Розділ 77 - Король піратів Раксаса (4)
Усі пірати на Семи Архіпелагах присягали на вірність єдиному володарю, відомому як Король піратів. Лише одна людина стояла осторонь — постать, славетна тим, що одноосібно відправила на дно понад п'ятдесят піратських суден і знищила наймогутніший екіпаж серед островів, «Чорний Зуб», здобувши таким чином ім'я Морський Король. Кожна душа, яка перебувала тут, була знайома з легендою про Ладана.
Це означало, що його горезвісна слава була загальною. Ладан був відомий тим, що розривав капітанів Семи Архіпелагів голими руками й вбивав піратів, вишкіряючись у посмішці чистого божевілля, за що й отримав прізвисько «Демон». Він був лютим чоловіком, який, повністю виправдовуючи вислів «Вищий та самодостатній», убивав за найменшою забаганкою.
Тому…
— Б-брате…?
Слово, що зірвалося з губ Ладана, змусило прикувати увагу кожної людини на палубі. Пірати, які довго плавали під крилом Ладана, члени екіпажу торговельного судна, які знали його репутацію, і навіть Пенія, чиє обличчя ще мить тому виражало глибоку тривогу, — усі їхні погляди впилися в Алона.
Алон довго й пильно роздивлявся чоловіка з білим волоссям та білими очима, перш ніж заговорити:
— Ладан…?
Почувши це, рот Ладана розплився в посмішці:
— Ні, брате, що ти тут робиш?
Пірати, які завмерли в шоці, почувши, як Ладан так невимушено звертається до когось «брате», були цілковито ошелешені. Серед них Дрейк, який був із Ладаном відтоді, як той кинув виклик першому пірату Семи Архіпелагів, був настільки вражений, що в нього відвисла щелепа, а очі вилізли з орбіт. Він ніколи не бачив, щоб його капітан, Ладан, поводився з такою дружньою невимушеністю з будь-ким.
"Що відбувається?"
Перш ніж він встиг струсити із себе здивування, він спостерігав, як Ладан змахнув списом, розрізаючи мотузки, якими був зв'язаний Алон. Пенія також намагалася збагнути цю сцену. Вона була добре знайома з переказами про цього чоловіка.
"Хто, в біса, ця людина…?" — подумала Пенія.
Пенія знову згадала, що Алон, який, здавалося, був у дружніх стосунках із «Ходячою катастрофою Раксаса», Ладаном, не був звичайною людиною.
Що ж до самого Алона…
"Цей чоловік — Ладан?"
Він був глибоко шокований. На основі деталей, які Еван надав раніше, він підозрював, що біле волосся та очі могли належати Ладану, але не міг повністю в це повірити.
На відміну від решти П'яти Гріхів, жодних ілюстрацій звичайного вигляду Ладана не існувало. Після того як він став одним із П'яти Гріхів, його зображували лише в монструозних подобах, із єдиною химерною деталлю: «його волосся та очі були білими».
— Я просто проїжджав повз, прямуючи владнати деякі справи в Раксасі.
— Ти міг би надіслати звістку, якби збирався приїхати.
— Я думав знайти тебе, якби випала така нагода, але ніколи не очікував зустрітися ось так.
— Ходімо разом. А, Еване, давно не бачилися.
— …Давно не бачилися.
Алон, який обмінювався люб'язностями з м'якою посмішкою, косо поглянув на Ладана, коли той підняв руку в бік Евана, чиє обличчя зблідло.
— Усі ці люди з тобою, брате?
— Так.
Тієї ж миті, як Алон підтвердив, Ладан швидко розрізав мотузки, якими були зв'язані Пенія та Фелін, своїм тризубом.
— Ходімо.
Він посміхнувся й почав проводити Алона, але потім раптово перевів погляд на капітана, який усе ще, здавалося, не міг збагнути ситуацію.
— О, точно… Що ти там казав?
Пробурмотів Ладан тихим голосом.
— Ти згадував, що збирався зрадити мого брата, чи не так?
Його тон не був особливо гучним, але він чітко пройшовся палубою.
Лише тоді капітан зрозумів усю тяжкість своєї помилки.
— А.
Слабкий вигук вирвався з його грудей. Його обличчя швидко охопив жах, коли він спробував підібрати слова, але йому так і не дали такої можливості. У той момент, коли його рот відкрився, щоб заговорити —
Гуп!
Тризуб Ладана вже був встромлений у його горло.
— А-а…?
Очі капітана розширилися у невірі, він витріщився на тризуб, що пробив його шию, поки кров лилась з його губ.
— Кх!
Тризуб був липким від крові. Затремтівши, капітан підняв руки, щоб схопитися за Ладана, але Ладан зберігав ту саму посмішку, з якою дивився на Алона. А потім —
Свись!
Зловісне світло спалахнуло в очах Ладана, коли він брутально смикнув тризуб убік, відтинаючи капітану шию.
З важким, вогким звуком тіло капітана впало на палубу.
— Вирушаймо, брате?
Із бризками крові на обладунках та обличчі, Ладан промовив це, усе ще посміхаючись.
Тим часом Алон, який бачив смерть багато разів раніше, відчув холодний дрижак, побачивши зловісну жагу вбивства, що сяяла в погляді Ладана.
"Чи можливо, що він уже пробудився як один із П'яти Гріхів?" — подумав Алон.
Згадуючи, що Ладан зараховувався до П'яти Гріхів, Алон відчув нитку настороженості під своєю зовнішньою спокійною оболонкою.
Алон покинув торговельне судно, призначене для Раксаса, і натомість відплив до Семи Архіпелагів. Усього за пів дня він дістався володінь, якими правив Ладан.
— Я живий…
Еван, який повзав палубою, ніби перебуваючи на межі смерті, спромігся на слабку посмішку полегшення в той момент, коли його ноги торкнулися твердої землі.
— Тож це Сім Архіпелагів…
Пенія забурмотіла ці слова, не замислюючись, коли ступила на величезний острів під контролем Ладана, тоді як Фелін поруч із нею видав тихий, вражений подих.
Навіть Алон не міг стримати різкого вдиху після приземлення. Місто перед ним не мав жодної схожості з піратським лігвом; воно більше скидалося на ретельно впорядковану територію. Фактично, це здавалося продуманим маєтком.
Увесь острів був спланований з ідеальною симетрією, і хоча будинки відрізнялися за розміром та стилем, їхні кути та розташування були точними.
"Цей острів не міг утворитися таким чином… Чи він упорядкував його так через свою нав'язливу натуру?" — подумав Алон.
Саме коли Алон згадував про суворі нав'язливі схильності Ладана —
— Заходь всередину, брате.
Вони прибули до маєтку Ладана, збудованого на острові. Він був настільки ж ідеально симетричним, як і його оточення, і кожна сторона була точним дзеркальним відображенням іншої.
Поки інші відпочивали, Алон поговорив із Ладаном і відкрив важливий шматок інформації.
— Тож те торговельне судно насправді не прямувало до Раксаса?
— Саме так. Воно пливло до «Морських Вовків».
— Морських Вовків? Команди, що діє тут, на Семи Архіпелагах?
— Так.
— …Виходить, нас обдурили?
— Правильно. Я вирушив туди початково для того, щоб перерізати маршрут постачання цього виродка.
Ладан невимушено знизав плечима.
— Це був їхній маршрут постачання?
— Так. Якщо точніше, це був маршрут для людської плоті.
— …Що?
— Людської плоті.
Алон скривився від цих слів. Навіть у темному фентезійному світі «Психоделії» людська плоть була забороненим табу — чимось, що Алон вважав огидним. Почувши цей термін, у його пам'яті виринуло конкретне ключове слово.
— Чи пов'язані Морські Вовки з риболюдьми, бува?
Ладан кивнув, виглядаючи трохи здивованим, а потім пустився в пояснення. Послухавши деякий час, Алон зміг скласти повну картину.
— Поки ти перебував посеред завоювання Семи Архіпелагів, з'явилися Морські Вовки, очолюючи риболюдей, і розпочали конфлікт. Це так?
— Так, брате. Утім, я все ще не розумію, як вони віддають накази цим монстрам.
Коли Ладан кивнув, Алон відчув початок головного болю. Хоча точний зв'язок між Морськими Вовками, риболюдьми та работоргівлею, залишався незрозумілим, один термін природно виринув у його думках.
"Зовнішній Бог."
Знаючи, що полювання риболюдей на людську плоть натякає на спробу закликати Зовнішнього Бога, Алон запитав прямо:
— …Ти збираєшся розібратися з Морськими Вовками?
— Звісно, брате. Це шанс для помсти, який ти особисто мені дав. Я перерізав їхній маршрут постачання й планую покінчити з цим за три дні.
"Я…? Коли…?" — подумав Алон у спантеличенні. Утім, він знав, що зараз не момент ставити це під сумнів, тож продовжив:
— …Можу я приєднатися до тебе?
— Ти, брате?
— У мене є кілька запитань до ватажка цього піратського екіпажу. Це прийнятно?
Попри залученість риболюдей, якби вони змогли зупинити поставки людської плоті, заклику Зовнішнього Бога можна було б запобігти. Для Алона, якому не лише потрібно було пробудити артефакт у Раксасі, а й спуститися в глибоке море, щоб знайти русалку, це був критичний шанс зупинити прибуття Зовнішнього Бога. Якби риболюди досягли успіху в своєму заклику, це означало б неминучу загибель Раксаса, і Сім Архіпелагів також не були б у безпеці.
Щоб діяти швидко й забезпечити безпеку Ладана, Алон розсудив, що найкраще зіткнутися з риболюдьми безпосередньо. Хоча Ладан і збився зі шляху, ставши піратом, Алон усе ще відчував до нього батьківську прихильність.
І ось —
— Поки я той, хто забере його голову, у мене немає заперечень, брате.
Зі згоди Ладана вони продовжили обговорювати різні справи, і Алон виявив дивовижно сприятливий факт про Ладана.
— Та ну, брате, хоч яким би нерозсудливим я був, я не вбиваю людей просто через те, що вони мене дратують.
— …Це правда?
— Звісно. Це завжди залежить від обставин. Я б не нашкодив чоловікові, якого вбив сьогодні, якби він не заговорив про тебе.
— …Але я чув, що тебе називають Демоном.
— Це точно, але це лише тоді, коли я маю справу з іншими піратами. Тепер у мене нарешті є шанс для помсти.
Ладан виявився зовсім іншим, ніж те горезвісне перше враження, яке склалося в Алона. Бачачи, як той яскраво посміхається, Алон відчув внутрішнє зітхання полегшення. Він переживав, що Ладан міг впасти в цілковиту розпусту, зробивши всю підтримку, яку він надавав, марною.
Коли Алон уперше зійшов на борт корабля Ладана, він чув більше чуток від Пенії й серйозно хвилювався, що Ладан міг стати одним із П'яти Гріхів. Але чутки, здавалося, були дещо перебільшеними.
Піратство не було чесною справою, і сьогоднішні дії Ладана безперечно були психопатичними, але Алон вважав їх у межах розумного. Зрештою, навіть інші члени П'яти Гріхів, хоч і здавалися нормальними, кожен володів принаймні однією аномальною рисою.
Згадуючи це, Ладан раптом зауважив:
— Але ти дивовижно звичайний, брате.
— Що це означає?
— Ну, люди, здається, дуже швидко змінюються після зустрічі з тобою. Мені було цікаво… чи не використовуєш ти якусь магію гіпнозу~
— …Магію гіпнозу?
— Не в буквальному сенсі, просто люди зазнають кардинальних змін, розумієш.
— Справді?
— Так, саме так кажуть історії.
Подумавши ще трохи, Алон перевів обговорення в інше русло:
— Ладане, чи можливо дістатися Раксаса звідси?
— Ти плануєш відвідати Раксас?
— Так, у мене є справи, які потрібно владнати.
— Що за справи, брате?
— Є дехто, з ким мені потрібно зустрітися.
Кажучи це, Алон подумав про конкретного чоловіка: "Оцінювач Алексіон."
На відміну від артефактів, знайдених у підземеллях, перстень, отриманий від Хінкель, чи реліквії зі скарбниці Колонії були унікальними. Алону потрібен був вправний оцінювач для цих предметів, і думка про цього конкретного оцінювача змусила його скривитися.
Хоча це була правда, що він проробив увесь цей шлях спеціально, щоб знайти Алексіона, Алон не особливо хотів його бачити. Причина була простою: Алексіон був відомий своїм поганим характером і складністю.
У грі він розташовувався в нетрях Раксаса, встановлюючи свої ціни довільно на основі власного настрою, що здобуло йому горезвісну репутацію серед гравців. Його дратівливі діалогові вікна часто змушували гравців бажати задушити його.
Тим не менш, окрім Алексіона, більшість оцінювачів артефактів були рідкісними спеціальними торговцями, які зустрічалися випадково в підземеллях чи лабіринтах. Це й була причина, з якої Алон вирушив аж до Раксаса.
"Просто думки про гру дратують… але в мене немає іншого вибору. Доведеться стерпіти це, навіть якщо доведеться вислухати кілька образ" — звично подумав Алон.
Тримаючи цю думку в голові —
— З ким саме тобі потрібно зустрітися, брате?
— З оцінювачем Алексіоном.
— Він єдина людина, з якою тобі потрібно зустрітися?
— Так. Ось чому мені потрібно дістатися Раксаса.
Коли Алон сказав це, Ладан на мить замовк, глибоко замислившись, перш ніж відповісти:
— Зрозуміло. Тобі варто трохи відпочити, брате.
— ?
Відповідь була дещо спантеличуючою, але оскільки Ладан наполягав, щоб він відпочив, Алон погодився й пішов спати.
Наступного дня —
— Брате, я привів його.
— ?
Стоячи по лівий бік від Ладана, Алон побачив оцінювача Алексіона, який неконтрольовано тремтів, тоді як Ладан засяяв життєрадісною посмішкою.
— Б-будь ласка, змилуйтеся. Я благаю вас…!
Чоловік, відомий своїм мерзенним характером, тепер повзав на колінах, перебуваючи на межі сліз, попри те що був зрілим чоловіком середнього віку.
— Гей, хіба я тебе викрадав? Я ввічливо запросив тебя сюди, хіба ні?
— Т-так, ви привели мене сюди дуже ввічливо. Справді…!
— Тоді чому ти тремтиш?
— …Хнг.
Алексіон затамував подих, коли Ладан заговорив, залишаючи Алона на мить без слів.
"П'ять Гріхів… Він же не стає одним із них, правда?" — подумав Алон.
Підозра, яка пустила коріння в його голові напередодні, знову виринула на поверхню.
.
.
.
(П.П Що до гіпнозу, то судячи з тих розділів що я прочитав, Алон має настіки дивну харизму, що багато хто наче під гіпнозом, починає йому підкорятись хд.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]