Розділ 85 - Церемонія надання титулу (1)
Алон, якого тепер звинувачували у вбивстві понад восьми дворян — про що він навіть гадки не мав, — лише на одну секунду видав своє спантеличення. Він не знав, як розвіяти цю хибну думку, але зрештою вирішив промовчати. Хоч під час звичайного спілкування було б розумно одразу з'ясувати, хто відповідальний за ці смерті, зараз він розмовляв із ключовою фігурою тіньових змов Астерії.
— Це була ваша єдина мета — зв'язатися зі мною?
Оскільки Алон ані підтвердив, ані заперечив звинувачення, герцогиня Альтія кивнула.
[Так, я надала вам свій повний звіт.]
Алон кивнув у відповідь, адже ще до цієї розмови вже отримав звіт щодо Кальфи.
[Тоді зустрінемося з вами незабаром на церемонії коронації.]
Спостерігаючи, як герцогиня Альтія віддає уклін, Алон тихо видихнув і замислився: "Якщо подумати, коронація вже зовсім близько".
Згадавши про це, Алон почав перебирати стопку листів, складених на одній із ділянок його робочого столу. Йому не знадобилося багато часу, щоб знайти один із королівською печаткою та документ під ним. Повідомлення було від королівського секретаря, сповнене різноманітних дрібних бюрократичних деталей, але суть зводилася до того, що маркіз Палатіо довго був у від'їзді, тому лист просто залишили для нього.
— Коронація... через чотири місяці, чи не так?
Чотири місяці.
Алон обдумав цей відрізок часу, який міг здатися як довгим, так і коротким, аж раптом його осяяла інша думка.
"Приблизно через чотири місяці залишиться трохи менше року до початку оригінального сюжету."
Наближення часової лінії, яку він проживав незліченну кількість разів під час гри, викликало в Алона складне відчуття, хоч це й тривало лише мить.
— ...До того моменту з'явиться якась просто неймовірна кількість ворогів.
Він згадав супротивників, які мали з'явитися, щойно розпочнеться оригінальна історія.
"Хоча з Проксі розібралися, Замок Привидів усе ще залишається невирішеним."
Згадуючи ситуацію, яку він аналізував перед своєю подорожжю до Колонії, Алон знову тихо зітхнув і відкинувся на спинку крісла. Справ виявилося більше, ніж він очікував спочатку.
"Я мушу розібратися з нинішніми підбурювачами, окрім прихованих Зовнішніх Богів."
Насправді розібратися з нинішніми провокаторами було не надто складно. Усередині Психоделії, окрім Зовнішніх Богів чи п'яти великих гріхів, сили, здатні кинути все Об'єднане Королівство в хаос та війну, справді мобілізувалися лише тоді, коли починався оригінальний сюжет.
Головною метою Алона було жити безтурботним життям до того часу, як такий розбрат охопить Об'єднане Королівство. Щоб досягти цього, він надавав підтримку Елібану, головному герою оригінальної історії.
"Коли розпочнеться оригінальний сюжет, мені доведеться підтримати його ще раз."
Подумавши про Елібана, який мав гарантувати його спокійне майбутнє, Алон знову звернув увагу на Зовнішніх Богів і знову зітхнув. На відміну від майбутніх антагоністів, Зовнішні Боги були проблемою, яку Алон мусив вирішити сам.
"Проблема в тому, що я не знаю місцезнаходження Зовнішніх Богів... Просто знайти їх буде важко."
Попередні успіхи Алона в боротьбі із Зовнішніми Богами були досягнуті лише тому, що вони не повністю зійшли в цей світ. І справа була не лише в цьому — його перемоги також завдячували знанню конкретних рис, а точніше, вразливостей, якими володіли Зовнішні Боги.
Якби він зіштовхнувся з прихованим Зовнішнім Богом, бій, ймовірно, був би зовсім іншим.
"Що ж, якщо я зможу просто з'ясувати, який саме це Зовнішній Бог, я зможу зробити необхідні приготування. Але справжня складність — це його повна матеріалізація."
Якщо Зовнішній Бог справді був десь прихований на континенті, існувала висока ймовірність того, що він уже повністю матеріалізувався. Після прибуття на землю, Зовнішній Бог повністю утверджується як мудрець, протягом кількох місяців.
Повністю матеріалізований Зовнішній Бог, безсумнівно, був би значно могутнішим за будь-кого, кого Алон зустрічав раніше. Тобто, навіть якби Алону вдалося знайти Зовнішнього Бога зараз, ймовірність його перемоги була б низькою.
Ні, не просто низькою — нульовою.
Хоча магічна сила Алона була достатньо великою, щоб вплинути на Зовнішнього Бога, її все одно бракувало, щоб протистояти йому в його закінченій формі. Існували чіткі обмеження щодо того, як часто він міг застосовувати свою магію, а час створення його заклять також був досить тривалим. Єдиною перевагою було те, що після активації його магія була надзвичайно ефективною проти його супротивників.
"Я мушу підготуватися. Мені слід почати збирати розвіддані про прихованого Зовнішнього Бога."
Усвідомлюючи необхідність підготуватися до протистояння із Зовнішнім Богом, Алон знову поглянув на королівський лист.
Навіть із чотирма місяцями на підготовку час здавався неочікувано коротким.
Впорядковуючи свої обов'язки разом із королівським листом, Алон тихо видихнув.
————
Минуло більше трьох тижнів відтоді, як маркіз Палатіо відбув, але Пенія Крисін та Фелін Крисін усе ще подорожували з Ладаном.
Звісно, причина, чому Пенія продовжувала подорожувати з Ладаном, була виключно питанням зручності.
Значна частина її розслідування в Раксасі стосувалася незаконної торгівлі матеріалами або готовими предметами, що походили з Магічної вежі.
І оскільки Алон зробив особисте прохання перед від'їздом, Ладан забезпечив Пенії та Феліну щедрий прийом.
У результаті, Пенія змогла завершити свою роботу швидше, ніж планувалося, за допомогою піратів.
Цього дня вона опинилася всередині королівського замку Раксаса в товаристві Ладана.
Причини їхнього перебування в замку, як і час їхнього прибуття, були різними, і Пенія, яка мало звертала уваги на плітки, не мала жодного бажання розголошувати той факт, що подорожує з Морським Королем.
Тому Ладан був там у якості посла, прагнучи перевизначити майбутні відносини між Раксасом та Морським Королем, який об'єднав Сім Архіпелагів.
Тим часом Пенія була там, щоб висунути вимоги королівству щодо таємного витоку деяких нелегально розповсюджуваних магічних артефактів.
Завершивши свої справи, Пенія зустріла знайоме обличчя.
— Давно не бачилися, Пеніє?
— Востаннє це було під час візиту посла... приблизно чотири роки тому, чи не так?
— Ого, невже минуло так багато часу?
— Так, мабуть, що так.
Пенія зустрічалася із Серенеєю Раксасією, принцесою Раксаса.
Зв'язок Серенеї з Пенією був досить міцним, перш за все завдяки нинішньому Магістру Синьої вежі Селіму.
Як колишня учениця Селіма, Пенія вивчала магію разом із Серенеєю, яка також прибула до Синьої вежі через свої магічні здібності.
Хоча Серенея зрештою повернулася до Раксаса після того, як усвідомила власні межі, у молодості вони сформували глибоку дружбу.
— То як просуваються твоє навчання магії цими днями?
— Хмм... Я вірю, що наближаюся до прориву.
— Справді? Вражає.
— Отож-бо!
Незважаючи на те, що одна була принцесою, а інша — заступницею голови вежі, Серенея та Пенія спілкувалися в невимушеній, дружній манері, як давні подруги.
Поговоривши трохи, Серенея раптом згадала дивну інформацію.
— О, це нагадало мені одні дивовижні плітки.
— Плітки?
— Так, ходять чутки, ніби тебе забезпечує якийсь чоловік.
— ...Що? Мене?
Серенея кивнула, спостерігаючи за спантеличеною Пенією.
— Так, і хто ж це? Хмм... О, маркіз Палатіо! Здається, саме про цього аристократа казали. Це правда?
— Що?! Хтось мене утримує?! Та ні за що в світі!
Серенея дражнила Пенію, на її обличчі з'явилася пустотлива посмішка.
— О, але плітки ходять усюди! Кажуть, що ти, така завжди завзята, раптом стаєш лагідною в присутності маркіза Палатіо.
Пенія насупилася, намагаючись сформулювати заперечення, але мовчала.
Замислившись про це, вона зрозуміла, що твердження Серенеї було не зовсім безпідставним.
Тим не менш, вона не мала наміру це визнавати.
— Ні, справді, усе не так.
Бачачи слабке заперечення Пенії, очі Серенеї заблищали, ніби вона знайшла щось кумедне.
— ...Ти ж маєш до нього почуття, чи не так?
— Що? До кого?
— До маркіза Палатіо, звісно.
Пенія кинула на Серенею роздратований погляд, поки її подруга зберігала свій грайливий тон.
— Ні, це не так!
— Ось як?
Пенія, намагаючись зберегти нейтральний вираз обличчя, вагалася з чіткою відповіддю.
— Абсолютно ні, навіть якщо світ перевернеться догори дригом, цього ніколи не станеться!
Коли Пенія згадала попередні дурні зауваження Феліна, Серенея спостерігала за нею з цікавістю.
— Справді?
— Справді! Я не можу зрозуміти, чому люди продовжують це неправильно трактувати. У мене справді немає до нього почуттів!
— Хмм~.
— Це правда! Хто взагалі міг би відчути прихильність до такої неемоційної людини? Усе, що він робить, це зберігає серйозний вираз обличчя і—
— ?
— ...Я маю на увазі.
— Палатіо... досить дивовижна особистість. Він також дуже... дивовижний... і, ну, дивовижний.
— ...Хіба ти не сказала це щойно тричі?
Пенія, прагнучи продовжити розмову, мовила:
— Розумієш, коли ти бачиш його магію, у ній є щось справді переконливе. Магія маркіза Палатіо досить особлива.
— ...Тож він тобі подобається, правда?
— Це абсолютно...
— Абсолютно?
— ...Можливо, я гадаю.
Серенея широко посміхнулася, коли Пенія опустила голову й заговорила тоном капітуляції.
— Тож ти визнаєш, що він тобі подобається?
— Так... мабуть, що так.
Все ще з опущеною головою, Пенія краєм ока подивилася у вікно й побачила Ладана.
Кивнувши з задоволеним виразом обличчя, Ладан зник із виду за вікном.
— Ех.
Пенія полегшено видихнула, але Серенея, спостерігаючи за поведінкою подруги, подумала про себе:
"Схоже, її характер заважає їй зробити перший крок."
Відчувши приплив великодушності до своєї дорогої подруги, Серенея вирішила запропонувати свою допомогу.
Пенія зіштовхнулася з неочікуваною пропозицією допомоги.
— Хі-хі~.
Визначившись зі своїми діями, Серенея дозволила легкій посмішці з'явитися на її обличчі — лукавій посмішці, абсолютно не підозрюючи, що діє під впливом помилкового припущення.
————
Чотири місяці потому.
Після напруженого періоду, проведеного за збором розвідданих для розкриття особи прихованого Зовнішнього Бога, розширенням ємності магічного ядра та проведенням магічних досліджень, Алон нарешті ступив у карету, що прямувала до столиці, Терії, якраз напередодні коронації.
— Маркізе.
— Що таке?
— Ви чули про це?
— ...Що там ще?
— Про вас ходять чутки.
— ...Чутки про мене?
— Так.
Від Евана, Алон дізнався досить дивні плітки.
— Схоже, шириться, ніби Пенія Крисін закохана в маркіза Палатіо.
— Що?
— Пенія Крисін. Заступниця голови Синьої вежі.
— ...Які безглузді, абсурдні плітки.
.
.
.
(П.П Ну на цей момент, це безглуді плітки, но тіки на зараз хд)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]