Розділ 188 - Грейніфра (4)
Алон залишався абсолютно нерухомим.
— ......
Поки він зберігав мовчання, королева Магріна віддзеркалювала його поведінку, також залишаючись тихою. Проте, на відміну від Алона, широка, очевидна посмішка вигиналася на її губах.
"Що вона має на увазі під цими відчуттями?"
Він був повністю спантеличений словами та поведінкою королеви. Це могло просто означати, що вона бажала уникнути конфлікту. Але для Алона прихований мотив королеви сприймався саме так:
{О, тож ти хочеш, щоб я зіграла свою роль? Я просто удаватиму, ніби ні про що не здогадуюся.}
— ......Що саме ви маєте на увазі під "цими відчуттями"?
— Саме те, про яке я сказала. Саме це відчуття.
— Тобто…
Алон повторив свої слова декілька разів, не впевнений у тому, як діяти далі. Він гадки не мав, з чого йому взагалі слід почати, щоб усунути це непорозуміння.
Що він взагалі мав робити в цій дивній ситуації...?
— Послухайте, я знову чітко заявлю: я не Перший Ельф.
— Звісно ви не він.
Королева Магріна кивнула. На її обличчі не було ані тіні сумніву чи вагання. Побачивши це, Алон ще більше розгубився..
— Ви повністю відмовляється вірити мені, чи не так?
— Цього не може бути. Я справді вірю тому, що ви кажете.
— Мені ніяково про це говорити, але якби я не був Першим Ельфом, хіба ви не ставилися б зараз до мене вороже?
— Якщо це ваше бажання, я неодмінно можу піти назустріч.
— Ні, я маю на увазі... Навіть якщо не відверта ворожість, хіба у вас немає вагомої причини не бути настільки привітною до мене?
Як узагалі вийшло так, що він тепер відчайдушно намагався переконати її, що він "не" Перший Ельф? Алона це неабияк спантеличувало, але королева лише незворушно спостерігала за ним.
— Скажімо так: я просто бажала нарешті зустрітися з маркізом Палатіо особисто.
— ......?
— Я чула, що ви досить відомі, маркізе. Хіба це не правда?
— Ну, так, це правда.
— Тоді давай приймемо це як причину.
Тільки тоді Алон усе зрозумів.
Хоч би скільки разів він намагався все пояснити, розвіяти це хибне уявлення не вдавалося. Ні, це навіть не було питанням непорозуміння — вони й не мали наміру змінювати свій погляд.
"Що, біс його візьми, відбувається?"
Алон майже нічого не знав про Грейніфру. Він раніше навіть не зустрічався з її народом.
І все ж. Що могло змусити ельфів припуститися такої масштабної, фундаментальної помилки?
"Вони ж не стали б сліпо поклонятися мені лише через те, що я надягнув одну рукавичку, правда?"
Після короткої паузи для роздумів, Алон вирішив поки що скористатися їхньою несподіваною доброзичливістю.
— ......Чи можу я поставити запитання?
— Усе, що побажаєте.
Королева широко всміхнулася, ніби була надзвичайно задоволена. Спостерігаючи за виразом її обличчя, Алон упорядкував свої думки.
"Те, що Кретинія Сіян казала мені, фактично полягало лише в тому, щоб вирушити до Грейніфри, тож у мене не так багато запитань стосовно цього. Залишається лише дізнатися більше про Першого Ельфа, який використовував магію, схожу на мою, та про Корінь."
Він роздумував, яке з двох питань поставити першим.
— Чи маєте ви якісь знання щодо Кореня?
Він вирішив запитати про Корінь. Хоча спочатку хотів розпитати про Першого Ельфа. З огляду на нинішні делікатні обставини, піднімати цю тему негайно здавалося надто ризикованим.
Королева миттєво кивнула.
— Так, хоча це може бути важко пояснити чітко.
— ......Чому так?
— Корінь — це те, що необхідно відчути на власному досвіді.
— Необхідно відчути на власному досвіді?
— Так. Ніхто не може влучно описати це чимось іншим, окрім як просто "Корінь".
"Це вимагає безпосереднього спостереження", — подумав він.
— Чи дозволено мені піти й побачити цей Корінь?
— Якщо це ваше бажання, я надам вам доступ.
— Я це ціную.
— Однак...
Королева, яка так легко погодилася, кинула погляд кудись за Алона.
— Це надзвичайно небезпечно, тому було б найрозумніше не брати з собою лицаря.
Вона мала на увазі Евана, супутника Алона.
— Для нього один лише похід туди може призвести до загибелі.
Еван помітно здригнувся. Навіть Алон почав відчувати глибоке небажання йти.
— ......Загроза справді настільки серйозна?
— Так.
Тверда, непохитна відповідь. Його внутрішній конфлікт поглибився. Судячи з попередження королеви, Корінь здавався справді небезпечним місцем.
Тим не менш.
— Тоді, будь ласка, ведіть.
Алон вирішив вирушити до Кореня. Він дійшов висновку, що потенційна нагорода виправдовувала ризик.
"Дізнатися, як використовувати "Ранг", чи не так?"
Алон пригадав "Око".
Спочатку йому досить було лише поглянути на нього, щоб кров полилася з усіх отворів його тіла. Навіть нещодавно лише кілька десятків секунд споглядання на "нього" змусили його проливати криваві сльози.
Те "Око" справді передало Алону послання.
Воно наказало йому спуститися до Кореня й навчитися використовувати "Ранг". Але Алон не мав жодного уявлення, що саме "Око" мало на увазі під "Рангом".
Навіть під час гри в «Психоделію» цей конкретний вид сили ніколи по-справжньому не з'являвся.
Однак.
"Це має бути життєво важливо".
Він знав, що повинен зіткнутися з цим безпосередньо.
— Прошу вас.
— Зрозуміла. Тоді ми увійдемо завтра.
————
Невдовзі після короткої зустрічі з Алоном.
З-за спини королеви Магріни, яка мовчки й лагідно всміхалася, вийшла ельфійка.
— Ваша Величносте.
— Рім.
На обличчі ельфійки застиг легкий вираз тривоги. Членкиня Пагаде, організації, відповідальної за охорону Кореня, вона насупилася, ніби не могла повністю осягнути ситуацію.
Бачачи вираз її обличчя, королева тихо засміялася.
— Здається, у тебе багато думок, Рім.
— Мої вибачення, але я не впевнена, чи варто мені озвучувати свої думки.
— Продовжуй.
Королева дала свій дозвіл із доброю, приязною посмішкою.
Рім обережно почала говорити.
— Чи справді ця людина є Першим Ельфом?
— Хіба він не здається тобі таким, Рім?
— ……Пробачте, але ні. Він сам рішуче заперечує, що є Першим Ельфом.До того ж, якщо вірити пророцтвам Фільде, хіба він не повинен був ніколи наближатися до Світового Дерева?
— Хм, це правда.
— І все ж він прибув сюди, до Грейніфри...? Несучи за спиною те, що налякало б кожного, хто чутливий до подібного.
Рім навіть під час розмови мимоволі здригнулася. Звісно, як мечниця, а не магиня, вона могла лише ледь відчувати їх присутність.
Присутність за спиною маркіза Палатіо, що походила зі світу по той бік, була для неї лише тьмяним фрагментом.
Ні, менше ніж фрагментом.
Лише найслабший натяк на контур, нічого більше. Але навіть цього було достатньо, щоб Рім усвідомила. Те, що перебувало позаду нього, було чимось далеко за межами її розуміння.
Чимось абсолютно неосяжним.
Можливо, навіть співмірним із тим, що дрімало під Коренем…
— Рім.
Якраз коли її думки досягли цієї зловісної точки, голос королеви повернув її до реальності.
— Так, Ваша Величносте.
— Я б хотіла, щоб ти особисто супроводжувала його до Кореня завтра.
— ......Супроводжувала його?
— Саме так.
— Ви серйозно дозволяєте йому доступ до Кореня?
— Він бажає туди піти.
— Я...
Рім спробувала висловити заперечення.
Але вона швидко виявила, що не може говорити далі.
— Ти ж розумієш, чи не так?
Королева посміхалася їй. Нескінченно м'якою, великодушною посмішкою. Але водночас це була непохитна посмішка, така, що заперечувала будь-які подальші суперечки.
— ......Зрозуміла.
У Рім не було іншого вибору, окрім як підкоритися. Вказівки королеви були абсолютними й остаточними.
— Не переймайся надто сильно. Усі інші теж будуть там. Правда ж, Драйме?
На м'які слова Магріни чоловік вийшов із глибоких тіней, де ще мить тому нікого не було.
— ......Я підкорюся.
— Добре, тоді я довіряю це вам обом.
Королева кивнула на знак схвалення.
Після короткої паузи Рім заговорила знову.
— Ваша Величносте.
— Так?
— Якщо випадково він не лише увійде в Корінь, але й спробує ризикнути спуститися "нижче" нього, які дії нам слід вжити?
Навіть якщо вони дозволять йому дістатися до Кореня, спуститися нижче — зовсім інша справа.
Бо "воно" перебувало там.
Однак...
— Звісно, ви маєте супроводити його далі.
Королева й далі всміхалася, хоча чудово знала: глибоко внизу щось спить — і якщо його розбудити, це спричинить неабиякі неприємності.
— Зрозуміла.
Зрештою Рім схилила голову на знак покори.
————
У ту саму мить...
— ......Маркізе.
— Що таке?
— Я знаю, що ви не дасте мені прямої відповіді, але...
Голос Евана містив відтінок розчарування.
— Хто ви "є" насправді, маркізе?
Алон на мить уставився в порожнечу.
— ......Це гарне запитання.
— ?
— Я сам починаю задаватися цим питанням.
Це була ніч, яку він несподівано провів у роздумах про себе.
————
Наступного дня після того, як він несподівано опинився в Грейніфрі…
Хоча минуло лише близько двадцяти чотирьох годин, Алон здобув загальне уявлення про те, як його тут сприймають і як до нього ставляться.
"Невелика кількість високопоставлених ельфів діє за помилковим припущенням і ставиться до мене доброзичливо, тоді як більшість інших ельфів відкрито ворожі..."
Звісно, Алона це не особливо турбувало. Це не було дивно — поведінка королеви була справді аномальною річчю. За своєю природою ельфи, які відверто вороже ставилися до нього як до людини, були цілком звичним явищем.
Навіть серед тих, хто помилявся щодо його особи, дехто виявляв приховану ворожість, і він цілком міг її зрозуміти.
Провівши день і приблизно розібравшись у ситуації, Алон почув:
— Що ж, щасливої дороги. Рім супроводжуватиме вас.
Почувши слова королеви на прощання, Алон вирушив до Кореня.
Його супроводжувала Рім, ельфійка, яка абсолютно не робила зусиль, щоб приховати своє незадоволення ним.
— Я Рім. Я буду вашою провідницею від цієї точки.
— ......Я покладаюся на вас.
Згодом після цього...
— Ми прибули.
Дивно, але вони дісталися входу всього за пів години.
Алон із спантеличеним виглядом запитав:
— Це те саме місце?
— Ви щиро вірите, що я б ослухалася Її Величності й привела вас до фальшивого місця?
Її тон був помітно гострим. Але Алон проігнорував це й уважно оглянув оточення.
"Отже, Корінь відноситься до буквального коріння самого Світового Дерева?"
.
.
.
(П.П Ну що сказати, з самої назви "Корінь", можна було зрозуміти що це коріння Світового Дерева, бо ж це королівство Ельфів хд.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]