«Фухухуху......»
Наспівуючи мелодію пісні, назву якої вона не могла пригадати, Такамія Мана увійшла до свого будинку. Коли вона повертала в коридорі, кінчик її хвостика ритмічно коливався на її злегка спітнілій матроській шкільній формі.
«- Е?»
Коли Мана проходила через вітальню, вона зупинилася. Причина була проста - у вітальні з'явилася знайома постать.
"Що ти робиш? Міо?"
запитала Мана, злегка нахиливши голову, і фігура почула її голос, повільно обернувшись.
«Мано.»
Говорячи це, чарівна дівчина з обличчям янгола повернулася обличчям до Мани.
Такамія Міо. Дівчина, яка вже деякий час жила в цьому домі.
Хоча вона мала таке ж прізвище Такамія, як і Мана, вона не була її родичкою. Насправді вона була невідомою дівчиною (якщо сказати так, то виникає відчуття, що було скоєно незначний злочин), яку привів додому старший брат Міо, Шінджі. Оскільки вона не мала імені, для зручності Шінджі дав Міо її ім'я.
Коли Міо обернулася, Мана побачила, що за її спиною щось ховається. Мабуть, здавалося, що Міо розклала на столі словник, щоб щось дослідити.
Хоча вона опанувала японську мову з надзвичайною швидкістю, все ще існувала велика кількість речей, яких вона ще не розуміла. Мана полегшено зітхнула, перш ніж покласти свою сумку з бамбуковим мечем на диван і сісти поруч з Міо.
"У тебе є щось, чого ти не розумієш? Якщо не заперечуєш, не соромся проконсультуватися з Маною".
Сказавши це, вона поплескала себе по грудях зі звуком «дон», ніби кажучи «залиш це мені».
Хоча спочатку Мана трохи не довіряла Міо, після неодноразових контактів з відвертою і милою поведінкою Міо, Мана почала поводитися як старша сестра (хоч і була молодшою) по відношенню до Міо.
"Справді? Дякую, ти справді... дуже допоможеш".
Коли Міо сказала це, вона звела брови догори, ніби була чимось стурбована.
"Мова складна. Навіть якщо я розумію сенс, контекст змінюється залежно від обставин і вкладених емоцій. Тоді я мала намір зрозуміти зміст, але тепер, коли я думаю про це, я відчуваю занепокоєння щодо того, чи точно я зрозуміла слова Шіна ......".
«Хм, Братика ...... зачекай, що?»
Почувши це, Мана перебільшено вивернула шию.
«......Що саме він тобі сказав?»
Хоча вона не думала, що Шінджі здатен на таке, але якщо Міо не могла зрозуміти, то це могло бути щось непристойне японською мовою. Думаючи про акт розбещення, вона в холодному поту міцніше стиснула сумку в якій лежав її клинок Доромару.
Одразу після цього Міо відповіла, вказуючи на сторінку відкритого словника.
«Шін запитав мене, чи не хочу я піти на побачення».
«- Га?»
Почувши це слово, очі Мани заблищали, і вона видала несподіваний голос.
«Побачення? Так?»
"Ні. Але ж побачення - це коли чоловік і жінка домовляються про час і місце зустрічі. Чи, можливо, це не те, що означає побачення? З огляду на контекст того, що сказав Шін, я вважаю, що це перше. Але я вже бачуся і гуляю з Шіном щодня, тому не розумію, що він мав на увазі, коли говорив про домовленість часу зустрічі. Я подумала, що це був метафоричний вираз або щось подібне, але оскільки я вже відповіла, мені незручно було перепитувати Шіна".
«............»
Мана деякий час мовчала, а потім з полегшенням зітхнула: «Хааа......».
«......Зрозуміло, зрозуміло, тож братик насправді, хаа......»
Міо недовірливо подивилася на Ману, яка з цікавістю лягла на стіл.
«...... Мано?»
"А, вибач. Я ніяк не могла уявити, що братик так швидко прискорить розвиток подій".
Мана підвелася, почухавши обличчя.
"Е...... ну, як би це сказати? Ти, безумовно, правильно розумієш значення цього слова. Коротше кажучи, братик хоче, щоб ти пішла з ним на побачення."
"Ун. Але ми уже вдвох кудись ходимо. Минулого разу він показав мені місто.
"Ну, це так. Але це стосується стосунків між вами обома. Братик хоче, щоб ви розвивали свої стосунки з ним...... не в дружньому плані, а в романтичному".
Коли Мана закінчила говорити, Міо в глибокому задумі підперла рукою підборіддя.
«Невже Шін хоче спарюватися зі мною?»
«Уф?!!!»
Від надмірної прямолінійності Міо, Мана сильно закашлялася.
«Що сталося, Мано?»
«Ні, не те, щоб ......, якщо подумати, то все вірно, але ...... ну, побачення - це етап перед цим, тобто брат хоче показати свою прихильність до Міо...»
Мана намагалася пояснити, маючи при цьому стурбований вираз на обличчі.
...... Незважаючи на те, що вона сама взяла на себе цю роль, пояснити романтичні почуття братика до своєї героїні було досить складно. Мана подумала, що Шідо має пригостити її за це чимось смачненьким.
«-»
Поки Мана намагалася знайти правильні слова, щоб описати наміри Шінджі, Міо здивовано витріщилася на неї з трохи почервонілим обличчям.
«Міо?»
Поки Мана розгублено похитала головою, Міо нерішуче пробурмотіла.
"...... Звичайно, мова неймовірна. Навіть після розуміння значення, коли вона застосовується до нас з Шіном, виникає дивне відчуття. Як це ......хуху, Шін має прихильність до мене. Це змушує мене відчувати себе щасливою".
Говорячи це, Міо закрила свої червоні щоки руками.
«......Аааа, справді».
Побачивши перед собою такий милий жест, навіть Мана не могла не зніяковіти.
Якось надто вже милою була дівчинка перед нею самою. Мана сподівалася, що Міо швидко вийде заміж за її братика і буде називати її "Старша сестра, Мана".
У глибині душі Мана випустила тоненький писк радості.
Потім вона вдарила по столу, голосно вигукуючи при цьому.
«Гаразд, давай підготуємо тебе!»
«Підготуєм?»
"Саме так. Це перше побачення Братика та Міо. Воно не повинно провалитися. Пропозиції та поради щодо братика повинні бути підготовлені заздалегідь......, але спочатку ми повинні купити Міо новий одяг!"
"Одяг? Того, що у нас є зараз, має бути достатньо. Якщо ні, я завжди можу створити, якщо не вистачить."
Говорячи це, Міо покрутила кінчиками пальців.
Так, Міо мала неймовірну здатність відтворювати будь-який одяг, який вона коли-небудь бачила. Насправді, одяг, який вона зараз носила, був копією, зробленою з одягу Мани.
"Це не одне й те саме! Це питання підготовки! Це як те, що як можна носити позичені обладунки на полі бою!? Я уже думала про це раніше, але Міо повинна носити миліший одяг!"
Побачивши, як Мана підхопилася і наблизилася в гарячковому настрої, Міо відчула, як крапельки поту від несподіванки впали з її щік.
«Т-так це так...... але, коли ти кажеш “миліший”, що ти маєш на увазі?»
«Хмм......»
Почувши слова Міо, Мана наморщила лоб.
Хоча сама Мана була активною прихильницею моди, вона не дуже добре зналася на ній. Якби Мана мала такі здібності, то одяг, який імітувала Міо, був би уже милішим, адже вона копіює її одяг.
Трохи поринувши у свої думки, Мана безпорадно зітхнула.
"...... Нічого не поробиш. Хоча це не було моїм наміром, мені потрібно покликати допомогу. Зачекай тут хвилинку".
Потім вона піднялася і взяла телефонну трубку, що стояла в кутку кімнати. Набравши номер, вона дочекалася звуків телефонного дзвінка, перш ніж нарешті встановила зв'язок з іншою стороною.
"- Алло, це Такамія. Я хочу з тобою дещо обговорити.
Так, власне, я хотіла б, щоб ти розповіла мені, як правильно підбирати одяг..."
Після того, як Мана це сказала, телефон несподівано відключився.
Потім, через кілька хвилин. Звуки кроків, що наближалися, ставали дедалі ближчими. Велике вікно у вітальні відчинилося, і з'явилася молода дівчина.
З волоссям, зав'язаним у два хвостики, і парою очей, примружених, як у кішки, це була подруга Мани, яка також жила по сусідству, Хомура Харуко.
«Я все чула!»
Схвильовано вигукнула Харуко, скидаючи туфлі і підбігаючи, щоб схопити Ману за руки.
"В Мані нарешті прокинулася модниця! Я вже справді трохи хвилювалася, що ти будеш носити лише шкільну форму, футболки та одяг для кендо до кінця життя. То який стиль ти хочеш? У тебе є час? Ми повинні негайно піти в магазин..."
"Будь ласка, заспокойся. Ніхто нічого не говорив про вибір одягу мені."
«Що? Не тобі?»
Почувши це, очі Харуко здивовано розширилися, і вона розчаровано зітхнула.
"О ні! Я думала, що для Мани нарешті настала весна. Це добре, що ти така стійка, але так ти не зможеш знайти собі хлопця"
Коли Харуко почала говорити якусь небажану пораду, Мана схрестила руки на грудях і тихо застогнала.
"Я не хочу, щоб Харуко говорила мені це. Як твої успіхи з Тацуо-семпаєм?"
«Зараз це не має значення!»запротестувала Харуко, а її обличчя почервоніло.
[Коментар Легата: До біса вдало у неї справи з Тацуо-семпаєм, якщо ви читали том 11.5 який я переклав, то мабуть памятаєте що у ньому Харуко і Тацуо... (Барабана дріб) ОДРУЖЕНІ!!!! і мають прекрасну доньку Которі!!!(лол) і прийомного сина Шідо, загалом може тому Міо і підкинула їй Шідо бо вони були знайомі, а вона всиновила його бо він був схожий на Шінджі]
Очевидно, було легко втручатися в чужі любовні справи, але соромно говорити про свої власні. Мана лише знизала плечима, показуючи на Міо, яка сиділа поруч з ними.
«Ну, не будемо про це, я хочу, щоб ти допомогла вибрати одяг їй, а не мені».
Одразу після цього, коли погляд Харуко простежив за вказівками Мани, її очі різко розплющилися, наче у супроводі звуку «Вау!».
"Ч-чому мега мила і кавайна дівчина тут......!? І хто вона така!?"
Здавалося, Харуко досі не помічала Міо. Вона перебільшено зойкнула від несподіванки.
«Це Такамія Міо, моя ......ух, вона моя далека родичка».
«Приємно познайомитися.»
Ніби у відповідь на представлення Мани, Міо опустила голову.
Харуко, яка була шокована зачарованим виглядом Міо, відновила контроль над собою після того, як невелике тремтіння охопило її плечі.
"Вибач! Я Хомура Харуко, мені 14 років і я BFF або просто найкраща подруга Мани".
«BFF ......»
[Примітка Легата: BFF - (Best Friends Forever) — англійська абревіатура/жаргонізм, що означає "найкраща подруги/друг назавжди".]
«А-а-а, Міо, це слово дуже рідкісне, тобі не варто запамятовувати його».
Мана продовжила після того, як прочистила горло кашлем.
"Отже, це все. Я хочу, щоб ти допомогла Міо вибрати одяг для побачення. Ти ж добре знаєшся на таких речах."
«Не те, щоб я добре в цьому розбираюся, скоріше, я найкраще в цьому розбираюся». ...... Тоді, для довідки, хто ж той щасливчик, якому дістанеться побачення з цією прекрасною дівчиною?"
Харуко говорила тоном, який можна почути в іноземному фільмі. Незважаючи на те, що Мана відчувала, що це було неприємно, вона все ж відповіла.
«Ну, це мій Братик.»
«Ти це серйозно!»
Харуко говорила з великою напругою в голосі, схрестивши руки одна проти одної.
"Гаразд, я зрозуміла. Коротше кажучи, я маю скоординувати вбрання Міо, щоб вона виглядала настільки приголомшливо, щоб твій старший брат не зміг не закохатися до нестями. Хм, цікаво, як мені це зробити?"
Розмовляючи, Харуко дістала з кишені чупачупс і кинула його до рота. Це була звичка Харуко. Кажуть, що її концентрація підвищується, коли вона щось облизує.
[Коментар від Легата: Яка мати така й донька)😁]
"Отже, ти теж це розумієш. Ну, мій Братик не з тих людей, які переймаються чужою зовнішністю. Але це і це - дві різні речі. Дівчина повинна показати себе якнайкраще".
Хоча Міо відчувала деяку розгубленість, дивлячись на дуже рішучі погляди Мани і Харуко, вона все ж кивнула головою, кажучи: «Ну, тоді... Р-розраховую на вас».