Розділ 36 - (Мислити як стратег, діяти як панікер)
Перебуваючи у справжньому вирі збентеження, Алон усе ж спромігся виділити три ключові факти з невимушеної розмови, що точилася навколо.
Першим фактом було те, що союз між графинею Зенонією та герцогинею Альтією, схоже, спланував сам Алон.
Другим — що ця коаліція під назвою Кальфа виникла суто через лист, який Алон колись відправив графині Зенонії.
І третім — що подарунки, які він так охоче приймав останні місяці, насправді надходили від дворян, котрі прагнули приєднатися до цієї коаліції. Ці підношення слугували їхнім способом подати петицію лідеру фракції.
Зі зливи слів, що виливалася на нього з уст герцогині Альтії та графині Зенонії, Алон із величезними зусиллями зміг докупи скласти ці істини.
Зберігаючи незворушний вираз обличчя, поки всередині все шкереберть йшло, він пильно подивився на них обох.
Навіть із цим новим розумінням величезна частина ситуації залишалася абсолютно туманною.
А якщо бути точнішим, у нього з'явився нескінченний список питань, які необхідно було задати.
Алон ніколи не давав жодних директив чи наказів через графиню Зенонію — хіба що він таємно страждав на якесь роздвоєння особистості.
Простіше кажучи, він точно ніколи не доручав їм створювати альянс… він справді цього не робив…!
"Але я всього лиш відправив лист, де висловив свою відразу до деяких дворян. Як усе дійшло до такого?" — розум Алона швидко працював, поки він вивчав цих двох, намагаючись збагнути логіку подій.
"Невже це і є те саме мислення геніїв, коли звичайний винуватець не здатен осягнути логіку стратегічного майстра…?"
Алон згадав відеоролик зі свого минулого життя, у якому стверджувалося, що звичайні люди сприймають слова буквально, тоді як геніальні уми розрізняють безліч прихованих намірів у кожному єдиному висловлюванні.
Він знову подивився на двох дворянок, і в його очах спалахнуло ще більш складне почуття.
— Якщо подумати, Деус усе-таки був ні до чого…
Він згадав нескінченний потік подарунків, що прибували протягом багатьох місяців.
Алону це точно здавалося дивним. Неважливо, який вплив мав Деус, він не вірив, що слава лицаря настільки величезна, щоб інші дворяни надсилали розкішні дари лише заради встановлення зв'язків.
Тільки тепер до нього дійшло, що листи, які він отримував, були переповнені хвалою — не на адресу Деуса, а особисто Алону.
— Це серйозна проблема.
Зберігаючи мовчання, Алон усвідомив, що через ланцюжок ненавмисних збігів він випадково сам же й допоміг створити цю фракцію.
До того моменту, як він зв'язав усі ниточки, внутрішнє чуття підказало йому: зійти з потяга під назвою Кальфа вже не вдасться.
Він уже прийняв занадто багато.
Звісно, якби він дійсно твердо вирішив піти, шляхи існували, але вони були геть не привабливими.
Тепер, коли і фракція роялістів, і аристократична фракція безпомилково бачили в ньому ворога, вихід із коаліції приніс би більше шкоди, ніж користі.
Чесно кажучи, якби наслідки були помірними, він би без вагань натиснув кнопку "вийти".
…Але що, якби він пояснив, що все це просто помилка — як би відреагували ці дві…?
Алон кинув погляд на герцогиню Альтію та графиню Зенонію.
Їхнє обговорення щойно завершилося, і тепер обидві спостерігали за ним. Для стороннього ока вони виглядали як розкішні, витончені аристократки.
Але Алон знав реальність. Він знав про справжню, жахливу натуру графині Зенонії.
І хоча герцогиня Альтія не була тим ігровим персонажем, якого він пам'ятав, а людиною, яка мала б узагалі зникнути, він її також не недооцінював.
Зрештою, видатні стратеги завжди мають свою логіку, і вони мислять на тій хвилі, яка недоступна звичайним людям.
Навіть якщо Алон викладе всю історію як є, існувала висока ймовірність того, що ці дві просто подумають: "Це занадто принизливо, давай просто ліквідуємо його", що, схоже, було їхнім стандартним методом вирішення проблем.
Звісно, Алон не знав їх близько, але в усесвіті цієї гри більшість персонажів із міткою "ляльковод" зазвичай виявлялися глибоко психічно нестабільними людьми.
Тому, волею-неволею, йому доведеться продовжувати діяти як голова Кальфи.
Так, хоче він того чи ні.
…Принаймні доти, доки він не зможе вигадати достатньо переконливе виправдання, щоб піти у відставку пізніше.
Проте Алон не мав наміру залишатися на керівній посаді нескінченно.
Він розумів, що лідерство у фракції накладає важкі обов'язки, попри безліч переваг.
Коротше кажучи, для Алона, чия життєва філософія полягала в тому, щоб безтурботно існувати як заможний дворянин і більше ніколи в житті не працювати, роль лідера абсолютно не підходила. Тож він прийняв рішення.
Він покерує фракцією зовсім трохи, а потім витончено відійде від справ, коли настане слушний момент.
— Тож які ваші наміри тепер?
— Хм.
Щойно він визначився з цим планом, голос герцогині Альтії перервав його думки, змусивши Алона видати короткий, задумливий звук.
З їхньої розмови було ясно, що герцогиня Альтія та графиня Зенонію свято переконані, ніби за створенням фракції стоїть якийсь грандіозний задум Алона. Але, звісно, у нього не було жодного плану.
Ні, у нього і бути його не могло.
Зрештою, він тільки сьогодні дізнався, що є лідером Кальфи.
Та оскільки розкривати правду не можна було, Алон перевів погляд і вирішив потягнути час.
— Наразі ми почнемо з очищення підземного світу.
— …Очищення?
— Саме так. Це зробить наші подальші операції плавнішими.
Природно, Алон не мав жодного уявлення про те, як саме все стане плавнішим.
Але оскільки він навіть не міг згадати, які теми дебатувалися на асамблеї раніше того дня, порушувати політичні питання було очевидно поганим кроком. Це була його найкраща спроба зорієнтуватися на місці.
…Вийшло незграбно, але для Алона це був максимум, на який він спромігся.
— Що ж, у мене є деякі невідкладні справи, тож я змушений іти.
Алон підвівся, негайно повернувся спиною і рушив геть.
Він прискорив крок, оскільки не мав жодних змістовних відповідей, якщо вони почнуть розпитувати далі.
І ось, рухаючись із помітною швидкістю, Алон вийшов і врешті-решт майже побіг порожнім коридором, побоюючись, що хтось може його гукнути й повернути назад.
— Графе?
— Ми вирушаємо безпосередньо до Колонії.
Він вирішив виїхати до Колонії тієї ж ночі.
"Лист уже мав би прийти до цього часу. Сподіваюся, я зможу отримати допомогу, так само як це було з Деусом" — з цими думками карета Алона рушила з місця.
…Це була середина літньої ночі.
У той самий час.
— Очищення підземного світу, кажете… — пробурмотіла графиня Зенонія, згадуючи, як граф Палатіо зник наче порив вітру, ніби йому більше нічого було додати.
Після коротких роздумів герцогиня Альтія заговорила:
— Коли він говорить про "очищення підземного світу", це ж має лише одне можливе значення, правильно?
— Саме так. Наші власні території вже довгий час перебувають під суворим контролем. Тому, якщо він наказує нам провести очищення…
— Єдиним варіантом, що залишається, є інші території.
— Воістину.
Після цього графиня Зенонія та герцогиня Альтія замовкли, але невдовзі, наче за неписаною домовленістю, обидві посміхнулися.
Те, що вони збиралися реалізувати, було амбіцією, абсолютно немислимою, коли вони діяли поодинці.
Але тепер, із їхнім альянсом та наявною фракцією, це стало досяжним.
— Об'єднання підземного світу.
— Звучить захопливо, — графиня Зенонія та герцогиня Альтія глибоко й багатозначно посміхнулися.
— Мені цікаво, що він замислив. Він стає дедалі більш інтригуючим з кожним днем.
— Так. Мені дуже кортить побачити, що саме він для нас підготував.
Дзинь.
З цими словами винні келихи, які вони тримали, зійшлися у витонченому дзвоні.
— Я з нетерпінням чекаю на це. Дуже сильно.
Їхня повага до Алона розійшлася в повітрі разом з ароматом вина.
За тиждень.
Поки Алон після від'їзду з Терії подорожував на південь до пустельного міста.
— Хм-м~
Чоловік, відомий як Агент, спостерігав за каретою вдалині.
Це була карета, що перевозила графа Палатіо — ціль, яку він мав знищити.
Дивлячись на екіпаж, який впевнено рухався на південь, Агент дістав із кишені перо для письма й замислився.
"Ядро Безодні — це вагомий аргумент, але кілька моментів мене все одно турбують"
Звісно, Агент міг легко підійти до графа Палатіо, коли забажає, і одним єдиним розчерком пера в повітрі обірвати його життя.
Проте причиною його вагань був саме кодекс, спільний для всіх, хто носив титул Агента.
— Мені раніше радили за можливості уникати створення клопітких ворогів…
Щиро кажучи, сам граф Палатіо не підпадав під визначення "клопіткого ворога".
Скоріше, тими, кого вважали клопіткими, були люди в Калібані, зокрема Деус, який, схоже, мав величезний борг вдячності перед Алоном.
"Він точно почне діяти"
Агенти не боялися, що Деус виступить проти них.
Кожен із них володів навичками на рівні Майстра меча, і вони були впевнені, що зможуть ліквідувати навіть Клинок Калібана, якщо вирішать це зробити.
Однак, незалежно від їхніх здібностей, завжди було розумніше уникати непотрібної ворожнечі з тими, хто мав значний суспільний вплив, оскільки це могло призвести до незручних ускладнень.
Навіть коли пропонувалася солідна грошова винагорода, цей принцип залишався в силі.
Менше з тим, причина, чому Агент прийняв пропозицію Карміна, полягала в тому, що винагорода була занадто спокусливою, аби від неї відмовитися.
"Три Ядра Безодні…"
Ядро Безодні.
Це був рідкісний предмет, який таємно поширювався в підземному світі герцогом Комалоном. При засвоєнні за допомогою особливого методу він дарував користувачеві надлюдські здібності. Його неможливо було просто купити.
Це пояснювалося тим, що, на відміну від Нефриту Безодні, який лише посилював фізичну міць, герцог Комалон майже ніколи не випускав Ядра Безодні у вільний обіг.
Тому Ядра Безодні мали астрономічні ціни на чорному ринку. Однак Агент узявся за роботу не просто для того, щоб продати їх.
"Якого рівня сили я міг би досягти, якби використав його…?" — губи Агента розпливлися в його фірмовому зловісному вищирі, збуджений самою лише думкою про це.
Швидко відкинувши ці думки, що відволікали, Агент сконцентрувався на кареті, яка тепер стрімко наближалася.
Він підняв перо.
І тоді.
— Прошу вибачення, але це суто професійне, — тихо промовив Агент, і його рука почала виводити пером горизонтальну лінію—
— ?
Агент раптово щось усвідомив.
Його правої руки, яка щойно тримала перо й випускала чорне чорнило в повітря, тепер не було.
На мить на обличчі Агента застиг вираз чистого оціпеніння, він був неспроможний збагнути, що сталося. Але невдовзі, коли хвиля нестерпного болю накотила на нього, він спробував закричати.
— Гха—!?
Перш ніж він зміг це зробити, ще більш пронизливий біль уразив його, і тіло, яке мить тому ширяло в повітрі, з силою відкинуло глибоко в ліс.
Наступне, що він побачив, коли врізався в дерево й затиск куксу відсіченої руки, було—
— !?
Хлопчик із чорним волоссям та блакитними очима.
Він виглядав дуже юним, ще не дорослим, із дитячими рисами обличчя.
Агент швидко дійшов висновку, що той, хто відсік йому руку — це саме цей хлопчик, який стояв перед ним, і спробував заговорити—
— !
Але виявив, що його рот не відкривається, наче його запечатало якоюсь невидимою силою.
— Яка шкода, — хлопчик, усе ще променисто посміхаючись, заговорив голосом, який здавався невідповідно життєрадісним і дзвінким для таких обставин.
І тоді.
Поки Агент вдивлявся в обличчя хлопчика.
Хрусь!
Його шия провернулася на два повні оберти, і він помер.
Агент загинув із виразом цілковитого непорозуміння, так і не збагнувши характер своєї смерті.
Хлопчик, який спостерігав за ним, відвернувся.
— Якби твоєю ціллю був хтось інший, а не граф… ні, якби це був не він, ти б не загинув від моєї руки.
З цими словами хлопчик зник, залишивши в лісі лише тіло Агента.
Труп із двічі перекрученою шиєю.
.
.
.
(П.П Ну що можу сказати, агентам походу кінець, вирішили тронути того кого краще не трогати.)
(Також хочу всім повідомити, що від сьогодні я перестаю пубілкувати переклади на Zenko, із-за їх правил. Zenko вирішили що мають право забороняти перекладачам публікувати переклади там те вони хочуть, типу Zenko не подобається Honey, і вони вирішили що будуть банити і видаляти всі переклади тих хто продовжує перекладати на Honey. Смішно, яке вони право мають мені забороняти де інде публікувати переклад, їх сайт взагалі, піратський сайт перекладів, вони ніяких прав не мають, і їх сайт живе виключно із-за **БЕЗКОШТОВНИХ** перекладів, котрі люди роблять як хобі і тд, щоб Українці могли читати **Українською**, а не сруснявою, но ні, вони вирішили що мають право перекладачам щось забороняти. **Я розумію їхню політику що до крадених перекладів і тд, тих хто краде переклади і видає за свої і тд, таких треба карати**, але вони рішили що можна всіх під одну гребінку поставити, і тупо всіх хто публікує переклади на Honey, вирішили банити на своєму сайті. Тому я і вирішив видалити з їх сайту все що я там публікував з перекладу, зарання, бо вони все одно знесли б мої переклади.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )