Розділ 70 - Чи справді це нормально…… (3)
Літанка, боєць F-рангу, який ризикнув узяти участь у цій королівській битві, щиро вірив, що має шанси проти маркіза Палатіо.
Звісно, це було зумовлено зовсім не тим, що він зневажав можливості Алона.
Хоч би яким необізнаним у світських справах був сам Літанка, недооцінювати тепер уже горезвісного маркіза Палатіо було б абсолютною дурістю.
Його хід думок був гранично простим — маркіз був магом.
А магам за своєю природою завжди потрібен час на підготовку для виклику магії.
Що вищого рівня закляття, то більше часу потрібно на фразу, і хоч би як швидко її вимовляли, затримка, бодай і найменша, є завжди.
У вузьких межах цієї арени Літанка був свято переконаний, що ця коротка затримка дасть бійцям можливість для атаки.
Саме тому, попри весь свій страх, він уперто чіплявся за думку, що шанс усе ж є.
Щойно переконавшись, що маркіз Палатіо дійсно серед учасників королівської битви, Літанка підбив інших бійців на спільний напад, упевнений, що разом вони зможуть його здолати.
Утім, усю самовпевненість Літанки як рукою зняло тієї ж миті, коли проявилася магія Алона.
— Що за… це ж просто неможливо…
Мимовільний крик вирвався з його грудей, коли він приголомшено витріщився в небо.
Десятки крижаних стовпів переплелися між собою, утворивши справжню мініатюрну гору.
А на її вершині стояв чоловік, який дивився на бійців згори вниз із холодною, позбавленою будь-яких емоцій відчуженістю.
Поки всі учасники, міцно стискаючи зброю, завмерли в заціпенінні й не знали, як реагувати, повністю пригнічені цим видовищем, Алон видихнув хмаринку морозної пари в холодне повітря й окинув їх поглядом.
"Поки що все йде за планом" — подумав Алон, складаючи печатку руками.
Насправді, перш ніж вийти сьогодні на королівську битву, Алону довелося добре поплавати в думках щодо того, яку саме магію використати.
Призвичаєний битися проти куди сильніших ворогів, більшість своїх заклять він розробляв для поодиноких цілей, а не для груп.
Усвідомлюючи, що може скористатися магією лише шість разів, він передбачив подібний сценарій і після довгих роздумів остаточно визначився з підходом.
"Тут потрібне закляття з максимально широкою зоною ураження, яке володіє достатньою силою, щоб знешкодити бійців F-рангу."
Ухвалюючи це рішення, він підготував свою послідовність заклять.
Ву-у-унг—!
— **Посилення**.
Миттєво в самому серці масивного айсберга, який створив Алон, сформувався бар'єр.
— **Стиснення**.
За його наказом серцевина величезного айсберга стиснулася у форму великого купола.
Центр гори вмить набув сферичної форми, через що вся споруда стала виглядати вкрай хиткою й ненадійною.
Глядачі спостерігали за цим у мовчазному захопленні.
Величезна сфера, що ширяла в центрі айсберга й здавалося, ось-ось розвалиться на шматки, виглядала як справжній шедевр магічного мистецтва.
Але потім —
— **Вакуум**.
Тієї ж миті, коли Алон промовив наступне слово, бар'єр, який щойно стиснувся в кулю магічної енергії, стиснувся ще дужче.
— **Повернення до витоків.**
З останнім словом Алона —
Бум-м-м!!!
Айсберг вибухнув, накривши собою всіх бійців, які зібралися довкола нього.
Нестійка гора снігу та льоду завалилася з оглушливим гуркотом.
Густа хмара білої пудри знялася високо в небо.
А коли блідий туман зрештою розсіявся, єдиним, хто залишився стояти на полі бою, був…
Алон. У цілковитій самотності.
Тиша, що запанувала довкола, була короткою.
[Кхм, кхм! Переможцем королівської битви стає Алон Палатіо!!!!!]
Ошелешений коментатор швидко оговтався й проголосив результат.
Оглушливе ревіння захоплених вигуків почало заповнювати все довкола.
Алон тим часом міркував про себе:
"Якби все не закінчилося одним закляттям, це могло б стати проблемою."
Він відчув, як резерв магічної енергії всередині нього суттєво спорожнів — через величезний радіус закляття він витратив куди більше сил, ніж розраховував, і на його шкірі виступив легкий холодний піт.
"Схоже, мені доведеться ще краще потренуватися у філігранному налаштуванні послідовностей заклять."
До його списку завдань додався ще один пункт.
Одразу після завершення королівської битви, Алон, який миттєво піднявся з F-рангу до D-рангу й тепер мав право кидати виклики, розмірковував про те, кому саме з бійців C-рангу кинути виклик наступним.
— Маркізе.
— Що таке, Еване?
— …Прийшов подарунок від Ютії.
— Подарунок?
— Так.
Почувши це від Евана, який чекав на нього в гільдії, Алон квапливо піднявся до себе в кімнату й побачив посох, що лежав на його столі.
Це був Посох Горобця, який він так прагнув здобути.
— Вона прислала це як подарунок?
— Так. Вона сказала, що це вам знадобиться.
Доповідь Евана спантеличила Алона, коли той почав оглядати посох. Навіть після ретельного огляду він переконався, що це безсумнівно був Посох Горобця.
"…Що все це означає?"
Його обличчя стало незворушно-порожнім.
І не дивно. Згідно з його знаннями, доступ до королівської скарбниці Колонії вимагав підтвердження своїх сил як бійця.
Королівська родина Колонії дотримувалася цієї традиції від самого заснування королівства, тому Алон навіть не допускав думки про купівлю артефактів зі скарбниці за гроші, знаючи, що це неможливо.
Це змусило його замислитися:
"Як їй це вдалося?"
Хоч йому й було цікаво, яким саме чином Ютія дістала для нього Посох Горобця, Алон тимчасово відклав це запитання вбік, вирішивши натомість відчути до неї щиру вдячність.
Завдяки їй він отримав предмет, який початково й планував здобути.
"Оскільки сьогодні я виснажив свою магічну енергію, то не зможу ним скористатися. Випробую його завтра."
З відчуттям, ніби отримав подарунок від турботливої доньки, Алон стиснув у руці Посох Горобця.
Наступного дня.
Щойно Алон спрямував магічну енергію в посох, точно так, як пояснювала "вона" —
[…Га? Ти хто такий? Чого це ти тривожиш мій спокій?]
Грубий голос чоловіка середнього віку, просякнутий загальним роздратуванням, луною відбився в його голові.
— Я Алон Палатіо.
[І що з того?]
— Мене направив драконід.
[І-і-і?]
— …
Алон відчув, як у нього починає зароджуватися головний біль, інтуїтивно відчуваючи, що ця розмова буде важкою, але все ж продовжив:
— Схоже, ти не любиш довгих балачок, тож я скажу прямо. Я так розумію, ти маг.
[…Схоже, у цьому світі йолопів усе ще залишився один божевільний.]
— …Драконід казала мені, що ти розкриєш мені свої фрази й закляття. Ти зробиш це?
[А який тобі біс з того, що ти їх дізнаєшся?]
— Я збираюся їх використовувати.
У відповідь на це, голос усередині посоха після короткої тиші важко зітхнув:
[Я-то гадав, що ти хоча б йолоп із якимось розумінням, а ти виявився цілковитим кретином.]
Голос чоловіка середнього віку продовжив, стікаючи відвертою зневагою:
[Гей, ідіоте, ти справді віриш, що знання моїх фраз та заклят означає, що ти зможеш ними маніпулювати?]
— Якби я був нездатний на це, я б не питав. Драконід казала, що ти даси повне пояснення.
[Припини триндіти про речі, яких ти ніколи не зможеш досягти. Ти ж навіть не успадкував мій Резонанс Розуму, то як, в біса, ти взагалі зможеш застосувати мої закляття?]
Голос із посоха випльовував слова заперечення, ніби поставивши хрест на всій цій розмові.
Якраз у той момент, коли Алон замовк, обмірковуючи обставини —
— Маркізе!
Раптово до кімнати вбіг Еван.
— Що сталося?
— Ви отримали виклик.
— Від кого?
— Від бійця A-рангу. Його ім'я… "Фільсіон". З Колізею передали повідомлення. Що мені їм відповісти?
Запитання Евана змусило Алона ненадовго замислитися, трохи спантеличено.
"Боєць A-рангу кидає мені виклик…? Це не те щоб зовсім неможливо, але…"
Бійцям D-рангу дозволялося кидати виклик лише тим, хто стоїть на один щабель вище, але бійці A-рангу могли вільно кидати виклики нижчим рангам.
Утім, бійці A-рангу вкрай рідко викликали тих, хто нижче за них. Якщо вони не змагалися з рівними собі, то ризикували власним статусом, адже поразка означала б пониження в ранзі. Ставки були занадто високими.
Але для Алона це був шанс піднятися прямо до A-рангу без купи проміжних боїв.
Після коротких вагань Алон ухвалив рішення.
— Якщо ти сумніваєшся в мені, то чому б нам не побитися об заклад?
[…Га?]
Алон посміхнувся до посоха.
Один день потому.
Фільсіон, боєць A-рангу, який кинув виклик маркізу Палатіо, вийшов із протилежного боку арени Колізею, спостерігаючи за чоловіком, який ступав на поле бою.
"Усе саме так, як я й очікував."
Маркіз Палатіо, який виходив на арену під оглушливе ревіння натовпу, зустрівся поглядом із Фільсіоном.
Фільсіон подумки вишкірився.
Правду кажучи, цей матч був для нього геть невигідним.
Для бійця A-рангу перемога над маркізом Палатіо, бійцем D-рангу, не принесла б жодної слави, а поразка скинула б його з A-рангу аж до D-рангу.
І все ж була одна причина, чому Фільсіон кинув виклик маркізу Палатіо.
Створити видовище.
Чоловік перед ним справді мав лише D-ранг, але чутки про його силу ходили вже давно.
Більше того, його здібності були переконливо продемонстровані під час нещодавньої королівської битви, що підняло його славу по всій Колонії.
Інакше кажучи, Фільсіон прагнув одного — розгромити Алона й перебрати всю його славу собі.
До нього доходили чутки, що вакантне місце Баби Яги незабаром має посісти один із бійців A-рангу, обраний королівською родиною.
Коротше кажучи, для Фільсіона, який амбітно прагнув стати наступним Бабою Ягою, ця подія була рідкісною нагодою, яку він просто не міг пропустити. Саме тому він пішов на цей ризик, хоча й був абсолютно впевнений у своїй перемозі.
Звісно, Фільсіон зовсім не недооцінював маркіза Палатіо.
Як уже зазначалося, про його силу ходило безліч чуток, і він уже довів свою міць у Колізеї.
Списати маркіза Палатіо з рахунків було б дурощами, на які не здатний жоден боєць.
Особливо, досвідчений.
Однак у Фільсіона була одна вагома причина для впевненості.
"Маркіз Палатіо використовує тільки магію льоду."
Звісно, він знав, що маги можуть застосовувати магію й інших стихій.
Але він також знав: якщо це не їхня основна стихія, то сила таких заклять буде суттєво меншою.
Крім того, перед тим як відправити виклик, Фільсіон усе детально розвідав і переконався, що Алон використовує виключно крижану магію, що лише зміцнило його впевненість.
І на те були вагомі підстави.
Вишкір.
Його раса, Клан Полум’я, від природи володіла вогнем — стихією, що мала величезну перевагу над льодом.
Хоч би якою сильною була магія льоду Алона, вона природним чином слабшала б під дією високотемпературного полум'я, яким повелівав Фільсіон, що викликало на його обличчі задоволену посмішку.
[А тепер — розпочнімо бій!]
Щойно голос коментатора стих, Фільсіон випустив свій вогонь.
Фух!
Полум'я знялося догори, змусивши й без того спекотну землю буквально закипати, викликаючи вражені вигуки глядачів.
Водночас довкола Алона почав розходитися холод, погрожуючи поглинути всю арену.
Але —
— Тху-у…
На жаль для Алона, його мороз не зміг дістати туди, де стояв Фільсіон.
"Усе саме так, як я й передбачав!"
Фільсіон розплився в посмішці й оголив свої парні мечі.
"Як мені це закінчити? Одним ударом? Чи дати маркізу спробувати якесь закляття, перш ніж добити? Ні, не варто затягувати. Краще зробити це якомога ефектніше."
Фільсіон уже подумки святкував перемогу.
Але, на його нещастя, ці солодкі роздуми були раптово й різко обірвані.
— **Ланцюгова блискавка.**
Тієї ж миті, коли Алон промовив нове закляття, усе було скінчено.
Трісь!
Яскраве блакитне сяйво затанцювало довкола постаті Алона, чітке й видиме абсолютно для всіх.
.
.
.
(П.П Мде, думати що Алон вміє тіки льодом бавитись, така тупість хд)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]