(............)
Можливо, завдяки тому, що вона неодноразово перемикалася зі своїм другим «я» на поверхні, стало можливим сприймати шматочки світу через органи чуття Токи.
Ні, не тільки це. Рух емоцій Токи, який вона завжди відчувала до цього часу, можна було зрозуміти чіткіше.
У неї більше не було часу на нудьгу. Місце, де жила Тока. Школа, до якої ходила Тока. Їжа, яку їла Тока. Повсякденне життя, яким насолоджувалася Тока - інформація про ці речі потроху просочувалася крізь її вуха та очі.
У цьому повсякденному житті та людина завжди була у центрі - Шідо.
Коли Тока їла смачну їжу, її серце відчувало насолоду.
Дивлячись на щось красиве, Тока відчувала радість.
Коли Тока робила щось веселе, її серце калатало від захвату.
Але щоразу, коли це відбувалося з Шідо, почуття, що передавалися їй, посилювалися в кілька разів.
Ні, не тільки це. Щоразу, коли Тока дивилася на нього, в її серці проростало таємниче почуття, яке не можна було описати, дивлячись на щось інше. (Це......)
Поступово вона зацікавилася почуттям, яке Шідо викликав у Токи.
Кожного разу, коли Шідо відбивався в очах Токи, вона йшла за цією фігурою.
І поступово вона зрозуміла, що це таке. Це...
Це почуття….