Розділ 226 - Перший маг (2)
[Шість разів.]
[Дев'ять разів!]
[…………Не будьмо надмірно жадібними, хіба ти не згодна, Сольранг? Шість разів — це розумне число.]
[Але ж було дев'ять разів!]
[Подумай про це добре, Сольранг. Як я вже казала раніше, цей прилад — не просто інструмент для стеження за Учителем. Його головне призначення — гарантувати безпеку Учителя. Тому ми не можемо використовувати його просто для підглядання, чи не так?]
[Але ж, Ютія, ти точно підглядала!]
[…..Коли саме я робила щось подібне?]
Ютія прикидалася невинною, вдаючи, ніби не розуміє, у чому її звинувачує Сольранг.
Побачивши, як та все заперечує, Сольранг обурено надула щоки й вигукнула:
[Ти весь час підглядала за Господарем, коли він спав! Тепер я можу відчувати навіть найменші коливання мани!]
[Хм-м? Це лише плід твоєї уяви.]
Суперечка між цією парою затягувалася.
Хідан, затиснутий між ними, почувався дещо ніяково... Ні, це було не зовсім точно.
У цей самий момент він почувався болісно некомфортно.
І для цього душевного дискомфорту існувала вагома причина.
Ці двоє, які сварилися з такою палкою пристрастю, здавалося, повністю забули про присутність Хідана на цьому зібранні.
Через цей недогляд Хідан відчайдушно прагнув негайно втекти звідси.
Річ була не лише в тому, що йому зовсім не хотілося підслуховувати таку особисту розмову, а й у тому, що…
Навіть якщо Сольранг було байдуже, він гостро усвідомлював: якщо Ютія дізнається, що він це чув, впоратися з наслідками буде зовсім не просто.
Враховуючи, як сильно вона ненавиділа викривати цю приховану сторону своєї особистості, йому, можливо, довелося б буквально ризикувати власним життям…
Мороз пройшов по спині Хідана від самої лише думки про це.
Однак, незважаючи на свій страх, він не міг змусити себе залишити зібрання.
Ця система магічного відеозв'язку була химерною.
Під час приєднання екран мовчки засвічувався.
Жодного звукового сигналу не лунало.
На жаль, однак, від'єднання змушувало характерний резонанс мани поступово розсіюватися, створюючи виразний звук якраз у момент завершення сеансу.
І саме в цьому полягала проблема... Якби Хідан зараз примусово перервав зв’язок і втік, це було б рівнозначно зізнанню в тому, що він підслуховував усю їхню розмову.
Відповідно, він притамував подих і повільно присів, намагаючись повністю стерти свою присутність.
Тим часом діалог між Ютією та Сольранг тривав.
[Ютія, я знаю, що ти підглядала за Господарем, поки він спав.]
[Ти помиляєшся.]
[Я бачила твою посмішку, коли Еван хвалив тебе перед Господарем.]
[Ти помиляєшся.]
[Я точно знаю, що ти пильно витріщалася на Господаря щоразу, коли він використовував магію!]
[……Ти помиляєшся.]
Поки Хідан продовжував слухати, вираз страху на його обличчі трансформувався в щось зовсім інше.
Бо якщо звинувачення, висунуті Жовтим Місяцем, були правдивими...
……Хіба це не відносило б Ютію до категорії сталкерок?
Конкретний термін виринув у його свідомості.
Хідан підвів очі й потайки роздивлявся Червоного Місяця, яка продовжувала спростовувати кожне твердження фразою: [Ти помиляєшся].
[Хм-м! Ютія, а тоді, коли Господар приймав ванну—]
[……………Домовимося про вісім разів.]
У ту мить, коли Червоний Місяць нарешті капітулювала перед останнім твердженням Жовтого Місяця,
— ……!
Хідан миттєво затулив рот руками.
Він краще за будь-кого розумів, наскільки відданою Червоний Місяць — ні, Ютія — була "Великому Місяцю".
Однак, судячи з ходу їхньої розмови, якщо екстраполювати те, що Жовтий Місяць збиралася розкрити перед тим, як її обірвали…
"Ого, це вже..." — подумав він.
Осягнувши шокуючу реальність щодо побожного Червоного Місяця, Хідан не міг не відчути жаху.
"Тож виходить, Місяці зібралися разом, щоб поторгуватися за можливість підглядати за "Великим Місяцем"…" — подумав він.
Його щелепа відвисла від здивування, перш ніж він квапливо опанував себе.
Поки він сидів, заціпенівши від власних думок, магічна енергія, яку він мав подавати в кришталеву кулю, підтримуючи точний баланс, трохи коливнулася.
Помітивши, що сфера виглядає так, ніби ось-ось вимкнеться, Хідан гарячково стабілізував потік мани, але —
Гу-у-уннг!
Через те що потік його мани був ненадовго перерваний, а потім відновлений, кришталева куля видала дивний резонанс під час перезавантаження.
І від цього звуку —
[Хм-м?]
[!]
Сольранг, яка тішилася тріумфом, і Ютія, яка щойно видихнула від утоми, —
— ……!!
Обидві раптово звернули увагу на Хідана.
Видавши важке зітхання, Хідан інстинктивно пригнув голову.
Він гарячково міркував, чи не варто негайно перепросити, міцно заплющивши очі.
Який варіант дій давав вищу ймовірність виживання?
Якраз у той момент...
[Досить незвичайно, що Сольранг прибула першою.]
[Привіт!]
[…………Бачу, це Ріне.]
Із бездоганним розрахунком часу Ріне приєдналася до сеансу й привіталася, відволікши увагу Ютії та Сольранг від Хідана.
Невдовзі після цього Деус також приєднався.
[……Ти запізнився.]
[Ласкаво просимо, Деусе! Однак колір твого обличчя сьогодні здається кепським. Щось сталося?]
[Нічого.]
[Ти впевнений? Ти маєш зовсім поганий вигляд.]
[Справді. Стався якийсь інцидент?]
[……..Сталася трагічна подія.]
Хідан тихо видихнув із полегшенням.
Приблизно через тридцять хвилин —
[……Вибачте, я трохи запізнився.]
Удаючи байдужість, Хідан привітав групу так, ніби лише зараз увійшов у мережу.
[О, Хідане! Ласкаво просимо. То що відбувається?]
[Рідко побачиш Деуса в такому похмурому стані.]
Місяці невимушено привітали його появу, перш ніж знову переключити увагу на Деуса.
[Я також прибув! Га? Деусе, чому ти такий пригнічений?]
Сірий Місяць увійшов наступний, додаючи занепокоєння щодо Білого Місяця.
Глибоко зітхнувши, Білий Місяць нарешті перервав мовчання.
[…….Щоб пояснити це належним чином, я мушу розповісти про подію, що сталася кілька місяців тому в лісі.]
Він розпочав свою розповідь.
[!]
[!]
[!]
У ту мить.
Усі, за винятком Червоного Місяця, стерли стурбовані вирази зі своїх облич і застигли.
Вони тільки-но це усвідомили.
Що вони особисто підготували ґрунт для балаканини Деуса.
[Е-е — можливо, ми могли б просто перейти до головного —]
Ладан інстинктивно смикнувся, щоб закрити рот Деусу.
[Усе почалося… так, того ранку. Коли я прокинувся, як зазвичай, моєї улюбленої та чарівної молодшої сестрички, Сіллі, ніде не було видно —]
[А-а —]
[А-а…]
[……]
Зупиняти його було вже занадто пізно.
Коли шлюзи його розповіді відкрилися, Місяці видали спільне зітхання.
"Якщо Білий Місяць почав розповідати про себе, а не про "Великого Місяця"… То це триватиме щонайменше п’ять годин… Ні, може, й усі шість", — співчутливо подумав Хідан.
Потім... Хідан раптово відчув на собі чиїсь очі й повернув голову.
Там його погляд перетнувся з поглядом Ріне.
І... Він це побачив. Ріне мовчки артикулювала губами речення:
— [Розкажи мені, про що Сольранг та Ютія розмовляли раніше.]
Хідан усвідомив, що раптовий вхід Ріне мить тому не був везінням.
Кивок.
Він швидко дав ледь помітний ствердний кивок.
І ось так зібрання продовжувалося.
————
Наступного дня.
Алон нарешті зрозумів, чому віра в Каланнон так стрімко зросла.
— Тобто Райнгард використав силу Каланнон на Північному фронті?
— Саме так.
— …Сам лише цей факт не здається достатньо переконливим, хіба ні?
— Який саме аспект?
— Незалежно від того, наскільки сильний Райнгард, ідея про те, що лицарі раптом почнуть шанувати Каланнон як божество лицарів лише тому, що він використав якусь силу, здається дещо дивною.
Еван кивнув, показуючи, що розуміє скептицизм Алона.
— Коли ви так це формулюєте, це й справді звучит дивно. Я спочатку також був спантеличений.
— Є щось більше в цій історії?
— Не те щоб більше, але я отримав пояснення щодо контексту.
Поки Еван детально розповідав про обставини того часу, Алон зробив паузу, щоб замислитися, перш ніж відповісти.
— Підсумовуючи: використання сили Каланнон Сіллі не знайшло відгуку в лицарів, тоді як у Райнгарда це вдалося?
— Правильно. Відверто кажучи, як би ґречно ви це не формулювали, Райнгард брав участь у релігійній діяльності з великим небажанням.
Скажемо інакше...
— "Зачекайте, тобто Райнгард, який ледь докладає зусиль, використовує божественність?"
— "Це означає, що я також на це здатний?"
— Саме таке мислення сформувалося, — додав Еван.
Алон мимоволі виявив себе переконаним.
"То ось як розгорталася ситуація"
З точки зору Алона, це не було особливо проблематично.
Насправді це було вигідно, якщо лицарі мали про нього високу думку.
Чим більше віри накопичували лицарі, тим сильніше зростала божественність Алона.
"Однак, щоб цей феномен підтримувався, мені потрібно буде використовувати віру для передачі сили їм…" — подумав він.
Алон задумливо потер підборіддя.
Звісно, розподіл божественності не був надто важким завданням.
Але... Складність полягала у виборі відповідних осіб для її отримання.
— Хм-м~
Якби Алон був безтілесним божеством, позбавленим фізичної форми, це не було б проблемою.
На жаль, він існував у фізичному тілі.
"Наразі увага громадськості прикута до Каланнон, Ловця Блискавки, а теорія про те, що маркіз Палатіо насправді і є цим богом, здебільшого відкидається як нісенітниця або зустрічається із сумнівом" — подумав він.
Наразі випадковий розподіл божественності міг би надати більше переваг.
Але в майбутньому це буде не так.
Якщо одержувач божественності зловживатиме нею —
Зрештою саме Алон буде тим, хто понесе всі наслідки.
Тому...
"Мені, мабуть, варто обговорити це з Каланнон… Вже час їй з'явитися, хіба ні?" — подумав він.
Алон ковзнув поглядом у бік рогів Каланнон, де згорнувся Блекі, муркочучи так, ніби використовував їх як котячий ігровий комплекс.
Після короткого моменту роздумів Алон підвівся зі свого місця.
У будь-якому разі, якщо Каланнон сама не вийде на зв'язок, Алон не мав жодного способу зв'язатися з нею.
"Ну, вона неодмінно з'явиться зрештою" — подумав він.
Впорядкувавши думки, Алон спрямував свої кроки до кабінету Пенії.
Сьогодні він мав справи з Пенією.
— А, ви прибули?
— Так.
— У мене все готово, тож, будь ласка, сідайте!
Пенія привітала його з більшим теплом, ніж зазвичай, і жестом запросила сісти.
Помітивши, що темні кола під її очима стали ще виразнішими, Алон зауважив:
— …Схоже, Парні Перстні неабияк розпалили твою цікавість.
Мета Алона на сьогодні була простою.
Він мав намір конвертувати ману Пенії у власну й використати її для перезарядки Кроків Минулого.
Якби Алон спробував зробити це самотужки, це вимагало б майже місяць.
Навіть якби він нічого не робив, окрім як вливав ману в артефакт, не проводячи магічних досліджень, це все одно забрало б один-два тижні.
Однак Пенія Крисін, майбутня Архімагиня, визнана навіть у Психоделії...
— Так! Це було воістину заворожуюче! Де ви взагалі знайшли цей артефакт?!
…володіла настільки неймовірним обсягом мани, що використання лише невеликої її частки було достатньо для повної зарядки Кроків Минулого.
"…Як заздрісно. Такий рівень таланту"
Спостерігаючи, як Пенія надіває перстень, Алон не міг не відчути укол заздрості ще раз.
— ……Га?
На частку секунди в нього виникло відчуття, що червона брошка спалахнула коротким багряним світлом.
Він подивився на неї вниз, але швидко відмахнувся від цієї думки й відвів погляд.
Зрештою, дорогоцінний камінь не став би просто так сяяти за власним бажанням.
— Дуже добре, почнімо.
— Так, розраховую на тебе.
Трохи згодом... Пенія, яка також наділа перстень на середній палець лівої руки, віддзеркалюючи Алона, почала вивільняти свою ману.
Гу-у-уннг~!
Колосальний сплеск мани розійшовся в усіх напрямках, а тоді стрімко потік до перстня на руці Пенії, перейшов у перстень Алона й зрештою був поглинутий Кроками Минулого.
Артефакт, який досі був тьмяно-сірим, стрімко набув блакитного сяйва.
Приблизно через одну хвилину...
— Готово.
— О, вже готово?
— Так.
Ставши свідком того, що завдання, яке коштувало б йому цілого місяця, було завершено лише за хвилину, Алон знову відчув різку розбіжність у їхньому природному таланті.
— Е-е… хм! Тоді, чи буде нормально, якщо я досліджу це ще трохи?
Пенія, чиї щоки трохи палахкотіли від збудження, заклопотано запитала, розглядаючи перстень.
— Будь ласка. На даному етапі він мені все одно не особливо потрібен.
— Дякую!
— Натомість я розраховуватиму на твою допомогу й надалі.
— Звісно!
З легким кивком Алон підхопив повністю заряджені Кроки Минулого.
Спалах!
Сліпуче біле світло поглинуло його зір...
І коли яскравість згасла...
— Ти запізнився.
...Він виявив, що стоїть віч-на-віч із Кайласом, позаду якого нависала колосальна постать Чорного Дракона.
Велична присутність дракона щоразу викликала в Алона трепет, проте він швидко опанував себе й поглянув на Кайласа.
— Перш ніж ми розпочнемо тренування, у мене є запитання. Ми можемо поговорити хвилину?
— Що таке?
— Я ходив до Горизонту.
— І про що ти хочеш запитати?
На запитання Кайласа, Алон коротко розповів йому про події, що там відбулися.
Зрештою він підійшов до суті свого запитання.
— Що це за місце насправді?
Кайлас замовк на мить.
Потім заговорив:
— Супутник Паллаона.
— ……Що?
— Той простір був створений близьким другом великої людини, Паллаона — особи, яка першою поширила магію по цьому світу. І...
Він продовжив спокійним тоном:
— Він був єдиним магом в історії, який володів технікою, відомою як Звергнення Небес.
.
.
.
(П.П Ахахахах, ну щож, Ютія, Сольран і Ріне, тепер будуть підглядати за голим Алоном і тд аххаха.. До речі, якщо комусь цікаво хто такий Паллаон, можу заспойлерити в коментах "Одразу кажу це не Алон".)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]