Якби небо мало очі, що б воно побачило?
Якби море мало руки, що б воно обіймало?
Якби земля мала серце, що б вона відчувала?
Звичайно, це лише метафора, припущення.
Небо нічого не бачить, море нічого не обіймає, а Земля нічого не відчуває.
Природа не має власної волі, і світ не має таких думок. Той, хто може подумки відчувати всі речі у творінні, робить це через власну точку зору на світ. Поклонятися природі як Богу, боятися лиха як чудовиська, тобто намагатися осягнути надзвичайне існування за допомогою звуженого самопізнання.
Світ просто існує. Немає ніякої волі, яка б втручалася.
Але, якщо. Якщо з мани, яка всюдисуща в природі, зародиться життя, народиться воля.
І якщо це життя прийме свій кінець і знову розчиниться у світі...
Як це вплине на цей світ?
Немов плачучи, заспівали небеса
Немов розриваючись, закричали моря
Немов тремтячи, заревіла земля.
Життя, що розтануло у світі, знову почало ледь помітно пульсувати.