Розділ 79 - Риболюди (1)
Після того як Алексіон оцінив скарб для Алона, він зійшов на борт судна, що прямувало до Останнього Архіпелагу — оплоту «Морських Вовків», супроводжуючи Ладана.
— Ми вирушаємо просто зараз.
Еван, який спостерігав за кораблем, коли той почав рухатися, промовив за мить:
— Ви виглядаєте досить невимушено.
На відміну від того, що було кілька днів тому, він, здавалося, не страждав від морської хвороби, а колір його обличчя залишався практично таким самим, як і на суші.
— Я мушу дякувати за це їй.
Еван ледь помітно перевів погляд на Пенію. На невеликій відстані від них, Пенія, яка мала значно кращий вигляд, розмовляла з Феліном.
— …Дивовижно. Розробити засіб, що протидіє морській хворобі, лише за три дні.
— Мені сказали, що він активує певну частину магічного потоку, тимчасово запобігаючи відчуттю морської хвороби, але, правду кажучи, я не розумію цього механізму.
Слухаючи Евана, Алон відчув ще одну хвилю захоплення геніальністю Пенії. Він чудово розумів, що подібні магічні застосування не були чимось таким, що можна просто вигадати через дрібну незручність.
"Чи може вона мати хист до алхімії на додачу до своєї магічної майстерності?"
Алон спостерігав за Пенією з легким відтінком заздрощів.
"Якби моє власне тіло мало хоча б крихту таланту Пенії… ні, я був би задоволений навіть половиною місткості її магічного ядра."
Алон роздратовано цокнув язиком і вже збирався заговорити з Пенією, але коли їхні очі зустрілися, він лише ніяково посміхнувся й коротко махнув рукою.
— До речі, чому заступниця голови вежі тут? Якщо поміркувати, немає справжньої потреби, щоб вона супроводжувала нас, чи не так? — поцікавився Еван, перевівши увагу в інше русло.
— Я попросив її приєднатися.
— …Ви, маркізе?
— Так, вона може виявитися корисною в майбутніх боях.
"Ну, я про всяк випадок уже розблокував усі реліквії, але все ж…" — відповів з цією думкою Алон, і Еван відреагував замисленим «Хм».
— Але це дивно.
— Що саме?
— Заступниця голови вежі. Вона, здається, досить охоче виконує ваші вказівки. Вона дивовижно привітна, враховуючи те, що я чув про її характер.
— …Це правда.
— І навіть зараз це так. Фактично, вона не отримує жодної реальної вигоди, тож у неї немає причин брати участь у цьому конфлікті, правильно?
Алон кивком голови визнав слушність спостереження Евана.
— Ти не помиляєшся.
Справді, у неї початково не було причин бути тут.
Хоча дослідження риболюдей було до певної міри актуальним, для неї не було потреби проводити свої вишукування посеред небезпечної війни.
"Правду кажучи, я вважав ймовірність її згоди низькою… і все ж вона погодилася так легко…"
Алон згадав учорашнє обговорення, спостерігаючи, як Пенія махає йому у відповідь.
— "Заступнице голови вежі, чи не приєднаєтеся ви до нас для завтрашньої битви?"
— "До битви, з вами?"
—" Так. Враховуючи різницю у силі, це не повинно бути надто небезпечно. Утім, мати додаткову підтримку краще. Ви згадували, що досліджували риболюдей, чи не так?"
— "Так, це правда."
— "Я чув, що Морські Вовки пов'язані з риболюдьми, тож можна буде багато дізнатися, якщо ви підете. Яка ваша думка? Ви не мусите йти, якщо не бажаєте."
— "Я-я піду."
— "…Ви впевнені?"
— "Так, так, безсумнівно…!"
Алон згадав, як Пенія енергійно кивала головою.
— Але що саме сталося, що зробило заступницю голови вежі такою покірною щодо вас?
Алон зробив дивний вираз обличчя у відповідь на наполегливі запитання Евана.
"Я й сам насправді не знаю."
Міркуючи про це, попри те що знав її роками, Алон усе ще не міг визначити, чому Пенія була такою поступливою щодо нього.
З його точки зору, однак, ця динаміка не була недоліком.
Більше того, після всього цього часу, їхні стосунки природно зміцнилися, через що тепер ставити це під сумнів було б якось ніяково.
Ось чому він не надавав цьому особливого значення.
"…Утім, можливо, мені варто непомітно розпитати про це якось?"
Алон обмірковував це, адже все ще не розумів причини її відданості.
Поки він був занурений у ці думки, Володарі піратів, які командували шістьма іншими архіпелагами під орудою Ладана й пливли на своїх кораблях поряд із його судном, Білим Місяцем, невдоволено цокали язиками при вигляді Алона.
Луна Криваве Вітрило, правителька 2-го Архіпелагу.
Сабіна Примарна Корона, правителька 3-го Архіпелагу.
Тарік Громовий Удар, правитель 4-го Архіпелагу.
Ґарретт Мертве Море, правитель 5-го Архіпелагу.
Джакал Темна Сталь, правитель 6-го Архіпелагу.
Усі вони були віддані Ладану, очолюючи сили своїх островів, і всі вони дивилися на Алона з невдоволенням.
— Тьху, що саме бос бачить у цьому дворянському цуценяті, що так його захищає? — забурмотіла Луна Криваве Вітрило, червоноволоса правителька 2-го Архіпелагу, змушуючи Таріка Громового Удару, зеленоволосого правителя 4-го Архіпелагу, заговорити:
— Необережні слова немудрі, але я поділяю твоє почуття. Чесно кажучи, він мені теж не до душі.
— …
— Я теж погоджуюся—
— Я відчуваю те саме.
Сабіна Примарна Корона, яка мовчала, кивнула на знак згоди, як і Ґарретт Мертве Море та Джакал Темна Сталь.
Хоча вони не виявляли незгоди під час зібрання для штурму останнього архіпелагу, їхнє невдоволення суттєво зросло за відсутності Ладана.
Це було зрозуміло, адже пірати були невдоволені маркізом Палатіо, який раптово приєднався до їхніх лав і здобув прихильність Ладана.
Звісно, навіть попри те, що островами ходили чутки, які натякали, що маркіз Палатіо не був звичайним дворянином, пірати все одно відмахувалися від них як від простої вигадки.
— Хіба це все не сфабриковано?
Як і інші люди, яких зустрічав Алон, присутні пірати скептично ставилися до переказів про нього.
Зрештою, вони самі володіли значною силою.
— Хіба про цього хлопця не кажуть, що він має лише 3-й чи 4-й магічний ранг?
Запитання адресували одній із Володарів піратів, єдиній магині серед них, Сабіні. Вона, яка досі мовчала, кивнула:
— Так, схоже, це правда. Навіть якщо бути щедрим, його рівень магічної енергії знаходиться між 2-м та 3-м рангами.
— …Тьху, чому бос протегує комусь подібному? — скаржилася Луна Криваве Вітрило, усе ще не в змозі зрозуміти.
У цей момент Тарік Громовий Удар, який мовчки спостерігав за маркізом Палатіо, промовив:
— Не судіть лише за зовнішнім виглядом. Якщо довкола нього ходять чутки такого масштабу, він може приховувати якісь козирі.
— Але навіть якщо так, він лише на 3-му чи 4-му рангу, правильно?
— У цьому може бути щось більше. Враховуючи, скільки історій слідують за ним, це навряд чи тривіально.
Слова Таріка змусили Криваве Вітрило подивитися на нього із сумнівом, перш ніж відповісти:
— Не схоже, щоб ти сам надто вірив у маркіза.
Тарік мовчав.
Насправді, хоч він і говорив так, ніби захищав маркіза Палатіо, він сам не був вільний від скептицизму.
На противагу чуткам, маркіз Палатіо не здавався вражаючим.
Але судити когось виключно за його зовнішністю було дурістю.
Тож Тарік, не відповідаючи на зауваження Кривавого Вітрила, просто продовжив спостерігати за маркізом Палатіо.
Навіть у його очах був ледь помітний слід недовіри, як і в інших піратів.
Ще одна особа, яка не довіряла — або, точніше, була спантеличена — маркізом Палатіо, був Фелін Крисін.
Вихований в Синій вежі, він не надто знався на чутках, але був достатньо обізнаний про історії, що оточували маркіза Палатіо.
Понад те, він на власні очі бачив, із якою шанобливістю поводилася з ним його сестра, Пенія Крисін, якій не було рівних.
Утім, збентеження залишалося.
Люди зазвичай вірили власним очам, а маркіз Палатіо здавався слабким — Фелін міг чітко це сприймати.
Однак поведінка людей довкола нього суперечила тому, що він бачив.
Його шанована сестра, Пенія Крисін, усе ще заглядала йому в рота.
Маги, які поверталися з Магічного Товариства, вихваляли маркіза Палатіо як надзвичайного.
Це була глибоко суперечлива ситуація, де його власні спостереження й реакції інших не збігалися.
"Що насправді відбувається…?"
Фелін доходив до межі спантеличення, спостерігаючи за маркізом Палатіо.
— Морські Вовки!!
Від раптового крику Фелін здригнувся й подивився вперед.
І тоді він побачив це.
Вимальовуючись на тлі згасаючого світла, десятки піратських кораблів перегороджували шлях Білому Місяцю, що прямував до Останнього Архіпелагу.
— Приготуватися до битви—! — закричала Луна Криваве Вітрило, правителька 2-го Архіпелагу, яка ще мить тому мала розслаблений вираз обличчя.
— Приготуватися до битви!
Наказ, що передавався з вуст у вуста, мов хвиля, швидко прокотився серед піратів.
У цей момент кожен, включно з Ладаном, побачив щось.
Це був Тертоган, який стояв у центрі палуби на одному з ворожих кораблів.
І, ніби чекаючи на це, він раптово клацнув пальцями.
— Пастка?!
— Риболюди…!
Інші Володарі піратів насупилися, щойно побачили це, підозрюючи, що потрапили в засідку, і їхні обличчя напружилися.
Дивно, однак після того, як Тертоган клацнув пальцями, нічого, здавалося, не сталося.
Саме коли пірати почали демонструвати спантеличення —
Виск~!
Звук донісся з боку «Морських Вовків».
Крик.
І не один — численні крики, які залишили Ладана й Володарів піратів збентеженими.
А потім, наступної миті…
Вони побачили це.
На численних піратських кораблях «Морських Вовків» відбувалася бійня, а точніше — пожирання.
Ладан.
Володарі піратів.
Пірати.
Маркіз Палатіо та Еван.
Навіть Пенія та Фелін — усі вони стояли приголомшені, спостерігаючи за цим.
На кораблі «Морських Вовків» незліченних піратів пожирали риболюди.
Їм відкушували голови, поки вони верещали.
Їм відривали кінцівки, поки вони билися в судомах.
Ті, хто стрибав за борт, не залишали по собі нічого, окрім багряної піни.
Це була воістину дика сцена бійні.
І для тих, хто перебував на Білому Місяці, це скидалося на раптовий внутрішній конфлікт.
Океан перетворився на червоне море посеред жахливого банкету.
Ще кількома митями раніше Тертоган посміхався, але щойно пірати, яких він очолював, були мертві, він виголосив з азартом:
— Нарешті!!!
Із викривленим вишкілом він підняв предмет.
У той момент,
Хрусь!
Його тіло почало змінюватися.
Бабах~!
— Корабель — корабля—!
Покинувши піратів Морських Вовків напризволяще, риболюди миттєво кинулися до судна Білого Місяця.
А потім...
Бабах~!!!
Кораблі почали тонути.
— А-а-а-а~!
— Сюди, корабель іде на дно!
— Зробіть щось, зробіть щось!
Очі Феліна охоплювали панораму цілковитого хаосу.
Уражені кораблі починали опускатися у воду, пірати гарячково метушилися.
Хрусь!
На палубі та під хвилями вирував жорстокий бій.
Поки зуби риболюдей відривали руки піратів, мечі встромлялися в риболюдей у відповідь, позбавляючи їх життя.
У цьому гармидері Фелін насупився.
Хоча це був його перший бій, вишколення мага допомагало йому втриматися за нитку розуму, але нинішня ситуація не здавалася сприятливою.
Погляд Феліна змістився під воду.
Посеред багряної крові десятки трупів риболюдей випиналися на поверхню, перш ніж знову піти на дно.
Це було завдяки бойовій майстерності Ладана, яка межувала з божественною.
Одним помахом свого тризуба він піднімав ераптивні стовпи води, а одним кидком розтрощував риболюдей. Його сила була воістину феноменальною.
Так само й Володарі піратів, які нещадно вбивали риболюдей, що карабкалися на палубу, були могутніми, хоч і не дотягали до сили Ладана.
Але навіть так бій залишався несприятливим.
"Їхня кількість просто занадто велика…!" — Фелін стиснув зуби.
Попри те що чоловік, відомий як Морський Король, демонстрував неймовірну, богоподібну силу, корабель продовжував тонути.
Це означало, що риболюди напали незліченним натовпом, із яким не здатні були впоратися навіть дивовижні вміння Ладана.
Звісно, за наявності достатнього часу, Ладан та Володарі піратів були достатньо сильні, щоб винищити всіх риболюдей, але, на жаль, у них не було багато часу в морі.
А далі... Невдовзі після цього...
— Він - він тоне!
Як і побоювалися, риболюди все ж пошкодили днище судна. Навіть корабель Ладана сильно похилився, і Фелін, відчувши, що той ось-ось перевернеться, міцно заплющив очі.
— **Лютий Мороз**.
Він почув тихий голос.
І раптово —
Усе зупинилося.
— …?
А потім —
"Холодно?"
Відчуваючи, як морозне відчуття заповнює його легені, Фелін насторожено розплющив міцно зажмурені очі.
І він побачив це.
Під ушкодженим кораблем розкинулося крижане поле.
Фелін порожнім поглядом дивився на це видовище.
Але це був не лише він.
Пірати, які ще мить тому верещали.
Володарі піратів, які нещадно вбивали риболюдей.
Усі вони були свідками цієї сцени.
Лід, який зародився довкола корабля, розширився по всьому морю.
Риболюди, які кидалися до корабля, застигли просто в повітрі.
Тонуче судно опинилося в крижаній пастці.
Криваво-червоне море затверділо в замерзлу широчінь.
А потім.
Посеред усього цього стояв чоловік, чий силует вимальовувався на тлі сутінків.
Він носив темне пальто, а його ліва рука була оповита сірою та тіньовою магією.
З виразом обличчя, абсолютно позбавленим емоцій, ніби не торкнутим обставинами, він зафіксував свої очі на гротескно трансформованому Тертогані —
Це був маркіз Палатіо.
Він стояв високо та непохитно на замерзлому морі крові.
.
.
.
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]