Розділ 209 - Апостол (4)
"Поділитися дивом."
Алон мав дві причини обрати Сіллі тією, кому він передасть свою силу.
Перша причина.
Найголовнішою причиною було те, що вона була молодшою сестрою Деуса, якою він щиро дорожив.
Оскільки загроза від Апостола Ліні була усунена, безпосередня небезпека відступила.
Проте, якщо подібна загроза виникне знову у майбутньому, Сіллі потребуватиме здатності захищатися самостійно.
Якщо Сіллі загине, Деус поза сумнівом піддасться темряві та впаде в гріх.
Це було тому, що його прихильність до неї була безмежною.
Друга причина була досить простою.
Сіллі здавалася напрочуд придатною для використання сили, яку Алон збирався їй надати.
Після нещодавньої кризи ставлення Сіллі до Алона цілковито змінилося.
Вона більше не вважала його причиною дивної зміни свого брата Деуса, а натомість ставилася до нього з глибокою повагою та палкою відданістю.
Це глибоке почуття було настільки явним, що його неможливо було не помітити.
"Крім того, враховуючи її й без того високий талант у магічних мистецтвах, вона може з часом стати здатною використовувати магію, засновану на вірі".
Незалежно від цього.
Віра була лише другорядною причиною.
Зрештою, найважливішим фактором було заспокоєння тривог Деуса.
"Не те щоб у мене зараз була купа інших людей, з якими я міг би поділитися своєю силою".
Якби він усе ще був у Люксиблу, то надав би цю силу Сіркаль та Женірі.
Однак, оскільки повернутися зараз було неможливо, а до повернення з подорожі на північ він, найімовірніше, вже накопичить достатньо Віри, щоб наділити силою ще одну-дві людини, Алон залюбки запропонував це Сіллі.
І тоді...
— Ч-чи означає це, що я стану вашою відданою Послідовницею, Маркізе...?!
...Очі Сіллі яскраво засяяли.
Її голос затремтів від хвилювання, ніби вона не могла повірити, що це відбувається насправді.
Алон, таємно відчуваючи остовпіння від її драматичної реакції, кивнув.
— Ну, якщо бути точним, то так і є.
— Чи справді хтось на зразок мене здатен на це?
Вона опустила голову ще нижче, її руки почали помітно тремтіти.
Проте, попри її смиренні слова, її очі спалахнули ще сильніше.
Алон прочистив горло, почуваючись дещо ніяково.
"Не варто сприймати це так серйозно..."
Для Алона ця дія була лише забезпеченням найвразливішого місця Деуса засобами для самозахисту.
— ......Немає потреби так принижувати себе.
— А-але як я можу бути Апостолом мого...
— Якщо ти не хочеш, ти вільна відмовитися...
— У жодному разі!
Раптовий, потужний вигук вирвався назовні.
— Ось як?
Алон на мить онімів.
Сіллі стиснула обидві руки в міцні кулачки, ніби прийнявши грандіозне рішення.
— Я присвячу себе тому, щоб зробити все можливе!
Оголосила вона так голосно, що весь її тулуб затремтів.
Хоча її запал застав його зненацька, Алон лише подумав: "Ну, якщо це приносить їй щастя, то чому б і ні".
Заплющивши очі, він швидко звернувся до божественності, яка стала для нього такою звичною.
Цього разу, на відміну від попереднього випадку, він обрав значно зменшену божественність Каланнон.
У той самий момент.
Тріск—!
Спалахнув спалах світла, і навколо Алона заграли маленькі іскри.
На відміну від приголомшливого видовища минулого разу, тепер блискавки рухалися набагато тоншими, непомітнішими струменями.
Тим не менш, навіть ці слабкі відблиски змусили присутніх лицарів витріщитися від подиву.
Шшш—
Відчуваючи ніяковість, Алон швидко простягнув руку й передав Сіллі божественність.
Невдовзі сила із блакитним відтінком перетекла в її тіло й зникла.
"Чи вдалася передача?"
Знову заплющивши очі, Алон дослідив слабкі залишки божественності Каланнон.
Тепер вона була ще меншою, ніж раніше, позначена крихітною зіркою та тонким блакитним написом.
У той момент Алон інстинктивно зрозумів.
Ця крихітна зірка уособлювала особу, яка заволоділа силою.
— Ч-чи означає це, що тепер я можу використовувати ваші сили?
— Саме так.
Розплющивши очі, він почув голос Сіллі.
Коли Алон підтвердив її питання, вона ахнула від подиву, перш ніж її погляд затвердів із новою рішучістю.
— Як ваша Послідовниця, я присвячу себе прославлянню вашої величі...!
— ......Я доручаю це завдання тобі.
Насправді він не мав наміру, щоб її завзяття досягло такої міри.
Але не було жодної вагомої причини зупиняти того, хто повністю віддався справі.
Дивлячись на Сіллі, яка міцно стиснула кулачки, Алон знову кивнув.
————
Через деякий час.
Коли Алон увійшов до житла Деуса, злегка зітхнувши, до нього наблизився Еван.
— Маркізе.
— Що таке, Еван?
— Я почуваюся дещо обділеним увагою.
Еван несподівано висловив своє невдоволення.
Алон подивився на нього з питальним виразом обличчя.
— Ні з того, ні з сього...?
— Що ви маєте на увазі під "ні з того, ні з сього"? Ви поділилися своєю силою із Сіллі, чи не так?
— ......А, ти про це?
— Так, саме про це. Звісно, вибір за вами, але все ж я теж тут. Як ваш особистий охоронець... зачекайте хвилинку.
— ......
— Я справді... охоронець?
Пробурмотів Еван, здається, поставивши під сумнів власну роль.
[Гм.]
Саме тоді Базіліора, яка мовчала, втрутилася.
[Якби я була на його місці, я б ніколи не поділилася своєю божественністю з кимось на зразок тебя.]
— Ах ти, луската голова, ти знову починаєш шукати неприємностей? Останнім часом ти особливо провокаційна.
[Провокація? Ти взагалі розумієш значення цього терміна? Це об'єктивні спостереження, а не провокації.]
Слухаючи Базіліору, Алон раптом усвідомив одну деталь.
— ......Якщо розібратися, ти божество.
[Ха? Звісно! Я велична Базіліора!]
— Ага, авжеж. Більше схожа на маленьку лускату змію.
Скориставшись моментом для відповіді, Еван посміхнувся й висміяв її.
Базіліора видала дивний вереск розчарування,
Але Еван проігнорував її й знову звернув увагу на Алона.
— Гм... Подумавши над цим, гадаю, мені все одно було б непросто прийняти вашу силу.
— Це не через брак сили з твого боку.
— Тоді є інша причина?
Причина, чому Еван не міг отримати силу Алона, була простою.
— Сила, яку я передаю, ефективна лише для тих, хто щиро вважає мене справжнім богом у своїй вірі. Якщо Віра відсутня, силу неможливо використовувати.
— А.
— Ти можеш поклонятися мені як богу?
Еван на мить зупинився, чухаючи голову.
— Це створило б невелику складність.
— Ось як?
— Так, я повністю довіряю вам, але чи дорівнює ця довіра "поклонінню божественній істоті" — це зовсім інша справа. Якби я мав це сформулювати... це більше схоже на те, що ви дуже дорогий товариш.
— Ось чому я не пропонував тобі свою силу. Ти все одно був би нездатний її використовувати.
— Тепер я розумію.
— Ти справді думав, що я спочатку не подумав про тебе?
Вираз обличчя Евана раптом відобразив глибокі емоції.
— Як і очікувалося, немає нікого, хто міг би зрівнятися з вами.
— Звісно.
Приємне тепло пронизало атмосферу.
— Тоді, поки піднято цю тему, чи не могли б ви, можливо, розглянути можливість дещо збільшити мою винагороду...?
— ......Хіба я не підвищував її нещодавно?
— А—ну, розумієте, поточні витрати на життя були трохи...
[Гм, замість "витрат", це більше схоже на те, що ти розтратив усі свої кошти на жінок і тепер в тебе немає грошей.]
Базіліора, з властивим їй розрахунком часу, ніколи не упускала нагоди.
— Яка обурлива брехня! Це все частина мого фінансового планування на майбутнє!
[Планування майбутнього, кажеш. Це просто викидання багатства на вітер! Ха-ха-ха-ха!]
Після ще однієї короткої суперечки Еван прочистив горло й запитав:
— Отже, кому ви плануєте надати свою силу в майбутньому?
— Гм?
— Тобто ваша сила. Ви ж продовжуватимете ділитися нею, чи не так?
Алон ненадовго замислився.
— Я збираюся надавати її лише тим, хто плекає до мене щиру відданість.
Це була його остаточна відповідь.
————
У той самий момент.
Драйм, який тримався на пристойній відстані від Калібана, щоб не потрапити Деусу на очі й продовжувати таємно охороняти Алона, застиг із відкритим від подиву ротом.
Але він був не один.
Усі воїни "Тіньового Листя" на власні очі чітко це бачили.
Перший Ельф наділив простого смертного силою Ловця Блискавки, Каланнон.
Чесно кажучи, останній місяць приніс ельфам Грейніфри чимало потрясінь.
Дізнатися, що той, кого вони називали Першим Ельфом, був відомий в інших місцях як Каланнон, Ловець Блискавки.
Бачити, що він володіє не лише здібностями ельфів, але й приймає форми інших божественних істот.
Усі ці усвідомлення розкрилися протягом останнього місяця.
Проте жоден з ельфів не мав жодних сумнівів чи замішання.
Тому що вони на власні очі бачили, що маркіз Палатіо справді був Першим Ельфом.
Більше того, вони вже знали, що Першого Ельфа також називають Верховний.
Таким чином, хоча вони й були здивовані, вони просто сприйняли це як ще один священний знак.
Натомість їхнє шанування до нього лише посилилося.
Але сьогодні ельфи відкрили факт, ще більш приголомшливий, ніж його різноманітні імена.
Це містилося в заяві, зробленій маркізом Палатіо — ні, самим Першим Ельфом.
— "Я збираюся надавати її лише тим, хто плекає до мене щиру відданість."
Присутні ельфи виразно пам'ятали.
Величезну силу маркіза Палатіо, Першого Ельфа, який колись самотужки повністю оживив висохле коріння Світового Дерева.
І тепер вони теж потенційно могли отримати цю силу?
За умови, що вони щиро вірять у нього?
Драйм ледь помітно перевів погляд убік.
Він зустрівся поглядом зі своїми підлеглими.
Кожен із них горів лютим почуттям суперництва та особистих амбіцій.
Звісно, ельфи Тіньового Листя діяли не лише заради особистої вигоди.
Драйм чудово це усвідомлював.
Тіньове Листя існувало виключно для виконання вказівок Королеви, діючи як її остаточна зброя.
Однак, попри цю відданість...
— ......Командире, ротація моєї варти завершена, тому я спочатку пройду всередину.
— Я теж піду.
...Між ельфами щойно почало спалахувати мовчазне змагання.
————
Того ж вечора.
Сіллі, яка отримала сутність Каланнон від Алона, спантеличено дивилася на свою руку.
Спалах—!
Крихітна іскра пульсувала над її розкритою долонею.
Якщо вона стисне руку зараз, вона зникне, ніби її ніколи й не було.
Тим не менш, це незаперечно була блискавка.
Насправді Сіллі вже могла застосовувати значно сильнішу магію блискавки.
Вона ще не досягла зеніту своїх можливостей як маг, але навіть так вона могла створювати закляття, набагато потужніші за це маленьке видовище.
Це означало, що цей крихітний спалах блискавки не мав особливого значення для її рівня сили.
Однак, попри цей факт, вона залишалася цілком захопленою, дивлячись на слабку іскру безпосередньо перед тим, як та розсіялася.
Тому що це була не її особиста магія...
Це була божественність.
Шшш—
Блискавка згасла.
Тиша огорнула кімнату Сіллі.
Лише холодне, блакитне місячне світло лилося крізь вікно.
У темряві лише її очі яскраво сяяли.
Проте в них не було й сліду розчарування.
Натомість її вираз обличчя передавав приголомшливий приплив щастя.
Вона міцно стиснула руку.
Удень, коли вона вперше прийняла цю силу, вона відчула величезну радість.
Але глибоко всередині вона також плекала занепокоєння.
Чи справді вона зможе впоратися з такою монументальною здібністю?
Проте їй це вдалося.
Навіть якщо це була лише крихітна іскра.
Навіть якщо вона блідла порівняно з величною блискавкою, яку "Він" продемонстрував.
Вона беззаперечно створила блискавку за допомогою божественності.
І це принесло їй невимовну втіху.
Усвідомлення того, що їй надала силу саме та особа, яка зберегла їй життя.
Подсвідомо Сіллі тепло посміхнулася.
Згодом вона взяла на себе серйозну обітницю.
"Я ніколи не повинна викликати в нього розчарування".
Сіллі чітко розуміла, у чому полягає її обов'язок.
Вона була Послідовницею, а Послідовниця повинна виконувати волю бога.
І була лише одна дія, яку їй потрібно було зробити для нього.
"Зробити його ім'я відомим у всьому світі".
Під непохитним місячним світлом Сіллі широко посміхнулася.
У її гострому інтелекті почав формуватися задум.
Стратегія для того, щоб переконатися, що світ дізнається про великого.
————
Тим часом Алон лежав у ліжку, ще не до кінця оговтавшись.
— Уг...
Не підозрюючи про те, як розвиваються події, поступово почав формуватися дивний план.
————
У той момент.
У пишному палаці, розташованому під Світовим Деревом на ельфійській території Грейніфри.
[Ельфи, які охороняють мого дорогого друга, напевно, вже повинні бути звільнені від своїх обов'язків. Вони недостатньо сильні, щоб належним чином захистити його. Хіба не було б набагато доречніше, якби ми, ящіролюди, взяли його під свою охорону?]
Хазад, Бог Мудрець ящіролюдів, несподівано попросив аудиєнції у Королеви й кинув виклик її авторитету.
— ......Ха, що за дурниці ти верзеш?
Буря крижаного несхвалення швидко збиралася.
.
.
.
(П.П Вітайте, Сіллі у котрої вінтики трішки злетіли, хехе.. А ще що до Магріни, як би вона зійшлась у битві проти Хазада, то вона б його легко перемогла...)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]