Дрімота схожа на смерть. В обох випадках свідомість занурюється в темряву. Різниця в тому, чи настає після цього пробудження.
Якщо так, то чи можна розцінювати пробудження свідомості реанімацією або відродженям... Розмірковуючи над такою безсоромною темою, Іцука Шідо повільно розплющив очі.
«............Хмм.»
Першим, що потрапило в поле зору, була не стеля, а білий силует. Через кілька секунд Шідо помітив, що це була ковдра. Очевидно, він спав.
«Ун......»
Супроводжуваний лінивим хропінням, Шідо перевернувся на спину, перш ніж встати.
Це була знайома йому кімната. Був такий самий незмінний ранок, як завжди. У вікно пробивалося тепле сонячне світло, але повітря було ще трохи прохолодним.
Подумавши про це, Шідо схилив голову набік.
«......Який сьогодні день?»
Наче в стані напівсну, він зовсім не пам'ятав дати. Ні, якщо бути точним, то не тільки день, але й місяць залишився невиразним. Приблизну пору року Шідо міг визначити лише за температурою, яку відчував на своїй шкірі.
Хоча сам Шідо не мав жодного досвіду, це, мабуть, було схоже на відчуття ранкового похмілля. Він не міг чітко пригадати свій стан перед сном. Хоча це мав бути звичайний ранок, дивне туманне відчуття, що щось було не на своєму місці, огорнуло його розум. Це було схоже на тривожне відчуття того, що немає на що покластися.
«...... Ну, неважливо».
Це було дивно, але він не міг придумати відповідь. Шідо вирішив поки що все перепровірити, і, чухаючи потилицю, вийшов з кімнати.
Спустившись сходами і пройшовши через коридор, Шідо почув звук телевізора, що доносився з вітальні. Здавалося, що це Которі прокинулася.
"Доброго ранку, Которі. ...... Слухай, який сьогодні день?"
Коли двері до вітальні відчинилися, слова Шідо обірвалися.
Причина була проста. Це було тому, що у вітальні з'явилося несподіваний гість.
Однією з них була Которі. Це не було проблемою. Це була його мила молодша сестричка з чорними стрічками на голові. Зараз вона сиділа на дивані перед телевізором зі своїми улюбленими «Чупа-чупсами».
Проблема була поруч з нею. Поруч з Которі сиділа дівчинка, красиво витягнувши спину.
Її світле волосся було зав'язане. Її правильна постава і манера триматися були ніби механічними. Сяйво, яке випромінювали її очі, було схоже на джерело світла на електронному екрані.
«Ма......ріє?»
Шідо округлив очі і вигукнув ім'я, яке спало йому на думку.
Так. Це була безпомилково Марія, керуючий штучний інтелект «Фраксінуса».
"Так. Доброго ранку, Шідо, у тебе все ще чубчик волосся стерчить. Ти щойно прокинувся?"
«Е-е? А-а-ах......» Невиразно відповівши, Шідо розчесав пальцем свій чубчик. Звісно, як і казала Марія, його чубчик вистрибував набік.
Однак зараз Шідо хвилювало щось більше, ніж чубчик на голові. Звісно, це була Марія, яка сиділа на дивані.
Марія - керуючий штучний інтелект <Фраксінуса>. Хоча завдяки попередній великій модифікації з ним можна було спілкуватися голосом, у кращому випадку це була б лише особистість, що існує в комп'ютері.
Тож як Шідо зміг відрізнити її від Марії без жодної паузи? «............» Одночасно з усвідомленням цього, разом з легким головним болем, в голові Шідо з'явився спогад.
Це був спогад про ту битву. Айзек Весткотт, який отримав силу Духа Першопочатку через формулу Духа, і Духи, які боролися проти нього. У цьому процесі Марія змогла отримати фізичну форму завдяки силі Ангела Нії <Разіелю>. Він згадав, що було сказано, що...... після підтримки стану контролю над виходом сили Духа, Марія може залишатися матеріалізованою таким чином.
А, точно. Чому він забув про це?
Забув про ту запеклу битву. Забув про те, як усі разом перемогли. Забув про Духа, який пожертвував собою, щоб врятувати Шідо та інших - Міо. Міо. Такамія Міо.
Вона була джерелом всього, Духом Першопочатку, а також аналітиком «Рататоска» Мурасаме Рейне.
І, кохана людина Такамії Шінджі. Хоча це було лише тимчасово, він забув навіть її: "Зо таке, Шідо? Ти ще не прокинувся?" Шідо мовчки приклав руку до чола. Напевно, запідозривши це, Которі запитала, нахиливши голову.
"А, все гаразд. Скажи, Которі, який сьогодні місяць і день?"
Шідо м'яко похитав головою, перепитуючи питання, на якому зупинився на півдорозі.
"Хаа......? Ти, мабуть, ще спиш. Сьогодні 19 березня."
«19 березня.» Шідо кілька разів прокручував цю дату в голові. 19 березня, від дня побачення між Шідо та Рейне - дати вирішальної битви - минув майже цілий місяць.
Одночасно з тим, як він це помітив, його спогади почали виринати один за одним, наче його тягнули за собою по лозі солодкої картоплі.
Шідо та інші перемогли. Але в цей момент Міо і Весткотт загинули у взаємному вбивстві.
А після того, як все закінчилося, кристал Сефіри Міо, який опустився на очах у Шідо разом з плюшевим ведмедиком, завершив свою роль і розчинився в повітрі. Він міг чітко пригадати спогади, які до цього часу були туманними. Саме так. Після суму від втратили Міо - суму від втрати Рейне - всі повернулися до мирного повсякденного життя.
«Так, то це правда, все скінчено».
Після того, як Шідо неуважно вимовив ці слова, Которі розширила очі, перш ніж відвести погляд.
Проте швидко зітхнувши, вона підвелася з дивана, а потім ніжно обійняла Шідо.
«Так?»
"Пробач мені. Я була нечутливою. Минуло не багато часу після тієї вирішальної битви. Тобі не треба себе примушувати."
Говорячи це, Которі міцніше стиснула руки.
«Которі ......»
Шідо відчув слабке тремтіння в руках Которі, коли вона закусила губи.
Которі, ймовірно, ніколи не зізналася б у цьому, але ці слова, швидше за все, були спрямовані до неї самої.
Мурасаме Рейне була найдовіренішою підлеглою та найближчою подругою Которі. Її викрили як «Фантома», а потім вона зникла. І хоча Которі мусила поводитися стримано перед усіма, на неї це не могло не вплинути.
Проте ще до війни Шідо вирішив, що міцно обійме Которі, коли все закінчиться.
Хоча порядок було змінено, це не мало значення. Шідо простягнув руки, щоб обійняти Которі.
«...... Шідо?»
Которі трохи здивовано вимовила. Проте вона не пручалася і не намагалася вирватися з його рук. Вони вдвох деякий час лежали, притиснувшись одне до одного.
Потім
"......Гм, ясно. То ось як ви ініціюєте природні обійми, як і очікувалося від Которі. Тепер я цього навчилася".
Дивлячись на цю сцену, Марія зацікавлено заговорила, діставши блокнот, щоб почати писати.
«──!»
В одну мить обличчя Которі почервоніло, і вона кинулася до Марії, щоб забрати у неї блокнот.
«Що ти записуєш, Маріє?»
"Не хвилюйся. Це не що інше, як мій засіб збору інформації - хитрощі та маневри Которі вже збереглися у вигляді відео записів для подальшого перегляду".
"Це зовсім не заспокоює! Негайно видали це, негайно!"
"Навіть командир не може довільно видаляти записи, які зберігаються в найважливішій базі даних. Для цього потрібні два члени екіпажу нижче заступника командира і дозвіл Круглого столу. При цьому важливо, що ці записи доведеться оприлюднити, ти впевнена?"
«Чому це вважається важливою інформацією!?»
Коли Которі голосно закричала, Марія зі спокійним виразом обличчя вдавала невинність. Побачивши їхню взаємодію, Шідо не зміг стриматися і розсміявся. «Ха-ха-ха.» "......! Ч-чому ти смієшся!"
незадоволено сказала Которі, її обличчя було червоним, як помідор. Шідо відповів: «Вибач, вибач», знизуючи плечима.
"У будь-якому випадку, ти вже поснідала? Я зараз приготую сніданок, до речі, чи може Марія теж їсти?"
"Так, без проблем. Це тіло може робити майже все, що може робити людина. А ще його приємно обіймати. М'яке і гладоньке. Хочеш спробувати?"
Сказавши це, Марія простягнула руки. Шідо двозначно посміхнувся, почухавши морду.
«Хаха......, може, іншим разом».
"Хмм...... он як. Здається, правильний спосіб обіймів - це не говорити про них і раптово обійняти ціль, як це зробила Которі. Реєстрація в базі даних. Категорія - методи як закохати у себе: Стиль Которі".
«То ти можеш увійти в базу даних без жодної авторизації!?»
Сказавши це, Которі схопила Марію за плечі. Шідо посміхнувся, дивлячись на них. Потім він умився і переодягнувся, щоб почати готуватися до сніданку.
«Тоді бажаю вам безпечної дороги, Которі, Шідо».
Після сніданку Марія помахала на прощання Шідо і Которі, які вже закінчили свої приготування. Шідо відповів їй жестом, коли кінчики його черевиків торкнулися виходу з дому.
"Аа, тоді ми підемо. Я зайду в магазин по дорозі назад".
"Так. Але прикро просто проводжати Шідо та інших після того, як я нарешті отримала довгоочікуване справжнє тіло. Коли прийде час, я переведуся до старшої школи наступного місяця".
"......Марія, ти - штучний інтелект <Рататоска>. На щастя, матеріалізація не була важким тягарем для Нії, але чи не буде неприємностей, якщо ти не ставитимешся до своєї роботи серйозно? Оскільки Сила Духа все ще існує, існує небезпека того, що ця сила може вийти з-під контролю, хоча ймовірність цього невелика.
Марія покрутила кінчиками пальців, коли Которі звузила очі, і в її тоні прозвучало незадоволення.
«О, будь ласка, не варто недооцінювати мої здібності до маніпулювання. Програма старшої школи для мене тривіальна. Я можу скласти вступні іспити на перший курс університету, навіть виконуючи свої звичайніобов’язки. Але для того, щоб досягти не ділити перше місце з деким, потрібно буде запросити декого відомого як Оріґамі від імені Шідо в номер готелю в день іспиту.»
"Не треба так пафосно про це говорити! Твої наміри очевидні!"
Коли Которі вигукнула це, Марія знизала плечима і опустила погляд.
"Що ж, все гаразд. Поки що мене влаштовує цей статус-кво. Достатньо відправити Шідо з дому з почуттям новоспеченої дружини".
Сказавши це, Марія зникла на кухні, ніби щось придумуючи.
А через десять секунд повернулася, цього разу в гарному фартушку. За її словами, вигляд у неї був, як у молодої дружини.
«Дозвольте мені повторити, я бажаю вам обом приємної і безпечної дороги».
«Хаха...... тоді ми пішли». «Справді?»
Шідо примусив себе посміхнутися незадоволеній Которі, відчиняючи двері.
І в цей момент, разом з м'яким сонячним світлом ранньої весни, з боку вхідних воріт почулося дзижчання.
«Хм?»
Придивившись уважніше, перед резиденцією Іцуки зібралося багато духів. Каґуя, Юдзуру, Йошіно, Нацумі та Мукуро - всі вони жили в маєтку Духів поруч з резиденцією Іцуки. І чомусь можна було побачити Міку, яка мала б жити у власному будинку в місті.
«Ах, сьогодні так жваво.»
«Агов, що ви робите?»
спантеличено запитав Шідо. Оскільки увага всіх була прикута до цього питання, Міку скористалася нагодою, щоб спіймати Нацумі.
"Нацумі, я тебе спіймала! Кункункун! Су-су-су-су-су-су-су!"
«Гя──────────!» Скориставшись перевагою маленького тіла Нацумі, Міку притулилася обличчям до голови Нацумі, звиваючись, ніби вдихаючи її запах.
Через кілька секунд обличчя Міку виглядало глянцевим наче від екстазу, а Нацумі виглядала виснаженою, ніби з неї висмоктали всю життєву енергію.
"О, любий! А також Которі та Марі! Доброго ранку. Сьогодні такий гарний день!"
"Д-доброго ранку! Що тут відбувається? Міку, хіба твоя школа не в іншому напрямку?"
"А, я сьогодні не ходжу до школи, бо працюю. Але сьогоднішнє завдання здається дуже складним, тому я хотіла б зарядитися енергією від усіх, перш ніж вирушити на сцену".
Коли Міку говорила, вона прийняла гарну позу. Це був стиль, гідний топ-айдола.
«Як так, невже це і було всією причиною?»
"Налякалася. Через твою раптову атаку я подумав, що це зомбі прийшов нас зʼїсти".
Слухаючи пояснення Міку, сестри Ямай Каґуя і Юдзуру, одягнені в однакову форму, витерли піт з чола.
Звичайно, «отримання енергії» - це, як правило, вираз, що використовується для позначення отримання заохочення. Але у випадку з Міку це перетворилося на пряму атаку з викачування енергії.
«З тобою все гаразд, Нацумі?»
«Хуму, будь сильною.»
«......Ч-чому це завжди я?»
Завдяки спільному втручанню Йошіно та Мукуро, Нацумі змогла вирватися з лап Міку.
Тоді Міку відповіла, піднявши три пальці.
"Є приблизно три причини, чому я обрала Нацумі! По-перше, тому що вона дуже мила! По-друге, тому що вона дуже добре співає! По-третє, тому що Нацумі повільніша за інших, і її легше зловити!"
«В основному через третю причину!»
вигукнула Нацумі, підводячись на ноги. Через енергію, отриману від Нацумі, Міку показав милу посмішку айдола «хе-хе ★».
«Це, мабуть, дуже виснажливо, Нацумі.»
«......Я вже звикла до цього». Поки Шідо говорив з кривою посмішкою, Нацумі зітхнула, наче здалася.
«Але все ж таки, чому Нацумі та інші тут?»
"Ааа...... ми якраз збиралися йти. Через підступні плани Которі наступного місяця мені доведеться йти до молодшої школи, тож я маю купити необхідні речі..."
Коли Нацумі пробурмотіла це, Которі звузила очі і відповіла, щойно почула це.
"Кого ти назвала підступною? Хоча <Рататоск> легко може надати відповідні речі, хіба не цікавіше піти з друзями в крамницю за покупками?"
Которі підвела голову, щоб отримати схвалення від інших двох. Йошіно та Мукуро по черзі кивнули.
«Так, я з нетерпінням чекаю на те, щоб купити щось з Нацумі та Мукуро».
"Хуму. Те ж саме стосується і Муку. Все ж таки цікавіше ходити по магазинах разом".
«Му......у.....»
Вислухавши відповіді Йошіно та Мукуро, Нацумі замовкла, її щоки злегка почервоніли. Здавалося, вона соромилася висловлювати схвалення, але й не виявляла жодного спротиву. Краще сказати, що вона виглядала цілком щасливою.
Можливо, зворушена сценою, що розгорнулася перед її очима, Міку похитнулася і схопилася за груди, наче вражена.
"Ааа...... яка сліпуча картина...... таке відчуття, ніби моє серце омивається. Алло, менеджер? Будь ласка, скасуйте мою роботу на сьогодні. ......Ні, я не почуваю себе погано. Краще сказати, що після зарядки енергією я настільки сповнена життєвих сил, що хочу разом з усіма піти за покупками для школи! ......Ні, ні, між записом пісні та пошуком відповідних ручок очевидно, що важливіше!"
Нацумі швидко схопила телефон Міку і сказала: «Мені дуже шкода, так, вона піде на роботу......»
«Ааа! З Нацумі зовсім не весело!» Міку насупилася, вивертаючи тіло. Щоб зробити їй зауваження, Йошіно та Мукуро похитали головами.
«Не можна, Міку, ти створюєш незручності для персоналу».
"Так, якщо ти хочеш відповідну ручку, ми купимо її для тебе. Тож виконуй свою роботу належним чином".
"Справді? Шкода, що я не можу взяти безпосередню участь у шопінгу, але сьогодні я потерплю". Міку посміхнулася, і її очі заблищали. Побачивши це, Нацумі важко зітхнула і повернула смартфон Міку.
У цей момент, ніби вчасно, ззаду пролунав звук легкого клаксона.
«Упс......»
Чи був цей шум через те, що всі перекрили рух...... Шідо подумав про це, швидко розвертаючись. Решта Духів також повернулися в той бік, наслідуючи його приклад.
Однак незабаром після цього всі були приголомшені.
Як більшість з них і очікували, там був припаркований круглий мопед, але Шідо та інші впізнали знайоме обличчя, що було за кермом.
«Ніа!»
«Чому всі зібралися разом так рано вранці?»
Піднявши забрало на шоломі, Ніа махнула рукою. Вона також була серед тих Духів, чию силу запечатав Шідо.
«Ні, ми уже йдемо до школи, а дехто йде на шопінг......, але чому ти тут, Ніа?»
"Ах, це добре, що моя робота нарешті закінчилася, але у мене вдома не залишилося їжі. Бенто з цілодобового магазину не мають смаку, але якщо я прийду до будинку Духів, у мене буде тепла їжа......".
«Зрозуміло, - сказав він, - то ти можеш їздити на мопеді».
Говорячи це, Шідо обернувся і подивився на мопед, на якому їхала Нія. Нія відповіла йому сміхом «Ахаха».
"Звісно, я ж респектабельна людина. Якщо вже на те пішло, чи може хтось із присутніх також їздити на мопеді? Може, наступного разу я візьму вас всіх покататися?"
Нія відповіла, підморгнувши. На відміну від Йошіно, Міку, сестер Ямай та Мукуро, які були дуже схвильовані, Которі та Нацумі кинули на Нію підозрілий погляд, ніби кажучи: «...... це справді все що ти хочеш зробити?»
Наче погоджуючись з цією підозрою, Марія вийшла у фартусі, щоб заговорити.
"З точки зору безпеки, я не дуже рекомендую це робити. До речі, у тебе є водійське посвідчення, Ніє?"
"Е? Як грубо, звичайно, є! Дивись!"
Сказавши це, Нія дістала з гаманця свої водійські права. Хоча цього слід було очікувати, навіть Нія носила водійське посвідчення при собі. До речі, на фотографії її очі були примружені.
«Хм. То ти поновила свої водійські права?»
«..................га?» Коли Марія звернула на це увагу, очі Нії перетворилися на дві порожні крапки.
"Ніє, тебе викрали ДІЕМ на п'ять років. За цей час твоя строку придатності твоїх прав повинен був закінчитися?"
«............» Нія деякий час дивилася на водійське посвідчення в своїх руках, не маючи слів: «............ Техе».
Потім вона мило висолопила язика, щоб забрати свої слова назад.
"Агов, Ніє! Що це за поважна доросла людина сідає за кермо без прав!"
"Небезпечно. Як же це необережно!"
"Ні, я не винна в цьому! Після того, як моє відчуття часу було розмито...... це все через ДІЕМ!? Це не моя вина!?"
зі сльозами на очах вигукнула Нія. Щоб заспокоїти її, Которі зітхнула, розводячи руками.
"Це правда, що в цьому винен ДІЕМ, але поліцію це не хвилює. Перш ніж тебе заарештують, понови водійські права. Якщо хочеш поїси, то сховай мопед на задньому дворі, щоб поліція його не побачила".
«Так.»
І хоча Нія зробила сумне обличчя, але нічого не могла вдіяти.
Шідо гірко посміхнувся, спостерігаючи за цією ситуацією.
"Ахаха......, але це такий дивний збіг обставин. Всі несподівано зібралися тут в цей час. ...... не здивуюсь якщо Оріґамі та Курумі теж десь поруч"
«Ти кликала мене?»
«Ти назвав моє ім'я?»
«Аааа!?» Раптом, почувши ці голоси ззаду, Шідо мимоволі підскочив.
Уважно озирнувшись, він побачив дівчину з ляльковим обличчям і дівчину з довгим чубчиком, що закривав їй ліве око. Це були духи, про яких він щойно згадував, Тобіічі Оріґамі та Токісакі Курумі. Обидві були одягнені в піджак поверх шкільної форми і з шарфами на шиї.
«Оріґамі, Курумі, коли ви тут з'явилися?»
«Я весь час була тут.»
"Я просто проходила повз. Тут було так жваво, що я захотіла подивитися, що сталося".
«З... зрозуміло...» Хоча його хвилювало, що Оріґамі мала на увазі під словом «весь час», він відчував, що не варто розпитувати більше. Сіпаючись, Шідо витер піт, що лився з його обличчя. Потім Шідо нахилив голову. «Скажи, Курумі, чому на тобі шкільна уніформа, вона тобі подобається?»
"Божечки, Божечки, Шідо. Ти що, забув? Після тієї битви я перейшла під захист <Рататоска> і знову почала відвідувати школу"
«Угу, так, і справді».
Слухаючи її слова, Шідо почав пригадувати, що все відбувалося саме так. ......Здавалося, він був дуже виснажений. Шідо недбало почухав обличчя
"Чого це ти? Будь ласка, підбадьорся трохи.──── Ах, будь ласка, вибач мені, я повинна йти. На мене чекає подруга".
«Подруга?» Шідо розширив очі від несподіваних слів. Перед тим, як запечатати свою Силу Духа, Курумі вважалася найгіршим духом; він подумав, що ці слова просто не дуже їй пасують.
«Так, так!»
Проте Курумі не помітила цього, спрямувавши свій погляд вперед. Шідо виглядав так, ніби його тягнули за нею, дивлячись у той самий бік.
Тут же він помітив, що там стояла елегантна на вигляд дівчина, яка, ніби помітивши погляд Шідо, вклонилася. Шідо рефлекторно теж вклонився.
"Це ..... Подруга Курумі? Я маю на увазі ...... як дивовижно, якщо подумати..."
«Що ти маєш на увазі?»
«А, нічого.»
Курумі напівзаплющила очі, дивлячись на його обличчя. Шідо зробив жест, ніби кажучи «Ой», перш ніж прикрити рот рукою.
Але, дивлячись на Шідо, Курумі задоволено посміхнулася, розвернулася і помахала рукою.
"Фуфу, все гаразд. Я теж так думаю".
Вона сказала це ніби жартома, а потім пішла до своєї подруги.
«Вибач, що змусила тебе чекати, Саво.»
"Ні, ні. Зо важливіше, ти впевнена, що не хочеш піти з ним?"
«Уфуфу, не хвилюйся про це. Навіть без мене навколо Шідо багато красунь.»
«Божечки, і справді.»
І ось так Курумі радісно розмовляла з подругою. Шідо зітхнув, але, дивлячись на умиротворене обличчя Курумі, відчув, як тепло розливається в його грудях.
Потім, після того, як він подивився на цю сцену, рот ляльки Йошінон на лівій руці Йошіно почав ворушитися.
"Ні, але цей збіг справді дивовижний. Всі зібралися разом так рано вранці. Шідо, ти поширюєш якісь дивні феромони?"
«Не вигадуй про мене всяке!»
Від звинувачення, що пролетіло повз, Шідо не зміг втримати криву посмішку. Зрештою, те, що сказала Йошінон, було небезпідставним. Досі всі не збиралися разом, як сьогодні. Було таке відчуття, ніби вони зібралися під чиїмось керівництвом───
«Гм──?»
Раптом Нія, здавалося, щось усвідомила, оскільки вона озирнулася на всі обличчя, перш ніж заговорити.
"Ти сказав, що всі присутні......, але здається когось не вистачає, хіба ні? Вона пішла вперед першою?"
«Га?»
Почувши це, Шідо так само, як і Нія, оглянув обличчя присутніх.
Велика кількість духів зібралася на дорозі перед домом Іцуки. Которі, Йошіно, Нацумі, Каґуя, Юдзуру, Мукуро, Міку, Нія, Оріґамі, Курумі, а також Марія та подруга Курумі - Сава.
Незважаючи на те, що тут було так багато людей, все ще відчувалося, що однієї людини не вистачає.
Саме так, тут не було однієї людини - «Шідо!» В цю мить почувся веселий голос, що долинав від входу до багатоквартирного дому Духів.
«────»
Під впливом цього голосу Шідо несподівано повернув голову назад. Там він побачив самотню дівчину, яка бігла сюди.
Довге волосся кольору ночі, що м'яко погойдувалося під променями сонця, блискучі, наче кришталеві, очі, з відверто витончених рис обличчя а найяскравішою рисою була її невинна посмішка, що випромінювала почуття умиротворення та щастя.
Так. Вона була Духом - Ятоґамі Токою. Духом, якому Шідо дав її ім'я. «Тока.» "Уму! Вибач, Шідо, я трохи запізнилася?"
У той момент, коли Тока підійшла до нього, його охопило незбагненне почуття, що змусило його очі широко розплющитися.
«Що з тобою, Шідо, щось болить?»
"......? Ах───" Слухаючи її, Шідо помітив, що з його очей котяться сльози.
«Нічого ......хаха, може, я просто ще сплю». Намагаючись приховати це, він витер сльози. Насправді Шідо не розумів, що відбувається. Чому його серце стискається, коли він бачить Току?
"Порівняно з тим, що ......ходімо до школи. А то запізнимося."
"О, точно! Ви ж уже довго чекають. Ходімо!"
Усі кивнули на знак згоди на голос Токи, і кожен з них попрямував до свого місця призначення.
Небо було чистим, як і майбутнє кожного з них. Кроки по дорозі до школи були такими легкими, що він здивувався навіть сам собі.
Було багато сумних речей. Було також болісне прощання, яке він не міг забути.
Однак, навіть якщо взяти це до уваги, життя Шідо було сповнене чудових зустрічей.
Впевнений, що ці галасливі, але приємні дні триватимуть і надалі.
Спостерігаючи за усмішками інших, Шідо потайки думав про це.
◇◇◇
Одного вечора за кілька днів після цього. Після жвавої вечері всі розійшлися по домівках.
Прибравши за собою, Шідо зняв фартух і поклав його на кухонний стіл, щоб можна було злегка розім'ятися.
Легка втома, але ще більше почуття задоволення наповнювало його тіло. Шідо не відчував неприязні до цього почуття. Коли він мив дочиста посуд, з якого їли Духи, в його голові промайнула пустотлива думка. Якими стравами здивувати всіх наступного разу?
«............»
Раптом Шідо замовк, дивлячись у стелю.
Він не скаржився на своє теперішнє життя. ДІЕМ поводився добре, а його теперішня рутина з Духами була галасливою, але приємною. Він був щиро вдячний за те, що ці дні можуть так тривати й надалі.
Але коли він закінчував хатню роботу, коли вже не було з ким поговорити, коли він залишався на самоті, несподівано його охопило неспокійне відчуття тривоги.
«Відчуття, ніби я щось забув».
У цей момент двері до вітальні відчинилися, і до них увійшла Которі із закасаними рукавами та білими стрічками у волоссі.
«Братику, ванна вільна».
Которі говорила з посмішкою. З чорними стрічками вона була лютим і надійним командиром. Але з білими стрічками вона ставала милою молодшою сестричкою, яка поводилася відповідно до свого віку.
Посмішка його сестрички змусила зникнути відчуття тривоги, що пронизувало його свідомість. Шідо повернув посмішку Которі, коли його рука потягнулася до дверцят холодильника.
"Ооо. Дякую, Которі. Я хочу гарячого молока, Которі може теж хочеш?"
"Ох! Так хочу!"
«Дякую братику, буду тобі винна».
Которі перебільшено кивнула головою, і її очі заблищали. Неймовірно, але її хвостики, здавалося, теж жваво ворушилися від хвилювання.
«......Хмм?»
Шідо нахилив голову. Духи повернулися додому, а Марія повернулася на <Фраксінуса> до роботи, але Шідо виразно чув інший голос, який не належав Которі.
Коли він подивився у бік цього голосу, то виявилося, що на дивані сидить маленька дівчина.
Волосся, зав'язане в один хвіст, і родимка під лівим оком - риси обличчя дівчинки змусили б інших помітити мимохідь схожість із Шідо.
Але в цьому не було нічого дивного. Вона була - насправді молодшою сестрою Шінджі, а отже і Шідо, Такамією Маною.
«Ого!»
«Мано, коли ти прийшла?»
«Оя, я просто зайшла через парадний вхід, ти що не помітив?»
Сказавши це, Мана безпорадно знизала плечима. Очевидно, вона прийшла, коли Шідо мив посуд...... Він не знав, чи був він надто зосереджений на відтиранні плям з тарілок, чи Мана змогла приглушити звуки своїх кроків.
Однак, незважаючи на те, що він був здивований раптовою появою Мани, сам візит Мани слід було б дуже вітати. Шідо з кривою посмішкою знизав плечима, наливаючи в невелику підігріту каструлю порцію молока, якої вистачило б на трьох людей.
Через кілька хвилин, уважно спостерігаючи за парою, що піднімалася з білої поверхні молока, він розлив його у підготовлені горнятка.
«Вибачте за очікування».
«Ого, дякую.»
"Дуже дякую. Смачного!"
Которі та Мана одночасно видихнули «фуха» після того, як випили по ковтку теплого молока.
Оскільки їхні рухи були ідеально синхронізовані, Шідо мимоволі посміхнувся.
«Що сталося, Братику?»
"А, ні. Нічого." Відмахнувшись недбалим тоном, Шідо зробив ковток теплого молока. Тепла солодкість розлилася по його роті, а ніжне тепло потекло по горлу і в шлунок.
Потім, ніби щось пригадавши, Которі сіпнула бровами.
"Мано, якщо ти вже прийшла сюди, то перевірка закінчилася? Які результати?"
Коли пролунало це питання, Шідо так само, як і Которі, перевела погляд на Ману.
Хоча Мана тепер була членом <Рататоска>, спочатку вона була захоплена ДІЕМ і її робили різні операції , щоб вона отримала величезну силу, і стала одним з найсильніших магів ДІЕМ.
Звісно досягнення такої сили не було можливим без великої ціни. Хоча за зовнішнім виглядом Мани не було видно, але їй залишилося жити лише близько 10 років.
Которі та Шідо не хотіли, щоб Мана знову билася, але в попередній битві їм все одно довелося вдатися до використання її сили. Як наслідок, наприкінці битви вони подвоїли ретельне лікування та огляд Мани.
«Ааа, це...»
Мана звузила очі у відповідь на запитання Которі, приклавши руку до грудей.
«......»
─ Виявили серйозну проблему? Коротке мовчання змусило нерви Шідо відчути напругу.
Але
«Це неймовірно...... всі проблеми в тілі були вилікувані».
«...... Га?» «Вилікувані ......?»
Почувши несподівані слова Мани, Шідо та Которі ошелешено витріщилися на неї.
"Щ-що сталося? Ти сказала, що тебе вилікували, що це означає?"
"Це означає тіло Мани, тепер як новеньке. Шкода, завдана брехнею ДІЕМ, зникла безслідно. Це все ще гіпотеза, але сила Духу, яку випромінював кристал сефіри Міо, може мати до цього відношення. Мені сказали, що якщо я буду дбати про своє здоров'я, то зможу насолоджуватися життям до глибокої старості, і це більше не буде просто мрією".
«Це, правда?» Шідо інстинктивно підняв брову на підозріло чистий аркуш декларації про стан здоров'я.
Заради пояснення Шідо подивився на Которі, яка приклала руку до підборіддя, пробурмотівши «хмм......», перш ніж сказати: «Я не розумію!».
"Але оскільки прилади на борту <Фраксінуса> дали такі результати, то не повинно бути ніяких помилок у фізичному стані Мани. Хоча є місце для подальшого дослідження причини ......"
«З-зрозуміло......» Хоча це не було повністю прийнято, але якщо це справді правда, це було б чудово.
Шідо стиснув ручку кухля, піднявши його у святковому тості.
Зрозумівши наміри Шідо, Которі та Мана також підняли свої кухлі. Шідо та інші посміхнулися одне одному, злегка випиваючи за тост.
«Чомусь мені здається, що все йде занадто добре, хоча хіба це погано?»
"Так. ДІЕМ на межі краху, а всі Духи дуже щасливі! Навіть проблема фізичного стану Мани вирішена! Незадоволеність на цьому рівні заслуговує на божественну кару".
"Саме так, братику. Тепер, з цим Мана повинна трохи більше планувати своє майбутнє. Я думала, що моє життя пролетить як одна мить, але, схоже, це вже не так. Скажи, Которі, чи можу я піти до твоєї середньої школи одночасно з Йошіно? Якщо я збираюся продовжувати жити далі, то вже варто сказати, що моєю останньою освітою була початкова школа".
"О! Звичайно. А моя школа підійде?"
Так Которі та Мана почали радісно обговорювати плани на майбутнє.
Побачивши цю сцену, Шідо не міг не відчути себе спокійно. Проте в ту мить він запитав. «Ти справді так думаєш?»
«............!?»
Раптом, після того, як він почув невідомий голос, що долинав звідкись, плечі Шідо затремтіли.
Не лише Шідо відреагував на це. Которі здригнулася так само, як і Шідо, а Мана підвищила свою пильність, не наважуючись навіть на мить відвести погляд убік.
Саме Мана першою помітила справжню природу цього голосу. В її очах з'явився вираз огиди, і вона тихо пирхнула.
"Що ти робиш, Кошмаре? Ні, Токісакі Курумі."
"Божечки, Божечки. Мана звертається до мене на ім'я. Невже завтра сонце зійде на заході?"
У той самий момент, коли пролунав цей голос, на підлозі кімнати утворився чорний вир. І з центру з'явилася самотня дівчина - Токісакі Курумі.
Її довге чорне волосся закривало ліве око, а оборки, що прикрашали поділ спідниці, почали розлітатися і кружляти, коли вона граціозно входила в зал. Сукня на її тілі не була астральною сукнею, а радше чорною сукнею, яка пасувала до її зовнішності. "Курумі? Що сталося? Ти ж могла зайти через парадний вхід......" Хоча Шідо розширив очі від несподіванки, тон його голосу не був надто напруженим.
Якби це була стара Курумі, здригання могло б бути сильнішим, але зараз вона була під захистом <Рататоска>. Ця холодна гострота з її виразу обличчя зникла.
Втім, Мана, яка схрестила клинки з Курумі, все ще могла зберігати про неї не дуже гарне враження. Звісно, вона не атакувала відкрито і, як зазначила Курумі, назвала її справжнім ім'ям, а не кодовим......, але Мана все ще дивилася на Курумі колючим поглядом.
Проте Курумі це не хвилювало, краще сказати, що вона була задоволена, оскільки куточки її рота були злегка підняті.
"Що ж, все треба робити обережно. Хоча це може бути просто непотрібним опором, але поки є можливість не бути викритим цією людиною, я мушу вдаватися до таких засобів".
«Цією людиною ......?»
Шідо був спантеличений цією інтригуючою заявою, а Курумі лише глибоко посміхнулася. Побачивши це, Мана від незадоволення ще більше шморгнула носом.
Щоб залагодити конфлікт, Шідо змусив Курумі продовжувати посміхатися, водночас змінивши тему розмови.
"Повертаючись до теми, що ти маєш на увазі? Навіщо ти мені це кажеш, якщо справді думаєш, що......?"
«Це саме те, що я маю на увазі».
відповіла Курумі, грайливо розводячи руками.
"З якоїсь невідомої причини тіло Мани вилікувалося. Я не дуже добре розумію логіку, але світ був зручно переписаний. Після тієї битви все закінчилося благополучно...... ти справді думав, що все може піти так гладко?"
"......Що ти хочеш сказати? Звичайно, все пройшло гладко і без сучка і задирки, але це незаперечний факт"
Це була Которі, яка відповіла Курумі. Вона вже перевдяглася у свої чорні стрічки і перейшла в режим командира.
"Ну, це відповідально - думати про це таким чином...... ні, можливо, такий спосіб мислення сам по собі є долею цього світу. Насправді, до недавнього часу я не мала жодних сумнівів щодо статус-кво, як і Которі".
Курумі піднесла руку до підборіддя, замислившись. Цей обхідний маневр викликав у Мани роздратування, і вона схрестила руки на грудях.
"Перейди вже до суті. І будь ласка, скажи все чітко".
Курумі витерла посмішку з вуст, дивлячись на Шідо, Которі та Ману в тому порядку, в якому вона говорила їм про «це».
«Цей світ - не той, звідки ми прийшли, а світ, створений руками певної людини, ось що я хотіла сказати».
«........................Га?»
Після цього вони на мить замовкли.
Відсутній голос Шідо виривався з його горла.
Ні, не тільки Шідо. Навіть Которі та Мана мали приголомшений вигляд, ніби не могли збагнути, що говорить Курумі.
"Про що ти говориш, Курумі? Це не наш оригінальний світ ......?"
"Саме так. Айзек Весткотт з ДІЕМ мріяв переписати світ сусіднім світом, і хоча він відрізняється від того, що він задумав, ця людина досягла чогось близького до цього".
«Що?»
Айзек Весткотт. Від одного цього імені у Шідо прискорився пульс.
Лідер ДІЕМ Індастріз і Маг, з якого все почалося. Головний винуватець створення Духів. Його метою було «переписати» світ на світ для Магів, використовуючи силу Духів.
Не буде перебільшенням сказати, що Шідо та інші боролися, щоб зупинити втіленню цієї мети.
Щоб захистити свій світ, Шідо та Духи вирішили виступити проти цього могутнього ворога.
Але навіть після цього світ все одно був переписаний без їхнього відома.
Шідо приклав долоню до чола, намагаючись впоратися з цими плутаними думками.
"Зачекайте хвилинку. Навіть якщо це правда, як ти змогла це помітити?"
Мана здивовано звела брови, запитуючи про це.
Безумовно, це питання мало сенс. До розповіді Курумі Шідо та інші не мали жодних сумнівів щодо цього світу. Як сказала Курумі, маючи доблесну силу узурпувати і змінити світ, було б дивно, якби тільки Курумі помітила це.
Але Курумі, здавалося, очікувала, що хтось запитає про це, коли вона кивнула, простягаючи руку.
"Це цілковитий збіг обставин, що я наблизилася до істини, це був цілком побічний ефект. Але я можу гарантувати, що не помилилася в жодному своєму припущенні. Ви забули? Благородне ім'я всезнаючого Янгола
Промовляючи це, Курумі відкрила долоню.
«Разіель».
Після того, як вона вимовила це ім'я, перед Курумі з'явилася книга з розкішною обкладинкою.
«Янгол Разіель». Всезнаючий Янгол, що містив у собі всю інформацію в світі.
Спочатку це був Янгол, що належав Нії, але після того, як Айзек Вескот викрав у Нії кристал Сефіри, Курумі під час останньої битви забрала його у нього в стала унікальним Духом, який може використовувати двох Янголів.
«......──»
Побачивши цю сцену, Шідо затамував подих. Безумовно, за допомогою <Разіеля> можна було виявити приховану правду.
Звичайно, ймовірність того, що Курумі збрехала, не дорівнювала нулю. Але не тільки Курумі могла використовувати «Разіель». Отримавши Силу Духа від Міо, Нія також повернулася до того, щоб знову використовувати <Разіель>. Якщо це не було зроблено для того, щоб налякати Шідо та інших...... Курумі не збрехала б.
Але в цьому випадку виникла інша проблема.
«Хто це зробив і як?»
Шідо вимовив ці слова приголомшено.
Це було природне запитання. Міо, яка контролювала сусідній світ, і Весткотт, який отримав таку ж силу, обидва загинули в попередній битві. Усі Духи запечатали свої сили в Шідо, і само собою зрозуміло, що Шідо не зміг би переписати світ.
Принаймні, в межах його думок, не було нікого іншого, хто міг би досягти такого грандіозного подвигу і, звичайно, не було нікого, хто мав би мотиви для цього.
«............»
Шідо обернувся до Курумі в пошуках відповіді, але Курумі лише зітхнула, дивлячись прямо на Шідо.
«Мені легко дати тобі пряму відповідь, але як би я її не сформулювала, ти все одно мені не повіриш».
«Ні, навіть якщо ти так кажеш, якщо ти нам нічого не скажеш...»
"Будь ласка, послухайте, поки я не закінчу. Замість того, щоб питати мене, краще подивіться на це самі".
«Га?» Слухаючи її слова, Шідо розширив очі, бо швидко зрозумів наміри Курумі.
Сила Духа всіх Духів була запечатана в тілі Шідо. Поки це так, він міг робити те саме, що й Курумі.
"...... Зрозуміло. То ти хочеш, щоб я розслідував це за допомогою Разіеля?"
«Ні.» тихо відповіла Курумі, забираючи <Разіель> з рук і притискаючи власний палець до голови.
«Разіель» - це, звичайно, варіант, але я рекомендую використовувати «Зафкіель». Будь ласка, спробуй вистрілити у себе Десятою Кулею <Йод>. Це не є чистим знанням, але воно має допомогти викликати твої втрачені спогади за допомогою твоїх справжніх почуттів".
Говорячи це, Курумі зробила складний вираз обличчя.
Можливо, вона вже пробувала це. Безумовно, повинна бути причина, чому вона вважала, що цю інформацію не можна отримати через <Разіель> «............» Від напруження в горлі Шідо заплющив очі, щоб сконцентруватися і зосередитися.
«Десята куля “Йод”.»
Після того, як він вигукнув це ім'я, в його руках з'явився короткий пістолет, і тінь засмоктало в його дуло.
«Шідо ......»
«Братику!» Которі та Мана перезирнулися з неспокійним виразом обличчя.
Чесно кажучи, Шідо відчував те ж саме, але він не міг дозволити своїм милим молодшим сестрам хвилюватися.
«Зі мною все буде гаразд.»
Кивнувши на знак згоди, він притиснув пістолет «Зафкіеля» до скроні.
А потім, уявляючи собі спогади, які він хотів би дослідити, натиснув на курок.
«────»
У ту ж мить, супроводжувану сухим звуком, його голову пронизав легкий удар струмом.
Болю не було. Натомість, наче довбаючи дірку в пляшці з водою, спогади почали вливатися в голову.
Була сцена, якої він не знав.
Сцена, яку він не повинен був пережити.
Відразу після закінчення битви. На полі бою, де зникла Міо. Кристал Сефіри Міо впав на очах у Шідо та інших.
Так. До цього моменту в його спогадах не було ніяких розбіжностей. Кристал Сефіри Міо повинен був зникнути тут. «............!?» Але.
Щось несподіване вискочило перед очима Шідо.
Рука. Рука, яка простяглася до вмираючого кристала Сефіри.
(Вибачте, але я візьму це.)
Цей голос. Чіткий голос пролунав у його свідомості. Шідо швидко повернувся в інший бік. І побачив її. Він побачив власницю цієї руки і голосу.
Ааа, ця людина - «────То…, ка……». В той самий час сцена, що розгорталася в його уяві, наповнилася величезним світлом, Шідо напівсвідомо вигукнув це ім'я.
«Га......?»
«Тока, це вона?»
Слова Шідо змусили Которі та Ману насупити брови.
Але не було схоже, що він не зрозумів їхньої реакції. Якби він не зіткнувся з власними спогадами, Шідо, ймовірно, мав би таку ж реакцію.
Настільки далеко від реальності була сцена, яку він щойно побачив.
──Тока. Перша душа, якого Шідо запечатав, не враховуючи Которі п'ять років тому, вона незліченну кількість разів підтримувала Шідо в кожній кризовій ситуації. Не буде перебільшенням сказати, що без її підтримки серце Шідо давно б не витримало.
Саме тому в це було так важко повірити. Навіть будь-хто інший був би більш імовірним варіантом, але саме Тока взяла кристал сефіри Міо і змінила світ... «Ось що я мала на увазі». Можливо, відчувши розгубленість Шідо, Курумі знизала плечима. ......Зрозуміло, реальний досвід з <Зафкіелем> зробив його більш готовим приняти правду, ніж це зробив би <Разіель>.
"Це...... світ, який створила Тока? Використовуючи силу кристала Сефіри Міо ......?"
Поки Шідо бурмотів собі під ніс, Курумі перебільшено кивнула, опустивши очі донизу.
"Так. Немає сумнівів, що це той світ, який створила Тока. Це ідеальний простір, де всі проблеми вирішуються злагоджено і всі турботи природним чином зникають".
«Чому вона хоче це зробити?»
Шідо був приголомшений.
Звичайно, цей світ дуже відрізнявся від того, який уявляв собі Весткотт. Це був світ мрії, який мав такий самий вигляд, як і оригінальний світ, але з усіма проблемами, які були зняті або вирішені. У певному сенсі, його можна було б описати як світ у стилі Токи.
Але це не означало, що він був переконаний. Зрештою, це не було схоже на Току - взяти кристал Сефіри Міо, щоб переписати світ.
Курумі злегка знизала плечима, хитаючи головою.
"На жаль, я теж нічого про це не знаю. Як відомо, навіть всезнаючий Разіель не може надати інформацію про невизначене майбутнє або серця людей.
Звичайно, Нія, первісна власниця <Разіеля>, також колись говорила те ж саме.
Незважаючи на те, що вона сказала це, інформація, яка була доступна на даний момент, була цілком адекватною. Намагаючись заспокоїти своє прискорене серцебиття, Шідо вклонився Курумі в знак подяки.
"......Ні, дякую тобі, Курумі. Якби не ти, я б ніколи не зрозумів, звідки походить це незручне відчуття, що я відчував у цьому світі".
«Уфуфу, не розпізнати це - теж свого роду благословення.»
«Т-ти ......» Курумі перервала його, коли краплини поту впали на щоку, і він не зміг продовжити.
Це ідеальний світ, створений Токою. Він має бути зручним світом для Шідо. Хоча він і відрізняється від оригінального світу, він не відрізняється від реальності, якщо не усвідомлювати, що це сон".
Коли Курумі відповіла грайливим жестом, Мана невдоволено шморгнула носом.
«Якщо ти справді так думаєш, то чому сказала правду це братику?»
«Тому що я не така гарна дівчинка, як усі». Курумі відповідала своєю звичною поведінко, але двозначна відповідь змусила Ману обурено насупитися.
«Ти…»
"Уфуфу, просто жартую. Будь ласка, не дивись на мене таким страшним поглядом".
Курумі посміхнулася, а потім раптово опустила погляд.
"Я не маю наміру відкидати цей щасливий світ. Я також подумала, що було б добре зануритися в цей світ, якби він міг тривати вічно.
«...... Що ти маєш на увазі?» запитала Которі з підозрілим виглядом, і Курумі полегшено зітхнула, перш ніж продовжити.
"Це, безумовно, ідеальний світ. Але його створили, силоміць відібравши у Міо Кристал Сефіри. Якщо його залишити в спокої, цей світ, швидше за все, загине разом з Токою.
«Що?!?»
Тока і цей світ самознищуються?
Шідо затамував подих від тривожного одкровення Курумі. "Зачекай хвилинку. Що ти маєш на увазі?"
"Навіть якщо ти запитаєш, я не можу відповісти. Як я вже казала раніше, я не маю жодного уявлення про наміри Токи.
Курумі надзвичайно спокійно похитала головою, в той час як Шідо та інші впали в паніку.
......Ні. Якщо бути точним, не можна сказати, що Курумі була незворушною. Однак, дізнавшись правду раніше за Шідо та інших, вона вже встигла пережити шок від цього заздалегідь. Час, проведений з Курумі, дозволив Шідо помітити це.
«......I, дивись......»
Усвідомивши це, Шідо остаточно оговтався. У цій хаотичній ситуації Шідо відчував, що не може дозволити Курумі нести на собі весь тягар удаваного «спокою».
Можливо, помітивши наміри Шідо, Курумі ледь помітно посміхнулася.
"У всякому разі, це вся інформація, яку я дізналася на даний момент. Я залишу відповідь професіоналам".
Після цих слів Курумі елегантно задерла спідницю у реверансі, танцювальними кроками поступово занурюючись у тінь, ніби відходячи від сцени.
У тіні утворилися брижі, схожі на вир, поки вона не зникла безслідно. «............» Через деякий час у вітальні резиденції Іцуки запанувала тиша.
Але тиша тривала недовго. Которі кинула до рота цукерку «Чупа-чупс», що лежала у неї в кишені, а її погляд загострився.
"......У будь-якому разі, давайте діяти. Якщо слова Курумі правдиві, не можна гаяти часу. Ми зберемо всіх разом, щоб вжити необхідних контрзаходів".
"......! Ааа......!"
Слухаючи слова Которі, Шідо люто кивнув.