Розділ 179 - Ті, хто помітив (5)
Коли обличчя Шталіона V зблідло від розгубленості, Закурак повільно повернув голову.
— Що таке?
Запитання прозвучало спокійно.
Шталіон V вирішив, що, мабуть, щось не дочув, і перепитав:
— ...Чи не згадували, ви щойно маркіза Палатіо?
— Згадав, і що?
В його голові все пішло шкереберть.
Чи доводилося йому колись так бентежитися, навіть керуючи державними справами?
— Що ви маєте на увазі?
— Про що ти взагалі?
— Я питаю про те, що ви тільки-но сказали.
— Саме так, як я й мовив: "ми збираємося перевірити, чи справді маркіз Палатіо є Його другом."
На мить запанувала тиша.
Чесно кажучи, пояснення було вкрай необхідним, але попри це Шталіон V не міг вимовити й слова.
Він не знав, з чого й як почати розпитувати.
Після тривалої паузи, впорядкувавши свої плутані думки, Шталіон V обережно промовив:
— ...Можу я запитати ще лише одну річ?
— Запитуй що завгодно.
Закурак легко змахнув рукою.
— Той, кому служать ящіролюди — хіба це не Бог Мудрець?
— Так. Велична істота.
— ...Тоді той факт, що він Його друг, означає, що він також Бог Мудрець?
Насправді існували десятки моментів, щодо яких він прагнув отримати пояснення.
Але він також розумів, що, скільки б не розпитував, прихильної відповіді не отримає.
Ящіролюд перед ним зовсім не мав вигляд того, хто любить щось пояснювати.
Ось чому Шталіон поставив найважливіше запитання першим.
— А ти добре тямиш.
Почувши відповідь Закурака,
— ...Це просто божевілля.
Підсвідомо з його уст вирвалася лайка.
Це сталося вперше з тих пір, як у 15-річному віці під час війни за престолонаслідування він ледве ухилився від меча принца й голосно вилаявся.
І він...
— ....Маркіз Палатіо... це Бог.....?
...Дійшов химерної правди зовсім іншим шляхом, ніж Кармаксес III.
————
Піднявшись на верхні поверхи вежі, Алон підібрав залишені там кулон і лист.
У кулоні був інкрустований червоний дорогоцінний камень, від якого в усі боки розходилися тріщини, ніби зображуючи потріскування блискавки всередині.
Потім Алон розгорнув лист.
— Хмм...
Лист виявився не надто довгим і не надто коротким — він заповнював якраз лицьовий бік сторінки.
Разом із коротким привітанням там було написано два ключові пункти.
По-перше, драконідка не з'являтиметься близько пів року, оскільки вичерпала сили під час створення самоцвіту, про який ішлося минулого разу.
Другий пункт попереджав, що самоцвіт заговорить сам по собі за місяць або два, і тоді з ним слід буде обійтися належним чином.
Швидко прочитавши лист, Алон тихо зітхнув від розчарування.
"Були речі, які я хотів запитати" — подумав він.
Він планував розпитати Драконідку про ментальний простір, але тепер не мав вибору.
Залишивши жаль позаду, Алон упакував кулон із листом і попрямував назовні.
— О? Маркізе, цього разу ви досить швидко!
Алон легко знизав плечима.
— Ну, просто так вийшло.
— Ми одразу повертаємося?
— Так. У будь-якому разі тут більше нічого робити.
Під час ходьби йому раптом спала на думку ідея.
"Я планував зустрітися з Кайласом знову сьогодні, тож, можливо, запитаю тоді" — подумав Алон.
————
Минуло небагато часу відтоді, як він упорядкував свій розклад і покинув Руїни.
Невдовзі палюче солнце привітало його, щойно він ступив за межі Руїн.
— Маркіз тоді справді мав такий крутий вигляд!
— Мм-хмм... і не кажи!
У цілковитій синхронності Карсем та Сольранг вели бурхливу дискусію в полі його зору.
Дует, який дивакувато нагадував комедійне шоу.
Чомусь ця сцена викликала відчуття дежавю.
Зрештою його погляд опустився до метушливих рук Сольранг.
[Няв-]
Там його очі зустрілися з Блекі, якого грубо гладила Сольранг.
Це був жалюгідний погляд, повний образи.
————
До того часу, як сонце досягло зеніту,
Група під конвоєм Карсема благополучно повернулася до Колонії.
Алон негайно увійшов до будівлі гільдії Сольранг і дістав Кроки Минулого.
"Я міг використати це вже давно" — подумав Алон.
До того часу, як вони перетнули пустелю на шляху до Колонії, необхідний запас мани вже відновився.
Але він чекав слушного моменту, щоб використати артефакт у фіксованому місці.
За свідченнями Евана, у момент, коли Алон застосував Кроки Минулого, усе його тіло десь зникало і з'являлося знову.
Якщо його засмоктувало всередину — це було нормально.
Але якби він використав його під час руху й залишився покинутим посеред пустелі, це була б катастрофа.
— Що ж, тоді я пішов.
— Так, про всяк випадок я стоятиму на сторожі.
— Я теж!
[Няв-!]
Коли Алон підняв Кроки Минулого, Сольранг та Еван енергійно кивнули.
Мабуть, відчувши полегшення від того, що вирвався з обіймів Сольранг, Блекі виляв хвостом активніше, ніж зазвичай.
Спостерігаючи за ними, Алон спрямував свою ману.
В одну мить його зір спалахнув білим.
І він увійшов у місце, яке бачив раніше.
Де все було в руїнах.
За словами Кайласа, це, схоже, був власний ментальний простір Алона.
— Ти прийшов, шмаркаче.
Там стояв Кайлас.
————
— ...Ти питаєш, чи може ментальний простір проявлятися в іншій формі?
— Так.
Щойно побачивши його, Алон одразу запитав про ментальний простір.
— Неможливо.
— Ось як?
— Шмаркаче, якщо ти йдеш шляхом магії, ти повинен розуміти це хоча б після одного пояснення.
Кайлас злегка вилаяв його, а Алон клацнув язиком.
Він запитував зовсім не тому, що не розумів належним чином.
"У будь-якому разі, схоже, отримати відповіді про ментальний простір від Кайласа буде важко" — подумав Алон.
Зробивши такий висновок, Алон промовив знову:
— ...Можу я запитати ще щось, продовжуючи минулу тему?
— Запитуй. Якби я не мав наміру слухати, то й не прийшов би. Але сформулюй запитання стисло.
Недбало кивнувши, Кайлас сів на купу каміння.
Алон упорядкував у своїй голові запитання, які не поставив минулого разу.
— Я хочу запитати про формули заклять.
— ...Формули заклять?
— Так.
Коли Алон кивнув, вираз обличчя Кайласа став дивним.
— ...Шмаркаче, я мушу запитати: ти серйозно?
— Серйозно.
— Хлопець, який іде — бодай наполовину — шляхом чародія, не знає про формули заклять?
— Хіба це проблема?
— ...
Впевнена позиція.
Рот Кайласа залишався відкритим від остовпіння.
Але невдовзі, ніби відмахуючись від роздратування, він злегка похитав головою.
— Формула закляття — це, як випливає з назви, формула.
Він почав пояснювати:
— Усі чародії в основному декламують фрази, щоб витягнути свої ментальні образи. Але, як ти знаєш, фрази довгі й повільні.
— ...
— У бою швидкість безпосередньо пов'язана з виживанням. Не лише це — швидкість вирішальна в кожному аспекті використання магії, від досліджень до застосування. Ось чому чародії створили формули — щоб проявляти закляття без декламування фраз.
— Отже, формули заклять — це формули, створені для швидкого створення заклять?
— Ти не можеш визначати це так спрощено. Зрештою, формули заклять функціонують як унікальна риса чародія. Ну—
Кайлас урвав мову, ніби думаючи: "Хоча це не те, що зрозуміла б така людина, як ти, яка навіть належним чином не засвоїла формули заклять".
— ...Як засвоїти ці формули заклять?
— Це нескладно. Якщо ти справді розумієш свій ментальний образ, тобі просто потрібно сплести його й викарбувати у своєму тілі.
— Сплести й викарбувати у тілі—?
— Саме так. Як і той ментальний образ, що ти маєш... зачекай.
Кайлас зупинився посеред пояснення, його вираз змінився на химерний, коли він озирнувся довкола "зруйнованого світу", що оточував їх.
— Якщо подумати, шмаркаче, у тебе ж є ментальний образ, чи не так? Тоді чому твій ментальний простір у такому стані?
— А.
Алон легко зрозумів суть запитання.
"Точно, я ж бився з Кайласом до використання Алебарди Крижаного Кристала" — подумав Алон.
Згадавши про це, Алон ненадовго завагався, перш ніж пояснити, що він може використовувати фрази та закляття навіть без наявності ментального образу.
— Це безглуздя...
Вираз обличчя Кайласа викривився ще дужче.
Але за мить він тихо зітхнув.
— Отже, у підсумку ти кажеш, що можеш використовувати закляття без розуміння свого ментального образу.
— Саме так.
— Ха, це просто смішно.
Кайлас видав сухий смішок, хитаючи головою.
— У такому разі мені немає потреби навіть пояснювати формули заклять. Хтось на кшталт тебе, хто навіть не сформував належного ментального образу, не зрозуміє мого пояснення.
— Випадково, раніше не існувало подібних чародіїв?
— Звісно ні. Немає жодного шансу, щоб такий чародій існував—
Кайлас збирався категорично заперечити, але раптом занурився в мовчанку.
— ...Ні, тепер, коли я подумав про це, можливо, був один.
— Хто це був?
— Я лише чув про це, але казали, що один з елфійських магів використовував магію саме так.
— ...Ви не знаєте, хто це був?
— Не знаю. У мене не було причин зустрічатися з ним. Але—
Занурившись у далекі спогади, він продовжив:
— Так. Здається, його називали Перший Ельф чи якось так.
— Перший Ельф?
— Так. Це все, що я знаю.
— ...
Це був момент, коли Алон знайшов ще одну причину відвідати ельфійське королівство.
"Перший Ельф також використовував магію без ментального образу... хух" — подумав Алон.
Можливо, він зможе розплутати більше таємниць, якщо вирушить туди.
Впорядкувавши свої думки, Алон вирішив запитати — або, точніше, попросити — Кайласа ще про одну річ.
— Я чув, що раніше ви керували Духовними Драконами. Це правда?
— Так.
— Тоді ви можете навчити мене, як використовувати Духовного Дракона?
— Як використовувати Духовного Дракона?
Кутики губ Кайласа вигнулися в посмішці.
— Ти взагалі розумієш, про що питаєш? Ти можеш використовувати Духовного Дракона, лише якщо уклав із ним контракт.
Погляд був таким, ніби він дивився на дурня.
Замість будь-яких подальших пояснень Алон просто мовив:
— У мене є один.
І дістав Блекі зі своїх обіймів.
Коли Кайлас побачив чорне пухнасте створіння в руці Алона —
[Няв?]
Побачивши неочікуваного Духовного Дракона,
— Що за бісівщина...
Він бовкнув це з виразом цілковитого шоку, неспроможний опанувати свою реакцію.
————
Кайлас, який досі зберігав холоднокровну поведінку, був геть спантеличений тієї миті, коли побачив Блекі.
Він переводив погляд з Блекі на Алона й назад, ніби неспроможний осягнути це.
— Як тобі це вдалося?
— ...Що вдалося?
— Як тобі вдалося укласти угоду із Тіньовим Драконом — і не просто з якимось фрагментом, а з його справжнім основним тілом...!
Кайлас різко видихнув крізь ніс, явно роздратований, тоді як Алон відповів байдуже:
— Просто якось так вийшло.
— ...Ти серйозно відмахуєшся фразою "просто якось так вийшло" після того, як утворив щось настільки безглузде?
Гучно обурюючись про себе, Кайлас озирнувся за спину Алона й зітхнув.
— Ну, гадаю, це може бути можливим.
Бачачи, що Кайлас трохи заспокоївся, Алон вирішив запитати про те, що турбувало його розум.
— Я знаю, що існує різниця між Духовним Драконом та Тіньовим Драконом, але чи вона справді така велика?
— Існує колосальна різниця.
— ...Настільки?
— Так, настільки. Насправді сьогодні я вперше бачу, щоб хтось уклав прямий контракт із Тіньовим Драконом.
Спостерігаючи за тим, як Кайлас непокоїться через це, Алон глянув на Блекі, який зручно мостився в нього на руках, ніби вкладаючись.
[Няв?]
Блекі мило нахилив голову.
Алон знав, що Блекі могутній.
Але, чесно кажучи, він читав про це лише в текстах — і ніколи не бачив на власні очі, — тому все ще мав сумніви.
"Чи це справді настільки вагомо?" — подумав Алон, неуважно гладячи Блекі по спині.
— ...Схоже, ти не до кінця розумієш, наскільки тобі пощастило.
Кайлас пильно подивився на нього, а потім видав порожній смішок.
— Що ж, гаразд. Оскільки ми в цьому місці, гадаю, я можу тобі показати.
Він підняв обидві руки.
— ...Показати що?
— Дивись уважно. Побач на власні очі, на яку вдачу ти натрапив.
Без подальших пояснень він почав формувати жести пальцями.
Випрямивши ліву руку вперед, він перемістив праву руку за неї, переплітаючи пальці у дивовижній позі.
— **Серце Порожнечі.**
Тієї миті, коли він тихо прошепотів ці слова —
ТРІСЬ-ТРІСЬ-ТРІСЬ—!!!
З його тіні почало підніматися щось темне.
І потім, ніби чекаючи цього —
— **Шлях Фальшивого Образу.**
Зруйнований світ почав поглинатися тінню.
Попелясте небо, розтріскана земля, гнилі дерева, викривлена трава.
Усе було поглинуто.
Ніби все, що існувало, затягувалося в безодню.
— **Дракон.**
Тієї миті, коли це слово злетіло з губ Кайласа.
Тінь, яка поглинула все, почала набувати форми.
Створення чогось із нічого.
Вдихання життя в темну тінь.
І те, що нарешті сформувалося —
— **Носій Гріха, Дракон Серця Порожнечі.**
Дракон.
Колосальний дракон, який навис над спустошеним світом.
Повністю накриваючи собою руїни цього світу.
І потім.
— Це остання стадія твого Смертоносного Тіньового Дракона.
Почувши це, Алон лише ошелешено роззявив рота, не в змозі вимовити й слова.
У світі, який, здавалося, замерз під вагою приголомшливої присутності —
[Няв?]
Лише милий поклик Блекі лунав удалині, заповнюючи порожнечу.
.
.
.
(П.П Ну що ж, пора прокачати Блекі.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]