Розділ 83 - Кивок (3)
[Справжніх богів скинуто з престолу.]
Голос прошепотів просто у вухо Алона.
Він не міг розібрати, належить цей голос чоловікові, жінці, дитині чи старому; звук був викривлений, наче через дивні перешкоди.
Алон, який уже переживав подібний досвід раніше, швидко збагнув, що його тіло знову зависло насамоті, в місці, схожому на глибоке море, яке він бачив до цього.
[Первісних богів, скинутих із престолів, позбавили незліченних речей.]
Голос, переповнений спотвореннями, тихо продовжував:
[В одного відняли ім'я.]
[В іншого відібрали подобу.]
[У когось викрали розум.]
[У когось відібрали гідність.]
[Багатьох знедолили та розграбували.]
[Істоти з тіні забрали занадто багато.]
Коли Алон спробував зосередитися на цьому загадковому голосі, який, здавалося, міг розтрощити його розум, варто лише розслабитися хоч на секунду, його раптом охопило відчуття дезорієнтації.
Виходячи з того, що він знав, поглянути в дзеркало означало зіштовхнутися з істиною.
Однак у полі його зору була лише порожнеча, чорніша за глибоке море, де лунав тільки викривлений, сповнений перешкод голос.
"Що це таке?" — подумав Алон.
Він спробував заговорити, але слова не складалися. Щойно він зафіксував цю дивовижу —
[Це Веввельнатбйандттеумлуконьйокквенгддеунгнеонгмеутнеумвельдекмалькбім -]
— Я...
Голос, який тепер тріщав від ще сильніших спотворень, ударив по його вухах із такою силою, що він інстинктивно скинув догори руки, аби затулити вуха.
Ху-у-у—
[- Вельдекнатґутдеунґронґмубквенґрьотґатчюмдабе.]
Моторошний шум, готовий, здавалося, відібрати в нього слух, не вщухав, врізаючись просто в його свідомість.
А потім —
[Отже, час ще не настав.]
Із тихим звуком —
[Знищ того, хто ховається, того, кого позбавили всього.]
На той час, коли Алон знову почув це...
[Пожирай—]
...він нарешті це усвідомив.
[Поки що —]
Те, що лежало перед ним, не було ні глибоким морем, ні порожнечею.
Це були незліченні галактики, що юрбилися на краях його зору.
[Заради величі я стримаю слова.]
Алон відсторонено дивився вперед, зачарований тим, що досі помилково вважав безоднею.
У міру того як він «усвідомлював» те, що здавалося безоднею, перешкоди почали просочуватися і в його зір.
Єдина пляма в його полі зору.
Половина його зору.
Усе його поле зору поглинуло викривлення.
І Алон це побачив.
Око, яке зафіксувалося на ньому.
Око, ніби переповнене зоряними туманностями, що перебувало всередині порожнечі.
А потім —
[Заплющ очі.]
За його наказом —
— Га-а-ах—!
Він різко, мимовільно вхопив повітря ротом і перелякано закліпав очима, тільки щоб виявити, що знову перебуває всередині глибоководної обсерваторії.
Оглядач, яка стояла навпроти Алона, запитала з виразом глибокого занепокоєння:
— Ви... ви в порядку?
Коли Алон ненадовго насупив брови, глянувши на перелякане обличчя оглядача, він помітив, що його власні очі вологі. Він подивився в дзеркало.
Там він побачив своє відображення: з його очей, носа та рота цоркотіла кров.
За деякий час.
— Так.
— Як я й думала, це не звичайна подія, чи не так?
Алон, витерши кров, почув це від оглядача.
Вона здавалася невпевненою щодо того, як пояснити ситуацію, і після паузи заговорила з дивним виразом обличчя:
— Тобто ви хочете сказати, що коли ви подивилися в дзеркало, хтось заговорив до вас?
— Так.
— Я чула про це.
— Так, це безумовно стосувалося богів —
— Зачекайте, більше нічого про це не кажіть.
— ...Мені не варто було про це говорити?
— Ні. Ні тут, ні деінде про це краще не дискутувати. Якщо тільки ви не хочете побачити, як ті речі, прив'язані до коренів, почнуть вилазити назовні.
Оглядач зітхнула.
— Хай там як, ви бачили величезну істоту, оповиту шумом, усередині дзеркала, правильно?
— Так.
Отримавши підтвердження Алона, вона ненадовго завагалася, перш ніж продовжити:
— Дозвольте мені прояснити одну річ. Дзеркало, у яке ви дивилися раніше, називається Бронзове дзеркало, що карбує історію. Як підказує назва, його призначення — показувати закарбовану історію, яку воно містить.
— Тоді зазвичай —
— Зазвичай ви мали б побачити історію, показану Бронзовим дзеркалом. Його сила суворо обмежена цим. Але ви...
Оглядач зробила паузу, перш ніж продовжити:
— Схоже, ви побачили щось інше.
— ...Що означає «щось інше»?
— Я не можу цього пояснити. Навіть як оглядач, я не можу назвати істоту, здатну порушити роботу Бронзового дзеркала та захопити контроль над ним.
Алон знову опустив погляд на Бронзове дзеркало у своїй руці, сподіваючись, що його сила цього разу прокинеться.
Але, як на те, після того дивного епізоду дзеркало нічого нового не показувало, коли він вдивлявся в нього.
Здавалося, ніби саме дзеркало навмисно відмовлялося відкривати щось далі.
Збагнувши це, Алон зітхнув і поклав дзеркало, що спонукало оглядача відновити пояснення:
— Одне можна сказати напевно: ви зустріли істоту, яка далеко перевищує ваш власний рівень. Зважаючи на сильну кровотечу та той факт, що всі слова були викривлені шумом, це очевидно.
— Тож зустріч з істотою поза межами чиїхось можливостей призводить до таких наслідків?
— Якщо розрив у ранзі неймовірний, то так. Я навіть не можу збагнути, що відбувається в цю саму мить.
Оглядач перевела погляд із Бронзового дзеркала назад на Алона.
— На цьому етапі я мало чим можу вам допомогти.
— ...Шкода. Я не здобув навіть половини знань, які шукав.
— Є одна річ, яку я можу зрозуміти з вашої розповіді.
— ...Яка?
— Цілком імовірно, що «знедолений», якого ви зустріли, стосується Зовнішнього Бога. І, схоже, істота, яку ви бачили, можливо, намагалася захистити вас.
— Захистити мене?
Ця думка здавалася невідповідною, зважаючи на щойно пережите випробування.
Поки Алон стояв спантеличений, оглядач зібралася з думками й заговорила знову:
— Я ж казала вам, чи ні? Бронзове дзеркало відкриває історію.
— Так.
— Але не кожен бачить одну й ту саму історію. Початкова точка відрізняється.
— Початкова точка відрізняється?
Оглядач вказала на Бронзове дзеркало.
— Більшість із тих, хто дивиться в це дзеркало, зазвичай бачать Епоху Забутих Богів як основоположну історію. Але обрані одиниці можуть бачити ще далі, у більш сиву давнину.
Слухаючи, Алон поставив запитання:
— Ви хочете сказати, що існує історія, яка передує Епосі Забутих Богів?
— Особисто я її не бачила, але вірю, що вона існує.
— Чому?
— Моя попередниця, моя наставниця, бачила те минуле й залишила останнє попередження перед смертю.
Її голос набув гіркуватого відтінку, коли вона прошепотіла:
— Ніколи не дивіться в минуле, яке було до епохи богів.
— Це була безглузда смерть. Раптово побачити минуле, яке залишалося прихованим, попри використання дзеркала незліченну кількість разів, а потім загинути.
— ...Просто погляд далі в минуле може вбити людину?
— Так. Якщо чийсь ранг недостатній, цього не уникнути.
Вона додала:
— Якби ви побачили те минуле, кровотеча з очей, носа й рота була б лише початком. Ви або померли б, стікаючи кров'ю з усіх отворів, або залишилися б калікою, якби вам пощастило.
— ...
— Я не впевнена щодо точних вимог, аби побачити минуле, але якби вам удалося хоч мигцем глянути на первісну давнину, як це зробила моя наставниця, то можна сказати, що вас дивом урятували.
— Це може бути не пов'язано з цим?
— Ні, я вважаю, що пов'язано.
Оглядач, дивлячись на Бронзове дзеркало в руці Алона, мовила:
— Коли моя наставниця побачила первісне минуле й померла, Бронзове дзеркало втратило свою силу приблизно на рік. Так само, як і зараз.
У її очах проступив слід невимовного гніву й туги.
Після нетривалого мовчання вона продовжила:
— Поки що я відправлю вас назад назовні. Оскільки сила дзеркала зникла, вам тут більше нічого робити. Можливо, через рік обставини зміняться.
— ...Гаразд, я довірюся вашому судженню.
Алон ступив у сферу, яку сформувала оглядач, і був перенесений назад за межі зали.
— Можу я поставити ще одне запитання?
— Яке?
— ...Це не пов'язано з тим, що я чув раніше, але я чув це під час протистояння із Зовнішнім Богом. Ви щось знаєте про Пожирача Зірок?
Він поставив їй це запитання.
————
Після того як Алон пішов, Фелін та Пенія також прибули на Архіпелаг Сайфра.
Окрім розслідування справи риболюдей, вони перебували тут, щоб вивчити незаконну торгівлю товарами, які походили із Синьої вежі.
Офіційно товари вежі контролювалися лише затвердженими підрядниками. Феліну та Пенії доручили розслідувати також і циркуляцію нелегальних предметів.
— Ох, це так втомлює. Чому з-поміж усіх людей саме я мушу це робити, лише тому що я заступниця голови вежі?
Бачачи, як Пенія повертається до свого звичного стану, волочачи посох і виглядаючи повністю виснаженою, Фелін подумав:
"Усе так, як я й підозрював".
Його сумніви щодо маркіза Палатіо здебільшого розвіялися після того, як тиждень тому під час сутички з риболюдьми він спостерігав за грізною магією маркіза.
Причина, чому Фелін згадав про маркіза, дивлячись на Пенію, полягала не в тому, що він гадав, чому вона поводиться так стримано й шанобливо поруч із ним, а в більш глибокому питанні — ні, у переконанні.
Деякий час спостерігаючи за Пенією, Фелін нарешті заговорив:
— Сестро.
— Чого ти причепився до мене в цю пекельну спеку? — роздратовано крикнула Пенія.
— Можу я тебе щось запитати?
— Що таке?
Спостерігаючи за нею, Фелін як би між іншим кинув запитання:
— У тебе, бува, немає почуттів до маркіза Палатіо?
І в ту ж мить —
Хрясь!
— Ох!
Не збавляючи кроку, Пенія вдарила Феліну по потилиці.
Фелін подивився на неї, шокований і трохи ошелешений.
— Зачекай, за що ти раптом мене вдарила —
Але перш ніж він устиг закінчити, Пенія знову заїхала йому по потилиці.
— Ох, і без того нестерпно гаряче, а ти ще й дратуєш мене! Ти що, жити перехотів, дурню!?
Наче вибухаючий вулкан, вона схопила Феліна за волосся й почала гамселити його у бік вільною рукою.
— Ой! Ой! Сестро!? Звідки ця раптова жорстокість!?
— Подобається? Він мені подобається? Як ти взагалі міг таке запитати!? З якого дива мені мав би подобатися маркіз Палатіо!?
— Ні, просто ти завжди здаєшся такою шанобливою та стриманою, коли він поруч...!
— Дурню, я завжди була ввічливою людиною!
— Ні, ти не завжди —
— Перестань верзти дурниці! З якого дива він мав би мені подобатися!? Що взагалі наштовхнуло тебе на таку думку!?
— То він тобі не подобається?
— У мене взагалі немає причин, щоб він мені подобався! З якого дива маркіз Палатіо мав би мені —
Пенія, яка здавалася ще більш оскаженілою від спантеличеного обличчя Феліна, прискорила темп своїх ударів.
Збагнувши, що він, можливо, серйозно бовкнув зайвого, Фелін інстинктивно спробував вибачитися, але —
— Подобається.
— ...?
Раптом Пенія припинила свій напад і пробурмотіла ці слова.
Фелін, тримаючись за забитий бік, спантеличено витріщився на неї.
— Подобається... Він мені дійсно подобається, так, він мені подобається.
Він помітив, що її погляд непевне зафіксувався на чомусь за його спиною.
Коли він повернувся, то побачив маркіза Палатіо, який мовчки спостерігав за Пенією та Феліном із незворушним виразом обличчя.
А потім —
— Я... я люблю вас...?
Сумний голос Пенії, що краяв серце, відлунив у вухах Феліна.
.
.
.
(П.П Ляя, скільки ж спойлерів в цьому розділі, капець, знаючи що було далі, перечитуючи цей розділ, прям усвідомлюєш скіки автор заспойлерив, що відбудеться в 300-400тих розділах і тд...)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]