Розділ 50 - Зухвала дуель (2)
Місто Лартанія, кам'яний лабіринт.
Це було місто, збудоване навколо підземелля, чиї найглибші надра залишалися таємницею. Подейкували, що чим глибше людина спускалася, тим більші багатства та стародавні реліквії вона могла знайти.
Воно стало домівкою для незліченних авантюристів та найманих мечників.
Наймогутнішими силами в цьому місті були п'ять великих гільдій:
Криваве Залізо, Терраномад, Аркадія, Стародавній Слідопит та Калімадра.
Сила, якою володіли ці п'ять гільдій, перебувала на зовсім іншому рівні, ніж у будь-якої звичайної групи найманців чи дослідників.
Прірва у силі між ними та пересічною гільдією була величезною.
Майстри цих п'яти великих гільдій, по суті, вийшли за межі звичайних людських можливостей.
Їхня сила була такою, що їх вважали надлюдьми.
Одним із них був Олдрік, майстер Кривавого Заліза, який колись заслужив прізвисько «Різник» за те, що самотужки розрубав понад тисячу монстрів на 10-му поверсі.
Наразі він спускався вглиб лабіринту.
Проте його сьогоднішньою метою було не просування до найглибшого рівня, а виконання великого контракту, який запропонували Кривавому Залізу.
"Спіймати одного монстра на 20-му поверсі…"
Олдрік, на чиєму плечі спочивала величезна сокира, мав дивний вираз обличчя.
У нього була вагома причина — у цьому проханні було щось підозріле.
У лабіринті Лартанії кожен п'ятий поверх являв собою зону, позбавлену монстрів — простір, який не зовсім відповідав традиційному уявленню про підземелля.
Чим глибше людина спускалася, тим частіше ці рівні, які найманці називали безпечними зонами, починали вирізнятися незнайомими пейзажами та спорудами.
Але одне правило залишалося незмінним — монстрів там не було.
Проте ця надзвичайно прибуткова робота полягала саме в тому, щоб спіймати монстра з одного, з таких безпечних поверхів, а саме з 20-го.
Це було беззаперечно химерно.
І все ж Олдрік вів своїх підлеглих на 20-й поверх, оскільки аванс був значним, і, що важливіше, замовник чітко наголосив на одному моменті:
"Навіть якщо вам не вдасться виконати місію, ви можете залишити аванс собі".
Саме з цієї причини Олдрік зараз спускався на 20-й поверх.
"Це може бути засідка".
Хоча ця думка спала йому на думку, він не відчував особливого страху.
Він провів достатньо часу на 50-му поверсі, який вважався глибинами лабіринту, і був упевнений, що зможе втекти, навіть якщо на 20-му поверсі щось піде не так.
І ось Олдрік та його група спустилися.
— Ми прибули на 20-й поверх.
Невдовзі, саме так, як і стверджував замовник, вони досягли місця призначення.
У цій місцевості панували величезні стародавні руїни.
— Що це таке?
— Монстр?
— …Командире, тут і справді є монстр.
На свій подив, вони побачили монстра, саме такого, як було описано.
— Але ж…
— Хіба це не гоблін?
— Та ти жартуєш.
І це був не абиякий монстр — це був гоблін, який широко вважався одним із найслабших творінь.
— На 20-му поверсі справді є монстр?
— Неймовірно. Якщо ми спіймаємо цю штуку, то отримаємо навіть більше, ніж аванс?
— Це наче натрапити на курку, що несе золоті яйця.
— Він навіть одягнений в одяг… Вбрання в східному стилі?
Підлеглі Олдріка сміялися й вказували пальцями на гобліна, адже кожен із них знищив тисячі гоблінів під час своїх експедицій на нижчі поверхи.
Поки група хихотіла —
— Ха-а…
Гоблін, який до цього порожнім поглядом дивився на руїни, видав зітхання й розвернувся.
— Комахи… ви надто галасливі.
Гоблін заговорив чистим голосом, який абсолютно не відповідав його формі, а його очі мали лінивий вигляд.
Потім він ворухнув пальцем.
Зліва направо.
І після цього —
— Що-?
У ту ж мить найманці, які щойно насміхалися з гобліна, були чисто розрізані навпіл.
Це було все.
М'яким, вологим звуком п'ятеро найманців, які роками билися пліч-о-пліч із Олдріком, загинули в одну мить.
Коли Олдрік, відчувши інстинктивну загрозу, підняв свою сокиру, він побачив їх.
Очі гобліна, надто розумні для звичайного гобліна, були спрямовані прямо на нього, наповнені лише двома емоціями:
Гординею та...
Глухий удар.
...Зневагою.
Це було останнє, що усвідомив Олдрік, і нічого більше.
Після цього не було нічого.
Поки лунали перелякані крики решти найманців, його свідомість згасла в темряві.
Невдовзі після цього він — а точніше, Король Гулів — який розправився з усіма найманцями, що спустилися на 20-й поверх, почав рухатися до поверхні.
————
Після дебатів в вежі зазвичай слідують дружні змагання.
Формат такий, що призначений для поєдинку маг виходить уперед і сам обирає собі опонента.
Інакше кажучи, викликати могли будь-якого мага, присутнього серед глядачів.
Проте маг, який має право обирати оппонента, рідко кидає виклик комусь, хто стоїть значно нижче за його власний статус.
Викликати мага набагато нижчого рангу означало б накликати на себе балачки про те, що він знущається зі слабшого.
І навпаки, виклик комусь набагато сильнішому міг призвести до принизливої поразки та ризику образити вищого за статусом.
Маги за своєю природою — горді істоти.
Тому загалом вважалося, що маг із правом вибору обере когось середнього рангу, і навіть Алон знав про цей звичай.
"…Якщо я правильно пам'ятаю, Барух був приблизно 4-го рангу?"
Відчуваючи допитливі погляди оточуючих, Алон згадав лютий погляд, який Ліян спрямувала на Баруха напередодні.
"Він на один ранг вищий за мене."
У світі магів ранг створює істотну прірву.
Чим вищий ранг, тим більшою стає ця прірва, тому різниця в силі між, наприклад, 7-м і 8-м рангами була величезною, незважаючи на різницю лише в один крок.
"…Бути 4-го рангу в його віці, навіть якщо він не такий вправний, як Пенія, він явно геній."
Поки Алон розмірковував про це, спостерігаючи за Барухом, який, незважаючи на свій високий ранг, виглядав не надто старим —
— Невже великий маг, який допоміг приборкати могутнього зовнішнього бога, злякався?
Голос Баруха раптово розітнув повітря.
Його слова, які були відвертою провокацією, вразили навіть тих магів, які із зацікавленням спостерігали за перебігом подій.
Заява Баруха була очевидним натяком на те, що репутація Алона може бути побудована на чутках, і Алон миттєво зрозумів його намір.
"Він намагається мене спровокувати."
Хоча він не міг бути впевненим у точних мотивах Баруха, Алон вважав їх неважливими.
Для нього цього було цілком достатньо.
"Якщо хтось намагається спровокувати тебя без причини, дай йому причину."
Алон був не з тих, хто терпить неповагу, особливо від когось, хто не виглядав карколомно могутнім.
"Схоже, мені вдасться випробувати це в реальному бою раніше, ніж очікувалося."
Одягаючи предмет на вказівний палець, Алон промовив:
— Я приймаю.
І на цьому дуель була влаштована.
"Усе йде за планом."
Барух, син Магістра Фіолетової вежі та такий самий маг 4-го рангу, як і Ліян, подумки всміхався під спільними поглядами Алона та присутніх довкола магів.
Спровокувати Алона і вийти на арену з самого початку було його метою.
Точніше, це був його задум привернути до себе більшу частку уваги.
Будучи сином Магістра Фіолетової вежі, він уже мав значний вплив в вежі, але Барух прагнув більшого.
Ось чому він вирішив використати графа Палатіо, який прибув до вежі лише напередодні.
Граф Палатіо, чоловік, який, здавалося, приносив із собою бурю пліток, куди б він не пішов.
Самовдоволено всміхаючись собі, Барух кинув погляд на Алона.
Він був добре поінформований про чутки, що ходили навколо Алона.
Казали, що Алон відіграв вирішальну роль у розправі із зовнішнім богом у північних регіонах.
Зовсім нещодавно він нібито допоміг «Золотій Блискавці» приборкати двох Баба Яга, які влаштували засідку в пустельному місті Колонія.
А потім, станом на вчорашній день, поширилася найнеймовірніша чутка з усіх — ніби йому якось вдалося приборкати горезвісне лихо, Пенію.
Як наслідок, маги вежі роздмухали репутацію Алона на основі цих відповідей.
Інакше кажучи, якби в чутках була хоч якась частка правди, Барух щойно припустився би жахливої помилки, кинувши йому виклик.
Але Барух діяв не бездумно.
Він непомітно підняв праву руку й спрямував цівку магії в простий перстень на своєму пальці.
Бззз—
Перстень видав слабкий гул, відчутний лише для найуважніших, а потім спроєктував цифру:
Посмішка розлилася обличчям Баруха, коли він побачив цю цифру.
Перстень, який він носив, був артефактом, здатним випромінювати слабкий імпульс магії, щоб приблизно оцінити ранг та магічну силу людини.
"Так, як я й підозрював, він слабкий."
Так само, як і вчора.
І так само, як під час останньої перевірки, яку він провів перед провокацією, перстень вказував на 3-й ранг Алона.
Впевненість Баруха випливала саме з цього перстня.
Хоча він був не надто корисним у більшості ситуацій, всередині академії він був неоціненним для викриття магів, які роздмухували свою заявлену силу.
Завдяки цьому перстню Баруху вдалося піднятися соціальними сходами академії, обираючи своєю ціллю тих осіб, які вихвалялися силою, якою не володіли.
"І тепер я спіймав дуже велику рибу."
Барух зміг спровокувати Алона без вагань через свою абсолютну віру в оцінку перстня.
— Обидва учасники готові?
— Готовий.
— Так.
Відповідаючи на запитання, Барух із звичною легкістю закликав свою магію.
"…Та чутка про те, що він приборкав Пенію, трохи непокоїть, але перстень ніколи мене не підводив. Його магія просто не може бути настільки потужною."
Барух міркував, як розправитися з Алоном.
"Чи варто мені закінчити це швидко? Ні, якщо це закінчиться надто швидко, ефект буде меншим. Можливо, мені варто трохи погратися з ним. Але якщо я це затягну, це може виглядати погано. Як тільки стане зрозуміло, що здібності цього графа — чиста вигадка, моя власна репутація, яка має зростати, може марно постраждати… Так, краще завершити це досить оперативно."
Він стиснув свій посох, уже уявляючи спосіб поразки Алона.
— Як ви обидва знаєте, використання магії, яка може загрожувати життю вашого опонента, заборонено, тому, будь ласка, контролюйте потужність. А тепер—
Глухий удар!
— Починайте.
Поєдинок розпочався з легкого удару посоха арбітра.
Барух із упевненою посмішкою на обличчі почав діяти, коли—
— Ха?
Він помітив білу хмарку дихання, що вирвалася з його губ.
Ошелешений цим раптовим поворотом подій, який стався надто швидко, щоб його розум міг належно це осягнути, Барух невдовзі відчув холод, що наповнив його легені.
Коли він почав ставити це під сумнів —
— Що?
Тріск—!
Він із запізненням усвідомив, що лід сковує його ноги.
Тріск—тріск—!
І це були не лише його ноги.
— Я-
Озирнувшись довкола, він побачив, що вся арена замерзає.
Білий дим мчав землею, швидко захоплюючи територію та перетворюючи все довкола на крижану пустку.
І в центрі цієї замерзлої пустки він побачив його.
Чоловік, який велично стояв на арені, його обличчя було глухою маскою, позбавленою емоцій.
Вдягнений у чорний, зловісний обладунок, з якого просочувалася темна, морозна магія, заморожуючи все, чого торкалася.
— А.
І в ту мить Барух зрозумів.
Щось пішло жахливо, катастрофічно не так.
Проте, на той час, коли це усвідомлення осяяло його —
— **Лютий Мороз** - **Форма** - **Назва Снігової Гори** - **Неминучість Сліпця**.
— Алон уже вимовив закляття.
.
.
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )