Розділ 213 - Північ…? (4)
У тимчасово облаштованому місці для переговорів, розташованому між територіями Грейніфри та ящіролюдів.
— …Хочете сказати, охорона не потрібна?
— Так, саме це він і передав.
Магріна отримала цю інформацію, переказану Рім.
— Це точно підтверджено?
— Саме так, Ваша Величносте.
Хазад сидів навпроти Магріни.
Коли Хазад поставив це запитання, Закурак підтвердив його поважним кивком.
Спостерігаючи за цим, Хазад замислено кілька разів потер рукою по підборіддю.
[Ну, гадаю, тут нічого не вдієш. Якщо мій друг так вважає, то я відступаю.]
Наперекір очікуванням, він без зайвого галасу прийняв це рішення й відступив.
— Хм, ти приймаєш це із дивовижною легкістю.
[Я не схожий на тих підступних ельфів, які удають із себе благородних, таємно плетучи інтриги…]
— Колись ти був ще підступнішим за нас…
[Кхм-кхм.]
Щойно мова зайшла про його минуле, Хазад прокашлявся й відвів погляд.
Для незнайомця це могло здатися лише клубом чорної пари, але уважний спостерігач одразу помітив би, що Хазад на мить зніяковів.
Після короткої мовчанки.
[У будь-якому разі, якщо мій друг наполягає, у нас немає жодних підстав тут залишатися.]
Хазад підвівся, даючи зрозуміти, що обговорення завершено.
[Тоді рушаймо.]
З цими словами він спокійно розвернувся й покинув місце зустрічі.
Коли Магріна стояла, проводжаючи поглядом місце, звідки він пішов...
— Ваша Величносте.
— Кажи, Рім.
...Рім звернулася до королеви з легким відтінком розчарування на обличчі.
Якби ельфійській стороні доручили обов'язки охорони, вона мала б шанс особисто захищати Першого Ельфа.
Для Рім і якщо вже бути відвертими, для всіх ельфів, захищати Першого Ельфа — якого вони шанували майже як божество — було величезною честю та привілеєм.
Зазвичай обов'язком Пагаде був захист Світового Дерева від загроз, що з'являлися з його коріння, тож сил на захист будь-кого іншого просто не залишалося.
Однак відтоді, як Перший Ельф відвідав коріння, та загроза зникла.
Тепер, коли Рім була вільна для інших завдань, вона відчувала втрачену можливість ще гостріше.
— Тоді, згідно з вашою попередньою вказівкою, я відкличу Тіньове Листя.
Ніби відчувши її переживання, Магріна лагідно всміхнулася й похитала головою.
— Ні.
— …Прошу вибачення?
— Немає потреби відкликати Тіньове Листя.
— Але хіба ми щойно не дійшли висновку…
— Рім, навіть якщо він відмовляється від супроводу, Перший Ельф — це той, чию безпеку ми зобов'язані гарантувати. Ти ж це розумієш, чи не так?
— Так, звісно.
— Ось тобі й відповідь. Можливо, він і відмовився, але, без сумніву, зробив це з поваги до нашого становища.
Насправді це була відчайдушна спроба Алона запобігти розкриттю своєї таємниці.
Але, не знаючи цього, посмішка Магріни стала ще теплішою.
— Саме тому ми все одно повинні надати супровід. Ми ж не можемо просто довірити його добробут цим рептиліям, правда?
Логіка була бездоганною.
Рім погодилася, але не могла стримати запитання, що зароджувалося в її голові.
"…Що саме пов'язує Вашу Величність і того так званого Мудреця, якого ми щойно бачили?"
Королева Магріна та Мудрець ящіролюдів, який так невимушено розмовляв із нею…
Рім була впевнена, що раніше вони майже не перетиналися.
І все ж їхні взаємини здавалися дивно знайомими.
"…Попри те, що вони весь час обмінювалися шпильками..."
Незважаючи на взаємні випади, їхнє спілкування більше нагадувало розмову давніх суперників, ніж справжніх ворогів.
Втім, Рім швидко відкинула цікавість.
Це була не найнагальніша справа.
— Тоді ми залишимо Тіньове Листя на їхніх поточних позиціях.
— Дій.
— І, Ваша Величносте.
— Так?
— Чи дозволено буде…
Поки Рім обережно збиралася з духом, щоб озвучити своє прохання, усередині величезного паланкіна, який несли ящіролюди, Закурак спантеличено насупився.
— …Ви наказуєте відправити охоронний загін?
[Саме так.]
У розкішно оздобленому інтер'єрі, досить просторому, щоб вважатися цілою кімнатою, Закурак був спантеличений наказом Хазада.
Це повністю суперечило тому, що той щойно заявив перед Магріною.
— …Але хіба ви щойно не казали, що нікого не відправлятимете?
Хазад тихо засміявся.
[Звісно, це була лише удаваність.]
— Але хіба ваш друг не бажає усамітнення?
[Ну, чесно кажучи, скоріш за все так, але це зовсім інша справа.]
— Ось як?
[Так. Я відправляю їх, тому що непокоюся про нього.]
"[Ось і вся ситуація.]" — стиха пробурмотів Хазад, перш ніж продовжити:
[У будь-якому разі, відбери людей для охорони. І постарайся вибрати тих, хто найкраще вміє залишатися непомітним, щоб нас не виявили.]
— …Може, відправити загін "Тіньова Вуаль"?
[Хм, це непоганий вибір.]
Хазад відкинувся на спинку сидіння, задоволений.
Спостерігаючи за ним, Закурак раптом поставив запитання:
— Можна дещо уточнити?
[Що саме?]
— …Якщо ви все одно збиралися відправити супровід, навіщо приховувати це від ельфів?
[Очевидно, тому що це необхідно.]
— ?
[Ельфи удають, ніби цінують честь, проте вони підступні. Якщо вони повідомлять мого друга, це створить лише зайвий клопіт.]
Хазад кивнув сам собі, ніби чудово розумів ельфів.
Простіше кажучи, він хвилювався, що вони можуть повідомити про це, маркізу Палатіо.
Закураку здалося дивним бачити, як його бог, той, хто дарував йому силу, остерігається втручання інших.
Ніколи раніше він не бачив, щоб божество, якому він служив, переймалося чужою думкою.
Проте зараз Хазад поводився обережно з ельфами, побоюючись, що його соратник може дізнатися про його план.
Після короткої мовчанки.
— …Зрозумів. Я негайно все організую.
Закурак вклонився й пішов виконувати вказівку Хазада.
————
Приблизно через тиждень.
— Маркізе, я завершив розслідування, про яке ви просили.
— Ти про Сіллі?
— Саме так.
— Ну і як?
— Схоже, її справді так називають.
Почувши звіт Евана, Алон подивився на нього спантеличеним поглядом.
— …І з якого дива?
— Хм, судячи з усього, після вашого від'їзду вона почала займатися благодійністю в селах поблизу Калібана.
— …Благодійністю?
— Так, ну, ви розумієте.
Вона знищувала монстрів, роздавала їжу й робила все в такому дусі. Еван навів кілька прикладів і додав:
— У будь-якому разі, через це села поблизу Калібана почали називати її "Святою Каланнон, Ловця Блискавки".
Алон інстинктивно почухав потилицю.
Ця ситуація не була для нього особливо невигідною.
Насправді це було навіть корисно.
Зрештою, дії Сіллі мимоволі вселяли відданість щодо Алона.
Не те щоб він надав їй силу з думкою про такий результат.
Але причиною його дещо спантеличеного виразу обличчя було те, що… Це було не зовсім те, що він планував.
Він лише надав Сіллі силу, щоб вона могла захистити себе.
Тепер опинившись на вершині непередбачуваної мережі шанувальників, Алон поміркував про себе:
"Ну, це непогано, тож насправді це не має значення… Але, можливо, мені варто сказати їй, щоб вона не перевтомлювалася?"
Він не хотів, щоб сестра Деуса перевтомлювалася.
Упорядкувавши думки, Алон вирішив підняти це питання під час наступного візиту до Калібана.
Саме тоді…
— Маркізе.
— Що таке?
Озвався Еван.
— Це нагадало мені… Хіба ви не згадували минулого разу, що нам потрібно відвідати якесь інше місце, окрім джунглів?
— Під час попередньої подорожі?
— Так. Якщо я правильно пам'ятаю, ми насправді туди так і не навідувались.
Місце, яке варто відвідати…
Алон на мить замислився, перш ніж у нього вирвалося "Ах".
— Було одне місце, куди нам потрібно було вирушити через обмеження на використання «Кроків Минулого».
— Саме так. Тому я й запитав. Я зрозумів, що ми його оминули. Чому ми туди не вирушили?
— Не те щоб я вирішив не відвідувати це місце — просто в мене не було можливості. Туди можна потрапити лише тоді, коли у нас є справи в північному регіоні.
— Зрозуміло.
Еван кивнув на знак розуміння.
Спостерігаючи за ним, Алон раптом видав ще один вигук і дістав предмет.
Це був дорогоцінний камінь, точна копія багряного рубіна, який він отримав у Колонії.
"Вона казала мені, що він сам заговорить зі мною, коли настане слушний момент."
Алон уставився на червоний дорогоцінний камінь.
Утім, як і тоді, коли він уперше прийняв його від драконідки в Колонії, той не подавав жодних ознак життя.
"Я гадав, якщо просто зачекаю, він урешті-решт заговорить… Але чи не виникла на цей момент якась проблема?"
Йому обіцяли, що камінь подасть голос через місяць-другий, але минуло вже пів року, а тишу так і не було порушено.
"Схоже, мені доведеться зробити зупинку в Колонії після моєї подорожі на північ."
Додавши новий пункт до маршруту, Алон сховав рубін.
Приблизно через два тижні…
— Вирушаємо.
Алон вирушив до Астерії, щоб зустрітися із Сіян.
————
Поки Алон прямував до Астерії, Хідан перебував у маєтку маркіза Палатіо. За наказом Ютії.
Спочатку він планував лише заскочити до маєтку дорогою до Калібана, забрати речі зі сховища й одразу піти.
…Якби не побачив одну дивну картину.
Хідан подивився вперед. У його поле зору потрапили істоти, що випромінювали зловісну ауру, — ящіролюди. Але це було ще не все. Навпроти них стояли ельфи, стискаючи кулаки й ненависно дивлячись на ящіролюдів.
— …
Хідан ніколи раніше не зустрічав напівлюдей, які не належать до звіролюдів.
Навіть звіролюди були переважно зосереджені у Східному Королівстві, хоча траплялися й в Об'єднаному Королівстві.
Але ельфи та ящіролюди?
В Об'єднаному Королівстві їх було настільки мало, що можна сказати, їх практично не існувало.
У цьому плані бачити понад десяток ящіролюдів…
І таку ж велику групу ельфів…
Які обмінювалися ворожими поглядами, було надзвичайно дивним видовищем.
Особливо враховуючи, що кожен із них випромінював вражаючу ауру.
Але Хідан приготувався йти.
Яким би дивним не здавалося це видовище, воно не було причиною для затримки його місії.
Однак…
— Забирайтеся геть, ящірки! Маркіз перебуває під нашим захистом.
— Ха! Не верзіть нісенітниць, гостровухі. За "його" наказом нам доручено охороняти маркіза Палатіо, тож вам варто відступити!
— ?
— ..?
Почувши ці слова…
Хідан зупинився, і на його обличчі розлилося спантеличення.
— Що за нісенітниці ви верзете, тупоголові ящірки? За яким правом ви заявляєте, що захищатимете маркіза?
— Ми володіємо більшою силою, ніж ви, схиблені на честі ельфи, тож природно, що саме ми повинні його захищати!
— Ні, маркіза охоронятимуть ельфи!
— Ні! Його охоронятимуть ящіролюди!!
У міру того як суперечка розгоралася…
— …???
...Розум Хідана заполонили запитання, на які не було відповідей.
.
.
.
(П.П Хідан такий: "Що тут бля відбувається?")
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]