Розділ 63 - Був, але зник (4)
П'ятий поверх міста лабіринту.
Регіон квітучих зелених полів та оповитих часом споруд.
Утім, шрами від конфлікту, що стався шість місяців тому, все ще були помітні.
І тоді воно з'явилося.
Його темний плащ розвівався, а зневажливі чорні прикраси звисали з його талії та рук, коли фігура в каптурі почала рухатися п'ятим поверхом.
Воно ступало по землі, де найманці зіткнулися із Зовнішнім Богом пів року тому.
Воно пройшло повз місце, де колись був Алон.
Нарешті, прибувши до місця, де Алон завдав останнього удару Зовнішньому Богу, воно нахилило голову з боку в бік, ніби зіткнулося з чимось глибоко інтригуючим, або, можливо, чимось, чого воно просто не могло осягнути.
Як довго воно залишалося в такому стані?
Воно застигло на місці, витріщаючись на підлогу без єдиного здригання.
Потім...
— Ха...
Посмішка розтягнулася по його рисах, і воно заговорило, ніби щось було щиро веселим.
— Я ніколи не думав, що це прогресує до цієї точки.
Тихе висловлювання.
Голосом настільки невиразним, що було неясно, чоловічий він чи жіночий, воно пробурмотіло собі під ніс, оглядаючи місцевість.
Потім воно зробило невимушений змах правою рукою.
Вуум.
Чорна прикраса видала глибокий, вібруючий звук, і як тільки фігура перевірила це, вона розвернулася.
— Захоплююче. Цікаво, наскільки більше це розвинеться. Це стає приємним.
Воно засміялося з чистою насолодою, мов дитина, яка відкрила нову, захопливу іграшку.
— Якщо ти виживеш у наступній зустрічі, то справи стануть справді переконливими.
Воно почало йти в певному напрямку п'ятим поверхом.
І коли воно рухалося до території без видимого шляху назовні, воно зникло без сліду.
————
Хоча це може звучати як даність, відданість Ладана була повністю присвячена "Великому Місяцю".
Без нього він ніколи б не здобув тієї величезної сили, якою володів тепер, і не досяг би помсти за свою сім'ю.
По суті, лояльність Ладана була однозначно й непохитно спрямована на "Великий Місяць".
Тим не менш, причина, чому його відданість здавалася дещо тьмяною, полягала в тому, що...
[Убити кожного з них. Негайно.]
[Мені подобається ця ідея.]
[Я погоджуюся.]
[Так само.]
Лояльність, продемонстрована іншими членами «Блакитного Місяця», була набагато інтенсивнішою, ніж у Ладана.
[Тож де ці «Агенти», про яких ми постійно чуємо?]
[Згідно зі звітами, вони здаються розсіяними по всьому Об'єднаному Королівству. Їх приблизно п'ятнадцять. Я ліквідував трьох, залишилося дванадцять.]
[Ти ж не вбив їх, не дізнавшись, де вони всі перебувають, правда?]
[Очевидно, ні. Я не локалізував кожного, але підтвердив місцеперебування лідера та кількох інших.]
[Добре.]
[Скажи мені швидко. Я страчу їх негайно.]
[Згодна.]
Зловісні золоті очі Сольранг сяяли, коли вона говорила, а Ріне, яка мить тому мала вишкіл, повернулася до свого крижаного, незворушного виразу, шепочучи льодовим тоном.
[Як тільки ця зустріч завершиться, я намірений ліквідувати одного. Здається, є Агент, розташований неподалік Калібана.]
Навіть Деус, чиї очі мерехтіли небезпечним світлом, виглядав готовим оголити меч і кинутися геть у ту мить, коли зустріч закінчиться, змушуючи Ладана гостро усвідомити безумство в повітрі.
"...Це божевілля. Нам справді потрібно спочатку сформулювати стратегію." — подумав Ладан.
Ладан мовчки оцінив обставини.
Навіть зараз дискусії довкола нього продовжувалися невимушено, говорячи про розривання на шматки та вбивство Агентів без найменшого коливання, розмови, до яких він усе ще не звик.
Серед засновників лише Ютія була такою, тоді як більшість інших поводилися набагато логічніше.
"Контраст величезний. І... якщо бути чесним, я ніколи не очікував, що Ріне закінчить таким чином." — подумав він.
Спостерігаючи за глибоко зміненими товаришами, у тому числі за Ріне, Ладан нарешті озвучив свої думки:
[Я вважаю, що ми повинні спокійно обмінятися нашою інформацією та розробити спочатку план.]
Обачна й абсолютно розумна пропозиція.
Утім...
[Ти серйозно, просто зараз?]
[Ладане, а що, якщо, поки ми розбираємося з планами, ці особи успішно поранять "Великий Місяць"?]
[Точно!]
[Я згодна.]
Незважаючи на те, що це був найлогічніший коментар, Ладан зробив рівний видих, коли Ютія, Сольранг та Ріне, усі слідуючи за натяком Деуса, озвучили свою опозицію.
[...Усі, будь ласка, заспокойтеся. Ви всі надто збуджені. Хіба ми не повинні почати з ділення інформацією, яку зібрали про Агентів? Ми мусимо визначити міру їхніх можливостей.]
Ще один обґрунтований пункт.
Однак...
[Ладане.]
[Так?]
[Ладане, ти зраджуєш нас?]
[?]
При абсурдному звинуваченні Сольранг, чиї золоті очі виблискували, Ладан відчув хвилю запаморочення.
[Чекайте, лише на мить... Як ми перестрибнули до того, що я зрадник?]
[Але, Ладане, ти аргументував проти вбивства Агентів від самого початку, хіба ні?]
[Це не аргумент, я лише пропоную оцінити ситуацію перед—]
Ладан припинив говорити, зустрівши незадоволені погляди, спрямовані в його бік.
Інтуїтивно розуміючи, що будь-що висловлене ним зараз буде безглуздим, він здався.
[Я зроблю приготування негайно.]
Четверо членів кивнули, задоволені, і повернулися до своєї розмови.
Спостерігаючи за ними, Ладан, який розмірковував про те, наскільки порівняно притомною була організація два роки тому, окрім Ютії, подумав про "Великий Місяць" і дійшов рішення:
"...Тут абсолютно точно був використаний якийсь артефакт контролю розуму." — подумав Ладан.
Приблизно через 30 хвилин...
[Ах, говорячи про це, я раптово згадав видіння, яким "Великий Місяць" поділився з нами—]
Раптовий спалах побожності Деуса перебив обговорення про Агентів.
[Усі, висувайтеся зараз. Ми проведемо ретельну зустріч, як тільки ця справа буде вирішена.]
За наказом Ютії «Блакитний Місяць» приступив до дій.
————
Наступного дня.
Відпочивши в маєтку, що належав герцогу Альтія, Алон вирушив до королівського палацу ввечері, оскільки бенкет мав розпочатися в повний розпал.
Дійшовши до палацу, Алон мовив:
— Я повернуся незабаром, — попрощавшись із Еваном, коли той попрямував уперед.
І...
— Я чекатиму на ваше повернення.
Еван, пропонуючи легкий уклін, випростався й спостерігав.
Коли його господар зайшов до королівського бенкетного залу, чималий натовп дворян потягнувся слідом за ним.
Спостерігаючи, як усі ці аристократи, які фактично керували Астерією, слідують за Алоном, Еван укотре відчув усю вагу становища свого господаря.
"Ну... слава графа вже величезна... І він очолює «Кальфу»." — подумав Еван.
Хоча сам Алон здавався нестурбованим власною славою, диспропорція була кричущою для Евана, який бачив зростаючий авторитет свого господаря з перших вуст.
На відміну від колишніх часів, коли Алона уникали або сприймали зі страхом на соціальних зібраннях, тепер він вимагав лояльності від більшості дворян.
І це було ще не все.
Зважаючи на репутацію, яку він створив, було очевидно, що Королева відкрито кине йому виклик. Утім, так багато дворян усе ще вишикувалися на його боці.
Іншими словами, дворяни, які слідували за Алоном, були переконані, що він потенційно міг би тріумфувати навіть проти правлячої Королеви Астерії.
"...Ну, зважаючи на чутки, що ходять, не дивно, що вони вірять у це." — подумав Еван.
Поки Еван оцінював обставини, Алон, який очолював дворян, усвідомив щось химерне.
"Хух, зачекайте... це відчувається неправильно." — подумав Алон.
Він відчув, що події розгортаються дещо інакше від того, що він очікував.
"Це виглядає так, ніби я марширую безпосередньо на протистояння, хіба ні?" — подумав він.
Він кинув непомітний погляд позаду себе.
Велике зібрання дворян, усі його прибічники, слідували за ним.
"Ні, це не та картина, яку я мав на увазі...?" — подумав Алон.
Його початкова схема полягала в тому, щоб отримати помірне зауваження під час аудієнції з Королевою перед бенкетом і надати правдоподібне виправдання для підтримки «Кальфи».
Але тепер, коли з'явилася така кількість людей, навряд чи все могло завершитися лише доганою.
Однак нічого не можна було вдіяти на цій стадії, тож він продовжив рухатися вперед і ступив до бенкетного залу.
"О." — подумав Алон.
У ту мить, коли він зайшов, він не зміг стримати свого захоплення.
Бенкетний зал, вірний своїй славі, був просторішим та вишуканішим за будь-який зал, який Алон коли-небудь відвідував.
Стоячи там, на мить захоплений стелею, Алон незабаром став усвідомлювати погляди дворян усередині залу.
— ......
З точки зору Алона, погляди дворян можна було розділити на два типи.
Один — це захоплення та повага.
Інший — відверте глузування.
І, як і передбачувалося, остання група була значно більшою за першу.
Він міг легко здогадатися, чому дворяни в залі мали такі вирази облич.
"Вони, ймовірно, думають, що я амбітно будував свій вплив лише для того, щоб бути роздавленим Королевою." — подумав Алон.
Усвідомлюючи, що дворяни, які насміхалися з нього, були переважно з фракції аристократів або з фракції роялістів, Алон випустив тихий видих, перш ніж продовжити свій шлях на зустріч із Королевою.
На протилежному кінці величного бального залу він міг бачити її.
Кретинія Сіян, 8-й монарх Астерії.
Коли він наближався здалеку, Алон спостерігав, наскільки дивовижно красивою була Королева Кретинія Сіян.
Її золоті очі, візитна картка королівського родоводу Астерії, сяяли сліпучо, ловлячи світло з тераси, незважаючи на те, що її обличчя залишалося позбавленим емоцій.
Її краса була настільки привабливою, що це могло спокусити будь-якого дворянина ризикнути швидким, нешанобливим поглядом.
Однак увага Алона була зафіксована на надії, що неминучі події розгортатимуться на його користь, тож її зовнішність не була його головною турботою.
І потім.
— Вірний слуга Астерії, я стою перед Вашою Величністю, — мовив Алон, виконуючи глибокий, формальний уклін, коли дістався до Кретинії Сіян.
Королева, яка мовчала досі, заговорила:
— Підніми голову.
Її обличчя все ще було без виразу.
За її наказом Алон природно підняв голову.
— Ти граф Палатіо?
— Так.
При звуці голосу королеви, дворяни які насміхалися з Алона, усі почали посміхатися.
Ця мить була критичною сценою для дворян як фракції роялістів, так і фракції аристократів, які з нетерпінням чекали на крах «Кальфи», постійної перешкоди для них.
Як наслідок, вони всі мали злостиві посмішки, спостерігаючи за графом Палатіо. Але...
Їхні самовдоволені вирази облич зникли в одну мить, замінені порожніми, приголомшеними обличчями.
Причина?
— Дуже добре, графе Палатіо, я дарую тобі титул маркіза.
Коли Королева Кретинія Сіян вимовила ці слова, Алон не зміг стриматися, щоб не відповісти у стані спантеличеності:
— ...Що?
Він ненавмисно видав дезорієнтований звук.
.
.
.
(П.П Ну, скажімо так, Сіян одна із друзів Алона.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]