Розділ 246 - Осягнення (3)
[Ну що, як тобі тепер?]
Уламки Світового Дерева падають на землю.
Величезні уламки з моторошним гуркотом падають додолу, листя тріпоче, прикрашаючи попелясто-сіру землю, а дрібні уламки розлітаються світом, наче мокрий сніг.
Надія трощиться просто на очах. Це відверте й жорстоке видовище дарувало армії Союзу непереборний розпач на самому краю прірви.
Розпач, що ширмами розростався, мов епідемія.
Проте це було лише початком.
[А, якщо замислитися, було ще одне запитання.]
Пащі з гострими зубами на тілі Баарми розразилися безупинним глузуванням.
Баарма із зацікавленням, стоячи поруч із розтрощеним Світовим Деревом, — зловтішно вишкірився й озвучив ще одну правду, якої ніхто не хотів знати:
[Тебе цікавило, як саме я зміг з'явитися прямо перед Світовим Деревом? Відповідь проста. Бо серед вас є зрадник.]
— З-зрадник?
— Серед нас є зрадник…?
Від цих слів бойовий дух армії Союзу знову похитнувся. Десятки тисяч очей із підозрою дивилися одне на одного. На бойовому дусі Союзу, який і без того дав тріщину, з'явилося ще більше розколів.
І цей розкол миттєво почав розширюватися.
Ніби тільки й чекаючи цієї ситуації, через особу, яка відокремилася від армії Союзу й миттєво приєдналася до табору Баарми.
— Неможливо…
— …Ха.
— Що за божевілля…
Суранг та Ашір видали уїдливі посмішки, а з вуст солдатів Союзу вирвалися важкі стогони.
Адже особа, яка з'явилася в таборі Баарми, була ніким іншим, як…
— Каланда…!!
Король ельфів, Каланда.
— Чому ти зрадив нас…?!
Обличчя, яке завжди променіло величчю й добротою. Проте зараз воно було сповнене злоби, якої раніше ніхто й ніколи не бачив. Він став утіленням демона з глузливою посмішкою на вустах, точнісінько як у Баарми.
Коли розлючений Суранг закричав...
— Зрадив? Зрадив, кажеш… Дивні слова, — Каланда злегка всміхнувся й подивився зверху вниз на Суранга — ні, на війська Союзу, промовивши:
— Адже я від самого початку ніколи й не був частиною Союзу.
— …Тоді невже й атака на Світове Дерево якраз у момент самопожертви пані Йонрін була також…
Каланда не відповів на слова Суранга.
Натомість, скрививши губи, він розвернувся й низько припав до землі перед Баармою, вигукнувши:
— Величний Баармо! Чи були ви в доброму здоров'ї увесь цей час!
Гучний голос. Зрада короля, що не залишала жодних сумнівів.
В очах ельфів дедалі сильніше розгоралася ворожість, відчуття зради й розпач. Та Каланда, наче навмисне виставляючи свою зраду напоказ, заговорив іще голосніше:
— Я прибув сюди, аби повідомити про блискуче виконання завдання, дорученого вашим слугою, й отримати ваше благословення!
[Хе-е.]
Баарма із двозначною усмішкою підійшов до Каланди й подивився на нього зверху вниз.
[Так, ти виконав усі завдання?]
— Саме так! Я завжди передавав вам відомості про Союзну армію й указав таємний шлях до Світового Дерева!
Каланда без найменшого сорому перераховував докази своєї зради.
Від його слів радощі й горе присутніх переплелися.
Віряни Баарми дедалі ширше посміхалися, а армія Союзу відчувала зраду й розпач.
Серед усіх найгострішою реакція була у…
— А… А-а…
...Магріни. І не могло бути інакше.
Немов не в змозі повірити в те, що відбувається, вона широко розплющила сповнені розпачу очі, а її губи, ніби заціпеніли від шоку, дрібно тремтіли.
— Тому…
На одному боці вирувало захоплення.
— Мені, хто виконав усі завдання заради вас, даруйте обіцяне! Величний Баармо!
А на іншому боці розпач доходив до своєї крайньої межі.
І коли всі слова були вимовлені, Баарма, який спостерігав за цим видовищем...
[Хе-хе, так, усе вірно. Я обіцяв тобі вічне життя як нагороду за виконання цього завдання. Я пам'ятаю.]
— Саме так!
...Легко посміхнувся.
Каланда від цієї ствердної відповіді Баарми закричав від захвату. Проте…
[Однак ти не виконав усі завдання.]
— …Що?
Від цих слів обличчя Каланди на мить ошелешено застигло.
Вираз обличчя, який свідчив про повне нерозуміння того, що це означає. Проте Баарма й далі продовжував глузувати:
[Хіба я наказував тобі лише це?]
— …Ц-це…
[Ти забув про моє останнє доручення? Створити тіло, яке благословить народження Того… Чорної Істоти.]
— В-великий Баармо! Як я вже казав, я збирався принести в жертву тіло вищої ельфійки… тіло моєї доньки! Я всіма силами намагався зіпсувати її розум, як ви й наказали, щоб вона стала гідною великих істот, але… це…
Тремтячий голос Каланди. Від цих слів з вуст ельфів вирвався тихий вигук жаху, і…
— ……
Алон лише тепер збагнув, що всі фрагменти пазла склалися в єдину картину.
Чому ельфи мали до Магріні настільки аномальні й нераціональні почуття. Чому вона, будучи донькою короля, мусила безперервно терпіти такі жахіття. Усе ставало зрозумілим.
[Так, я знаю про твої старання. Ти зв'язався з Апостолом і навмисно влаштував усе так, щоб твоя донька потрапила до наших рук?]
— Так, так! Хоч і виникли незначні прикрощі, я зробив усе можливе…
Каланда благав із цим огидним обличчям, бажаючи, щоб оцінили його старання. Баарма, який дивився на нього зверху вниз, набув рідкісно серйозного виразу обличчя, а потім… після цього:
[Так. Я цілком розумію твоє старання.]
— Дякую вам…!
[Однак…]
Хрусь-кх-х-х-!
...Він без вагань розчавив тіло Каланди своєю ногою.
Разом із моторошним звуком темно-червона кров залила попелясто-сіру землю.
Під багряною ногою Баарми, який досі лише глузливо посміхався...
[Це означає, що зрештою ти зазнав поразки.]
...Каланда вмить перетворився на мокре місце й зник.
Алон відчув це інстинктивно. Ситуація була найгіршою. Ні, навіть гірше, ніж найгірша.
— ……
Коли вони пробивалися крізь ту запеклу лінію фронту Баарми, він вже переживав подібне. Проте, безперечно, нинішнє становище було в кілька разів гіршим, ніж тоді.
У супротивника є надто багато того, чого бракує їм. Бойовий дух армії Союзу перебував на самому дні. Повсюди чулися навіть звуки зброї, що випадала з рук.
Алон поставив запитання самому собі: чи зможе він змінити перебіг цієї битви тим видовищем, яке продемонстрував минулого разу?
Він подумки похитав головою.
Зовні та ситуація й нинішня здавалися схожими, проте фундаментально існувало надто багато відмінностей.
Хоч як піднімай бойовий дух, здавалося, немає жодного способу здолати цю приголомшливу кількість вірян.
Ба більше, навіть якби вони якось розправилися з усіма вірянами, на іншому боці стояв Баарма. Баарма, від самого лише споглядання якого в Алона все тіло затерпало від моторошної присутності.
Тобто на даний момент практично не існувало способу переломити хід подій. Так, якщо все залишиться в такому стані.
— Ху-у… — зітхнув Алон і озирнувся довкола.
Пенія, насупившись, уже впорядковувала ману, аби будь-якої миті розгорнути магію.
Ріне з непохитним обличчям дивилася на Баарму, водночас готуючись непомітно для ворога закликати сюди Плутона.
Проте ці зусилля двох дівчат не могли змінити перебіг битви.
Щоб повністю перевернути ситуацію, був потрібен значно вагоміший чинник.
— ……
Алон знову торкнувся предмета у своїй кишені.
У ту мить, коли Баарма на очах армії Союзу розтрощив Світове Дерево, у його голові промайнуло коротке осягнення.
Це було скоріше схоже на єдиний зв'язувальний вузол, ніж просто на осягнення.
Вузол між порадою, яку Алон отримав від Довон, і відомостями та висновками, до яких дійшла Пенія, прочитавши книжку.
Споглядаючи, як руйнується Світове Дерево, Алон осягнув це.
Проте він не міг бути впевнений, чи буде цей вибір правильним. Можливо, це лише безглузда ілюзія. Можливо, якась дурість. Однак…
Попри це, він мусив це зробити.
— ……
Алон зробив крок і покрокував уперед.
Проходячи повз біженців, які з розпачем в очах дивилися вперед. Проходячи повз солдатів, які в спустошенні впустили зброю. Проходячи повз командирів, які намагалися не піддатися страху й пильно дивилися вперед, але їхні кінцівки дрібно тремтіли. Проходячи повз королів, сповнених відчуття зради й розпачу.
Проходячи повз усіх — вперед.
Так Алон, поставши перед усією армією Союзу, виснажив більшість мани що залишалася в його Дзірі Мани, і...
— Не бійтеся.
...Вимовив ці слова.
Це не був вигук. Не крик розпуки. І не бойовий клич.
Це був просто спокійний голос, позбавлений будь-яких емоцій, який на хвилях мани поширився довкола й дістався солдатів Союзу.
Погляди всіх миттєво прикувалися до нього. Лише від одного цього слова випарувалася третина його мани.
Проте це не мало значення. Бо це вартувало того.
Алон дістав предмет, якого торкався від самого початку, і подивився на нього.
Це була насінина, схожа на маленький плід. Насінина, яку він отримав у глибинах Світового Дерева після того, як вирушив до його коріння й розправився із Матір'ю Жадібності.
Насінина Світового Дерева.
— Просто вірте. — Ще раз. Витративши ще одну третину мани на ці слова до армії Союзу, Алон кинув насінину під уламки розтрощеного Світового Дерева й оповив її божественністю.
Проте це була не божественність Каланнон, якою він користувався досі, а...
Спалах-!
...Божественність Першого Ельфа, яку він уперше зміг використати під час спуску до підземелля Світового Дерева.
І в той самий момент довкілля навколо Алона почало змінюватися.
На попелясто-сірій землі з'явилися яскраві зелені паростки. Почала здійматися зелень.
"[По-четверте, зелений божественний Ранг є регенерацією….]"
Водночас у пам'яті виринули слова Довон.
— Тоді це принесе вам перемогу. — Остання частка мани Алона відлунала довкола, і божественність, затягнута в насінину разом із його наміром...
Трісь—
...Проростила Світове Дерево.
Світове Дерево, провівши процес проростання за мить, почало стрімко рости.
З насінини — на паросток. З паростка — на гілки. З гілок — на дерево. З дерева — на велетенське дерево. З велетенського дерева...
— [!!]
...На Світове Дерево.
Ввібравши й поглинувши усю божественність Першого Ельфа, що мав Алон, Світове Дерево росло з такою колосальною швидкістю, що миттєво перевищило зріст Баарми.
Через це, божественність Першого Ельфа, яку мав Алон, на відміну від божественності Каланнон, повністю зникла, ніби її й не було від самого початку.
Зелена планета усередині його тіла втратила світло й безслідно зникла. Проте, хоч Алон чітко відчував це, він не переймався.
Закриваючи попелясто-сіре небо зеленим листям. Даруючи надію очам армії Союзу, де досі панував лише розпач.
Створений таким чином благоговійний трепет — знову почав линути до одного чоловіка.
— [!]
Баарма, побачивши це, інстинктивно простягнув руку, щоб зупинити ріст Світового Дерева. Проте…
— Плутон, обмежене розгортання. — На жаль для нього, рух Баарми миттєво зупинився через велетенську механічну руку, що впала з неба.
Він спробував відштовхнути кулак гіганта, що летів на нього, проте його діям не судилося здійснитися.
Причина полягала в…
— [-!]
...Дівчині, яка з'явилася невідомо звідки.
Дівчина, яка постала перед Баармою, розвіваючи сніжно-біле волосся до талії...
Гур-р-р-т-!!!!
...Випромінюючи ману густого фіолетового кольору, настільки ж насичену, як і її сповнені люті фіолетові очі, що чарівно сяяли, вщент розтрощила землю довкола й ринулася на Баарму.
Невдовзі удар ногою маленької дівчини влучив просто в серце Баарми, і водночас…
Усередині тіла Алона. На місці, де зникла зелена планета.
Запанувала сніжно-біла планета.
Планета, яка посіла це місце, непомітно збільшувалася в розмірах, і коли Алон без вагань схопив її...
[О ти, хто зазирнув у фрагмент. Я дарую тобі право на закон.]
...У його вухах відлунав голос.
Голос, чию сутність неможливо було осягнути, але який водночас здавався знайомим.
Однак замість того, щоб зараз перейматися цим голосом, Алон без вагань заговорив.
Він озвучив закон, про який розмірковував відтоді, як почув пораду, — закон, призначений лише для нього.
І...
[Дозволяю.]
У ту мить, коли пролунало останнє речення, Алон розплющив очі.
Картина перед очима нічим не відрізнялася від попередньої, проте щось неодмінно змінилося.
Світове Дерево розквітло досконало. В очах солдатів закарбувалася надзвичайно чітка надія. Проте кількість ворогів, яких належало здолати, анітрохи не зменшилася й не змінилася.
Однак Алон посміхнувся.
На його зазвичай безпристрасних вустах з'явилася виразна посмішка. І…
— Звергнення Небес.
...На попелясто-сірому небі зійшла зоря.
.
.
.
(П.П У цей момент Алон здобув одну із своїх найсильніших здібностей...)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]