Розділ 247 - Осягнення (4)
Першим почуттям Лян-А, коли вона вперше побачила Баарму, був страх.
Від самого лише погляду тіло заніміло, а перед очима все біліло — це був розпачливий жах.
Проте навіть серед цього жахіття існували дві причини, чому Лян-А змогла зрушити з місця.
Лють, що кипіла всередині її тіла, була здатна подолати це безмежне відчуття.
І квапливі дії Алона, з яким вона уклала угоду — віддати все в обмін на вбивство Баарми.
Вона знала, наскільки величну справу зробив Алон.
Адже він беззаперечно відновив Світове Дерево, розтрощене руками Баарми, до настільки ідеального стану, що ніхто не міг би заперечити.
Хай якою необізнаною у справах світу була Лян-А, вона не могла не збагнути, наскільки це неймовірне звершення і якою могутньою силою володіє Бог, з яким вона уклала угоду.
Проте одразу після створення Світового Дерева Алон здавався вразливим для атаки Баарми.
Адже він заплющив очі навіть тоді, коли Баарма мчав на нього.
Крім того, у ту мить, коли вона збагнула, що навіть велетенська механічна рука, яка впала з неба, не зможе повністю зупинити рух Баарми, вона негайно зібрала сили в ногах.
Зазвичай дістатися до Баарми було б неможливо.
Навіть для Пеккві, які від народження володіли надлюдською силою, відстань між нею, що змішалася з біженцями, та Баармою була занадто великою.
Проте це стосувалося лише тих часів, коли Лян-А була звичайною пеккві.
Гур-р-р-р-т-!!!
Поле зору Лян-А, яка відштовхнулася від землі, миттєво змінилося. Умить вона промайнула повз біженців та солдатів. Наступним кроком — повз командирів та королів. А в ту мить, коли її остання нога врізалася в землю, вона опинилася просто під Баармою.
Підвівши погляд, Лян-А знову зібрала сили в ногах.
Постать Баарми перед її очима була втіленням самого розпачу.
Проте навіть перед цим жахом Лян-А зміцнила свій дух. І згадала.
Ту ніч, коли вона шалено ридала. Той момент, коли проливала сльози, пожираючи напівзотлілі трупи своїх співвітчизників.
Той факт, що вона досі чекала на цю мить — коли зможе помститися Баармі.
Згадавши всі пережиті емоції та події, Лян-А зняла обмеження. Мана вибухнула. Було очевидно: варто їй зробити бодай один рух у такому стані — і її тіло не витримає та розлетиться на друзки.
Проте, навіть знаючи це...
БУ-У-У-У-У-М-!!!!!!
…Вона без вагань стрибнула й ринулася просто до серця Баарми.
[Нікчемне створіння…]
Атака Лян-А успішно зупинила рух Баарми, проте не завдала йому особливої шкоди.
— Кх…
Лян-А, яку схопила велетенська рука одразу після того, як вона залишила подряпину на шкірі Баарми, подивилася на нього, важко стогнучи.
Погляд, що дивився зверху вниз на щось надзвичайно нікчемне. Обличчя, що викликало інстинктивний жах.
— Хе-е…
Проте, опинившись віч-на-віч із таким Баармою, дівчинка — ні, Лян-А — посміхнулася.
Вона вже знала це. Щонайменше те, що власною силою їй не розправитися з Баармою перед своїми очима. Вона знала це надто добре.
Тому від самого початку її мета була лише одна — завадити Баармі перешкодити Алону.
І її мети було досягнуто надзвичайно виразно.
Лян-А з виснаженим обличчям перевела погляд і подивилася на Алона.
Там був Алон. Алон, який оповився сніжно-білим сяйвом, несхожим на його звичайний вигляд.
Дивлячись на Алона, Лян-А відчула водночас і радість, і провину. Радість від того, що він помститься Баармі замість неї, і провину через те, що вона більше не зможе виконати укладену з ним угоду.
На жаль, тіло Лян-А досягло межі. Вона використала знесилене тіло до крайньої межі, тож саме її виживання вже було справжнім дивом.
Проте вона могла посміхатися. Від усвідомлення того, що Баарма зрештою буде знищений. Від того, що все ж змогла завдати Баармі бодай одного удару.
Заплющуючи очі з посмішкою на вустах навіть тоді, коли обличчя Баарми ставало дедалі лютішим...
— ?
...Вона відчула химерне відчуття невагомості. Зникло навіть відчуття стиснення у велетенській руці Баарми. Не відчувалося й пекучого болю, від якого, здавалося, мали б розлетітися кістки.
Коли вона зібрала останні сили від подиву й розплющила очі, перед нею постало…
— …Бо… се?
— Так.
Він, тримаючи Лян-А на руках й оповитий сніжно-білим сяйвом...
— Дякую.
Передавши Лян-А Ріне, яка підійшла до нього, Алон щось тихо прошепотів дівчинці.
І одразу розвернувся.
Гуп!
Баарма тим часом уже опинився просто перед Алоном.
Витріщивши очі, Баарма відвів ногу назад, збираючись щосили копнути Алона, який спокійно стояв перед ним. Усі присутні завмерли від жаху.
— Б…
У ту мить, коли Магріна, яка ще мить тому перебувала в шоці, інстинктивно простягнула руку, вони побачили.
Трісь-трісь-трісь-!!!!
Вони побачили, як тіло Баарми стрімко вкривається кригою. І…
— Втілення Бога Грому.
...Від тихого голосу застигле тіло Баарми стрілою злетіло геть.
БУМ! ГУР-Р-Р-Т! БУМ-!!!
Коли тіло Баарми, відкинуте за лічені миті, шалено покотилося по землі, чавлячи власних вірян...
— А-а-а-а-ак!
— А-а-а-а-а-ак-!!!
...залунали жахливі крики, а крижане тіло Баарми врізалося в стовбур розтрощеного Світового Дерева.
Серед цього гармидеру, де лунали потворійні вигуки, погляди всієї армії Союзу знову прикувалися до одного чоловіка.
До чоловіка, який з легкістю відкинув Баарму, до якого, здавалося, ніхто й ніколи не наважився б наблизитися.
Водночас вони…
Гу-у-у-у-у-т-!
...Сповнилися благоговіння перед своїм Богом — надією, який тим часом укрив попелясто-сіре небо Чумацьким Шляхом.
Сяючі об'єкти, викарбувані на попелясто-сірому небі, утворили Чумацький Шлях.
■■■■■■■-!!!!
Оглушливо заверещавши так, що аж закладало вуха, Баарма відштовхнувся від землі й кинувся на Алона.
Розбризкуючи навсібіч чорну божественність, Баарма, здавалося, прагнув остаточно розправитися з Алоном. Усі пащі, що ще мить тому були замерзлими, водночас широко роззявилися.
І…
Гу-у-у-у-у-т-!!!
Чорна божественність, що почала химерно стискатися, за мить зібралася в пащах і вибухнула на всі боки.
БУ-У-У-У-М-!!!!
Божественність, випущена за лічені миті, поглинала навіть власних вірян, ніби не залишаючи довкола геть нічого.
Ця нищівна божественність, що вже летіла розгалуженими потоками, за звичайних умов була чимось, чого Алон не зміг би заблокувати.
Адже хоч би якою сильною була його магія, його мани вистачало лише на те, щоб зупинити бодай один струмінь божественності, що летів на нього.
Так, якби це було за звичайних умов. Проте зараз усе було інакше.
Трісь-трісь-трісь-!!!!
Бо його закляття — Звергнення Небес — робило це можливим.
За спиною Алона з'явилися десять Льодяних Вавилонських жестів, і він за лічені миті склав їх у формуючий жест. Це здавалося звичайними шістьма Льодяними Вавилонськими жестами, якими він користувався зазвичай, проте це було не так.
Адже зараз усі десять рук складали абсолютно однаковий формуючий жест.
І…
Льодяний Вавилонський жест. Десять Пут.
— Кристалізація, Сніговий Лід, Образ, Загибель Снігової Гори, Неминучість Сліпця.
Алон промовив надзвичайно знайомі заклинання.
— Алебарда Крижаного Кристала — Модифікація. Льодовик.
На попелясто-сірий світ...
Трісь-!
...Опустився льодовик.
Божественність, спрямована на армію Союзу, замерзла. Льодовик, який зупинив атаку Баарми, не зупинився на цьому й заточив усіх вірян, присутніх там, у холодні льоди.
— Втілення Бога Грому.
Формуючий жест Алона, який створив це неймовірне видовище, знову змінився, і його тіло на мить зникло, а потім...
БУ-У-У-У-М-!!
...Перетворившись на блискавку, вдарило в тулуб Баарми.
[Кха-а-а-ак-!]
Баарма, який злетів у повітря, не в змозі чинити жодного опору. Навіть у цю коротку мить він намагався знову роззявити незліченні пащі й зібрати божественність, але… на жаль, його знову зупинив Алон, який прилетів услід. І разом із цим...
Трісь-бз-з-з-т-!!!
...Розпочався нищівний шквал ударів.
Щоразу, коли рухалася сліпуча блискавка, тіло Баарми, яке намагалося впасти на землю, знову злітало в повітря, а по льодовику розносилися моторошні звуки розсічення повітря.
— А…
Від цього сліпучого й приголомшливого видовища всі ошелешено розкрили роти.
І солдати армії Союзу, охоплені розпачем. І командири, чиї руки дрібно тремтіли. І королі, які насуплювалися від відчуття зради.
І віряни, які поклонялися Баармі. І фанатики, які посміхалися навіть перед обличчям смерті від його руки. Усі — просто дивилися на це видовище.
Так...
[Кха-а-ак-!]
...У ту мить, коли понівечене тіло Баарми падало додолу, сяючи під Чумацьким Шляхом, що тим часом вкрив попелясто-сірий світ, Алон, розвіваючи блискавки, знову склав формуючий жест, і тіло Баарми, що падало з повітря, завмерло.
І…
Трісь- трісь-бз-з-з-т-!
Чумацький Шлях згас....
Чумацький Шлях, що прикрашав попелясто-сіре небо, дрібно розпався на світло, а сяйво, що огортало тіло Алона, миттєво зникло.
— Кх-кх!
З вуст Алона вирвалася кров. Ситуація, якої ніхто не міг передбачити.
Проте він, навіть плюючись кров'ю, не розгубився.
"…Це все, на що мене вистачило" — подумав Алон.
Він лише втомлено зітхнув, порожнім поглядом проводжаючи наслідки Звергнення Небес, що зникали в небі.
Принцип закляття Звергнення Небес, яке він створив, був простим: обертати закони магії на протилежні. Саме в цьому полягало закляття Звергнення Небес і водночас принцип його дії.
Щойно він активував закляття, то застосував його до спалення мани, яке випалювало всю його ману, і зміг отримати майже нескінченний запас мани.
Проте проблема полягала саме в Дзірі Мани Алона.
Його крихітна Дзіра Мани була надто затісною, щоб витримати ману, яка безупинно створювалася з жахливою швидкістю через Звергнення Небес, проте для підтримки Звергнення Небес доводилося безперервно використовувати магію.
І результатом цих побічних ефектів стали саме магічні сфери, подібні до зірок, що висіли на небі.
Він бився, безупинно створюючи сотні й тисячі сфер, які навіть не набули форми магії, а просто нещадно наповнювалися магічною енергією, проте тіло Алона швидко досягло своєї межі.
Алон заплющував і розплющував очі серед затуманеного зору.
Його голова, яка менш ніж за секунду виконала десятки обчислень, пекельно боліла, наче в неї залили лаву. Очі почервоніли через полопані капіляри, а з куточків рота стікала темно-червона кров.
Через те, що він щосили напихав усе маною й магією, його фізичний стан був далеко не ідеальним.
Вишкірившись-!
Баарма, застигши в повітрі, викривив куточки рота, продовжуючи дивитися на Алона. Адже він бачив, що Алон досяг своєї межі.
На відміну від нього, Баарма, хоч і зазнав ударів, проте ці численні атаки не були настільки критичними, щоб загрожувати його життю.
[Я вб'ю тебе-!]
Він розплився в зловісній посмішці.
Проте, Алон навпаки...
— Хе-х…
...Побачивши глузування Баарми, так само усміхнувся.
Адже від самого початку метою Алона була зовсім не його смерть. Він заздалегідь передбачив, що навіть із цією надмірною маною він не зможе вбити цього виродка.
Від самого початку метою Алона було лише завдати Баармі максимальної шкоди та знерухомити його.
Адже завдати йому остаточного удару...
— [!]
...Мав не він.
Баарма, інстинктивно відчувши, що ситуація складається дивно, швидко перевів погляд за спину Алона і… невдовзі щось виявив.
Це була величезна гармата.
Гармата, під'єднана до Світового Дерева, настільки велетенська, що могла б цілком поглинути істоту розміром із Баарму.
І…
— Зброя Зовнішніх Богів "Агатон — Арайз Ма". Повне розгортання завершено.
Ріне спрямувала руку на Баарму.
— Запуск.
Вона вимовила це ледь чутно.
[Ні-і-і-!]
Пролунав відчайдушний крик Баарми, і...
■■■-----------------------!!!!!!
...Сніжно-біле світло поглинуло абсолютно все.
Навіть попелясто-сіре небо.
.
.
.
(П.П Пам-пам-пам -Баарма..)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]