Розділ 38 - (Крижаний спокій в серці пустелі) (2)
Ліян Агілерас не зносила брехні.
Це було більше ніж просто вподобання — вона її всією душею зневажала.
Ця глибоко вкорінена відраза брала свій початок з її виховання як доньки Магістра Червоної вежі.
Вона отримала безліч привілеїв, проте вони завжди супроводжувалися нескінченним обманом та інтригами.
Ця нескінченна брехня та підлість виявилися настільки важкими, що залишила в її душі глибокі психологічні рани.
Як наслідок, у неї розвинулося майже нав'язлива огида до будь-яких вигадок, а ненависть ставала ще сильнішою, коли брехуном виявлявся маг — реакція, безпосередньо пов'язана з її дитячою травмою.
Тому, коли Ліян Агілерас уперше зустріла графа Палатіо, вона відчула до нього миттєву й інстинктивну зневагу.
Попри чутки про те, що граф Палатіо відіграв ключову роль у ліквідації зовнішніх загроз, Ліян вважала його слабаком.
Він не мав «Магічні Очі», необхідні для розвитку сильного мага, натомість Ліян завдяки власним неабияким здібностям могла чітко бачити ману Алона.
Це було жалюгідне видовище — лише слабкий проблиск енергії.
Хоча формально він вважався магом, тієї мізерної мани, яку він контролював, бракувало навіть для досягнення другого рангу.
Це нагадувало іншу плітку — буцімто граф Палатіо не був справжнім героєм, який зупинив потойбічні загрози, а просто нажився на подвигах Деуса Макалліана, Безмечного Майстра меча.
Переконання, що він присвоїв собі заслуги Деуса Макалліана, міцно засіло в її думках як незаперечний факт, змушуючи Ліян плекати глибоку образу на графа.
Так, саме цим усе й пояснювалося.
"Але як?"
Зараз Ліян дивилася на Алона в цілковитому ступорі.
Якщо точніше, вона спостерігала за неймовірним явищем, яке щоночі створив Алон.
Навколо нього виникла зона абсолютного холоду, яка поширилася палючою пустелею, миттєво остудивши повітря в самому серці цієї спекотної глушині.
Помітивши, як на піску біля його ніг починають кристалізуватися крижинки, Ліян не могла збагнути бодай щось.
Це була магія, яка мала б виявитися абсолютно неможливою для когось із настільки мізерним запасом мани, як у Алона.
І це було ще не все.
Навіть не розуміючи самого процесу створення закляття, Ліян чітко бачила його внутрішню структуру.
— Комбінована магія, що поєднує щонайменше три різні закляття…!
Комбінована магія.
Теоретичне пояснення було б занадто довгим, але якщо коротко, це означало злиття двох або більше заклять в одне ціле.
Природно, об'єднання заклять — це колосальна праця.
Для активації магії потрібна величезна кількість елементів, проте фундаментальна структура все одно має залишатися непорушною.
Коротше кажучи, зв'язування заклять означало, що руйнація хоча б однієї ланки призведе до краху всієї магічної конструкції.
Маг мусить особисто перерахувати й перебудувати закляття за допомогою власних обчислень, щоб досягти успіху.
Складність такого поєднання зростає в геометричній прогресії з кожним новим доданим закляттям, що робить цей трюк доступним лише для магів п'ятого рангу або вище.
Ось чому, поки Ліян розгублено спостерігала, як Алон готує своє наступне закляття...—
— !
...Вона побачила щось неймовірне.
Одноокий чоловік, який ще секунду тому стояв перед нею, раптово скоротив дистанцію до Алона.
Ніхто не встиг помітити його рух — це сталося в одну мить.
Найманці, запізно усвідомивши, що захист Алона — їхній найперший обов'язок, різко розвернулися.
Ліян також інстинктивно почала сплітати власну магію, щоб підтримати Алона, але було вже запізно.
Одноокий чоловік опинився прямо перед Алоном зі зловісним вищиром, і його парні ятагани вже злетіли в повітря.
Проте Ліян побачила зовсім не те, як голова Алона злітає з плечей...—
— **Замри**.
Хрусь!
...А те, як одноокий бандит повністю заціпенів.
Застигши в тій самій позі з піднятими клинками, чоловік у цю коротку мить перетворився на крижану статую.
— **Розбийся**, — тихо наказав Алон.
Трісь — Бабах!
Лід вибухнув, і тіло чоловіка, який щойно наганяв на них такий відчай, миттєво розлетілося на незліченні уламки.
Запанувала тиша.
— Хух—
З тихим видихом Алона навколо нього знову закружляв білий туман.
Він опустив руку, якою щойно вивів серію знаків, котрі навіть Ліян не змогла до кінця розшифрувати.
— Я дам вам шанс, — вимовив він, наче передбачив усе від самого початку.
Не міняючи виразу обличчя, він кинув холодний погляд на бандитів, які тепер заціпеніли від дикого жаху.
— Забирайтеся геть.
Це був тихий, але беззаперечний наказ, який мав таку гостроту, що не залишав місця для жодних вагань.
Після однієї атаки, яка за мить знищила їхнього лідера, розбійники забарилися лише на секунду, а потім кинулися бігти у всіх напрямках.
Дивлячись на те, як Алон спокійно розвіює свою магію, наче не сталося нічого незвичайного, Ліян усвідомила всю глибину власного невігластва і продовжувала невідривно дивитися на нього.
У її очах спалахнув проблиск щирої поваги.
Спостерігаючи за тим, як бандити панічно тікають, Алон за своїм незворушним обличчям відчував суміш полегшення та легкого подиву.
"Усе пішло не зовсім так, як я планував, але результат успішний, тож це єдине, що має значення."
Алон добре знав бандитів із Кривавого Піску.
Вони фігурували в одній із побічних історій у грі.
У грі ці розбійники мали специфічну рису: якщо їхнього лідера знищували, решта миттєво розбігалася.
Саме тому він зосередився на швидкій ліквідації ватажка, і досяг цієї мети, як і планував.
…Хоча він не передбачив, що цей одноокий кинеться на нього ще до того, як він закінчить налаштування магії.
"Схоже, зменшення штрафу дало свій результат."
Алон раптово відчув, як гнітюча пустельна спека повертається, проникаючи до самих кісток.
Холод, який випромінювався від нього раніше, був результатом закляття, на відточування якого він витратив понад пів року після повернення з Калібана — **Лютий Мороз**.
Це закляття, що вимагало одночасного застосування просторової магії, магії льоду та магії утримання, тимчасово змінювало навколишнє середовище, імітуючи замерзлі пустки Півночі.
Проте для Алона ця зміна була неймовірно важливою.
Лютий Мороз був необхідний, оскільки дозволяв йому частково виконати одну з чотирьох передумов для викривлення правил задля знищення потойбічних істот — "магія мусить бути накладена на землі абсолютного холоду".
Інакше кажучи, закляття дозволило йому знизити кількість обмежень, які він ніс, з чотирьох до трьох, що робило його надзвичайно цінним.
Негативні ефекти цих умов суттєво обмежували його магічні можливості.
"Магія, яку я об'єднав із закляттям лютого морозу, спрацювала ефективно. Скорочення бодай одного обмеження має колосальне значення для зниження складності. Хоча закляття виявилося потужнішим, ніж я спочатку розраховував… імовірно, через пояс"
Хоча Алон на мить відчув легке запаморочення від несподіваного припливу сили, він швидко заспокоївся.
"Ну, гадаю, це навіть на краще"
Легко знизавши плечима, він навпомацки торкнувся аксесуара на своєму поясі — ременя, прикрашеного трьома аметистами, відомого як "Пояс Забутого".
Цей артефакт подвоював як шкоду, яку він завдавав, так і шкоду, яку він отримував — ефект, який діяв на Алона, попри три обмеження, що тяжіли над ним.
"…Якщо я зможу отримати той предмет тут, то гарантовано позбудуся ще одного обмеження"
З цими думками Алон розстебнув пояс і сховав його до кишені.
"Мені все одно доведеться вдосконалити закляття лютого морозу. Як для тієї кількості сили, яку поглинають три закляття, його тривалість надто мала. Воно тримається заледве хвилину… Треба дослідити, як це виправити"
З цими роздумами він попрямував назад до карети.
Починаючи з того дня і протягом наступного, у міру того як вони наближалися до пустельного міста, у звичному розкладі Алона відбулися дві суттєві зміни.
— О, графе Палатіо! Це особливе вино з Гура, відоме своїм вишуканим смаком. Не бажаєте скуштувати келих?
— Дякую.
— А це шинка, яку я віз на продаж як місцевий делікатес у місто. Спробуєте шматочок? Вона справді неймовірно смачна…!
Першою зміною була в поведінці Рада, голови Каравану Золотої Гриви.
Буквально за один день Рад почав підносити Алону куди більш розкішні дари, ніж ті, якими він обсипав Ліян попередніми днями. Купець поводився так, наче був готовий добровільно віддати графу навіть власні внутрішні органи.
— Якщо вам знадобиться щось іще, будь ласка, лише скажіть слово! — Рад улесливо розкланювався перед Алоном так старанно, що, здавалося, у нього скоро руки відваляться від постійних жестів, і врешті-решт пішов із глибоким уклоном.
— Поведінка цього чоловіка змінилася на сто вісімдесят — ні, на повні триста шістдесят градусів.
— …Хіба триста шістдесят градусів не означають, що він повернувся у початкове положення?
— Я мав на увазі, що його ставлення змінилося неймовірно сильно.
Другою зміною було те, що—
— Графе Палатіо.
— …Ліян Агілерас?
— Так, якщо для вас це не важко, я б хотіла поговорити з вами про магію. Ви не проти?
Ставлення Ліян Агілерас до Алона повністю трансформувалося.
Увечері після нападу бандитів вона підійшла до нього, глибоко вклонилася, переступивши через власну гордість, і щиро перепросила.
Починаючи з наступного дня, вона почала регулярно приходити до Алона, ставлячи безліч запитань щодо магічної теорії.
— Отже, ви стверджуєте, що цю секцію можна вільно модифікувати всередині магічного кола...
— Так, щоб використовувати комбіновану магію, ви мусите зберегти структуру, тому замість блокування кола ви маніпулюєте ним за допомогою обертання.
Діалоги з Ліян Агілерас виявилися доволі вигідними і для самого Алона.
Досі Алон вивчав магію самотужки, спираючись виключно на лінгвістичні методи керування закляттями.
Запитання та розуміння Ліян дали йому корисну наукову перспективу.
Щоразу, коли він пояснював структуру кола, яка була на порядок складнішою за її власну, вона відповідала тихими вигуками на кшталт: "О… тепер я розумію", що Алону було доволі приємно чути.
Звісно, у міру того як їхні дискусії ставали частішими, її сповнені дедалі більшого захоплення погляди змушували його почуватися дещо ніяково.
— Ось, візьміть це.
— А це…?
— Зілля.
Ось і сьогодні, щойно їхня розмова завершилася, Ліян невимушено протягнула йому зілля відновлення мани.
Хоча воно й не було такої неймовірної якості, як ті, що надавала Пенія, зілля, яке Ліян приносила щодня, усе одно залишалося вельми цінним, через що Алон почувався трохи незручно за своєю незворушною маскою.
— Вам не обов'язково приносити подарунки під час кожного візиту.
— Я отримую від вас знання. Будь ласка, не почувайтеся зобов'язаним, просто візьміть.
Оскільки вона наполягала на цьому підношенні майже під час кожної їхньої зустрічі, Алон зрештою накопичив близько чотирьох зілль мани до того моменту, як вони дісталися пустельного міста.
Після подорожі, що тривала понад тиждень, Алон нарешті прибув до пустельного міста, попрощавшись із Радом, який благав звертатися до його послуг у будь-який час, та Ліян, яка пообіцяла принести йому офіційні вибачення дещо пізніше.
— …Від торговця такого й очікуєш, але те, що донька Магістра Червоної вежі змінилася настільки кардинально, виглядає дико, — тихо пробурмотів Еван, спостерігаючи за тим, як Ліян іде геть.
З цими словами Алон переступив межу пустельного міста, спокійно вивчаючи все навколо.
Якщо не зважати на піщаний колір будівель, воно не надто відрізнялося від столиці Астерії.
Проте одна споруда виділялася особливо яскраво — колосальний колізей, який було видно навіть від південних воріт. Ця будівля, що уособлювала саму Колонію, випромінювала потужну ауру.
"Здається, він здатний вмістити понад 100 000 людей"
Дивлячись на величний колізей, що височів над іншими будинками, Алон поділився своїм спостереженням і разом з Еваном рушив у бік території, де перебувала Сольранг.
Приблизно за двадцять хвилин—
— Ну треба ж, який шляхетний пан. Чи не бажаєте ви трішки побалакати з нами?
Алона зупинили.
Перед ним та Еваном виросла група з понад десяти чоловіків, які з першого погляду були стовідсотковими бандитами.
Проте, що дивно, найманці, які проходили повз, лише байдуже спостерігали за цією сценою і не поспішали втручатися, хоча бандити відверто провокували Алона.
Дехто виглядав зацікавленим, наче це було звичне видовище, а інші просто вдавали, що нічого не бачать.
Це було вкрай дивне оточення.
— Якщо будеш слухняним, ми, можливо, навіть влаштуємо тобі зустріч із нашим босом, Маліаном. Що скажеш?
Слова бандита миттєво прояснили для Алона цю дивну ситуацію.
"…Ці люди пов'язані з Маліаном."
Згадавши ім'я Маліана, одного з чотирьох Баба Яга Колонії, якого також знали за моторошним прізвиськом Звір Жаху, Алон швидко усвідомив свою помилку.
"Це територія Маліана."
Алон згадав, що в грі перетин кордонів зони Маліана неминуче призводив до сутичок із бандитами, які намагалися вимагати гроші.
Випустивши приречений подих, Алон замислився: "Невже в мене немає іншого виходу, окрім як дозволити їм себе пограбувати?"
Він розумів, що влаштовувати бійку тут було б вкрай нерозумно.
Розібратися з покидьками, що перегородили шлях, було простіше простого, але це означало б нажити собі ворога в особі одного з чотирьох Баба Яга.
Це наклало б непотрібні обмеження на Алона, якому найближчими днями потрібна була повна свобода дій у Колонії.
Щойно він почав тягнутися рукою до кишені,
Гуп!
— Ей, ти що, збираєшся зітхати прямо нам в обличчя? — бандит, який ще мить тому зловісно вищирявся, зневажливо ткнув Алона пальцем у чоло.
Це був знущальний жест, наче він дражнив дитину, а на його обличчі застигла крива усмішка.
Еван, що стояв поруч з Алоном, інстинктивно насупився і збирався схопитися за руків'я меча, але —
Бабах!
Бандит, який щойно ткнув Алона в чоло, раптово відлетів убік, зі всієї сили врізавшись у стіну найближчої будівлі.
Усе сталося в одну мить.
І Еван, і Алон з подивом подивились на бандита, якого відкинуло через усю вулицю, тоді як обличчя інших розбійників, які щойно самовпевнено посміхалися, тепер застигли в німому шоці.
— Ей...
І тоді...
— Що, по-твоєму, ти собі дозволяєш робити з моїм Господарем?
Тріск — Іскри —
— Га? Чому б тобі не розповісти мені? — пролунав звук, що супроводжувався спалахом блискавки.
— Поясни, що ти щойно зробив.
Обличчя бандитів, які ще секунду тому були сповнені зверхності, стрімко спотворилися від дикого жаху та паніки.
— Ну ж бо, поясни мені це.
Золоті очі блиснули лютим гнівом.
.
.
.
(П.П А ось і лапуля Сольранг.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )