-Неділя. День побачення.
Такамія Шінджі чекав на Міо перед станцією.
Оскільки вони жили в одному будинку, він думав, що буде добре, якщо вони підуть разом, але його сестра Мана сказала: "Братику ти дурний? Ні, я помилилася. Братик таки дурний. Дівчатам потрібен час, щоб підготуватися. Тобі варто згаяти час, пішовши туди першим". Тож Шінджі вигнали з дому раніше очікуваного часу.
«............»
Дивлячись на величезний годинник на площі вокзалу, Шінджі зрозумів, що чекати залишилося всього п'ять хвилин.
Як тільки він це зрозумів, його неспокійне серце знову почало несамовито пульсувати.
Але, звісно, це було природно.
Адже Шінджі мав пережити випробування першого побачення у своєму житті.
Більше того - з його першим коханням.
«Я... я повинен перевірити все ще раз...»
Сказавши це, Шінджі дістав із сумки блокнот і карту з розкладом. Хоча він ретельно запам'ятав їхній вміст минулої ночі, він все ж таки поклав їх до сумки, щоб бути впевненим.
Проте, все одно було важко носити стільки речей одразу. Він замислився, чи через кілька десятиліть з'явиться компактний пристрій, який дозволить йому робити це все одночасно. Було б добре, якби він міг слухати музику і фотографувати одночасно. Було б ще краще, якби до цього додалися функції телефону...... хоча, щоб такий об'єкт став реальністю, потрібно було б неабияк постаратися, щоб він став реальністю.
«- Шіне!»
Поки Шінджі роздумував над цими питаннями, він почув голос Міо, що долинав спереду.
Коли він підняв голову, його серце вискочило з грудей, побачивши її чарівну зовнішність.
«-»
Наступної миті час зупинився.
Звичайно, насправді час не зупинився. Однак перед очима Шінджі навколишній пейзаж здавався абсолютно нерухомим.
У цьому статичному світі Міо зробила невеликий ривок у бік Шінджі.
Разом з цим рухом білий поділ її сукні та добре укладене волосся колихалися в повітрі.
На деякий час Шінджі втратив здатність говорити.
Спочатку Міо була вродливою дівчиною, обдарованою Божою благодаттю. Однак, оскільки вона зазвичай одягалася в хлоп'ячому стилі, наслідуючи одяг Мани, побачити цю дівочу чарівність зараз було особливо шокуюче.
"...... Шіне? Що сталося з твоїм обличчям, чому вони таке суворе?"
«Ха......»
«В-вибач, у мене був суворий вираз обличчя?»
«Та не те щоб, просто ти виглядав так, ніби збираєшся на війну».
Почувши стурбовані слова Міо, Шінджі не зміг втриматись від кривої посмішки на обличчі. Йому стало цікаво, чи справді на його обличчі з'явився такий небезпечний вираз.
Втім, такий вираз не є помилкою. Адже зараз стан душі Шінджі дуже нагадував стан новобранця, який ось-ось має вийти на своє перше поле бою.
"Війна (Побачення)......? Хаха......"
«Що?»
"Н-ні, нічого. Я просто трохи злякавсся. Це... тому що, Міо, ти занадто ......"
Шінджі відчув, як його щоки запалали червоним, коли він відчайдушно намагався вимовити ці слова.
«...... Мила.»
Почувши те, що сказав Шінджі, Міо на мить завмерла, а потім посміхнулася до нього з почервонілими щоками.
"Справді? Хуху. Я рада."
«-»
У цих жестах, виразах, голосі та мові було достатньо надмірної любові, щоб викликати бажання мимоволі обійняти її.
Але зробити це одразу після їхньої зустрічі було б надто збоченим. Наче намагаючись придушити себе, Шінджі зробив глибокий вдих.
«Тоді, Шіне, куди ми сьогодні підемо?»
«А-а-а... є дещо, що я хочу показати Міо».
«І що ж ти хотів показати?»
Міо здивовано нахилила голову, почувши слова Шінджі.
Незважаючи на те, що його серце розривалося від кожного руху Міо, Шінджі все ж таки зміг якось висловити своє твердження у своєму приголомшеному стані.
"Ти просто з нетерпінням чекаєш цього. Ходімо."
«Так, вірно.»
Коли Шінджі розвернувся, щоб поспішати далі, Міо підійшла ближче до нього.
«......!?»
Наступної миті Шінджі відчув, як по всьому тілу пробіг електричний струм.
Причина була проста. Міо, яка стояла поруч, простягнула руку, щоб схопити його за руку.
Причому це було не просто рукостискання, а так зване «пара, що йде за руку», коли всі п'ять пальців переплітаються між собою.
"Мі......, Міочко......? Ти щось зробила?"
Оскільки його мозок не встигав за таким зверненням, Шінджі не міг не додати до її імені дивне звертання. Хоча він не зміг підтвердити це через відсутність дзеркала, не важко було уявити, що його обличчя стало червоним, як помідор.
Тоді Міо підняла брову, ніби цікавлячись реакцією Шінджі.
"...... Це неправильно? Звичайно, практика і знання - це не одне й те саме. Але коли я запитувала Ману, вона сказала зробити щось подібне.
"! А, ні, я не думаю, що це неправильно. Я думаю, що ......".
Слухаючи, як Міо розповідає свою історію, Шінджі відповідав, широко розплющивши очі.
Все вірно. З сьогоднішніх ранкових подій було зрозуміло, що Мана підтримувала побачення Шінджі та Міо в різних аспектах. ......саме завдяки їй він зміг досягти того, чого ще не очікував. Він думав про те, щоб висловити їй свою подяку, коли вони повернуться купивши їй якісь смаколики які вона полюбляє.
"Справді? Хе-хе, справді ...... це чудово. Якби це було неправильно, мені довелося б змінити шлях".
«Що?»
"- Як би це сказати? Цей вчинок дуже ...... бажаний. Ось так зараз, тримаючись за руки з Шіном, я відчуваю себе в безпеці. Але тільки моє серце не стабільне. З'являється слабке хвилювання, яке піднімається? Таке відчуття, що моє серцебиття трохи прискорилося. Це, мабуть, тому, що Шін має якусь чудодійну силу.
«............»
Побачивши щасливий і невинний вираз обличчя Міо, у Шінджі аж запаморочилося в голові.
" Шіне? Що з тобою? У тебе якийсь жар?".
«Н-ні, нічого такого.»
Коли Шінджі збирався дати ухильну відповідь, він проковтнув свої слова перед тим, як їх вимовити.
Міо використовувала щойно вивчені слова, намагаючись передати свої почуття Шінджі. Для порівняння, Шінджі намагався приховати свої внутрішні думки; це була практика, яку навіть він сам вважав підлою.
Усвідомлення закипіло в мозку Шінджі, коли він повернувся обличчям до Міо.
"Я... я теж такий самий. Тримаючись за руки з тобою... моє серце так само калатає. Просто від цього ...... є відчуття, що я благословенний тим, що народився на цьому світі."
«Хе-хе, ти трохи перебільшуєш».
промовила Міо, тягнучи Шінджі за руку вперед.
"-Що ж, тоді почнемо. Нашу війну (Побачення)."
«Е?»
Перевіряючи, чи правильно почув попередній шепіт, Шінджі на мить заціпенів, а потім розсміявся разом з Міо. Потім вони пліч-о-пліч пішли до станції.