Розділ 51 - Зухвала дуель (3)
Келлам, маг із Зеленої вежі, все ще намагався осягнути події попереднього дня, побачивши, як Пенія, яка колись мала дурну славу «лиха» Синьої вежі, поводилася перед графом Палатіо тихо, як ягня.
Пенія навіть вибачилася перед Міланом, який був як учнем Келлама, так і його колегою-магом.
Проте Келлам, практик 5-го рангу, з самого початку мав сумніви щодо графа Палатіо.
Зокрема, він піддавав сумніву справжню силу графа.
Звісно, Келлам ще не досяг 6-го рангу, де пробуджуються «Магічні Очі» і дозволяють повністю осягнути чиюсь силу з одного лише погляду.
Тим не менш, його відчуття на 5-му ранзі були достатньо гострими, щоб виявити вроджену магічну енергію людини.
І з точки зору Келлама, магічна сила графа Палатіо здавалася надто слабкою.
Келлам розумів, що для магів найважливішим є знання — величезний резервуар мани мало що означав без розуміння того, як надати їй форми.
Однак, якими б глибокими не були знання людини, якщо її вроджена магічна сила надто обмежена, використання магії високого рівня буде неможливим.
Це природно змусило Келлама замислитися.
Чи могли історії про могутність графа бути нічим іншим, як перебільшенням, вигаданим ним самим для створення власної легенди?
Келлам майже відкинув свої сумніви після того, як спостерігав раптову зміну в поведінці Пенії, але сьогодні, на арені, його підозри спалахнули з новою силою.
Помилки бути не могло.
Масштаб магічної енергії графа Палатіо був надто скромним, щоб виправдати грандіозні чутки, що ходили навколо нього.
І Келлам був не єдиним у своєму скептицизмі.
— Хм, як би я його не оцінював, я не відчуваю жодної великої сили. Яка ваша думка?
— Я поділяю ваше відчуття. Його запас мани… надто мізерний для когось високого рангу.
— Тц, тож усе це було вигадкою. Схоже, він вигадав усе це, щоб підвищити свій статус.
— Шкода. Його репутація буде вщент зруйнована, як тільки це дружнє змагання розкриє правду.
Саме так, як і підозрював Келлам, інші професори 5-го рангу, які зібралися поруч із ним, висловили свої власні сумніви, відчувши магію графа Палатіо.
Але перш ніж арена змогла зануритися в замерзлу пустку, кожен маг замовк.
Навіть маги нижчих рангів, які із зацікавленням спостерігали за подіями, затихнули.
І навпаки, маги 5-го рангу, які до цього кидали на Алона сумнівні погляди, тепер стояли приголомшені, роззявивши роти, спостерігаючи за подією перед їх очима.
Проте емоції, що вирували серед магів, не були однаковими.
Маги нижчих рангів дивилися на магію Алона з трепетом та благоговінням, тоді як маги вищих рангів були повністю спантеличені.
Це сталося в одну мить, але вони чітко розпізнали, що саме зробив Алон.
— Комбінована магія…! І він об'єднав більше трьох заклять… одночасно!
Щелепа Келлама відвисaла.
Звісно, комбінована магія була видовищем, яке він та будь-який інший маг 5-го рангу, присутній тут, могли виконати.
Однак застосувати три або більше заклять одночасно без жодної вади було тим, чого ніхто не міг упевнено гарантувати.
"Як, чорт забирай, йому це вдалося?"
На цей момент маги 5-го рангу повністю відкинули свою попередню думку про те, що магія графа Палатіо була незначною.
Натомість їхні розуми заповнили ті самі цікавість і повага до Алона, які початково підштовхнули їх до сходження на 5-й ранг.
І якраз у той момент, коли кожен погляд був прикутий до арени:
— Сулі.
Алон тихо вимовив слово, формуючи жест руками.
У ту ж мить —
Тріск—!
Десятки малих сфер, кожна з яких була не більшою за мармурову кульку, почали матеріалізуватися по всій арені.
— Обрання.
Сфери, завислі в повітрі, розпочали повільне обертання за годинниковою стрілкою.
Якраз у той момент, коли маги ламали голови над призначенням цих сфер, що кружляли —
— І-і-ік!
Барух, вибравшись зі свого заціпеніння магією Алона, раптово розпочав діяти, гарячково готуючи власне закляття.
Він усвідомив, що якщо не діятиме зараз, то не лише не зможе розширити свій вплив, але й може зазнати принизливої поразки, тому він квапив своє заклинання.
Проте інші маги або спантеличено спостерігали, або кривилися від закляття, яке готував Барух.
— Це ж—
— …Ке-Малан?
Це було зрозуміло, оскільки закляття, яке готував Барух, було однією з основних атакуючих магій Фіолетової вежі — відвертим смертоносним закляттям, яке зазвичай не використовувалося в дружніх змаганнях.
Однак Барух так і не отримав шансу випустити своє закляття.
Тріск—!
У наступну ж мить Барух перетворився на крижану статую.
Усі маги порожнім поглядом дивилися перед собою, відтворюючи події у своїй пам'яті.
У ту саму мить, коли Барух готував своє закляття, одна з сфер раптово вибухнула, запечатавши його в суцільний лід.
І з цим —
— …Е-е, хм… Переможцем цього дружнього змагання є Алон Палатіо…!
Оголосив маг-арбітр, його голос був сповнений спантеличення.
— Це було справді вражаюче.
— Між іншим, що це був за жест руками, який ви використали? Це може бути частиною стародавнього закляття?
— Ви використали комбіновану магію, але як саме ви побудували її структуру?
Одразу після завершення дружнього змагання Алон, який піднявся на трибуни, залишивши ошелешеного Баруха позаду, опинився в облозі запитань від магів.
Звісно, жоден маг не наважувався порушити неписане правило проти розпитувань про чужу магію, але потік запитань привів Алона до несподіваного усвідомлення.
Через їхню розмову він зрозумів, що маги не мали жодного уявлення про жести чи фрази, які він використовував.
"…Як цікаво."
Алон знав, що жести та фрази, які він використовував, були артефактами довго втраченої епохи.
Тим не менш, він не очікував, що про них буде повна відсутність інформації, що робило це відкриття ще більш захоплюючим.
Вбираючи це нове розуміння під час розмови з магами, увага Алона була прикута до їхньої реакції на його слова.
— …Зачекайте, що ви сказали? 3-й ранг?
— …Ви щойно сказали 3-й ранг?
— Немає потреби в такій скромності, стверджуючи, що ви на 3-му ранзі.
— Це просто неможливо.
Маги сприйняли зізнання Алона про його ранг як привабливе применшення.
Залишивши спантеличених магів позаду, Алон покинув арену з тихим зітханням, хоча ця мить була короткою.
Він почав крутити перстень на вказівному пальці лівої руки — артефакт із гри «Психоделія», відомий як Хо Гафту, з задоволеним виразом на обличчі.
"Як і очікувалося, це досить корисно."
Здібність Хо Гафту була простою.
Вона дозволяла користувачеві зберегти одне зі своїх заклять і активувати його пізніше з невеликим посиленням сили.
По суті, це працювало як покращене закляття збереження пам'яті, зберігаючи закляття для майбутнього використання з додатковою силою, і для Алона це було дуже ефективно.
Через обмеження, під яким він працював, Алон міг застосувати лише п'ять заклять, і суворе обмеження щодо необхідності витратити одне з цих заклять було значним недоліком.
Після використання цього закляття у нього залишалося лише два закляття в розпорядженні.
Але використовуючи Хо Гафту, Алон тепер міг застосовувати всі п'ять своїх заклять у бойових ситуаціях.
"І посилення закляття також досить потужне."
Він згадав, що коли раніше використовував закляття, ефект лютої холоднечі відчувався щонайменше вдвічі сильнішим, ніж зазвичай, а потім швидко перенаправив свої думки.
"Схоже, [Лютий Мороз - Форма - Назва Снігової Гори - Неминучість Сліпця] досить ефективне закляття."
Розмірковуючи про закляття, яке він щойно використав, яке базувалося на фразі «Назва Снігової Гори», Алон не міг не замислитися ще раз про таємничу «сутність».
Коли «воно» вперше передало йому цю фразу, Алон не повністю осягнув її значення.
У той час фрази в його голові сприймалися лише як інструменти для посилення його магії, без глибшого розуміння.
Однак, застосувавши закляття, похідне від «Назви Снігової Гори», кілька разів з моменту повернення з пустелі, він нещодавно почав осягати загальний ефект цієї фрази.
"Коли матеріалізація втіленої магії завершується, вона заморожує навколишнє повітря."
На відміну від перекручування чи спотворення самої природи магії, цей ефект, здавалося, торкався більш фундаментального закону, і Алон використав це розуміння, щоб створити своє сьогоднішнє закляття.
"Чи це те, про що «воно» говорило?"
Він згадав, як йому казали, що «фраза подібна до ключа, який може відкрити певні двері до правил, призначених у цьому світі».
…Це здавалося йому все більш захоплюючим.
Чим більше Алон дізнавався про фрази та слова, тим швидше розвивалася його магія, підживлюючи його постійно зростаючу цікавість. Кинувши погляд за межі вежі, він оцінив вигляд.
Сонце якраз зависло на схилі гори, фарбуючи небо у відтінки заходу.
"Здається, уже час."
Спостерігаючи за сонцем, що повільно сідало, Алон згадав про інший предмет, який йому потрібно було забрати з центральної вежі сьогодні, і розвернувся, щоб піти.
Перша ніч зібрання.
— Графе?
— Що таке?
— Ви справді… маг 3-го рангу?
— Так, це так.
— Справді?
— Так.
— О… Я матиму це на увазі.
Ліян, яка здавалася абсолютно непереконаною словами Алона, пішла зі скептичним виразом обличчя.
— Графе… графе?
— Пенія?
— Я точно знаю, що ви маг 3-го рангу.
— …Справді?
— Так, я абсолютно точно знаю, що ви маг 3-го рангу… абсолютно, без жодних сумнівів!
— …?
Після того як Пенія підкреслила 3-й ранг Алона тричі й пішла, Алон, помітивши пізню годину, направився до бібліотеки, переконавшись, що місяць уже високо в небі.
У-у-унг~!
З низьким, резонуючим гулом він знову прибув до порожньої, мовчазної бібліотеки.
Моторошна атмосфера посилювалася відсутністю світла, і лише блакитний місяць у небі відкидав своє сяйво на бібліотеку.
Як тільки він ступив усередину, глибокий голос відлинув у його вухах:
[Схоже, хтось розгадав мою загадку точно в призначений час.]
Урочистий резонанс голосу змусив Алона мимовільно здригнутися.
Річ була не в тому, що він відчув якусь конкретну загрозу — лише інстинктивне тремтіння.
Подібно до того, як слабкі тремтять перед сильними, просто чуючи цей голос, він відчув первісний страх із самих глибин свого буття.
— Так.
Відповів Алон, силою придушуючи наростаючий жах.
Зрештою, предмет, який йому був потрібен, можна було отримати лише зустрівшись із нею.
І після цього —
[О, вражаюче. Незважаючи на те, що ти чув мій голос, ти не впав у паніку. Ти втримав свій здоровий глузд.]
Коли блакитна магічна енергія почала конденсуватися перед Алоном, повільно набуваючи форми, він відчув, як на його долонях виступає піт.
Він точно знав, хто збирається з'явитися перед ним.
"Перша людина, яка досягла -го 8рангу після Епохи Забутих Богів."
"Магиня, яку кожен чарівник шанував і якою захоплювався за її життя, відома як «Перша Чаша»."
А для істот, які колися занурили світ у хаос, вона була відома як «Вічний Жах», винищувачка, яку і боялися, і якій поклонялися.
— …Архімагиня Хінкель.
Коли Алон вимовив її ім'я, блакитна магічна форма матеріалізувалася з високою швидкістю.
Перед ним стояла жінка у сніжно-білому гостроверхому капелюсі, її блакитні очі виразно світилися з-під окрайків капелюха, а на обличчі грала невимушена посмішка.
Для магів вона була «Першою Чашею».
Для істот, які колись принесли хаос у світ, вона була «Вічним Жахом».
Алон нервово ковтнув слину за своєю спокійною фасадною маскою.
Хоча Хінкельне була ворогом, якщо він припуститься бодай найменшої помилки у своїх відповідях, він міг спровокувати її горезвісний характер, що могло призвести до його негайної загибелі.
Тому Алон подумки повторив теми, згадувати які в її присутності категорично заборонялося.
Перші слова, які промовила архимагиня, яка випромінювала пригнічуючу ауру просто з'явившись із невимушеною посмішкою, споглядаючи Алона, були:
[Що…!?]
Звук чистого жаху, ніби вона стала свідком чогось жахливого.
— …??
Німе питання постало в голові Алона.
.
.
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )