Розділ 189 - Грейніфра (5)
[Ти прибув, Пожирачу Зірок.]
Резонанс голосу досяг не лише слухових відчуттів Алона, а й глибоко проник у його ментальний простір.
Алон швидко озирнувся довкола. Однак єдине, що він помітив, був пильний, незвичний погляд Рім, спрямований у його бік.
Саме тоді до нього дійшло усвідомлення: цей голос був приватним повідомленням, чутним лише в його власній свідомості.
[Прямуй до найглибшої частини коренів. Те, що ти шукаєш, знайдеш саме там.]
— Чекай...
Глибокий, владний голос просто віддав вказівку й затих. Алон інстинктивно хотів сказати щось у відповідь, але...
— У чому річ?
До нього долинув лише здивований голос Рім. Він мимоволі на мить підняв руку, а потім навмисно опустив її.
— .......
— Я збираюся продовжувати спуск.
— Нам справді потрібно йти далі?
— Це місце — лише вхід. Ми просуваємося до передового посту.
Рім рушила далі, даючи зрозуміти, що розмову закінчено. Коли Алон пішов за нею, в його думках знову прозвучали нещодавно почуті слова.
"Що це взагалі було?"
Спершу він припустив, що це голос того, хто раніше привів його до Коренів, але майже одразу відкинув цю думку.
"Звук був зовсім іншим. На відміну від невиразного бурмотіння чорного Ока, це був виразно чоловічий голос."
Він володів чіткістю та характером, що помітно відрізнялися від голосу, який він колись не зміг розшифрувати.
Поки Алон роздумував про це за своїм безпристрасним виразом обличчя...
— Ми прибули до місця призначення.
— ......А.
...Рім оголосила про їхнє прибуття, і в Алона вирвався тихий вигук здивування.
Оплот, схожий на фортецю, був зведений у глибині величезної прірви.
Його фізичний розмір не вражав.
Проте серед цієї непроглядної темряви він випромінював єдине м’яке світло, схоже на слабке мерехтіння світляка.
Атмосфера була дивовижною, наче неземною. Окинувши поглядом усе навколо, Алон разом із Рім рушив усередину.
"Це вже краще."
На відміну від непроглядної темряви в глибинах під Коренем, усередині фортеці, хоч і було тьмяно, світла вистачало, щоб усе добре розгледіти.
Поки Алон ретельно оглядав споруду…
— Хм? Рім, що ти тут робиш? Зараз не час для ротації варти.
— Що відбувається?
— Це Рім! ......Зачекайте, що? Тіньове Листя теж тут?
З глибини приміщення вийшли троє ельфів.
Двоє чоловіків і одна жінка.
— ......Людина?
У той самий момент, коли їхні очі зупинилися на Алоні, їхні веселі вирази облич зникли, а руки інстинктивно потягнулися до зброї.
— Залишайтеся на місцях. Це прямий наказ Королеви.
— ......Від Королеви?
— Саме так.
— Але чому?
— Напевно, вам хоча б коротко пояснили, що до чого, навіть якщо не вдавалися в усі деталі. Хіба ні?
Від слів Рім на їхніх обличчях промайнуло усвідомлення. Потім з виразом "А, ця конкретна справа?" вони прибрали руки від зброї.
Однак настороженість і підозрілість у їхніх очах нікуди не зникли.
"………Вони поводяться зовсім як Рім."
Поки Алон міркував, високий ельф, озброєний довгим мечем, заговорив.
— Я Егал.
Далі представився ельф із незвично кремезною для його раси статурою, за спиною якого висіла величезна двосічна сокира.
— Віан.
Наступною заговорила невисока ельфійка з двома короткими мечами в піхвах на поясі.
— Раму.
— ......Алон.
Скупий, прикрашений лише лаконічністю обмін іменами. Алон мельком глянув на трійцю ельфів, перш ніж повернутися до Рім, яка заговорила знову.
— Тобі потрібно щось ще тут?
Алон миттєво згадав свою головну мету.
— Як звідси спуститися ще глибше?
— ......Ти збираєшся проникнути глибше за цю точку?
— Збираюся.
У відповідь на підтвердження Алона вираз обличчя Рім став ще холоднішим.
— Ти взагалі усвідомлюєш, що мешкає в найглибших закутках цих коренів?
— Що там знаходиться?
— Там знаходиться Попіл.
Віан відповів, заговоривши швидше, ніж Рім вспіла сказати слово.
Алон повернувся до нього й перепитав:
— Попіл?
— Так. Простіше кажучи, це потворні істоти, що живуть під коренями.
— ......Вони володіють великою силою?
— Не особливо. Кожен із нас може впоратися з десятками таких без особливих труднощів.
Віан констатував цей факт без жодних прикрас.
— У такому разі...
— Однак у нижчих глибинах є Селекціонер Попелу.
— ......Селекціонер Попелу?
— Той, хто безкінечно породжує Попіл. Вартовий Коренів. Ця істота…
На відміну від своєї попередньої розслабленої манери, обличчя Віана спотворилося від гіркоти.
— Ми нездатні його знищити. Ось чому наша боротьба тут безкінечна.
— ......Він справді такий грізний?
— Так. Але це лише частина проблеми.
— Що ще?
Цього разу відповідь на запитання Алона дала Рім.
Зберігаючи свою сувору стриманість, вона продовжила:
— У шарі, де мешкає Селекціонер Попелу, використання магії повністю нівелюється.
— ......Кажеш, магія не працює?
— Саме так. Що глибше ми спускаємося під Корінь, то слабшою стає магія. Навіть із Фільде, нашою Великою Магинею 9-го рангу, ми все одно не можемо здолати істоту внизу.
З пояснення Рім, Алон склав загальне уявлення про ситуацію.
"Отже, щоб здобути здатність використовувати "Ранг", я мушу увійти в зону, де магія придушується, здолати Селекціонера Попелу й продовжити свою подорож."
— .......
Алон зробив паузу.
На відміну від попередніх ситуацій, цього разу він не мав жодної корисної інформації про Селекціонера Попелу. А отже, ризик був значно вищим, ніж зазвичай.
Крім того, цілковита неможливість використовувати магію лише погіршувала небезпеку.
Тим не менш, попри усвідомлення всіх цих ризиків...
— Я прошу показати мені шлях до глибин.
Мета все одно вартувала зусиль.
— Вам не обов'язково супроводжувати мене. Просто проведіть мене до шляху, і я спущуся сам.
Згадавши свої запасні плани, Алон вирішив діяти самостійно.
— Перепрошую, але ми з самого початку не маємо наміру дозволяти тобі досягти глибин.
Раму ступив уперед, наче своїм рухом заперечуючи слова Алона.
— Ні, дай йому пройти.
Рім втрутилася, зупиняючи його.
— Що? Чому?
— Королева наказала нам задовільнити його прохання.
— ......Ти серйозно?
— Хіба я коли-небудь давала тобі неправдиву інформацію?
— Ні, але як би я це не обдумував, відпускати його туди — це аж надто...
— Раму. Це наказ Королеви..
Наказ Королеви.
Здавалося, Раму вагався, не знаючи, що відповісти. Він кілька разів відкривав рота, але так і не зміг нічого сказати.
— ......Добре.
Зрештою він відступив на крок.
— Тоді ми вирушаємо негайно.
Вони знову вийшли з фортеці, поринувши назад у темну безодню. Їхній пункт призначення: найнижча точка коренів.
Пройшовши значну відстань за межі споруди, Алон, приголомшений суцільною темрявою навколо них, зосередився лише на тому, щоб продовжувати йти в тому ж темпі.
Якраз тоді, коли в його ногах почав з'являтися слабкий біль...
— ......!
Раптом попереду спалахнуло яскраве світло, освітивши весь простір. Раптовий спалах змусив Алона інстинктивно примружитися.
— Це середній шар коренів.
Слідом пролунало сухе пояснення Рім. Алон оглянув середній шар. Він різко контрастував із верхнім шаром.
"Тут світло."
Найвищий шар був чистою, безперервною темрявою.
Натомість середній шар був достатньо яскравим, щоб чітко бачити на великі відстані.
Гігантські корені перетинали простір у складному сплетінні, утворюючи проходи. Незабаром Алон зробив висновок, що сама земля під його ногами була одним із цих величезних коренів, але відчуття не було дивним.
Корені були настільки величезними, що пройтися ними було все одно що прогулятися просторою восьмисмуговою магістраллю. Приголомшений побаченим, Алон мовчки йшов за Рім, яка вела їх далі вглиб.
Поки він та його провідники спускалися все нижче…
"Чому ми робимо це лише на підставі слів цієї людини?"
Ідучи на чолі групи, Рім випустила тихий подих, її обличчя затьмарилося від роздратування.
Як би вона не аналізувала ситуацію раціонально, наказ Королеви залишався поза межами її розуміння.
З її точки зору, чоловік, який ішов позаду неї, не був Першим Ельфом і не володів жодними особливими рисами.
Звісно, були пом'якшувальні обставини.
Він володів артефактом, що належав Першому Ельфу, й отримав визнання від Фільде, найсильнішої магині ельфів.
Але окрім цих моментів...
Яке підґрунтя це мало?
Де була впевненість у тому, що цей чоловік — справді Перший Ельф?
І хіба це все?
Були нестиковки з власною розповіддю Фільде.
Фільде стверджувала, що Перший Ельф переродився завдяки пакту й не міг наблизитися до Світового Дерева через зловісну істоту, яка наглядала за ним.
Проте що відбувається зараз?
Він досяг Грейніфри, несучи із собою ту саму моторошну істоту, яка становила потенційну загрозу для Світового Дерева.
І тепер він просувався далі до глибин коренів. Його дії повністю суперечили прогнозу Фільде.
Тим не менш, Королева поводилася так, ніби їй надали незаперечні докази.
Це породжувало глибоку тривогу в Рім.
Її лякало, що Королева, не здатна змиритися із загибеллю свого брата, хапалася за найменшу надію, відчайдушно бажаючи вірити, що цей чоловік — Перший Ельф.
Поки вона намагалася стримати своє зростаюче невдоволення...
— ......Рім.
Раптово голос Віана прорізав її думки.
— У чому річ, Віан?
— Щось не так.
— ......Що саме?
— До цього моменту ми б уже мали зіткнутися з Попелом.
Рім урешті-решт повернула голову, щоб оглянути оточення, її брови насупилися.
Віан мав рацію — це була виразна аномалія.
Попіл постійно повз угору від коренів. Крім того, щоб перешкодити ельфам спускатися нижче, сотні з них постійно перебували по всьому середньому шару.
По суті, зіткнення вже повинно було відбутися.
"Але ми майже досягли дна, а Попелу ніде не видно......?"
Як би далеко вона не вдивлялася, Попелу, який мав бути широко розсіяний навколо, ніде не було.
Рім інстинктивно напружилася.
Вона розуміла.
Відсутність Попелу була дуже тривожним знаком.
Після миті роздумів Рім звернулася до Віана.
— Віан.
— Сформулюй своє запитання.
— Чи траплялися раніше аномальні явища?
— Кілька місяців тому був масовий сплеск Попелу вгору, але це був останній інцидент.
— А відтоді?
— Жодних особливих ознак чогось незвичного. Але це...
— ......Аномалія.
Аномальне явище.
Цей термін описував раптову, кардинальну зміну в передбачуваній поведінці Попелу.
Це траплялося рідко, але щоразу, коли це відбувалося, це неодмінно сигналізувало про величезну небезпеку.
— Незалежно від цього, ми зобов'язані були спуститися врешті-решт.
Пробурмотіла Рім собі під ніс.
Аномалії вимагали якнайшвидшого виявлення, щоб підготуватися до кризи або вирішити виниклі небезпеки.
Вираз її обличчя став помітно суворішим. Їхній спуск у глибини продовжувався з набагато більшою обережністю.
Зрештою...
— Ця зона позначає глибоку зону коренів.
Вони прибули до місця, де хаотичні, переплетені корені зійшлися в одній точці, утворюючи величезну, зяючу круглу діру в центрі.
— Як нам продовжити спуск далі?
Подібно до верхніх шарів, внутрішня частина діри була прихована від очей.
Рім мовчки вказала на кам'яні сходи, що спіраллю спускалися вздовж внутрішньої стіни величезного отвору.
Група відновила свій спуск. І до того часу, коли їхні ноги нили від нестерпного болю, ймовірно, вкрившись свіжими мозолями...
Рім усвідомила, що вони нарешті досягли найглибшого регіону коренів.
І вона завмерла на місці.
Не лише вона...
Егал, Віан і навіть Раму стояли абсолютно нерухомо, на їхніх обличчях закарбувався шок.
Тому що сцена, яка відбувалася в їхньому полі зору, являла собою...
Колосальну безліч Попелу.
— Ха-а...
Рім мимоволі ковтнула повітря, важко здригнувшись.
Зовні вони зберігали обриси людських або звіролюдських тіл, але з їхніх тіл злітали частинки, схожі на попіл. Їхня шкіра під час руху світилася слабким пульсуючим червоним світлом, нагадуючи розпечену поверхню вулкана.
Кожна характеристика підтверджувала:
Це був безсумнівно Попіл.
Рім спробувала оцінити кількість.
Сотні?
Ні, надто мало.
Тисячі?
Все одно недостатньо.
Тоді...
"Десять тисяч."
Рім мимоволі стиснула зуби.
Масштаб неминучої катастрофи був жахливо очевидним.
Чи могли вони користуватися магією, чи ні — це перестало бути критичним питанням.
Якщо ця вся армія почне сходження одночасно...
Пагаде буде знищено миттєво.
Катастрофа небаченого масштабу.
Саме тоді, коли її обличчя почало спотворюватися від розпуки…
■■■■■■-!!!!
Один із екземплярів Попелу, який до цієї миті зберігав мовчання, видав пронизливий, верескливий волаючий крик...
Спрямований прямо на групу Алона, на чужинців, які порушили їхнє святилище.
■■■■■■■■■■-!!!!
Наче почувши перший крик як сигнал, решта Попелу теж почала несамовито кричати.
Потім хвилі Попелу ринули вперед, накочуючись нестримною атакуючою масою
— Тікайте!
Закричала Рім і миттєво почала відчайдушний спринт назад по круглих сходах.
Однак...
— Ні! Нагорі—!
— Що?!
— Вони і над нами теж...!!!
Почувши відчайдушний крик Раму, вона різко підвела голову.
— ......!!
Вона побачила це.
Раніше чисті сходи...
Тепер кишіли Попелом, що спускався згори.
Ніби вони лежали в засідці.
Чекали, поки група заглибиться до найнижчої точки, перш ніж замкнути пастку.
Координація була глибоко неприродною. За століття, протягом яких вони билися з Попелом, жодного разу він не... Проявляв інтелектуальну, прораховану поведінку.
Не було часу розмірковувати про незбагненне. Вираз цілковитої поразки розлився обличчями ельфів. Жоден із них не був слабким воїном. Вони були найпершими бійцями Пагаде. Проте навіть як елітні воїни...
— Це... Це...
…Вони зрозуміли, що шансів на виживання не залишилося. Не проти цієї неосяжної маси Попелу. Відчай змінився прийняттям неминучого.
І тоді...
— Усі, притисніться до стін.
— !
Голос прорізав хаос.
Спокійний — аж надто безтурботний перед лицем такої небезпеки.
Рім перевела свій погляд. Там стояв Маркіз Палатіо.
Оглушливе виття Попелу насичувало простір.
Вони були за мить від того, щоб бути розірваними на шматки.
Проте він просто спостерігав за ними, його вираз обличчя був абсолютно відстороненим.
— Інакше вас зачепить віддачею.
Він повторив інструкцію.
— Дурень! Я ж казала тобі—! Магія абсолютно не працює в цьому місці!
Рім заверещала, і в її голосі звучала панічна нагальність. Він був практиком магії. Без своєї магії він був абсолютно беззахисним. Проте він залишався абсолютно байдужим, оглядаючи орду Попелу, яка тепер прямувала на них.
Тоді...
— **Союзник, Маніфестація.**
Пролунав голос Алона.
Ельфи побачили це.
Під кореневою системою Світового Дерева...
Ква-га-га-га-га-гак!!
…Нищівна сила, що охопила все навколо, миттєво розчавила перші ряди Попелу…
■■■■■■—!
Відчувалася чітка присутність.
Приймач Базіліора явилася.
.
.
.
(П.П Пум-пум-пум, трішки хорор момент хд)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]