"...... Ха! Ха!"
У маленькому поселенні в горах, у квітнику, сиділа маленька дівчинка, щосили намагаючись утримати простягнуті вперед руки.
Це була дівчинка віком близько семи років з блідо-білявим волоссям і глибокими морсько-блакитними очима. Хоча її волосся все ще не мало пігментації, її щоки, з іншого боку, були вражені яскраво-червоним відтінком, оскільки з чола падали краплини поту. Було незрозуміло, чи це було викликано тим, що вона щойно доклала всіх зусиль.
Це було схоже на розпухле обличчя панка, яке будь-якої миті могло спалахнути люттю.
"Ось що я скажу. Навіть якщо ти докладеш усіх зусиль, нічого не вийде. Заспокойся більше, це подібно до відчуття ніжного дотику".
Дивлячись на стан дівчини, хлопець поруч з нею важко зітхнув, знизавши плечима.
«Поглянь-но сюди».
Сказавши це, юнак раптом звузив очі і простягнув палець.
І в наступну мить з навколишніх квітів поступово з'явилося іскристе сяйво, яке повільно рухалося в напрямку, куди вказував палець хлопчика.
«Вав......»
Дивлячись на таку вражаючу сцену, дівчина зморщила брови, коли все її тіло почало тремтіти.
«Фумумумумумумуму......!»
«Ні, ось чому».
Дивлячись на дівчину, яка не показувала жодних ознак покращення, хлопець наполовину розплющив очі.
У цей час ззаду пролунав голос, який вигукував їхні імена.
«Елен, Еліоте, ви тут?»
«Хмм?»
«П-ха......»
Хлопчик Еліот повернув голову. Дівчинка Еллен зупинилася, намагаючись не вдавитися власним диханням.
Обернувшись, на перший погляд, звідти вийшла постать худорлявого хлопчика. Це був молодий хлопець з тьмяним попелясто-срібним волоссям. За віком він мав бути на рік молодшим за Еліота, якому було близько десяти років.
Однак, якщо не знати краще, можна було б сказати, що він випромінював атмосферу хитрості та дорослості.
«Айку!»
Побачивши його постать, що наближалася, вираз обличчя Еллен засяв. Хлопчик, якого звали Айк, підійшов до них з м'якою посмішкою.
«Ви двоє знову тренувалися в цьому місці?»
"Нічого не поробиш. Еллен тут нічого не вдається. Але ж Карен така талановита, чому між сестрами тоді така велика прірва?"
Елліот вигукнув розчарованим тоном, і з очей Еллен почали котитися сльози, коли вона почала ридати.
«......Сказати таке... я не можу зробити це, не тому що я не хочу цього».
"Та ну, не плач! Вибач, вибач, це була моя помилка!"
Поки Еліот вибачався, Еллен витирала рукою очі від сліз, шморгаючи носом. Потім Айк ніжно погладив Еллен по голові.
"Не хвилюйся, Еллен. Я теж допоможу, тож ходімо на тренувальний майданчик. Еліоте, а якщо ти зробиш ману такою помітною, хіба вчитель не розсердиться на тебе знову?"
Почувши слова Айка, Еліот зітхнув, склавши руки.
"Хехе. Всі, навіть дорослі, боягузи. Хоча серед моїх знайомих немає жодної людини, яка б захотіла приїхати в таке віддалене місце, як це".
"Ну, не кажи так. Нічого не поробиш. У поколінні вчителя переслідування магів було особливо жорстоким".
Поки Айк говорив з гіркою посмішкою, Еліот знову важко зітхнув.
«Маги» (Magus)
Саме так. У цьому світі існували люди, яких так називали.
Іноді їх називали шамани, ворожбити, аптекарі та відьми, а іноді просто усіх хто мислив не так як звичайні люди.
Проте, це не була магія з казки, де достатньо було просто змахнути чарівною паличкою, щоб викликати бажану подію.
Магія - це дисципліна, яка навчає вловлювати те, що не бачать звичайні люди, торкатися основної суті, недоступної для розуміння звичайних людей. Це академічна дисципліна для розвитку своїх здібностей: культурна система.
І такі люди, як Еліот, були кровними родичами нащадків, які успадкували культуру таких магів.
"Навіть якщо так, чому вони так бояться?» - Нарікав Еліот.
«Дорослі б точно не програли звичайним людям.»
«Мабуть, - погодився Айк.»
«Ось бачиш? Тож якби нас побачили...»
«Але ж це проти сотні. А якщо проти тисячі людей?»
«Ну... ем-м...»
«Що ж, добре.»
"Це виправдання. Людство боїться того, чого не може збагнути, і цей страх породжує безчинства і божевілля. У цьому аспекті невігластво фактично пригнічує всі інші чесноти".
«Ке, я не розумію, що ти кажеш».
Коли Еліот повернувся до нього обличчям, Айк, підвівшись, щоб піти, показав свою зрілу посмішку.
Однак Еліот не одразу зрозумів значення цих слів.
«Ах......ах......»
Кілька місяців потому.
На пагорбі, звідки відкривався вид на охоплене полум'ям рідне селище, Еліот стояв безвиразно, а його голос тремтів і переходив на шепіт.
Було очевидно, що пожежа не була спричинена якимось залишеним попелом сигарет, який проігнорували. Ні, було очевидно, що вогонь підпалив хтось із чітким умислом і бажанням заподіяти шкоду.
Люди, які ледве встигли вибігти з палаючих будинків, були безжально розстріляні і впали під ногами чоловіків, які чекали на вулиці.
Хоча було незрозуміло, хто вони такі, їхньою метою, без сумніву, було повне знищення магів.
"Еліоте... Еліоте! Село, наше село!"
«......Не так голосно, Еллен!»
«Але ж ......!»
Еліот міцно притиснувся до Еллен, яка збиралася знову підвищити голос, від чого його груди були повністю просякнуті сльозами Еллен. Сестра Еллен, Карен, яка також втекла разом з нею, кусала губи, дивлячись на поділ одягу Елліота.
Втрата рідного селища, що сталася так раптово, була надто важкою трагедією для хлопчиків і дівчаток у віці близько десяти років, щоб прийняти її.
Однак серед них була одна людина, чия реакція була іншою.
Хлопчик, який дивився на палаюче село без особливого жаху.
«............»
Айк, навіть незважаючи на гарячий вітер, що обдував його обличчя, дивився на село, яке перетворилося на руїну, пильно спостерігаючи за тим, як його рідних і знайомих розстрілювали.
«Айку......?»
Хоча він не міг зрозуміти, про що Айк думав у той час, оскільки його обличчя було освітлене вогнем, Елліот відчув щось схоже на тривожне відчуття, яке виходило від нього в той день.
Хоча серед людей маги вважалися єрессю, навіть серед них він відчував, що став зовсім іншою істотою.
«Еліоте, Еллен, Карен».
У цей момент, ніби перериваючи хід думок Еліота, Айк вигукнув імена своїх друзів, що вижили.
"Давайте створимо світ, де зможуть існувати лише маги. Світ для магів, світ вільний від людей, вони самі будуть винні, у тому, що ми їх знищимо" Заявив він.
Озираючись назад, це був найдавніший спогад про основи, які призведуть до початку ДІЕМ.
Після цього минуло десять років. Еліот та інші були зайняті дослідженнями магії.
Звичайно, світ не був достатньо простим, щоб діти десяти років могли жити самі. Перші кілька років довелося покладатися на прийомну сім'ю.
Проте, не знадобилося багато часу, щоб такий здібний хлопчик, як Айк, завоював прихильність заможної пари. Також не минуло багато часу, як старе подружжя пішло з життя через "нещасний випадок".
І справді, як тільки Айк таємно зібрав достатньо коштів, він запросив Елліота та інших до себе додому. Наскільки дозволяв час, вони доторкнулися до таємниці.
Теософії. Окультизм. Алхімія. І каббала. Від фальсифікацій, які стали надбанням громадськості, вони обережно виокремлювали справжній крихти інформації і артефакти.
І ось нарешті настав час.
Того дня.
У центральній частині континенту Євразія вітер стих, ніби віщуючи наближення бурі.
Три постаті стояли посеред відкритої пустелі.
Айк, Еліот, Еллен.
Троє магів, які з того часу виросли до невпізнання, прийшли сюди, щоб зібратися разом.
"Почнемо. Карен, готуйся."
«Так.»
У відповідь на слова Айка з обсерваторії через пристрій зв'язку пролунав голос Карен.
У той же час магічний пристрій у вигляді кільця почав обертатися, видаючи при цьому низьке виття.
З неба, з землі, з повітря.
Енергія, що міститься в кожній речовині світу, перетворилася на сліпуче світло, що закрутилося і огорнуло все навколо.
Формула Духу.
Так Еліот назвав цей ритуал.
Збір усієї мани, присутньої у світі, в єдиній точці, щоб створити нове життя.
Об'єднавши цю силу, Еліот та інші, які до цього часу могли лише маніпулювати крихітною кількістю мани за допомогою заклинань і книг, могли стати такими ж могутніми магами, яких можна зустріти у фентезійних світах.
«Айку, за допомогою цього»
«Дух народиться, коли новий світ огорне цей світ».
Почувши слова Еллен, Айк підняв кутики губ, щоб заговорити.
"Добровільна територія. Універсальний простір, який мав би існувати лише в уяві людства, перетворюється на реальність. Якщо розрахунки правильні, то простір Духа, що народжується, охоплює всю Землю. Масштаб достатній для того, щоб називатися іншим світом - сусіднім світом".
Айк подався вперед, стискаючи руку в кулак.
"Це наш світ. Ми перепишемо наш світ сусіднім світом".
«............»
Еліот сковтнув повітря, слухаючи слова Айка і дивлячись на нього збоку.
Він не мав наміру заперечувати те, що говорив Айк у цей момент. Заради цієї мети Еліот пожертвував десятьма роками часу.
Але чому обличчя Айка, коли він описував їхню надію, виглядало так само, як і того дня.
"Час готуватися до наслідків, коли з'явиться Дух. Еліоте, приготуй талісман."
«......Ах.»
Плечі Еліота злегка затремтіли, коли він почав використовувати талісман, щоб зібрати достатньо мани для створення бар'єру, який би закривав трьох людей.
Наступної миті.
«────!»
Поряд з величезним потрясінням, його поле зору було пофарбовано в абсолютно білий колір.
Вібрації пронизали все його тіло, хоча крізь бар'єр нічого не було чутно. Це було схоже на ілюзію того, що їм на голову скинули ракету, створивши вибух смішного масштабу. Коли землю зішкребли, Еліот відчув себе так само, як при падінні крізь власний бар'єр.
«Ха......, ха......»
Після того, як вібрації припинилися, Еліот нарешті розчинив бар'єр.
Чекаючи, поки дим і пил розвіються, він озирнувся довкола - видовище позбавило його слів.
Нічого не залишилося.
Поля, гори, навіть силуети міст, занадто далеких, щоб їх можна було розгледіти.
Все зникло.
Ні, точніше кажучи, там залишилося лише одне.
Щось, чого Еліот ніколи раніше не бачив, пливло перед ними.
«......Фухахахахахахахахахахаха.»
Сміх Айка відлунював на порожній землі.
Це була дівчина.
З'явилася прекрасна дівчина, все тіло якої було оточене слабким яскравим світлом.
Дух.
Ця мить стала початком довготривалої долі.
