Останнім часом настрій у неї був зовсім непоганий.
Незрозуміло чому, але через певний час з емоціями, що передавалися від її другого «я», почала відбуватися зміна.
Здивування, радість, захоплення, веселощі... Приплив емоцій, який не можна було порівняти з тим, що було раніше, лився що миті, без перерви. Зміна була настільки кардинальною, що вона відчувала себе так, ніби на надзвичайно промерзлому ґрунті почали проростати квіти.
Страх і боязкість зникли безслідно, не було більше почуття самотності і смутку. Хоча в проміжках між моментами все ще відчувався сильний гнів, але його поглинув вир захоплення і радості, так що його вже не було видно.
Інша я, мабуть, зустріла щось хороше.
Звичайно, вона не знала, що відбувається. У кращому випадку вона могла лише смутно
усвідомлювати почуття свого іншого «я». Але зараз їй цього було достатньо.
Тепле почуття витікало з її іншого «я». Вона була щаслива, просто відчуваючи його. Якщо інша «я» булв щасливою, то і вона була б щаслива. Вона відчувала, як насолода її іншого «я» підстрибує в її власному серці.
Але, звісно….
Тобто вона не хотіла знати, чи «щось» змусило її змінитися таким чином. Якщо так,
тоді вона, безумовно, була обманута.