Розділ 43 - Кривава зрада та морозне заціпеніння.
Жахливе чудовисько Маліан чудово розумів рівень сили Сольранг.
Аура, яку вона демонструвала в межах Колонії, була навіть більш грізною, ніж у Калмана Арентса, Баба Яги з багаторічним досвідом.
Проте, попри це, ні Маліан, ні Калман не вірили, що зазнають поразки від Сольранг у цьому протистоянні.
Калман Арентс і це потворне чудовисько Маліан обоє були такими ж Баба Яга, як і Сольранг, і що найважливіше, вони поглинули Ядро Безодні.
Ядро Безодні.
Маліан не розумів точного механізму, за допомогою якого Ядро Безодні дарувало силу.
Він знав лише те, що істота певного калібру, яка використає Ядро Безодні, у якийсь спосіб отримає колосальну міць.
Однак для Маліана цього знання було цілком достатньо.
Навіть зараз, б'ючись із Сольранг, вони обоє чітко відчували, що саме лише використання Ядра Безодні зробило їх майже вдвічі сильнішими, ніж раніше.
Бабах—!!!
Велика зала здригнулася від потужного поштовху, наче від землетрусу, коли кулак Маліана врізався в місце, де щоночі стояла Сольранг.
Хрусь!
Підлога провалилася від самого лише тупоту ноги Калмана.
І це було тільки початком.
Рев!!!
Маліан продемонстрував свою неймовірну могутність, буквально зірвавши дах із фортеці забутого міста і жбурнувши його в Сольранг.
Ця руйнівна сила, що настільки перевершувала людські можливості, сповнювала найманців, магів та звіролюдей, які билися з убивцями, відчуттям повної безпорадності.
Проте попри цю приголомшливу демонстрацію сили, вирази облич Маліана та Калмана ставали дедалі більш стурбованими в міру того, як тривала битва.
Причиною була Сольранг, яка досі успішно тримала удар проти них обох.
Золотоока Сольранг, зникнувши у спалаху блискавки, матеріалізувалася прямо перед Маліаном і завдала потужного удару йому в бік.
Заблокувавши випад Калмана Арентса, який нападав ззаду, Сольранг відповіла йому точним і важким хуком.
Бабах!
Маліана та Калмана відкинуло назад, і вони з гуркотом пробили стіну просторої зали.
— Як таке взагалі можливо…!?
Маліан люто витріщився на Сольранг, глибоко насупившись.
Тіло Сольранг, безперечно, уже було вкрите ранами.
Її сяюче волосся злиплося від крові, а на постаті виднілися численні порізи.
Незважаючи на це, саме вона контролювала хід бою.
Навіть після того, як вони поглинули Ядро Безодні й подвоїли свою силу, два Баба Яга не могли змусити її відступити бодай на крок.
— Ах ти ж монстр…!
Маліан прогарчав, трансформуючи свою спотворену праву руку у форму леза.
"Вона навіть не випромінює чорну магію, а це означає, що вона не приймала Ядро Безодні…!"
Без використання Ядра Безодні її сила виявилася настільки приголомшливою, що вона домінувала над двома Баба Яга, які його прийняли.
Було очевидно… здолати її чистою силою просто неможливо…!?
Його нещодавня впевненість миттєво випарувалася, поступившись місцем суворому виразу обличчя, коли Маліан переглянувся з Калманом.
Цок.
Наче зустрівши заздалегідь обумовлений знак, Калман цокнув язиком і рвонув уперед — але не до Сольранг, а в бік звіролюдей.
Тієї самої миті, як Сольранг збагнула, що Калман цілиться в Ралго, члена племені, який керував битвою проти вбивць, вона зреагувала миттєво.
Хрусь!
Вона перехопила удар Калмана.
Бабах!
Жахлива ударна хвиля, що виникла від самого лише зіткнення їхніх кулаків, змусила обличчя Сольранг на мить скривитися від болю.
Але раптом вона відчула дещо дивне.
Калман, який ще мить тому виглядав серйозним, тепер тримав на губах чітку, недвозначну посмішку.
Саме в цю секунду—
Шурх!
— Га?
Пекучий, розриваючий біль спалахнув у спині Сольранг.
Вона обернулася, щоб подивитися, і побачила Ралго, який стояв прямо позаду неї.
— Нарешті…!
З викривленою в усмішці гримасою, Ралго встромив лезо в спину Сольранг.
У її золотих очах на мить застигло повне нерозуміння.
— Кха…!
Кров потекли з її рота.
Бабах!
Потужний удар ноги Калмана відправив Сольранг у політ, і її тіло покотилося по землі.
Вона не могла осягнути те, що щойно сталося.
Її погляд був сповнений розгубленості — запитання, шоці і ще більше запитань.
Цей дезорієнтований погляд зупинився на Ралго.
Він підло й зловтішно ухмилявся.
Сольранг абсолютно нічого не розуміла.
— Чому?
Це єдине слово зірвалося з її губ.
Поки Сольранг котилася по підлозі через зраду Ралго, відчай огорнув обличчя магів, найманців та звіролюдей, тоді як на губах Калмана з'явилася посмішка глибокого задоволення.
В очах убивць промайнуло полегшення, а міміка Маліана свідчила про близьку перемогу.
Усе це зафіксував зір Сольранг, проте її увага залишалася прикутою виключно до Ралго.
— Чому…? — знову пробурмотіла Сольранг, усе ще перебуваючи в ступорі.
Тоді Ралго, який весь цей час ухмилявся, впевнено покрокував до неї.
Сольранг спробувала поворухнутися, але швидко усвідомила, що її тіло відмовляється слухатися.
— Лезо змащене отрутою Камонасіса. Ти не зможеш поворухнутися щонайменше годину. Чинити опір безглуздо, — промовив Ралго, дивлячись згори на приголомшене обличчя Сольранг у міру того, як наближався.
Всупереч своїй зазвичай стриманій манері поведінки, Ралго скривив губи в зневажливій посмішці й опустився перед нею на коліна.
— Ах… про що ти там запитувала? Чому? — поглузував він, грубо стягуючи рукавицю з руки Сольранг. — Я хотів отримати це.
— …Що?
— Ти чудово мене чула. Я сказав, що хотів отримати це, — повторив Ралго, знущально трясучи Сутністю Племені Золотої Гриви перед її обличчям із хитрою посмішкою.
Сольранг повільно кліпнула очима.
— Ти зрадив мене… заради цього? — запитала вона.
Вона все ще не відчувала гніву. Ралго, виглядаючи на мить спантеличеним, раптом вибухнув презирливим сміхом.
— Заради цього? Сольранг, невже ти справді віриш, що створена тобою гільдія досі тримається разом заради якоїсь шляхетної мети? Ти думаєш, клани залишалися тут через твою дешеву виставу про родину? Ні, аж ніяк.
Тук, тук—
— Усе лише заради цього. Клани залишалися в гільдії тільки через силу, яку вони могли отримати від тебе, — вишкірився він, зневажливо постукавши рукавицею по її щоці.
Вираз обличчя Сольранг повільно потемніо, а брови насупилися.
— З чого б тобі взагалі думати інакше?
У глибині душі Сольранг розуміла, що Ралго не помилявся повністю.
Вона завжди усвідомлювала, що причина, чому їй вдалося так блискавично зібрати Плем'я Золотої Гриви в Колонії, полягала в тому, що вона володіла Сутністю, дарованою "Великим Місяцем".
Але попри це, Сольранг не вірила, що сородичі пройшли з гільдією такий довгий шлях суто через артефакт сили.
Навіть якщо спочатку вони згуртувалися заради могутності, Сольранг відчувала, що час, який вони розділили за ці два роки з моменту заснування гільдії, був справжнім, і вона щиро вірила, що крок за кроком відновлює свою колишню родину.
Ні, вона свято вірила в це.
— Це не може бути правдою…!
Сольранг міцно зчепила зуби, але Ралго навіть не думав прибирати знущальну посмішку зі свого обличчя, дивлячись на неї.
Потім він тихо хмикнув і клацнув пальцями.
Клац—
Наче тільки й чекаючи на цей сигнал, інші члени Племені Золотої Гриви почали один за одним збиратися за спиною Ралго.
Сольранг шоковано витріщилася на них.
Сородич, якого вона привітно прийняла всього два дні тому.
Той, хто ще сьогодні весело розмовляв із нею під час подорожі сюди.
Без жодного винятку, всі вони стали позаду Ралго, і Сольранг, помітивши, що вони абсолютно неушкоджені на відміну від найманців, нарешті збагнула жорстоку реальність.
— …Ха.
Уперше з її уст зірвався гіркий сміх.
Не та ніжна посмішка, яку вона завжди дарувала кланам, а жорстокий, крижаний оскал.
— О, оцим обличчям людини, чия мрія щойно розбилася вщент, я повністю задоволений. Мені подобається, — засміявся Ралго, відчуваючи тріумф, і зневажливо поплескав Сольранг по голові. — Скажу чесно, твоя впевненість у власній важливості завжди викликала в мене огиду. Користуватися силою, яку ти не заробила, просто тому, що тобі пощастило… Це було важко терпіти. Ну і як воно, бачити кінець своєї мрії?
— …Всі інші… теж зрадники? — Сольранг відповіла на його питання власним запитанням.
Ралго, бачачи зраду та ненависть, приховані за її гірким сміхом, визнав це вкрай розважальним і вже викривив губи, щоб відповісти.
Але перш ніж він встиг промовити бодай слово—
— Досить. Покінчимо з цим, — втрутився Маліан, роблячи крок уперед ще до того, як Ралго встиг відкрити рота.
Він знову надав своїй руці форми смертоносного леза і підняв її, готуючись завдати Сольранг фінального удару.
— Буде проблематично, якщо вона встигне відновитися, тому ми мусимо вбити її просто зараз.
Якраз у той момент, коли Маліан збирався опустити своє лезо на Сольранг—
Шурх—
Слабкий проблиск подиву з'явився на обличчі Сольранг, яке ще мить тому було сповнене смирення перед смертю.
І не тільки у Сольранг.
Ралго, який щойно ухмилявся, також виглядав спантеличеним.
Маги і навіть Ліян, що перебували у повному розпачі, застигли з однаковими виразами нерозуміння.
Навіть Калман, чиє обличчя досі прикрашала самовпевнена посмішка, тепер виглядав розгубленим.
Причиною цього було те, що…
— А—?
Величезна, зяюча діра раптово з'явилася в голові Маліана, який ще секунду тому щиро насолоджувався своїм тріумфом.
Гуп—!
Тіло Маліана бездиханно звалилося на землю мертвою купою.
Поки всі намагалися осягнути цю незбагненну смерть одного з чотирьох Баба Яга Колонії...
— А—?
Ліян, яка заціпеніло споглядала за цією сценою, раптом помітила, що її подих перетворюється на хмаринку білої пари в повітрі.
У цю мить кожен присутній побачив його.
З темряви забутого міста бога Кагари мовчки виходив чоловік.
Тріск—
З кожним його кроком іній стрімко розповзався на всі боки, миттєво заморожуючи землю під ногами, а блідо-сіра магічна енергія, що виходила від браслета на його лівому зап'ясті, огортала тіло, наче захисний шар тонкої криги.
Рип, рип—
Хода чоловіка була впевненою та непохитною.
Навіть маючи перед собою Баба Ягу та десятки ворогів, вираз його обличчя залишався абсолютно кам'яним.
Позбавлений будь-яких емоцій чи реакцій, він продовжував свій рух уперед, змушуючи кожного присутнього напружуватися з кожним його кроком.
Ралго, який щойно знущався над Сольранг,
Калман, який посміхався з повною впевненістю, і кожен ворог у цій залі почали панічно нервувати, спостерігаючи за наближенням чоловіка з порожнім поглядом.
Тому що вони всі це бачили.
Вони особисто стали свідками того, як Маліану, могутньому Баба Язі, в одну мить наскрізь пробило голову.
— Кх—!
Коли чоловік повільно підійшов ближче, Ралго інстинктивно зробив крок назад.
І він був не один.
Кожна істота, яка ідентифікувала себе як "ворог" цього чоловіка, природно відступила.
Сама його присутність була задушливою, сповнюючи їх глибоким почуттям безпорадності та тваринного жаху.
Це відчув навіть Калман, найсильніший серед усіх присутніх.
"Що це, в біса, таке!?" — його тіло мимоволі здригнулося, коли він подивився в очі чоловіка — очі, які були настільки глибокого чорного та блакитного кольору, що інстинкт чітко підказував: спроба збагнути їх повністю зруйнує твій розум.
— Господарю…?
Нарешті, Алон, підійшов до Сольранг, у чиїй спині все ще стирчало лезо, і пильно подивився на неї.
— **Крижаний Кристал.**
Він вимовив термін, який кардинально відрізнявся від усього, що він використовував раніше.
.
.
.
(П.П Бідна Сольранг, вважала що найшла родичів і тд, а вони її просто зрадили -=-)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )