Розділ 208 - Апостол (3)
Минуло близько трьох тижнів відтоді, як вони виїхали з Герцогства Люксибл.
Саме тоді, коли нарешті показалося місто Калібан.
[Минуло чимало часу.]
Свідомість Алона знову раптово змістилася.
Небесна панорама, де вздовж небосхилу розсипався Чумацький Шлях, вже стала для нього звичною картиною.
У самому центрі цього краєвиду стояла Каланнон.
— Нарешті ми можемо поговорити як слід.
[Це правда. Хоча це й не означає, що у нас є багато часу для розмов.]
— Ця розмова підтримується завдяки об'єднаній божественності?
[Ну, певною мірою так? Спочатку я діяла суто на залишках власної сили, але тепер ми з тобою фактично пов'язані через божественність. Звісно, це не означає, що я можу самостійно використовувати божественність~]
Каланнон зітхнула, і її вираз обличчя став дивно задумливим.
— Насправді у мене було до тебе запитання.
Алон був радий знову побачити Каланнон.
[Стосовно чого?]
— Чи маєш ти якісь знання про Нічну ходу ста демонів?
[Хм— Не сказала б, що зовсім нічого про них не знаю.]
— Тобто ти насправді з ними не знайома?
[Звісно, ні. Відтоді як до тебе прикріпилася ця зміїна голова, у мене ледве вистачало сил, щоб матеріалізуватися фізично.]
— А.
З вуст Алона мимовільно вирвався вигук усвідомлення.
Зваживши на ситуацію, це було цілком логічно.
"Поки я не запечатав Базіліору всередині Перстеня Угоди Клайода, ця істота безперервно поглинала віру".
З огляду на фундаментальну природу віри, було цілком зрозуміло, чому Каланнон не могла матеріалізуватися за присутності Базіліори.
— Я зрозумів.
[Але що змусило тебе так раптово запитати про них?]
Коли Алон пояснив причину, вона байдуже знизала плечима.
[Не схоже, щоб ця справа стосувалася мене.]
— Ось як?
[Маєш ще якісь запитання?]
Звісно, вони у нього були.
— Я якраз згадав... Хіба ти не давала мені пораду раніше? Що хоч віра й необхідна, мені слід утриматися від активних спроб її накопичувати.
[Здається, казала таке, так?]
— Яким було обґрунтування цього? Хіба мені не потрібна віра?
Каланнон, вхопивши суть його запитання, коротко кивнула.
[Це, хм~ трохи складно пояснити, але віра — це надзвичайно потужна сила, і водночас неймовірно витончена.]
— І?
[Віра за своєю природою виникає з віри в божество. Але якщо хтось намагається отримати її штучно, неодмінно виникне проблема.]
— ...Проблема?
[Це виглядатиме доволі... фальшиво й дешево.]
— Це вельми розмито.
Каланнон легенько торкнулася лоба своїм маленьким вказівним пальцем, здавалося, шукаючи відповідне порівняння.
Згодом, ніби її осяяла думка, вона плеснула в долоні.
[Точно! Ти ж знаєш, що віра спирається на щиру переконаність у Бога, правильно?]
— Знаю.
[Але віра не накопичуватиметься, якщо люди справді не матимуть цієї переконаності.]
— ...Тобто ти маєш на увазі, що не може бути навіть натяку на сумнів?
[Ні, сумніви можуть існувати, але суть самого переконання має бути справжньою. Однак якщо людину схиляють до віри за допомогою якоїсь винагороди чи примусу—]
— Тоді віра не накопичуватиметься так легко.
[Саме так. У певних випадках це може навіть викликати супротив, роблячи накопичення віри ще складнішим.]
"Штучність породжує опір, кажеш?"
— ...Тоді що мені слід робити?
[Є лише один шлях. Просто дозволь подіям розвиватися природно. Поки ти продовжуватимеш діяти та впливати на світ, люди, які шануватимуть тебе, з'являтимуться самі собою.]
— Ось чому ти наказала мені не робити нічого силомiць.
[Точно. Ми ж не хочемо, щоб це виглядало дешево.] — пробурмотіла Каланнон, але потім її очі широко розплющилися, ніби її осяяла нова думка.
[Проте є один спосіб швидко накопичити віру.]
— Який саме?
[Масові вбивства.]
— ...Перепрошую?
Алон перепитав, не впевнений, чи правильно він її почув.
[Якщо ти влаштуєш масове винищення людей і успішно вселиш у їхні серця жах, віра сформується спонтанно — і до того ж у значних обсягах.]
Каланнон підтвердила це без найменших вагань.
[Звісно, я б цього не схвалила. Якщо ти спробуєш здобути віру таким чином, більшість людей, від яких ти її отримаєш, просто загинуть. Не кажучи вже про те, що ти не зможеш впоратися з наслідками.]
— ...Чи є альтернатива?
Алон одразу перевів розмову в інше русло.
[Єдиний інший вихід — це здійснення чудес.]
— ...Здійснення чудес?
Це концепція, яка не одразу здавалася інтуїтивно зрозумілою.
Каланнон на мить замислилася, перш ніж звернутися до Алона:
[Чи є зараз на цьому континенті якесь божество, якому поклоняються?]
— Хм— В Об'єднаному Королівстві це, ймовірно, Сіронія. А на сході... Альтер... Мія?
Алон назвав східного бога, якого ледве міг пригадати, змусивши Каланнон задумливо видати звук.
[Я з ними не знайома, але мені байдуже. Чи здійснюють послідовники Сіронії чудеса?]
— Так.
[Це один із найшвидших шляхів до накопичення віри.]
Згадавши подвиги, здійснені послідовниками Сіронії, Алон кивнув.
— Я зрозумів. Якщо люди спостерігають за здійсненням чудес, їхня віра природно міцнішатиме.
[Саме так. Божественність — це фундаментально здатність до чудес. Якщо ти продемонструєш спроможність використовувати цю силу, переконаність прийде сама собою. Насправді це навіть ефективніше, ніж коли саме божество безпосередньо використовує силу.]
— Хм.
[Крім того, як тільки ти збереш достатню кількість послідовників, процес стане самопідтримуваним.]
— Самопідтримуваним?
[Так. Хтось, обдарований божественністю, демонструє свої здібності, приваблюючи ще більше послідовників. Потім цим послідовникам дарують частину цієї сили, дозволяючи їм подорожувати в інші місця, здійснювати чудеса й здобувати ще більше послідовників. І так далі.]
— Зрозуміло.
Цикл, який підтримує сам себе і безперервно зростає.
Це був доволі переконливий підхід.
Раптом вираз обличчя Алона став дивним.
Слухаючи це, він усвідомив, що це має дивну схожість із чимось із його оригінального життя.
" ...Зачекай, хіба це не звичайна багаторівнева фінансова піраміда?"
Ця думка на мить промайнула в його голові.
[У будь-якому разі, це божество Сіронія, ймовірно, здобуває колосальний обсяг віри, навіть не докладаючи зусиль.]
Слухаючи пояснення Каланнон, Алон згадав про Розаріо й замислився.
Він завжди знав, що Розаріо не славилося безкорисливою благодійністю.
Але коли все це прозвучало ось так, усе виявилося ще більш прагматичним і розрахованим, ніж він очікував.
"Тож ось чому в оригіналі заплющували очі на корупцію в Розаріо..."
Алон поставив ще одне запитання.
— Тоді чи варто мені також здобувати віру таким самим способом?
[Хм, було б добре, якби ти міг, але з тією кількістю Віри, яку ти маєш зараз, це може виявитися трохи складно.]
— Справді?
[Саме так. Ну, ти зможеш упоратися щонайбільше з двома людьми. Тобі потрібно використати власну силу лише під час першої передачі. Після цього їхня переконаність підтримуватиме її природним чином.]
— Як мені передати їм силу?
[Це просто. Просто відокрем частину своєї божественності й передай її. Достатньо залишити в них свій слід. Згодом те, як вони вирішать використовувати цю силу, буде вже їхньою справою.]
У голові Алона почала формуватися нова стратегія.
————
Одразу після завершення розмови з Каланнон.
— Хух...
— Маркізе, чому ви так несподівано зітхнули?
— Нічого такого.
Коли Еван запитав, Алон легенько похитав головою й спокійно проаналізував основні моменти їхньої розмови.
"Є три основні висновки".
По-перше, Каланнон не мала жодного зв'язку з Нічною ходою ста демонів.
По-друге, віру можна накопичувати, а силою можна ділитися з іншими.
I останнє, як застосовувати божественність.
— Хм~
Алон пригадав слова Каланнон.
— "[Як я вже казала раніше, найважливіший крок у володінні божественністю — це визначення її внутрішніх характеристик. Наприклад, ми можемо перетворити будь-яку магію, з якою взаємодіємо, на блискавку й викликати її за бажанням.]"
— "[Щойно ти зрозумієш ці особливості, використовувати їх буде водночас і важко, і просто. Ти повинен огорнути своє тіло божественністю і як я вже казала, активувати її за допомогою тригера. Звісно, коли ти опануєш цю силу, тригер тобі більше не знадобиться, але поки що він тобі потрібен.]"
— "[О, і я усвідомлюю, що це звучало просто, але оточити себе божественністю надзвичайно важко. Тобі доведеться практикуватися. Минулого разу я допомагала тобі, і я продовжуватиму допомагати, коли ти використовуватимеш свою силу в майбутньому, але ти також повинен навчитися виконувати це самостійно.]"
— "[Я мала намір детальніше розповісти про те, як володіти силою за її повної матеріалізації, але після спостереження за тобою минулого разу я дійшла висновку, що в цьому немає справжньої потреби.]"
Підбивши підсумки, Алон подумав: "Я отримав усі знання, які мені були потрібні".
І додатково він розкрив одну деталь.
Велич божественності, якою він володів.
"Я не знаю, що сталося, але я накопичив неймовірну кількість... Чи це взагалі можливо?"
Каланнон шоковано усміхнулася, вважаючи це абсолютно безглуздим.
————
— Маркізе, ми прибули.
— Ось як?
У цей момент карета зупинилася в Калібані.
— Нам вирушати безпосередньо на північ?
Запитав Еван, непомітно оцінюючи його настрій.
Після коротких роздумів Алон підвівся на ноги.
— Ми відпочинемо два дні.
— Зрозумів.
Еван, виглядаючи доволі задоволеним, із захопленням вистрибнув з карети.
Коли Алон пішов за ним, у його голові затрималася думка.
"Надання сили для збільшення віри — хто був би оптимальним вибором?"
Сила Каланнон була беззаперечно цінною навіть за оцінкою Алона.
Він ретельно зважував, хто буде вартий її отримання.
Саме тоді.
— Маркізе! Чи ви добре почуваєтеся?
Щойно він ступив за поріг карети, Сіллі кинулася до нього, щоб перевірити його стан.
— ...? Маркізе?
Алон мовчки спостерігав за нею хвилину.
— Сіллі.
— Так!
— Ти казала, що першочергово зосередилася на магії блискавки та льоду, правильно?
— А, так! Все вірно!
— ...Чи була б ти зацікавлена у використанні божественності?
— Божественності?
Ніби йому спала на думку доволі цікава ідея, на його губах заграла легка усмішка.
————
На вершині масивної кручі, де була висічена монументальна скульптура.
Коли почали спускатися сутінки.
— Босе.
— Що таке?
— Можу я запитати вас про щось?
— Питай.
Чоловік із синьою шкірою, Блакитний Демон, звернувся до дівчини з чорним волоссям.
— Чому ви надаєте допомогу цій особі, відомій як "Легітимність"?
— Це те, що викликає твою цікавість?
Блакитний Демон злегка нахмурив брови, перш ніж підтвердити.
— Так, гадаю, що так. Річ не лише в тому, наскільки сильно ви про нього піклуєтеся — він здається мені доволі цікавою людиною з багатьох поглядів. Я помітив ельфійку, яка його супроводжує, він володіє божественністю, і найголовніше, ви поводитеся так, ніби ви цуценя, яке знайшло свого г...
БУМ!
Чхонгві не встиг договорити. Потужний удар Королеви Пеккві відкинув його шкереберть, і він, трощачи скелястий схил, покотився вниз.
Однак через хвилину...
— Серйозно, ви не могли дати мені закінчити, перш ніж бити?
Блакитний Демон повернувся, весь у пилюці, тоді як вона роздратовано видихнула.
— Якщо хочеш уникнути ударів, стеж за своїми словами, дурню.
— ...Можу я продовжувати говорити?
— Кажи.
— У будь-якому разі, якщо відкинути те, наскільки він незвичайний, здавалося, що він вас навіть не впізнав.
Вона мовчала, але Чхонгві продовжував свої коментарі.
— Ось чому мені було цікаво. Здається, ви добре знайомі з ним, але цей чоловік "Легітимність" не подав жодних ознак що ви знайомі. Ось чому я запитав.
У якийсь момент щоки Пеккві трохи надулися.
Було очевидно, що вона дулася.
Щось у цих обставинах її не влаштовувало.
Cпостерігаючи за цим...
— Ого...
...Чхонгві кліпав у повному здивуванні.
За століття, які він провів разом із Пеккві, він жодного разу не бачив, щоб вона робила саме таке обличчя.
Ніби розпещена дитина, яка дується через дрібне непорозуміння.
І на цьому все не закінчилося.
— Наступного разу.
— Наступного разу?
— Наступного разу... він впізнає мене.
— ?
У її голосі відчувався чіткий слід розчарування.
Коли очі Чхонгві розширилися ще більше...
— Обов'язково.
...Пеккві поглянула на синій місяць, що піднімався на нічному небі.
— ...Він неодмінно впізнає мене.
Вона знову тихо пробурмотіла.
.
.
.
(П.П Цього хочеш не тільки ти Пеккві або точніше ----, там ще Магріна хоче щоб Алон її впізнав, і ще деякі люди.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]