З настанням кінця світу іскристі зернятка світла падали вниз, як сніг, залитий місячним світлом.
Ще кілька секунд тому «Міо» та рештки Сили Духа, з яких складався величезний меч, вкривали потріскане небо кольоровою завісою.
Від цієї руїни не було порятунку. Кінець наближався. Шідо на мить втратив зір від побаченого. Пейзаж був занадто гарний, щоб прикрашати кінець світу.
У такому живописному пейзажі, з мерехтливою астральною сукнею, Тока повільно спускалася донизу.
Північне сяйво слугувало тлом для її постаті, і вона була схожа на Богиню, що сидить на небесах, або на янгола, який прийшов врятувати мертві людські душі.
«Токо».
Напівприголомшений, він вигукнув її ім'я.
У відповідь на ці слова Тока злегка підняла підборіддя:
«Хм».
Потім, з сильним натиском, вона пирхнула.
Він нарешті помітив це в цій реакції. Настрій Токи був трохи іншим, ніж раніше.
“Тенко……?”
"Ааа, я позичила це тіло на деякий час. Погано для тебе, що це не Тока."
«Ні, це не ......»
Щойно Шідо почав говорити, як Тенка продовжила його перебивати.
"Як бачиш, це межа. Цьому світу прийшов кінець, і ти звільнений. Радій, це те, чого ти хотів".
«Га? Звільнений......, але Тенка переписала світ......»
"Сили переписувати світ сусіднім світом більше не залишилося в Кристалі Сефіри тієї жінки. Схоже, через Разіель у тебе були зайві побоювання".
Сказавши це, Тенка злегка знизала плечима. Слухаючи це, Шідо промовив: «Ця Курумі......», і піт виступив у нього на щоках.
Однак він одразу ж передумав. Безумовно, всезнаючий <Разіель> дав можливість зрозуміти цей світ. Але в той же час він знав, що це означає, що кристал Сефіри Міо і існування Токи незабаром зникнуть.
А, точно. Шідо зрозумів. Саме тому Курумі наполягла і відправила Шідо на останнє побачення з Токою.
Несподівано, в той момент, Шідо зміг зрозуміти значення слів Курумі. Він згадав, що йому рекомендували використовувати <Зафкіель> замість <Разіеля>. Метод <Зафкіеля> не викрив би брехні, але дозволив би особисто пережити власні спогади - крім того, причиною було те, що вона не хотіла повідомляти йому про часовий ліміт Токи.
«...... Ця дівчина.»
Для того, кого називали «Найгіршим Духом», вона була напрочуд доброю. Шідо видихнув, струшуючи
лоба.
«............»
Ні, була ще одна людина, яку не слід забувати як дуже добру. Він дивився в той бік, куди дивилася Тенка.
Вона грала роль лиходія, Духа, який привів Шідо і Току на побачення.
«Що ти так дивишся?»
«Ні, нічого.»
Якщо таке сказати, Тенка знову почне буркотіти. Шідо зрозумів, що так воно і є, і поклав край своїй натягнутій посмішці.
Хоча Тенка недовірливо підняла брову, вона продовжувала говорити, ніби кажучи: «Ну, добре».
"Я використала силу тієї жінки, щоб не просто провести межу. Світ, де час протікає
інакше, ніж у реальному світі".
«Плин часу відрізняється від реального?»
"А. Кристал Сефіри Такамії Міо вже руйнувався. Він зміг би протриматися максимум ще кілька хвилин. Тому я маніпулював швидкістю часу в цій межі, щоб продовжити час якомога довше. Місяць, який ти провів у цьому світі, дорівнює лише трьом хвилинам у реальному світі".
«З-зрозуміло......»
Слухаючи слова Тенки, Шідо зробив довгий глибокий вдих, щоб відобразити своє розуміння.
Той факт, що Кристал Сефіри Міо зруйнується за кілька хвилин, по суті, означав кінець життя Токи.
Саме тому Тенка викрала у Міо кристал Сефіри і створила цей світ.
Усе заради Токи, щоб у неї були ці останні миті.
Ааа, справді...
«Ти справді добра.»
Цього разу він не міг більше терпіти. Ці слова вирвалися з його вуст.
«............Хмм.»
Однак Тенка не виглядала роздратованою, як і очікував Шідо. Пирхнувши, вона злегка відвела погляд убік.
"У будь-якому випадку, якщо ти замовкнеш, я тебе відпущу. І решту часу ти проведеш з Токою."
«Токою......, але що ти збираєшся робити?»
"Це очевидно. Я знову повернуся до Токи. Я більше не буду стояти у неї на шляху."
"Так не можна.Ми ж були тут разом."
Поки Шідо говорив, Тенка похитала головою, ніби заперечуючи ці слова.
"Сьогодні я повністю знехтувала власними словами і пішла з вами. Насамкінець, дозвольте мені зіграти свою роль. У такому світі я є істотою, рівноцінною Богові творіння. Не проявлятимеш поваги і божественної кари тобі не уникнути".
І ось, такі слова, сказані за таких обставин, викликали полегшене зітхання.
Слухаючи ці слова, Шідо почав стримувати свій голос...... глибоко схиливши голову на знак згоди.
"......О, так. Дякую тобі, моя Богине".
Коли Шідо жартівливо промовив ці слова, Тенка опустила очі донизу.
"Просто знай. Перед тим, як світ повністю зруйнується, ти можеш лише запечатати залишки Сили Духа Першопочатку. Ніхто не гарантує не можливість якихось наслідків на межі знищення світу."
"...... Гаразд. Але хіба не ти Тенко поглинула кристал сефіри Міо? Хіба не я повинен запечатати твою силу, а не Токи?"
"Це не проблема. Ми з Токою нерозривно пов'язані. Насправді, Тока використала силу цієї жінки, щоб втілити мене. Якщо ти поцілуєш Току, це все, що тобі потрібно."
«Ні, запечатування - це більше, ніж просто поцілунок, якщо інша людина не відкриє мені своє серце».
«Тому я й кажу, що немає ніяких проблем.»
«Га?»
Від того, що Тенка сказала це рішучим тоном, Шідо мимоволі розширив очі.
"Проводячи час з тобою, серце Токи світилося. Це було приємно, радісно і по-справжньому благословенно. Мені подобається це відчуття в серці Токи".
І Тенка продовжувала.
«Я була тією, хто створив цей світ заради Токи......, але трохи, зовсім трохи, одного разу перед самим кінцем, я хотіла побачити тебе».
«Тенко»
«Якби.... Якби я... Якби я могла зустрітися з тобою раніше».
Тенка сказала це, злегка похитавши головою. Сказати щось більше було б хамством. Натоміть Тенка відірвалася від свого звичного кислого вигляду і посміхнулася.
«Бувай, Шідо, побачення з тобою було непоганим».
І коли вона це сказала, поза Тенки розвалилася, наче вона втратила свідомість. "! Тенко!”
Шідо поспішив підхопити Тенку. Тоді, ніби в такт цьому ритму, її тіло ледь-ледь засвітилося, а астральна сукня, в яку вона була вдягнена, зникла, розбившись на частинки світла. Залишився лише тьмяно забарвлений одяг, в який Тенка була одягнена до цього.
«......Нх, ......Шідо?»
І так, - тихим голосом сказала Тенка, піднявши голову. Ні, Шідо помітив це по тону її голосу. Вона була уже Токою, а не Тенкою.
«......Ааа, ти втомилася, Токо?»
"Му-......Уму. Здається, розмова з Тенкою закінчилася."
Коли Шідо спитав її, Тока заговорила так, ніби все відчула.
Безсумнівно, вона прийшла до такого висновку за той час, поки Шідо підхоплював Тенку. Шідо зізнався, вимовивши «угу» на знак згоди. «Тоді я розумію».
Тока посміхнувся, подивившись на небо.
«Давай продовжимо це побачення».
І так, під небом, що руйнується.
Вони розмовляли пліч-о-пліч. Спочатку вони просто гуляли, нікуди не прямуючи.
Пройшовши деякий час, вони сіли на лавку, що дивом вціліла.
Озираючись на кожну зустріч, вони дотепер повторювали історії про все, що спадало їм на думку.
"Але я була дійсно шокована, коли вперше їла хліб кінако. Я навіть не уявляла, що є щось таке смачне".
"Ха-ха, радий, що тобі так сподобалося. Ми випадково опинилися перед пекарнею".
"Угу. Я тоді подумала. Цей хлопець, який змушує мене їсти щось таке смачненьке, не така вже й погана людина......так що без цього тобі можливу, не вдалося б запечатати Силу Духа."
«Ее, мене врятував хліб кінако!?»
"Хуху, просто жартую. Згадуючи його зараз, я думаю, що він, мабуть, був таким смачним, бо Шідо дозволив мені його з'їсти."
«Токо......»
"А, точно. Тому що саме з Шідо та іншими було так весело. Коли я ходила в Океанаріум, коли веселилася в Оушен-парку......, навіть коли Шідо став дівчиною, яка не була Шідо."
«Ее, останнє було зайвим»
"Що ти маєш на увазі? Хіба це не гарний спогад? Гурт на фестивалі Тенґу був таким веселим."
«Ну, сам по собі це був гарний спогад......»
«Якщо подумати про це зараз, якби ти дізнався, як стати дівчиною, яка не є Шідо, раніше, можливо, не довелося б тікати, коли Шідо зайшов у гарячі джерела під час шкільної
поїздки».
"Ні, я нічого не можу зробити зі своїм тілом!? І я випадково зайшов до тудит!"
"А, точно. Отже, тобі потрібен був <Ханіель> Якби ти раніше запечатав сили Нацумі, то зміг би зайти в жіночу купальню!"
"Ти можеш припинити накликати непорозуміння цим поняттям!? Я ж не намагався увійти в жіночу ванну спеціально!"
"А, точно. Вибач, вибач."
"Ну чесне слово......Якщо я правильно пам'ятаю, сила Нацумі, безумовно, була проблематичною. Пам'ятаєш, був випадок, коли Нацумі перетворилася на когось з нас".
«Ааа, так пам'ятаю!»
"Тоді я, чесно кажучи, побчивши як Тока їсть так мало, трохи запідозрила тебе. Я подумав, що це ти перетворилася на Нацумі."
«Уму, справді?»
"А. Це було непорозуміння, але я тоді дуже здивувався. Говорячи про Нацумі, є одна річ, за яку я маю вибачитися перед Токою."
"Чому ти маєш вибачатися? За що?"
«Гей, пам'ятаєш слово, Нацумі?»
"Уму! Звісно, пам'ятаю! Хіба це не привітання, яке означає, що я тебе кохаю?"
«Так. Це воно, але я його придумав.»
"Це моє улюблене слово. Навіть коли мені було важко, я відчувала, що мені стане краще, коли я скажу слова, яких навчив мене Шідо".
«Зрозуміло.»
«А що означає “Нацумі”?»
«............Насправді, це слово має ще сильніше значення, ніж я сильно тебе кохаю»
"Що, правда! ...... Хуху, ясно. Нацумі."
«Ун, що?»
«Нацумі!»
«......Ааа, Токо.»
«Му?»
« Нацумііііііііі!»
«А! Мені вже краще!»
"Ага! Тепер я сповнений сил! Коли мені буде погано, обов'язково згадаю це слово!"
"Але так, яка ностальгія. Був час, коли ми всі разом малювали доджінші."
"Було таке. Той дедлайн був дійсно жорстким......, але це завдяки Тоці та всім, що змогли все продали, ми впоралися. Це вбрання дівчинки-зайчика виглядало дуже мило".
"Нм...... це не схоже на Шідо, щоб раптово таке сказати. Якщо ти згадав уже це, то Шідо, який прийшов на допомогу, коли ми опинилися в пастці в тому казковому світі, був дуже крутим."
«Це тому, що це був я, але також і не я. Це був ідеальний образ, який створили ви всі.»
"Не хвилюйся. Я завжди вважала, що Шідо теж класно виглядає."
«! Ха-ха-ха! Зрозуміло. Ніяково, коли тебе так несподівано хвалять. Хоча в казці я опинився поросям....... а Тока була Момотаро. Тобі, до речі, дуже пасувало".
"Ну, у його одязі було легко рухатися. Всі були в різному одязі і такі такі нарядні...... Хі-хі-хі, в той час це здавалося небезпечним, а зараз згадую і думаю, що навіть трохи весело.".
«Ах......впевнений, що так і було».
Дивлячись на світ, який поступово розвалювався, ми обмінювалися історіями, які не вписувалися в цю катастрофу. Але це було добре.
Цей випадковий час був таким благословенням, що він не міг у це повірити...
Дівчина, яка зараз говорила з посмішкою, скоро зникне.
«......»
Під час цієї приємної розмови, з цією думкою в голові, Шідо відчув, як маленький подих забиває йому горло.
Це було безнадійно. Це було безнадійно. Він відчайдушно боровся зі сльозами, які ось-ось мали переповнити його. Для Токи це мало б бути важче, ніж для будь-кого іншого. Однак Тока продовжувала бадьоро говорити.
Напевно, для того, щоб вона востаннє могла привітати його з усмішкою. І для того, щоб не залишити після себе жодного смутку для Шідо.
Тому він не міг дозволити собі плакати. Шідо якось продовжував говорити і посміхатися, хоча кінчики його пальців ледь-ледь тремтіли.
«А-а-а, точно!»
пробурмотіла Тока, глибоко видихаючи.
«Що сталося?»
"Ні, я подумала, що настав час привітатися з усіма. Я так і не змогла висловити свою вдячність, хоча створила цей світ так довго".
"А, так. Але нічого не поробиш. Усі мабуть..."
"Шідо! Токо! Ви в безпеці!?"
У той момент, коли Шідо говорив, ззаду пролунав голос.
«Е?»
«Уму?»
Здивовано дивлячись у той бік, вони зрозуміли, що Которі та інші Духи вже почали непомітно наближатися до них.
«......Ху.»
«......Хаха.»
Побачивши їхні обличчя, Шідо і Тока почали нестерпно сміятися.
«Що з вами сталося?»
"Здогадайся. Це тому, що ми вже давно не бачили нахабної мордочки Каґуї."
«Я не хочу це чути від людини з таким самим обличчям, як у мене!?»
І так, такі словесні обміни були зроблені. Поки Шідо намагався заспокоїти своє дихання, він розвів долоні, ніби вибачаючись.
«Це тому, що час був дуже вдалий... Цікаво чи якийсь Бог благословив мене?».
«Ха......?»
Которі зробила таке обличчя, ніби не розуміла, що вона говорить.
Тоді, у відповідь на це, Тока повільно підвівся з лавки і повернувся до всіх обличчям.
"Я кажу, що це просто добре. Всі прийшли сюди. Приємно дивитися на обличчя кожного в самому кінці".
«............»
Слухаючи Току, Духи затамували подих.
Втім, цей факт, можливо, вже передали або Курумі, або Нія. Хоча дехто й кусав губи, але ніхто не відводив погляду.
Тока ніжно розтулила губи, ласкаво дивлячись на всіх.
"Которі, Йошіно, Йошінон, Каґує, Юдзуру, Міку, Нацумі, Ніє, Мукуро, Курумі, і Оріґамі. Щиро вам усім дякую. Хоча я була грубою, коли ми вперше зустрілися, я справді відчула, що мені пощастило познайомитися з усіма. Дні, які я провела з усіма, були для мене як скарб. Неважливо, чи зараз, чи іншим разом - я була дуже рада і весело провела час.
Мана і Канндазукі, всі члени екіпажу, Ай, Май і Міі, Тама сенсей, Тономачі, всі в класі, будь ласка, скажіть їм це від мене. Дуже, дуже вам дякую. Дякую всім вам, я була дуже щаслива познайомитися з усіма вами."
«Токо......»
«Угх, угх...»
«Токо......»
Від слів Токи Духи опустили обличчя, і з них почали котитися сльози. Тока, яка посміхнулася, наче їй було трохи не по собі, повернулася до Шідо.
"....... Шідо, мабуть пора. Зробимо це перш ніж світ зруйнується, ......, будь ласка".
І, наче приготувавшись, він сказав.
«........................Гаразд.»
Шідо глибоко вдихнув і, видихнувши, відповів їй. Він став перед Токою, поклавши руку їй на плече.
Тока подивилася в очі Шідо - повільно, заплющивши очі. Так, ніби чекала на поцілунок.
«............»
У поєднанні з красою її тіло було схоже на різьблену скульптуру.
Зменшивши до мінімуму тремтіння руки, що потискала його, він також заплющив очі і наблизив свої губи близько до губ Токи.
Але в цю мить
«Токо!»
Голос пролунав з-поміж Духів.
«Ее?»
«......!»
Шідо і Тока раптом розплющили очі, обернувшись до власниці цього голосу. Там стояла маленька дівчинка з лялькою кролика на лівій руці. “Йошіно……? Що сталося?"
Тока здивовано подивився на дівчинку.
Так. Саме в той момент, коли Шідо збирався поцілувати Току, Йошіно підвищила голос, щоб зупинити його. Ні, не тільки це.
"...... Все гаразд? Токо..."
Йошіно зі сльозами на очах вичавила з себе голос.
Від такого різкого виразу, що пролунав з вуст Йошіно, у Токи на мить перехопило подих.
«Й-Йошіно......?»
"Невже це справді все......! Ці останні слова - це все що ти хотіла сказати ......?!" Вигукнула Йошіно, дивлячись мокрими від сліз очима на Йошінон, яка сиділа на її лівій руці.
«...... Йошінон.»
"Гаразд. Щасти тобі, Йошіно."
Після того, як Йошіно обмінялася такими словами з «Йошінон», вона глибоко зітхнула і витягла «Йошінон» зі своєї руки.
«Що?!?»
При такій сцені всі Духи злякано підвищили голос.
Все вірно. Йошінон - найважливіший друг Йошіно. Настільки, що вони завжди були разом, і розлуки було достатньо, щоб зробити її психічний стан нестабільним. Ніхто ніколи не міг уявити, що Йошіно сама зніме Йошінон.
"...... Нацумі. Будь ласка, потримай трохи."
"Е-е......!? Т-так!"
Йошіно передала «Йошінон» Нацумі, яка після цього видала такий голос, ніби її вивернуло навиворіт. Скоріше, не від ввічливості, а від того, що її переповнювала таємнича енергія Йошіно.
Тоді Йошіно зробила крок вперед і продовжила робити свою заяву для всіх.
"Усі. Я скористаюся привілеєм переможеці прямо зараз. Ви не проти?"
«............!»
Всі Духи замовкли від слів Йошіно. Лише Шідо зробив вираз обличчя, ніби не розуміючи, про що говорила Йошіно.
Тоді Йошіно підняла обличчя, ніби вирішуючи, що вона відчуває, і подивилася на Шідо.
"Шідо. Я кохаю тебе."
«......!?»
«А!?»
Від несподіваного зізнання і Тока, і Шідо здивовано підвищили голоси.
Так і є. Вони навіть не уявляли, що знайдеться хтось, хто зізнається в коханні в такий час, коли світ ось-ось має зруйнуватися. Тим паче, що це зізнання надійде від такої тихої і нерішучуї дівчинки, як Йошіно.
Але інші Духи просто спокійно спостерігали за цим, наче вже все вирішили.
Йошіно продовжувала плакати, її ніс почав червоніти, але вона все одно продовжувала говорити гарячковим тоном.
"З того часу, як ти врятував мене, я завжди любила тебе......! Це почуття я не віддам нікому іншому ......! Навіть Которі! Навіть Оріґамі! І навіть Тоці!"
«Що?!»
Тока була вражена раптовим зізнанням Йошіно, але потім вона мимоволі відчула, як стискає в кулаці всю свою силу.
"Чого це ти раптом це кажеш, Йошіно? Якщо ти це кажеш, то і я теж скажу це Шідо!" І тоді.
Тока відчула, як щось стікає по її обличчю.
Але коли вона зрозуміла, що це були її власні сльози, було вже пізно... Щось всередині неї зламалося.
«Ах, ах, ааах, ах, ах, аааааааааааааааах...............»
Хвилі емоцій, які вона досі стримувала, почали просочуватися назовні через початкову точку маленького отвору.
Щоб Шідо не сумував, щоб ніхто не шкодував, вона витримала все, що почало переливатися через край.
«Так, я теж кохаю Шідо!»
«Токо!»
Шідо здивовано розплющив очі.
Але це вже не можна було зупинити. Вона не могла зупинити це. Тока вхопилася за плечі Шідо,
вона випустила слова летючої пристрасті до місця призначення.
"Шідо! Шідо! Я люблю Шідо! Ця «любов» відрізняється від «любові» до всіх інших! Хто б хотів зникнути......! Я хочу бути з Шідо більше! Я хочу проводити більше часу з Шідо! Ні, я не хочу зникати! Я не хочу розлучатися з Шідо!"
«────»
Тока, проливаючи величезні намистини сліз, скаржилася і притискалася до Шідо. Тока, яка ще мить тому так сильно відгородилася від усіх.
Не бажаючи нікого засмучувати, Тока, яка тримала себе в руках, була сильною.
«Ух, ах...»
Він подивився на це.
Щось всередині Шідо було розірвано на частини.
«Ааах, ааааах, аааааааааааххх!!!»
Шідо, який також намагався бути якомога спокійнішим, щоб поспівчувати почуттям Токи, намагався бути веселим.
Він не хотів залишати по собі ніякого смутку.
Він хотів принаймні розлучитися з нею з посмішкою.
Він хотів провести ці останні миті щасливо разом.
──Ох.
──Що це?
«──Що це таке?!»
У цю мить Шідо видавив з себе голос, зриваючись, міцно, міцно обіймаючи Току.
"Я теж... Я теж кохаю Току! Ти мені так подобаєшся, що я не знаю, що робити! Я не хочу бути
розлученим з тобою ......! Я хочу бути з тобою більше!"
І він закричав таким голосом, що йому перехопило горло.
Навіщо я терпів? Щоб провести час, що залишився, з користю? Щоб не засмучувати Току? Зараз усі ці міркування здавалися зухвалими. Кого це хвилює? До біса все це. Він ненавидів свою далекоглядність. Він ненавидів свою поміркованість, яку сам собі привив. Це був останній раз, коли він міг говорити з Токою. Це був останній раз, коли він міг передати Тоці свої почуття!
Немов спокушений плачем цих двох, світ зробив помітно потужний підлий вчинок.
Небо обвалилося, земля розкололася, навколишні краєвиди зникли.
«Токо......!»
«Шідо......!»
Шідо і Тока кликали одне одного на ім'я.
Останній поцілунок у згасаючому світі.
Світ прояснився.
Початковий світ було відновлено.
Розплющивши очі, Шідо та інші побачили, що міський парк Тенґу зник з лиця землі, а натомість з'явився шум хвиль, що набігали на берег.
Це було місце з «того часу», з часу битви з Духом Першопочатку - місце, де зник Кристал Сефіри Міо.
У порівнянні з «тим часом» сцена не змінилася.
Зовнішній вигляд усіх, навколишні пейзажі також.
Навіть уламки, розкидані навколо, були точно такими ж.
Лише Токи більше не було в обіймах Шідо, вона зникла.