Розділ 18 - (Неочікуване підсилення магії)
Минув місяць відтоді, як Алон повернувся з Синьої Вежі.
— Фух...
Тепер, отримавши «Браслет Нечистого», Алон міг використовувати магію тричі на день, а за ретельного контролю мани іноді навіть чотири рази. І цього дня він відкрив ще один принцип, що стосувався фраз.
"Навіть якщо не повторювати ту саму фразу дослівно, використання спорідненої фрази може створити ефект, майже схожий на накладання."
Втім, він усе ще не розумів до кінця, що для досягнення накладання, певні фрази потрібно розташовувати в конкретній послідовності перед заклинанням.
"Схоже, справа в порядку."
Алон на деякий час занурився в роздуми.
— Ваша магія щоразу здається сильнішою, графе.
Але перш ніж він встиг продовжити свої міркування, голос Евана повернув його до реальності.
— Справді?
— Це більше, ніж просто відчуття, графе. Погляньте туди.
Алон повернув голову в напрямку, куди вказував Еван, і побачив великий глибокий кратер посеред тренувального майданчика.
— Заклинання другого рангу не повинно мати такої руйнівної сили, чи не так? Звісно, ваші заклинання й раніше здавалися сильнішими за другий ранг, але різниця між теперішнім і тим, що було кілька місяців тому, надто велика.
Алон подивився на провалля в землі.
"І справді, чомусь моя магія ніби стає сильнішою."
Заклинання, яке він щойно випробовував, було «Гравітацією» — магією другого рангу зі школи гравітації. Але навіть сфокусована «Гравітація» такого рівня не мала б змоги утворити такий кратер.
Інакше кажучи, для «Гравітації» було неможливо залишити після себе подібний слід.
"Це не просто питання майстерності..."
Звісно, Алон старанно вдосконалював свої магічні навички, і його вміння зростали з вражаючою швидкістю. Але майстерність зазвичай покращує контроль і точність, а не базову силу заклинання.
"Посилення від фраз... так, це теж впливає, але цього недостатньо, щоб усе пояснити."
Протягом останніх чотирьох місяців Алон регулярно додавав до заклинань схожі фрази, а останні два тижні взагалі використовував майже ідентичні вислови.
Маючи з чим порівнювати, він чітко бачив, що його магія поступово посилюється.
Це була дуже незначна зміна, наче графік, який повільно піднімається вгору, але магія справді ставала сильнішою день за днем.
"Не може ж бути, що я просто звик до цих фраз, і тому вони стали сильнішими?"
Одним із головних висновків, до яких Алон дійшов за довгі роки дослідження фраз, було те, що вони більше нагадували формули заклинань, ніж саму магію.
Повторення фраз діяло радше як каталізатор, який змінював або наділяв заклинання певною властивістю, а не як спосіб збільшити його силу через звикання.
Тому його зростаюча обізнаність із фразами не могла бути причиною посилення магії. Через це він почав розглядати інші пояснення.
"У цьому світі сила людини раптово зростає лише з двох причин... або через благословення божества, або через отримання компенсації від прокляття. Перший варіант можна відкинути."
Навіть будучи графом, Алон залишався лише дворянином із невеликого королівства, а зараз його ще й майже ігнорував злочинний світ. Благословення божества здавалося надзвичайно малоймовірним.
"Отже, залишається... отримання компенсації від прокляття через якусь жертву."
При цій думці на його обличчі на мить з'явився вираз невдоволення, але він швидко відкинув цю ідею.
У цьому світі отримати компенсацію від прокляття означало або бути проклятим кимось, хто приніс себе в жертву, або самому накласти на себе прокляття.
До того ж такі ритуали практикували лише на Сході, а серед оточення Алона зараз не було нікого, хто мав би хоч якийсь зв'язок зі Сходом.
Інакше кажучи, жоден із цих варіантів до нього не стосувався... саме так Алон наполегливо пояснював собі.
Тому пояснення, на якому він зрештою зупинився, було простим:
— Гадаю, сьогодні в мене просто хороший день.
— І це все?
— Саме так. Немає жодної логічної причини, через яку моя магія мала б ставати сильнішою.
Це було категоричне заперечення.
— ...Мені казали, що раніше надійшов лист від Ютії. Піду його прочитаю.
На цьому він вирішив припинити свої магічні експерименти та попрямував до кабінету, щоб прочитати лист Ютії.
---
Святе Королівство Розаріо.
На відміну від Священної Імперії Бартіакан, що лежала за межами імперії та поклонялася сонцю як головному божеству, Розаріо вшановувало Сіронію — богиню місяця та миру.
Перед монастирем, розташованим на схід від столиці, міста, яке називали Білим Містом через те, що всі його будівлі були зведені з білосніжного каменю, стояв святий лицар.
Його звали Рок, і він був одягнений у платинові обладунки, що символізували чистоту та відповідали назві міста.
Обережно відчинивши двері, він увійшов усередину.
Невдовзі він помітив черницю з білим волоссям, яка стояла перед статуєю Сіронії у дворі монастиря.
Одягнена в акуратно випрасуваний габіт і з лагідною усмішкою на обличчі, вона зовсім не виглядала людиною високого рангу.
У Розаріо представники вищого духовенства завжди носили через плече стрічку божественної благодаті, але цієї черниці її бракувало.
Це означало, що черниця, яка стояла перед Роком, безсумнівно мала нижчий статус, ніж святий лицар.
— Вітаю, сестро.
І все ж, щойно побачивши її, Рок негайно вклонився й заговорив.
— Вітаю, сере Рок. Сподіваюся, у вас усе було добре?
Черниця прийняла привітання лицаря з усмішкою.
Це була незвична ситуація.
І все ж ні Рок, ні черниця не вважали її дивною.
Для них це здавалося цілком звичним.
— Так, завдяки вашим настановам, сестро, я зміг врятувати вісьмох дітей і двадцять п'ять дорослих у невеликому селі на сході.
— Ця заслуга належить вам, сестро.
— Кредит належить вам, сестро.
— Зовсім ні, це ви врятували їх, сер Рок.
Її тон був лагідним, але Рок, з виразом обличчя, сповненим рішучості, ніби він чіплявся за власну волю, знову заговорив.
— Так, саме я виконав усі дії, але саме ви освітлили мені шлях і дали силу тоді, коли в мене її не було.
Насправді Рок не починав свого життя як святий лицар.
Попри те, що він був відданим послідовником Сіронії та мріяв стати святим лицарем, йому не вдалося опанувати божественну силу, яка була необхідною для цієї ролі.
Ба більше, він навіть не міг її відчути.
Унаслідок цього, поки всі його ровесники опановували божественну силу і ставали святими лицарями, Рок залишався учнем протягом багатьох років.
Цей період тривав понад вісім років, і коли він уже був на межі того, щоб відмовитися від мрії через нездатність використовувати божественну силу, він зустрів її.
Вона, яка завжди носила спокійну усмішку, з очима, що, здавалося, приховували полум’яну рішучість, першою сказала тоді пригніченому Року такі слова:
— Вір у місяць.
Спочатку Рок не зрозумів, що вона мала на увазі.
Він не міг розрізнити різницю між вірою в Сіронію, богиню місяця, і просто вірою в сам місяць.
Але тоді Рок був у відчаї, і він ухопився за ці слова, як за рятівну соломинку.
Він повірив у місяць, бо в своєму розпачі не мав іншого вибору.
І після кількох днів безперервної молитви, Рок який за свої попередні двадцять років жодного разу не міг опанувати божественну силу, нарешті того дня зміг нею скористатися і став святим лицарем.
Хоч Рок був у захваті від того, що раптово отримав силу, яка раніше здавалася йому назавжди недосяжною, його радість швидко змінилася підозрою щодо черниці.
Для такого, як Рок, який народився і виріс у Розаріо та присвятив своє життя Сіронії, отримання божественної сили було причиною великого щастя.
Але з іншого боку, він почав хвилюватися, що міг ступити на шлях єресі.
Адже джерелом його нової сили була не віра в Сіронію, а віра в «Місяць».
Проте, як не дивно, з часом сумніви Рока повільно зникли.
Причина була простою: божественна сила, яку він отримав, повіривши в «Місяць», була невідмінною від сили, отриманої через поклоніння Сіронії.
Усі функції цієї сили працювали ідентично, без жодної різниці.
Священні артефакти, благословенні в ім’я богині, також сяяли так само яскраво в руках Рока, що додатково підтверджувало справжність його сили.
І все ж у його серці залишалася крихітна тінь сумніву, і зрештою Рок запитав черницю, чому вона наказала йому вірити в «Місяць».
Її відповідь, однак, майже не стосувалася ані єресі, ані релігії, ані складних доктрин.
— Віра походить із переконання в невидиме, але цей процес часто повільний. Для багатьох набагато простіше знайти віру в те, що вони можуть бачити.
— ...
— Тому я й запропонувала це. Богиня в небі не завжди видима, але місяць завжди поруч із нами… і зрештою, богиня Сіронія і є місяцем.
Це було просто уроком віри.
Це був спосіб допомогти людям, яких часто обтяжують сумніви, вірити в божественне з більшою впевненістю.
Почувши це, Рок відпустив останні сумніви у своєму серці.
І він висловив свою вдячність черниці.
Він щиро дякував їй за те, що вона допомогла такій людині, як він, сповненій невпевненості, знайти віру в божественне.
— Ах, якщо ви хочете висловити вдячність, чи не приєднаєтеся до нас у молитві? Час молитви вже наближається, і багато хто вже зібрався.
— Для мене це буде честю.
Коли Рок кивнув, черниця лагідно усміхнулася і відчинила двері до молитовної зали.
Всередині вже зібралося багато людей.
Віряни, діти, учні, паломники та святі лицарі.
Кожен займав свою улюблену позу.
Дехто стояв нерухомо.
Інші сиділи на стільцях.
Дехто стояв навколішки, а інші просто схилили голови, склавши руки разом із сусідами.
І все ж усіх їх об’єднувало одне: кожна людина в молитовній залі була абсолютно нерухомою та сповненою благоговіння.
У повній тиші вони просто схилили голови, заплющивши очі в молитві.
І коли черниця проходила між рядами вірян, дійшовши до передньої частини залу—
— А тепер—
З лагідною усмішкою на вустах вона промовила.
— Помолімося.
Ютія Блудіа, з її червоними очима, що ледь помітно мерехтіли, звернулася до них, стоячи на тлі місячного світла з вітражного вікна.
— До "Великого Місяця".
.
.
.
(П.П Ну що ж, а ось і перші віряни для Алона аххахаха)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )