Розділ 266 - Я...? (2)
У голові Алона замиготіли незліченні знаки запитання. Причина, цілком природно, полягала у слові, вимовленому Юманом.
"Срібний Святий…… кажеш? Що ще за Срібний Святий?" — подумав Алон.
Насамперед, Алон не знав, що таке Срібний Святий. І так само не відав, чому Юман називає його Срібним Святим.
Це було цілком виправдано. Адже слово "Срібний Святий" не з'являлося навіть у Психоделії.
Єдине, про що можна було здогадатися: оскільки там було присутнє слово "Святий", це мало бути щось приблизно подібне до Святого.
— ……
Він мовчки подивився на Юмана. У його погляді все ще панувала міцна Віра.
"Я здогадувався, що він припустився безглуздої помилки, але…"
Він вже передбачав це. Адже раніше подібне вже траплялося, і він намагався розвіяти непорозуміння.
…Звісно, оскільки Юман демонстрував позицію на кшталт "Угу-угу, я все чудово розумію", розвіяти це так і не вдалося.
І все ж він й уявити не міг, що це непорозуміння триватиме аж досі.
"Ось чому він увесь цей час поводився так приязно."
Лише тепер збагнувши, чому Юман поводився з ним настільки приязно, аж називав його "братом", Алон задумався, як йому вчинити в цій ситуації.
Насправді й роздумувати особливо не було про що. Хоч він і отримав від Юмана чимало всілякої допомоги, проте, дізнавшись про його помилку, не міг удавати, ніби нічого не знає.
Він міг би й далі вдавати невідання й приймати приязність, проте Алону подібне становище спричиняло незручність.
Тому Алон, спокійно покашлявши...
— Святий.
— Кажіть, брате.
— Перепрошую, проте я не є тим Срібним Святим, про якого ви кажете.
...промовив дещо рішуче.
— …Що?
Юман умить набув порожнього виразу обличчя.
Він і не збирався навмисно вводити його в оману, проте, побачивши такий вираз обличчя, Алон чомусь відчув болісний укол у грудях.
— Усе саме так, як я й мовив. Святий, не знаю, зважаючи на які саме моменти ви припустилися помилки, проте я не та людина, про яку ви думаєте.
Алон ще раз чітко й лаконічно повідомив про факт того, що він не є Срібним Святим.
Завершивши розмову, він без потреби зніяковів і перевів погляд убік.
…Адже ситуація була надзвичайно ніяковою.
І скільки ж часу минуло, перш ніж…
— Авжеж…
Юман, який мовчки дивився на Алона, з розумінням схилив голову.
— Прошу пробачення.
— Що…?
— Оце так, я вчинив надто квапливо.
— Ось як?
Юман визнав свою помилку напрочуд спокійно й без зайвих вагань. Алон трохи розгубився, проте подумки з полегшенням зітхнув.
"Мабуть, тому він і Святий, що не перекладає власні помилки на інших" — подумав Алон.
Адже зазвичай, усвідомивши помилку, більшість обурюється або ситуація стає дико ніяковою.
"І справді, недарма він Святий", — захоплювався Алон, аж тут...
— Безперечно, це моя провина. Хай якою скрутною була ситуація, мені не слід було особисто закликати вас порушити обітницю, складену перед Богинею.
— …?
...від наступних слів Святого він збагнув, що щось пішло не так.
— Вибачте. Через власні особисті почуття я бовкнув зайвого, закликавши вас порушити обітницю, яку брат бережно зберігав увесь цей час. Це моя провина.
Юман ґречно схилив голову. Алон, який ошелешено стояв, квапливо підвів його.
— …Ні, Святий. Підведіть голову.
— Дякую за турботу.
Хоч як би там було, він мусив розвіяти це непорозуміння, тож знову й знову відкривав правду, проте…
— Понад те, я знову й знову повторюю вам: я не є Срібним Святим, про якого ви кажете.
— Так, саме так.
— Святий?
— Слухаю.
— Я не Срібний Святий.
— Я розумію. Я вчинив квапливо.
— ……
Від реакції Юмана, який лише усміхався й казав, що все розуміє, Алон відчув химерне дежавю.
"Здається, я вже переживав щось подібне десь раніше…"
Ніби той казав: "А-а, вибач-вибач, це ж такий сетінг, так? Вибач, я дотримуватимуся гри".
"А." — Алон збагнув. Це було точнісінько так само, як і у випадку з Магріною.
Згадавши про неї, Алон важко зітхнув, проте…
— Брате. Та все ж чи не погодитеся ви бодай завітати на зустріч із Нею?
— ……
Зрештою, перед обличчям непорозуміння, яке геть не мало шляхів для розв'язання...
— …Я зрозумів.
...він мовчки кивнув головою.
Наступного дня після завершення розмови.
Алон, аби виконати прохання Юмана, вирушив туди, де розташовувалася Кімната Святого Духа.
— А! Ви прибули, брате.
— Так, Святий. Проте хто ці люди…?
Поблизу Кімнати Святого Духа вже зібралося кілька осіб.
— Це кардинали Розаріо.
— …Ось як?
— Так, схоже, вони прагнуть особисто пересвідчитися, як брат увійде до кімнати.
Алон подивився на п'ятьох кардиналів.
— ……
Споглядаючи їхні обличчя, які без винятку були похмурими, Алон збагнув дві деталі.
По-перше, те, що він не є надто бажаним гостем.
Він на мить здивувався, проте невдовзі зміг здогадатися про причину.
"Через чутки, чи що?"
За винятком Юмана, який помилково вважав його Срібним Святим, наразі про Алона ходили поголоски як про Апостола Ловця Блискавки Каланнон або ж як про самого бога.
Тобто з точки зору кардиналів це було все одно що вхід язичницького бога до найсвятішого місця. Набути подібних виразів обличчя для них було цілком природно.
І другою деталлю, яку він збагнув, було…
"…Обличчя цих кардиналів мені незнайомі?"
...саме те, що кожна постать із-поміж кардиналів Розаріо була йому незнайомою.
У Психоделії корумповані кардинали Розаріо з'являлися як вороги головного героя. Тому Алон також знав більшість із їх облич.
"Для Розаріо це не є чимось поганим."
Алон щиро вважав за щастя те, що Розаріо ставало чистішим.
Зважити хоча б на те, як вони насторожено ставилися до нього. Навіть якщо ці кардинали й були корумпованими, вони безперечно були кращими за початкових кардиналів.
Якраз коли Алон протистояв кардиналам у своєрідному мовчазному протистоянні...
— Ми трохи запізнилися.
— Запізнилися.
...двері відчинилися, і всередину увійшли Ютія та Сергіус.
Обоє змішалися з юрбою кардиналів, і…
— Тоді покладаюся на вас.
...Юман, ніби чекав на це, відчинив двері кімнати.
На обличчі Алона рідко з'являвся розгублений і невдоволений вираз.
Адже перед такою численною групою кардиналів йому було б надзвичайно ніяково, якби він увійшов до Кімнати Святого Духа, а там нічого не сталося.
"Минулого разу вона також відреагувала лише тоді, коли я спершу скористався магією, тож варто спробувати так само." — Алон насилу рушив важкими кроками, і в полі його зору з'явилася внутрішня частина кімнати, яку він бачив кілька років тому.
Кімната, оздоблена білосніжним мармуром, здавалося, не допускала жодної порошинки. У самому її центрі височіла величезна статуя богині Сіронії.
Наблизившись до неї, Алон прокашлявся й точнісінько як і раніше...
— Відчуття.
...скористався магією через слово закляття.
Проте.
— ……
Статуя не зробила жодного руху.
"Як і очікувалося."
Поки Алон із ніяковістю дивився на статую Богині, Сергіус, який споглядав усе ззовні Кімнати Святого Духа, схопився за голову, що тріщала від болю.
Це було не через ситуацію перед його очима, а через надзвичайно важкий графік останнім часом.
У кардиналів зазвичай купа роботи. Проте у Сергіуса її було ще більше.
Причина цього, цілком природно, полягала саме в Ютії.
Через зростання кількості особистих доручень від неї останнім часом він не мав ані хвилини перепочинку.
Звісно, Ютія з усмішкою мовила: "Якщо вам важко й ви хочете перепочити, можете перепочити".
Проте хіба він міг перепочити?
Адже було геть неможливо здогадатися, чи означали ці слова "трохи перепочити", чи відправитися на "вічний спокій".
На додачу до цього Ютія останнім часом була ще лячнішою.
Вона, зосередившись на чомусь, раптом усміхалася, наче була в доброму гуморі, а наступної миті її обличчя спотворювалося від люті. А часом вона несподівано надувала щоки, виражаючи невдоволення.
Тобто для стороннього спостерігача її поведінка виглядала б як справжній біполярний розлад.
Сергіус і раніше щосили намагався не суперечити настрою Ютії, проте зараз інстинктивно відчув, що мусить бути обережним як ніколи.
У той момент.
— Ха-а…
Поруч пролунало глибоке зітхання.
Сергіус відчув, як по всьому тілу пробіг холодний мороз, і подивився на Ютію.
Її обличчя, яке ще мить тому сяяло радістю від зустрічі з таким любим маркізом Палатіо, непомітно для всіх згасло й стало крижаним.
Невдовзі спалахнули її криваво-червоні очі, і…
— …Їх слід було розчавити ще від самого початку…
…у ту мить, коли з її вуст зірвалося тихе бурмотіння, якого не зміг розібрати навіть Сергіус, що стояв поруч...
Ся-я-яй-!
...зі статуї всередині Кімнати Святого Духа почало випромінюватися світло.
————
Останнім часом Хідан жив досить спокійним життям. Адже "Великий Місяць" повернувся.
Коли вперше надійшла новина про його смерть, це було подібно до удару блискавки. Кількість справ зросла геометрично, і йому довелося чимало натерпітися.
Тому нинішнє спокійне життя відчувалося ще солодшим.
Хай там як, насолоджуючись цим спокоєм, він рухався трохи повільніше, ніж зазвичай, і дорогою до Розаріо, куди прямував, аби доповісти про доручену Ютією справу, став свідком дивної ситуації.
А саме об'єднання ящеролюдей та ельфів.
Від несподіваного поєднання, Хідан видав вигук подиву.
Адже раніше вони, варто було лише побачити одне одного, гризлися на смерть, хіба ні?
Проте навіть тоді Хідан ще не відав.
Що стане свідком куди химернішої ситуації.
— Сказав же, відпусти…
Почувши гамір, Хідан подивився донизу.
Там перебувала особа, добре знайома йому, та один чоловік.
А саме чоловік із Золотим Місяцем та вивернутими очима.
Перш ніж він устиг бодай здивуватися, чому той взагалі тут перебуває...
— Відпусти.
— Сама відпусти.
— Я чітко мовила, відпусти?
— Ти перша відпусти.
...Від видовища, що розгорнулося перед його очима, у Хідана відвалилася щелепа.
Вхопившись одне одному в чуби. Впершись лоб у лоб, вони люто бурчали й сипали прокльони один на одного.
— Тобі всю чуприну висмикати?
— Я й тобі все хутро з хвоста висмикаю.
З їхніх тіл виривалася приголомшлива жадоба крові, проте сама ця поведінка виглядала настільки жалюгідною, що…
— ……
...Хідан покинув будь-які спроби осягнути ситуацію й лише мовчки шоковано споглядав.
.
.
.
(П.П Ну не раджу Нангвону трогати хвіст Сольранг, він тіки для Алона, мені здається як би він його і справді тронув і вирвав волосся, Сольранг би Нангвона навпіл поламала б, і пожалілась би Алону що Нангвон їй вирвав волосся на хвості. А ще F-Хідан, це тіки початок дивних подій, і зайобаності в роботі хд)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]