Розділ 192 - Ранг (3)
Чесно кажучи, Алон і сам не був до кінця впевнений.
Він міг лише приблизно здогадуватися про обставини, що складалися. Йому справді бракувало повного розуміння.
Наприклад, він не знав точного походження п'яти божественних Рангів, які спостерігав під час стану медитації. Єдиним можливим припущенням було те, що дивно тріскуча блакитна сфера могла бути божественним Рангом Ловця Блискавки, Каланнон. Що ж до інших, він узагалі не уявляв, звідки вони взялися.
Так само Алон обрав смарагдовий божественний Ранг лише тому, що, на відміну від інших, він пульсував, ніби закликаючи його обрати саме його. Тоді він не мав жодної змоги дізнатися, звідки походить цей божественний Ранг.
Лише коли його рука, оповита зеленим божественним Рангом, торкнулася висіченої ділянки й на його очах одразу проросли нові паростки, Алон почав здогадуватися, що цей Ранг пов’язаний із Грейніфрою. Та навіть це було лише припущенням.
І справді, це було не більше ніж здогадкою.
Поки він не побачив реакцію ельфів.
Група ельфів, супроводжуючи Алона, вела підйом до верхніх кореневих структур. Алон вивчав їхню поведінку з дивним виразом обличчя.
Усього кілька митей тому, під час їхнього спуску глибше, їхні обличчя були натягнуті від тривоги та розпачу. Проте, ніби за помахом чарівної палички, ці почуття повністю зникли. Натомість кожен із них випромінював глибоку гідність.
Велична істота — вони явно відчували гордість за те, що прислуговують Першому Ельфу.
Алону це здавалося надзвичайно виснажливим. Цілком зрозуміло, адже він не був Першим Ельфом.
Ні, більше того — він навіть не знав, хто такий Перший Ельф, як його звали і якою була його мета.
...Втім, він міг зрозуміти причину їхньої помилки.
"Це, мабуть, через енергію, яку я використав" — подумав Алон.
Зелений божественний Ранг.
Сила, яка миттєво просякла простір пульсом яскравої блакитно-зеленої життєвої сили. Тепер причина була очевидною.
Ця сила — це був божественний Ранг Першого Ельфа. Те, що ельфи переплутали його з Першим Ельфом, у певному сенсі було цілком закономірно.
Крім того, Алон оглянувся довкола.
Від самого підніжжя Коренів почали проростати нові паростки, оживляючи навіть зів’яле й засохле коріння.
Якби хтось став свідком цього дива на власні очі...
"Навіть я поводився б так само, як ці ельфи" — подумав Алон.
Ельфи випромінювали відданість і честь, ніби охороняли шляхетну персону. На їхніх обличчях сяяла суміш ейфорії, рішучості та глибокого шанування.
І саме це було джерелом дискомфорту Алона.
Хоча все розгорталося природно, зрештою, усе це походило з непорозуміння.
"Просто..."
З невідомої причини серед ельфів поширилася чутка, ніби Алон був Першим Ельфом. Через це хибне переконання накопичилася "віра", що зрештою призвело до формування зеленого божественного Рангу.
А сьогодні Алон використав цей божественний Ранг. Було здійснено дивовижний подвиг. І тепер ще більше ельфів переконалися, що він справді був Першим Ельфом.
По суті, він задіяв божественний Ранг, народжений з омани, що лише посилило ілюзію, ніби він є справжнім божеством.
Абсурдність ситуації змусила навіть Алона, який рідко виявляв занепокоєння, ледь помітно скривитися.
— Перший... ні, маркізе. Щось вас турбує? — негайно поцікавилася Рім, помітивши його реакцію.
— ...
Насправді саме вона викликала в нього найбільше занепокоєння.
Поки вони не увійшли в коріння, її поведінка була постійно холодною. Навіть коли Алон невимушено ставив їй запитання, вона відповідала сухо.
Оскільки їй довелося взятися за це дратівливе завдання, Алон поставився до її поведінки з розумінням. Її різке ставлення до нього його не особливо турбувало.
Але тепер...
— ...Ні, нічого.
— Якщо ви відчуваєте хоч найменший дискомфорт, будь ласка, скажіть про це негайно! Перший... ні, маркізе. Завдяки вам ми тепер можемо використовувати таємні мистецтва навіть усередині коренів!
Вона зверталася до нього ніяково чергуючи звертання "Перший" та "маркізе", її обличчя світилося відданістю та гідністю, коли вона яскраво посміхалася йому.
Її раптова зміна змусила Алона замовкнути, але зрештою він…
— …Зрозуміло. — Він кивнув, хоч і дещо неохоче.
————
— Маркізе.
— Кажи.
— Яким буде ваш план дій, якщо ви справді стенете Богом?
— ...Я не прагну ним ставати.
— Хіба можливо для когось стати богом, навіть якщо він цього не бажає?
Це...
— Схоже, що так.
— Отже, навіть без прагнення можна стати богом...
— ...Але чому ти раптом порушив цю тему?
Минуло вже дві години з моменту їхнього повернення з коренів.
Поки королева була на нараді, Алон відпочивав.
Еван, який не супроводжував їх до Коренів і весь день залишався без діла, раптом прийшов із новинами.
— Зовні зараз абсолютний хаос.
— ?
— Вони заявляють, що маркіз справді є Першим Ельфом.
— ...Хіба ця чутка не ходила ще раніше?
— Ні, я маю на увазі, що раніше це були лише плітки. Але тепер усі говорять про це як про беззаперечний факт.
— Ельфи й справді охоче підхоплюють чутки, чи не так?
— Я чув, що це справа рук Тіньового Листя... чи щось таке? Хтось поширює цю історію всюди.
— А-а... — Алон важко зітхнув.
Спостерігаючи за цим, Еван подивився на нього й запитав:
— Маркізе.
— Що таке?
— Я просто хочу уточнити... Ви, бува, насправді не Перший Ельф чи щось подібне?
— Що взагалі означає "чи щось подібне"?
— Ну, ви ж розумієте... Ви переродилися? Чи, можливо, в вас поселилася інша істота?
Алон на мить завагався від запитання Евана.
Він міг просто заперечити.
Це була б найпростіша відповідь.
Але з якоїсь причини брехати про це здавалося... неналежним.
Тож він завагався, перш ніж відповісти:
— Принаймні, я не вірю, що колись був Першим Ельфом.
— Ну, цього й слід було очікувати, — розтягуючи слова, мовив Еван.
Алон тихо зітхнув і замислився про себе.
Насправді існувало безліч інших занепокоєнь, окрім широкомасштабних звітів.
"Постать у дзеркалі, плід зі Світового Дерева, Матір Жадібності… Я вже навчився використовувати божественний Ранг, але залишилося ще три загадки. Цікаво, чи знає королева щось про них, якщо я запитаю її?" — подумав Алон.
Саме коли Алон був занурений у роздуми...
Тук, тук.
— Перший... ні, маркізе. Її Величність просить вас прибути на аудієнцію.
Почувши це дивне звертання знову, Алон підвівся...
— ...Я вже йду.
Усе ще почуваючись ніяково, він попрямував до королеви.
————
— Ваша Величність, ви справді вважаєте це розсудливим!? Незалежно від обставин, відправляти неперевірену людину під Корені, таким чином — чи усвідомлюєте ви весь масштаб небезпеки!?
— Лорде Палоеле, це питання було вирішене вже давно, хіба ні?
— Я говорю про наслідки! Навіть якщо Фільде визнала його, це все одно було не більше ніж припущенням!
У мить, коли Алон наблизився до зали аудієнцій, зсередини гучно пролунали голоси.
"Це стосується мене..." — подумав Алон.
Перш ніж Алон узагалі встиг відчути дискомфорт від палкого голосу літнього чоловіка...
— Ваша Величність, маркіз Палатіо прибув.
Без вагань, ніби її це зовсім не турбувало, Рім оголосила про його прибуття.
— Заходь.
Після короткої мовчанки двері відчинилися, і вийшов старий ельф. Його довге сиве волосся до талії коливалося, а весь його вигляд випромінював лють.
Окинувши Рім байдужим поглядом, його очі зафіксувалися на Алоні.
Короткий обмін поглядами.
На мить хвиля відвертої ворожості вирвалася від старого ельфа.
"Тьфу..."
Клацнувши язиком, він розвернувся й пройшов повз Алона.
— Перепрошую. Нарада трохи затягнулася… Дехто ніяк не хотів її закінчувати, — пролунав голос королеви.
Алон похитав головою:
— Все гаразд. Я чекав не так вже й довго.
— Тож яким був досвід усередині? Нарада тільки-но закінчилася, тому я ще не отримала подробиць. Якщо ви не проти, чи не могли б ви розповісти, що саме сталося в корінні?
На прохання Магріни, Алон на мить замовк, перш ніж кивнути.
У нього й самого були питання.
————
Голова Ради Старійшин Палоел.
Член Ради Старійшин, другого за впливовістю органу влади після королеви, до складу якого наразі входило десять членів.
Він був далеко не в захваті від нинішньої ситуації.
І причина була простою... Історії, що ходили довкола, ніби маркіз Палатіо був Першим Ельфом.
"Простий смертний..." — Палоел насупився.
Сама концепція того, що людина може бути Першим Ельфом, була огидною.
Навіть якщо королева та ця виняткова магиня Фільде оголосили про це, він усе одно вважав це неприпустимим.
Ні, якщо бути абсолютно відвертим...
"Прокляття!"
...Сама поява Першого Ельфа була ядром його роздратування.
Бо це означало, що політична структура серед ельфів могла зазнати кардинальних змін, ставши більше схожою на устрій племен ящіролюдів.
А це, у свою чергу, безпосередньо вплинуло б на його власну сферу впливу.
Тож, повернувшись до свого особистого кабінету в королівській резиденції...
— Лорде Палоеле! Зачекайте хвилинку...
— Досить! У мене зустріч. Поговоримо пізніше.
— Але це стосується звітів із коренів...
— Я вислухаю це пізніше.
Відмахнувшись від ельфа, який поспішив доставити звіт, він попрямував безпосередньо до конкретного місця.
Кабінет Пагаде. Де перебувала Рім.
Бо Палоел знав... Рім не повністю підтримувала нинішній стан справ.
Звісно, на відміну від нього, її невдоволення виникало не з страху втратити владу. Це було ближче до щирого несхвалення.
Але це навряд чи мало якесь значення. Поки їхні цілі збігалися. Важливим було усунення цього так званого "Першого Ельфа", чия автентичність навіть не могла бути підтверджена.
Крім того, Рім також спускалася до коренів.
Існувала ймовірність, що вона знайшла виправдання, аби вигнати цього чоловіка.
З цим очікуванням він увійшов до кабінету.
— ...Лорде Палоеле?
— Рім.
Він став навпроти неї.
У її погляді була невпевненість — але також... слабкий слід ворожості.
"Ворожість?" — Палоел був спантеличений.
Вони не були особливо близькими, але й ворогами не були.
Всього кілька днів тому хіба вони обидва не висловлювали скептицизм щодо нібито Першого Ельфа та не знаходили спільну мову?
Придушуючи свій сумнів, Палоел запитав про її подорож до Коріння:
— Як минула ваша подорож до коренів?
— ...Задовільно.
— Зрозуміло. Причина мого візиту проста — у мене є запитання.
Оскільки Рім майже не відповідала, Палоел скористався нагодою і продовжив:
— Як ви можете здогадатися, моє запитання стосується цього так званого Першого Ельфа. Цієї людини, яка насмілюється претендувати на титул Першого Ельфа.
Природно, Палоел знав факти. Що сам чоловік ніколи не претендував на такий титул.
Він також знав, що походження та поширення чуток виникли через Фільде.
Але це не було нинішньою турботою. Важливим було отримання підтримки Рім.
— І тому...
Він навмисно використав більш агресивну термінологію, сподіваючись спровокувати її згоду.
Однак...
— Припиніть.
— ...Що?
— Я сказала, припиніть.
Її слова розрізали повітря, мов гостре лезо.
Потім...
— Як ви смієте...
Її вираз обличчя, який був байдужим, викривився, мов у мстивого духа.
— Ви ображаєте Першого Ельфа в моїй присутності?
Спалах убивчого наміру вибухнув, заполонивши весь простір.
— ...
Палоел перестав дихати.
.
.
.
(П.П Дід засидівся при владі і вирішив покінчити з життям аххахаха.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]