Розділ 212 - Північ…? (3)
Всередині кабінету.
Погляд Алона був розфокусованим, розсіяно спрямованим у простір перед собою.
Перед ним стояли двоє істот — якщо бути точнішим, ельфійка та ящіролюд.
Однією з них була Рім, увесь вигляд якої випромінював непохитну відданість Алону.
На відміну від їхньої першої зустрічі в Грейніфрі, її очі тепер яскраво сяяли, а сама вона трималася з найвищою шаною та повагою.
Другим був Закурак, ящіролюд, який нещодавно відвідував Алона й, як завжди, випромінював бурхливу енергію.
Алон перевів погляд з однієї на іншого й обережно підняв руку, щоб потерти скроню.
— Тож у чому саме річ?
— Ми прибули, щоб вирішити, хто повинен відповідати за вашу безпеку.
— Тобі потрібно лише обрати, мій друже! Про решту ми подбаємо самі!
Поки Рім залишалася в шанобливому поклоні, Закурак гучно розсміявся: "Ха-ха-ха-ха!"
— Зачекайте...
Однак, звісно, Алона цікавив зовсім не цей простий висновок.
Почати хоча б із того, що він не міг зрозуміти, чому Рім та Закурак взагалі опинилися тут разом.
А головне — він не міг збагнути, як узагалі склалася подібна ситуація.
Він розумів буквальне значення слів "забезпечити охорону", але те, як взагалі виникла подібна розмова, як вона розвивалася і як дійшла до нинішнього моменту, залишалося для нього повною загадкою.
"......Припустімо, ельфів я ще можу зрозуміти, але ящіролюди тут до чого?"
Його погляд інстинктивно перемістився на Закурака, чия присутність бентежила його найбільше.
— Хм — як я й очікував, маркіз має гострий розум. Ми й справді значно перевершуємо цих довговухих.
— Цей чоловік...
Алон лише глянув на нього з чистого спантеличення.
Проте Закурак упевнено зробив власний висновок, тоді як Рім лише насупилася від його хвальковатих слів.
Не минуло й пів години відтоді, як Алон увійшов до кабінету, а він уже декілька раз важко зітхав.
— ...Гадаю, для початку мені потрібні деякі пояснення. Можете пояснити, що відбувається?
— А...! Я негайно все поясню.
Захоплена зненацька проханням Алона, Рім миттєво випросталася, витягнувшись як струна.
Алон відчував, що така сувора офіційність була зайвою.
Однак, знаючи, що просити її розслабитися було марно, він мовчки слухав її розповідь про те, як усе відбувалося.
Через деякий час.
— Коротше кажучи, ви змагаєтеся за те, хто візьме на себе мою охорону.
— Саме так.
— Точно.
Рім та Закурак ствердно й упевнено кивнули.
Алон зберігав нейтральний вираз обличчя, але всередині був просто приголомшений.
Адже їхнє обговорення та рішення були досягнуті без будь-якої його участі чи врахування його власних бажань.
Звісно, мати охорону само по собі не було чимось поганим.
З точки зору Алона, це навіть виглядало досить привабливо.
У небезпечному світі дарк-фентезі додаткова охорона, безперечно, була цінним активом.
Однак головне занепокоєння Алона полягало в тому, що вся ця суперечка базувалася на непорозумінні.
Він приблизно розумів хибну логіку ельфів.
Але він і гадки не має, що змусило ящіролюдів узяти в цьому участь.
"Ні, серйозно, як вони взагалі примудряються так помилятися й діяти, виходячи з цього……?"
Він міг спробувати зробити якісь висновки з попередніх слів Закурака.
Але навіть так він не міг осягнути, як усе переросло в справжнє суперництво за право його охороняти. Навіть після того, як щойно почув їхні пояснення...
Після короткої паузи на роздуми, Алон промовив:
— ...Дякую за турботу, але мені не потрібна охорона.
— О.....
— Хм....
З уст Рім та Закурака вирвалися тихі звуки розчарування.
Алон, хоч і був трохи спокушений такою перспективою, залишився непохитним у своєму рішенні.
Отримати захист абсолютно безкоштовно.
Це була дуже приваблива пропозиція, але водночас вона здавалася підступною пасткою.
Усі ці стосунки будувалися на ілюзіях.
Звісно, не Алон їх обманював — вони самі ввели себе в оману, але факт залишався фактом: Алон отримував із цього вигоду.
Якщо він і далі ризикуватиме та погодиться на охорону, а охоронці почнуть уважно стежити за його діями, вони можуть зрозуміти, що помилилися.
Якщо це станеться, шкода, якої він зазнає, значно перевищить усі здобуті досі переваги.
"До того ж, я вже почав накопичувати божественність".
Пригадавши кількість накопиченої божественності, Алон тихо видихнув і подивився на обох.
Наразі йому потрібно було підтримувати їхні ілюзії.
— Тому я змушений відхилити вашу пропозицію.
— ...Я розумію.
— Шкода.
Рім та Закурак не змогли приховати свого смутку.
— Зрозуміло. Оскільки ви наполягаєте, я більше не підніматиму це питання.
— Я підкорюся словам Першого Ельфа.
Закурак низько схилив голову, а Рім, яка тепер без жодних вагань називала його "Першим Ельфом", також низько вклонилася.
Ситуацію було вирішено.
————
Провівши їх, Алон злегка зітхнув, а Еван знизав плечима.
— Тепер вони навіть готові битися за право вас охороняти.
— ……Я й сам не розумію, чому вони так поводяться.
— Ось як?
— Так.
Еван на мить замислився, а потім, наче щось згадавши, вказав пальцем у бік вікна.
— А, маркізе. Ви це бачили?
— Це?
— Так, ось те.
Алон простежив за жестом Евана й визирнув у вікно. Там стояла величезна статуя, яку Деус подарував йому на день народження.
— ……?
Коли Алон їхав звідси, її ще не було — статуї з "величезними рогами".
— ...Коли в неї виросли роги?
Коли Алон поставив це запитання, Еван відповів так, ніби очікував на нього:
— Я чув, що Деус підготувався заздалегідь. Деякі робітники прибули ще до нашого повернення й прикріпили їх.
— ...Хіба можна ось так просто змінювати статую?
— Зазвичай ні. Але, мабуть, це можливо за допомогою магії. Хоча це досить дорого.
Алон, роззявивши рота, дивився на статую. З двома величезними рогами вона більше не була схожа на людську фігуру — здавалося, ніби вона повернулася з пекла й зараз гучно проголосить: "Вставайте, ви теж!"
"...Це ще ганебніше, ніж я очікував".
Алон знову глибоко зітхнув.
————
Минуло рівно два місяці відтоді, як Рім та Закурак відвідали маєток маркіза Палатіо. Настала глибока зима, і сніг укрив світ білим покривалом.
— На сьогодні закінчимо.
— О, вже?
— Так, це виявилося виснажливішим, ніж я очікував.
— Зрозуміла.
Алон був поглинутий магічними дослідженнями разом із Пенією. Точніше, дослідженнями Божественного Рангу та магії.
Алон важко дихав, випускаючи хмаринки пари. Пенія принесла йому рушник і сказала:
— Але, здається, ви майже досягли правильного втілення?
— Схоже на те.
— Так, але скільки б разів я це не бачила, це все одно вражає. Перетворювати ману на блискавку. Я здогадувалася про це, коли ви вперше продемонстрували божественність, але щоразу, коли бачу це наживо, все одно дивуюся.
— Ну, саме тому закляття, яке ми зараз розробляємо в принципі можливе, — додала Пенія.
Алон кивнув, але запитав:
— Хіба ти не бачила ще більш неймовірних речей?
— Це правда. Навіть після перетворення мани на блискавку вона змінювалася відповідно до вашого Символу. Прямо як Блекі.
Пенія жестом вказала на стіл, де вмостився Блекі.
[Няв?]
Блекі, який ліниво чіпав лапою магічні компоненти, перевів увагу на Пенію та Алона.
— Це безумовно вимагає ретельного дослідження в різних аспектах.
— Я завжди вдячний. Завдяки твоїй допомозі наші дослідження швидко просуваються.
— Я отримую достатньо натомість, тож усе в порядку. До того ж, це дослідження приносить задоволення.
Похваливши Пенію, чиє обличчя засяяло від гордості, Алон сів і систематизував усю інформацію про божественність, яку він виявив за останні два місяці.
Було три основні висновки.
По-перше, щоб використовувати божественність для прояву, потрібно мати чітке розуміння її можливостей.
По-друге, для прояву необхідно визначити чіткий тригер.
По-третє, було неможливо використовувати дві божественності одночасно.
Інакше кажучи, оскільки Алон використовував божественність Каланнон, він не міг використовувати жодну іншу божественність взагалі.
"Хоча божественність Першого Ельфа є винятком, оскільки я можу принаймні огортати себе нею".
Однак, оскільки він ще не повністю осягнув Божественний Ранг Першого Ельфа, то поки не міг його проявляти.
"...Чи варто мені відвідати Грейніфру та розпитати про його справжню природу?"
Останнім часом Алон розмірковував над тим, як краще зрозуміти силу Першого Ельфа.
— А, маркізе.
— Що таке?
— Здається, я чула, що наступного місяця ви збираєтеся вирушити в дорогу. Це правда?
На це запитання Алон кивнув.
— Так, думаю, наступного місяця вирушу.
Насправді, якби його єдиною метою була поїздка до Калібана, він міг би не поспішати.
Однак він мав намір вирушити трохи раніше, щоб також зупинитися в Астерії.
"Мені потрібно зустрітися із Сіян."
Він мав прозвітувати їй про свій візит до Грейніфри.
Почувши відповідь Алона, Пенія повільно кивнула, а потім мовила:
— М-м, до того часу це дослідження теж має завершитися.
— Саме так. Залишилося лише налаштування.
— Тим не менш, про всяк випадок, краще уникати її використання в реальному бою, навіть якщо налаштування ідеальні. Це, безумовно, прорив, але ризик усе ще надто великий.
Бурмочучи собі під ніс, що було б чудово, якби вони могли проводити дослідження частіше, Пенія зітхнула.
Алон погодився з її оцінкою.
Нинішніх темпів накопичення божественності було недостатньо для проведення необмежених досліджень.
"Хоча, порівняно з початком, я накопичив уже досить багато."
Коли він уперше розпочав дослідження, він ледь міг проводити експерименти раз на три дні.
Але тепер він був здатен проводити дослідження майже щодня.
Поки Алон роздумував про це, у його голові раптом виникло запитання.
"...Зачекайте? Якщо задуматися, чому моя божественність накопичується так швидко?"
Раніше він не піддавав це сумніву, але після роздумів це здалося йому трохи дивним.
Завдяки подіям у джунглях минулого разу, Віра, ймовірно, збиралася ефективніше.
Однак навіть із урахуванням цього... Силу, яку він колись міг використовувати лише раз на три дні, тепер можна було використовувати майже щодня?
Алон негайно увійшов у стан медитації й оглянув божественність Каланнон.
І тоді...
"???"
Він побачив це.
Три місяці тому божественність Каланнон складалася лише з самої себе та Зірки Сіллі, яка безпосередньо дарувала йому силу. Решта була цілковою темрявою.
Але тепер навколо неї утворилася величезна блакитна туманність.
"...Що це таке?"
Його обличчя на мить сповнилося спантеличенням.
Оскільки він не міг продовжувати глибокі роздуми в кабінеті Пенії, Алон поспіхом повернувся до свого кабінету.
І в ту мить, коли він прибув...
— Маркізе, ви чули новини?
— Які новини?
— Сіллі зробили святою.
— Що?
Перш ніж він встиг повністю осягнути свої думки, приголомшлива звістка змусила його застигти в цілковитому шоці.
.
.
.
(П.П Оо, так, нарешті, нарешті її проголосили Святою, нарешті її вінтики ще більше будуть виходити за рамки аххахаах)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]