Розділ 80 - Риболюди (2)
Алон стояв напоготові на замерзлому багряному морі, легенько видихаючи.
— Це нарешті зроблено.
Його очі сканували горизонт, охоплюючи льодяну рівнину, що простягалася від його позиції.
Звісно ж, створення цієї величезної замерзлої території було результатом не тільки його праці — Пенія також відгукнулася на його заклик.
— …Ми подолали велику відстань.
Коли вони ще були на кораблі, лютий мороз Алона швидко перетворив довколишній океан на кригу, однак Пенія майже не докладала зусиль, щоб підтримувати цей ефект.
Втім, приплив поваги Алона до неї тривав недовго.
Його увага змістилася на Тертогана, який стояв на палубі, заплямованій кров'ю піратів.
Хрусь, хрусь~!
Ще кількома митями раніше Тертоган мав людську подобу, але та форма тепер зникла. На її місці було зелене яйце, з якого височувалася дивна рідина, і рука Тертогана спочивала на ньому. А поверх тієї руки знаходився дивний, неідентифікований предмет.
Попри, здавалося б, сцену що сталася перед цим, вираз обличчя Алона став суворим — він збагнув справжню природу яйця.
Хрусь!
Різкий звук вибухнув, коли Алон підняв руку, відчувши нову загрозу.
Повернувшись, він побачив риболюдей, які ховалися під поверхнею, намагаючись перевернути корабель, а тепер один за одним вибиралися на лід. Їхня кількість зросла з кількох десятків до сотень за одну мить.
Алон видав тихе цокання язиком.
Хрусь, хрусь~!
Риболюди, які карабкалися на лід, були швидко перетворені на порох.
— Брате!
Ладан вирвався з моря. Без зайвих роздумів він не лише знищив риболюдей, які кидалися на Алона, а й —
— Ха!
Він грізно тупнув ногою по льоду.
Бабах!
Удар Ладана розтрощив лід, дістаючи до води внизу. А потім —
Ре-е-е-в~!!!!!
Замерзле море перетворилося на розлючений океан, колосальна хвиля піднялась вгору, змиваючи всіх риболюдей, що сунулись на Алона.
— Ха!
Він ще не закінчив. Ладан негайно встромив свій спис у саме серце моря.
Гуркіт~!!
Гігантський вир виник умить, безжально затягуючи і спійманих течією риболюдей, і рештки затонулих кораблів.
Попри те що море було їхньою рідною стихією, перед цим лютим крутежем риболюди виявилися безпорадними — їх безжально жбурляло поряд із розтрощеними суднами.
Незабаром вирування забарвилося в багряний колір.
— А-а, безодня-а-а...!
— Бос у взагалі іншому класі……!
Надія розквітла серед піратів.
— …Це неймовірно.
— Справді.
— Ха, та ми ж так і перемогти зможемо!
Навіть Володарі піратів були сповнені глибокої, безсловесної поваги.
Демонстрація божественної сили Ладана була настільки колосальною, що було важко прийняти це як дію однієї людини.
Але момент був плинним.
Гарчання~!
Від цього звуку кожна пара очей повернулася до головної палуби «Морських Вовків».
Рука, яка витягувалася із зеленого яйця, тепер повністю зникла.
А потім —
Хрусь, хрусь, хрусь!!!
З маленького яйця вистромилася неможливо величезна рука.
Усі витріщилися, заціпенівши погляд, на цю руку.
Укрита зеленою лускою та вкрита рідиною, рука закривала світло заходу сонця, яке сяяло на піратів, ніби гасячи їхню надію. Вона пульсувала власним життям, несучи не надію, а глибоко вкорінений страх піратам.
Потім вона з гуркотом обрушилася на вир.
БАБАХ-!!
Вир, який пожирав усе, зник із громоподібним ревом.
Потім із маленького яйця, "це" виринуло повністю.
ХРУСЬ!
Рука, яка розвіяла вир, тепер спочивала на одному з кораблів «Морських Вовків», тоді як друга рука з'явилася й схопилася за інше судно.
Гігант народився з маленького яйця.
Це було гротескне й жахливе видовище, яке пожерло надію всіх свідків.
Масивна голова риболюдини, яка виринула з яйця після його рук, вкрала ту невелику надію, що залишалася.
Його тіло було настільки величезним, що воно сприймало кораблі як іграшки, вселяючи лише чистий жах.
Він розтрощив корабель з яйцем і закрив сонце, кинувши усю місцевість у глибоку тінь.
— А—
Він спустився.
Його розмір був неймовірним.
Більше того, колосальна сила, що випромінювалася від його велетенської форми, кидала виклик розумінню.
БАБАХ-!!
Істота, показуючи лише свою верхню частину тіла над водою, повільно рухала рукою, тиснучи на корабель.
Бризки води вибухнули, але жодного крику не було чути.
Навіть не маючи й миті, щоб ахнути від видовища корабля, який розлітається на тріски —
БАМ!
Єдиний змах його гігантської руки зліва направо розтрощив понад десять кораблів.
Жахлива сила, народжена з його неймовірного розміру, приголомшувала.
Але це було ще не все.
— Чорт забирай!
Риболюди, які стояли непорушно, ніби поклоняючись народженню гіганта, раптово відновили свою атаку, кидаючи піратів у нову паніку.
"Що це за штука?"
Ладан також насупився, витріщившись на колосального гіганта, силует якого вимальовувався на тлі заходу сонця.
— Ладане.
Серед хаосу він почув голос — позбавлений емоцій та цілковито відчужений — це був Алон.
— Займися риболюдьми.
І в той момент Ладан із порожнім виразом обличчя відповів:
— Так, брате.
З цими словами він повернув собі тризуб, який до того затягнуло в морські глибини.
Алон, підтвердивши, що риболюди карабкаються на борт з усіх боків, подивився на гіганта, який повільно піднімав свою масивну руку знову.
— Ха-а.
Алон видав тихий подих, оцінюючи ситуацію.
Назвати її сприятливою було б брехнею.
Хоча Ладан та Володарі піратів беззупинно вбивали риболюдей, їхня кількість не показувала жодних ознак зменшення.
Риболюди продовжували йти, убиваючи піратів, тоді як рука гіганта знову піднялася, приготована обрушити розпач на них усіх.
Але навіть у цій відчайдушній ситуації Алон не припускав думок про поразку.
Фактично, він відчув міру полегшення, вірячи, що це не найгірший можливий результат.
Зрештою, істота перед ним не була Зовнішнім Богом.
"Технічно це лише побічний продукт."
За допомогою своїх Магічних очей Алон бачив усе наскрізь. Він бачив навіть здатність утопити будь-яку істоту незалежно від наявності води — читерську силу Зовнішнього Бога Калак-Кула.
Коли Калак-Кул сходить, починається справжня катастрофа.
Утім, істота перед ним, «Ґальґік», не була Зовнішнім Богом.
Це був лише побічний продукт, що містив реінкарнацію Зовнішнього Бога, охоронець, який захищав Калак-Кула до його повного сходження.
Знищення його зараз відверне прибуття Зовнішнього Бога.
Тож Алон промовив без вагань:
— **Ланцюгова блискавка**.
Умови були виконані.
ТРІСЬК!
Блакитні іскри швидко поширилися замерзлим морем крові.
— **Розпад**.
За його командою іскри розпалися на дрібні частинки, розсіюючись з усіх боків.
У темряві, яка поглинула захід сонця, мерехтливі блакитні частинки...
— **Розчинення**.
...були поглинуті нестійкою формою Алона.
Одночасно тіло Алона почало сяяти блакитним світлом.
Якраз коли Ґальґік підняв руку, щоб розтрощити десятки кораблів —
— !
З незбагненним, моторошним ревом він змахнув рукою вниз до голови Алона, ніби інстинктивно шукаючи усунення загрози.
ГУРКІТ~!!!
Звук удару відчувався так, ніби він тиснув на весь океан.
— **Кругообіг Усього Сущого**.
Навіть у той момент Алон, формуючи жест із вказівного та середнього пальців, виголосив —
— **Постава Бога Грому**.
Щойно він промовив останнє слово —
СПАЛАХ!!!
Він став блискавкою.
Свись-!
Він рвонув уперед із розжареною швидкістю.
БАБАХ!!!
Замерзле море, де стояв Алон, вибухнуло, ніби від удару бомби, і він стрімголов рвонув просто в бік Ґальґіка.
Він мітив у незахищене серце Ґальґіка.
Він знав інстинктивно, що простий таран не буде достатнім, щоб пробити зовнішній панцир Ґальґіка.
Утім, він уперто йшов уперед без жодних вагань завдяки одному з артефактів, нещодавно оцінених Алексіоном — Символу Невинного.
Ефект артефакту дозволив йому обійти одне обмеження, яке він раніше наклав на себе.
Це зняло з Алона обмеження, що сковували його магічну силу.
Зокрема й те обмеження, яке здатне було змінити самі закони світу, аби уможливити магічний бій проти Великого Бога Дуелі, Ультультуса.
Утім, його впевненість мала й іншу причину: Алон досконало опанував Поставу Бога Грому.
Коли блакитна блискавка рвонула до Ґальґіка, її обриси вже втратили будь-яку схожість із людським тілом.
У самій серцевині магічного ланцюжка Алон вигнув тіло, скрутившись у чітку, виразну спіраль, яку бачив кожен свідок.
ТРІСЬК~!!!
Спіраль освітила темряву, яку Ґальґік кинув на світ, розсікаючи саму реальність, поки неслася вперед.
Свись-!
З тьмяним звуком блакитні іскри охопили світ.
Коли блакитні іскри згасли, величезний отвір було видно в серці Ґальґіка.
І крізь цей неймовірний отвір постала постать маркіза Палатіо, заполонивши собою погляди всіх присутніх.
— ……Ха-а.
Усі вони втратили дар мови, не в змозі відвести погляд від цієї єдиної постаті.
Алон, стоячи на вершині уламків корабля та в центрі загальної уваги, подумав:
"Не стійте просто так, допоможіть мені……!"
Ситуація була критичною.
Палуба під ногами Алона повільно тонула.
Хоча це не було очевидно, платформа, на якій він стояв, поступово занурювалася під воду.
Причина, з якої Алон залишався мовчазним на палубі, що руйнувалася, полягала в напруженні від використання Постави Бога Грому.
"Я думав, мій контроль покращився."
На відміну від минулого разу, він цього разу не припустився великої помилки.
Завдяки тривалим дослідженням та тренуванням він удосконалив своє володіння Поставою Бога Грому.
Окрім кількох дрібних порізів на руках і ногах, він був неушкоджений.
Проблемою була магічна енергія.
"Я не очікував, що Постава Бога Грому споживатиме таку безглузду кількість магічної енергії лише від маніпулювання ланцюжком."
Він передбачав це під час своїх досліджень, але фактична витрата магічної енергії була воістину приголомшливою.
Під час його першого використання Постави Бога Грому в Колонії його магічна енергія була виснажена, але він усе ще міг ходити.
Тепер Алон відчував оніміння, та симптом виснаження магічної енергії, лише від зміни магічного ланцюжка.
У результаті він не міг ні рухатися, ні говорити, поки тонув разом із кораблем.
"Я не вмію плавати!"
Коли він видав мовчазний крик, не в змозі промовити й слова —
БАБАХ!
Раніше спокійне море раптово вибухнуло зеленою лускою.
ХРУСЬ!
Перш ніж він устиг зреагувати, луска схопила Ладана, затягуючи його в глибини.
Алон втратив шанс подумати.
Бачачи, як Ладана затягують під воду перед його очима, Алон кинувся з палуби просто в море.
Принаймні, саме так це здалося піратам.
Насправді ж вкритий зеленою лускою хвіст просто зніс палубу, на якій стояв Алон.
Занурюючись у море, Алон насупився.
На щастя, оніміння від магічного виснаження поволі відступало, тож він мав усі шанси дістатися поверхні перш ніж задихнеться.
Справжньою проблемою, однак, було величезне око, що витріщалося на нього у відповідь.
"Калак-Кул?!"
Алон був нажаханий.
Попри те що над морем усе ще панували сутінки, глибини були темними, як безодня.
І всередині тієї темряви було величезне око.
Це було те саме око, яке він бачив багато разів у грі — око, яке топило всіх, хто зустрічався з ним поглядом.
"Матеріалізація ще не мала відбутися~!"
Він був спантеличений.
За його знаннями, матеріалізація Зовнішнього Бога не повинна була відбутися після того, як Ґальґік був убитий.
І все ж Зовнішній Бог зійшов.
Він дивився просто на нього.
Із глибоких, смоляно-чорних глибин внизу — мовчазний та непохитний.
.
.
.
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]