обіймаючи Которі, Шідо ще раз вигукнув її ім'я.
Реагуючи на цей голос, її тіло затремтіло. Відчуваючи прихильність від усього серця Которі, Шідо ще дужче стиснув її в обіймах.
Було б неправдою сказати, що він не був здивований словами Которі.
Але якби він сказав, що досі не помічав почуттів Которі, відповідь також була б негативною.
Навіть коли Которі намагалася приховати їх, він відчував це з її ледь помітних рухів.
Однак, звичайно, Шідо і Которі - зведені брат і сестра. Можливо, нерозуміння Шідо виникло через надмірну самосвідомість. Або навіть якщо це правда, то, швидше за все, це також може бути наслідком плутанини підліткового віку. Тому Шідо уникав згадувати про це.
Однак, як би він не намагався перекрутити слова, йому доведеться зіткнутися з цим. Звісно, це був його обов'язок як старшого брата.
"...... Дякую, Которі. Дякую, що турбуєшся про мою безпеку. Я теж дуже люблю Которі".
«............!»
Почувши його слова, Которі знову відчула, як затремтіли її плечі.
Проте Которі вишморгнула носом, повертаючи собі самовладання.
«......Ти що, знову збираєшся додати мене в сестри?»
поскаржилася Которі з незадоволеним виглядом. ...... Здається, вона все ще пам'ятала, як він запечатав її Силу Духа.
"......А, може й так. Ні... я думаю, що це все."
«............»
Після того, як Шідо сказав це, Которі мовчки закусила губи. Через її руки передавалася ледь помітна сила. Здавалося, що вона стискає кулаки. Ніби для того, щоб протистояти болю.
Побачивши Которі в такому стані, Шідо відчув, як йому стиснуло в грудях.
Шідо не мав наміру завдавати болю Которі.
Але навіть тоді він не міг їй збрехати. Якби він це зробив, Которі, безсумнівно, було б ще болючіше.
Тож Шідо продовжував.
Він без сорому розповів їй про те, що було в його серці.
«......У мене ніколи не було серйозної коханої, тому частково це все походить з моєї уяви, ...... але я відчуваю, що мої почуття до Которі відрізняються від цього».
Так. Це були щирі почуття Шідо.
Шідо любив Которі від щирого серця, але це були зовсім не ті почуття, що й до коханої людини.
Почувши це, Которі засоромлено опустила голову. Він відчув щось тепле, коли Которі притиснулася обличчям до його живота. Він не одразу зрозумів, що це було викликано сльозами Которі.
«Але ж...»
Однак Шідо продовжував.
Звичайно, він сказав правду. Але окрім цього, була ще одна думка, яка не давала йому спокою.
«Хто вирішив, що мої почуття до молодшої сестри гірші за почуття до коханої людини?»
«───────»
Которі затамувала подих і підняла обличчя.
Потім, через деякий час, вона глибоко вдихнула, обдумуючи щойно сказане Шідо.
"...... Ти хоч зрозумів, що сказав? Отримаєш в око, якщо скажеш таке перед своєю коханою". — уїдливо відповіла вона, хоча й щиро.
"Хаха...... напевно. Але я справді так думаю, тож нічого не вдієш? Я не можу контролювати свої почуття".
«............»
Після того, як Которі трохи помовчала, вона постукала пальцями по спині Шідо, зітхнувши.
"...... Дякую. Тепер мені набагато спокійніше."
«Ун.»
Коротко відповіла Шідо, розслабляючи силу своїх рук і відпускаючи Которі.
Потім вона витерла сльози рукавами і подивилася на нього почервонілими очима.
"...... Вибач. Я була трохи засмучена. Але не забувай про те, що ти сказав. ......Бо те, що я сказала, не було брехнею."
«Ааа.»
Шідо ствердно кивнув, а потім почухав щоку, щоб приховати збентеження.
"Я не знаю, як це сказати. Хоча я здивований, якщо ти запитуєш мене, чи був я щасливий чи ні, то я, безумовно, був щасливий ...... я гадаю".
«......С-справді?».
Которі відвела погляд, і її щоки почервоніли. Незважаючи на те, що вона трохи заспокоїлася, здавалося, що почуття збентеження швидко повернулося.
Проте вона не могла бути збентеженою вічно. Кілька разів кашлянувши, щоб прочистити горло, вона відновила самовладання, перш ніж знову заговорити.
"......W- Ну, так чи інакше, ось чому. Я не хочу, щоб Шідо наражався на небезпеку. Я не можу поставити Шідо перед Духом тепер, коли ти втратила захист Камаеля...... Ти розумієш?"
«............»
Почувши слова Которі, Шідо замовк.
Він до болю розумів почуття Которі. Якби він був на місці Которі, то, мабуть, сказав би те саме. Але...
«Слухай, Которі.»
«......Що?»
Которі трохи звузила очі і повернула голову.
Шідо подивився їй в очі, перш ніж продовжити говорити.
"Зараз я не маю захисту Камаеля. Але якби я був людиною, яка втекла від Духа з цієї причини, ти б все одно любила мене, Которі?"
"Так, любила б. Не дивись на мене зверхньо."
"......Я розумію. Тоді, гм, ...... вибач."
Негайна відповідь змусила Шідо вибачливо опустити голову. Хоча Которі все ще червоніла, у виразі її обличчя вже не було жодного сумніву. Напевно, вона відчувала себе так після того, як зізналася.
Однак Шідо не міг відступити зараз. Він прочистив горло, перш ніж спробувати ще раз.
«То це неодмінно ...... недобре?»
"Так. Я не дозволю цього. Це занадто небезпечно."
«Але чи є якісь інші ефективні контрзаходи?»
«Ну.... можливо».
Которі говорила, знижуючи тембр свого голосу.
Якби Которі була такою, як раніше, вона б продовжувала вперто відмовлятися визнавати це. Шідо був трохи щасливий, відчуваючи, що Которі нарешті відкрила своє серце.
"Звичайно, як каже Которі, я не знаю, чи маю я ще здатність запечатувати Духа. І без захисту
<Камаеля>, безумовно, небезпечно стояти перед Духом. А ще я не хочу вмирати".
"Невже? Тоді ми знайдемо інший спосі..."
«Але...»
Шідо перебив Которі.
"Якщо добре подумати, то я почав розмовляти з Духами не тому, що мав силу запечатувати силу Духів, і не тому, що мав благословення Камаеля.
Хоча ці дві речі важливі, коли я вперше зустрів Току, я навіть не знав про це".
«Ум... вибач.»
Коли Которі трохи надула губи на цю делікатну тему, Шідо злегка похитав головою.
"Ні, все гаразд. Завдяки цьому я зрозумів, що є важливим".
«Що важливо?»
«Ах, причина, з якої я почав розмовляти з Духами, була лише в тому, щоб врятувати Духів».
«............»
Коли Шідо висловив свою рішучість, Которі тихо застогнала. Вона насупилася, заперечливо хитаючи головою.
"Хоча це і теорія в ретроспективі, але всі Духи до цього часу були обрані Міо, щоб віддати свою Силу Духа Шідо. Яким би страшним не був супротивник, завжди є невелика ймовірність перемоги. Але <Звір> відрізняється від попередніх духів. По-перше, я не впевнений, що вона навіть може нормально спілкуватися. Це все одно, що померти даремно".
Которі пояснила йому причини свого протесту. Але Шідо підняв руку, щоб заперечити.
"Я думаю, що все буде не так....... Хоч і недовго, але я успішно поговорив зі <Звіром>. Більше того, ця людина в цей момент на долю секунди припинила атакувати".
«Це...»
Почувши, що сказав Шідо, Которі не могла не розгубитися і не знайти слів. Которі, ймовірно, також бачила це на екрані монітора. У той момент, коли вона збиралася завдати Шідо завершального удару, вона трохи завагалася.
«То...... ти збираєшся стояти перед Духом на таких туманних підставах?»
«Ах. Коли я говорив зі Звіром, я прийшов до такого висновку.»
«............»
Которі замовкла. Це, безумовно, було правдою. Зрештою, на даному етапі єдиною людиною, яка безпосередньо стикалася зі Звіром, був Шідо.
"Вибач, що так недбало сформулював. Але це все, що я хотів сказати".
Шідо продовжував, дивлячись в очі Которі.
"Два роки тому, коли я вперше зустрів Току, я подумав про те, який сумний у неї був вираз обличчя.
І чомусь мені захотілося зробити щось, щоб це змінити. Я хотів, щоб вона посміхнулася.
Тоді я не думав, що маю якусь особливу силу.
Я навіть не уявляв собі про існування <Рататоска> і Міо.
Для мене все було навпаки від самого початку.
Я врятував їх не тому, що мав силу. Я врятував їх, тому що у мене був шанс. Тому з того часу ситуація для мене зовсім не змінилася".
Так. Той Дух - <Звір> - мав такий самий сумний вираз обличчя, як і у Тохи в той час.
І коли він зіткнувся зі Звіром, було щось, що він хотів зробити навіть перед усім цим страхом. Він хотів побачити її посмішку.
Це було єдине, чого він хотів.
Насправді, це було лише з цієї причини.
Однак, цієї мотивації було достатньо для Шідо, щоб ризикнути своїм життям.
«..............................................................................., Хаах.»
Після довгого, довгого мовчання.
Которі нарешті зітхнула.
"...... Ти бовдур. Справжній бовдур."
Потім вона видавила ці слова, ніби прошепотіла.
"<Іґґдрафоліум>. з 1-го по 10-й, їзапустити, щоб сформувати оборонну територію".
«Е?»
На мить Шідо був ошелешений тим, що сказала Которі. Однак Которі ніяк не відреагувала на це, продовжуючи спокійно говорити.
"<Фраксінус>, розгорнути невидимий камуфляж і чекайте в 500 метрах над небом. Бойове розгортання через ручне управління Каннадзукі. Підготувати Бойовий Ріалайзер для Тобіічі Оріґамі та Еллен Мейзерс."
«К-Которі!»
На запитання Шідо, вираз обличчя якого був сповнений розгубленості, Которі знизав плечима, зітхнувши.
"Це мінімальна вимога. Ти що, думаєш, я дозволю тобі стояти беззахисним перед Духом?"
"──! Це означає ......".
Очі Шідо розширилися, а Которі лише безпорадно кивнула.
"Нічого не поробиш. Ти навіть слухати мене не хочеш."
«Которі!»
Вираз обличчя Шідо одразу прояснився, коли він схопив Которі за руки. Щоки Которі злегка почервоніли, коли вона шморгнула носом.
"......Ааа, мені дуже ніяково. Цікаво, чому це відбувається. ......Хоча я знаю, що буду шкодувати про це. Я не можу не піддатися на вмовляння Шідо".
Потім вона кинула на нього погляд і пробурмотіла кілька скарг. Побачивши це, Шідо злегка знизав плечима.
"Мені стало легше. Якщо Которі не вдалося б переконати, то закохати нового Духа стало б нездійсненною мрією.".
«Не будь таким самовдоволеним».
Которі опустила руку на голову Шідо, щоб змусити його знову зосередитися.
"Гаразд, якщо вже все вирішено, давайте повернемося до кімнати для нарад. Думаю, всі інші, мабуть, хвилюються."
«Ааа!»
голос Шідо став більш схвильованим, коли він простягнув руку до Которі.
Але тут Которі раптом видала звук «ах», ніби щось пригадуючи, а потім висмикнулася з руки Шідо.
"Можеш трохи зачекати? Мені треба дещо підготувати."
«Підготувати?»
«Так.»
Которі принизливо зітхнула, розплутуючи чорну стрічку, що перев'язувала її лівий хвостик, і подумала, що Шідо вмовив її і вона дала йому дозвіл.
Ні, так говорити теж було б неправильно.
Іншої альтернативи дійсно не було. Зараз на цій землі не було іншої бойової сили, яка могла б боротися з цим Духом. Те, що сказав Шідо, не було неправильним, навіть якщо він намагався апелювати до емоцій.
Краще було б сказати, що Которі була тією, хто думав емоційно. Вона надто хвилювалася за безпеку Шідо, тому не могла винести спокійне судження. Після нагадування Шідо вона нарешті змогла прийняти рішення. Щоправда, їй було незручно, це почути.
Зараз я не маю захисту <Камаеля>. Але якби я був людиною, яка втекла від Духа з цієї причини, чи любила б ти мене, Которі?) Слова, сказані Шідо, закарбувалися в її свідомості.
Которі негайно відреагувала на них, і вона все ще відчувала, що її відповідь була правильною. По-перше, Шідо занадто низько оцінював себе. Навіть не проявляючи хоробрості, він все одно мав багато чудових рис, які викликають захоплення.
Але якби її запитали, чи буде вона ненавидіти Шідо за те, що він вистояв, навіть не маючи жодних шансів на перемогу, Которі похитала б головою і сказала б «ні».
Навіть не зробивши цього, Которі все одно любила б Шідо, але саме за те, що Шідо був таким, вона так сильно його любила.
"............ Закохатися у слабкість. Як безглуздо."
«Що?»
«Нічого.»
Которі, посміхаючись і відволікаючи розмову, поклала чорну стрічку, яку щойно зняла, в кишеню, а натомість дістала білу стрічку.
Доказ слабкої сторони Которі. Символ Которі як молодшої сестри Шідо.
Це було для Которі водночас і предметом гордості, і прокляттям.
Насправді, теперішня Которі, безумовно, відчувала почуття закоханості. Раптом зізнатися комусь, кого твоє серце завжди кохало, але потім ця людина сказала, що його почуття до неї не є коханням. Це було схоже на трагедію, що розбиває серце, як у драмі.
Однак...
«.......хто сказав, що любов до сестри повинна поступатися любові до коханої... ».
тихо прошепотіла Которі, беручи в руку білу стрічку і зав'язуючи її з лівого боку волосся.
Завершує зачіску «два хвостики» з чорним кольором праворуч і білим ліворуч.
Сильна «я» і слабка «я». Зіткнувшись з відчуттям, що дві половинки порушили непорушну межу, щоб зустрітися обличчям до обличчя, Которі мимоволі посміхнулася.
"Которі? Це ж..."
Побачивши Которі зі стрічками двох різних кольорів, Шідо зробив спантеличене обличчя.
Которі заплющила очі, дістала з кишені «Чупа-чупс» і поклала його до рота.
"Божечки, хіба ти не знаєш? Я можу бути несподівано дуже жадібною".
І, облизуючи губи, посміхнулася.
Ах, як і очікувалося, як і казав Шідо.
"Хто сказав, що любов до сестри повинна поступатися любові до коханої?" Хто вирішив, що сестра обов'язково повинна їй програти? Навіть якщо хтось і вирішив так, Которі чужому наказу не підкориться.
Якось їй здавалося, що вона потрапляє в крихітні рамки: "Сама по собі, бути молодшою сестрою було б чудово. Просто бути молодшою сестрою і любити Шідо - це добре.
Однак цього недостатньо.
Як і очікувалося, Которі не може відмовитися від жодної зі сторін.
Тож, Которі зав'язала волосся.
В чорно-біле.
Командир, який любив Шідо, і молодша сестра, яку любили більше, ніж кохана, відтепер битимуться разом.
Правильно, бути одного разу відшитою - це ще нічого. Которі - молодша сестра Шідо.
Вона може бути любима і як сестра, і як дівчина. А його рідна сестра, Мана, такої привілегії позбавлена. Которі — єдина в усьому світі.
"Що ж, ходімо. Братику?"
«Е...?»
Которі пустотливо посміхнулася, взяла Шідо за руку і вийшла з кабінету.
Вона нізащо не дасть Шідо померти. Вона зберегла цю тверду рішучість у своєму серці.
◇
"! Шідо, Которі!"
"Хуму. Ми зачекалися вас."
"Поглянь, все так, як я й казала! Вони помирилися! Гаразд, якщо мені не зраджує пам'ять, ми побилися об заклад, переможець зможемо обійняти і понюхати Нацумі десять разів?"
"Такого не було. Я ні на що не б'юся об заклад."
Коли Шідо та Которі повернулися до кімнати для брифінгів, дівчата закричали чи то від радості, чи то від полегшення.
«Вибачте, я змусила вас похвилюватися.»
«Чому ви чекали, хоча я просила вас відпочити?»
Которі посміхнулася, знизавши плечима. Вона блискуче повернулася до ролі надійного командира.
"...... Дякую. Ще раз вибачте, що змусила вас хвилюватися. Але зі мною вже все гаразд. Я нарешті готова".
промовила Которі, відкинувшись на спинку крісла і оглядаючи натовп.
"Корабель розпочав бойові дії. Ціль - Дух, що спить на землі.
Кодове ім'я <Звір>. Станом на 21 годину сьогоднішнього дня контакт між Іцукою Шідо та ціллю здійснюється через Іцуку Шідо".
А потім, кажучи це, Которі загострила свій погляд.
«Зустрінься з нею і закохай її в себе.»
«......!»
Почувши слова Которі, всі почали хвилюватися.
«Кху-кху-кху, це єдиний вихід!»
"Згода. В цьому весь <Рататоск>".
"А це справді добре? Хлопчина ж більше не може регенерувати".
Нія сказала це, почухавши щоку. Шідо кивнув з легким напруженням.
"......Ааа. Я все одно спробую. Хоча вона і справді небезпечний Дух, але я не думаю, що з нею повністю неможливо спілкуватися".
"Хмм......ну, значить, це буде той спеціалізований метод. Ну, якщо хлопчина, який є експертом з завоювання Духів, так каже, то я більше нічого не можу сказати".
«Ні, дякую, Ніа.»
Коли Шідо сказав це, Ніа ніжно махнула рукою.
Которі продовжувала, додаючи до своєї розповіді.
"Звичайно, ми також вживаємо відповідних контрзаходів. Шідо буде під захистом території, а «Фраксінус» буде напоготові. Оріґамі, я хочу, щоб ти теж була там.
«Звісно.»
Почувши наказ Которі, Оріґамі коротко кивнула. Її простота здавалася незбагненно надійною.
«────»
Которі знову обвела поглядом кімнату, опустила очі, зробила глибокий вдих, а потім знову розплющила їх.
«Гаразд, почнемо ж наше побачення (війну)...»
──Однак.
Ці слова не були закінчені.
На півслові Которі широко розплющила очі, втупившись у центр кімнати недовірливим поглядом.
«Которі ......?»
Здивувавшись, що сталося, Шідо також перевів очі на Которі, щоб простежити за її поглядом. Всі інші також наслідували його приклад.
«────────!?»
І ось, Шідо та інші нарешті помітили.
У центрі овального столу, саме в тому місці, де показувалося зображення
─ лезо, схоже на ключ, виходило назовні.
«Що це?»
Шідо не міг не дивитися, затамувавши подих. Тоді Мукуро, яка сиділа за столом, здавалося, щось помітила, оскільки її плечі затремтіли.
«Неможливо, це не може бути ......<Міхаель>!?»
Так, з відкритої порожнечі простягалася лише форма леза.
Він був точно таким же, як і <Міхаель>, Янгол-ключ, яким колись володіла Мукуро.
Лезо повільно оберталося, ніби відповідаючи на здивований вигук Мукуро. Це було схоже на закручування ключа в замкову щілину.
Наступної миті, коли лезо стало відправною точкою, у просторі відкрилася величезна діра
Потім з'явилася ця фігура.
Волосся, що втратило пігментацію, потріскані шрами, що прикрашали астральну сукню, і кіготь, як у звіра.
А ще - десять мечів, що оточували її, наче тюремну камеру.
Таємничий Дух <Звір> прибув сюди.
«......!»
"Цього не може бути. Як це могло ......!"
«Це звір?!»
Паніка дівчат заповнила кімнату для брифінгів. Здавалося, що цю аномалію помітили занадто пізно, оскільки на кораблі раптово пролунала тривога.
Серед галасу дівчина виповзла з порталу і безтямно витріщилася, розсікаючи повітря.
«──A, aa──aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa──»
Пролунав хрипкий войовничий рев.
«............!»
Почувши цей рев, Духи злякалися, затремтіли, їм стало важко дихати.
Але це була природна реакція. Переважне відчуття залякування, яке випромінювала ця дівчина, нагадувало небезпечну атмосферу, де всіх глядачів пронизує гостро відточене лезо.
Але, серед усіх присутніх що здригнулися.
Лише Шідо, незважаючи на рясний піт на лобі, стояв перед дівчиною і прямо дивився їй в обличчя.
"...... Ти несподівано прийшла до мене з власної ініціативи. Для мене це велика честь".
Потім, все ще відчуваючи, що сильна сила Духу тремтить усім тілом, він все ще безстрашно посміхався.
А, так.
Він вже був готовий.
Він вже прийняв своє рішення.
Тож тоді не було потреби боятися.
Не було часу тремтіти.
Тому що відтепер Шідо повинен врятувати цю дівчину!
Шідо зробив крок вперед, промовляючи слова, які він успадкував від Которі.
«А тепер почнімо ж наше побачення (війну)».
Далі буде.