“…………”
Дівчинка заніміла, не відриваючи уваги від перегортання сторінок книги, яку тримала в руці.
Потім, в одну мить, вона миттєво запам'ятала символи, написані в тексті, і через кілька секунд перегорнула наступну сторінку.
Книга, яку вона зараз тримала в руках, була науковим фоліантом, в якому приблизно викладено історію, що призвела до формування нинішнього світу.
Схоже, що книга була спочатку написана з навчальною метою. Оскільки стиль записів був викладений у доступному форматі, його було дуже легко зрозуміти. Однак, через звичку скорочувати ієрогліфи простішими фразами, може знадобитися більше часу, щоб дослідити приховані смисли за текстом.
Втім, це була лише тонкість, спричинена так званою людською природою. Дівчина звузила погляд, відчуваючи вібрації, що пульсували в її барабанній перетинці.
Зараз навколо дівчини стояло кілька електронних пристроїв - телевізорів, радіоприймачів і касетних магнітофонів, кожен з яких передавав власний голос. Репортажі. Драма. Коментарі в прямому ефірі. Ракуґо. Музика. Звуки різних форм накладалися на мозок дівчини.
«......Фуух.»
Скільки разів це повторювалося? Дівчина закрила книгу і тихо зітхнула.
"......Ось і все. Я можу приблизно зрозуміти систему мови".
Дівчина говорила, вимкнувши телевізор і радіо, які розносили фоновий шум по всій околиці.
«............»
Після цього його молодша сестра, яка сиділа по сусідству з дівчиною, яку, безсумнівно, звали Мана, ошелешено подивилася на дівчинку.
"......? Що сталося?"
«Ні, ти ще питаєш, що сталося? Лише, ще вчора ця дитина могла сказати лише "ах......" або "гуу......", але зараз вона вільно розмовляє японською!»
Коли Мана вигукнула це, хлопець відчув, як по його спині, звузивши брови, збігла ледь помітна краплина поту.
"Якщо є достатньо інформації про ієрогліфи та вокальні звуки, можна зробити висновок про мовну систему на основі цих спільних елементів. Звичайно, через багато спекулятивних компонентів, я не можу заперечувати, що, ймовірно, будуть і відмінності в деталях".
«Ні, судячи з того, що ти кажеш, все звучить абсолютно вірно».
«А чому її японська звучить більш природно ніж японська, у Мани?»
«Оскільки братик деякий час міг говорити лише »ах......« або »гу......«, то японська Мани звучить принаймні на рівень вище, ніж у братика».
Усміхнулася Мана, поклавши руку на бамбуковий меч у чохлі для більшої переконливості.
"Зачекай, заспокойся. Мені теж подобається твоя промова".
«Добре, що ти, здається, розумієш».
Коли Мана зітхнула, схрестивши руки, хлопець ніжно погладив її по грудях, щоб заспокоїти.
«Так, тепер, коли ти можеш говорити ми можемо запитати тебе».
"......? Що?"
"Хто ти? Твоя сила явно не звичайна. За словами братика, він знайшов тебе на місці того вибуху. Це ж не могло бути викликано тобою, чи не так?"
запитала Мана, загострюючи свій погляд.
Проте, це було сказано не просто так. Про катастрофічний вибух, що стався вчора в регіоні Канто, багато розповідали в новинах. Неможливо було не звернути на це увагу, коли перед тобою була людина, яку знайшли у сасому епіцентрі вибуху.
Однак, замислившись на мить, дівчина похитала головою.
"...... Вибачте. Я не знаю" чесно відповіла вона.
Насправді вона нічого не знала про себе. Ні хто вона така, ні чому вона тут.
«Хмм...... Я не думаю, що вона бреше».
"Тоді можеш говорити про те, що ти знаєш? Я хочу зрозуміти твої обставини" м'яко запитав хлопець. Кинувши на хлопця косий погляд, Мана лише безпорадно знизала плечима.
«Те що я знаю...»
Дівчина опустила очі, шукаючи в глибинах своєї пам'яті. Використовуючи мову, яку вона щойно вивчила, в її свідомості почала виринати фрагментарна сцена.
"Я пам'ятаю, як на поверхні землі стояли троє людей. Двоє молодих чоловіків і одна дівчина. Хоча в той момент я не знала, про що вони розмовляли, але зараз думаю, що це була, напевно, та мова, яка називається англійською".
«Троє людей ......?»
"На поверхні землі...... якщо це пов'язано з тим вибухом, то, можливо, це була та велика катастрофа, яка вразила Євразію? Ні, якби це було так, то там не повинно було б бути людей......"
"Я не знаю. Збирати, виробляти...... створювати? Мені здається, що це було щось подібне. А потім - ......──".
Дівчинка приклала руку до чола, ніби страждаючи від сильного головного болю. Побачивши це, хлопець занепокоєно подивився на неї.
"З тобою все гаразд? Не перенапружуйся".
"Я в порядку. Просто трохи боляче".
Після того, як дівчина сказала це, хлопець зітхнув з полегшенням.
Спостерігаючи за цією сценою, Мана лише здивовано почухала потилицю.
"Що ж, нічого не поробиш, якщо ти не можеш згадати прямо зараз, спробуй по трохи згадувати пізніше".
Спробувавши підняти вгору чубчик, Мана кинула на дівчину ще більш гострий погляд.
«А тепер, коли вже немає жодних проблем зі спілкуванням, я б хотіла повідомити тобі моє відверте враження про тебе».
«Враження ......?»
"Так, чесно кажучи, ти занадто підозріла. Гадаю, найкраще негайно звернутися до поліції, щоб убезпечити тебе".
«Мано......»
Хлопець обернувся і втупився в Ману зі стурбованим виразом обличчя.
Однак Мана продовжила говорити, видихнувши в черговий раз.
"......Та все ж таки, насправді я не хочу цього робити. Створювати одяг з повітря, одразу опановувати невідому мову - все одно, жодна звичайна людина ніколи не зможе цього зробити. Якщо ми тебе відпустимо, є ймовірність, що з тобою поводитимуться так само, як з мишами з науково-дослідного інституту. Як подумаю про це, то аж мурашки по шкірі".
Мана продовжувала говорити, знизуючи плечима.
"А поки що, може, ми могли б за тобою доглядати? На щастя чи на жаль, мами з татом зараз немає вдома, тож у нас є вільна кімната".
Коли Мана схрестила руки на грудях, вираз обличчя хлопця прояснився.
«............»
Дівчині знадобилася мить, щоб осмислити почуту інформацію.
Точніше, хоча сенс слів був зрозумілий одразу, потрібен був ще якийсь час, щоб осягнути наміри того, хто говорив.
Здавалося, що в цьому місці про неї мали намір подбати.
«Чому ...... я?»
"То, ти зрозуміла, про що я говорила? Все не так просто як здається, однак обіцяю все буде добре, зрозуміло? Та й будь-якому випадку, в цій ситуації тобі все одно нікуди йти, ти розумієш це?".
«Так».
Мана знову занепокоєно почухала щоку.
"Тоді все повинно бути впорядку. Ти ......емм."
"Якщо подумати, то я досі не знаю, як тебе звати. А ти знаєш, як тебе звати?"
«Ім'я...?»
Ім'я. Дане ім'я. Річ, яка вирізняє тебе серед інших. Власне кажучи, це було щось, чого вона не мала.
Поки дівчина мовчала, Мана знизала плечима, ніби безсловесно промовляючи «все гаразд».
"Так буде нелегко спілкуватися. Ми не можемо вічно звертатись до тетебе "ге ти". Як щодо?"
У той момент, коли Мана була в середині розмови і зроздумів над імені, хлопець заговорив своєю чергою.
«Міо.»
«Га?»
«............?»
Коли Мана і дівчинка пильно втупилися в нього, хлопець, який не очікував такої реакції, ніяково почухав щоку.
"Ах, це звучить дивно. Мені просто здалося, що це гарне ім'я......"
"Ні, не дивно. Навпаки, я думаю, що це несподівано гарне ім'я, диво, що його братик придумав, якому зазвичай саме бракує здорового глузду у виборі імен".
«Ну...»
Хлопець відчув, як краплина поту впала з нього, коли він почув різку критику Мани. Проте Мана продовжувала, не звертаючи на це уваги.
"То звідки ж взялося це ім'я? Це ім'я героїні манґи, чи ім'я уявної коханої, яке виринуло з твоїх думок?"
"Ні, ні, я б так ніколи не вчинив. Але розумієш, ми ж зустрілися тридцятого числа? Тож я подумав, що це ім'я їй підійде 13 (Міо)......, ось чому".
«......У-ух──......»
Мана насупила брови в суперечливому виразі. Треба сказати, що хоча це було трохи занадто просто, важко було заперечувати, що сама назва була непоганою.
"Н-ну, треба запитати саму дівчину. «Ну, як тобі воно?»
«Е-е?»
Поки хлопець говорив, дівчина пильно дивилася на нього широко розплющеними очима.
У цей момент у хлопця нарешті з'явилося відчуття, що він визначився з правильним ім'ям для дівчинки.
"Ну, що стосується питань від сторонніх, то оскільки ти проводитимеш тут час, то гадаю не буде жодних проблем, якщо ми будемо представляти тебе нашою родичкою. Отже, повне ім'я буде Такамія Міо."
«Такамія, Міо......»
Коли дівчина вимовила своє ім'я, її губи підсвідомо почали тремтіти.
Усього з трьох ієрогліфів.
І вимовлене шістьма складами.
Це був лише ланцюжок символів, пов'язаних між собою.
Але чому? Коли ці слова вирвалися з її горла, дівчина відчула, як тепло, що йде від її серця, повільно розтікається.
І в той же час вона відчула, як щось повільно спускається по її щоці.
«Ва!»
«Що!?»
Хлопець і Мана перелякано переглянулися.
«......?»
Дівчина покрутила головою і незабаром зрозуміла причину.
З куточка її очей на землю стікали краплі рідини.
Якщо правильно висловитися мовою, яку вона щойно вивчила, ця рідина називалася б сльозами.
"Ех...... як дивно. Чому я ......".
Дівчинка намагалася затулити очі руками, щоб запобігти надмірному витіканню сліз, але сльози все одно не могли зупинитися.
«Ух, ах, ах».
Слідом за цим її тіло похитнулося вперед, відчувши поштовх у серці.
«Братику.»
«......Ааах.»
Потім, спостерігаючи за цією сценою, хлопець ледь помітно посміхнувся, сівши поруч з дівчиною і ніжно погладжуючи її по спині.
Від цього комфортного відчуття на спині, дівчина Такамія Міо розплакалася за цей короткий проміжок часу.
◇
Після стратегічної наради на борту «Фраксінуса» минуло два дні.
Оріґамі та Мана прибули на військову базу Сил самооборони Японії, розташовану на околиці міста Тенґу.
«Минуло багато часу з тих пір, як ми були тут востаннє».
Дивлячись разом на довжелезний паркан, Мана промовила із задумливим виразом обличчя. Оріґамі кивнула у відповідь і повільно зайшла, перевіряючи час на смартфоні.
Оріґамі та Мана належали до гарнізону Тенґу, мали звання старшого сержанта першого класу та третього лейтенанта відповідно.
Звичайно, з точки зору віку, двоє людей, які виглядали приблизно як учениці старших класів, не повинні були належати до ССО. Однак, якщо взяти до уваги стан «Магів», то ситуація змінюється.
Конфіденційний підрозділ по боротьбі з духами, також відомий як ПДЗ.
Всі члени підрозділу були особами, які перенесли операцію з імплантації електронних компонентів у мозок, щоб вручну керувати Ріалайзером, а точніше - магією.
Хоча, незважаючи на те, наскільки напруженим є навчання, ті, хто не має здібностей, не можуть впоратися з Ріалайзером, незалежно від того, наскільки високоякісне обладнання використовується.
Через брак талановитих Майстрів і кількість бажаючих брати участь у суворих місіях, ССО не мав іншого вибору, окрім як прийняти до лав японських сил самооборони таких молодих людей, як Оріґамі
та Мана. Ну, якщо бути точним, Мана не була членом ПДЗ, а скоріше був переведена з ДІЕМ індастріз.
Тоді, проходячи вздовж паркану, Мана несподівано промовила.
«Але ж Оріґамі».
«Я не проти, якщо ти називатимеш мене невісткою».
"......Оріґамі вже звільнився з армії, і те, що я втекла з ДІЕМ у такий самий спосіб, було б розцінено як зрада. Невже ми дійсно можемо увійти через парадний вхід?"
Відповідаючи Оріґамі, Мана продовжувала говорити з нею, наголошуючи на формальних означеннях. Оріґамі трохи розчарувалася, але відчула, що це принаймні краще, ніж попередня Тобіічі.
"Це не повинно бути проблемою. Вони скоро будуть в домовленому місці."
«Домовленому?»
Мана спантеличено нахилила голову, почувши слова Оріґамі.
І тут, немов за сигналом, з-за паркану почувся слабкий голос.
"Оріґамі, Мано. Сюди."
«Що?»
Раптовий звук змусив Ману обернутися. Немов у синхронному ритмі, Оріґамі теж рушила в бік, звідки долинав голос.
Там дві дівчини, які ховалися за сусіднім кущем, виставили мордочки до паркану.
Одна з них була схожа на кошеня, з волоссям, заплетеним у дві коси на протилежних кінцях. Інша була наполовину японкою, яка відрізнялася світлим волоссям і окулярами.
Член ПДЗ, рядовий 2-го класу Мікі Окаміне і механік Мілдред Ф. Фуджімура, обидві були колегами Оріґамі по роботі. Цей тип входу мав замикатися з обох боків.
"Окаміне і Фуджімуро? Чому ви двоє тут ......?"
Після того, як Мана закінчила запитувати, Мікі злегка кивнула, перш ніж обережно вказати на сусідній бічний вхід. ──
«Міллі вже відкрила замок, тож, будь ласка, заходьте, поки вас не побачили.»
«Фуфу, розібратися з цим циліндричним замком, так само легко, як зламати руку дитині».
«...... Мало того, що це насправді складно, так її ще й совість за це не мучить» покосилася Мана на Міллі, яка явно пишалася собою»
Мана з напіврозплющеними очима дивилася на Міллі, яка виглядала доволі гордовито.
Однак після цієї ситуації Мана нарешті зрозуміла сенс того, про що говорила Оріґамі.
«Дійсно, таким чином ми можемо легко входити і виходити».
«Саме так».
Коротко відповівши, Оріґамі швидко оглянула навколишнє середовище, щоб переконатися у відсутності сторонніх, і відчинила двері на мінімальну відстань, необхідну для того, щоб просунути своє тіло всередину. Мана, насвистуючи від цих спритних рухів, імітувала дії Оріґамі.
Проте часу на недбалість все одно не залишалося. Спостерігаючи за ситуацією всередині бази, вони швидко ховаються в тіні, поки нарешті не опиняються в казармах ПДЗ.
Тут вони майже не переймалися тим, що їх помітять звичайні члени ССО. Оріґамі та інші нарешті полегшено зітхнули.
"Давно не бачились, Орігамі. І справді, з самого комікону наприкінці минулого року".
" Минуло чимало часу. Ви мені тоді дуже допомогли.
«............»
Після короткої відповіді Оріґамі на щоці Мікі з'явилася краплина поту, і вона зробила суперечливий вираз обличчя.
«Що?»
«Ні, хоча я впевнена, що Оріґамі змінилася...»
Сказавши це, Мікі гірко посміхнулася.
Що ж, так і має бути. Шідо переробив світ. Не дивно, що Оріґамі в пам'яті Мікі та теперішня Оріґамі злилися воєдино, і обидві вони разом створювали зовсім нове враження.
«Зрештою, очікувано, що ти змінишся після того, як у тебе з'явився хлопець».
«Так. Він взяв і моє тіло, і моє серце».
Коли Оріґамі миттєво відповіла, Мікі мимоволі випустила з себе переляканий вираз обличчя.
До речі, в цей момент Мана, яка стояла поруч з нею, докірливо глянула на Оріґамі з нещасним блиском в очах, наче кажучи наскільки "зіпсована" ти можеш бути. Хоча значення цього погляду не було зрозумілим для Оріґамі......, вона подумала, що, можливо, вона влаштовує істерику перед своєю невісткою?
«Що впждивіше, давай перейдемо до справи».
«П-правіше ...... сюди.»
На заклик Оріґамі Мікі похитала головою, щоб повернути собі самовладання, і продовжила вести Оріґамі та Ману.
Йдучи за Майкі ностальгічними бараками, вони врешті-решт підійшли до дверей. Мікі прочистила горло легким кашлем, перш ніж постукати у двері.
«Капітане, це Окаміне».
«Заходьте.»
Відразу ж почувся голос у відповідь на слова Мікі. Мікіе кинула короткий погляд на Оріґамі, коли та обережно відчинила двері.
"Давно не бачилися, Оріґамі. Я не очікувала зустріти тебе тут".
Щойно Оріґамі та Мана увійшли до кімнати, їх привітав голос жінки, яка сиділа в кріслі.
На вигляд їй було близько 20 років, але пружні м'язи на руках і шиї були помітні навіть у робочому одязі ССО. Перший лейтенант Рюка Кусакабе. Польовий капітан ПДЗ і колишній командир «Оріґамі» та «Мана».
Рюко була не одна в кімнаті. У задньому, лівому та правому кутах кімнати сиділо кілька знайомих облич. Всі вони були колишніми колегами Оріґамі, колегами-магами ПДЗ, які разом супроводжували один одного на поле бою.
Втім, ані Оріґамі, ані Мана не були надто здивовані цим. Зрештою, для Оріґамі було б неможливо розмовляти, не зібравши всіх разом.
"А з якою метою ти прийшла сюди? Та ще й розшукувану особу з собою привела".
«Га? Розшукувану?»
Почувши ці слова, Мана витріщилася на неї. Рюко злегка нахилила голову, ніби питаючи: «Ти не знала?»
"Хоча це не було розголошено громадськості, ДІЕМ випустив повідомлення про те, що колишній адепт Такмія Мана втекла під час бою і втручається в діяльність ДІЕМ. Той, хто її зловить, отримає винагороду в 1 мільйон доларів".
"Ого, то вони нарешті призначили нагороду за Ману? То що, ви всі збираєтеся мене ловити?"
Після того, як Мана сказала це, Рюко відповіла, шморгнувши носом.
«На жаль, я хочу звести до мінімуму пошкодження як обладнання, так і людей для роботи, наскільки це можливо».
«Ахаха, мені подобається ця ваша сторона, капітане».
Коли Мана розсміялася, Рюко зітхнула, перш ніж знову звернути увагу на Оріґамі.
"У нас також не так багато часу, щоб байдикувати, тож давайте одразу перейдемо до теми. К нас можна сказати бойова дружба, тож надіюсь, ми не будемо, ходити кругами як бюрократні щури?"
«Прошу вибачення, але, будь ласка, вислухайте, що я хочу сказати».
Коли Оріґамі сказала це, всі члени ПДЗ, включно з Рюкою, зітхнули в унісон.
"...... Ну, добре. Розказуй в чому справа"
Коли Рюко знизала плечима, наче змирившись з цим, Оріґамі злегка кивнув, перш ніж продовжити: «Чи отримала ПДЗ запит від ДІЕМ на мобілізацію?»
"Ха? Чого це ти раптом? Запит від ДІЕМ кажеш......?"
вигукнула Рюко, звертаючись до своїх підлеглих. У свою чергу, всі її підлеглі хитали головами, ніби теж нічого не знаючи.
Здавалося, що наказ ще не був розісланий. Оріґамі дивився прямо в обличчя Рюко, продовжуючи.
"20 лютого, ймовірно, відбудеться масштабна битва навколо міста Тенґу. Існує ймовірність, що в цей час до ПДЗ може надійти запит від ДІЕМ. Однак я прошу вас усіх, проігнорувати його".
Саме тому Оріґамі та Мана використали свій дорогоцінний час перед вирішальною битвою, щоб відвідати це місце.
ДІЕМ мав намір мобілізувати усю всю бойову міць магів,
<Бандершнауцерів> і <Нібельколь>, щоб забрати життя Шідо. Неважко здогадатися, що в такому випадку вони також можуть звернутися за допомогою до ПДЗ. Звісно, у прямому бою Духи не програли б їм. Однак, на відміну від автоматичних ляльок ДІЕМ, вони лише люди, які воюють, щоб захистити свою країну і громадян. Якщо вони протистоятимуть одне одному, то Духи можуть вагатися, чи вступати з ними в бій, а ДІЕМ, безумовно, намагатиметься використовувати їх як щит. Якщо це можливо, найкраще було б усунути цю частку занепокоєння заздалегідь.
«......Ха?»
Рюко, а точніше, всі члени ПДЗ, що сиділи там, дивилися на Оріґамі широко розплющеними очима.
"Битва? Хто саме з ким воює?"
"ДІЕМ з Рататоском. І, можливо, <Кошмар>, Токісакі Курумі зі своєю армією клонів також приєднається як третя сторона".
"С-стривай. Про що ти говориш?"
«Послухай.»
Після того, як Оріґамі перервала слова Рюко, вона почала пояснювати загальну картину поточної ситуації.
Мета ДІЕМ. Істоти під назвою Духи. І організація <Рататоск>, що пов'язана з цією справою.
Звісно, вони вже отримали дозвіл від Которі на розголошення існування <Рататоска>. І хоча їм все одно довелося б обирати, приймати цю нову інформацію чи ні, Оріґамі продовжував пояснювати без жодної брехні.
Адже хоч би наскільки розумнімноб і лооічною вона не зробила б історію, це просто породило б почуття недовіри і затьмарило справжню цінність правди.
Навіть якщо лише одна річ із сотні сказаних неправдива, це призведе до того, що інша сторона почне сумніватися і в усьому іншому. Може виявитися, що чесність може бути фатальною помилкою, але наразі це була їхня найкраща надія у спробі переконати іншу сторону.
«Простіше кажучи, ось і все».
«............»
Після того, як Оріґамі закінчила пояснювати, Рюко, Мікі та інші по-різному відреагували на сказане.
Були такі, що здивовано витріщили очі, були й такі, що приклали долоні до чола в задумливому жесті. Були й такі, що хмурилися від тривоги...... Хоча реакції були різними, всіх їх об'єднувала спільна розгубленість від почутого, щойно сказаного Оріґамі. Але цього слід було очікувати. Якби Оріґамі також почула подібне, коли ще була в ПДЗ, вона, ймовірно, відреагувала б так само.
«...... Що це в біса таке?»
Не знаючи, скільки часу це зайняло, Рюко нарешті відкрила рота і вимовила це важким тоном.
"Таємна організація, що захищає Духів? Це вже за межею абсурду. І ти думаєш, що я повірю в це і відхилю прохання ДІЕМ про допомогу?"
«О, капітане, то ви вірите, що запит на допомогу від ДІЕМ надійде?»
«...... Не перекручуй мої слова.»
Коли Рюко гнівно подивився на Ману, Мана у відповідь знизала плечима, що свідчило про її двоїсте ставлення до проявів неповаги.
"Хоча ви, напевно, вже зрозуміли, що відхилення запиту ДІЕМ є синонімом ігнорування вказівок згори. Навіщо нам добровільно віддавати себе під військовий трибунал і втрачати роботу?"
"Не має значення, якщо ви всі підете у відставку достроково. Як я вже казав, «Рататоск» подбає про працевлаштування".
«Та ну нафіг!»
Рюко знову важко зітхнула, чухаючи розпатлане волосся.
"Виконання наказів в сторону...... що ти маєш на увазі, коли кажеш, що не нападатимеш на Духів. Хіба вони не природні вороги людства, які спричиняють просторові струси? Ми завжди виконували наказ, щоб захистити всіх від цих ходячих катастроф......"
"Інформацію про те, що Духи - це організми, які мають на меті лише знищення, слід розглядати як частину пропаганди ДІЕМ. З самого початку ми танцювали на долоні ДІЕМу".
«............»
Рюко мовчала, дивлячись на «Оріґамі», ніби намагаючись розгледіти наміри із самої глибини її душі.
Потім, ніби не витримавши такого мовчання, Мікі тремтячим голосом промовила, по черзі дивлячись то на Оріґамі, то на Рьоко: «Я не думаю, що Оріґамі бреше...»
"Ха-ха-ха! Я, звичайно, не боєць, але ваш Рататоск мене заінтригував, - підтримала Мілдред. — Я не проти погратися з їхніми іграшками і навіть готова запропонувати свій геній на роботу."
«...... Вибач, але помовч трохи.»
Рюко низьким голосом сказала Мікі. Коли плечі Мікі затремтіли, Міллі несподівано розсміялася.
Потім, повернувшись до тиші на деякий час, Рьоко нарешті випустила довге зітхання.
«............ Я не можу цього зробити.»
«Капітане!»
Мікіе зробила крок до Рюко, ніби намагаючись звернутися до неї з проханням. Однак Оріґамі простягнула руку, щоб зупинити її.
«О-Оріґамі......»
«Це прикро, але я не можу дорікати капітану за його вибір».
Оріґамі на мить заплющила повіки, щоб зосередитися, а потім знову розплющила їх.
Вона не відчувала, що вони просто повірять у її слова. Ні, точніше кажучи, навіть повіривши, вони не були б зобов'язані діяти відповідно до її вказівок.
Оріґамі обернулася до Мани, яка розчаровано зітхнула, йдучи за нею.
«............»
Виходячи з кімнати, Оріґамі несподівано зупинилася.
«Якщо ви підкоритеся наказу вийти на поле бою, спробуйте сховатися за <Бандершнауцерами> як за щитом».
«Що?»
«Якщо можливо, я не хотіла б вбивати вас.»
Після того, як Оріґамі закінчила, Рюко випустила гнівний подих, після чого підвелася з крісла.
"...... Що. Ти що, за слабаків нас тримаєш? Звичайно, ти вправний маг, але якби ми билися всі разом..."
У цю мить, з легким криком, що вирвався з її горла, голос Рюко повністю зупинився.
Втім, це було само собою зрозуміло. Якби в повітрі раптом з'явилося неорганічне перо, з кінчика якого випромінювалося світло, всі відреагували б однаково. Промінь світла пронісся повз щоку Рюко і вцілив у стіну.
«Прошу вас.»
«............»
Слухаючи, як усі члени команди, затамувавши подих, шоковано стоять у них за спиною, Оріґамі та Мана вийшли з кімнати.
◇
«...... Гм?»
В маєтку Духів, розташованому поруч з резиденцією Іцуки, Нацумі, яка йшла коридором, різко зупинилася після того, як її барабанна перетинка вловила тихий звук.
"? Що сталося, Нацумі?
"У тебе розв'язалися шнурки? Який жах! — вигукнула Йошінон, лялька кролик на руці зліва, злегка нахиливши голову, затуляла передньою лапою своє обличчя. Однак Нацумі похитала головою, про всяк випадок кинувши погляд на власне взуття.
«Це не те ...... ти чула якийсь шум щойно?»
«Шум?»
«Так, з того боку...»
Сказавши це, Нацумі сором'язливо стала навшпиньки.
Ні, зараз не повинно бути жодних шансів на пограбування в будинку, який може похвалитися надмірною безпекою...... проте, можливо, через її вроджену схильність, ця думка все ще залишалася в голові Нацумі, поки вона йшла до джерела звуку.
«Це ......»
"Це кухня? Може, там хтось готує?"
Наслідуючи Нацумі, «Йошінон» по черзі промовляла, киваючи головою.
Як і казала «Йошінон», на першому поверсі будинку є велика кухня. За словами Которі, це мало бути приміщення для спільного приготування їжі Духами. Напередодні Дня святого Валентина вони там всі разом готували шоколад.
«Хто там?»
«Хтозна»
Хоча Нацумі була страшенно налякана, вона все ж зібралася з силами і опустила голову, щоб зазирнути всередину.
«Хм, це важко, цього достатньо?»
"Уму. Молодець, Гарно виходить!"
«...... Гмм, Токо, твої порції здаються досить великими.»
"Му? Справді? Хіба вона не повинна бути розміром з мою долоню?"
"...Якщо пам'ять Муку не зраджує, то розмір долоні означає міру, яка вміщується у долоні. Не думаю, що це стосується цілої долоні".
Ззаду підглядали за їхньою розмовою.
«Тока і ...... Мукуро?»
Коли Нацумі приголомшено вимовила це, Тока і Мукуро обернулися до джерела голосу, який вони почули.
«О, це ж Нацумі, Йошіно та Йошінон!»
«Му, що сталося, чому ви тут?»
«Ні, це тому, що ми почули, що тут щось відбувається... Що важливіше, що ви робите...»
промовила Нацумі, кілька разів з цікавістю піднявши брову.
Коли Тока і Мукуро обернулися, предмети, які вони тримали в руках, віддзеркалилися в очах Нацумі. Пропарений рис, зліплений вручну в трикутну форму. Так, це були Оніґірі.
"Що, хіба ми нещодавно не їли? Ви все ще голодні? Ну Тока зрозуміло, але Мукуро ти теж ......?"
Сказавши це, Нацумі відчула, що її погляд мимоволі прикипів до грудей обох. Про Току годі й казати, але навіть Мукуро могла похвалитися гордовитими грудьми порівняно з її. ... що вони роблять, щоб уся ця їжа йшла лише в груди?
Поки Нацумі була в таких роздумах, груди Токи та Мукуро раптом здригнулися. Ні, погойдування грудей було природним побічним продуктом від того, що двоє людей повернули голови з боку в бік.
"Це не одне й те саме. ......Ні, хоча я теж хочу їсти, але це не все."
«...... Що ти маєш на увазі?»
"Гуму. Зараз Нуші-сама та його сестра готуються до майбутньої війни. І звісно, на порожній шлунок вони не зможуть воювати".
Почувши ці слова, Йошіно вдарила кулачком по долоні з кумедним звуком «пон». Якщо бути точним, то тією ж рукою, що й тримала «Йошінон».
«А, ви робити їм перекус?»
«Уму!»
«Істино, так.»
Закінчивши розмову, Тока і Мукуро підняли рисові кульки в руках. Нацумі кивнула головою, ніби кажучи: «......Зрозуміло, зрозуміло»
"......Що ж, звучить непогано. Шідо та інші, безумовно, будуть щасливі."
«О, Нацумі, ти теж так думаєш?»
«Ну, так.»
Нацумі відвела погляд, побачивши, як Тока чарівно посміхнулася. ......До речі, Нацумі відвела погляд не тому, що в її словах була якась брехня чи щось подібне. Просто мерехтливі очі Токи були надто сліпучими. До такої міри, що Нацумі почала задаватися питанням, чи не має вона десь в роду вампіра.
У цей момент Тока виглядала так, ніби вона щось придумала, перш ніж покликати Нацумі та Йошіно.
"Так, якщо ти зараз вільна, Нацумі, як щодо того, щоб ти теж приготувала щось? Буде весело!"
"Е? Н-ні, я ......"
Нацумі тремтячим голосом відповіла на несподівану пропозицію Токи. Однак, поруч з нею, Йошіно та Йошінон мали блискучі очі, сповнені очікування, які ніби говорили: «Ми чекаємо, що ти скажеш так ......!».
"Справді можна ......? Тоді, будь ласка, дозвольте нам приєднатися. Ми також хочемо допомогти!"
"Ніфуфу, подушечки на лапках Йошінон уже нестерпно хочуть зробити щось! ...... Га? Хочете сказати, що у кроликів немає подушечок на лапках? Уфуфу, надто кмітливі дітлахи не отримають солодощів".
Дивлячись на цих двох, які були сповнені ентузіазму, Нацумі не могла втриматись від того, щоб не пролити кілька крапель холодного поту.
«Я зовсім забула про те, що хотіла сказати...»
"Нацумі, давай постараємося. Якщо ми зробимо це разом, я впевнена, що буде весело."
«Е, ні, не треба.»
Почувши щойно сказане Йошіно, мова Нацумі стала незв'язною. По всьому її тілу пролився слизький піт, а серцебиття різко прискорилося.
Така реакція свідчила не про брак навичок у приготуванні оніґірі і не про алергію на рис загалом. І звісно, причина не полягала в небажанні виявити вдячність Шідо, Которі та іншим.
Причина була простішою і зрозумілішою. Якщо уявити собі просто, то оніґірі, - це страва, яку готують шляхом розминання вареного рису руками.
Саме так, готувати потрібно обома руками.
Навіть звичайні страви ручної роботи змусили б людей завагатися. Якщо ж їх замінити їжею, до якої безпосередньо торкалися руки Нацумі, то ніхто не захоче їсти цю ......!
Її рисові кульки згодяться лише у вигляді снарядів для бомбардувальників, або їжа військовополоненим, у яких і крихти в роті не було вже кілька днів. І то їм дадуть їх зі словами: «Їжте чи здохніть з голоду! До речі, їх наготувала Нацумі! Ха-ха-ха!» Її їжа несе у собі один розпач. У пололнених ще залишається крапелька гідності, і вони відмовляється, але зрештою здаються, з'їдають онігірі і вмирають в пекельних муках... Моторошно. Ще гірше, що її їжі можна знайти небезпечне застосування. Незважаючи на те, що це було трохи занадто жорстоко, в її очікуваннях був певний сенс, який можна було зрозуміти.
Однак, якими б хибними не були ці абсурдні думки, це було абсолютно те, чого вона не могла дати їсти своїм друзям. Нацумі гірко зітхнула, намагаючись викинути ці думки з голови.
"Ні, ні...... роздавати всім Оніґірі, до яких я особисто торкаюся, вже буде вважатися отруєнням. А це уже стаття за замах на вбивство"
Сказавши це, Нацумі зробила крок назад.
«Такого не може бути...»
Після того, як Йошіно пробурмотіла це, вона подивилася на Нацумі поглядом, сповненим рішучості.
«Нацумі, будь ласка, покажи мені свою руку.»
"Га? Отак?"
Не знаючи, що Йошіно має на увазі, Нацумі все ж таки зробила, як їй сказали, і простягнула руку.
Тоді Йошіно нервово сфокусувала свій погляд на пальцях Нацумі.
«Аргх.»
Почувши цей звук, Йошіно ніжно вкусила Нацумі за пальці.
"Ухія!? Йошіно?"
Від несподіванки Нацумі рефлекторно вигукнула. Тоді Йошінон, яка сиділа на лівій руці Йошіно, почала цокотіти, намагаючись заговорити.
"Оскільки Йошіно зараз зайнята. Йошінон говоритиме від її імені. Руки Нацумі не отруєні. Ось, що хоче сказати Йошіно! Як круто! Як мило!"
«Х-хііііііі...!»
Вдруге з'явився страх і трепет. Гріховне і священне захоплення, різні емоції змішалися в її свідомості. Обличчя Нацумі просочилося різними тілесними рідинами, коли її вираз повністю закрився.
Однак це ще не було кінцем. Спостерігаючи за цією сценою, Тока видала звук «Ох!», вдаривши кулаком по долоні. Потім, наслідуючи Йошіно, вона почала смоктати пальці Нацумі на лівій руці.
«Гяяяя ────!?»
Тримаючи обидві руки опущеними, Нацумі відчула, як її очі перетворилися на порожні крапки.
«Хм?»
Помітивши ці дії здалеку, Мукуро зробив великий стрибок уперед.
Однак, оскільки обидві руки були зайняті Йошіно та Токою, Мукуро, здавалося, на мить завагався:
«Хуму».
Здавалося, їй спала на думку ідея, і вона притиснула обидві руки до обличчя Нацумі, повільно наближаючи їх до її рота.
"......!? Я-я зрозуміла! Я зрозуміла! Я також зроблю це разом з усіма, тому, будь ласка, припиніть....!"
Коли Нацумі зробила свій відчайдушний заклик, вираз обличчя у всіх посвітлішав, і вони повернулися на свої початкові позиції.
«Уму, тоді почнемо!»
«Хуму, добре було б спочатку помити руки.»
«Вибач, Нацумі, але я просто хотіла готувати разом з тобою, незважаючи ні на що...»
«А, це... Дякую.»
Йошіно посміхнулася, коли Нацумі відповіла їй веселою посмішкою, а її щоки почервоніли.
......Що ж, здавалося, цього було не уникнути. Подумавши про бідолашну жертву, якій доведеться з'їсти її Оніґірі, Нацумі перехрестилася і помолилася за упокій цієї людини.
Після того, як вони помили руки, вони віддали розкішну кришку для приготування їжі <Йошінон>, перш ніж повернутися до Токи та інших.
"Ну що ж, давайте почнемо. Тока, скільки ви вже приготували?"
"Ми з Мукуро зробили лише по одному! Адже ми тільки почали!"
«Хуму.»
Сказавши це, вони з гордістю піднесли Оніґірі Нацумі. Якщо Оніґірі Мукуро можна було прийняти як частину норми, то Оніґірі Токи виходила за рамки звичайних пропорцій розміру.
"Як тобі? Хіба не гарно зроблений?"
"Е, ну, форма нормальна. Але, Токо, тобі не здається, що розмір завеликий?"
"Уму, і справді. Тоді цей буде для особистого користування, а я зроблю інший, щоб подарувати Шідо".
Сказавши це, Тока поклала велике Оніґірі на тарілку і почала свердлити дірку в центрі кінчиками пальців.
«Токо?»
«Що ти робиш?»
"Уму, дістаю начинку зсередини. Насправді, я хочу додати деякі інгредієнти в Оніґірі Шідо. Але це дуже складно. Оскільки вже нічого не вдієш, я вирішила покласти вміст всередину після того, як зроблю форму".
«А, то ось воно що.»
Нацумі теж кивнула, зрозумівши. Якби начинку просто засипали в рис, то, безперечно, було б важче зафіксувати форму, стискаючи рис.
На перший погляд, на кухонному столі можна знайти різноманітні аранжування. Дрібно нарізані соєвим соусом пластівці боніто, цукудані з комбу, великі шматки ікри, а також майонез з тунця, приготований у великій кількості з незрозумілих причин. З більш незвичного боку, була попередньо обсмажена курка і нарізана свинина, яка тушкувалася до потрібної міри, і так далі. Це була колекція зоряних інгредієнтів для Оніґірі.
«Хуму-хуму, Хуму-хуму, Хуму-хуму».
весело наспівувала Тока, перебираючи інгредієнти.
Але тут її плече затремтіло, коли її пісенька різко обірвалася.
«...... Гаразд.»
Потім, злегка кивнувши головою на знак підтвердження свого рішення, Тока схопила рукою тарілку. Дивлячись на вміст тарілки, і Нацумі, і Йошіно здивовано витріщилися на неї широко розплющеними очима.
«Зачекай, це умебоші?»
«Токо, ти ж не любиш його ......?»
Почувши, що вони сказали, Тока кивнула головою, ніби кажучи «я знаю» з рішучим виглядом.
"Уму...... воно кисле, і я його не особливо люблю, але зараз я мушу перебороти себе. Якщо я не зможу перемогти умебоші, як я можу сподіватися перемогти ДІЕМ!?"
Сказавши це, Тока стиснула кулак. Дивлячись на цю силову сцену, Нацумі не могла не аплодувати.
«Я бачу, що ти готовий, хоча теорія ще не зовсім зрозуміла, але я можу оцінити твою готовність».
«Тока, це просто неймовірно!»
"Хммм...... Хм, як похвально. Якщо так, Муку теж буде боротися".
Закінчивши, Мукуро повільно підійшла до стільниці біля плити, щоб взяти тарілку.
"Васабі-цуке. У цю мить Муку зупинить нескінченну нитку долі".
«Мукуро, тобі не подобаються васабі-цуке?»
"Хуму. Самі по собі огірки в цілому мені подобаються, але цей сорт надто гострий, тому я вже давно уникаю його споживання. Втім, сміливість Токи справді заслуговує на захоплення. Як вона сказала, таких речей не можна боятися, коли вирушаєш у бій".
Ніби заразившись пристрастю Токи, Мукуро заявила твердим тоном. Побачивши це, Тока ствердно підняла вгору великий палець.
Не відстаючи, Йошіно кивнула головою, перш ніж заговорити.
"Я-я також ......я також зроблю все можливе! До речі, сира селера - це те, що я не переношу".
«О! Тоді приєднуйся до нас!»
"Здається, у нас в холодильнику є трохи селери".
«......Ні, ні, ніхто не їстиме оніґірі з селерою, навіть якщо любить її».
Холодний піт виступив на щоках Нацумі у відповідь на те, що вони всі троє сказали.
"І справді! Як і очікувалося від Нацумі!"...... Самій Нацумі від похвали стало тільки ніяковоше.
«До речі, Нацумі, а що ти не можеш подолати?»
«Е? Не можу подолати ......, що б це могло бути?»
Поки Нацумі роздумувала над цим питанням, <Йошінон> почала говорити, відкривши рота.
«А, якщо я правильно пам'ятаю, Нацумі, ти казала, що тобі важко дивитися прямо на інших людей?»
«Хм, як це можна додати в Оніґірі?»
"Ні, ні, це не одне й те саме...! І давайте не будемо про це говорити, сама ідея дуже дивна!"
"Правильно, Мукуро. Ми не можемо просто виколупати комусь очі. Краще додамо очі тунця. Вони містять лише багато фосфору —, що робить наш мозок розумнішим."
"Хуму. Непогана ідея."
«Зачекайте!»
Побачивши, як ці двоє ведуть серйозну дискусію про очі тунця, Нацумі не могла стриматися, щоб не вигукнути крик відчаю.
Їхня серйозна дискусія про фосфор просто не вписувалася в голову дівчини.
◇
"...Граємо в слова. Головне правило — словва мають звучати еротично. я почну — Чінсуко."
Примітка: Перший склад першого слова в японській мові звучить подібно до чоловічого статевого органу (чінко). Чінсуко - це японська випічка.
Голос Нії несподівано пролунав у вітальні будинку Іцуки. Негайно, у відповідь на цей голос, згодом пролунав ще один.
"Дай мені подумати. Іппай."
Примітка: Слово «повний» (いっぱい, іппай) відрізняється лише одним складом від слова “оппай” (お っ ぱ い) або «груди».
"Відповідь. Саксофон."
Примітка: Каламбур полягає у поєднанні саксофона (サックス) та сексу (セックス).
Так само, як Ніа та Міку, Юдзуру відповіла з ритмічною точністю.
Потім усі перевели погляд на наступного учасника, Каґую.
"Ех......!? У-у...... ну, Мачупікчу......?"
Примітка: Мачупікчу - один із семи районів провінції Урубамба в Перу. Каламбур полягає в тому, що це звучить подібно до чу (チュッ), звукового ефекту для поцілунків.
«......!»
Коли Каґуя відповів з почервонілими щоками, всі, хто лежав на дивані, раптом підвелися.
"Ех, а ти можеш пояснити докладніше, Каґує. Чому слово Мачупікчу є еротичним? Ніа занадто чиста і невинна, щоб зрозуміти".
"Так! Поясни-поясни-поясни! Будь ласка, Каґує сенсей!"
"Питання. Каґуя відчуває сексуальне збудження від руїн імперії інків?"
«Чому ви всі накинулися на мене!?»
Роздратовано вигукнула Каґуя, але трійця не відступала. Вони всі разом підвелися і почали вимагати пояснень від Каґуї.
«Е-е-е......»
Не витримавши такого ненормального тиску, Каґуя врешті-решт здалася і продовжив говорити.
«Ну... цей звук схожий на...».
"Що? Який звук?"
«Я не розумію.»
"Прохання. Будь ласка, детальніше".
Однак імпульс їхньої тристоронньої атаки анітрохи не зменшився, і вони продовжували розпитувати з ще більшим азартом.
Каґуя відповіла з яскраво-червоним обличчям і голосом, що нагадував дзижчання комара, який літав довкола.
«...... З-звук к-коли цілуєшся ......»
«............»
Одразу ж наступної миті всі троє після хвилинної мовчанки засміялися «Ха-ха-ха!», всі без винятку.
«Ну, зрозуміло, зрозуміло».
"Божечки! Каґуя занадто мила!"
"Мерсі. Здається, це справді серйозно, тож ми залишимо все як є."
"Чому я взагалі вам це пояснювала! Тоді ви, дівчата, теж поясніть. Слухай, Ніа, що це у тебе за Чінсуко, хіба вона еротичне?"
«Е? Звісно, це ж про ручку.»
«Нічого страшного, якщо ти не будеш пояснювати!»
Зіткнувшись з однозначною інтерпретацією Нії, Каґуя закричала, щоб перервати її.
«Але ж ви самі сказали мені пояснити!»
Сказавши це, Нія знизала плечима, а потім повернулася на своє початкове місце разом з усіма іншими, перш ніж знову заговорити вголос.
"Ну, давайте продовжимо тоді. Шиншила."
Примітка: «шиншила» (チンチラ) звучить подібно до “панчіра” (パンチラ), що практично означає «знімок трусиків».
«Е-е, шіппай».
Примітка: Слово shippai (しっぱい) може означати соціальний фальш-па, але Міку знову намагається зробити ще один каламбур на oppai (груди).
"Відповідь. Сікс (сказала англійською шість)."
Примітка: Так само, як і з саксофоном. Шість (シックス), що вимовляється як шіккусу(це з японським акцентом у них виходить не сікс а шіккусу), звучить так само, як секс (セックス).
В одну мить черга знову дійшла до Каґуї. З червоним рум'янцем на щоках вона тремтячим голосом прошепотіла.
«......... Чу-чупа-чупс».
Примітка: ті самі льодяники, які любить Которі.
І знову Каґуя обирає слово, яке містить склад, що відповідає японському звуковому ефекту поцілунку.
«......!»
Після того, як Каґуя сказав це, вони втрьох знову зашелестіли в унісон.
«Гей, гей, Каґуяжчко, чому це еротично?»
«Будь ласка, скажи мені!»
"Спантеличення. Каґую збуджує Которі?"
«Ааа, досить вже, дівчата, аааа!»
Каґуя, яку вкотре дражнили ці троє, розчаровано скрикнула.
"Що взагалі відбувається? Навіть якщо я беру участь, щоб з усіма повеселитися, чому ви, дівчата, захотіли грати саме в цю стародавню гру в слова!?"
Примітка: Також відома як гра «Лінія Яманоте», гравці ходять по колу (як названа лінія поїзда) і називають будь-які станції, які їм спадають на думку, що знаходяться на лінії Яманоте. Незважаючи на те, що гра називається «Лінія Яманоте», ви можете грати в неї з будь-якими категоріями, а не лише з назвами станцій.
«Ех, тому що зараз вона не складна».
Нія відповіла на питання, похитуючи ногою в інший бік. Хоча Міку та Юдзуру нічого не уточнили, вони також знизали плечима на знак згоди зі словами Нії.
«Ку......»
Каґуя невдоволено зціпила зуби.
Проте заперечити було важко. Зрештою, у Каґуї теж склалося подібне враження.
Хоча зараз у резиденції Іцуки було четверо Духів, усі вони сиділи на дивані, не роблячи нічого особливого.
Дивлячись на цю сцену, було б дуже важко повірити, що за кілька днів розпочнеться війна.
Власне, вони спочатку готувалися до бою, але про основні завдання вже подбав <Рататоск>. Більше за потрібне, їм не розповідали подробиць плану через побоювання, що він просочиться через <Вельзевула>, що пояснює їх нинішнє скрутне становище, коли вони не знають, що робити. Насправді, інструкції Которі в умовах невизначеності полягали в тому, щоб дати їхнім тілам відпочити, щоб вони були морально готові до будь-якої стратегії, яка буде оголошена в день вирішальної битви.
Але таким чином, коли все було сказано і зроблено, коли вирішальна битва наближалася, нікому не було цікаво читати або грати у відеоігри. Це призвело до створення дивного простору парадоксального бажання щось робити, але водночас і незнання, що саме.
«Я думала, що тут буде чим зайнятися, якщо я прийду сюди, але...»
"Згода. Справді несподівано. Якщо Шідо немає вдома, то він має бути на борту «Фраксінуса».
"Так? Зрештою, Молодшої сестрички теж немає. Крім того, хіба Орірін і Маначі не пішли на базу ССО? Тоді я мала б приєднатися до них, щоб зібрати дані."
«............»
«............»
«............»
Поки всі обмірковували різні гіпотетичні сценарії, які не відбулися, в кімнаті знову запанувала тиша.
Одразу після цього, можливо, відчувши, що атмосфера стає незручною, Нія підвищила голос.
«......Ну що ж, давайте грати далі, — запропонувала вона.»
«Згадуємо всі круті випадки з хлопчиною».
«Га?»
Почувши несподівану тему, Каґуя здивовано звузила очі.
«Для мене, гмм, мабуть, це був поцілунок, який він подарував мені і не хотів відступати, коли я висіла на волосині від смерті. Це було щось на кшталт сильного почуття, що смикало за струни серця".
Сказавши це, Нія взяла подушку, що лежала поруч, і притиснула її до свого обличчя, видаючи при цьому звуки, схожі на еротичний стогін. Каґуя не втрималася і рефлекторно почервоніла, побачивши це видовище.
"Дайте подумаю, для мене це було в японській філії ДІЕМ, коли він став попереду мене, щоб захистити мене від нападу Інверсійної Токи......! Тоді він сказав: «Я...... ж обіцяв»! Так! Просто згадуючи це, я наче знову бачу, яким крутим він був!"
Далі слово взяла Міку, яка від хвилювання дригала ногами.
Юдзуру відповіла, приклавши палець до підборіддя.
"Думаю. Для Юдзуру це був момент, коли він зупинив бій між Каґуєю та Юдзуру одним помахом <Сандальфона>".
"Так нечесно! Я хотіла це сказати!"
"Заперечення. Такий порядок. Не скаржся."
«Я не пам'ятаю, коли ми вирішили відповідати по порядку!?»
"Недбалість. Такі питання завжди вирішуються в порядку черги. Гаразд, тепер черга Каґуї. Чи це означає, що Каґуя може згадати лише один вражаючий момент з Шідо?"
«Кху......»
Хоча слова Юдзуру не надто вразили Каґую, вона не могла промовчати, коли їй сказали щось подібне. Каґуя заїкнулася, хоча її обличчя все ще було з червоним відтінком.
«Для мене це було, коли Шідо взяв нас удвох на боулінг...... Я плакала, коли він мовчки гладив мене по голові......»
"Отак так! Дівочі плітки!"
«Будь ласка, розкажи у всіх деталях!»
"Допитливість. Коли це було? Навіть Юдзуру не знає про це."
"Як ми знову опинилися в такій ситуації? Я не хочу так грати, це не чесно!"
Почувши, як Каґуя вигукнула зі сльозами на очах, вони втрьох розсміялися, перш ніж повернутися на диван.
Потім, після хвилини мовчання, Нія раптом подала голос.
«Я дуже не хочу, щоб хлопчина помер».
Тоді, ніби відповідаючи на це, інші Духи приєдналися до неї тихим, але потужним тоном.
"Так, звичайно. Якби не було мого любого, можливо, я б ніколи не змогла б довіряти іншим".
"Підтверджую. Якби не Шідо, Юдзуру і Каґуя все ще билися б, щоб визначити, хто з них залишиться в цьому світі".
"Саме так. Я теж, якби не хлопчина, я булаб б уже мертва. Ахахаха".
Хоча контекст сказаного не був смішним, Нія все одно говорила веселим тоном. Дивлячись на це, Каґуя не могла не посміхнутися.
"......Так. Я теж, не повністю відплатила йому".
Закінчивши говорити, Каґуя легенько підвелася з дивана. Потім, піднявши руку перед обличчям, прийняла стильну позу.
"Я перетворюся на охоронця темряви, щоб захистити інших. Люди, які наважуються торкнутися іклів чистилища, знайте, що вас чекає запрошення богині смерті!"
Зробивши таку грандіозну заяву, Нія та інші видали звук «Ох», а потім негучно зааплодували.
"Ти такий же крутий, як і завжди. ......Ти, це хочеш сказати?"
"Переклад. Я не зможу жити, якщо помре мій коханий Шідо! Каґуя зробить усе можливе, щоб захистити Шідо. Але в нагороду вона хоче поцілунок від Шідо. Ось що Каґуя мала на увазі."
"К'я! Як сміливо!"
«Цей переклад сповнений злоби!»
Щойно Каґуя підвищила голос на знак протесту, як зі смартфона пролунав гучний дзвінок.
Більше того, він був не один. Телефони всіх Духів почали дзвонити одночасно.
«Ун......Що, Тока?»
Швидко глянувши на екран, щоб підтвердити ім'я абонента, Каґуя натиснула на іконку дзвінка. Тоді з іншого кінця дроту почувся жвавий голос.
"Каґуя! Я зараз готую рисові кульки для Шідо та інших в квартирі. Як щодо того, щоб приєднатися до нас?"
У той же час Каґуя невиразно почула, що інші дзвінки містили схожу тему.
"Алло, це Йошіно. Каґує, ми хочемо пригостити Шідо, якщо тобі зручно.
"Ніа. Це Муку. Благаю тебе про допомогу.
"А-а-а! Нацумі, чому ти відправила повідомлення замість того, щоб подзвонити! Дай мені почути твій чарівний голосок! А-а-а-а-а!"
Очевидно, незважаючи на те, що духи в квартирі зв'язалися з Каґуєю та іншими одночасно, Міку була єдиною, кому не родзвонили а написали повідомлення, що змусило її підвестися і схлипнути в скорботі.
Побачивши це, Каґуя ледь помітно посміхнулася і швидко відповіла на голос у слухавці.
"Кху-кху-кху, чудово, моя слуго. Я відповім на твій виклик. Зачекай трохи".
«О! Я чекатиму!»
Дочекавшись, поки Тока закінчить, Каґуя поклав слухавку.
Здавалося, що і Нія, і Юдзуру також закінчили свої розмови одночасно.
Дивлячись одна на одну, можна було помітити, що всі посміхалися. До речі, єдиною, хто не посміхалася, була Міку, яка відповідала на своє повідомлення з лякаючою швидкістю.
«Який вишуканий час».
"Думка. Чесно кажучи, навіть дрібниці можуть допомогти Шідо та іншим. Ходімо."
«Гей, схоже, буде весело робити оініґірі разом з усіма!»
"Гаразд, щоб скоротати час, поки ми йдемо, зіграємо в слова ще раз. Тема: найбільш еротичний з усіх пережитих до цього часу момент......"
«Я більше не гратиму в цю гру, нізащо і ніколи!!!»
У відповідь на заяву, Нії сказану недбалим тоном, Каґуя випустила несамовитий крик.
◇
На мостику повітряного військового корабля «Фраксінус», що завис на висоті 15 тисяч метрів над містом Тенґу, члени екіпажу були зайняті виконанням різноманітних завдань.
«Шіізакі, запроси підтримку від кожної філії»
«Вже зроблено, я доповім одразу після отримання відповіді».
"Дуже добре. Каваґое, що з інспекцією об'єктів на місцях?"
"Немає жодних проблем. Якщо ви зацікавлені, можете використовувати їх вже зараз".
"Гаразд. Маріє, ти закінчила технічне обслуговування корабля? Якщо є якісь побажання, кажи".
"Основних проблем немає. Але якщо дозволите мені бути жадібною, Майстер повинен провести ручну перевірку Ріалайзера. Також я хотіла би попросити вимити і нанести віск ззовні."
"Перше схвалено, але в другому відмовлено. У будь-якому випадку, післязавтра все одно буде бій і все зійде на нівець".
«Муу, знаєш Которі, жіноча краса в'яне без належного догляд і ти не виключення.»
«Що ти сказала?»
Которі вдарила по консолі зі звуком «Бах!», продовжуючи віддавати команди без жодної затримки. Дивлячись на цю сцену, що розгорталася на мосту, Шідо не міг втриматись від невеличкої кривої посмішки.
"Ну, спробуй трохи заспокоїтися. Чому б тобі не зробити перерву на деякий час? Ось."
Сказавши це, Шідо обережно передав напій.
"Дякую. Так і зроблю".
Невдовзі після цих слів Которі встоомила соломинку в напій, перш ніж випити його. Після цього вона видихнула з полегшенням.
Хоча вона цього не сказала, з її вигляду було зрозуміло, наскільки вона виснажена. Дивлячись на те, як його зазвичай енергійна сестра впала в такий виснажений стан, Шідо стиснув кулак.
"...... Мені шкода. Хотіла б я чимось допомогти".
Почувши щойно сказане Шідо, Которі здивовано звузила очі, а потім знизала плечима.
"Про що ти говориш? Твоя робота найважча; я не можу тебе перевантажувати, дозволяючи тобі допомагати в роботі іншим людям".
«Найважча?»
«Так. Що б ти не робив, виживай».
Которі зробила ще один ковток спортивного напою, дивлячись прямо в очі Шідо.
«Противник - найбільша організація магів, ДІЕМ Індастріз". Невідомо, що станеться. Потрібно максимально налаштувати свій стан. У цей день я не хочу чути від тебе вибачень, що ти застудився, перенервував чи недоспав".
«Розумію».
Вражений як аналізом ситуації, так і обґрунтуванням, Шідо злегка підняв руку на знак покори аргументам Которі.
Хоча фраза «відпочинок - це теж частина роботи» була знайома, Шідо лише знав її, не розуміючи глибини значення.
Хоча це відчуття було притаманне не лише Шідо, адже японці завжди відчувають себе трохи винними в ситуаціях, коли вони єдині відпочивають, в той час як всі інші старанно працюють.
Однак, якщо використовувати час відпочинку для марнотратних рухів, що розтрачують фізичну енергію, або для психічного виснаження від непотрібних переживань, то це, навпаки, лише додасть тягаря своїм товаришам.
До того ж, майбутня битва, що мала відбутися через два дні, можна сказати, була зіткненням, яке визначило б долю всіх Духів. Оскільки на кону стояло життя Шідо, він не міг дозволити собі навіть найменшої недбалости.
До того ж, це була не єдина турбота.
«...... Курумі, цікаво, чи вона теж прийде?»
Почувши слова Шідо, Которі поставила напій і повернулася на стільці обличчям до Шідо.
"Вона обов'язково прийде; Слова її клону нам ясно дали це зрозуміти. Звичайно, виглядає, ніби ми опинилися між двома вогнями Весткотта і Курумі, та тільки на кону твоє життя — з цим нічого не вдієш."
«...... І справді.»
«............»
Можливо, відчувши неспокій, що йшов від Шідо, Которі ледь помітно звела брови.
"Думаю, ти також розумієш, але цього разу ти не можеш знову спробувати зробити щось незрозуміле самотужки. Запечатати сили Духів - наша мета, але це не має сенсу, якщо ти не виживеш. Твоє найважливіше завдання зараз - вижити. Зважаючи на все, ти не повинен вирушати в мандри в пошуках Курумі на полі бою. Що за людина намагатиметься погнатися за двома кроликами в кролячу нору одночасно?"
«Я знаю.»
Шідо відповів з певною часткою нервозності в голосі. Хоча це ще не досягло рівня чіткого плану, він не міг заперечувати, що ця ідея промайнула в його голові. ...... Невже так легко було зрозуміти це з одного лише його виразу обличчя?
«...... Заспокойся, Шіне».
Саме тоді, коли Шідо та Которі розмовляли, з лівого боку раптом почувся голос. Це була Рейне.
"...... Которі не каже тобі ігнорувати Курумі. Навпаки, краще сказати, що ми плануємо допомогти їй, наскільки це в наших силах".
«Е?»
Побачивши, що Шідо здивовано дивиться на неї, Которі лише знизала плечима у відповідь.
"Так, навіть для Курумі було б невигідно вести тотальну війну проти ДІЕМ. Наше перше завдання за важливістю – зберегти тебе, а ось друге – вже запечатати її силу. Зрозуміло, ми допоможемо, як тільки випаде можливість.".
«Которі......»
«Якою б не була причина, ми не зможемо знищити людину, яка стільки разів рятувала Шідо від смерті, навіть я не зможу цього зробити.»
«...... Так, ти маєш рацію.»
Слухаючи слова Которі, Шідо кивнув з полегшенням і рішучістю.
Тоді з динаміків містку почав лунати голос Марії.
«Ну, оскільки мета Курумі - сили Шідо, навіть якщо він виживе в цій битві, йому все одно доведеться ще запечатати Курумі».
«Хаха...... і справді.»
Під час такої взаємодії між Шідо та Марією, Которі несподівано зробила складний вираз обличчя.
"......? Которі. Що сталося?"
«Мета ......»
«Що?»
Коли Шідо злегка нахилив голову, Которі відповіла, тримаючись однією рукою за підборіддя.
"Мета. По суті, кожен діє відповідно до своєї мети. Наша мета - врятувати Духів. Мета ДІЕМ - інвертувати Кристал Духів Сефір. Мета Курумі - використати силу Шідо, щоб повернутися в минуле. У цій битві поєднано щонайменше три різні мотиви".
"......? Щось не так?"
Которі піднімала палець один за одним, перераховуючи кожну мету. Шідо, не розуміючи наміру, що стоїть за цим, погладив потилицю.
Тоді Которі підняла четвертий палець, дивлячись прямо на Шідо.
"Одного мотиву не вистачає. Яка мета Фантома?"
«А...»
Почувши слова Которі, Шідо широко розплющив очі від тривоги. <Фантом>. Таємничий Дух, який перетворив Которі та інших на Духів, передавши їм Кристали Сефіри.
Якби не було <Фантома>, нинішня ситуація була б неможливою. Але навіть якщо так, той Дух теж не показував свого вигляду.
"Навіщо <Фантом> дала нам Кристали Духа Сефіри? З якою метою вона хотіла збільшити кількість Духів рівня катастрофи у світі?"
“……Just as we are about to fight the enemy, that one person, whether it’s her existence or purpose, has no trace. That’s really terrifying to think about.”
"...... Саме тоді, коли ми збиралися боротися з ворогом, від цієї людини, чи то від її існування, чи то від її мети, не лишається й сліду. Про це справді страшно подумати".
«Це......»
Почувши слова Которі, Шідо зробив глибокий ковток.
Здавалося, що не лише Шідо слухає. Члени екіпажу, які виконували завдання на нижньому рівні містка, також демонстрували нервовий вигляд, ворушачи руками.
Більше того, саме в той момент, коли відбувалися ці події.
«Мета ...... »Фантома".
Майже як зітхання, ці короткі слова вилетіли з вуст Рейна. Хоча це лише дріб'язкова фраза, ці слова чомусь продовжували звучати у вухах Шідо.
«......Може, це несподівана, дуже маленька і нудна мета.»
«Еге ж?»
Шідо нахмурив брови, дивлячись у бік Рейне.
Проте Рейне не відповіла. Вона просто продовжувала гладити голову опудала ведмедя, що стирчав з її кишені.
«Що це означає?»
Однак, саме тоді, коли Шідо збирався запитати.
«Дайте пройти!»
Двері раптово відчинилися, і на міст вийшли духи на чолі з Токою з великими тарілками в руках.
"Тока? Дівчата теж тут. У чому справа? ...... щось сталося?"
"Ми тут, щоб висловити подяку всім! Усі зараз мабуть голодні!"
«Тому ми приготували оніґірі для всіх.»
"Хуму. Будь ласка, не соромтеся їсти."
Побачивши, як Которі жестом показала головою на інших, всі енергійно відповіли, роздаючи тарілки з оніґірі.
Озирнувшись ще раз, можна було побачили численні оніґірі, загорнуті в алюмінієву фольгу.
Здавалося, що вони були спеціально зроблені для Шідо, Которі та інших. "Оооо......, це дивовижно."
"Уму! Будь ласка, заправтеся після того, як з'їсте це!"
Сказавши це, Тока посміхнулася яскравою та сонячною посмішкою. Дивлячись на цей веселий вигляд, Шідо відчув, як напруга покидає його тіло. Навіть Которі та інші члени екіпажу, які були там, також криво посміхнулися, ніби забувши про відчуття нервозності, що витало в повітрі.
"Схоже, що ви, дівчата, дуже старанно працювали, щоб зробити їх. Що ж, тоді давайте зробимо перерву і перекусимо."
«Зрозуміло.»
«Ого, я від одного вигляду уже зголоднів».
Поки члени екіпажу висловлювали такі слова подяки, кожен з них підвівся зі своїх місць і підійшов до виставлених перед ними страв.
«Ну, тоді я, мабуть, виберу ось це».
"Му! Зачекай, Которі, твої оніґірі там".
Щойно Которі потягнулася до рисової кульки на тарілці, як Тока заговорила і перевернула її до іншої таці.
Придивившись уважніше, вона побачила записку з ім'ям на верхній частині фольги, в яку були загорнуті оніґірі. Схоже, що кожен має свої ексклюзивні оніґірі.
"О, це означає, що начинка для кожного різна? А в моєму яка?"
Сказавши це, Которі потягнулася до оніґірі з її власним ім'ям.
Після цього Шідо, Рейне та інші члени екіпажу «Фраксінуса» по черзі взяли свої оніґірі.
Після цього Тока та інші члени екіпажу взяли рисові кульки з написаними на них іменами, але чомусь здавалося, що вони ледь помітно нервують, а вирази їхніх облич стають дедалі жорсткішим.
"Токо? Щось не так?"
«Нічого, нічого.»
"? Гаразд, тоді я починаю."
Потім Которі відірвала алюмінієву фольгу, щоб відкусити шматочок.
В наступну секунду.
«..................!?»
Очі Которі раптово загострилися, коли великі краплі поту потекли по її обличчю.
"......! ......!"
Которі, яка химерно рухала рукою, що тримала оніґірі, здавалося, неохоче ковтала те, що було у неї в роті. Потім, тремтячими плечима, вона зробила великий видих.
"Которі? Що сталося?"
«Щ-щось не так...»
На запитання Шідо, Которі зі стогоном подивилася на поперечний зріз рисової кульки, а потім з гіркотою вдарила її по столу.
Шідо з цікавістю підняв оніґірі, яку щойно кинула Которі, щоб ближче роздивитися, а потім звів брови догори.
«К-коріандр......?»
Так, всередині рисової кульки Которі було повно петрушки та інших трав, які вона ненавиділа їсти.
«......Агов, що це, ви намагаєтеся знущатися наді мною?»
Ледь не розплакавшись, Которі блискавично подивилася в бік Токи та інших. Однак Тока заперечливо похитала головою.
"Ти помиляєшся. Щоб перемогти ДІЕМ, ми вирішили подолати їжу, яку ми не любимо. Тож для наших оніґірі ...... ми також додали їжу, яку не любимо".
Незважаючи на те, що вона намагалася триматися хоробро, було зрозуміло, що в її виразі обличчя є певна частка похмурості. Проте Тока проковтнула оніґірі, яке тримала в руці. Наслідуючи її приклад, інші Духи також відкусили оніґірі у своїх руках.
"......! Ух......"
«Ууу...... пахне жахливо......»
«Х-хуму, Муку не здасться!»
Зі сльозами на очах, зі скорченими від болю тілами. Від початку до кінця тільки Оріґамі їла з незмінним виразом обличчя.
«Що ж, тепер і Ш-Шідо подолає це випробування».
«Га?»
Зважаючи на слова Токи, Шідо знову подивився на оніґірі в своїй руці. Він виглядав як звичайний смачний оніґірі. Але після того, як він побачив цю сцену, що розгорнулася щойно, воно, чесно кажучи, оніґірі, виглядало як небезпечна зброя.
«......Ух, я хочу почути про всяк випадок, що ви, дівчата, поклали в мій оніґірі?»
З холодним потом, що виступав на його обличчі, Тока пробурмотіла у відповідь, намагаючись підняти одну руку над землею.
«Я відчував занепокоєння через оніґірі Шідо, адже немає нічого такого, чого б Шідо не з'їв».
"Згода. Ми ретельно обмірковували все, що стосується Шідо, до самого кінця".
«Уфуфу......, любий, я можу допомогти з'їсти його, якщо тобі занадто тяжко?»
З цими словами духи рушили, щоб перегородити Шідо шлях до відступу. Почувши це, Шідо випустив звук «Ха!» собі під ніс.
"Т-так, що ви поклали у нього ......!? А, це взагалі те, що можна їсти!?"
«............»
«............»
«............»
«Будь ласка, скажіть хоч щось!?»
Коли Духи все ще посміхалися, Шідо голосно закричав.
◇
Часто кажуть, що рослини сплять опівночі - так само, як і люди. Але сьогодні в місті було не так багато вулиць, де світло не згасало б навіть о 2 годині ночі.
Крізь вікна приватних будинків світло пробивалося скупо, до вуличних ліхтарів, що приманювали метеликів, до крамниць, де світло постійно горіло яскраво. Якби це було офісне місто, там було б джерело світла, яке ігнорувало б типові робочі години, встановлені законом.
Під кожною лампочкою була б звичайна людина, що займається своїми справами. Подібно до м'якого кругообігу, це ніколи не припиняється.
Після того, як люди створять таке суспільство, це означатиме, що в таких урбаністичних районах рідко можна буде побачити такий спокій.
З увімкненими ліхтарями, навіть якщо ви не бачите, що відбувається під ногами, ви все одно можете безпечно рухатися вперед.
Проте зараз місто виглядало зовсім інакше.
Тут майже не було слідів людської діяльності.
Точніше, з вікон офісних будівель, квартир чи інших бізнес-об'єктів можна було розгледіти силуети людей.
Проте всі вони або впали на підлогу, або лежали без тями на своїх робочих місцях, наче впали в кому чи інший стан летаргії.
Уся вулиця заснула, що було справді ненормальним явищем. Від такого браку реалізму люди могли б подумати, що стався витік отруйного газу, який поширився по всьому місту, або що це зйомки для великого трилера.
Однак, це місто не було зруйноване терористами, які щастосували хімічну зброю, і не було обрано інвестором як мальовниче місце для зйомок фільму.
Усе це сталося через темну тінь, що причаїлася на землі.
Саме так, через тінь.
Навіть на темних вулицях.
Навіть на стінах великих будівель.
Навіть у кімнаті, освітленій світлом.
Під усіма без винятку сплячими людьми повзала чорна тінь.
«────»
У центрі цього місця пролунав єдиний голос.
Токісакі Курумі стиснула обидві руки разом і подивилася вниз, щоб зосередитися.
<«Місто, що пожирає час», продовження тіні Курумі, яке поглинає час кожного, хто вступає в контакт, має силу красти життя інших людей.
Для Курумі володіти Янголом Часу - Зафкіелем - означало мати величезну силу. Однак, як ціна, кожен раз, коли використовується куля, це буде коштувати трохи часу користувача.
Звісно, навіть для Духа одного лише часу Курумі було недостатньо для досягнення її мети.
Неминуче їй потрібно було поповнювати свій час ззовні, оскільки вона очікувала масштабної битви або серйозного поранення.
Однак це був перший раз, коли Курумі здійснила таке масштабне поповнення. Зазвичай їй вистачало людей в одній будівлі. Крім того, чим більше часу вона поглине, тим помітнішими будуть її дії на чужих радарах.
Однак зараз не було можливості продовжувати перейматися такими питаннями.
Завтра «ДІЕМ Індастріз» мала намір націлитися на Шідо всіма своїми силами. Щоб перемогти їх і захистити Шідо, їй потрібно було здобути ще більшу силу. Для цього потрібно було поглинути час цілого міста.
Звісно, вона націлилася на місто, яке знаходилося далеко від міста Тенґу. Хоча мета полягала в поповненні часу, якщо її розкриють <Рататоск> або ДІЕМ, це, швидше за все, коштуватиме їй усього додаткового часу, який вона поглинула.
«Я.»
Коли Курумі промовила це, той самий голос пролунав зсередини темряви. Тоді Курумі спокійно розплющила очі.
Вона стратегічно розмістила численних клонів у різних точках навколо себе. Разом з ними всі вони використовували <Місто, що пожирає час>, щоб охопити все місто.
«Вже майже час.»
«Так!»
Тихо прошепотіла Курумі і повільно підняла одну руку.
Тоді з тіні з'явився архаїчний пістолет і потрапив у підняту руку Курумі.
«Зафкіель» ─ Восьма куля «Хет».
Після того, як Курумі пробурмотіла це, тіні присмокталися до дула пістолета, заряджаючи його потрібною кулею.
Потім Курумі приставила дуло до власної скроні і без жодних вагань натиснула на спусковий гачок.
«Бах», що супроводжувався сухим звуком, голова Курумі злегка закрутилася від віддачі.
Наступної миті тіло Курумі, що розгойдувалося, розкололося на дві частини.
Восьма куля <Хет>. Куля з арсеналу <Зафкіель>, яка дозволила їй відтворити версію себе з минулого, у вигляді часового клону.
Курумі мигцем глянула на щойно народженого клона, перш ніж знову ворухнути губами.
"──── Восьма куля <Хет>, <Восьма куля Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, <Восьма куля Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>Восьма куля <Хет>, <Восьма куля Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, <Восьма куля Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>Восьма куля <Хет>, <Восьма куля Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, <Восьма куля Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>Восьма куля <Хет>, <Восьма куля Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, <Восьма куля Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, <Восьма куля Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, <Восьма куля Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет>, Восьма куля <Хет> "
Незліченні постріли.
Незліченні, незліченні постріли.
Незліченні, незліченні, незліченні постріли.
Вона продовжувала заряджати тіні в пістолет і стріляла собі в скроню. З кожним пострілом кількість клонів поступово збільшувалася. Немов крик новонародженої дитини, вони поринали в тінь.
«Ху».
Працюючи безперервно протягом тривалого періоду часу, збільшивши кількість своїх клонів приблизно на тисячу, Курумі нарешті випустила зітхання виснаження.
«З тобою все гаразд "Я"?»
«Я в порядку, поквапся назад у тінь і вирушай у наступне місце».
Після цих слів Курумі знову заплющила очі.
Хоча їй допомагали клони, розширення тіні до такого великого масштабу вимагало від неї значної концентрації. До цього моменту її тінь вже зменшилася до нормального розміру під її ногами.
Ціле місто. Хоча Курумі не знала точної кількості, <Місто що Пожирає Час> поглинуло час десятків тисяч людей, сконцентрованих під ногами тіні Курумі.
Хоча вона хотіла утриматися від поповнення на такому рівні, щоб люди не вмирали, вона не могла зробити точних налаштувань для всіх. Як наслідок, люди похилого віку та хворі, яким залишилося жити недовго, могли вже відправитися на небеса. Можливо, Курумі відібрала у них останні миті, які вони могли б провести з родиною, коханими, друзями - з тими, кого вони люблять.
«............»
Однак. Ні, саме через це Курумі не могла зупинитися. Повернутися на 30 років назад і звести все нанівець. Таким чином, все, що Курумі зробила в теперішньому та минулому, ніколи не станеться.
Перед цією метою все інше - дрібниці.
Курумі продовжувала відходити у свою тінь.
Її постава нагадувала монахиню, що молиться до Бога. Молитва про прощення - невисловлене висловлювання, загублене в тиші.
◇
“……”
Вночі в зоні відпочинку «Фраксінуса» Шідо пив чашку чаю з молоком, дивлячись на зоряне небо.
Хоча часто кажуть, що неможливо побачити зоряне небо в межах міста, з повітряного військового корабля, що ширяв на висоті 15 000 метрів над землею, він мав змогу спостерігати за небом, повним зірок. ...... Що ж, не буде метафорою сказати, що Шідо вже плавав у морі зірок раніше.
«......Ха-ха.»
Шідо мимоволі засміявся від самоприниження.
Якщо подумати про це ще раз, то це було абсурдно. Якби це почув хтось інший, то подумав би, що це якась неймовірна історія.
Не тільки історія про плавання в зорях. За останній рік - ні, за останні 5 років - з ним сталося чимало подій, які виходили за межі здорового глузду.
Коли він роздумував над цим ─
«Шідо?».
Раптом голос ззаду перервав його роздуми.
Озирнувшись, він побачив Току, яка стояла біля входу до лаунж-зони у своїй піжамі. Як і він сам, Духи тимчасово мешкали в житловому районі <Фраксінус>.
"О, Токо, що сталося? Не спиться?"
«Уму......Міку ходить увісні».
«Справді?»
«Ну, вона повзає по підлозі, як черв'як, і намагається залізти до когось у ліжко».
«...... А вона точно спить?»
Шідо гірко посміхнувся, витираючи піт зі щік. Навіть у такий час вона поводилася, як завжди.
Тоді Тока поставила запитання, нахиливши голову.
«Шідо, а що ти тут робиш?»
«А, просто вийшов трохи подумати».
Почувши слова Шідо, Тока видала тоненький звук «уму», ніби розуміючи, що відбувається.
Нічого не поробиш. Адже післязавтра ...... ні, дату змінили, тож завтра вирішальна битва проти ДІЕМ. Напруга має сприйматися як належне.
«Е......а, ну, це правда».
“Уму?”
Тока злегка нахилила голову, збентежена словами Шідо.
«Це щодо справи з Курумі......»
Безумовно, Шідо повинен виграти битву проти ДІЕМ і вижити.
Однак, що стосується - запечатування Курумі, - Шідо ще не знайшов повної відповіді.
"Я повинен врятувати Курумі. Це мій обов'язок після того, як Курумі рятувала мене незліченну кількість разів. Однак, чи те, що я вважаю порятунком, справді може вважатися таким самим для Курумі? ...... Чесно кажучи, я не знаю".
Так, миттєвий погляд на життя Курумі, який він побачив через Десяту кулю <Йод>.
Образа, лють і обов'язок помститися - це відображення, в якому закарбувалося величезне бажання.
Дізнавшись про це, Шідо замислився.
Уявлення про порятунок у Курумі та його власне уявлення про порятунок. Як зробити так, щоб вони обоє співіснували.
Однак, скільки б він не думав, Шідо так і не зміг прийти до відповіді.
«............»
Почувши сказане, Тока зітхнула, зберігаючи той самий чарівний вираз обличчя.
Тока наблизилася до Шідо.
«Можна я сяду поруч з тобою?»
«О, звичайно.»
Отримавши відповідь, Тока злегка кивнула, сідаючи поруч з ним.
Потім Тока зігнула коліна.
«Давай.»
«Що?»
«Гаразд, йди сюди.»
Потім, закінчивши говорити байдужим тоном, вона з силою схопила його за плечі і потягнула до себе.
Це було схоже на позу де ноги дівчини використовувалися як подушка.
«Т-Токо?»
Поки Шідо був здивований несподіваною ситуацією, Тока знайшла час, щоб ніжно погладити його по лобі.
"Це? Я бачила раніше в «Разом з мамою». Здається, це спосіб розслабити людей".
«......Хаха.»
Почувши це, Шідо мимоволі розсміявся.
Тоді він згадав.
Минулого червня, коли Курумі вперше з'явилася, і він був морально розчавлений її жорстокістю, саме Тока прийшла, щоб надати йому мужності йти далі.
"...... Дякую, Токо. Ти завжди мені допомагаєш".
Після цих слів Шідо, кінчики пальців Токи на мить затремтіли, перш ніж вони поринули у взаємне мовчання.
Через кілька секунд Тока нарешті розтулила губи, щоб заговорити.
"...... Нічого подібного. Це я маю дякувати Шідо."
«Що?»
Почувши ці несподівані слова, Шідо здивовано перепитав. Але Тока спокійно продовжила.
"......Якби не Курумі, Шідо міг би померти. Після того, як я почула про це, у мене всередині грудей все стиснулося. Тоді я подумала, що якби Шідо ніколи не зустрів мене, він би ніколи не пережив подібного".
Після того, як Тока закінчила говорити, вона мовчки стиснула губи, а Шідо відчув слабке тремтіння, що передалося йому в потилицю.
«Тока......»
тихо відповів Шідо, хапаючи Току за руку.
"Що ти кажеш? Я завжди вважав, що те, що я зустрів тебе в той час, було великим щастям".
«Але...»
Почувши цю майже невиразну відповідь, Шідо міцно стиснув руки Токи, наче намагаючись заглушити її голос.
"Я постійно стикаюся з небезпекою. Щоразу, коли з'являється Дух, я через багато проходжу... Однак, знаєш, у відповідь я отримую набагато, набагато більше. Я вже не можу уявити життя без тебе та інших".
І так було з кожною з них..
Неминуча випадкова зустріч з Токою.
Зустріч з боязким Духом, Йошіно.
Зустріч з Курумі, яку називали найгіршим Духом.
Повторне запечатування Которі та спогади про той доленосний день п'ять років тому.
Представлення третього варіанту сестрам Ямай, які хотіли продовжувати жити, не вбиваючи одна одну.
Битва з Міку за Духів та їх подальша співпраця.
Сутичка інтелектів з Нацумі, яка мала янгола, що дозволяв їй вільно трансформуватися.
Примирення з Оріґамі після переписання світу.
Стратегія проти Нії, яка не могла довіряти іншим.
І нарешті, зустріч з Мукуро в безмежному космосі.
А тепер ДІЕМ прагнув вбити Шідо.
Ні, Шідо вже був убитий ними понад 200 разів.
Навіть коли він опинився в пастці цієї бурхливої хвилі важких випробувань, він все одно не міг нікого звинувачувати.
Однак...
«Я ніколи не шкодував про це. Навіть якби я мав усі свої спогади до сьогоднішнього дня і повернувся б в минуле, до зустрічі з Токою... я все одно простягнув би руку Тоці».
«Шідо...»
Зі сльозами на очах Тока вхопилася за руку Шідо.
Змушуючи себе посміхнутися, тільки зараз Шідо відчув ніяковіння за свої слова.
«... Ах, ні, це не так. повернися я в минуле, я все-таки не став би тренувати магічні прийоми, вигадувати персонажів і писати безглузді віршів... Ну, без Янгола Курумі, такі речі...»
На півслові Шідо злегка нахмурився.
Це була слабка надія. Однак одна можливість привернула його увагу.
«……Уму? Шідо, що сталося?»
«Нічого……того, Токо.»
«Щось не так?»
«……Чи можна ще трохи так полежати?»
Після того, як Шідо це сказав, Тока відповіла лагідним «так».