Розділ 230 - Зміна сутності (4)
У тому сірому, попелястому світі Алон зробив крок першим.
— !
Рухаючись із такою швидкістю, що навіть реакція Агві запізнилася, Алон із силою вліпив удар ногою просто в живіт свого супротивника.
Бабах!!!!
Агві відлетів у повітря з силою випущеного гарматного ядра.
Тим часом блискавки, що огортали Алона, вибухнули назовні, обпалюючи все довкола, а тоді зібралися в подобу крил. Удар був надто потужним, щоб його можна було пояснити звичайним фізичним рухом. Купці й солдати, які вижили, дивилися на це з роззявленими ротами, і в їхніх очах спалахнула надія.
Відправивши Агві в політ, Алон негайно вхопився за порожнє повітря.
Трісь-бз-з-т-!!!!!
Титанічні дуги блискавок, що простягалися через увесь попелястий світ, випромінювалися назовні, а потім злилися в єдину, колосальну блискавку у руці Алона. Божественність поглиналася з лякаючою ненажерливістю, ніби мала намір пожерти самого Алона, миттєво розростаючись, щоб розтяти сіре небо й землю навпіл.
— Божественне Покарання.
Грім ударив вниз, у те місце, де Агві котився по землі.
— !
Попелястий світ залило сліпучо-білим світлом. Його сяйво приголомшило купців і найманців, позбавивши їх здатності щось відчувати. Земля шалено затремтіла.
Коли вони нарешті знову змогли бачити, перед ними відкрилася… Глибока конусоподібна вирва посеред попелястої землі.
Спостерігачі, які дивилися на цю приголомшливу силу радше з трепетом, ніж із надією, мали лише частку секунди, щоб осягнути цю сцену.
— Це божевілля…
— Він усе ще живий.
Їхнє здивування стрімко змінилося жахом. Усередині масивного конусоподібного кратера, який висік Алон...
— Ха-ха… Це краще, ніж я очікував.
...Агві, який щойно зазнав цілком одностороннього нападу, глянув на Алона з похмурою усмішкою. Його тіло було вкрите ранами, проте жодна з них не була настільки серйозною, щоб суттєво вплинути на його бойові здібності.
Ріне, яка порожньо витріщалася, насупила брови.
— ……
Утім, Алон не продемонстрував жодного сплеску емоцій.
"Як і очікувалося, це не працює."
Агві випромінював розслаблену незворушність. Алон не був цим здивований; він певною мірою передбачав це.
"Насамперед, Агві — супротивник, якого я поки що не здатен здолати на своєму нинішньому рівні."
Лідер однієї з Чотирьох Великих Фракцій. У "Психоделії" це були персонажі, які з'являлися в другій половині гри, і впоратися з якими можна було лише тоді, коли головний герой та його союзники мали майже максимальний рівень.
Однак усе пішло шкереберть: тепер Агві, схоже, володів силою Жадібності. Істоти з його внутрішнього світу були потворно викривлені під його контролем і зовсім не нагадували своїх первісних форм. До того ж на його грудях з'явився новий елемент — шрам у формі людини.
Коротко кажучи, що б Алон зараз не використовував, він не міг перемогти Агві.
— Я був трохи здивований, і це досить кумедно, тож я пограюся ще трохи. Хе.
Цілком розуміючи, у якому становищі опинився, Агві насмішкувато помахав рукою. Та хоч Алон і усвідомлював, наскільки все кепсько, він не втрачав надії.
У нього вже був план. Метод, як розправитися з істотою, що стояла перед ним.
Алон непомітно перевів погляд на Ріне, помітивши, що Пенія щось шепоче їй.
Трісь-бз-з-т!!
Без жодної секунди вагань Алон спалахнув блискавкою й ринувся прямо на Агві.
Цього разу Агві стежив за наближенням Алона, але не зрушив із місця. Він лише вишкірився, немов закликаючи Алона спробувати ще раз. Алон розумів, звідки в нього така впевненість. Його власна божественність невпинно виснажувалася, тоді як Агві, попри численні поверхневі рани, залишався практично неушкодженим.
На даному етапі, враховуючи характер Агві в "Психоделії", Алон був для нього не більше ніж кумедною іграшкою.
Але...
— Ху-у—!
...Саме завдяки цій пихатості план Алона міг спрацювати.
Щойно Алон дістався до Агві, він зосередив усю свою силу в ногах. Відгукнувшись на його волю, блискавки навколо зібралися біля його ніг.
Трісь-бз-з-т!!
Він завдав Агві нищівного удару ногою.
Бабах~!
Із глухим гуркотом Агві знову відлетів, наче гарматне ядро. Проте, навіть летячи, він продовжував вишкірятися на Алона, його вираз обличчя був глузливим — ніби запитував, чи це все, на що той здатний.
У відповідь на це насміхання, Алон під своєю кам'яною маскою усміхнувся.
З цим мета була досягнута.
Світ перед очима Агві спотворився. Порожній попелястий краєвид зник, поступившись місцем яскравому світу, забарвленому у фіолетові тони. Агві зрозумів, що його затягнуло до Шимону, і побачив Алона, який зі спантеличеним виглядом увійшов слідом за ним…
Трісь-сь-сь!
Ще частку секунди тому Алон дико випромінював блискавки. Але тепер він миттєво розсіяв їх і склав Вавилонські жести руками.
У ту саму мить...
— ……
Агві відчув, що щось жахливо неправильно.
"Що—!" — подумав він.
Раптова трансформація охопила простір. Уперше тінь паніки ковзнула по обличчю Агві. Світ Шимону, який був абсолютно стабільним...
Хрусь — Трі-і-ісь!!!
...Почав руйнуватися.
Розгубленість від такого несподіваного повороту подій швидко минула.
"…Це небезпечно…………!"
Усвідомивши, що руйнування було справою рук Алона, Агві негайно спробував кинутися до нього.
— !
На його нещастя, йому це не вдалося.
У той момент, коли Агві спробував рвонути вперед, масивний розлом матеріалізувався над головою Алона.
[Плутон: Обмежене Розгортання.]
І потім... Голос Ріне відлунав у вухах Агві:
— Божественне Покарання.
Титанічна механічна рука ринулася в бік Агві. Різко вивернувшись, щоб ухилитися від удару, він випустив незліченних потворних істот і ступаючи по них, спробував вирватися з хватки Плутона.
Але...
— !
...Але лише на мить. Магія Пенії скувала йому ноги. Агві миттєво розвіяв стримувальне заклинання, просто струснувши тілом, та навіть цієї миттєвої затримки, спричиненої магією...
Бабах~!!
...Було достатньою, щоб рука Плутона дісталася цілі.
Одночасно шість примарних рук матеріалізувалися за спиною Алона.
Вавилонські жести. Шість Пут.
Коли він завершив запечатувальний жест, світ Шимону розлетівся, наче скло, поступаючись місцем безодні.
У ту мить, коли Алон завершив жест... Розтрощений світ...
— !!!!!
...скинув Агві в безодню.
— Зачекайте, зачекайте, маркізе! Стійте! Ви мусите зупинитися! А-а-а-а-а! Падаємо, падаємо, падаємо, падаємо — а-а-а-ак~!!!!
Пенія в паніці заметушилася, переконавшись, що Агві впав у безодню, а Алон тим часом припинив чаклувати.
І потім.
Глухий удар!
Розтрощений Шимон почав повертатися до свого початкового стану. Світ, який тріснув, наче розбите скло, відновив себе так, ніби час йшов назад.
Ту-ду-ду-ду-дук~!
Зрештою, переконавшись, що порожнеча, куди було скинуто Агві, повністю закрилася...
— …..Ху-у.
...Алон видав коротке зітхання й звалився на землю.
— ……Я думав, що сконаю.
— Хо-хо-хо-хо~ То як, маркізе, як вам? Мій бездоганний план?
Побачивши, що Шимон відновився без жодної подряпини, Алон бурмотів собі під ніс. Пенія, тепер аж сяючи від гордості, запитала так, наче ще мить тому не верещала від страху.
Алон видав тихий смішок.
— Я мав свої сумніви, але це було бездоганно.
— Авжеж! Побачивши вашу магію, я сама пробралася до Шимну й усе прорахувала, тож провал був просто неможливий!
— …Ось як?
— Так. Пам’ятаєте, як ви минулого разу ненадовго відлучалися? Тоді я й сходила.
— Ти врятувала нас усіх.
— Хе. — Пенія випнула груди й різко видихнула, здавалося, вимагаючи більше похвали.
За звичайних обставин вона виглядала б пихатою, але просто зараз Алон був більш ніж готовий хвалити її знову й знову.
— Хоча ти й попереджала мене, що простір і час викривляться через феномен Шимону, я не очікував, що це буде настільки екстремально.
— Ну, якщо бути відвертою, навіть я не передбачала аж такого. Виходячи з рівня магії, який я спостерігала у вас раніше, руйнування мали бути слабшими…… Можливо, я прорахувалася?
Пенія пробурмотіла собі під ніс, поринувши в роздуми. Потім Алон перевів погляд на Ріне, яка все ще порожньо витріщалася на місце, куди було скинуто Агві.
— Ти в порядку?
— А...
Ріне повернулася до реальності й кивнула.
— Так, Хрещений Батьку, дякую за турботу.
— Я радий, але ти маєш кепський вигляд.
Ріне завагалася, перш ніж продемонструвати ніякову посмішку.
— …Вибачте, що змусила вас хвилюватися. Просто… дещо непокоїть мене.
— Агві?
— Так. Я просто думаю… чи це справді кінець.
При її словах Пенія знизала плечима й втрутилася:
— Якщо це те, про що ти хвилюєшся, то не варто. Незалежно від того, наскільки сильний той хлопець Агві, його скинули в безодню. Ми більше його не побачимо.
— …Ми справді можемо бути впевнені?
— Хо-хо, звісно! По той бік безодні немає мани, взагалі нічого немає, а простір і час повністю заплутані. Виживання практично неможливе. У найкращому разі ми могли б знайти якісь його сліди?
Вона швидко додала:
— Щоправда, викривлення простору й часу, найімовірніше, розірвали б його тіло на тисячу шматків, тож у найкращому разі ми знайшли б лише клапоть плоті.
Прочистивши горло, Пенія перевела увагу на Алона.
— Кхм-кхм, тож, маркізе.
— Так?
— Я справді дуже старалася, знаєте? Я відчуваю, що цього разу також була супер корисною, ну і…
Вона подивилася скоса на Алона з очікуванням. Алон подивився на неї мить, перш ніж засміятися.
— Коли ми повернемося, я дам тобі один із моїх артефактів.
— Справді?!
— Так.
— Кя-а-а!! Я знала, що можу на вас розраховувати!
Пенія підстрибувала вгору-вниз із яскравим, тріумфальним виразом обличчя. Потім вона швидко розвернулася й проголосила:
— Ходімо! Нам потрібно закінчити нашу подорож!
З сяючими очима вона ступила крізь вихід із Шимону.
— Ходімо й ми.
— Так, Хрещений Батьку.
Алон пішов за нею в супроводі Ріне.
Але потім...
Шух~!
Пенія раптово зробила крок назад, повертаючись усередину Шимону.
— ?
Ігноруючи спантеличений погляд Алона, вона знову вийшла з Шимону...
Шух~!
...Тільки для того, щоб негайно повернутись й увійти знову.
— …Що ти робиш?
Після того як вона повторила цю дивну поведінку кілька разів, Алон нарешті запитав.
Тоді Пенія...
— Маркізе…….
— …?
— Аха-ха— Мені здається, що мої очі можуть зі мною гратися… Щось відчувається… справді не так.
Вона витиснула сміх, який був явно механічним та ніяковим. Почувши це, Алон сам вийшов із Шимону...
І зіткнувся з...
— ?
...Нічим, окрім безплідної землі.
Ні, якщо бути точним...
— …!
...Зруйнованим світом.
Тим самим спустошеним світом, який він спостерігав щоразу, коли йшов на зустріч із Кайласом.
Світом, де нічого не існувало.
— Що, в біса……?
Серед абсолютної порожнечі Алон міг лише порожньо пробурмотіти.
.
.
.
(П.П Пам-пам-пам, да почнеться моя улюблена Арка, мандри в часі, на 700 років назад.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]