Розділ 242 - Закляття (5)
Блакитноока богиня Довон. Вона мовчки дивилася на Алона.
Вираз обличчя Алона практично не змінився, проте в ньому виразно відчувалося збентеження.
[Хм-м-]
Довон із вельми двозначним виразом обличчя деякий час розмірковувала, а потім:
[Коли я вперше відчула твою присутність, ти вже здавався мені загадковим, але тепер, коли бачу тебе зблизька, дивуюся ще більше.]
Вона допитливо й уважно розглядала Алона, ніби перед нею було щось дивовижне.
— …Можу запитати, що саме вас так дивує? — нарешті озвався Алон, який деякий час мовчки витримував її погляд.
Вона відповіла прямо, нічого не приховуючи:
[Мене дивує в тобі все.]
— …Усе?
[Так. І те, що перед моїми очима стоїть чародій, якого за всіма законами зараз не повинно існувати, викликає подив. І мені цікаво, як бог, якого я ніколи раніше не бачила, зміг укласти угоду Калгуніаса. А ще — чому Вона перебуває поруч із тобою.]
Почувши слова богині, Алон спантеличився ще більше.
Єдине, що він міг одразу зрозуміти, стосувалося угоди Перстня. Усе інше залишалося для нього незрозумілим.
— Чому ви кажете, що чародій не може існувати? — поставив він найперше запитання, що його цікавило, і Довон посміхнулася.
[Це ж цілком природно. Адже за законами, які закарбували чорні істоти, усе саме так і має бути.]
— …Законами?
[……]
На повторне питання Алона, богиня пильно подивилася на нього. З виразом обличчя, ніби щось вивідувала.
У ту мить, коли Алон подумав: "Я поставив неправильне запитання?"...
[І справді-]
...Ніби щось збагнувши, богиня видала легкий вигук усвідомлення, і на її губах знову з'явилася м'яка посмішка.
[Ось воно як сталося.]
— …?
Поки Алон дивувався тому, як вона з виглядом людини, що осягнула істину, раз за разом кивала головою...
[Ти маєш вираз обличчя людини, у якої справді багато запитань. Ні… їх і не може не бути. Хіба ні?]
На подальші слова Довон Алон кивнув головою:
— …Якщо чесно, так воно і є.
[Я так і думала. Адже для тебе це суцільні загадки. Проте, на жаль, дізнатися тут правду для тебе неможливо.]
— Ось як?
[Передати щось словами — це не так вже й складно. Власне, я можу розповісти прямо зараз.]
— …Тоді чому?
[Бо я отримала таке прохання.]
— Прохання?
[Так, прохання. До того ж таке, від якого я в жодному разі не могла відмовитися.]
Алон на мить відчув замішання.
Адже це звучало так, ніби вона заздалегідь передбачила його прибуття сюди.
— …Тоді причина, з якої ви хотіли мене бачити, це....
[Це також через те прохання.]
Від цих слів Алон інстинктивно злегка насупився.
Він ніколи раніше не зустрічав божество, що стояло перед ним.
І не лише це. Він навіть не знав про існування божества на ім'я Довон.
До того ж, що найголовніше, це було минуле.
Минуле, у якому не існувало Королівства Астерія. Не існувало маркізату Палатіо. Не існувало Алона Палатіо.
Саме тому.
— Хочете сказати, що ви знали про мій прихід? — Алон насилу розкрив рот і поставив запитання, а Довон легко відповіла:
[Я здогадувалася про це.]
— Як саме?
[Повторюю ще раз: я не можу розповісти про це. Адже мене попросили.]
Чим далі тривала розмова, тим дужче паморочилася голова Алона.
Бо ситуація, що розгорталася зараз, зовсім не піддавалася розумінню.
Алон спокійно вгамував подих і впорядкував думки.
— Чи означає це, що яке б запитання я не поставив, я не отримаю відповіді?
[Вірогідно, щодо більшості речей, які тебе цікавлять, так воно і буде. Якщо тільки це не те, що вже давно відомо світові.]
Вислухавши Довон, Алон дійшов висновку.
Він не знав, що саме приховує богиня перед ним.
Однак— "Ставити запитання немає сенсу, усе одно нічого не дізнаюся" — подумав Алон.
Розпитування не має сенсу.
— Я зрозумів.
[Не розчаровуйся надто сильно. Адже поряд із тим, чого я не можу сказати, є й те, що я мушу мовити.]
— …Це також частина прохання?
[Так.]
Від цієї таємничої розмови фундаментальна цікавість Алона розгоралася ще дужче.
Хто ж та істота, яка звернулася з проханням до божества перед ним?
Алон чекав на слова Довон.
Після нетривалої мовчанки.
[Дати тобі підказку щодо твого закляття — ось про що мене попросили.]
— Підказку…?
[Так, тому слухай уважно.]
Довон почала промовляти фрази:
[По-перше, не чіпляйся за закляття Звергнення Небес, а поміркуй про те, що тобі дійсно потрібно.]
[По-друге, не намагайся шукати закони.]
[По-третє, карбуй у момент народження.]
[По-четверте, зелений божественний Ранг є регенерацією….]
[Це все.]
Голос спокійно лунав у вухах Алона. Проте усвідомити цей зміст було доволі непросто.
— …Чи можу я просити про детальніше пояснення сказаного...
Збираючись попросити додаткових пояснень, Алон раптом згадав слова Кайласа, і…
— Ні, не треба. — виправив він свої слова.
Довон задоволено кивнула головою:
[А ти все ж добре знаєш.]
— Про всяк випадок запитаю: людина, яка звернулася з цим проханням...
[Щодо цього мені важко відповісти.]
— …Перепрошую за недоречне запитання. — Дивлячись на Алона, який одразу погодився, Довон посміхнулася трохи незрозумілою посмішкою, а потім:
[І все ж, я можу дати невеличку підказку—]
— Слухаю.
Вона відкрила крихітну деталь.
— Червоні очі, кажете?
[Так, це була особа із дивовижно красивими червоними очима.]
Алон зміг бодай трішки почути про того, хто звернувся з проханням.
————
— Ви завершили розмову?
— Так.
Зустріч із Довон добігла кінця. Вийшовши назовні, Алон услід за Ашіром сів до екіпажа.
Подивившись деякий час у вікно, Алон запитав:
— Можу про щось запитати?
— Про що?
— Пані Довон, з якою я щойно зустрівся, не бере участі в цій війні?
Одразу після цього запитання вираз обличчя Ашіра став дещо двозначним.
— Я чув, що ти нічого не знаєш, але ти дійсно абсолютно невіглас. Ти й справді божество з окраїн?
— …Божество з окраїн?
— Так, після того, як через чорних істот розпався Калгуніас, де збиралися боги, у різних місцях почали з'являтися божества зі слабким божественним Рангом, до того ж доволі багато. Такі, як ти.
— ……
— Звісно, судячи з розповідей принца Країни Сходу, ти не схожий на якесь пересічне божество…
На бурмотіння Ашіра, який звеличував богів Калгуніаса: "Великі боги Калгуніаса й божества з окраїн — це зовсім різне", — Алон нічого не відповів.
Адже заперечувати чи відповідати не було потреби.
Коли запанувала ніякова тиша, Ашір видав "Кхм-кхм" і продовжив:
— Якщо ти теж божество, то мав би бачити, у якому стані пані Довон. Вона витратила більшу частину своїх сил у битві з чорними істотами, тож тепер у неї зовсім не залишилося сил. Мабуть, невдовзі вона відійде у вічність…
У голосі Ашіра дедалі виразніше звучав смуток.
Лише тепер Алон згадав, як постать богині тремтіла, мов марево.
Він видав тихе зітхання й відтворив у пам'яті слова, що їх щойно промовила Довон:
"[По-перше, не чіпляйся за закляття Звергнення Небес, а поміркуй про те, що тобі дійсно потрібно.]"
"[По-друге, не намагайся шукати закони.]"
"[По-третє, карбуй у момент народження.]"
"[По-четверте, зелений божественний Ранг є регенерацією….]"
Чесно кажучи, Алон і сам від того моменту, як усвідомив, що це місце — минуле, роздумував, чи не зможе по-своєму здобути підказку щодо закляття.
Ні, не просто роздумував. Він прагнув за можливості знайти підказку щодо закляття ще до того, як повернеться.
Проте він й уявити не міг, що здобуде підказку в такий раптовий спосіб. До того ж так, ніби хтось заздалегідь передбачив прибуття Алона в минуле й підготував усе це.
Саме тому.
"Красива особа з червоними очима" — подумав Алон.
Задумливо перебираючи відомості, Алон раптом подивився на брошку у себе на грудях, і…
— …?
З дивним виразом обличчя торкнувся її.
Досі він не звертав на це уваги й не замислювався, але тепер побачив, що червоний камінь у центрі брошки втратив свій блиск.
"…Що це?"
Алон ще раз оглянув брошку, але вона й далі залишалася тьмяною, наче її світло згасло.
У ту мить, коли він спантеличено нахилив голову, знову пролунав шум.
ВІн перевів погляд у вікно. Пейзаж за вікном екіпажу, якому він досі не приділяв уваги, нічим не відрізнявся від учорашнього.
Незліченна кількість будинків та велика площа. А поруч із нею виднівся палац, куди прямував Алон.
…Так, якщо дивитися суто на це, то ця столиця майже нічим не відрізнялася від столиць інших володінь, які він бачив раніше.
Проте те, що зараз поставало перед очима Алона, виглядало дещо інакше.
— ……
За вікном екіпажу поставала картина голодних дітей, які билися за шматок заскорублого хліба.
Дитина, яка худими мов тріски руками намагалася силоміць заштовхнути шматок хліба до рота, і дитина, що простягала руки, аби забрати той хліб. Діти, які підбирали крихти, що впали серед цієї штовханини.
Крім того. Безпритульні з виснаженим виглядом, які тулилися обабіч дороги. Жінка-звіролюд, яка ходила, насторожено оглядаючись довкола. І звірі, які дивилися на неї липкими, хижими поглядами.
Жорстока реальність столиці Союзу, прихована від сторонніх очей. Алон побачив її на власні очі й попри незворушний вираз обличчя, намагався вгамувати важкість на душі, коли…
— …?
...Він став свідком надзвичайно химерного видовища.
На самому краю провулка.
Там, де навіть для зору Алона постаті ледь вирізнялися, стояли двоє.
Одна — дівчина-ельфійка. Інша — дівчина-людина.
І Алон знав, ким була дівчина-людина, що виднілася вдалечінь.
"…Магріна?" — подумав він.
Адже дівчина зі звичайним коричневим волоссям була саме Магріною Фільдаґрін, яка вчора розкрила йому свою справжню особистість.
У ту мить, коли він здивувався, чому вона, яка мала б перебувати у палаці, стоїть тут, замаскована під людину...
— !
...Він побачив.
Побачив, як Магріну, яка ще мить тому розмовляла з дівчиною-ельфійкою, одягнену в ганчір'я, раптом схопили ельфи, що з'явилися навколо, і потягли кудись.
— "Твої слова правильні, це беззаперечний факт. Але… на жаль, світ не завжди дивиться лише на правду."
— "Саме так. Хоч усі й розуміють, наскільки безпідставна ця підозра і що такого просто не могло статися, вони все одно шукають цапа-відбувайло. Їм потрібен хтось, на кому можна зірвати власну тривогу й обурення."
Одночасно в голові Алона пролунав голос Каланди.
Не було часу міркувати.
— …Зачекайте, зупиніть екіпаж. — Алон без вагань підвівся зі свого місця.
.
.
.
(П.П До речі, момент про очі, коли Довон говорила з Алоном, на моменті де вона казала про червоні очі, так було в оригіналі, так що я не винуватий, я текст не пропускав...)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]