Розділ 46 - Змова проти графа Палатіо.
Зазвичай планові асамблеї Блакитного Місяця закінчувалися без жодних гучних подій.
Минулі збори затягнулися виключно через бурхливу реакцію Деуса на запитання Сольранг, проте то був поодинокий випадок.
Тепер, коли всі, крім Деуса та Ютії, засвоїли, що деякі теми для Деуса перебували під суворою забороною, подібних відхилень від регламенту вдавалося уникати.
Навіть коли зазвичай мовчазний Деус вважав за потрібне подати голос під час обговорення "Великого Місяця", ці діалоги більше не розтягувалися надовго.
Дякувати за це слід було Ріне та Ладану, які майстерно переводили розмову в інше русло.
Тому сьогоднішня зустріч мала б пройти спокійно, і завдяки їхньому пильному контролю очікувалося, що вона завершиться за якісь двадцять хвилин.
[До речі, Сольранг, "той чоловік" згадував, що збирається відвідати Колонію цього разу. Ти зустрілася з ним?] — поцікавилася Ютія у Сольранг.
[Я збираюся вийти заміж за "Великого Місяця"!!]
[Що?]
Цей вибух стався ще до того, як Сольранг встигла відповісти на питання.
Спочатку атмосфера не була особливо напруженою.
Інші члени Блакитного Місяця знали, що Сольранг часто використовує гіперболізовані вислови, і Ютія вирішила, що це черговий подібний випадок.
Однак.
["Той чоловік" воістину величний. Не дивно, що Сольранг так високо його цінує.]
[Саме так! Ось чому я вийду за нього заміж!]
У той момент вони збагнули: Сольранг не жартує, вона абсолютно серйозна.
[…Що ти таке верзеш?]
Обличчя Ютії, зазвичай незворушне в будь-якій ситуації, раптом стало суворим, і решта членів організації завмерли від цього видовища.
Кожен присутній чітко розумів, що саме означає ця зміна в міміці та тоні.
"Вона стримується."
"Вона з останніх сил стримує себе."
"Вона тамує свій лютий гнів."
Деус, Ладан та Ріне миттєво зчитали настрій Ютії й трохи відступили.
Хоча під час цієї віртуальної зустрічі вони були пов'язані лише магічними проекціями, вони інстинктивно усвідомлювали, наскільки моторошною може бути Ютія в гніві.
І все ж ця трійця вірила, що буря швидко вщухне.
Сольранг добре знала Ютію і так само побоювалася її.
Проте.
[Я серйозно! Я вийду заміж за "Великого Місяця"!]
Всупереч їхнім очікуванням, що Сольранг відступить, вона зухвало оголосила про свій план, наче це було остаточне й безповоротне рішення.
Решта учасників застигли в онімінні.
Ютія на мить заплющила очі, ніби намагаючись повернути контроль над виразом обличчя, а потім розплющила їх і запитала:
[Сольранг, ти хоч розумієш значення своїх слів?]
[Звісно розумію! Ми станемо родиною. Я впевнена, що зможу бути гарною дружиною!]
Ютія знову заплющила очі, наче від раптового запаморочення, а потім повільно відкрила їх.
З ледь помітною посмішкою, ніби потураючи дитині, вона промовила м'яким голосом:
[Навіть якщо ти впевнена, це неможливо.]
[Це ще чому?]
[Тому що ми — тіні "Великого Місяця".]
[…?? Хіба ми не можемо бути тінями й водночас одружитися?]
На обличчі Сольранг не було й краплі розуміння, натомість прочитувалося щире здивування, чому це взагалі стало проблемою.
Тріщина пролягла по слабкій посмішці, яка повернулася на обличчя Ютії.
[Слухай уважно, Сольранг. Ми — тіні "Великого Місяця". Тіні не можуть стояти поряд із Господарем. Ти розумієш, про що я тобі кажу?]
Обличчя Ютії, яке, як тепер бачили всі, випромінювало виразну й гостру лють, змусило інших повірити, що ця дискусія нарешті завершена.
[…]
Сольранг, здавалося, цього разу гостріше відчула емоції Ютії й трохи відсахнулася.
Але потім, наче набравшись хоробрості, вона кліпнула очима й відповіла:
[І все одно! Я збираюся вийти за нього заміж!]
Навіть після того, як зростаюче роздратування Ютії стало очевидним, ця рішуча заява Сольранг на мить шокувала присутніх.
[Я знаю! Зрештою, найважливіше — це те, що думає сам "Великий Місяць"!]
Члени організації могли лише приголомшено спостерігати за цією сценою, адже Сольранг тепер відкрито кидала виклик Ютії.
Поки Ютія та Сольранг мірялися важкими поглядами, єдине питання крутилося в головах Ріне та Ладана: що, в біса, сталося між Сольранг та "Великим Місяцем," якщо це спровокувало таку поведінку?
[Ти справді віриш, що той чоловік обере тебе?]
[Господар сказав мені, що я не така вже й погана!]
Звісно, Алон сказав це не зовсім щиро, а лише щоб утішити Сольранг, коли та скаржилася й запитувала, чи вона йому не подобається.
Однак вихоплений із контексту шматочок розмови прозвучав саме так, змусивши Ріне та Ладана миттєво зреагувати.
[Що… що ти сказала…?]
Якраз у той момент, коли це одкровення готове було остаточно вивести Ютію з себе, втрутився Деус.
[Що саме сталося між тобою та "цим чоловіком", Сольранг?] — запитав Деус, намагаючись змінити тему.
[Ну…] — Сольранг почала описувати свою зустріч з "Великим Місяцем", поступово розряджаючи обстановку.
Бачачи, що Деусу вдалося зняти напругу, Ріне та Ладан обмінялися поглядами полегшення.
[…І ось що сталося.]
[Я зрозумів.]
[Ну як? Хіба це не неймовірно!?]
[Так і є. Хм-м — слухаючи твою розповідь, я раптом згадав велич, яку "Великий Місяць" продемонстрував на півночі пів року тому.]
[[…!]]
Коли історія Сольранг, яка зайняла майже двадцять хвилин, добігла кінця, і Ріне, і Ладан застигли з однаковими виразами розпачу.
Деус, скориставшись їхнім тимчасовим замішанням, плавно перевів розмову на події піврічної давнини.
І ось—
[…Я досі чітко бачу цей образ: його постать на тлі заходу сонця серед випаленої, попелястої землі.]
[О! Я точно знаю, про яку сцену ти говориш!]
[[Ах.]]
Перш ніж Ріне та Ладан встигли втрутитися, щоб спрямувати дискусію в інше русло, вони побачили, як Сольранг захоплено киває, наче тільки й чекала на цю тему, і їхні обличчя остаточно згасли.
Через дві години.
— Хм-м… це була доволі довша історія, ніж я очікував.
Як і передбачалося, розповідь Деуса нарешті закінчилася, і Ріне з Ладаном відчули хвилю полегшення, вважаючи, що асамблея нарешті завершена.
[У будь-якому разі, ти не можеш вийти заміж за цього чоловіка!]
[Можу!]
[Не можеш!]
[Можу!!]
[Не можеш!!]
[МОЖУ!!!]
[[…]]
Коли суперечка між Ютією та Сольранг спалахнула з новою силою, наче нічого й не було, Ріне та Ладан того дня остаточно закарбували у своїй свідомості нове усвідомлення: Ютія проявляє дивовижно дитячу й незрілу сторону щоразу, коли справа стосується "Великого Місяця", бодай найменшим чином.
Це були не зовсім ті знання, які вони прагнули здобути, роздумували Ріне та Ладан, підводячи погляди до неба, де вже починало світати.
————
Приблизно через тиждень Алону нарешті вдалося покинути пустелю.
— Тоді я знову завітаю до вас наступного разу, графе!
Рад, голова Каравану Золотої Гриви, вклонився настільки низько, що його можна було сплутати з покораним слугою.
Проте ніхто з купців, найманців чи навіть присутніх магів не піддав сумніву поведінку Рада.
Усі вони чудово знали про зростаючу славу графа Палатіо після подій у Колонії, а маги та найманці особисто бачили дивовижні здібності графа.
— Поки доля знову не зведе нас.
— Щиро дякую вам!
Поки Рад шанобливо вклонявся й віддавав розпорядження торговій гільдії щодо від'їзду, хтось покликав:
— Графе.
Якраз у той момент, коли граф збирався сісти в карету, до нього звернулися. Це була Ліян Агілерас, донька Магістра Червоної вежі.
— Що таке? — запитав він.
— Ви плануєте бути присутнім на магічній конференції наступного місяця?
— Хм-м.
Алон цокнув язиком, зберігши на обличчі незворушну маску.
"Магічна конференція…"
Магічна конференція являла собою масштабне зібрання, де маги з різних веж сходилися один чи двічі на рік, щоб обговорювати теорії, демонструвати результати своїх досліджень та брати участь у дружніх змаганнях.
"Я справді хочу туди потрапити"
Чесно кажучи, Алон уже давно збирався відвідати магічну конференцію.
Якщо точніше, його цікавили не стільки дослідницькі матеріали, скільки Центральна вежа, де вона проводилася.
У тому місці існувало дещо, здатне хоча б частково компенсувати гострий дефіцит магічної сили Алона.
На жаль, регламент Центральної вежі вимагав обов'язкової належності до однієї з веж для входу, тому Алон відповів:
— Я б із радістю відвідав її, але, схоже, не зможу.
— Е-е? Чому так? — здивовано запитала Ліян.
— Тому що я не належу до жодної магічної вежі.
Ліян виглядала дещо спантеличеною від слів Алона.
— …Тобто це правда, що ви не пов'язані з жодною вежею?
— Так. У мене немає причин обманювати вас щодо цього.
— У такому разі, чи не розглянете ви можливість взяти участь у конференції як представник нашої Червоної вежі?
— Як член Червоної вежі…?
— Саме так.
Алон на мить замислився над несподіваною пропозицією, перш ніж відповісти:
— …Ну, для мене це, безперечно, вигідна можливість, але я не думаю, що можу принести велику користь, просто виступаючи під прапором Червоної вежі.
— Я нічого не прошу натомість. Як і раніше, буде цілком достатньо, якщо під час конференції ми зможемо обмінюватися думками щодо магічних питань, — мовила Ліян, непомітно кинувши погляд на Алона.
"Що ж, це доволі непогані умови", — подумав Алон.
Хоча він на секунду й задумався, чому Ліян пропонує настільки вигідні умови, причин відмовлятися не знайшлося, тож він кивнув:
— У такому разі я приймаю вашу люб'язну пропозицію. Коли саме мені слід вирушати на конференцію?
— Здається, залишилося близько півтора місяця, але я надішлю вам точний розклад листом або магічною сферою.
— Зрозумів.
На цьому їхнє обговорення завершилося.
— До зустрічі.
Алон попрощався з магами Червоної вежі й почав збирати припаси в першому ж селі, до якого вони дісталися після перетину пустелі, готуючись до повернення у свої володіння.
— О, графе! — раптом вигукнув Еван, наче згадавши щось важливе, і повідомив дві новини.
— Що таке?
— Ну, це стосується Ріне.
— І що з нею?
— Я чув, що вона стала впливовою особою в Лартанії.
— Впливовою особою?
— Так. Згідно з звітами, вона увійшла до складу керуючої ради Тріумвірату.
— Тріумвірат… Це орган, який здійснює загальне управління Містом лабіринтів, правильно?
— Саме так.
— …Ріне?
— Так.
— Вона справді стрімко просувається в статусі.
Перша новина полягала в тому, що Ріне здобула реальну владу в Лартанії — це був позитивний розвиток подій, який потенційно міг дати їм чимало переваг.
— І щодо Ладана…
— Так?
— Схоже, він об'єднав п'ять із Семи Архіпелагів і фактично став Королем Піратів.
— Хм-м, і це хороша новина?
— Я не впевнений, хороша вона чи ні… але нагорода за його голову тепер перевищує мільйони золотих монет.
— …Мільйони золотих монет…?
— Так, кажуть, це дорівнює нагороді за голову попереднього Короля Піратів.
— …
Друга новина полягала в тому, що Ладан еволюціонував із звичайного пірата на Короля Піратів Сомалійського архіпелагу — доволі дивний розвиток подій.
Сергіус, один із восьми кардиналів Святого Королівства Розаріо, обіймав свою посаду вже понад два десятиліття. Він був людиною, яка віддавала перевагу розкоші та надмірностям, що було максимально далеко від очікуваного вигляду кардинала.
Перед вивченням Святого Письма, він віддавав перевагу пляшці вина, а обійми жінки цінував більше за молитву — його легко можна було вважати втіленням розпусти всередині Святого Королівства.
— Радий зустрічі, кардинале Ютіє.
— Навзаєм, кардинале Сергіусе.
Ютія Блудіа подарувала слабку посмішку, сидячи навпроти Сергіуса.
Чесно кажучи, Сергіус не був настільки близько знайомий із Ютією, щоб це виправдовувало приватну зустріч подібного роду.
Власне, це був лише другий випадок, коли він бачив її особисто.
І все ж у Сергіуса був чіткий мотив шукати її.
— Я прийшов запропонувати угоду. Не бажаєте вислухати?
Це і був той самий мотив.
— Яку саме угоду?
— Якщо говорити прямо, мені потрібне "ім'я".
— Ім'я?
Сергіус кивнув на запитання Ютії й відповів:
— Так, схоже, що деякі особи на тій стороні вступили в змову з нечистими силами.
— Ви хочете використати моє ім'я для "листа про навернення", чи не так?
— Саме так.
Лист про навернення — це особливий документ, який могли видавати лише вищі чини Святого Королівства Розаріо, а саме кардинали або вище. Його надсилали тоді, коли виникали підозри, що хтось уклав союз із єретиками. Щоб скласти такий лист, була необхідна підтримка щонайменше двох кардиналів.
Однак Сергіус взагалі не планував використовувати лист про навернення за його прямим призначенням.
Справжня причина полягала в тому, що він узяв хабар, а пояснення, з яким він тепер звертався до Ютії, яку раніше навіть толком не знав, звучало так:
— Якщо ви позичите мені своє ім'я, я подбаю про те, щоб ви отримали відповідну компенсацію.
— Компенсацію, кажете?
— Я утримаюся від будь-яких коментарів щодо підозрілої смерті кардинала Біантреа. Як вам така пропозиція?
На відміну від інших кардиналів, з якими йому довелося б ділитися хабарем, Сергіус був свято переконаний, що Ютія — це саме та людина, якій не доведеться платити. Ця впевненість випливала з того, що—
— Кардинала Біантреа? — запитала Ютія.
— Зважаючи на посаду, яку ви обіймаєте, я припускаю, ви не будете вдавати незнання.
…Він зібрав достатньо розвідувальних даних, щоб бути впевненим: вона, як і він сам та інші кардинали, вже була наскрізь зіпсованою й корумпованою.
— Тож давайте не ускладнювати ситуацію. Якщо ви позичите своє ім'я для листа про навернення щодо графа Палатіо, я буду мовчати про цю справу.
Впевнений у своїй розслабленій стратегії, Сергіус приготувався завершувати розмову.
— …Зрозуміло.
Лагідна посмішка, яка ще мить тому прикрашала обличчя Ютії, миттєво зникла, і вона поставила ще одне запитання:
— Тобто те, що ви стверджуєте, кардинале Сергіусе — це те, що ви хочете, аби я позичила своє ім'я?
— Так, саме так.
— Щоб знищити графа Алона Палатіо?
— …? Так, усе вірно, — Сергіус кивнув, але щойно він це зробив—
— Ха-ха…
Тихий, глибокий сміх зірвався з її губ.
А потім.
— !
Світ довкола став багряно-червоним.
Усе сталося за одну єдину секунду.
Сергіус, здригнувшись від переляку, спробував поворухнутися, але швидко усвідомив, що його тіло більше не слухається.
Разом із цим усвідомленням прийшла нищівна хвиля тваринного жаху, і він інстинктивно повернув тремтячу голову в бік джерела цієї загрози.
І там він побачив.
Жінка, яка ще мить тому доброзичливо посміхалася, тепер дивилася на нього палаючими, яскраво-вогняними червоними очима.
— Ви щойно сказали мені—
Будь-хто міг відчути нищівну лють, що виривалася з її постаті.
— що ви збираєтеся вбити мого Бога?
Саме в цю мить Сергіус збагнув: щось пішло не просто не так, а смертельно жахливо.
.
.
.
(П.П Ну що ж, одним словом "Дебіл")
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )