«......О, ні, це погано, це дуже погано».
У власній кімнаті вдома хлопець у розпачі розкинув руки, затуливши голову руками.
Втім, цього можна було очікувати. Що ж до причини
«......Му».
Периферійним зором хлопець обережно кинув погляд у куток кімнати - у бік ліжка.
Якщо бути точним, то він дивився на дівчину, що сиділа на ліжку.
«............»
Дівчина, настільки красива, що здавалася витвором мистецтва ручної роботи, з ошелешеним виразом обличчя озиралася по кімнаті туди-сюди. Хоча на ній була куртка, яку раніше носив хлопець, під нею нічого не було. Щоразу, коли вона рухалася, він бачив її сліпучо-блискучу шкіру.
Саме так. Минула година після того таємничого вибуху.
Хлопець неймовірним чином приніс дівчину, знайдену в центрі вибуху, до себе в кімнату.
«......Ні, ні, ні.»
Хлопець хитав головою туди-сюди, намагаючись відкинути небезпечні думки, що блукали в його уяві.
Цього не може бути. Це зовсім не було мотивом, що підживлювався винуватою свідомістю. Це повинно бути наслідком форс-мажорних обставин......, інакше з цього інциденту не було б ніякої альтернативи.
Поки хлопець повторював такі виправдання в інтерфейсі свого розуму, він невиразно пам'ятав, що сталося годину тому.
(А, з тобою все гаразд? Ти не поранилася?)
На рівні землі, де, здавалося, цивілізація перебуває на межі краху, погляд хлопця вихопила дівчина, схожа на богиню чи янгола. Нарешті вислизнувши з паралізованого стану, він вимовив запитання. Звичайно, він намагався відвести погляд, щоб не бачити дівчину оголеною.
Хоча не було зрозуміло, хто ця дівчина, єдине, що було ясно, - це те, що ситуація виходила за рамки нормального. Він вважав своїм першочерговим завданням підтвердити статус дивом вцілілого.
Хоча дівчина помітила голос хлопця, вона відповіла лише тим, що озирнулася на нього, повільно кинула погляд на його обличчя, не промовивши жодного слова.
(Ун......)
Хлопець, дивлячись у ці очі, схожі на дорогоцінні камені, відчув, як його обличчя все більше і більше червоніє.
Тоді дівчина нарешті відкрила губи.
(......, ах......, гм......)
Однак цей рівень, безумовно, не міг кваліфікуватися як мова. Стогін - ні, це було не від болю, а скоріше від легкого тремтіння горла.
(......? С-скажи, ти не можеш говорити?)
Хлопець насупив брови, обдумуючи цю думку.
Можливо, вона не могла нічого сказати через шок від вибуху.
Те, що на ній не було одягу, теж могло статися через вибух; що ж, він не вважав це надто нерозумним. Хоча, після того, як він це сказав, на її шкірі не було жодних слідів шрамів. ...... Або вона була особливою дівчиною, яку спіймала таємна організація зла. Сценарій з поміщенням оголеної дівчини в циліндричну капсулу часто зустрічається в науково-фантастичних творах, подібних до цього. Попередній вибух стався через невдалий експеримент цієї таємної організації, і вона, перебуваючи в пастці під землею, випадково врятувалася......
(......А, вже неважливо, чому.)
Хлопець похитав головою, відкидаючи фантастичну історію, що склалася в його голові. Потім він зняв верхню куртку, щоб прикрити нею дівчину.
Адже вона могла застудитися при такій швидкості - більше за все, у святому сенсі, він не міг витримати згадки про її наготу.
(......! ......?)
В ту мить, коли пальто приземлилося на її плечі, очі дівчини здивовано витріщилися, а все її тіло почало злегка тремтіти.
(Ах, вибач, я тебе налякав? Але це насправді......)
Поки хлопець поспіхом захищався, очі дівчини миготіли, коли вона почала натягувати пальто, що висіло на плечах.
(............)
Зрештою, після того, як вона, здавалося, зрозуміла, що це було щось тепле, дівчинка зробила розслаблений вираз обличчя.
(Е-е-е......... Ти можеш йти? Ні, боляче ходити босоніж, так? Якщо не заперечуєш, я можу тебе понести. У будь-якому випадку, давай забиратися звідси. Ти знаєш, де твій будинок......)
(......?)
Почувши слова хлопчика, дівчина злякано втупилася в нього.
(...... Ти не зрозуміла?)
Хлопець почухав обличчя, криво посміхнувшись, а потім нахилився і присів навпочіпки поруч з дівчиною.
Ось такими були події, що привели до сьогодення.
"Це інакше. Все інакше."
прошепотів хлопець, ніби намагаючись до когось достукатися.
Хлопець спочатку хотів віднести дівчинку в лікарню. Однак, несучи дівчинку, він незабаром пройшов кілька кварталів вперед до будівлі, яка все ще стояла. Там він побачив, що місто занурилося в хаос, який можна порівняти з кінцем світу.
Це було само собою зрозуміло, якщо думати спокійно. Адже без жодних попередніх ознак простір на десятки кілометрів був спустошений. Ударні хвилі, що виходили з периферії, також руйнували навколишнє середовище, що призвело до величезної кількості жертв. В результаті, найближчі великі лікарні, які мали б їх розмістити, також були зрівняні з землею попереднім вибухом.
В умовах такого хаосу хлопець на мить замислився, перш ніж вирішив обрати власний будинок як притулок для дівчини, щоб вона могла перепочити в ньому. У цьому рішенні не повинно бути нічого дивного...... або, принаймні, так хлопець переконував себе.
Хоча в будинку хлопця проживає сім'я з чотирьох осіб, його батьки вже давно не були вдома через відрядження. Тож проблем з відпочинком тут поки що бути не повинно...
"Братику! З тобою все гаразд?"
У цей момент.
Супроводжувані гучним голосом, двері в кімнату енергійно відчинилися.
Придивившись уважніше, ми побачили, що до кімнати вбігла дівчина. Її особливістю було волосся, зібране в один хвіст, і родимка, що нагадувала краплину сльози. Хоча сьогодні мав бути вихідний, вона, мабуть, повернулася з клубних заходів. На ній була чорна матроска, в одній руці вона тримала рюкзак, а в іншій - сумку з бамбуковим мечем.
Вона зробила шалений ривок, щоб повернутися сюди, великі краплі поту стікали з її чола, а плечі тряслися вгору-вниз.
«Мано»
Коли хлопець покликав її на ім'я, він полегшено зітхнув, побачивши, що його молодша сестричка в безпеці.
«......Ех.»
Після того, як вона заспокоїлася, побачивши обличчя хлопця, вираз обличчя його маленької сестри замиготів здивованим відтінком.
Втім, цю реакцію також не можна не зрозуміти.
У кімнаті старшого брата була напівоголена дівчина, навіть якщо це була не вона; будь-хто інший мав би такий самий вираз обличчя.
«З-знаєш, Мано, це ......»
«............»
Мана поперемінно дивилася то на обличчя хлопця, то на обличчя дівчини. Потім, після хвилини мовчання, вона повільно підійшла до хлопця. «Пон!» Вона ніжно поклала руку на його плече.
"...... Усе гаразд. Мана - союзник братика. Давай не будемо поспішати з розкаянням у гріхах які ти вчинив."
«Що ти маєш на увазі!? Усе зовсім не так, нічого з того, що ти уявила не було!»
Він не міг не підвищити голос, щоб перекричати нестерпний крик, але здавалося, що Мана його не чує. Хлопець похитав головою, намагаючись пояснити це непорозуміння.
"І навіть якщо це так! Навіть якщо ти все це неправильно зрозуміла, реакція повинна блуп бути принаймні «Кя, Боатик привів дівчину додому, як неввічливо з мого боку вриватися!». Хіба не так має бути!?"
"Мій братик так би не вчинив! Не жартуй зі своєї молодшої сестри!"
«Ти намагаєшся нав'язати мені свої погляди!»
«А хіба те, що ти сказала раніше, не те ж саме?»
«...... Це зовсім інше.»
«Послухай, це не схоже на те, що ти бачиш і про що ти подумала, гаразд може і схоже, але це все одно не те, про що ти подумала!»
Зіткнувшись з допитом Мани, він відповів, відводячи погляд. У відповідь Мана сердито вдихнула, перш ніж виставити проти хлопця свій улюблений бамбуковий меч зі своєї сумки, Доромару (справжнє ім'я). Коли він поспішно підняв руки в паніці, бамбуковий меч зупинився в кількох сантиметрах від його чола.
"Зізнавайся чесно! Звідки ти її викрав?"
"Агов!? Це непорозуміння! Я привів її сюди лише тому, що вона була сама!"
«А-а-а-а, та те, що ти кажеш, це ж те саме, що й викрадення!»
«Я теж так подумав після того, як зробив це, ааааа!»
Він відповів на крик Мани своїм власним криком. Безумовно, коли на нього натиснули, буквальне значення його правдиве судження просочилося назовні.
"Г-гаразд, послухай як усе було! Ця дівчина була на місці вибуху!"
«...... Га?»
Коли хлопець вигукнув свій заклик до захисту, Мана нарешті послабила хватку бамбукового меча.
«Що, чорт забирай, відбувається?»
"Ось що. Коли мене зачепило вибухом, я знайшов її".
Хлопець коротко описав свою зустріч з дівчиною і уточнив обставини, які привели їх сюди.
Вислухавши, Мана видала звук «хмм......», ніби жестикулюючи в глибокому задумі, тихо дивлячись у бік дівчини.
«Якщо, звичайно, Братик не вдарився головою і не побачив галюцинації, то це точно не ......».
«А, ти все ще розглядаєш можливість моєї брехні.»
«Братик не збрехав би Мані, адже він - Братик Мани».
Коли хлопець вже збирався вимовити речення, Мана відповіла йому виразно...... здавалося, що неможливо визначити, чи вірить ця молодша сестра своєму старшому братові, чи ні.
"У будь-якому випадку, якщо думати, виходячи з цієї передумови, то тут занадто багато ненормальностей. Хто ця дівчинка і чому вона опинилася в такому місці?"
«Х-х-хто зна?... Навіть якщо я запитаю про це...».
Хлопчик відповів із занепокоєним обличчям, і Мана різко сфокусувала свій погляд на дівчині.
"...... Чи може бути, що ця дитина спричинила вибух? Це можливо?"
"Га? Не будь дурненькою, людина ніяк не могла цього зробити!"
«Ачу»
Не помітивши раніше, хлопець і Мана почули звук, що доносився з ліжка.
Здавалося, що дівчинка чхнула. До речі, хоча дівчинка була одягнена в пальто, під ним не було ніякого одягу.
«З тобою все гаразд?»
"Так, що ж ти тепер робитимеш, братику? Нічого не вдієш. Мана принесе якийсь свій одяг, тож, будь ласка, зачекайте."
«......В-ах......»
В той момент.
Коли Мана вже збиралася йти до своєї кімнати, дівчинка пильно дивилася на Ману, шморгаючи носом.
А наступної миті світлові частинки оточили дівчинку, і на її тілі матеріалізувався шкільна форма у вигляді матроски, що мала такий самий дизайн, як і у Мани.
"Що ......?
«Як це....?»
Зіткнувшись з таким надприродним явищем, що відбувалося прямо перед ними, хлопець і Мана подивилися одне на одного з приголомшеним виразом обличчя.
◇
«......Гаах!»
Відчувши сильний удар в живіт, Шідо з силою розплющив очі.
"Ах......! Щ-щ-що відбувається!? Щ-що відбувається!? Напад!?"
Оскільки він не встиг відреагувати на короткий момент, білки його очей закрутилися в тривозі.
Одразу ж він зрозумів, що на його животі стоїть знайома постать.
Через кілька секунд, коли мозок поступово прокидався, Шідо нарешті зрозумів, що з ним сталося.
"А, прокинься. Так не годиться, братику. Ти вже мав би звикнути до цього. Чи не варто тобі приділяти трохи більше уваги таким речам?"
Говорячи це, Которі, яка стояла зверху на Шідо, ніжно провела пальцями по волоссю завя що аному у хвостики білими стрічками.
Здається, Которі знову силоміць розбудила його. Через свою необережність Шідо був трохи здивований, бо такого не траплялося останнім часом.
Озирнувшись, він побачив знайомий вигляд власної кімнати. Так, це була вона. Шідо зараз спав не у лазареті на борту «Фраксінуса», а у власній кімнаті в місті Тенґу.
Трохи відпочивши в лазареті, а потім пообідавши разом з усіма, він повернувся назад на землю.
«Которі......»
«Гей!»
«Угуу»
Которі відштовхується від живота Шідо і граціозно приземляється на підлогу. В той же час, від удару, Шідо випустив короткий крик, коли його тіло скрутилося від болю.
«Ти, ах...... Ти не можеш щоразу будити мене обережніше?»
"Бууу, коли ти так кажеш, це вводить в оману. Виглядає так, наче я накидаюся на братика без попередження. Ні, ні, це не так. Після спроб розбудити тебе належним чином, якщо цей план не спрацьовує, чи не є неминучим наступний крок? Гадаю, у братика виникнуть проблеми, якщо він вирішить, спати і на далі".
«А поки що дозволь мені послухати, що саме ти зробила, щоб розбудити мене?»
«На сходах я ступала топаючи з ще більшою силою, ніж зазвичай».
«...... Такі дії не варте навіть того, щоб визнати його марнотратним побічним продуктом.»
Коли Шідо зітхнув, Которі, здавалося, не помітила сенсу його слів і просто видала вираз «Хе-хе, мене похвалили» разом із сором'язливою посмішкою.
Однак, ніби щось пригадавши, вона звузила очі, перш ніж втупилася прямо в Шідо.
«Що сталося?»
«Ні, мені здалося, що братик бурмоче "Мана", щось про непорозуміння і Шрі-Джаяварденепура-Котте. Що то за сни у тебе такі? І чому там Мана, а не я?!".
"Ні, що це було останнє!? Я це сказав!?"
Він не очікував, що навіть власний голос може зрадити його. Він квапливо намагався пригадати сон, який щойно побачив. Але Шідо нічого не міг пригадати, як би він не намагався відкопати в пам'яті, особливо те останнє слово.
Дивлячись на Шідо в такому спантеличеному стані, Которі розсміялася «ахаха».
Вочевидь, це був лише жарт. Шідо полегшено зітхнув. «...... Ну чесне слово, Котрі, котра зараз година?»
Промовивши це, Шідо потягнувся за смартфоном, що лежав біля ліжка. Яскраве сонячне світло вже виблискувало за вікном. Хоча він і не погоджувався з диким методом пробудження Которі, він точно спав довше, ніж зазвичай.
"......Що, дев'ята година!? Невже уроки реально, вже почалися!"
Втупившись в екран смартфона, Шідо здивовано закліпав очима. Він швидко схопився з ліжка в паніці, плануючи втекти з кімнати.
Однак з його боку Которі раптом схопила його за рукав, перешкоджаючи його просуванню вперед.
"Що таке, Которі?... Тим не менш, тобі теж варто поспішати до школи. Принаймні, щоб встигнути до другого уроку".
«......Хаа.»
Коли Шідо закінчив, Которі важко зітхнула.
Потім, розчаровано похитавши головою з боку в бік, вона витягла з кишені знайому чорну стрічку і вправними рухами перев'язала волосся.
Так Которі змінила свій спосіб мислення. З безневинної дівчинки, яка носила білу стрічку, вона, вдягаючи чорну стрічку, перетворюється на гідного командира <Рататоска>.
"Якого біса ти панікуєш, Шідо? Не може ж бути, що ти збираєшся йти до школи?"
"Звичайно, так. Чи сьогодні вихідний?"
Через те, наскільки хаотичними були дні останнім часом, його пам'ять про тиждень стала дещо ненадійною. Він знову подивився на екран телефону...... Однак це був не якийсь особливий вихідний, а звичайний шкільний день.
Тому Которі ще раз зітхнула, перш ніж продовжити переконувати Шідо.
"Гей, ти ще спиш? Зараз на твою голову полюють... Ні, якщо ти віриш Курумі, то ти вже мав би бути мертвим, так? Навіщо ходити туди, де немає безпеки і де тобі можуть заподіяти шкоду?"
«Ах......»
Почувши ці слова, очі Шідо звузилися.
Все було саме так, як вона сказала. Хоча перевірка часу змусила його тіло рефлекторно поворухнутися, школа не повинна бути пріоритетом під час цієї надзвичайної ситуації.
«Вибач…, але».
Проте залишалося одне питання. Незважаючи на повну згоду, Шідо все ще турбувало одне питання, яке залишилося в школі.
"Курумі може бути там. Якщо це так, то я мушу йти."
Саме так. Безумовно, Шідо був мішенню великої організації під назвою ДІЕМ, і тому він не міг діяти легковажно.
Але в той самий час Шідо намагався завоювати Курумі.
Більше того, Шідо досі не зміг сказати Курумі жодного слова вдячності. Якщо Курумі прийшла до школи, щоб побачитися з ним, він не міг цього проігнорувати.
Которі, яка, здавалося, розуміла почуття Шідо, зітхнула і кивнула головою на знак визнання.
"Так, я теж це усвідомлюю. Зі свого боку, ми не можемо сидіти склавши руки у справі Курумі. Вже зараз до школи з «Фраксінуса» відправили кілька автоматичних камер. Якщо вони зафіксують появу Курумі, то я дозволю іти для контакту. Звісно, щоб уникнути ризику, тебе доставлять до школи прямо з <Фраксінуса>".
"О, дуже дякую".
Сказавши це, Шідо опустив голову, щоб вклонитися Которі. Которі ніяково почухала щоку, сором'язливо відводячи очі.
Однак наступної миті
«Божечки, Божечки, як приємно, що ти докладаєш стільки зусиль заради мене».
«Ха!»
«Що?»
Раптом з правого боку пролунав несподіваний голос, від чого Шідо і Которі одночасно обернулися до джерела голосу.
Невідомо, як довго, але вони обоє побачили постать дівчини, що з'явилася звідти.
З блискучим чорним волоссям і порцеляново-білою шкірою, її ноги до колін були занурені в тінь, що застигла біля ліжка.
«...... Курумі!?»
Її обличчя ніколи не можна було впізнати. У приголомшеному стані Шідо мимоволі вигукнув її ім'я.
Ні, це було не зовсім правильно. Шідо стояв, затамувавши подих, дивлячись, як її постать повільно виринає з тіні.
Це була Токісакі Курумі. У цьому не було жодних сумнівів. Однак Курумі, яка зараз стояла перед ними обома, замість звичної зачіски носила прикрасу у вигляді троянди на волоссі. А її одяг нагадував стиль готичної Лоліти, але найбільше виділялося її ліве око яке було прикрите медичною пов'язкою.
Йому були добре знайомі ці особливі зовнішні характеристики. Це була Курумі, яку він зустрів під час подорожі у світ 5-річної давнини, а також клон, який кілька днів тому розповів йому правду про Курумі.
«Уфуфу, вітаю, Шідо, Которі.»
Повністю вийшовши з тіні, готична лоліта Курумі елегантно підняла поділ спідниці для невеликого реверансу вперед.
Однак, навіть отримавши таке уважне привітання, Которі анітрохи не послабила своєї пильності. Вона розтулила губи, щоб заговорити, і спрямувала свій погляд на цю дівчину на тлі сильного напруження.
"Доброго ранку, Курумі. Як же гарно ти вдяглася сьогодні"
"Уфуфу, ти вмієш робити компліменти, Которі. Як і годиться молодшій сестрі Шідо, хоч і не кровній".
Курумі витончено посміхнулася. Зіткнувшись з цим компліментом, Которі почала відчувати легке роздратування.
"...... Слухай а ти не чула про таку річ як етикет? Не можна без дозволу вриватися в чужий дім".
«Божечки, Божечки, це дійсно було досить грубо».
У відповідь на слова Которі Курумі схилила голову на знак вибачення. Однак одразу після цього Курумі випустила чарівну посмішку, перш ніж продовжити.
«Я можу повідомити вам дві важливі речі, щоб загладити свою провину, можете пийняти їх як вибачення».
«...... Важливу інформацію?»
Коли Которі здивовано звузила брови, Курумі відповіла «так, так», погладжуючи пальцями по губах у блискучому жесті.
Потім вона тихо промовила свої слова, пильно дивлячись на Шідо та Которі.
«20 лютого, через 4 дні після сьогоднішнього дня, ДІЕМ мобілізує всі свої сили для вбивства Шідо».
Почувши цей, він відчув почуття надмірного відчаю.
«.................. Що?»
Не було схоже на те, що він не зрозумів значення цих слів. Однак Шідо був ошелешений раптовим повідомленням про плани його вбивства.
«...... Що ти маєш на увазі?»
По щоці Которі виступили краплини поту, але вона не зводила очей з Курумі. Тим часом Курумі опустила очі донизу, перш ніж продовжити говорити.
"Що відбувається, навіть якщо ти запитуєш про це, це означає лише те, що це означає. Як провідний світовий виробник Ріалайзерів, організація володіє силою найсильніших у світі магів, розумовими здібностями всезнаючого Короля Демонів, десятками тисяч автоматичних ляльок і незліченною кількістю Псевдо-духів. І все це вони мобілізують заради того, щоб убити одну-єдину людину".
«Що?»
Шідо буквально втратив дар мови.
Безумовно, ДІЕМ досі мав на меті життя Шідо, і, за словами Курумі, вони вже неодноразово вбивали його.
Однак, це було не більше, ніж просто вбивство, яке відбулося в той час, коли їхня сторона не була до цього готова.
Однак те, що Курумі щойно описала, було демонстрацією переважної сили, спрямованої на знищення ворога - з таким описом це заслуговує на те, щоб називатися війною. Ні, якби Курумі щойно не надала цю інформацію, Шідо, ймовірно, був би вбитий без жодного опору. З огляду на це, точніше було б назвати це одностороннім вбивством.
«...і?»
Оскільки Шідо був повністю не в змозі говорити, Которі схрестила руки з похмурим виразом обличчя, перш ніж втрутитися.
"З якої радості ти потрудилася передати є нам таку важливу інформацію? Чого ти прагнеш?"
"Божечки, Божечки. Які серйозні підозри, Которі. Я лише турбуюся про безпеку Шідо."
«Хмм......»
Которі звузила очі, дивлячись на Готичну Курумі, намагаючись з'ясувати її справжні мотиви.
Зіткнувшись з підозрою, яку випромінювала Которі, Курумі видавила з себе гірку посмішку.
«Здається, Которі дещо не так зрозуміла».
«...... Непорозуміння?»
«Так, так.»
Готична Курумі кивнула головою, продовжуючи говорити дещо штучним тоном, наче репетирувала п'єсу.
"Та "я", яка зараз тут, є двійником, а та "я", яку ви називаєте справжньою Токісакі Курумі, цього не знає. Я вирішила розкрити цю інформацію на власний розсуд".
«Що?»
«Що ти сказала?»
Обличчя Шідо та Которі почервоніли, а на їхніх обличчях з'явився спантеличений вираз. Це було природно, адже готична Курумі, що стояла перед ними, була часовим клоном, зробленим з минулої Курумі. Взагалі, вони повинні були бути авангардом, який рухається відповідно до інструкцій оригінальної Курумі.
Курумі з пов'язкою на очах, яку, здавалося, реакція обох трохи розвеселила, злегка повернула обличчя до них, перш ніж продовжити говорити.
"Я маю намір розібратися з цією справою самостійно. Повторюватиму і повторюватиму все так багато разів скільки потрібно, щоб забезпечити майбутнє, в якому Шідо виживе."
«......»
"Однак мої дії стали відомі ворогу. Тому ця тотальна війна, ця битва за абсолютне знищення, яка відбудеться. Стратегія ДІЕМ полягає не лише в тому, щоб убити Шідо, але й розбити прагнення мене, яка володіє силою перетинати час. Несподівана засідка, хитрий і зловмисний план, тривіальна тактика, яку неможливо підірвати, буря зі сталевими кулаками. Deus. Ex. Machina, ім'я, що відповідає концепції бога машини, домінуючої військової тактики на шаховій дошці, яка насильно веде історію до її кінця".
«Зрозуміло.»
Після повного порожнього такту Которі заговорила, щоб порушити тишу.
"Тобто ти прийшла сюди, щоб сказати Шідо, щоб він сховався......, чи не так? Нехай <Рататоск> захищає Шідо, поки ви, Курумі, йдете битися."
Коли Которі закінчила, готична Курумі поклала палець на підборіддя і вимовила «ах, добре», ніби замислившись над чимось.
«Я буду дуже вдячна, якщо ти це зробиш, але сама по собі ця відповідь не є правильною».
"......? Тоді навіщо ти говориш нам це за спиною справжньої Курумі?"
запитала Которі, насупившись, і у готичної Курумі з'явилася пустотлива посмішка.
"Причина проста. Незважаючи на те, що я роблю все, що в моїх силах, Шідо навіть не знає, що скільки сил я доклала, щоб захистити його".
Сказавши це, вона кокетливо підморгнула Шідо. Дещо здивований, Шідо відповів їй кривою посмішкою.
«......От і все.»
"Що ж, краще бути чесним, аніж вигадувати безглузді відмовки. Якби справжня Курумі була такою, як ти, це б дуже допомогло".
Коли Которі схрестила руки і викинула дещо різкі слова готична, Курумі хіхікнулп, наче це було кумедно.
"Уфуфуфуфу. Я прошу вибачення. Я дуже вперта людина. Але бажання захистити Шідо щире. Будь ласка, зрозумій хоча б це."
«Хмм...... після таких слів я можу не хвилюватися, що ти спробуєш захопити силу Шідо за нашою спиною?»
«...... Уфуфу.»
Після цих слів Которі, готична Курумі не стала виправдовуватися, а лише тихо посміхнулася.
Згодом, погойдуючи спідницею, вона швидко відступила в куток.
"Ну що ж, моя мета тут виконана. Будь ласка постарайся залишитися живим для мене, Шідо".
Сказавши це, Курумі повільно впала у власну тінь, продовжуючи занурюватися все глибше всередину.
«Курумі!»
Перед тим, як готична Курумі повністю зникла, Шідо поспішно вигукнув з-за її спини.
«Так? Що ти хочеш сказати, Шідо?»
Готична Курумі, яка вийшла з тіні до пояса, обернулася, щоб відповісти на оклик. Вона була майже схожа на дівчину, що купається в озері...... ну, а той факт, що озеро було непроглядно чорного кольору, надавав легкого зловісного відчуття.
Він прочистив горло, дивлячись прямо в очі Курумі.
"Дякую, що прийшла сюди, щоб повідомити мені про це. Якщо можливо, можеш також передати Курумі повідомлення від мене? "Дякую. Це завдяки тобі я все ще живий. Мені дуже шкода, що я не міг висловити свою вдячність раніше. Я також чув про те, що ти зараз намагаєшся зробити. Я не можу віддячити тобі за те, що ти мене захищаєш. Але..."
Шідо загострив свій погляд, і в його грудях спалахнула рішучість, перш ніж він продовжив говорити.
"Хоч мені і шкода, але я все ще залишаюся чоловіком, тому не можу прийняти твою допомогу. Тож після того, як я акуратно вирішу питання з ДІЕМ, я обов'язково знову постану перед тобою, щоб запечатати твою силу... Ні, не так".
Шідо на мить заплющив повіки, а потім раптово розплющив їх знову.
"Цього разу я вкраду твій поцілунок. Будь готова до цього, моя люба".
Одразу після цього він відчув сильне збентеження від того, що сказав це.
«............»
Кілька секунд Курумі з пов'язкою на очах могла лише невидющим поглядом дивитися на Шідо.
«......У-фуфу.»
Нарешті, дійшло до того, що вона більше не могла стримувати сміх.
"Ахахахахахахахаха! Так ось в чому причина ...... яке ж чудесне послання. "Я" справді дуже везуча дівчина".
Посміявшись ще трохи, готична Курумі нарешті змогла заспокоїтись, витираючи сльози на очах.
"...... Однак, це справді дуже суворе прохання, Шідо. Як вже було сказано раніше, я прийшла сюди потай від себе. Передати це послання було б рівнозначно зізнанню в свавільному вчинку, зробленому з власної ініціативи без попереднього наказу. А неслухняні кінцівки, які рухаються на власний розсуд, повинні бути відсічені. Ти хочеш, щоб я померла?"
«Ах......»
Почувши це, Шідо злякано розширив очі.
Так само точно, як вона вимовила ці слова, він панічно опустив голову вниз, вибачаючись
«Вибач, я не хотів, щоб все так вийшло......»
"Так, так. Я не думаю, що така добра людина, як Шідо, зміг би подумати про щось подібне".
"Однак, хоча це життя і незначне, воно, безсумнівно, розлетиться на друзки, якщо станеться випадок необачної поведінки. Хоча, на жаль, я не можу гарантувати, що донесу цю думку до тебе".
«......Ун, це була моя помилка.»
Коли Шідо закінчив говорити, Курумі з пов'язкою на оці обернулася і почала хіхікати.
"Ахаха. Справді який де ти зухвалий... Дуже шкода, але я не берусь обіцяти, що донесу твої слова."
Приємно промовивши ці слова від щирого серця, готична Курумі зникла в тіні.
«............»
«............»
Невдовзі в кімнаті запанувала тиша.
Шідо та Которі замислилися, дивлячись на те місце, куди зникла готична Курумі.
«...... Слухай, Которі.»
«...... Так.»
Щойно Шідо відкрив рота, як Которі швидко відповіла, ніби передбачаючи реакцію.
"Все так, як ти сказав, Шідо. Було б ганьбою для репутації <Рататоска>, якби ми залишили все на одного Духа".
Потім Которі дістала з кишені один Чупа-Чупс, покрутила його пальцем, перш ніж кинути до рота.
«Курумі, ДІЕМ, давай покажемо їм нашу методику ведення справ».
◇
«............»
Сидячи на лавці в довгій частині повітряного корабля <Фраксінус>, Рейне мовчки дивилася на небо.
Саме так, це було небо. Замість того, щоб використовувати матеріали, призначені для будівництва стін, зона відпочинку була перекрита загартованим склом з високим ступенем прозорості. В результаті, блакитне небо з димкими хмарами та мерехтливими променями сонця відбивалося на кораблі.
Цей повітряний корабель, керований Ріалайзером, покладався на добровільну територію, щоб захистити корпус корабля. Важливість бронезахисту була меншою порівняно з більш традиційним військовим кораблем. Тому, навіть якщо це коштувало певної бойової сили, розглядалася можливість розміщення Духів протягом тривалого часу в разі надзвичайної ситуації. Тому на кораблі були облаштовані зони відпочинку, такі як зручна лаунж-зона та інші розважальні зони.
...... Хоча це було зроблено з розумних мотивів, зрештою це було передбачено, тому що Которі та Еліот Вудман полюбляли гратися в таких розважальних приміщеннях.
Тим не менш, це не було автоматично погано. По-перше, повітряні військові кораблі та ріалайзери спочатку не могли існувати в цьому світі.
Примарний пристрій маніфестації ріалайзер, який був поза людським розумінням, з'явився завдяки існуванню Духів.
Таким чином, надання такого простору для Духів було б цілком виправданим. І справді, Духи, які завітали сюди після реконструкції <Фраксінуса>, були дуже схвильовані, побачивши цю сцену.
«......Фуу».
Крім того, не було схоже, що Рейне теж не подобалося це місце.
Вона тихо зітхнула, спершись на лавку і дивлячись на небо.
Потім вона дістала з кишені своєї форми <Рататоска> плюшевого ведмедика і обома руками підняла його високо-високо в повітря.
“…………”
Потім вона почала уважно розглядати маленького ведмедика на тлі неба.
Плюшевий ведмедик витримав випробування часом. Хоча його стиль все ще був дуже милим, через сліди швів на тілі він нагадував зомбі або чудовисько Франкенштейна.
«......Один залишився, ні.......два».
тихо пробурмотіла Рейне.
Одразу після її шепоту пристрій зв'язку в кишені видав легку вібрацію.
«......Ун».
Рейне випросталася і витягла з нагрудної кишені плюшевого ведмедика з пристроєм зв'язку. І одразу ж після натискання на кнопку виклику почула знайомий голос.
"──! А, офіцер-аналітик Мурасаме. Це Шіізакі".
Це був голос одного з членів екіпажу на борту «Фраксінуса», Шіізакі. У тоні її голосу можна було почути легкий ступінь напруження і тривоги. Здавалося, що щось сталося.
«......Ум, що сталося?»
"Надзвичайна ситуація, будь ласка, пройдіть до кімнати для брифінгів. Сьогодні вранці Токісакі Курумі з'явилася перед Командором і Шідо й повідомила їм, що ДІЕМ готує тотальну атаку. Нашим наступним кроком буде проведення конференції для планування контрзаходів ......"
«.......Фуму.»
Рейне підняла брову, погладжуючи підборіддя іншою рукою.
Тотальна атака ДІЕМ. Така можливість не виходила за рамки їхніх очікувань. Лідер ДІЕМ Айзек Весткотт мав у своїх руках Короля Демонів «Вельзевула». Це було лише питанням часу, коли вони розгадають таємні маневри Курумі з стрибками назад у часі.
«...... Зрозуміла, я прямую туди.»
«А, дякую.»
Закінчивши розмову з Шіізакі, Рейне натиснула кнопку завершення дзвінка.
Потім, поклавши пристрій зв'язку назад до кишені, вона підвелася з шезлонга.
«...... Вже йде, маг».
Рейне вимовила це дуже тихо, а потім важко зітхнула.
◇
У конференц-залі на борту <Фраксінуса> було кілька фігур.
У центрі кімнати стояв великий круглий стіл, за яким головував командир Которі. Зліва від нього, один за одним, сиділи Шідо, Тока та інші Духи. З протилежного боку сиділи Каннадзукі, Рейне та інші члени екіпажу <Фраксінуса>.
У центрі кімнати в усіх напрямках були вивішені літери, що складали ім'я Марія.
Которі попросила всіх прийти сюди, щоб обговорити контрзаходи проти ДІЕМ.
Хоча Шідо і Которі спочатку не хотіли втягувати Духів у цю справу, але ситуація була настільки жахливою, що вони не могли навіть висловити таку думку. Зрештою, ДІЕМ мав намір використати всю свою силу, щоб убити Шідо. Зважаючи на їхню меншу чисельність, <Рататоск> не міг не рахувати Духів своєю бойовою силою. А головне, якби вони провели таку конференцію без відома Духів, їхній психічний стан, швидше за все, був би дестабілізований.
У минулому існувала можливість вивести Духів з конфлікту шляхом приховування інформації...... Однак існування Духа, відомого як Тобіічі Орігамі, зробило це невизначено складнішим. Навіть для <Рататоска> було б неможливо через її надлюдський інстинкт і технологічні можливості підслуховувати кожну розмову з-за лаштунків.
В результаті було офіційно оголошено про зустріч. Оглянувши всіх присутніх по колу, Которі поступово підвелася зі свого місця.
«Дякую всім, що зібралися тут».
Коли чистий звук голосу Которі пролунав у конференц-залі, всі звернули свою увагу в її бік.
"Я думаю, що всі присутні вже чули цю історію. Сьогодні вранці перед нами з'явилася Курумі, залишивши інформацію про те, що «ДІЕМ індастріз» планує широкомасштабну атаку. Їхньою метою є інверсія Духів через вбивство Шідо".
“……”
Вислухавши Которі, всі Духи та члени екіпажу глибоко зітхнули.
"Звичайно, ймовірність того, що Курумі збрехала, не дорівнює нулю, але з огляду на ситуацію, що склалася, достовірність цієї інформації не є низькою. Що стосується <Рататоска>, ми не можемо зволікати зі створенням контрзаходів якомога швидше. Маріє."
«Так.»
У відповідь на команду Которі через динаміки, встановлені по всій кімнаті, пролунав чистий голос молодої дівчини. Це був керуючий ШІ «Фраксінуса» - Марія.
"Перший варіант, який можна розглянути - це уникнути атаки ДІЕМ і евакуювати Шідо та Духів у безпечне місце. Оскільки <Рататоск> має бази по всьому світу, альтернативних місць не повинно бракувати. Однак..."
"Так, у противника є всезнаючий Король Демонів <Вельзевул>. Навіть якщо він не міг продемонструвати всі свої можливості через перешкоди Нії, якщо він зосередиться виключно на місцезнаходженні Шідо, він все одно зможе нас знайти."
"Точно, той злодюжка справді поцупив Короля Демонів. Якби хтось був трохи твердішим, ситуація не обернулася б таким чином".
Слова Марії змішалися з легким зітханням. Вони були сповнені людського тепла, яке йшло прямо врозріз із надмірною обчислювальною потужністю видатної програми штучного інтелекту. Незважаючи на те, що на екрані миготіли лише літери, здавалося, що дівчина говорила, знизуючи плечима.
«Гей, гей, ну вибачте, мені дуже шкода».
Це була Нія, яка роздратовано насупилася. Спочатку Король Демонів Вескотта <Вельзевул> був частиною Янгола Нії <Разіеля>.
Само собою зрозуміло, що його було викрадено через підступні дії ДІЕМ, і не слід звинувачувати в цьому Нію в будь-яких неправомірних діях чи недбалості з її боку.
Хоча всі вже знали про це......, але чомусь Марія розмовляла з Нією в особливо різкій формі. Нія, яку спочатку вразила така реакція, поступово опанувала себе і, звузивши очі, затріпотіла рукою в повітрі.
"Ну, навіть якщо так багато сказати, нічого не зміниться. Давай поговоримо більш конструктивно і зосередимося на основній темі".
Попросивши Марію змінити тему розмови, Нія висолопила язика, видаючи звук «бла-бла!», як дитина молодших класів.
Незважаючи на те, що Марія виглядала трохи розчарованою, вона, можливо, відчувала, що подальша суперечка означала б зниження її розумового рівня, тому вона продовжувала, як ні в чому не бувало.
«Оскільки стратегія переховування неефективна, залишається два кроки».
«Один з них - це переговори.»
«......Ну, це не дуже реалістично».
Зіткнувшись з тим, що сказала Марія, Шідо відповів, і піт стік по його обличчю. Всі Духи також синхронно кивнули головами.
Що ж, з цим, звичайно, нічого не можна було вдіяти. Противник був природним ворогом Духів, який вже не раз піднімав на них свій клинок. Тим паче, що їхня мета - вбити Шідо і інвертувати Духів, щоб заволодіти Кристалами Сефіри Духів. Таким чином, не було ніякої ймовірності переговорів з <Рататоском>, який був націлений на захист Духів.
«Муу, кажучи це так».
Погладжуючи підборіддя, Тока промовила це, а Которі твердо кивнула на знак згоди.
«Так, залишається тільки один варіант, а саме: перемогти ДІЕМ».
«......!»
Почувши слова Которі, зал для брифінгів наповнився раптовим вибухом напруги.
У момент, коли було зроблено попередження про напад з боку ДІЕМ.
Потім, коли нас покликали до цієї кімнати.
Цей вибір вже деякий час кружляв у голові кожного з нас.
Однак, коли Которі, як командир, чітко заявив про це, всі невизначені очікування, роздуми, ймовірності були затьмарені єдиним фактом, втіленим у реальність.
"Звичайно, я розумію, що це непросте завдання. Хоча наша сторона має трохи кращі показники в ефективності Ріалайзерів, інша сторона володіє приблизно в десять разів більшою кількістю магів, ніж ми. Коли додаються <Бандершнауцери> і <Нібельколь>, важко уявити, наскільки збільшується розрив. Якщо всі вони просуватимуться до своєї мети, не переймаючись супутніми втратами чи соціальним скандалом, їх буде важко зупинити".
«............»
Захоплені моментом, всі стояли, затамувавши подих. Однак Которі не звинувачувала їх за це. Навпаки, вона кивнула головою на знак співчуття.
"Однак ми повинні боротися. Хоча рішення про атаку є раптовим, ворог вже неодноразово намагався відрізати нам шлях до відступу. Результатом цього було понад 200 смертей Шідо".
«Муу......»
Коли Тока стиснула губи, інші Духи також набрали суворого виразу обличчя.
"Якби не Курумі, наша історія вже закінчилася б найгіршим кінцем - смертю Шідо. А тепер ворог має намір взяти наступну перемогу, також здолавши Курумі. Можливо, Курумі не вдасться переробити світ, коли наступного разу помре Шідо. У нас немає іншого вибору, окрім як перейти в наступ, здобути завтрашній день власними руками".
"Саме так. Добре сказано, командире Іцука."
Раптом.
Коли Которі була посеред своєї палкої промови, з динаміків почувся несподіваний голос.
Це не був голос Марії. Низький реверберативний звук, без сумніву, належав старшому чоловікові.
«Ах......»
Поглянувши на монітор у центрі круглого столу, Которі здивовано розширила очі.
Від того ж погляду Шідо також здивовано почервонів.
Досі на екрані відображалися лише слова, що складали слово «Марія», але тепер на ньому з'явилося ще й зображення старого чоло в окулярах.
«Пане Вудман!»
Шідо не міг не вигукнути це ім'я. Так і є: ця людина була керівником <Рататоска> і головою Круглого столу, самим Еліотом Вудманом.
" Вітаю, давно не бачилися. Вибачте, що не міг зв'язатися з вами до цього часу".
"Ні, не кажіть так. Ваше здоров'я покращилося?"
"А, вже все добре. Схоже, я змусив вас похвилюватися."
Вудман посміхнувся і підняв окуляри вгору, ніби бажаючи змінити тему розмови.
"Що ж, хоча я теж хотів би неквапливо поспілкуватися, але, здається, поточна справа не дозволяє цього зробити. Я приблизно уявляю собі ситуацію. Зрозуміло, що ми маємо намір надати якомога більше найсучасніших технологій <Рататоска>. Однак абсолютну кількість ворога не можна перевершити. Якщо виникне прямий конфлікт, ми зрештою зазнаємо поразки".
«Це......»
Почувши це, Шідо відчув бажання прикусити власну губу.
Але незабаром Вудман продовжив говорити.
«Однак, »ДІЕМ індастріз" - це організація, яка повністю керується харизмою Айзека Вескотта та виконавчою владою Еллен Мейзерс. Іншими словами, якщо ми приберемо їх обох, незалежно від того, скільки магів чи автоматичних ляльок залишиться, це вже не буде великою проблемою. Його організація занадто розрослася, вона більше не є міцним монолітом. Якщо ці двоє людей зникнуть, антиопозиційна партія всередині компанії може зачистити решту".
«......!»
Почувши слова Вудмана, Шідо перехопило подих.
Однак він швидко зрозумів, що це все одно було надзвичайно складним завданням для початку.
У будь-якому разі, супротивником була людина, яка здобула владу короля демонів і найсильніший у світі маг. У випадку з першим, він також був захищений міріадами юнітів <Бандершнауцерів> і <Нібельколів>, що робило навіть створення прямого протистояння надзвичайно складним. Хоча ціль була звужена, метод боротьби з переважаючими силами ворога не змінився.
Однак, в той момент.
"Зрозуміло. Тоді, можливо, варто спробувати це".
З динаміка голос Марії пролунав луною в кімнаті для брифінгів.
«Агов?»
"Маріє? Що ти маєш на увазі?"
здивованим тоном запитала Которі, і Марія відповіла без жодної паузи.
"Не даватиму хибних надій, бо вагомих доказів у мене немає — лише мала ймовірність. Я не впевнена, чи вийде".
"Не ходи довкола. Кажи про що ти думаєш?"
промовила Которі, занепокоєно постукуючи пальцями по круглому столу. Тоді Марія відповіла голосом, який звучав так, ніби вона глибоко зітхнула.
«Якщо це правда, можливо, вдасться нейтралізувати <Нібельколь>».
"......!? Що?"
Почувши слова Марії, Шідо не втримався і випустив крик з горла.
Звичайно, Шідо був не єдиним, хто дав таку реакцію. Духи та члени екіпажу здивовано підняли очі.
Однак серед них була одна людина, яка змінила вираз обличчя.
«Це справді правда, Маріє?»
стриманий голос Оріґамі пролунав крізь гамір приголомшеного натовпу. У відповідь на це Марія відповіла з гучномовця.
"Угу, це правда. Хоча я не впевнена, що це можна реалізувати, включивши цей пункт до них, але..."
"Цього достатньо, враховуючи поточну ситуацію. Якщо все піде добре, можливо, я знайду рішення для решти".
«......!»
Усі втупилися в Оріґамі. Шідо, не будучи винятком, також звернув свій погляд у тому ж напрямку.
"Оріґамі? Що ти щойно сказала ......?"
На запитання Шідо, Оріґамі підклала руку під підборіддя, ніби глибоко замислившись, і продовжила говорити.
"Безумовно, буде важко досягти цієї мети. Однак, якщо Марія здатна перешкодити <Нібельколь>, то я маю ідею, як впоратися з <Бандершнауцерами>".
"Що ти сказала ......!?"
Поки Которі задавала питання здивованими очима, Оріґамі злегка кивнула, перш ніж відкрити рота, щоб заговорити.
"<Бандершнауцери> - це дуже нова зброя навіть для ДІЕМ. Хоча концепція існує вже деякий час, але досі не було пристрою для її реалізації, який би мав достатню продуктивність, щоб втілити цю амбіцію".
"......! Ось воно, <Ешкроф-β>! Вони повинні покладатися на цей надпотужний Ріалайзер, щоб досягти такого результату!"
Це Мана відреагувала на слова Оріґамі. Вона перебільшено заплескала в долоні, а потім приклала пальці до чола, щоб ще більше замислитися над сказаним.
<Ешкрофт -β. Шідо подумав, що це ім'я звучить знайомо. Він смутно пригадав, що Которі якось говорила, що ДІЕМ створили новий Ріалайзер, який значно скоротив технологічний розрив між <Рататоском> і ДІЕМ.
Проте він так і не зрозумів, про що думають Оріґамі та Мана. Шідо нахилив голову, поки це питання промайнуло в його голові.
"С-секунду. Що не так з цим Ріалайзером?"
"Саме так. Тільки ви двоє розумієте зараз, будь ласка, поясніть. І Марія теж. Що саме ми можемо зробити, щоб послабити <Нібельколь>?"
Побачивши спантеличений вираз обличчя Которі, на краю екрану, де проектувався Вудман, засвітилися символи, що складали слово «МАРІЯ».
"Так, я зараз поясню. По-перше, <Нібельколь> - це псевдо-форма життя, створена за технологією ДІЕМ і складається переважно з сили <Вельзевула>. Якщо припустити, що це так..."
"......! Стій, стій! Зачекайте секунду!"
Щойно Марія збиралася представити основний фокус своєї дисертації, як вона різко зупинилася, бо Нія в паніці перебила її.
«Ніа?»
"Що відбувається? Навіть якщо ти в минулому житті була свинею, будь ласка, припини видавати різкі дивні звуки".
Марія випустила слабке, але також дошкульне зауваження.
Однак Нія не виказала ані найменшого душевного потрясіння чи роздратування. Навпаки, вона зберегла серйозний вираз обличчя, помахуючи пальцем.
«Орірін, Маночі та двомірна героїня з еччі симулятора побачень, чи можемо ми припинити цю дискусію на цьому?»
«Чому?»
«Це небезпечно, коли ми, ось так обмінюємося інформацією».
"Перш за все, я б хотіла отримати пояснення, що означає це прізвище. Залежно від відповіді, я скину тебе з корабля".
Коли Оріґамі та Мана спантеличено подивилися на Нію, літери, що складали слово «МАРІЯ» на екрані, почали несамовито блимати, ніби висловлюючи її гнів.
У відповідь на їхні погляди Нія знизала плечима, продовжуючи свою пустотливу манеру розмови.
"Ну, як ви думаєте, хто найбільше в світі хоче знати про нашу стратегію?"
«......?»
Шідо був спантеличений тим, що Нія щойно сказала:
"! Ах......"
Однак, як тільки він усвідомив значення цих слів, його плечі почали тремтіти.
Оріґамі та інші, мабуть, теж це помітили. Кожен з них по-різному відреагував на це: від злегка насуплених брів до стиснутих губ.
Так і є. Представити їхню стратегію тут було б синонімом того, що Весткотт міг би пізніше шукати цю інформацію через <Вельзевула>.
Судячи з реакції присутніх, її наміри були передані належним чином, Нія кивнула головою.
"Ось така ситуація. Звичайно, я застосувала глушіння, щоб запобігти миттєвому отриманню інформації від «Вельзевула», але не виключено, що загроза все ще залишається. Якщо ми хочемо отримати перевагу в бою, то краще навіть не розмовляти зі своїми союзниками, поки війна не почнеться".
«............»
Хоча Нія говорила розслабленим тоном, на обличчях у всіх була однакова ступінь напруженості.
Звичайно, можливо, ворог міг навіть підслуховувати поточну конференцію.
Незважаючи на те, що всі подумки знали про це, все одно не було відповідного відчуття реалізму. «Ми не можемо обговорювати стратегію на військовій нараді». Це було схоже на намагання тягнути віз попереду коня.
Намагаючись розрядити напружену атмосферу, Нія продовжувала говорити з ентузіазмом.
"Ну, я думаю, що це не така проста річ, яку можна зробити легко. Але я сподіваюся, що наша прекрасна пані ШІ зможе впоратися з чимось такого рівня, чи не так?"
За звичкою, Нія відповіла, анітрохи не приховуючи свого саркастичного тону.
«............»
Марія на мить замовкла, перш ніж аудіофайл випустив урочисте «ха», що звучало як зітхання.
«...... Хоча це трохи прикро, але це правда, що ти врятувала нас від потенційної шкоди, Ніа».
"Ахаха! Молодець, що визнала це! Смирення - це чеснота, бездушна робоко-чян?"
"...... До речі, Ніа. Не могла б ти доторкнутися до моєі консолі."
«Га? Ось так?»
Дотримуючись інструкцій Марії, Нія поклала руку на консоль.
Наступної миті, супроводжувана тріском електричної іскри, Нія підстрибнула в повітря на місці, наче мультиплікаційний персонаж.
«Гя!?»
Здавалося, що по консолі пробіг легкий струм. Зі сльозами на очах Ніа повільно видихала на ліву руку, намагаючись її охолодити.
"Що ти робиш! Така твоя вдячність після того, як тобі вказали на твою помилку, зовсім не по-дорослому!"
"Не розумію, про що ти. Я визнала свою помилку і подякувала тобі за зауваження. Удар струмом – нагорода за чергове прізвисько".
"Ува! Базіка! Ти королева базікання!"
Незважаючи на те, що Нія продовжувала скаржитися, Марія вирішила більше не звертати на неї уваги. Хоча на екрані було лише 5 англійських літер, здавалося, що вони показували дівчину з похмурим обличчям.
Спостерігаючи за такою взаємодією, Которі могла лише безпорадно знизувати плечима.
«У всякому разі, що стосується стратегії, то все так, як сказала Нія».
"Якщо ми будемо обговорювати деталі тут, ворог зможе знайти відповідні контрзаходи. Оріґамі, Мано, вибачте, але, будь ласка, розробляйте плани щодо <Бандершнауцерів> самостійно. Наразі ми також вчинимо з інформацією про контрзаходи Марії щодо <Нібельколь> повідомивши їх безпосередньо перед початком війни".
«Зрозуміло.»
«Що ж, іншого способу впоратися з цим немає».
Оріґамі та Мана кивнули на знак згоди, Которі відповіла тим же, перш ніж переключити увагу на екран, що показував Вудмана.
"Здається, це все. Пане Вудман, чи все гаразд?"
"Ах. Я ціную вашу спокійну відповідь. Дозвольте мені також зробити все, що в моїх силах. Будь ласка, чекайте з нетерпінням. Мені справді шкода, що я не мав змоги поспілкуватися з усіма протягом деякого часу".
Оскільки Вудман відповів у жартівливій манері, його слова, здавалося, мали пом'якшувальний вплив на вираз обличчя Которі та інших.
◇
«Хочеш щось сказати на своє виправдання?»
холодно промовила Курумі, націлюючи дуло короткого пістолета на клона.
«Божечки, божечки, я не розумію, про що ти питаєш?»
Клон перевів погляд кудись в інше місце, хоча пістолет все ще був спрямований на неї. Навмисно тупа і безглузда манера відповіді змусила кровоносні судини виступити на лобі Курумі.
Хоча це був клон, людина з пістолетом, націленим на неї, була не зовсім такою, як Курумі.
Точніше, хоча вони мали однакове тіло та обличчя, її зачіска та вибір одягу відрізнялися від зачіски Курумі.
Готична сукня в стилі Лоліти, прикрашена орнаментом з троянд у волоссі і стильною пов'язка на лівому оці - це була Курумі п'ятирічної давнини, яка через різні обставини має дещо складну психіку.
Хоча це був клон з історією багатьох проблемних вчинків, здавалося, що і цього разу він продовжував діяти з приватними намірами.
Курумі вирівняла дуло біля підборіддя, одночасно видаючи розчарований стогін з горла.
"Будь ласка, не прикидайся дурочкою. Інша "Я" вже повідомила про це. Я чула, що ти розповіла Шідо та Которі про напад ДІЕМ".
"Інша "Я". Ах, яка досада — вже й собі довіряти не можна.Як сумно, аж плакати хочеться."
«Я не думала, що пхикання буде тактикою, яку "Я" використає».
Коли Курумі звузила свій погляд, закінчуючи говорити, готична Курумі висолопила язика, щоб ще раз надзвичайно роздратувати нерви Курумі.
Незалежно від того, чи помітила вона її реакцію, чи ні, готична Курумі продовжувала говорити тим самим чесним тоном.
"Тим не менш, я щиро не розумію, невже повідомити Шідо - жахливий вчинок?"
"...... Якщо вже на те пішло, то я мала намір повідомити його пізніше через іншого клона. Донесши, що він став мішенню ДІЕМ".
Дівчина в чорній сукні відразу засяяла. Її тріумфуюче обличчя так і говорило: «Ну ось бачиш!»
Курумі пронизала ту поглядом, не прибираючи пістолет:
Але Курумі загострила свій погляд, все ще спрямовуючи пістолет у бік готичної Курумі.
"Однак моєю метою було переконати Шідо сховатися. Безглуздо відправляти людину, чиє життя є мішенню на поле бою. Тим паче, говорити такі непотрібні речі!"
«Е-е, що ще за непотрібні речі?»
«Н-ну це ......»
"І навіть якщо ти б їм сказала сховатися, невже ти справді думаєш, що Шідо та Которі справді спокійно сказали "так" і сховалися? Ох, чи "Я" знає потрібні слова, що змусять їх сховатися?"
«.........»
Зіткнувшись з аргументами готичної Курумі, Курумі могла лише мовчати.
Це було прикро, але вона мала рацію. Іцука Шідо ніколи б не сховався, якби знав про дії Курумі. Як би вона це не сформулювала, він в не подумав би ховатися.
Готична Курумі мала би знати, що Курумі теж це розуміє. Готична Курумі засміялася «ахаха», що ще більше роздратувало Курумі.
"...... Ну, від одного питання до іншого. Але факт залишається фактом: ти діяла незалежно від моїх вказівок. Непослух призведе до руйнації встановленого порядку в групі. Твій гріх буде спокутуваний твоєю смертю".
Коли Курумі сказала це, готична Курумі не виглядала здивованою. Вона лише відповіла: «Так, так» і злегка кивнула головою.
Судячи з її реакції, Курумі припустила, що вона очікувала саме цього. З того, що вона почула від іншого клона, який спостерігав за нею, здавалося, що готична Курумі вирішила діяти, незважаючи на те, що заздалегідь знала про покарання.
"Схоже, цього не уникнути. Але є ще одна річ, яку я маю зробити перед смертю. Це передати повідомлення від Шідо."
«............»
Коли Курумі мовчки повторила заклик, пов'язка на очах Курумі посміхнулася слабкою, але сміливою посмішкою.
"Я кохаю, кохаю, супер-кохаю тебе! Давай одружимося, моя люба."
«Лише частина «моя люба» з усього сказаного була».
Коли Курумі вигукнула, сміх її візаві в готичній сукні посилився ще більше.
«Уфуфу, то ти вже чула це від іншого клона?»
«......»
«Чорт», - обличчя Курумі швидко почервоніло. Але було вже надто пізно. Здавалося, що Курумі вже бачила все наскрізь, коли її сміх заповнив сцену.
"Тоді моя робота вже закінчена. Тепер мабуть час усе закінчувати".
Сказавши це, готична Курумі мирно заплющила очі. Задоволений вираз її обличчя змусив Курумі відчути себе ще більш роздратованою та ображеною.
«Хм...»
Курумі звузила погляд і без жодних вагань натиснула на спусковий гачок.
Тінь від кулі промайнула повз пов'язку на оці, зачепивши щоку готичної Курумі.
«...... Божечки, Божечки?»
Помітивши, що куля, можливо, навмисно не влучила, готичнв Курумі здивовано закліпала очима, дивлячись на Курумі.
Обтяжена неприємним виразом обличчя, Курумі розчаровано зітхнула.
"Я не настільки дурна, щоб навмисно зменшуваии власну бойову силу у такий важливий час. У будь-якому разі, якщо ти так хочеш померти, то, будь ласка, зроби це, як «Я», і помри за мене на полі бою".
Сказавши це, Курумі пішла.
"...... Так, так. Зрозуміло «Я»."
Йдучи позаду, промовила готична Курумі, слова сповнені рішучості.