19 лютого прогноз погоди обіцяв ясний ранок.
Звісно, Шідо, який вже пережив цей день раніше, не хвилювався про погоду. Навіть якщо існувала ймовірність, що історія зміниться через поведінку людей, малоймовірно, що погода також зміниться.
Цього ранку біля станції Тенґу було небагато пішоходів. Можливо, через вихідний день кількість людей, які прямували до станції, щоб розважитися, була набагато більшою, ніж звичайна кількість учнів, які йшли до школи.
Була 9:50 ранку. До обіцяного часу зустрічі залишалося ще десять хвилин. Шідо нервово ковтнув слину, поглянувши на годинник у центрі станції, щоб ще раз переконатися в часі.
«… Ні, ні».
Помітивши це тривожне почуття в собі, Шідо притиснув руку до грудей, щоб вирівняти дихання. Навіть крізь сорочку, светр і товсте пальто він відчував на кінчиках пальців бурхливий ритм свого серця.
Нервувати було марно. Але ця напруга була не від страху, а від почуття неспокою в очікуванні цього побачення з Рейне.
Дійсно, Рейне — Міо вбила всіх Духів у майбутньому світі. Переписати це жахливе майбутнє було метою Шідо.
Однак, він повинен був уникнути того, щоб побачення з Рейне стало єдиною метою.
Сьогодні Шідо з нетерпінням чекав на побачення і повинен був дозволити Рейне також насолодитися ним. Щоб піти ще далі, щоб Рейне закохалася в Шідо — навіть якщо це було неможливо — він повинен був змусити її відкрити йому своє серце.
З цієї причини він повинен був позбутися всіх сумнівів і страхів щодо неї.
«—Вже час. Рейне також щойно покинула <Фраксінус>. Вона скоро має бути там.
—Ти готовий?»
Немов прочитавши думки Шідо, голос Которі пролунав звідкись здалеку.
Тим не менш, Шідо не носив своїх звичайних навушників для завоювання Духів на правому вусі.
Тип навушників, який використовувався рінше, був би помічений Рейне, яка до цього часу брала участь у всіх завоюваннях Духів. В результаті, до його шиї було прикріплено найновіший пристрій зв'язку з методом кісткової провідності.
Хоча Шідо думав, що якби був більш зручний тип, то краще було б використовувати його раніше... але відчуття від використання було, безумовно, іншим. Проте, не було причин для скарг, оскільки завдяки цьому тепер можна було розмовляти без відома Рейне.
«... Ах».
Шідо тихо видихнув, випустивши голос, тихіший за шепіт.
Чесно кажучи, сказати, що він не мав жодних побоювань, було б брехнею.
Однак — неважко було припустити, що Шідо щиро насолоджуватиметься цим побаченням.
Зараз у Шідо спогади про Такамію Шінджі були пробуджені Міо.
Більше того, Шінджі кохав Міо, любив її настільки, що нічого не міг вдіяти.
Це було таке сильне прагнення, що здавалося, ніби воно спалить його. Інтенсивна прихильність, хвиля нестримних емоцій, які, як побоювався Шідо, могли б його переповнити.
Це було не так — точніше кажучи, це було не тільки це. Шідо раптово заплющив очі і згадав свою першу зустріч з Мурасаме Рейне.
Це було приблизно десять місяців тому. Після того, як Шідо вперше зустрів Духа, він прокинувся в лазареті на <Фраксінус> з Рейне поруч. Зараз, озираючись назад, голос, який він чув у своїх снах, мабуть, був її голосом.
Його перше враження про неї було таке — «дивна людина». Вона ніколи не спала протягом 30 років, мала темні кола під очима і дивну плюшеву іграшку в кишені. Крім того, вона говорила дещо нечітко, була сонною і час від часу без попередження падала на землю.
Але попри все це, Шідо вважав її красивою.
Не тільки за зовнішністю і поставою, але й за атмосферою, сповненою елегантності, яка анітрохи не слабшала від згаданих вище рис. Були її інтелектуальна поведінка і рухи, і навіть меланхолійний вираз, який час від часу з'являвся на її обличчі.
Хоча це не йшло в жодне порівняння з тим, що відчував Шінджі до Міо, це почуття також можна було назвати коханням. Можливо, це було невелике відхилення у почуттях, але — Шідо, безсумнівно, відчував прагнення бути обійнятим Рейне.
Тож, хоча може здатися необачним так відкрито висловлювати свої почуття, але десь у глибині душі Шідо щиро чекав на сьогоднішнє побачення.
Усвідомивши це, його серцебиття почало поступово заспокоюватися. Шідо зробив невеликий вдих і відкрив закриті очі.
У цей момент.
«… Вибач, я змусила тебе чекати».
«Ухя!?»
У наступну мить перед його очима з'явилося обличчя Рейне. Шідо затремтів, піднявши істеричний голос.
«Р-Рейне…!? Як довго ти тут!?»
«…Ун. Я щойно прийшла. Ти здавався задумливим, тому я не хотіла тебе турбувати».
«О-он як…»
Шідо намагався відповісти, прочистив горло, щоб відновити самовладання.
І знову його погляд впав на сукню Рейне.
На ній не було ні військової форми, яку вона носила на кораблі, ні лабораторного халата для занять у школі. Натомість вона була одягнена в товсте пальто, накинуте на білу сукню.
Її волосся, яке зазвичай було розпущене, було красиво зачесане, а губи покриті помадою, яка трохи відрізнялася від звичайної.
Це була сукня, відмінна від тієї, яку носили таємні співробітники <Рататоску>, або від того, що учні бачили на своїх викладачах. Сьогодні це був одяг, який жінка показувала б чоловікові.
Поза, яку важко було асоціювати зі звичною Рейне, на мить вразила Шідо.
Ні, це, звичайно, не була єдина причина, чому Шідо був так зачарований.
Біла сукня, яку вона носила під пальтом.
Через різницю в сезонах тканина була товстішою, а рукави тепер були пришиті. Поділ спідниці був достатньо довгим, щоб приховати коліна. На ногах вона не носила жіночі капці, а чорні колготки та чоботи.
Не можна було заперечувати різницю. Але було очевидно, що одяг, який вона свідомо обрала, був зроблений за зразком одягу, який Міо носила на побаченні з Шінджі.
“……………”
Глибоке почуття заповнило його легені. Спогади про Шінджі, що збереглися в серці Шідо, не могли не вирватися назовні. Йому було приємно, що вона все ще пам'ятала те побачення.
Одяг, який вона вибрала на сьогодні, був майже ідентичний тому, що вона вибрала раніше.
У той момент...
«—до... Шідо! Гей, ти слухаєш мене!?»
«...!»
Шідо вибачився, торкаючись комунікатора. Тоді Которі випустила безпорадний зітхання.
«Ну, забудь. Вибір щойно з'явився. —Всі, готові?»
Тоді, ніби у відповідь на це...
«—Ооо!»
Голос членів екіпажу, які належали до «Фраксінуса», пролунав з комунікаційного пристрою.
Повітряний корабель «Рататоск», «Фраксінус Екс-Сельсіор»
На містку було на кілька фігур більше, ніж зазвичай.
Хоча місток був розділений на два рівні, знайомий екіпаж «Фраксінуса» знаходився на нижньому поверсі. Звичайно, всі вже почули пояснення про Рейне. Хоча вони були здивовані справжньою особистістю своєї колеги, це не змінило їхніх методів, а оскільки інша сторона була Духом, всі вони з ентузіазмом брали участь у розробці стратегії.
У той же час, на верхньому рівні містку було кілька зарезервованих місць, де стояло кілька Духів.
Тока, Оріґамі, Йошіно, Каґуя, Юдзуру, Міку та Мукуро оточили капітанське крісло Которі. На один щабель нижче за всіх інших, Ніа сиділа на місці для офіцера аналітика.
Всі з серйозним виглядом дивилися на свої монітори, коли на головному моніторі з'явилися фігури Шідо і Рейне.
Це була сцена, яка навряд чи могла б статися за звичайних обставин. Вибір варіантів на містку для підтримки побачення Шідо був роллю екіпажу. Щодо участі самих Духів, то досі не було жодного прецеденту. Не кажучи вже про те, щоб дозволити Духам бачити, як Шідо завойовує іншого Духа, важко було уявити, що подібне матиме позитивний вплив на них. Але — зараз. Завдяки наполегливому запиту Духів, ця система підтримки була впроваджена.
Це було нестерпно для всіх.
Особливо залишивши на Шідо, побачення, від якого залежала доля всіх них.
Бути змушеними залишатися в невіданні про важку боротьбу, яку Шідо вів заради них.
«…………»
Сидячи у капітанському кріслі, Которі поглянула на Духів. На мить куточки її рота розслабилися — але відразу після цього вона повернулася до свого серйозного виразу командира, дивлячись на варіанти, що відображалися на її екрані.
① Вибач, я був надто зачарований тобою, Рейне.
② Твоя зачіска виглядає інакше, ніж зазвичай, вона дуже тобі личить. ③ Як я можу зняти з тебе цей одяг? «Всі — робіть свій вибір!»
«Так!»
«Ооо!»
І члени екіпажу, і Духи відреагували на команду Которі.
До речі, консолі Орігамі та Нацумі були практично ідентичні консолям інших членів екіпажу. Але для Токи і Мукуро вони були трохи занадто складними в експлуатації, тому їх переробили на прості панелі управління з трьома кнопками.
Через кілька секунд на головному моніторі з'явилися загальні статистичні дані. Найпопулярнішим вибором був — ①.
«①? ……Це звичайний вибір».
Коли Которі це сказала, Духи, які вибрали ①, дійшли згоди.
«Так, нічого не сказати було б незручно. Але, я думаю, що така відповідь зробить її щасливою...»
«... Що це за міркування? Богиня? Богиня? Перш за все, ти повинен спостерігати за ситуацією; я вибираю ① з цієї причини...»
«Уму, це повинно бути прийнятним для Рейне».
Которі легенько кивнула, погоджуючись з думкою Йошіно. Дійсно, це було бездоганним виправданням.
«Хуму... Муку вважає, що ② не поганий варіант, але зараз вже нічого не поробиш».
«Звісно, Бог живе в нюансах. Важливо помічати невеликі зміни в іншій стороні, але...»
«Додатково. Залежно від людини, це може розглядатися як незадовільність її звичайною зачіскою. По-перше, ми повинні оцінити ситуацію, вибравши безпечний варіант».
Мукуро і сестри Ямай також кинули погляд згоди.
Вислухавивши ці думки, Которі злегка поглянула вліво.
«... А що ви троє думаєте?»
Которі звузила очі, дивлячись на Нію, Міку та Оріґамі.
«Ні, це, очевидно, має бути ③! Ніхто не очікує такого несподіваного нападу від простодушного хлопця! Відтепер і до вечора старша сестра тремтить від хвилювання, тільки думаючи про це!»
«Правильно. Рейне — зріла жінка! Вона точно прийме такий жарт!»
«Це відео записано? Будь ласка, надішліть мені копію пізніше». «Хоча б дай пояснення, Оріґамі!» Почувши відповіді цих трьох, Которі безпорадно зітхнула, дивлячись на їхню реакцію (особливо Оріґамі). «Гей... оскільки від цього залежить наше майбутнє, чи можете ви поставитися до цього більш серйозно?»
«Я розумію. Тому я й сказала тобі найприємніший для мене варіант, який я чула».
«…………»
Відповіль, що не потребувала слів. З обличчя Которі шалено лився піт.
Которі зважилася і взяла мікрофон.
«—Шідо, ①. Почнемо з прямої відповіді».
Почувши вказівки Которі з комунікатора, Шідо злегка кивнув, перш ніж почати розмову з Рейне.
«Так... вибач. Я ніколи раніше не бачив тебе такою, тож як би це сказати... Я був зачарований, тобою Рейне».
«... Хм?»
Почувши слова Шідо, Рейне, здавалося, ... ледь розплющила сонні очі.
«... Справді. Хм. Невже?»
З якоїсь причини вона приклала руку до підборіддя, прошепотівши щось невиразне. Хоча її вираз обличчя не змінився, Шідо не міг не думати, що це зробило її щасливою.
«… Ну нічого не можна вдіяти з цим. І твій одяг також дуже гарний».
«А… дякую за комплімент».
Отримавши, несподівану контратаку, Шідо інстинктивно відчув, як його щоки почервоніли.
Насправді, сьогоднішній одяг Шідо був обраний за порадою Духів. Хоча йому було ніяково від похвали, але більше за все він відчував радість від того, що зусилля всіх принесли плоди.
«… Ну що ж, Шіне. Куди сьогодні підемо? Бачу, ти взяв із собою багато багажу».
Рейне запитала, дивлячись на валізу на коліщатках, яку тягнув Шідо.
Питання Рейне було цілком обґрунтованим. Багаж Шідо був настільки великим, що здавалося, ніби хтось готується до короткострокової подорожі. Принаймні, це не схоже на підготовку людини, яка завтра збирається битися у тотальній війні.
«А, будь ласка, будь спокійна. Я не боюся битися і не маю наміру тікати».
Коли Шідо жартома відповів, Рейне випустила невеликий звук «……е?» і злегка примружила очі.
«…Невже? Це дійсно прикро».
«Е?»
Почувши несподівану відповідь від Рейне, Шідо здивовано округлив очі.
«... Я була б рада, якщо б ти обрав мене своїм партнером для втечі. Якщо ти захочеш втекти, я піду за тобою хоч на край світу».
«Е-е... Рейне?»
Поки Шідо намагався щось сказати у своєму збентеженні, Рейне кілька разів моргнула, а потім раптово заплющила очі.
«Е? А-так!?» Вислухавши це, Шідо видав нехарактерний для себе високий голос.
… Ні, якщо спокійно подумати, то це явно було жартом. Однак за таких обставин було набагато легше розгубитися. Шідо відновив самовладання, прочистивши горло примусовим кашлем, перш ніж продовжити.
«Сьогодні ми підемо… це ще секрет. Я хочу здивувати Рейне. — Ти готова довіритися мені і піти за мною?»
«… О, звичайно. Ходімо».
Почувши слова Шідо, Рейне злегка кивнула на знак згоди, але з легким натяком на нерішучість — потім її брови здригнулися, ніби вона щось помітила.
«Рейне? Що сталося?»
«… Це ж побачення, так?»
«Гадаю, так».
«… Хм. Тоді…»
Дивлячись у бік Шідо, Рейне природно простягнула руку.
«… Потримаймося за руки. Можна?»
«—!»
Почувши раптову пропозицію Рейне, навіть найпотаємніші думки Шідо на мить застигли. Її м'які білі пальці повернулися до його живота, запрошуючи Шідо.
Однак Шідо зумів посміхнутися у відповідь, прикинувшись, спокійним.
«Так. Зрештою, це побачення, а я провалився».
«... Провалився?»
«Так, спочатку я хотів попросити про це».
Почувши слова Шідо, Рейне розширила очі, а потім ніжно посміхнулася йому.
«… Точно. Тоді мої дії були зайві».
«Ні, все гаразд, адже я побачив рідкісний вираз обличчя Рейне».
Шідо сказав з посмішкою, простягнувши руку, щоб схопити руку, яку простягнула Рейне.
Її рука була меншою, ніж він очікував, настільки тендітною, що здавалося, ніби вона зламається, якщо він докладе більше сили, стискаючи її. Чи було це відчуття викликане холодним лютневим повітрям, її природною низькою температурою тіла, чи це було від хвилювання і напруги, що розпалювали його руку? Наразі Шідо не міг розрізнити причину.
Однак він намагався не показувати цього відчуття на обличчі, продовжуючи тримати Рейне за руку, йдучи вулицею.
Зараз був початок війни (Побачення), де майбутнє Духів і Шідо було поставлено на карту.
"....."
Дивлячись на головний монітор на містку, Которі крутила в роті паличку від Чупа чупса.
У центрі екрану відображалися фігури Шідо і Рейне. Вони взяли таксі біля станції і зараз їхали до місця призначення.
Звичайно, це також було заплановано. Таксі випадково зупинилося, щоб зберегти видимість. Водій також був членом <Рататоску>, хоча знадобилося трохи зусиль, щоб знайти члена, з яким Рейне ще не зустрічалася. У будь-якому випадку, на даний момент у просуванні Шідо не було ніяких проблем, але...
«......Хуму. Щось не так, Которі?»
Здивована поведінкою Которі, Мукуро з правого боку злегка нахилила голову в розгубленості. Которі перестала трясти паличкою Чупа Чупс у роті, коли вона повернулася, щоб поглянути на неї.
«Нічого, просто значення прихильності Рейне...»
Сказавши це, вона знову повернулася до монітора.
По обидва боки екрану, де були записані Шідо і Рейне, були дані, проаналізовані різними інструментами спостереження, але — в одній з цифр, що позначала значення прихильності Рейне до Шідо, була раніше небачена крива.
«Що це за загадкова хвильова форма? Зрозуміло, що позитивні емоції до Шідо близькі до того, щоб бути запечатаними, але немає жодної запечатовальної реакції. Хоча емоційні цінності також надзвичайно стабільні... але з іншого боку, не спостерігається жодної виразної реакції на зростання. — Це дратує, як відчуття лоскоту в горлі. Ніби немає з чого почати працювати».
Звісно, це був перший раз, коли вони аналізували Рейне, але вони не очікували такої хвилі. Тому, було неможливо зрозуміти, з чого почати.
Чи то дивлячись на речі з висоти пташиного польоту, чи то тримаючись на відстані від коханої людини, цінності стосунків Рейне нагадували когось, хто дивиться на всіх інших на сцені з боку.
Як це описати, це було...
«... Почуття, схоже на материнське?»
«...!»
Почувши те, що щойно сказала Ніа, Которі підняла брови.
«... Розумію, це теж може бути поясненням».
Сказавши це, Которі зробила похмуре обличчя. Дійсно, ця хвиля змусила її згадати про любов, яку мати відчуває до дитини.
Которі згадала, що Шідо сказав їй минулої ночі. —Міо, творчиня всіх інших Духів, а також Дух, яка поглинула померлого Такамію Шінджі, щоб народити Шідо. Можливо, вона була гідною істотою, яку можна було назвати матір'ю.
Однак — замість люблячої матері, яка обіймає і приймає всіх, вона була жахливою матір'ю, яка поглинала своїх дітей і знищувала їх. «…Але, з іншого боку». Которі ще раз подумала про це, погладжуючи підборіддя. Це правда, що відносини між Рейне і Шідо, а також Духами, були схожі на відносини між матір'ю і дітьми. Більше того, оскільки Міо і Шінджі були закоханими.
Зазвичай, якщо залишити їх самих, відповідно повинна з'явитися якась реакція. Однак...
«Щоб досягти цієї мети, необхідно посилити уявлення про те, що Шінджі і Шідо — одна і та ж особа... або ж дати їй зрозуміти, що Шінджі і Шідо — різні люди... У будь-якому разі, жоден із цих методів не виглядає особливо простим».
Дивлячись, як таксі проїжджає по загальній дорозі і виїжджає на швидкісну трасу, Которі облизала губи.
Не знаючи, скільки часу минуло з моменту відправлення зі станції Тенґу, таксі, в якому їхав Шідо, перетнуло шосе і гірський перевал, перш ніж нарешті дістатися до місця призначення.
«Тут підійде?»
Водій поглянув у дзеркало заднього виду, запитуючи їх про підтвердження. Шідо м'яко кивнув, підтверджуючи це, і дістав гаманець з кишені.
«Так, велике спасибі».
Перевіривши лічильник пробігу, Шідо дістав відповідні банкноти з гаманця. Тоді Рейне прошепотіла.
«…Ти платиш? Це ж чимала сума».
«Не турбуйся, все гаразд».
«… Але».
«Не хвилюйся. — Дай мені можливість показати себе як чоловіка».
«… Ну що ж, тоді я залишу це тобі».
Поки Шідо посміхався, кажучи це, Рейне слухняно відступила. Можливо, вона подумала, що надмірна наполегливість змусить Шідо втратити обличчя в цій ситуації.
Швидко завершивши оплату, Шідо першим вийшов з машини і простягнув руку, щоб провести Рейне.
«Будь ласка, дивіться під ноги».
«… А, дякую».
Коли Рейне вийшла з машини, тримаючись за руку Шідо, вона на мить заплющила очі, засліплена сонячним світлом, що пробивалося крізь дерева, але незабаром розплющила їх і побачила високу будівлю, що здіймалася над землею.
«…Це…
Там стояла величезна будівля. Вхід був у вигляді величних воріт з історичним виглядом. Поглянувши на черепицю даху, можна було побачити високу майстерність виконання. Біля просторого входу жінки в традиційному японському одязі та чоловіки в хантені вишикувалися в ряд, щоб привітати Шідо та Рейне.
«…Це Рьокан?*»
«Так».
[*Рьокан - це традиційний японський готель, який характеризується номерами з підлогою з татамі, загальними лазнями та іншими місцями спільного користування, де гості можуть носити юката.]
На запитання Рейне Шідо заспокійливо відповів
Так. Це було місце для побачення, яке всі вчора ввечері обрали.
—Згідно з загальним консенсусом, було зроблено висновок, що Рейне найбільше потребує «відпочинку».
Вона була, мабуть, найпрацьовитішим членом екіпажу «Фраксінуса», а також викладала в школі Райзен. Навіть якщо не брати до уваги це, вона боролася за єдину мету протягом більше 30 років. Незважаючи на те, що вона була Духом, не дивно, що вона була настільки фізично і психічно виснажена. Насправді, всі вважали, що перебільшені темні кола під очима Рейне та її незрозуміла сонливість були тому доказом.
Далеко від суєти міста, за допомогою різних розслаблюючих засобів, таких як гарячі джерела, можна було б усунути тривалу сонливість та втому, які накопичувалися в Рейне.
Якщо її втому можна усунути, то її вперте серце також мло стати спокійнішим — це було головним завданням Шідо.
«…………»
Звичайно, Шідо не думав, що цього буде достатньо, щоб розтопити її тверду рішучість.
Зрештою, це було лише сценічним прийомом.
Важливими були дії, які Шідо мав вчинити тут.
Поки Шідо обмірковував це, Рейне дивилася на зовнішній вигляд Рьокану, а потім раптом заговорила.
«… Це нагадує мені, ти розповів Духам про сьогоднішній день?»
«Ні, це таємниця, лише між нами».
Шідо відразу відповів. Ну, насправді, всі не просто знали, а дивилися на побачення з головного монітора на містку.
Потім він почув, як Рейне промурмотіла собі під ніс «...хм», перш ніж заговорити.
«...Так, це і справді схоже на поїздку заради подружньої зради».
«Ух...!?»
Почувши щось, що перевищило його очікування, Шідо рефлекторно закашлявся у відповідь на слова Рейне.
«… Ні, вибач. Це вийшло ненавмисно».
«Н-ні…»
Шідо відчув, як його обличчя скривилося від вимушеної посмішки. … Хоча метою поїздки, безумовно, був відпочинок, він міг зрозуміти, чому це місце справило таке враження на Рейне.
… Рейне і поїздка з іншим чоловіком. Ця незрозуміла спокуса змусила серце Шідо незбагненно забитися.
Однак, він не міг дозволити собі застрягнути у думках назавжди. Шідо двічі кашлянув, щоб прояснити свої думки, перш ніж продовжити.
«Ну, у будь-якому випадку, я запланував так, щоб ми могли повернутися до завтрашньої битви».
Говорячи це, Шідо міцніше стиснув руку Рейне.
«Тож, поки що — давай розважемося на повну».
«…………»
Рейне відповіла на погляд Шідо.
«……Ну що ж, це шанс для мене скористатися твоєю добротою».
Рейне також сильніше стиснула руку Шідо,
«—!»
Хоча її хватка не була такою сильною, як у Шідо, її міцний хват все одно передавав відчуття глибокої довіри та прихильності.
Чи це почуття було власним Шідо до Рейне, чи почуттям Шінджі до Міо, було незрозуміло. Проте, Шідо пам'ятав, як він прагнув рефлекторно обійняти її.
Незважаючи на це, зробити таке тут було неможливо. Придушуючи цей імпульс, Шідо повів Рейне до Рьокану.
«Ласкаво просимо».
Персонал Рьокану, включаючи власницю, вклонився, шанобливо вітаючи їх. Шідо завершив процедуру на стійці реєстрації, після чого господиня провела його до кімнати.
«Велика громадська лазня знаходиться на першому поверсі. Інформацію про інші приміщення ви знайдете в цьому довіднику. Сподіваюся, вам сподобається перебування тут».
Господиня знову вклонилася перед тим, як вийти з кімнати. Подивившись їй услід, Шідо уважно оглянув кімнату.
Це була традиційна японська кімната площею близько 20 татамі. У центрі кімнати стояли міцні стільці та подушки, а також ваза з квітами, яка виграшно виглядала у непрямому світлі паперових масляних ліхтарів.
Паперові розсувні двері відокремлювали внутрішню частину кімнати, а широкий коридор — так званий таємничий простір будь-якого Рьокану — простягався від цього місця і вів до невеликої особистої відкритої ванни, призначеної для цього номеру.
Для старшокласника такий номер вважався б занадто розкішним. Побачивши кімнату вперше, Шідо не зміг стриматися і вигукнув.
«……Ун, гарна кімната».
«Ха-ха……так».
Відповівши з посмішкою, Шідо взяв брошуру готелю, в якій були представлені різні послуги.
Велика лазня, ванни з природним каменем, косметичні процедури, масаж……вже з першого погляду він побачив, що в цьому готелі є безліч різних варіантів.
Що спробувати спочатку — розмірковуючи над цим, Шідо раптом почув голос Которі з комунікаційного пристрою.
«—Шідо, варіанти надходять».
Три варіанти знову з'явилися на головному моніторі на борту «Фраксінуса», який в цей момент плавав прямо над Рьоканом, де зараз проживав Шідо.
① Насолоджуватися простором величезних громадських лазень.
② Провести час у приватній відкритій лазні.
③ Освіжіти своє тіло масажем.
« Всім членам екіпажу — зробити свій вибір!»
Почувши команди Которі, члени екіпажу в нижній частині містка одразу ж почали робити свій вибір.
Навіть Духи у верхній частині містку, які на мить були збентежені запропонованими варіантами, незабаром визначилися з вибором.
Всі вибрали варіант — ②
«Хм… ②, так».
Которі сказала, піднімаючи паличку Чупа Чупс вгору. Тоді Духи колективно кивнули на знак згоди.
«... Уму. Шідо і Рейне купаються разом... це, хоча і може здаватися незручним, але я була б найщасливішою, якби вибрали цей варіант».
«Так... Я думаю, було б краще, якби вони двоє поговорили наодинці».
Тока і Йцшино говорили зі складним виразом обличчя, а Оріґамі залишалася байдужою, хоча її рука злегка тремтіла.
«Ніхто не заважатиме їм, коли вони будуть наодинці в маленькій ванні. Це ідеальні умови. Не має значення. Я спокійна. Я спокійна. Я спокійна».
«Гей, чому ти це повторила тричі…?»
Поки Нацумі тремтіла від хвилювання, Оріґамі продовжувала говорити рівним механічним тоном.
«Немає жодних проблем. Я теж маю досвід купання наодинці з двома людьми. Я не втрачу спокою через таку дрібницю».
«Що... це ти про той випадок, коли ти напала на Шідо, коли ми зайшли в купальню! ... Якщо ти так кажеш... Я теж...»
«Фу... якщо мова йде про купання, ви не можете виключати нас, Ямай».
«Погоджуюся. Є приємні спогади про те, як Шідо був затиснутий між Юдзуру і Каґуєю».
«Що, серйозно...?»
«Правильно. Це довгоочікувана готель з онсеном для оголеного спілкування! У цьому випадку краще мати більш тісне місце! Це така величезна можливість! Усередині ванної кімнати! Щільно притунтий до Рейне! Це найкращий делікатес у світі! Я б не залишила його не з'їденим!»
У її хвилюванні була лише одна думка.
«Ах, заспокойтеся вже».
Насправді, якщо врахувати кількість разів, коли вона купалася з Шідо, як його молодша сестра, Которі була б безперечним переможцем за кількістю разів. Однак, не бажаючи відхилитися від теми, Которі вирішила промовчати.
Незалежно від напрямку теми, Которі також дотримувалася тієї ж думки. Хоча, звичайно, було цілком імовірно, що раптове спільне купання з Рейне викличе опір, але, з огляду на їхню обережність, у їхньому багажі мав бути підготовлений купальний костюм.
«—Шідо, варіант ②. Давай скористаємося відкритою ванною».
«……Зрозумів».
Почувши вказівки Которі, Шідо відповів тихим голосом, який міг вловити лише його особливий передавач.
Вказівки надходили від <Фраксінуса>. Хоча це, безумовно, була агресивна атака, він не зможе рухатися вперед, якщо відступить тут. Якби він сам був на містку, він, ймовірно, вибрав би той самий варіант.
Шідо глибоко вдихнув, відчуваючи, як його серце б'ється в бурхливому ритмі. Потім він повернувся до Рейне.
«Рейне, оскільки ми так рідко буваємо в таких місцях, чи не хочеш скупатися у відкритій ванні перед обідом?»
«… Е? Добре. Але я не взяла з собою змінний одяг».
«Не проблема».
Шідо підняв великий палець, відкриваючи валізу на коліщатках, яку він приніс із собою.
Всередині були дві невеликі сумки Бостон.
«…Це що?»
«Одна моя, а інша для Рейне. Всередині є косметика, змінний одяг, змішаний купальник. Розмір повинен підійти…»
Сказавши це, Шідо раптом зупинився.
Хоча було добре показувати все, на що він здатний, Шідо помітив, що його хвастощі та дії починали зазнавати досить небезпечної метаморфози.
«… Е-е, не зрозумій мене неправильно. Одяг був підготовлений після розмови з Марією. Тож я не вибирав його безпосередньо і не перевіряв розмір…»
«… А, я про таке і не думала».
Коли Рейне це сказала, Шідо швидко зітхнув.
«… То ти запитав Марію? Цікаво, чи вона тебе не сварила».
«… А, так. Вона мене добряче вилаяла».
Шідо вимушено посміхнувся, а піт стікав по його щоках. ……Насправді, у тому, що він щойно сказав, не було ніякого приховування чи брехні.
«……Гаразд, ходімо всередину. Цікаво, чи можна використовувати рушники готелю. Я давно не купався на гарячих джерелах, тож дуже на це чекаю».
Сказавши це, Рейне почала повільно роздягатися.
Побачивши ці рухи, зроблені без найменшого вагання, Шідо не міг не розплющити очі в подиві.
«Р-Рейне, зачекай хвилинку. Я піду туди……!»
«Хм? Але мені це не так вже й важливо……»
Незважаючи на страхітливий рівень розслабленості в тоні Рейне, він не повинен дивитися, як вона переодягається. Шідо схопив бостонську сумку зі своїми речами, поспішив до ширшого коридору і закрив паперові розсувні двері.
«Очевидно ж, що ви пізніше будете купатися разом, навіщо соромитися?»
«Це не те. Хоча ми будемо купатися разом, це буде в купальниках... і як мінімум не вічливо дивитися, як хтось роздягається».
Відповівши Которі, Шідо витер піт зі спини, дістав плавки із сумки і швидко переодягнувся. ... Оскільки автоматична камера, мабуть, все ще працює, він також на всяк випадок накрив талію рушником.
Незабаром він почув голос Рейне з іншого боку дверей.
«...Шіне, я можу відкрити двері?»
«А, так. Заходь».
Щоб увійти до відкритої ванни, потрібно було пройти коридором, де зараз знаходився Шідо. Шідо відповів, кладучи складені речі на стілець.
Його голос стих, коли двері відчинилися...
«—Що…?»
Наступної миті Шідо застиг на місці, а його дихання зупинилося.
Однак повний і абсолютний шок Шідо був цілком виправданий. Адже за паперовими розсувними дверима стояла Рейне, на якій не було жодної нитки одягу, крім маленького рушника.
Її біла шкіра, яка була прихована під сукнею та пальтом, тепер безсумнівно була відкрита для повітря.
Навіть найдрібніші текстури її шкіри передавалися просто поглядом: м'яко спадаючі, але також грубі лінії тіла.
Прекрасно. Надмірно оголена краса. Перед її красою, яка пробуджувала бажання і збудження, це більше нагадувало божественну повагу....
Ну, звичайно. Зрештою, спочатку було неможливо не відчувати збудження або бажання. Насправді, ці бурхливі і величні груди тепер були звільнені від обмежень одягу. Незважаючи на те, що від цього видовища Шідо відчував скутість, він не міг відвести погляд.
«......»
Шідо забув говорити і навіть моргати, його погляд був повністю зачарований цією привабливою фігурою.
«Що......»
«Ц-це......»
— На мосту зчинився переполох.
Причина була проста. Як тільки розсувні двері відчинилися, монітор згас, ніби вимкнули живлення.
Однак, це не було ні несправністю <Фраксінуса>, ні чимось, спричиненим перешкодами в радіохвилях. Доказом цього було те, що інше обладнання все ще працювало нормально, а звук продовжував лунати з динаміка без змін.
«Р-Рейне……?»
«……Що сталося, Шіне?»
«То… купальнику у багажі не було?»
«… Хм? Я не розумію. Що не так, тут тільки ми двоє. Хіба ні?»
«Н-ні, це…»
«…!?»
Слухаючи розмову між Шідо і Рейне на мосту, чоловіки з екіпажу вишикувалися в ряд... всі з піднятим від збудження вухом.
«К-командире!»
«Аналітик Мурасаме гола... ні, я не можу пропустити таку важливу сцену!»
«Відновіть її зараз же!»
Каваґое, Мікімото і Накацуґава вигукнули в унісон. Хоча Канадзукі також був частиною чоловічої команди, але він, здавалося, не цікавився великими грудьми. Натомість Міку вигукнула: «Ха! Що сталося? Я нічого не робила, а воно зламалося!», намагаючись подивитися на задню частину свого особистого монітора. Звичайно, те, що вона намагалася зробити, не мало сенсу.
«—Маріє?»
Коли Которі проігнорувала їхні голоси, голос Марії пролунав із динаміка, щоб відповісти їй.
«Так. Наша мета — лише закохати Духів. Було б розумно усунути можливості, які могли б викликати незадоволення Рейне після запечатування».
«Дякую за твою розсудливість».
Як завжди, завжди обережна ШІ. Которі відповіла легким похитуванням плечей. —До речі, особистий монітор Которі відображав сцену. Незважаючи на те, що вони були однієї статі, оголене тіло Рейне, яке було виставлене на показ без вагань, навіть змусило Которі затамувати подих. ……Дійсно, це було отрутою для очей.
«Але!»
«Ми не можемо повністю зрозуміти ситуацію між ними лише за голосом!»
«Є ризик помилкового судження!»
Чоловіки з екіпажу непохитно відмовлялися здаватися. Тоді, ніби очікуючи такої реакції, Марія відповіла.
«Будьте спокійні».
У наступну мить головний монітор і всі особисті монітори поруч із монітором Которі знову засвітилися.
На мить обличчя чоловіків-членів екіпажу та Міку проясніли… але потім миттєво застигли.
Причина була проста. Замість оригінального зображення, яке там проектувалося, було зображення людини, створене за допомогою комп’ютерної графіки, яке відстежувало рухи цих двох. До речі, воно, звичайно, було одягнене в одяг.
«Завдяки цьому ви всі зможете зрозуміти рухи цих двох. Продовжуйте зйомку».
«………………Так».
Якось настрій чоловіків-членів екіпажу різко впав, і вони пригнічено кивнули.
Коли Которі подивилася на це жалюгідне видовище, вона підтягнула мікрофон ближче, щоб дати пораду Шідо, який зараз був ошелешений перед Рейне.
«У-ух...»
Коли Шідо відчув, як його обличчя почервоніло, голос Которі перервав його з комунікаційного пристрою.
«—Чого ти соромишся, Шідо. Ти думаєш, що таке може змусити Рейне закохатися?»
«...!»
Почувши це, Шідо відчув, як тремтіння досягла його плечей.
Безумовно, це було логічно. Майбутнє Духів залежало від нього. Він не міг собі дозволити бути сором'язливим саме зараз.
«—Правильно, адже нас тільки двоє».
Вирішивши, що все готово, він перевернув рушник на руках і одним швидким рухом зняв його а потім і плавки.
Якось він почув звук, що лунав із комунікаційного пристрою, з питанням: «Которі, може таки прибрати CG?» Незважаючи на те, що він почув знайомий голос, який просив розкрити більш відкритий відеопотік, Шідо вирішив поки що проігнорувати його.
«Ну що ж, почнемо?»
«……Ах».
Шідо і Рейне легенько кивнули один одному, виходячи з роздягальні. Зимовий холод, який блокували скляні двері, огорнув їхні тіла.
Спочатку вони обмилися у ванні, а потім занурилися у теплу воду гарячого джерела.
— Ах...
— ... Мм, вода приємно тепла, а краєвид просто чудовий.
Погоджуючись з тим, що сказала Рейне, Шідо почав роздивлятися краєвид — перш ніж його знову охопив приступ кашлю.
Причина була проста. У порівнянні з навколишнім краєвидом, груди Рейне, що плавали над поверхнею ванни, були набагато привабливішими.
Можливо, помітивши напрямок погляду Шідо і його реакцію, Рейне повільно подивилася вниз, а потім знову підняла очі.
«... А, вибач. Вони завжди плавають у ваній».
«Е... це досить слушне зауваження».
Хоча Шідо не знав, що він робить або говорить, він все одно розумів, що це було благословенням — споглядати таке прекрасне видовище, і підсвідомо стиснув руки. Незважаючи на це, почувши кашель Которі, Шідо швидко виправив свою позу.
Повертаючись до теми, вони двоє були наодинці у відкритій ванні. Окрім звуків гарячої води, що безперервно лилася у ванну, та шелесту дерев поблизу, все було оповите тишею. Між ними була лише прозора вода басейну. Якщо хтось хотів скоротити відстань, то, мабуть, не було кращого місця, ніж це. Звісно, якби спочатку не було близькості, то неможливо було б купатися в таких гарячих джерелах разом.
Намагаючись стримати серцебиття, що розривало груди, Шідо намагався говорити якомога природніше.
«—До речі, Рейне. Як довго ти працюєш на <Рататоск>?»
«……А, так. Вже 5-6 років. Приблизно стільки ж, скільки Которі є командиром».
«Розумію……як би це сказати, дякую».
«… За що?»
Вислухавши слова Шідо, Рейне нахилила голову в знак цікавості.
«Ну, за те, що завжди підтримувала Которі. Для неї — Которі — це, мабуть, було важко в той час».
Тут не було ніякої неправди, яка спотворювала б справжні почуття Шідо. Которі була виявлена <Рататоском> відразу після того, як перетворилася на Духа. У той період мати когось, на кого можна покластися, було безцінним.
… Ну, історія була не такою простою, оскільки саме Міо перетворила Которі на Духа.
«… Я не зробила нічого значного. Вона була б чудовим командиром і без мене».
«Ну, я не можу заперечувати, що Которі все одно була б чудовою».
Коли Шідо вдавав, що жартома коментує, він почув невеликий звук, що долинув через комунікатор.
«Що ти робила до того?»
«… До того? Ти ставиш дивне питання».
Вислухавши питання Шідо, супроводжуване звуком крапель води, Рейне відвернула погляд. Однак Шідо продовжував запитувати, не відводячи погляду.
«—Так. Я хотів би дізнатися більше про тебе. Тепер, коли я добре подумав, я нічого про тебе не знаю».
«…………»
Почувши те, що щойно запитав Шідо, Рейне деякий час мовчала, а потім зітхнула.
«……У моєму минулому немає нічого, про що варто згадувати».
«Нічого страшного. Я все одно хочу знати».
В результаті того, що Шідо так наполегливо запитував, Рейне почала відповідати, відвернувши погляд вниз.
«... До того я була звичайною студенткою. Нічого особливого, про що варто згадувати. Одного дня мене помітили в <Рататоск>. Схоже, що моя робота про просторові струси дуже сподобалася керівництву».
«Ні, здається, це вже відрізняється від нормального... Це було в коледжі чи в старшій школі? Адже Рейне зараз...»
«... Непристойно запитувати жінку про вік».
З тону її голосу Шідо зрозумів, що не може далі наполягати на цій темі. Шідо знизав плечима і посміхнувся.
Ну, оскільки Рейне була Духом, Шідо усвідомлював, що вік не мав великого значення.
Рейне була дуже кмітливим Духом. Перед тим, як вступити до <Рататоска>, вона, мабуть, підробила своє резюме, щоб пройти суворий відбір. Отже, вона, мабуть, підготувала сімейний реєстр або досвід з освіти.
Все заради того, щоб зустрітися з Шідо ще раз як незнайома людина.
У той же час, чекаючи поблизу на пробудження Шінджі.
Заради цього вона створила нове життя як «Мурасаме Рейне».
«Усвідомлення цього горя і смутку викликало біль у грудях Шідо. Спогад про Шінджі всередині нього намагався вирватися криком.
Смуток, який Міо відчула, коли він помер, і шлях, яким вона пішла з того часу. Думаючи про це, сльози неминуче потекли по його обличчю. Не бажаючи, щоб це помітили, Шідо плеснув собі на обличчя трохи води.
«……Шіне?
«……Я хочу почути більше про це. Старі історії Рейне. Ти можеш мені розповісти?
Шідо запитав з незручною посмішкою. Хоча Рейне виглядала трохи збентеженою, вона все ж відповіла.
Коли вона була маленькою, її батьки померли. У неї було кілька хороших спогадів про близьких друзів. У шкільні роки вона належала до наукового клубу. Через бліде обличчя і недосипання її прозвали вампіром —
Незважаючи на деякі перебільшені жарти, це була безперечно історія людини, яка не була «Такамія Міо».
«…Тож, така от історія. — нудно?»
«Ні… нічого подібного. Нічого… подібного».
Шідо продовжував хитати головою.
Це не було нудно, зовсім ні. Навпаки, він хотів дізнатися більше про її життя.
Особливо — одне. Був один момент, про який Шідо особливо хотів запитати. Важлива деталь, яку Рейне пропустила у своїй розповіді.
— У мене є останнє запитання... Можна його задати?
— ... Так, що ти хочеш запитати?
Коли Рейне підштовхнула його продовжувати, Шідо продовжував дивитись прямо на неї.
— Рейне, у тебе є хтось, хто тобі подобається?
«…………»
Почувши питання Шідо, Рейне на мить замовкла.
Хоча зміни в її виразі обличчя були мінімальними, у зовнішності Рейне було щось інше, ніж раніше.
Але після кількох секунд вона швидко повернулася до свого попереднього стану і продовжила.
«… На жаль, у мене не було жодних любовних романів, про які можна було б розповісти. Але…»
Рейне сповільнила темп, піднявши голову.
«…Так. Була тільки одна людина».
«—»
Шідо затамував подих, почувши слова Рейне.
«Тільки одна». Зрозуміло, що об’єктом її кохання був не той, кого вона любила як «Рейне» — легко було здогадатися, що вона мала на увазі Шінджі.
Каяття Міо, яка продовжувала залишатися скутою, і радість, що вона досі думала про нього. Ці суперечливі емоції вирували в голові Шідо.
Придушуючи спогади про Шінджі, Шідо запитав тремтячим голосом.
«Хто...»
«...»
Тоді.
Ніби перериваючи слова Шідо, Рейне приклала вказівний палець до губ Шідо.
«Хм...?»
«...Несправедливо, що тільки я говорю про минуле. Ти не проти розповісти мені свою історію?»
«О... е-е-е...»
Через імпозантну манеру вимоги, Шідо безпорадно розширив очі від подиву.
Відволікаючий маневр, який Рейне хитро використала, щоб відвернути розмову... але вона була абсолютно права, оскільки він був єдиним, хто запитував з самого початку. Маючи це на увазі, Шідо кивнув у відповідь на прохання Рейне.
«Навіть якщо я скажу щось... хіба <Рататоск> вже не дослідив мене досконало?»
Шідо похитав плечима з сухою посмішкою на обличчі. Так, інформація про Шідо була ретельно перевірена <Рататоском> без його відома. Це було до такої міри, що слово «особиста конфіденційність» було викреслено з його словника. Можливо, в базі даних <Фраксінуса> була інформація, про яку він навіть не знав.
Однак Рейне повільно похитала головою.
«... Це лише список слів, тільки зовнішні факти».
Насправді, Шідо думав, що цього має бути достатньо... хоча, судячи з усього, Рейне думала інакше. Вона продовжувала говорити тихим тоном.
«... Я теж така сама; я теж хочу запитати про твоє минуле».
«Моє... минуле?»
«... Так. Ти пам'ятаєш, що сталося з тобою до того, як тебе усиновила родина Іцука?»
Як тільки він почув це, брови Шідо злегка піднялися вгору.
На мить він подумав, що знання про те, що він зберігає спогади Шінджі, було розкрито іншій стороні.
Однак, дивлячись на вигляд Рейне, він швидко зрозумів, що це не так. Неспокійні очі Рейне дивилися на нього з чистою цікавістю та зацікавленістю.
«…………»
Тому, тимчасово ігноруючи свої спогади як Шінджі, він відповів у межах того, що пам'ятав як Шідо.
«……Чесно кажучи, хоча я не можу чітко згадати, я пам'ятаю відчуття, коли мене обіймали теплі руки……а потім відчуття, коли ці руки десь зникли…… я думаю, що це була моя мати».
«…………»
Коли Шідо, не приховуючи своїх почуттів, відповів, Рейне на деякий час замовкла, а потім продовжила.
«… Ти ненавидиш свою матір за те, що вона тебе покинула?»
«Е…?»
Почувши це раптове запитання, Шідо широко розплющив очі.
Однак, мабуть, це запитання слід було вважати цілком природним.
Людина на ім'я Іцука Шідо була відроджена Міо Такамією, використовуючи Шінджі Такамію як основу за допомогою сили Духів. Іншими словами, матір'ю Шідо була ніхто інша, як Рейне. Зрозуміло, що Рейне навряд чи знала, що Шідо вже усвідомлював це.
Шідо, згадуючи останні 17 років — згадуючи життя Іцука Шідо до цього моменту, промовив у відповідь.
«Я не тримаю на неї зла…»
«…Хм. Невже?»
Почувши слова Шідо, Рейне відповіла. Її голос був сповнений як жвавого інтересу, так і певної легкості.
«...Так. Звичайно, коли мене вперше взяли в сім'ю Іцука, я постійно плакав і втрачав свідомість. Але я думаю, що це було через мою любов до матері. І... я досі пам'ятаю, як ніжно вона мене обіймала».
«…………»
«—Тому я думаю, що мамі, мабуть, було важко мене покинути. Вона не могла бути людиною, яка добровільно хотіла мене викинути. Тому таку людину……я не можу ненавидіти».
«…………Розумію».
Рейне, ніби насолоджуючись словами Шідо, опустила очі.
Шідо подряпав обличчя і вставив: «... ну».
«Якщо можливо, я сподіваюся, що вона зможе знову обійняти мене... хоча я думаю, що це було б дивно в такому віці».
«... Хм».
Рейне легенько зітхнула з полегшенням, притуливши руку до підборіддя в задумі. Потім вона помахала рукою, запрошуючи Шідо підійти ближче.
«… Підійди сюди, Шіне.
… Що?
Зіткнувшись з раптовим запрошенням, Шідо залишився шокованим. Тоді Рейне потягнула його за руку, підтягнувши ближче.
Потім вона обійняла його, міцно притиснувши до себе.
«… Хороший хлопчик, хороший хлопчик.»
Від м’якого дотику її рук до своєї спини Шідо відчув, як його обличчя почервоніло.
«Зачекай… Рейне!?»
«…Немає чого дивуватися, трохи краще, правда? —Хоча я не думаю, що зможу замінити твою матір».
«Рейне…»
Коли Шідо вимовив її ім’я, він відчув, як сила покидає його застигле тіло.
Тепла вода і ніжні обійми. Це відчуття було — саме таким, як він пам’ятав у своїх далеких спогадах.
«…………»
Від цього невеликого відчуття Шідо ніжно прикусив губи.
Як він і думав — звичайно.
Слова, які він почув від Міо, знову спливли в його пам'яті.
Десять місяців, які він провів разом з Рейне, промайнули в його голові.
— Міо не була ні безжальною вбивцею, ні навіженою маньячкою.
Вона турбувалася про Шідо, жаліла Духів і оплакувала тих, хто був принесений в жертву. Її дії, слова і голос були сповнені ніжності і любові.
Однак — щоб знову возз'єднатися з Шінджі, вона вирішила пожертвувати чим завгодно, аби досягти цієї мети.
Дійсно, як де це — сумно.
Її болісне рішення, її рішення піти на те поле різанини, Шідо відчув, ніби його груди «—»
Але — ні, саме тому.
Якщо була можливість зупинити її — то він мав поставити на це все.
Шідо вимовив ці слова, відповідаючи на обійми.
«—Рейне».
«……Ун, що таке, Шіне?»
Поки голос Рейне лунав у його вухах, Шідо прийняв рішення і продовжив говорити.
«Пізніше……я хочу тобі щось показати. Ти можеш піти зі мною?»
«……?»
Незважаючи на здивований вираз обличчя, Рейне кивнула, ніби кажучи «звичайно».
Ринкова вартість європейських підприємств була ранжована від найвищої до найнижчої. Незважаючи на незначні коливання залежно від року, ДІЕМ ніколи не виходила за межі однозначних цифр.
ДІЕМ — «Деус Екс Махіна Індастріз».
Ця суперорганізація була залучена до широкого спектру проектів з розвитку, включаючи виробництво зброї, літаків, транспортних засобів, кораблів, космічних технологій, напівпровідників, електронного обладнання, волоконної промисловості та навіть туристичних агентств. Більше того, завдяки широкому колу дочірніх компаній і науково-дослідних проектів, можна сказати, що половина жителів європейських країн жила під її опікою.
Однак навіть ця цифра не враховувала реальних результатів розвитку ДІЕМ — Ріалайзерів та супутньої бойової броні. Іншими словами, це була лише верхівка айсберга.
Приватне підприємство, яке мало достатньо багатства, щоб купити невелику країну, і володіло засобами для втілення таких планів у життя. Як і натякає його назва, це був гігантський, тиранічний сірий велетень. Замок, побудований магом Айзеком Весткоттом.
—В одному з куточків такої величезної організації можна побачити таку картину в ангарі повітряного корабля. Друга виконавча директорка ДІЕМ Еллен Мейзерс була одягнена в костюм, виготовлений ДІЕМ , тримала в руках спортивну пляшку, виготовлену ДІЕМ , і перебувала на борту повітряного корабля, виготовленого ДІЕМ .
DSS-063 «Лемегетон». Це був новий бойовий корабель ДІЕМ і їхній флагман у майбутній битві проти «Рататоска».
Його грубий силует був трохи занадто простим на смак Еллен, але зараз це не мало значення. Зараз потрібна була міцність, необхідна для захисту Весткотта в його череві, і жорстока сила, необхідна для того, щоб перетворити «Рататоск» на пил у повітрі.
Ах — але нічого не поробиш. Еллен стиснула кулаки, напружуючи очі.
Якщо <Рататоск> дізнається, що ДІЕМ атакує їх усією своєю силою, він безсумнівно з'явиться.
«…………»
Голова органу, що приймає рішення <Рататоска>, голова Круглого столу, Елліот Вудман. Тільки цю людину Еллен мала особисто знищити.
Саме так. Тільки цю людину, яка зрадила Еллен та її соратників.
«…………»
У той момент Еллен відчула, що її зір трохи затуманився, тож вона витерла очі рукавом.
Чи то через хвилювання від того, що нарешті з'явилася можливість здійснити помсту, чи то через надмірну концентрацію, вона забула моргати. Хоча сама вона не зовсім розуміла причину, але якщо її підлеглі побачать цю сцену, вони напевно неправильно її зрозуміють. Еллен легенько похитала головою, а потім зробила ковток напою зі спортивної пляшки.
«—Еллен».
У той момент.
Почувши, як хтось несподівано покликав її ім'я, Еллен опустила пляшку і обернулася.
На мить вона подумала, що це хтось із членів екіпажу або магів на повітряному кораблі, але це було не так. Було лише двоє людей, які могли б назвати її на ім'я. Першою була її колега Артемізія Ешкрофт, а другим —
«Айк».
Впізнавши особу, яка з'явилася, Еллен вигукнула його ім'я.
Чоловік мав темно-попелясте волосся, і очі чорні як ніч. Пройшовши через всі перипетії життя до старості, до кінця розківту — цей чоловік справляв таке враження.
Айзек Весткотт. Спадкоємець таємниць і кровний нащадок магів — чоловік, який за одне покоління створив ДІЕМ.
«Що сталося, що ти прийшов у таке місце?»
Хоча вона задала це питання, Еллен могла приблизно здогадатися, чому він прийшов сюди.
З огляду на вирішальну битву проти <Рататоска> завтра, можливо, він не міг залишатися бездіяльним у своєму офісі і прибіг сюди спеціально, щоб подивитися на головний корабель для завтрашньої битви. Незважаючи на те, що зараз він був промисловцем, якого потребував світ, його природна цікавість залишилася незмінною.
Однак наступні слова, що пролунали з вуст Весткотта, були абсолютно несподіваними для Еллен.
«—Готуйся, Еллен. Негайно».
Поки Весткотт збуджено говорив, Еллен здивовано зморщила чоло.
«Готуйся?»
«А, так. Ситуація змінилася. Ні — дивно так говорити, але, судячи з усього, вона буде змінюватися відтепер».
Весткот продовжував, наче збуджена дитина.
«Фухахахахахаха. Хто б міг подумати, що так буде? Я справді щасливий. Ніколи б не подумав, що перший Король Демонів у моїх руках, <Вельзевул>, приведе до такого доленосного повороту подій».
«Айку…? Про що ти говориш? Що це за підготовка?»
На запитання Елен Весткот відповів з тонкою посмішкою. « Магічна піч. І мені також потрібен амулет накопичення».
«…!?»
Почувши слова Весткота, Елен несподівано задихнулася.
Але це було зрозуміло. Адже те, про що щойно згадав Весткотт, існувало саме для цього.
«Що ти маєш на увазі, Айку? Що, в біса, сталося?»
Еллен запитала в збентеженні, а Весткотт не втрачав посмішки.
«Справа не в тому, що сталося. А в тому, що станеться далі.
—Ходімо, Еллен. Змінимо майбутнє».
«Так… це був мій перший професійний масаж. Приємне відчуття».
«Ага, так. Скутість у плечах зменшилася. Саке манджу, яке продають біля готелю, теж дуже смачне. Не думав, що паріння може так вплинути на смак».
«Правильно! Тока та інші будуть раді, якщо ми принесемо їм трохи».
«Фу... чи не слід сьогодні тримати це в таємниці від Духів?»
«А... так, правильно».
Почувши слова Рейне, Шідо видав незручний сміх, але потім продовжив з вигуком «а», ніби щось помітивши.
«Рейне, тут сходинки, будь ласка, будь обережна».
«… Угу, дякую за нагадування».
Прислухавшись до застереження Шідо, Рейне різко підняла ноги, перевірила стан землі, перш ніж опустити ноги і продовжити ходьбу.
Хоча така обережність може здатися надмірною, вона була цілком очікуваною, враховуючи їхню поточну ситуацію.
Адже зараз Рейне закрила очі і покладалася на руку Шідо як на провідника.
Саме так. Після купання у відкритій ванні та насолоди різними зручностями готелю, Рейне тепер прямувала до місця, яке Шідо хотів їй показати.
«… До речі, що ти хотів мені показати? Здається, ми вже досить довго йдемо».
«Ти впізнаєш це, коли побачиш... але я думаю, ти будеш цьому рада».
«... Хм, тоді я з нетерпінням чекаю на це».
Рейне злегка кивнула, продовжуючи йти, спираючись на руку Шідо.
Від цього Рейне згадала ностальгічне почуття.
Показати їй щось і попросити на деякий час закрити очі — це прохання було точно таким самим, як тридцять років тому під час першого побачення Міо з Шінджі.
Чи вплинули спогади про Шінджі на особистість Шідо? Або, оскільки Шідо був схожий на Шінджі, було логічно мати таку саму ідею? Коли Шідо висловив це прохання, незважаючи на те, що вона не показала цього на обличчі, для неї це було дуже шокуючим.
Згадуючи — сьогоднішній день був одним сюрпризом за іншим.
Згадуючи, як сьогоднішні події почалися з раптового запрошення Шідо на побачення, Рейне спала на думку одна думка.
Хоча її раптово запросили на побачення, було несподівано, що їхнім місцем призначення був Рьокан, і ще більш дивно, що Шідо хотів почути історії про її минуле.
Можливо, відбулася зміна в психічному стані Шідо. Або він хотів позбутися звичайних сумнівів і бажань, які мучили його перед майбутньою битвою проти ДІЕМ.
Якщо причиною було перше, то причиною могла бути пам'ять про Шінджі, що спала у Шідо.
Сили багатьох кристалів Сефіра вже були всередині його тіла. Залишилися тільки кристал Сефіри Нії, який був вкрадений Айзеком Весткоттом, і кристал Токісакі Курумі. Дійсно, коли сили Шідо розгулялася, спогади про Шінджі на мить з'явилися на поверхні.
Якщо це було так, то причина була проста. Так само, як Міо не могла забути про Шінджі, Шінджі був приречений завжди кохати Міо. Такий результат був цілком природним.
Однак, якщо це не було причиною.
Тобто, в останньому випадку — якщо Шідо з самого початку був зацікавлений в Рейне, Рейне не могла не відчувати занепокоєння.
—Іцука Шідо був тимчасовою особистістю, яка одного дня мала стати Такамією Шінджі.
—Мурасаме Рейне була тимчасовим прикриттям для Такамії Міо.
Іншими словами, це було побачення між взаємними підробками.
Хоча цей момент був приємним, було очевидно, що щасливого кінця не буде. Оскільки особистість Шідо буде повністю знищена після того, як він отримає всю силу. А втілення цього в життя — буде справою Рейне.
“Рейне.”
«-»
Саме тоді, коли Рейне мовчки розмірковувала, голос Шідо перервав її думки.
На мить їй здалося, що її думки просочилися до Шідо - але це було не так. Наступні слова швидко долетіли до її вуха.
"Ми вже тут. Тепер можна розплющити очі."
«......Ун...»
Здавалося, що вони нарешті прибули до місця призначення. Рейне повільно розплющила очі.
А потім -
На мить вона втратила дар мови.
Вона була приголомшена розкішним краєвидом, що розкинувся перед її очима.
Перше, що кинулося в очі, був безкрайній горизонт і сонячне світло, що виблискувало на водній поверхні.
Витончена мелодія хвиль грала, коли білий пісок супроводжував постійний приплив.
Звук чайок. Аромат пляжного берега. Враховуючи, що її зір і нюх не були порушені, вона повинна була б здогадатися про це лише з одного цього. Але, можливо, вона нічого не помітила, бо була надто зосереджена на своїх думках. Як наслідок, вся інформація, що складала цей прекрасний краєвид, вразила Рейне одночасно.
-Океан.
Саме так. Рейне і Шідо стояли на місці, звідки відкривався вид на узбережжя. Дивлячись на краєвиди навколо, здавалося, що рьокан стоїть на схилі гори, але задня сторона, очевидно, була з'єднана з узбережжям.
Але це було не єдине, що здивувало Рейне.
«......»
Вона відчула, як мурашки пробігли по її шкірі, коли вона усвідомила цей факт.
Без сумніву. Це не могла бути помилка.
Місце, де вони зараз перебували, було не просто узбережжям —
це був той самий берег, куди Шінджі привів Міо тридцять років тому.
Бум. Бум. Його серце билося в шаленому ритмі. Сильне хвилювання в грудях майже створювало ілюзію, ніби все його тіло тремтіло. Кров циркулювала в його тілі з більшою швидкістю, і температура тіла почала підвищуватися.
Але все це було зрозуміло.
Зрештою, Шідо зараз — щойно привів Рейне до того самого океану з спогадів Міо.
Це, безсумнівно, було двосічним мечем. Показавши їй цей вид на океан, Шідо напевно викликав би підозру, що він володіє спогадами Шіна.
Ні, не тільки це. Якщо вона зрозуміє, що Шідо повернувся з майбутнього, то в той момент все розвалиться. Насправді, при виборі місця для побачення цей фактор був найбільш суперечливим.
Але — навіть незважаючи на це, Шідо все одно вибрав це місце.
Ця зустріч мала на меті запечатати сили Рейне.
Іншими словами, він переможе лише в тому випадку, якщо йому вдасться перевершити позицію Шінджі в серці Рейне.
Звичайно, може здатися самогубством привести Рейне в місце, пов'язане з її спогадами про Шінджі. Така думка була висловлена під час зустрічі з Духами.
Однак Шідо думав інакше.
Якщо він уникне найважливішого спогаду в її серці, то Шідо ніколи не зможе перевершити Шінджі.
Ні — говорити про перевершення було б недоречно.
Безсумнівно, що б Шідо не робив, події тридцятирічної давнини ніколи не зникнуть з її серця.
Тому Шідо повинен супроводжувати існування Шінджі, щоб Рейне закохалася.
«…………»
Це була азартна гра, в якій одна помилка могла призвести до краху всього.
Однак Шідо твердо вірив, що це єдиний спосіб забезпечити виживання всіх.
Міо кохає Шінджі. Це було неможливо заперечити. Її почуття кохання в цьому світі були як бурхливий вогонь, який іншим було важко навіть побачити.
Незважаючи на це, час, який Рейне провела з Шідо і Духами, не був фальшивим.
«…»
Коли Рейне повільно відвернулася від узбережжя і подивилася на нього, Шідо відчув таку нервозність, що здавалося, ніби його нутрощі згорнулися в клубок.
«Шіне, де ми?
Однак тон Рейне була все ще дуже спокійним.
Він міг тільки уявляти, що в цей момент відбувалося в її голові. Але поки що, здавалося, вона прийняла цей пейзаж. Незважаючи на те, що таємно відчуваючи полегшення, Шідо відповів, намагаючись не показувати занадто багато емоцій на своєму обличчі.
«Це місце, яке я хотів показати Рейне. —Хіба не красиво?»
«……Ах, так, воно прекрасне……дуже».
Озирнувшись на узбережжя, Рейне відповіла з глибоким почуттям.
Шідо кивнув у відповідь, знову простягнувши до неї руку.
«Хочеш трохи прогулятися?»
«…А, із задоволенням».
Рейне ледь посміхнулася, беручи Шідо за руку.
«…Угу, справді — це прекрасне місце. Може, це звучить банально, але відчуття, ніби моє серце омиває хвиля».
«Ха-ха, ти занадто перебільшуєш. Але більше за все я радий, що тобі тут подобається».
«... Але чому ти запросив мене сюди?»
«Рейне може сподобатися це місце, так мені підказала інтуіція».
«... Якщо це так, то твоя інтуїція дуже гостра».
Вони розмовляли, повільно крокуючи вздовж берега.
Океан, який вона колись бачила разом із Шінджі.
Навіть у день, сповнений сюрпризів, це було найголовнішим.
—Збіг? Неминучість? Чи це було через спогади про Шінджі? Ні, оскільки Шідо був схожий на Шінджі, це не повинно було бути надто дивним — ці різні припущення пробігали в голові Рейне.
Однак Рейне швидко зрозуміла, що ці думки не слід висловлювати зараз.
Якийсь час Рейне продовжувала розмовляти з Шідо, залишаючи сліди на піщаному пляжі.
Зміст розмови був непримітним. Тема швидко змінювалася від океану, школи, завтрашнього дня, перевтоми Которі, того, що Каннадзукі слід працювати трохи більше, нових лімітованих кремових тістечок від кафе La Pucelle перед станцією, і обіцянки Шідо, що він абсолютно точно не помре завтра… і так далі. Насправді, зміст розмови не був чимось особливим.
Але — це давало Рейне відчуття комфорту.
Якщо говорити про крайності, то не мало значення, про що йшла розмова.
Обмін словами під час прогулянки разом по цьому океану спогадів.
Тільки цього — було достатньо.
З плином часу сонце, яке колись освітлювало океан, почало опускатися за горизонт, а кольори вечора почали покривати околиці.
Рейне і Шідо сиділи на березі, слухаючи шум припливу хвиль.
«...Шіне.»
«Так....»
«Хм, що я хотіла сказати?»
«Ха-ха... що сталося?»
Коли Шідо засміявся, Рейне ніжно підняла куточки губ.
Звук освіжаючих хвиль і ніжний холодний вітерець. Але ніщо з цього не могло зрівнятися з теплом, яке відчувала від руки Шідо. А також — від його серцебиття.
Від цього Рейне відчула таємниче почуття.
Як це пояснити? Її розум почав затуманюватися, а кінцівки ставали все важчими. Але це було зовсім не неприємне відчуття. Їй було так комфортно в обіймах цієї теплої руки, що її свідомість поступово почала розчинятися.
«… Хм…»
Коли вона усвідомила, що вперше за тридцять років почала дрімати, свідомість Рейне поринула в темряву.
◇
«…Рейне?»
Шідо видав здивований голос, коли виявив, що Рейне несподівано схилилася на його плече.
Судячи з усього, вона заснула.
Ну, не дивно. Зрештою, вона супроводжувала його протягом усього дня з самого ранку. Мабуть, це було дуже виснажливо.
«Як незвично, я ніколи не уявляв, що Рейне може заснути на людях».
«Невже?»
Здивований голосом Которі, який раптово пролунав у комунікаторі, Шідо знизив голос, щоб не розбудити Рейне.
Однак, правду кажучи, Шідо теж вперше бачив Рейне сплячою. Можливо, вони стали свідками надзвичайно рідкісного видовища.
«Але шкода. Ми нарешті досягли межі, коли можна було б поцілуватися. Це була б чудова нагода для поцілунку».
«Гей... навіть якщо це так, ти не можеш цілувати когось, хто спить. Це ж має бути узгоджено обома сторонами, чи не так?»
«Гей, а може вона хоче побути Сплячою красунею. Знаєш, дівчата мають свої мрії. —Звичайно, все залежить від партнера».
Которі відповіла напівжартома. Хоча він не міг її бачити, у нього склалося чітке враження, що вона знизала плечима і крутила в роті паличку від льодяника Чупа Чупс.
Під час цієї безперервної перепалки Шідо відчув легкий поштовх у плече. Здавалося, Рейне прокинулася, бо вона обережно підняла голову.
«Доброго ранку, Рейне».
«…………,……»
Прокинувшись від привітання Шідо, Рейне кілька разів моргнула, щоб позбутися сонливості.
Через кілька секунд вона розширила очі, нарешті зрозумівши ситуацію.
«… Ні, тільки що я…»
«Так. Ти спала. … Хоча лише трохи, приблизно 5 хвилин».
«…»
Послухавши слова Шідо, Рейне замовкла на деякий час, а потім почала перевіряти своє чоло і щоки. — Ніби перевіряючи, чи не залишилося слідів страху і поту.
«Рейне...?»
«..................»
Коли Шідо з цікавістю нахилив голову, Рейне тихо зітхнула.
А потім її дихання стало поступово важчим.
«... Фуфу, хахахаха...»
Це був — звук сміху.
Це не було чимось незвичайним. Коли люди відчувають задоволення, радість, щастя — або навіть сором'язливість, природно використовувати це для вираження своїх емоцій.
Однак, почувши це, Шідо міг тільки бездумно дивитися на це видовище.
Причина була проста. До цього часу Шідо ніколи не чув, щоб Рейне сміялася.
Те саме стосувалося і Которі та інших. З іншого боку комунікатора він міг чути звуки захоплюючого подиху.
«… Ось так, я просто заснула. Ха-ха… Розумію, це дійсно переконливо…»
Рейне, здавалося, не помітила реакції Шідо — ні, скоріше, вона не могла перестати сміятися. Продовжуючи сміятися, вона поклала руку на плече Шідо.
«… Я повинна подякувати тобі. Я давно так спокійно не спала».
Рейне говорила тихо, з лагідною посмішкою.
Шідо затамував подих. Краса Рейне вже мала далекосяжний вплив. У поєднанні з краплею ніжності, вона миттєво досягла неймовірної чарівності.
А потім, в наступну мить…
«……! Шідо!»
Голос Которі, сповнений хвилювання і нетерпіння, пролунав у його вухах.
«У психічному стані Рейне відбулися позитивні зміни, а також з'явилася сприятлива реакція! Зараз саме час!»
«……!»
Почувши слова Которі, Шідо здивовано підняв брови.
Він думав, що на цей момент не настане. Але, здавалося, що для Рейне було дуже важливо показати своє спляче обличчя комусь іншому.
Однак, зараз не можна було проявляти нетерпіння. Тільки тому, що він досягнув межі, на якій можна було зробити крок вперед, сильний тиск тільки призведе до різкого погіршення настрою.
Тоді, що йому потрібно було зробити зараз...
«...»
Думаючи про це, Шідо раптово зітхнув.
Так, досі це був лише етап попередньої підготовки. Шідо ще не чітко висловив свої наміри Рейне.
«—Рейне».
Шідо тихо покликав її ім'я. Відновивши спокійну поведінку, вона, ймовірно, помітила зміну в атмосфері, коли озирнулася на нього.
«……Ем, що сталося, ти раптом виглядаєш більш урочистим».
«Ні……що до того, коли ми були у відкритій ванні».
«... А, не хвилюйся, я нікому не скажу».
«Це не те... ні, я звісно збережу це в таємниці...»
Шідо почухав обличчя, намагаючись відновити імпульс.
«Я про... людину, яка подобалася Рейне».
«... Що з цим?»
Рейне лаконічно відповіла після короткої паузи.
Тоді Шідо рішуче подивився Рейне прямо в очі.
"— То що, все безнадійно?"
Почувши слова Шідо, Рейне відповіла мовчанням.
Але її очі не виказували ані відмови, ані огиди.
Там було вагання і розгубленість. А також трохи — провини. Шідо продовжував рухатися вперед, користуючись цим імпульсом. «Я не сподіваюся замінити цю людину або змусити тебе забути її. Але... я хочу бути собою, іншим, ніж ця людина; стати тим, хто може цінувати Рейне... ти не проти?»
"......."
Рейне залишилася нерішучою щодо цього.
Однак навіть після того, як він поклав руку їй на плече, вона не виглядала так, ніби збиралася відмовитися.
"Рейне"
"Шіне. Я"
Рейне саме збиралася щось сказати.
Але коли обличчя Шідо раптово наблизилося, вона стиснула губи і заплющила очі.
Їхнє дихання стало синхронним.
Звуки серцебиття один одного були чітко чутні в вухах один одного.
—Дві пари губ торкнулися.
Біля океану, забарвленого палаючим заходом сонця.
Шідо і Рейне — обмінялися поцілунком, яким не змогли обмінятися Шінджі і Міо тридцять років тому.
«—Ми зробили це!»
На містку, дивлячись на головний монітор, Которі не могла стриматися і мимоволі зробила жест перемоги.
На екрані було зображення Шідо і Рейне, які обіймалися і цілувалися під заходом сонця. Це виглядало як сцена з фільму.
Так само, як і Которі, Духи, які побачили цю сцену, продемонстрували різноманітні реакції. Тока, Мукуро і Юдзуру дивилися, повністю занурившись у перегляд, Каґуя і Нацумі намагалися відвернути погляд, Йошіно дивилася крізь щілину між пальцями, якими прикривала очі, Оріґамі дивилася без жодного виразу, а Міку і Ніа видавали безперервні вигуки...
Хоча реакції були різними, всі Духи заздалегідь знали, що якщо вони залишаться на містку, щоб підтримати Шідо, то, можливо, побачать, як вони цілуються. Завдяки цьому жоден з Духів не зреагував надто збентежено. ... Ну, ні, Ніа і Міку були збентежені в іншому сенсі.
У будь-якому разі, поцілунок був успішним. Которі подивилася на числові значення на краю екрану. Значення симпатії було в області, що підлягала запечатанню. За умови виконання цієї умови, запечатання сил Рейне могло бути...
«...!? Командире!»
Але в той момент.
Супроводжуваний гучним сигналом тривоги, голос члена екіпажу струсонув барабанні перетинки Которі.
Було відчуття, ніби час зупинився. Його розум заполонила неймовірна ейфорія. Спогади про Шінджі в його серці природно змусили його міцніше обійняти Рейне за плечі.
Довго. Занадто довго. Занадто багато часу знадобилося, щоб обійняти Міо таким чином.
Шідо намагався придушити такі палкі емоції. Він був не Такамією Шінджі, а Іцукою Шідо. Туга, що йшла від Шінджі, була настільки сильною, що якби він не усвідомив її тоді, вона б повністю захопила його свідомість.
Зрештою, коли їхні губи торкнулися одне одного, тепле відчуття, що текло в тіло Шідо...
«...»
...Не відбулося.
«...»
Шідо затамував подих.
Звичайно, він поцілував Рейне. Було також відчуття, що шлях встановлено.
Однак, згадуючи відчуття, запечатання сили Духа, перетікання сили чомусь не відбулося.
—Чому? Задаючи собі це питання, всі умови були дотримані. Не було недостатньої кількості позитивної прихильності. Може це через те, що Шідо народився від Духа Першопочатку, тому він не міг запечатати сили Рейне. Або це було...»
«…………»
Коли думки Шідо заплуталися, Рейне повільно відірвала свої губи від Шідо.
А потім, провівши пальцями по своїх вологих губах, вона промовила.
«…Ясно. Ти… ти бачив майбутнє?»
«—!»
«Що…»
Слова Рейне змусили його плечі затремтіти. У той же час жах у голосі Которі відлунював у його черепі.
«……Чому ти так здивований? Це не перший раз, коли спогади передаються через шлях».
Говорячи це, Рейне не висміювала і не лаяла Шідо. Натомість, вона ніжно доторкнулася до голови Шідо.
«……Багато таємниць сьогоднішнього дня нарешті розкрилися. ……Ах, ні, мабуть, я вже помітила це раніше. Я просто не хотіла розуміти. Тому що я була дуже щаслива, коли ти запросив мене на побачення».
Рейне продовжувала шепотіти йому на вухо ніжним тоном.
«... Я дійсно насолоджувалася, навіть настільки, що на деякий час забула про болюче минуле. Але мрії — це те, від чого рано чи пізно доводиться прокидатися. Хіба не так, Шідо?»