Розділ 44 - Щоб рятувати родину, причина не потрібна.
— **Крижаний Кристал.**
Спостерігаючи, як перед ним матеріалізується колосальний заморожений бар'єр, Алон важко видихнув, причому вираз його обличчя залишався абсолютно кам'яним.
"Що взагалі коїться?"
Він був глибоко дезорієнтований такими обставинами. З його погляду, це було цілком виправдано: в один момент він підслуховував розмову в центральній вежі міста, а в наступний — уся споруда потужно здригнулася, погрожуючи завалитися, що змусило його поспіхом вибігти назовні, де перед його очима й постало це видовище.
Ба більше, події вже виходили за межі розуміння Алона.
"Ці двоє… Схоже, вони використали Ядра Безодні"
Алон чітко пам'ятав густу, темну енергію, яка виривалася з Маліана та Калмана якраз перед тим, як вони спробували вбити Сольранг.
"Але як?"
За його логікою, Ядра Безодні взагалі не мали з'явитися на цьому етапі сюжету. В оригінальній послідовності подій ці артефакти починали масово поширюватися світом лише після того, як заявляли про себе двоє з П'яти Великих Гріхів.
Їхня функція була простою: навіть істота зі скромними силами могла досягти божественної могутності, поглинувши Ядро Безодні. Хоча точні механізми цього процесу ніколи не розкривалися навіть у Психоделії, серед гравців існувала популярна теорія, що їх додали в гру суто для балансу складності.
Вороги, які використовували Ядра Безодні, незмінно ставали в рази сильнішими.
Тому, хоча Алон і задавався питанням, де саме Маліан та Калман примудрилися їх дістати, він швидко відкинув цю думку. Наразі головним пріоритетом була не причина, а спосіб вижити в цій кризі.
Алон проаналізував ситуацію з холодною точністю.
"Доступна кількість заклять: нуль"
Він уже витратив три заклинання, щоб створити крижану рівнину, одне — щоб збити Маліана, коли той загрожував Сольранг, і ще одне — для захисту від потенційної атаки. Він більше не міг чаклувати.
Тобто за звичайних умов.
Глип—
Без зайвих вагань Алон одним рухом висмикнув затичку з флакона на своєму поясі й одним ковтком осушив його вміст. Це було висококласне зілля мани, яке йому дала Пенія Крисін, заступниця голови Синьої вежі.
"Це дозволить мені виграти трохи часу за допомогою двох додаткових заклять, але бар'єр упаде вже за 20 секунд"
Випивши зілля, Алон стрімко перевів погляд на повалену Сольранг. Оскільки він уже певний час приховано готував магію, щоб залишатися непоміченим, йому вдалося скласти докупи загальну картину того, що сталося.
Коли він подивився на неї, погляд Сольранг був пустим, повним безмежного розпачу та лютої, палкої злоби. Темна енергія буквально просочувалася крізь усю її постать.
Побачивши це, Алон негайно дістав із пояса другий флакон. Це був унікальний еліксир винятковості, який йому подарували пів року тому, коли його буквально засипали різноманітними підношеннями.
— Пий.
Алон опустився на коліна, притиснув флакон до губ Сольранг і тихо промовив:
— Єдині зрадники тут — це ті двоє, тому не переймайся.
— Це… правда?
— Так.
Він підтвердив це максимально впевнено, хоча насправді, Алон і сам поняття не мав, скільки членів Племені Золотої Гриви зрештою перейшли на бік Ралго.
Навіть якщо Сольранг не належала до тих, хто звик глибоко аналізувати речі, мінімальних роздумів вистачило б, щоб зрозуміти, наскільки низькою була довіра до слів Алона.
І все ж він збрехав, бо в цей критичний момент йому була життєво необхідна її допомога.
"У нас є лише один шанс, і Сольранг мусить стримувати їхні атаки, поки я не завершу закляття"
Магія Алона вимагала тривалого часу для активації. Він чудово розумів усю дурість сподівань на те, що вороги будуть терпляче чекати. Саме тому Алон пішов на обман — щоб змусити Сольранг, яка стрімко занурювалася в безодню розпачу, негайно почати діяти.
— Ти зможеш стримати їх, поки я не закінчу заклинання?
Алон змусив Сольранг повністю випити цей високоякісний еліксир. Хоча її все ще помітно хитало, вона впевнено звелася на ноги й твердо кивнула:
— Так.
Навіть попри те, що отруту не вдалося нейтралізувати до кінця, іншого виходу просто не було. Алон вирішив довіритися Сольранг і розпочав підготовку своєї магії. Щойно закляття буде готове, розібратися з Калманом не складе особливих труднощів.
Попри те, що Калман поглинув Ядро Безодні й став сильнішим, іронія полягала в тому, що Алон стане ще могутнішим саме через цей вчинок опонента. Він наклав Обмеження — силу, здатну викривляти закони світу під час протистояння божествам.
— Ху-у—
З тихим видихом Алон склав магічний жест. Тієї ж миті крижана стіна, з якої сипався іній, зникла без жодного сліду.
— **Лютий Мороз.**
Щойно він вимовив наступну фразу, як навколо нього закружляв сніговий вихор, а вбивці та члени Племені Золотої Гриви рвонули вперед, наче тільки й чекали цього моменту. Їх були десятки.
Проте—
— **Форма.**
Попри хитке становище, Сольранг почала жорстко відбивати нападників, і Алон, спостерігаючи за її діями, вимовив наступне слово. Потім він заплющив очі, прокручуючи в голові фрази, які незадовго до цього почув від тієї безформної істоти.
["Можливо, ви і втратили велику спадщину давнини, але ті, хто розуміє магію, знають: її головний принцип полягає в тому, що Маг — це той, хто змушує діяти закони цього світу"]
["Структура магії, закляття, навіть імена — усе існує лише для того, щоб втілювати ці закони. Тільки коли кожен компонент ідеально налаштований у гармонії з цими принципами…"]
"…Це можна назвати магією"
— **Назва Снігової Гори.**
Поки Алон говорив, сфера матеріалізувалася між його середнім та підмізинним пальцями й затверділа, перетворившись на лід. Проте вона не просто замерзла; кожна окрема точка підготовленої ним магічної структури розквітла, наче сніжинка, де кожна шестикутна пластина слугувала початком для нової квітки.
["Схоже, ти знаєш лише окремі слова, але ти мусиш використовувати цілі речення. Слова можуть згинати закони, але речення — це інструменти, які відмикають певні двері, що ведуть до фундаментальних принципів світу"]
["Ну, не те щоб сучасні маги повністю втратили речення. Вони просто надмірно спростили та стандартизували їх, викинувши в процесі оригінальний лексикон"]
["У наші дні вони, найімовірніше, називають це чимось абсурдним на кшталт Бурулька"]
— **Неминучість Сліпця.**
Квіти, що розпускалися, розкрилися повністю. Сфера на кінчиках пальців Алона більше не була звичайною кулею — тепер вона являла собою колосальну кристалічну сніжинку.
Хрусь—
У самому серці цієї сніжинки прямо перед ним почав формуватися вишукано виточений спис.
І тоді—
["Але спочатку ця магія не називалася чимось настільки ідіотським, як Бурулька"]
— **Алебарда Крижаного Кристала.**
["Це і є справжнє ім'я, забуте цими дурними магами"]
Тихо промовивши останні слова, Алон розплющив очі. Він побачив Калмана, чиї темні наручі виглядали вкрай загрозливо; той роздратовано лютував, поки Сольранг із останніх сил стримувала його натиск.
Побачивши це, Алон міцно стиснув сформований жест, завершуючи заклинання.
На спекотну залу обрушилася справжня хуртовина.
Ліян особисто бачила, як проявилася магія Алона. Її розум, який зазвичай прокручував незліченну кількість симуляцій для деконструкції будь-якого використаного закляття, зараз просто зупинився.
Вона могла лише заціпеніло витріщатися на це видовище.
Усе, що знаходилося на траєкторії польоту списа, який випустив Алон, промерзло наскрізь. Будь то земля, повітря чи…
…Калман, чиє серце виявилося пробитим крижаним списом.
Усе перетворилося на лід.
Ця химерна, але водночас дивовижно прекрасна сцена тримала Ліян та інших магів у німому полоні.
— Це… неймовірно…
— Чи це… маг…?
Найманці, які ще мить тому буквально тонули в розпачі, тепер побожно шепотілися, дивлячись на Алона. Їхні погляди були сповнені безмежного захоплення та благоговіння.
І це було цілком природно.
Безвихідна ситуація була вщент розбита істотою, яка стояла перед ними.
У цей момент навіть Сольранг, яка заледве встигла вискочити із зони ураження закляття, заворожено дивилася на Алона.
Раптом "воно" ворухнулося.
— А—!
Іронічно, але першим цей рух помітив найманець, який спостерігав за сценою — а саме Ралго, якого всі вважали остаточно переможеним Сольранг.
— Помри!
Ралго, чия права рука була повністю знищена, підняв змащений отрутою кинджал, який до цього вже ледь не коштував Сольранг життя, і кинувся на неї. Він усе ще був посилений здібністю, яку йому дарувала Сольранг, оскільки авторитет Сутності Племені Золотої Гриви не був скасований. Рухаючись із блискавичною швидкістю, він скоротив дистанцію до Сольранг якраз у той момент, коли її пильність ослабла.
— !
Сольранг, вірячи, що все вже скінчилося, спробувала відсахнутися, але було запізно. Її тіло й так було вкрите ранами після блокування ударів Калмана та розбійників. Отрута досі циркулювала всередині, змушуючи її лише безпорадно спостерігати за тим, як кинджал Ралго націлюється прямо в її серце.
Обличчя Ралго просіяло від тріумфу, коли він подумав: "Якщо я просто вб'ю її, то зможу захопити контроль над Сутністю і втекти! Я зможу почати все заново!"
З цією думкою він міцніше стиснув руків'я кинджала. Проте—
— !?
Кинджал Ралго так і не пробив серце Сольранг.
"Що—!?"
Причина крилася в тому, що Алон, як і той найманець, інстинктивно зреагував на випад Ралго і в найостанніший момент смикнув тіло Сольранг назад.
Однак—
Через це власне тіло Алона хитнулося вперед, опинившись прямо на траєкторії розмашистого удару леза Ралго.
— Кха!
Кров хлинула з його рота.
Це була густа, потемніла кров — чітка ознака смертельного поранення. І поки Ралго стояв, приголомшений своєю невдачею, Сольранг, яка вибухнула безмежною люттю, одним різким рухом ноги вщент розчавила його череп.
— Графе! — відчайдушно закричав Еван.
Зрештою, Алон не отримав серйозних ушкоджень.
Безумовно, лезо пробило його бік, проте, на подив, воно не завдало суттєвої шкоди.
Це сталося тому, що кинджал Ралго дійсно увійшов у контакт із тілом Алона, але зовсім трохи — він лише розірвав його одяг.
Інакше кажучи, Алон був цілим і неушкодженим.
Тоді чому ж він виплюнув кров? Це було виключно наслідком тотального виснаження мани.
Хоча він і мав достатньо енергії на ще одне заклинання, цей конкретний магічний процес поглинув настільки багато сил, що виснажив його організм далеко за межі звичайної втоми, спровокувавши внутрішню травму.
"…Потужність перевершила мої очікування, але мені знадобиться щось, щоб компенсувати нестачу мани", — подумав він, притискаючи руку до збуреного шлунка, поки споглядав, як руїни залишаються позаду. Він так і не побачив східну кам'яну плиту, але оскільки відбулася засідка, вони вирішили закінчити з дослідженнями на сьогодні й покинути це місце.
Поспостерігавши за тим, як риси руїн поступово тануть далеко вдалині, Алон перевів погляд на Сольранг, яка пильно дивилася на нього.
Якби події йшли за його початковим планом, він би зараз її втішав. Зрештою, знаючи, що в майбутньому їй судилося стати одним із П'яти Великих Гріхів, він не міг дозволити їй затаїти в собі образу чи злість.
Проте, на його подив, в очах Сольранг не було жодного сліду негативних емоцій на кшталт люті чи ненависті, що вкрай зацікавило його.
— Господарю.
— Так?
— Можна вас дещо запитати?
— Що саме?
Сольранг озвучила своє питання:
— Коли Калман напав раніше, чому ви не ухилилися?
— …
"Коли Калман напав?" — Алон на мить задумався, а потім згадав, як наручі Калмана пройшли в небезпечній близькості від нього, коли він закликав Алебарду Крижаного Кристала.
"…Справа не в тому, що я не ухилився — я просто фізично не міг цього зробити"
Хоча це й було чистою правдою, Алон визнав таку відповідь незадовільною, тому натомість промовив:
— Тому що я вірив у тебе.
— …Ви вірили в "мене"?
— Так, ти ж сама сказала, що це можливо, хіба ні?
"Якщо чесно, це було більше схоже на панічне благання в стилі: «Будь ласка, нехай це спрацює!!»…"
Поки Алон озвучував свою ретельно підібрану репліку, слабкий вогник спалахнув в очах Сольранг, і вона запитала далі:
— Тоді чому ви врятували мене, коли Ралго намагався мене вбити?
— …Чому? — Алон не міг миттєво підібрати підходяще виправдання.
"Хіба не було б дивно не врятувати свого давнього союзника від смерті прямо перед власними очима? До того ж, я взагалі не очікував, що кинджал дістане і мене"
Як і з попереднім питанням, Алон завагався, але цього разу вирішив відповісти щиро.
— …Хіба для цього потрібна причина?
— Немає причини?
— Щоб рятувати родину, причина не потрібна.
Для нього Сольранг уже певною мірою відчувалася як донька, яку він вирощував понад п'ять років, тому ця відповідь зірвалася з його губ цілком природно.
"Ох"
Але вже в наступну секунду він миттєво усвідомив свою помилку.
Провівши з нею чимало часу, він помітив, що Сольранг надає надто глибокого, сакрального значення самому поняттю родини.
І поки Алон намагався непомітно відвести від неї погляд—
— Але Господарю… ви мені не родина. Родина пов'язана кров'ю, — тихо пробурмотіла Сольранг, і Алон ствердно кивнув на знак згоди. — І все ж я… хочу бути з вами родиною.
Від її наступних слів Алон відчув приємне тепло глибоко всередині.
Це було схоже на те відчуття, коли після років важкої праці ти нарешті отримуєш батьківське визнання. Не те щоб він особисто проходив через таке, але саме в той момент, коли Алон збирався задоволено кивнути—
— Проте—
Сольранг раптово рушила з місця і застрибнула прямо на Алона.
Упершись руками в його плечі й зручно вмостившись на його стегнах, вона дивилася на нього блискучими, як ніколи, очима.
Алон, повністю приголомшений таким раптовим розвитком подій, міг лише заціпеніло витріщитися на неї, поки Сольранг, розпливаючись у посмішці, оголосила:
— У такому стані ми не зможемо стати родиною. Я з Племені Золотої Гриви, а ви — людина. Тому... — її посмішка стала ще ширшою, коли вона продовжила: — Давай одружимося!
— …???
Думки Алона вмить перетворилися на суцільний лід.
Тим часом хвіст Сольранг виляв від абсолютної радості так сильно, як ніколи раніше.
.
.
.
(П.П Ахахах, тепір треба казати "Бідний Алон", знаючи Сольранг, і те як вона цінує "Родину", вона тепір не відстане від Алона.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )