Розділ 62 - Був, але зник (3)
Через п'ять днів після вирушення до королівської столиці, коли до досягнення Терії, столиці Астерії, залишалося приблизно два дні дороги, Алон сидів усередині своєї карети, вивчаючи документ.
"Було б ідеально розібратися з рештою, якби я міг." — подумав Алон.
У цьому документі, складеному за останні кілька днів, він перераховував антагоністів із «Психоделії».
Це були не дрібні порушники спокою; вони були з тих, хто міг створити справжнє лихо, якби їм дозволили діяти вільно.
"Оскільки герцогиня Альтія та графиня Зенонія захопили контроль над підземним світом, дрібку з них уже усунуто." — подумав Алон.
На жаль, тим, за чим Алон насправді мав стежити в «Психоделії», були не великі синдикати підземного світу, а приховані фракції, закріплені в тому середовищі.
Вони залишалися б прихованими на початку, але як тільки гравець ставав активним, вони з'являлися б без попередження й починали сіяти безлад.
Ці таємні групи були могутніми, і чимало з них становили серйозний ризик для його безпеки.
Утім, було непрактично протистояти їм усім на основі потенційної небезпеки, тому Алон вирішив усунути лише дві найнебезпечніші фракції.
"Агенти та Замок Привидів." — подумав Алон.
З досвіду Алона в грі ні Агенти, ні Замок Привидів не були особливо тривожними з точки зору гравця в «Психоделії».
Агенти, компактна група еліти, була грізною, але вони з'являлися лише тоді, коли йшли за певним сюжетним шляхом.
Замок Привидів був таким самим — якщо ви не займалися побічними квестами в Королівстві Ашталон, ви ніколи б з ними не зустрілися.
Однак причина, чому Алон поставив ці дві організації першими цілями для ліквідації, полягала в тому, що він більше не був гравцем, а дворянином Астерії, і ці організації змовилися повалити королівство в майбутньому.
Алон ніколи не був свідком здійснення їхніх планів.
До того часу, як ці групи були б глибоко занурені в свої приготування, прийшли б п'ять великих гріхів, винищуючи королівство й роблячи будь-який план повалення безглуздим.
Але в цьому світі, де п'ять великих гріхів уже були знищені, що могло статися тепер?
Крім того, Агенти та Замок Привидів були горезвісними тим, що вбивали численних дворян для досягнення своїх цілей, тому Алон був переконаний, що ці двоє мусять бути ліквідовані.
".......Якщо ми зважимо на Імперію, там також є Пожирач Кісток." — подумав Алон.
Алон подивився коротко на схід, у напрямку Імперії, і потім знизав плечима.
Об'єднане Королівство та Імперія були розділені величезною відстанню, і більшість інцидентів усередині Імперії керована була б головним персонажем того регіону.
"Стверджували, що часова лінія в грі синхронізована, тож як тільки оригінальний сюжет розпочнеться, протагоніст в Імперії також почне рухатися." — подумав Алон.
Перебираючи смутні спогади, Алон спіймав себе на думці.
"Протагоніст там............. ім'я було Палян?" — подумав Алон.
Протагоніст Імперії.
Якщо бути точним, коли починається оригінальна історія «Психоделії», інша гра від тих самих розробників, «Каліпсофобія», розгорталася б в Імперії.
Просто кажучи, «Психоделія» має справу з подіями в Об'єднаному Королівстві, тоді як «Каліпсофобія» покриває інциденти у величезній сусідній Імперії.
"Хмм......." — подумав Алон.
Дійшовши до цієї точки в своїх думках, Алон припинив думати далі.
Він грав лише в початок «Каліпсофобії», перш ніж зупинився, тож його знання були обмеженими. Крім того, Алон не мав причин втягуватися в справи Імперії.
Зрештою, Імперія та Об'єднане Королівство були суворо розділені, і вони мали дуже мало спільного, окрім кількох торговельних товарів.
Усі події всередині Імперії вирішувалися б Паляном, протагоністом «Каліпсофобії», та його компаньйонами.
Тому...
"Агенти та Замок Привидів...... Який найкращий спосіб упоратися з ними?" — подумав Алон.
Алон залишався в кареті деякий час, неухильно обмірковуючи цю проблему.
Настав наступний день, і...
— Графе, ви можете бачити Терію попереду вдалині. Ми майже прибули.
— Ми прибули на день раніше?
— Так, на щастя, ми здобули трохи часу.
На заяву Евана, Алон визирнув із вікна на краєвид Терії.
Незважаючи на те, що він бачив це раніше, пейзаж Терії був таким же величним, як і завжди.
Стіни були високими та міцними, як і пасує для столиці нації.
Порожньо витріщаючись на них, Алон тихо цокнув язиком.
Якби він прибув лише для того, щоб побачити столицю, його дух почувався б багатим і вільним, але, на жаль, це не було причиною його візиту.
"Сподіваюся, жодних значних неприємностей не виникне." — подумав Алон.
Просуваючись неухильно глибше в Терію, Алон спіймав себе на тому, що мовчки бажає цього, спостерігаючи за вулицями, що минали повз.
Природно, він не вірив щиро, що справи підуть легко.
Сам факт того, що Королева викликала Алона особисто, вказував на те, що вона вимагала чогось конкретного від нього, і це було майже напевно пов'язано з «Кальфою».
"...........Чи розгортатимуться події так, як я сподіваюся?" — подумав Алон.
Насправді під час цієї подорожі до столиці, Алон вигадав досить обґрунтований план.
"Якщо Королева підніме тему розширення мого впливу тут, я міг би діяти дещо переконано, трохи зменшити хватку «Кальфи»... і потім продовжувати маніпулювати речами, зберігаючи рівновагу між фракціями..." — подумав Алон.
Це була лише особиста фантазія, сформована без порад від інших чи глибокого аналізу нинішніх обставин, але це була одна з найбільш життєздатних стратегій, яку він міг придумати просто зараз.
Від самого початку відверта непокора Королеві не була варіантом, тож якщо справи розвиватимуться в тому напрямку, помірна участь Алона у фракційній політиці цілком могла б стати вигідною.
— Ех.
Він випустив тихий віддих, коли королівський палац з'явився на виду.
————
Пізно того вечора.
Хоча місяць був високо в небі, Ладан не пішов на відпочинок і чекав у своєму кабінеті.
Причиною було те, що ця ніч тримала регулярне зібрання «Блакитного Місяця».
Незважаючи на те, що до зустрічі залишалося ще 20 хвилин, більшість членів «Блакитного Місяця», за винятком Деуса, уже зібралися.
Це не було спричинено якоюсь особливою подією.
Це було просто тому, що від усіх членів «Блакитного Місяця» очікувалося збиратися за 30 хвилин до кожної зустрічі.
Насправді те, що Деус усе ще був відсутній, коли залишалося лише 20 хвилин, було дещо незвичайним, але відбувалося щось ще дивніше.
[Ми одружуємося!]
[Я казала тобі раніше, ні!]
[Ми одружуємося!]
[Я сказала ні!]
На противагу зазвичай тихій атмосфері перед зустріччю, Ютія та Сольранг сперечалися вже більше 10 хвилин.
[Чому ні! Ти не маєш права забороняти мені!]
[Тим не менш, відповідь — ні!]
[Це несправедливо!]
Сольранг уперто вимагала одруження, тоді як Ютія відчайдушно намагалася відвернути це.
Спостерігаючи за цим, Ладан подумав: "Якщо вона настільки рішуча, хіба не було б простіше просто одружитися потай і повідомити усім пізніше?"
Але потім він передумав: "Це могло б призвести до труднощів." — подумав він.
Зважаючи на характер Ютії та її особливий різновид завзяття, ніхто не міг здогадатися, як вона могла б відповісти, тому Ладан мовчав.
Час ішов далі, поки їхня суперечка тривала.
[Ріне! Ютія поводиться абсолютно нерозумно!]
Коли залишалося близько п'яти хвилин до зустрічі, глибоко розчарована Сольранг звернулася по підтримку. Ладан подивився у бік Ріне, але...
Вона здавалася поглинутою власними думками, ніби навіть не чула скарги Сольранг.
Бачачи це, Ладан знизав плечима.
Він і не очікував, що Ріне зверне будь-яку увагу на образу Сольранг у будь-якому разі.
Однак...
[Не засмучуйся так, Сольранг. Ютія служить "Великому Місяцю" набагато довше за будь-кого з нас.]
Вираз обличчя Ладана показав його здивування від несподіваної відповіді Ріне. Він чітко згадував, що під час останньої зустрічі вона відкинула їхню сварку як таку, що нижча за її увагу.
[Ен~!]
[Бачиш? Поводься чемно й мовчи.]
Якщо бути чесним, Ладан не зовсім розумів, як тривала служба Ютії "Великому Місяцю" стосувалася нинішньої розбіжності.
Усе ж, бачачи, як Ріне демонструє таку дивовижно нову позицію, він відчув себе трохи спокійніше.
[Ах, це нагадує мені, Ютіє, я маю пропозицію.]
[Так? Що таке?]
Можливо, задоволена тим, що Ріне підтримала її, Ютія життєрадісно посміхнулася, і Ріне висунула свою ідею.
[Я збиралася подати свій власний звіт незабаром. Яка твоя думка?]
[Чи це потрібно? Я вже вклала й надіслала все від твоєї команди.]
[Я усвідомлюю, але я хотіла б прозвітувати про щось, пов'язане з «Оком Мандрівника».]
[Якщо це про це, ти могла б просто сказати мені—]
Ютія зберігала свою посмішку на місці. Але потім...
[Хіба не було б краще, якби я доставила це сама замість того, щоб передавати через тебе?]
Коли Ріне продовжила, колись яскрава посмішка Ютії почала тьмяніти.
[Я завжди управляла звітами досконало дотепер, хіба ні?]
[Але це стосується «Ока Мандрівника». Я бажаю поговорити на цю тему особисто, а також надати свій власний звіт.]
"....."
[!]
[!]
Як Ладан, так і Сольранг були вражені, коли побачили, що Ріне ледь помітно посміхнулася, коли говорила.
Незважаючи на те, що вони росли разом понад вісім років, ніхто з них ніколи не бачив, щоб Ріне посміхалася раніше.
Вони були на мить приголомшені.
[Ехех-!]
[?]
[?]
[?]
[Прошу вибачення, я щойно згадала щось кумедне.]
Коли Ріне раптово вишкірилася ширше, показуючи свої ікла, усі залишилися безслівними.
"............Чи можливо, що "Великий Місяць" використовує якийсь гіпнотичний артефакт?" — подумав Ладан.
Це була обґрунтована підозра — з моменту зустрічі з "Великим Місяцем" як Сольранг, так і Ріне значно змінилися, так само як і Деус перед ними.
Їхня відданість "Великому Місяцю" зросла майже до такої ж інтенсивності, як у Ютії, що змусило Ладана серйозно замислитися, чи не володіє "Великий Місяць" артефактом, здатним впливати на розум.
Якраз коли всі все ще оговтувалися від несподіваного виразу обличчя Ріне...
[Перепрошую за затримку.]
Деус зайшов, рівно підійшовши на час призначений для зустрічі «Блакитного Місяця».
Він виглядав на мить спантеличеним від вигляду інших членів, які всі мали приголомшені вирази облич, але він швидко опанував себе.
[Вибачте, але я маю термінову справу, якою повинен поділитися, перш ніж ми розпочнемо зустріч.]
При його словах інші члени, струсивши своє заціпеніння, зосередили свою увагу повністю на ньому.
[Здається, організація, відома як «Агенти», націлилася на "Великий Місяць".]
Почувши це...
[Га?]
[Що?]
[Що ти щойно сказав?]
[Прошу вибачення, що?]
Очі всіх присутніх загострилися від фокусу, і кожен відреагував із виразною інтенсивністю на цю новину.
.
.
.
(П.П Ох, які ж там приколи в подальшому будуть з Ютією, і іншими дівчатами.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]