Розділ 196 - Спосіб використання (2)
Для герцога Меркіліана ельфи були істотами водночас загадковими та лякаючими.
Це було природно.
Об'єднане Королівство та Союзні Раси.
Між ними були настільки холодні стосунки, що вони майже не контактували.
Оскільки йому ніколи не доводилося бачити ельфів, то вони залишалися для нього чимось загадковим.
"Тривалість життя ельфа вдесятеро перевищує людську, тоді як тривалість життя вищого ельфа… у двадцять разів довша—"
Водночас те, що він читав у стародавніх книгах, змушувало його побоюватися їх.
Попри те, що зовні вони були схожими на людей.
Вони були істотами, які жили протягом майже нескінченного, порівняно з людьми, проміжку часу.
Саме їхнє довголіття було однією з причин, через які їх вважали могутніми.
У книгах було написано, що кожен окремий ельф від природи значно сильніший за людину.
І це було ще не все.
— Мені здається, я не можу дихати.
Задушливий тиск.
Герцог Меркіліан несвідомо важко видихнув, витріщившись на ельфів перед собою.
Перед ними стояв загін із більш ніж десяти ельфів. Від кожного з них віяло такою сильною жагою крові, що герцог Меркіліан і Закурак відчували себе так, наче їх могли вбити будь-якої миті.
Проте.
— Ха-ха-ха. Оці гостровухі дурні все ще мають такий самий мерзенний характер~!
Закурак сприйняв цю жагу крові так, ніби це було ніщо, розразившись щирим сміхом з-під свого шолома.
— Я не казатиму це двічі. Не наближайся до Першого Ельфа.
Ельф, Драйм, знову дав морозне попередження.
Побачивши фанатичний вогонь, що палав у його очах, Закурак вишкірився й подумав:
"Як і очікувалося, це безсумнівно. Ця особа — Верховний."
Звісно, ще відтоді, як він уперше побачив маркіза Палатіо, він уже підозрював, що той був не просто Першим Ельфом, а Верховним.
Починаючи з Тіньового Листя, що оточувало його.
І та "чорна штука" за спиною маркіза...
Те, що жодна звичайна людина ніяк не могла б мати при собі.
Ба більше, сьогодні, зустрівшись із ним особисто, він відчув беззаперечну божественну присутність.
Це не залишало жодних сумнівів у тому, що він був Верховним.
Єдиним питанням залишалося:
Чому маркіз так обережно заперечував, що він Верховний?
Ця частина трохи турбувала його, але...
"Ну, він повинен мати свої причини."
Закурак окинув поглядом ельфів перед собою, і знову переконався, що його підозри були правильними.
Якби маркіз не був Першим Ельфом — якби він не був Верховним... Ельфи не поводилися б ось так.
Упорядкувавши свої думки, Закурак невимушено мовив:
— Вибачайте, але цього не станеться. Я також виконую накази.
— Якщо ти знову наблизишся, наступного разу я не обмежуся словами.
— Хех, а чи маєш ти достатньо сили, щоб довести свої слова ділом?
— Якщо ми всі нападемо разом, це буде зовсім інша історія.
— Пф-ф… Лише через те, що ми поговорили, ви вже так вороже до мене ставитеся?
— Спочатку подумай про те, що твій рід зробив із ним, а вже потім говори.
Відверта ворожість.
Але Закурак лише…
— Ну… як хочете. Я не збираюся битися з вами просто зараз.
…Знизавши плечима, він розвернувся, наче втратив до ельфів будь-який інтерес.
— Ходімо.
— …У цій ситуації?
— Тоді ти не йдеш?
— Ні, але ж ельфи—
— Не хвилюйся. Ці гостровухі хлопці непохитні, але вони мають відчуття честі.
Ігноруючи занепокоєння герцога, Закурак рішуче крокував уперед без жодних вагань.
— Ч-зачекайте...
Герцог Меркіліан швидко послідував за ним, боячись відстати.
Він хвилювався через можливе протистояння, але саме так, як і сказав Закурак, хоч ельфи й залишалися настороженими, вони не напали.
У цей момент...
— Хум.
...Загін ельфів зник миттєво, безслідно.
— Я думаю, цього має бути достатньо, щоб ти зрозумів, чи не так?
Пролунав голос Закурака.
— …Тоді ви хочете сказати, що маркіз Палатіо — це Перший Ельф?
Коротка тиша.
— Якщо бути точним, Верховний. Але так, гостровухі називають його саме так.
Після підтвердження Закурака, герцог Меркіліан міг лише шоковано роззявити рота.
— Маркіз Палатіо… насправді бог?
Він був приголомшений неймовірною правдою.
————
Минуло близько тижня відтоді, як Закурак і герцог Меркіліан пішли.
Упродовж цього часу Алон відпочивав.
Усе завдяки його видатному помічникові, Алексіону.
У минулому, коли він повертався з подорожі, йому доводилося боротися з паперовою роботою як мінімум місяць.
Але тепер надзвичайно компетентний Алексіон подбав про все.
Як наслідок, Алону потрібно було лише переглядати та затверджувати документи вранці.
Решту часу він або відпочивав, або зосереджувався на магічних дослідженнях із Пенією.
Хоча, якщо бути чесним, час, проведений за магічними дослідженнями, значно переважував його відпочинок.
— Ху-у...
Спираючись на спинку крісла, Алон тихо зітхнув.
Пенія, яка уважно спостерігала за його магією, закінчила щось записувати й кивнула.
— Хмм, я думаю, наразі ми знайшли до п'яти жестів.
— Зрозуміло.
[Няв?]
Те, що Алон досліджував до цього моменту, було одним із жестів, необхідних для правильного керування Блекі.
За останній тиждень вони знайшли два додаткові жест.
— Це було швидше, ніж я очікував.
— Ну, як ти знаєш з минулого разу, щойно ми визначаємо молекулярну структуру, яка відповідає жестам, ми можемо знайти їх досить швидко.
— Справді.
Коли Алон погладив Блекі по голові, той задоволено замуркотів і ще дужче притулився до його руки.
— А, до речі, я дещо дізналася про "Ранги".
— Тобі вдалося щось з’ясувати?
— М-м, дещо є.
Відновивши магічні тренування, Алон запитав Пенію, чи можна впровадити цей божественний Ранг у магію.
Так розпочалося їхнє спільне дослідження Рангу.
— Це корисна інформація?
— Це… п'ятдесят на п'ятдесят.
Коли Алон випростався, Пенія на мить вагалася, а потім заговорила.
— Для початку, хоча "Ранг" має деякі схожості з маною, він відчувається інакше.
— Наприклад?
— Ну, з маною те, як маг впорядковує та використовує молекулярні структури, визначає результат магії, правда?
— Правильно.
— Але божественний Ранг, який ти показав, — це дещо інше. Він більше схожий на ваші Фрази та Жести.
— На мої Фрази та Жести?
— Так.
Пенія приклала палець до підборіддя, глибоко замислившись.
— Фрази, які ти використовуєш, викручують ману, а твої речення викривляють саму магію — ніби вони були якимось законом.
— Хмм.
— Ця божественність відчувається схоже. Але якщо й є різниця… то це те, що вона відчувається абсолютною.
— …Абсолютною?
— Так. Твої речення можуть змінювати магію, але ця божественність значно ширша. Коротко кажучи, це як абсолютний закон — те, що залишається непохитним за будь-яких обставин.
— Як ти думаєш, що б сталося, якби її використали разом із магією?
— Хмм… Судячи з божественного Рангу, яку ти показував досі… Вибач, але я не можу сказати напевно. Я все ще не до кінця розумію, що це за явище насправді.
— Зрозуміло.
Алон відчув легкий відтінок розчарування.
— Але якщо цей абсолютний закон можна включити в магію, це може створити справді неймовірні закляття.
— Наприклад?
— Це лише приблизна думка, але якби абсолютний закон був чимось наразок "незмінності", ти міг би створити, наприклад, вічно палаючий вогонь.
— ………
— У будь-якому разі, це однозначно варто дослідити.
— Вражає, як і завжди.
Почувши похвалу Алона, Пенія на мить самовдоволено всміхнулася, ніби кажучи: "Хм! За кого ти мене маєш?", але потім... Вона раптом видала тихий вигук.
— Але про всяк випадок, у місцях на кшталт Брами Безодні чи Шимона будь обережним із використанням божественного Рангу.
— Чому?
— Ти й сам знаєш, що Шимон за своєю природою виникає через нерегулярні магічні явища, причому вкрай нерегулярні. Сама мана там втручається в простір і час.
— …І використання там божественного Рангу створить проблеми?
— Звичайна магія — це одне, але якщо використати силу, що володіє абсолютним законом, як-от божественний Ранг, навряд чи це призведе до чогось хорошого. М-м…
Пробурмотівши щось на кшталт "якщо припустити", Пенія додала:
— І без того нестабільний просторово-часовий континуум може викривитися ще сильніше, і ти опинишся в якомусь дивному місці. Або магія не спрацює, а натомість тебе накриє вибухом. Скоріше за все, станеться щось одне з двох.
— Буду обережним.
У будь-якому разі краще з таким не стикатися.
Пізніше, коли вони завершували свої дослідження та ділилися буденною розмовою, думка раптом осяяла Алона, змусивши його підняти тему.
— Якщо подумати, хіба магічна конференція не незабаром?
— Так!
У той момент, коли була згадана тема магічної конференції, Пенія відповіла майже так, ніби чекала на це.
Посмішка вже сформувалася на її губах, і в її схожих на котячі очах засяяв дивовижний блиск амбіцій.
— Тоді, гадаю, цього разу ми теж долучимося. Коли вирушаємо?
— Приблизно через тиждень було б добре…!
— Тоді зробімо так.
Залишивши Пенію, яка тепер була сповнена ентузіазму, Алон вийшов із другорядного кабінету й приготувався використати Кроки Минулого.
Спочатку він хотів використати їх одразу після повернення, але не зміг.
Іронічно, але він лише нещодавно зрозумів: якщо не використати Кроки Минулого одразу після повного відновлення мани, з часом її кількість почне поступово зменшуватися.
Відновивши ману, яка поступово випарувалася, він тепер нарешті міг використати їх.
Коли пейзаж змінився...
— Ти прибув.
...Алон знову опинився в зруйнованому світі, стоячи перед Кайласом.
— Ти дотримувався всіх моїх попередніх інструкцій, правильно?
Перше, що зробив Кайлас, побачивши його, це підтвердив прогрес.
Алон кивнув, перш ніж сам поставити запитання.
— Перш ніж ми почнемо тренування, я маю дещо, про що хотів би запитати спочатку. Це буде нормально?
— Що таке?
— Про магічні формули та божественний Ранг.
— …Магічні формули та божественний Ранг?
У відповідь на запитання Кайласа, Алон розповів про те, що сталося в ельфійських землях Грейніфри.
Починаючи з історії про "Звергнення Небес" і закінчуючи тим, що з кількох божественних Рангів він міг використовувати лише зелений.
Вислухавши все спокійно, Кайлас насупився.
— Із формулами все зрозуміло, але чому ти питаєш мене про божественний Ранг? Ти ж знаєш, як я став богом. У будь-якому разі, питати мене про це марно.
— Хм, ось як. Я запитав про всяк випадок. Може, у тебе є хоча б якісь здогадки?
Кайлас видав замислений звук, перш ніж відповісти.
— Як я вже казав, мої знання про божественний Ранг поверхневі. Усе, що я знаю, я почув від інших. Але якщо відповідати, спираючись на припущення, то тобі варто відвідати символ.
— …Символ?
— Так. Ти ж казав, що здогадуєшся, звідки стікалася віра для одного з п’яти божественних Рангів?
— Так, це правда.
— Тоді вирушай до символу цього Рангу.
Побачивши, що Алон спантеличений, Кайлас додав:
— Сила бога зрештою походить від віри. А ця віра тече до тебе через символ. Якщо ти зможеш знайти цей символ, пробудити дрімаючий божественний Ранг буде не так уже й важко.
— Одного пошуку символу достатньо для пробудження?
— Так. Символи надзвичайно важливі для богів. І якщо мої припущення правильні… ти зможеш опанувати ще один божественний Ранг.
Опанувати ще один божественний Ранг, отже…
Обличчя Алона потьмяніло від сумнівів.
Зелений божественний Ранг, тобто Ранг Першого Ельфа, схоже, не вимагав пошуку символу для пробудження.
Але цей сумнів тривав лише мить.
Він переосмислив це.
"Якщо саме Світове Дерево є символом Першого Ельфа, тоді це має сенс."
Зрештою, коли він був усередині Світового Дерева, Зелений божественний Ранг зреагував.
З огляду на це...
"Мені слід відвідати Плем'я Громової Змії."
Алон вирішив, що після відвідин магічної конференції його наступний пункт призначення вже визначено.
.
.
.
(П.П Капець з цим розділом був, в англійській версії божественний Ранг перекрутили на якусь стрілку і тд, задовбався це виправляти...)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]