Розділ 178 - Ті, хто помітив (4)
Драйм, командир організації Тіньове Листя, збільшив дистанцію між собою та маркізом Палатіо після нещодавньої зустрічі з певною особистістю.
Однак створення цієї дистанції зовсім не означало, що він покинув покладений на нього обов'язок захищати дворянина.
Незважаючи на те, що від самого початку він мав серйозні сумніви щодо цього завдання й зазнав прямих погроз від тієї загадкової особи.
Зрештою, Тіньове Листя було зобов'язане беззастережно й без відхилень слідувати вказівкам Королеви.
Це означало, що доки наказ не буде офіційно відкликано, він мусив захищати маркіза Палатіо, незалежно від власних уподобань.
Натомість Драйм обрав стратегію спостереження за маркізом із значної відстані.
Звісно, захист на близькій відстані був загальноприйнятим протоколом, але обставини не залишали іншого вибору.
"Він далеко не звичайна людина."
Це був чоловік настільки величезної сили, що сам Драйм не міг із впевненістю передбачити власну перемогу проти нього.
Той, хто миттєво висловив грізну погрозу.
Чоловік, чия бойова сила здавалася безмежною.
Більше того, його відданість захисту маркіза Палатіо була майже фанатичною й навіть перевершувала відданість особистих охоронців Королеви.
Побоюючись непотрібного зіткнення, Драйм дійшов висновку.
Він охоронятиме маркіза, залишаючись на такій відстані, щоб його неможливо було помітити.
Розмірковуючи про свій вибір, Драйм відчував, що його рішення було правильним.
Оскаженілий боєць, здавалося, більше не помічав його.
Це було цілком очікувано, адже Драйм успішно потроїв радіус, у межах якого міг захищати маркіза та стежити за його безпекою.
Саме тому Драйм жодного разу й уявити не міг....
Що його викриють.
— Ґх-х…
З широко розплющеними очима, що тремтіли від шоку, Драйм дивився на постать, яка матеріалізувалася перед ним.
Під блідо-блакитним сяйвом місяця золоті розряди іскрилися, розлітаючись у всіх напрямках.
Звіролюдка з виразом обличчя настільки крижано-незворушним, що воно, здавалося, було здатне заморозити сам світ.
"Як… мою присутність виявили?"
Драйм виявився абсолютно не здатним осягнути нинішню ситуацію.
Ні — точніше, він не міг прийняти факт свого виявлення.
Але в нього не було часу на роздуми.
— …
Чим довше тягнулася його мовчанка, тим сильніше стискалася хватка довкола його горла.
— За-зачекай...
Щойно важко дихаючий Драйм квапливо спробував висловити протест...
— Мені повідомили.
— ……Хто?
— Деус розповів мені все. Ви ж та група, чи не так? Ельфи, які потай вештаються довкола Господаря.
Звіролюдка Сольранг висловилася.
Її тон був абсолютно позбавлений почуттів.
— Я не марнуватиму слів. Просто тримайся подалі від Господаря.
— Ми не плекаємо лихих намірів щодо маркіза Палатіо...
— Мені байдуже до ваших намірів. Сам факт присутності підозрілих шкідників поруч із Господарем викликає моє невдоволення. Якщо тільки…
Золоті зіниці Сольранг спалахнули, наче блискавки.
— …Може, мені просто винищити тебе та всіх, кого ти представляєш?
Смертоносна аура змусила кожну волосину на тілі Драйма встати дибом.
Проте, навіть відчуваючи такий убивчий намір, він спромігся лише нервово й зверхньо розсміятися.
— ……Це вражаюче самовпевнено.
Сольранг не дала жодної словесної відповіді.
Натомість вона мовчки активувала техніку Втілення Грому.
Трісь—!!
Вмить золота блискавка звилася й запульсувала крізь тіло Сольранг, зосередивши всю свою силу всередині неї.
Ніби величезна енергія більше не могла стримуватися, блискавка люто вибухнула, огорнувши Сольранг сяючим золотим світлом.
На відміну від її попереднього зіткнення з Апостолом, використання Сольранг Втілення Грому цього разу було помітно стабільнішим та контрольованішим.
Очі Драйма розширилися ще більше у цілковитому здивуванні від цього видовища.
Сама кількість магічної сили, що виходила від Сольранг, була далеко не звичайною.
І тоді—
— Запам’ятай мої слова, ельфе. Це моє останнє попередження. Тримайся подалі від Господаря. Ніколи більше не смій з’являтися переді мною. Якщо ти помилишся, я страчу тебе й усіх, хто за тобою стоїть.
— ……Ти справді віриш, що подібне можливо?
Драйм відкрито насміхався над величезним масштабом пихатості в її заяві.
— Так. Бо діяти буду не лише я...
Золотаві губи Сольранг вигнулися в моторошній, тривожній посмішці.
— Ютія також почне діяти.
І після цього—
Хрусь!
Шию Драйма було жорстоко розтрощено.
— А-а… яка прикрість.
Коли його відокремлена голова впала на землю, пейзаж закрутився догори дригом у розмитому зорі.
І в цьому безлюдному, спотвореному видовищі він побачив—
— Якщо ви дієте як тіньова організація, то мені просто потрібно зробити приклад, стративши кожного з вас.
Під блідо-блакитним місяцем у серці пустелі тривожні золоті очі переслідували його згасаючу свідомість.
І...
— Ґха-а—!
Драйм прокинувся від судоми, вихаркуючи повний рот крові.
— Капітане!?
— Ви поранені!?
— Це залишковий ефект Тіньової Магії—!
Його підлеглі гарячково кинулися до нього в сполоханому замішанні.
Підтримуваний ними, Драйм прихилився до найближчого каменю, стискаючи свою ниючу, пульсуючу голову.
— Утримайтеся від необдуманих дій.
— ……Вибачте нас.
Підлеглі негайно схилили голови після гострої вказівки Драйма.
Проте всі вони зберігали вираз глибокого здивування. Оскільки вони чудово усвідомлювали жахливий підтекст... того, що їхній капітан отямився, харкаючи кров'ю.
— Хха-а—
Відчуваючи внутрішній хаос, що бушував усередині нього, Драйм важко, і глибоко видихнув.
"Вона не лише точно визначила моє місцезнаходження у величезній пустелі, але й ідентифікувала мене як тіньового мага. Як, чорт забирай, вона…?"
Каскад невирішених запитань заповнив його думки.
І тоді його риси обличчя раптово спотворилися від жаху.
До цього моменту лише одна-єдина людина володіла здатністю миттєво бачити крізь його спеціалізовану Тіньову Магію.
Що означало, що звіролюдка, яку він щойно зустрів—
— ……Це абсолютно абсурдно.
Прокльон інстинктивно вирвався з губ Драйма, перш ніж він зміг повністю його стримати.
Його підлеглі помітно здригнулися від безпрецедентного видовища того, як їхній командир втрачає самовладання.
Але вся увага Драйма була спрямована в інше місце—
Спрямована виключно на справжню природу маркіза Палатіо.
"Хто такий цей чоловік…?"
Для таких приголомшливо могутніх осіб поводитися сором'язливо та так відкрито прагнути схвалення — це суперечило всій логіці.
"Чи варто мені негайно повернутися й подати звіт?"
Роздуми Драйма посилилися.
————
Алон на мить розгубився через раптову зміну тону короля Кармаксеса III, який несподівано заговорив надзвичайно шанобливо.
— Кхм, мої найщиріші вибачення. Останнім часом я старанно читав посібники з етикету.
Помітивши здивовану реакцію Алона, Кармаксес III швидко повернув свій звичайний тон.
Алону це здалося дивним — невже правителю справді потрібно вивчати правила етикету? Але поки що він вирішив прийняти це пояснення.
Однак відтоді атмосфера на всьому державному бенкеті ставала дедалі більш напруженою.
— Чи відповідає вибір страв вашому вишуканому смаку?
— Вони чудові.
— Якщо якась страва вам не сподобається, просто скажіть мені. Я негайно накажу приготувати іншу.
— А, звісно…
Кармаксес III раніше ніколи не виявляв найменшого занепокоєння щодо їжі, а тепер він ретельно приділяв увагу кожній деталі.
— О, і до речі, вам комфортно жити в Гільдії? Якщо вам там незручно, можете оселитися прямо тут, у королівському палаці.
— У королівському палаці, кажете?
— Так. Яка ваша думка?
— Я щиро вдячний за винятково добру пропозицію, але змушений з жалем відмовитися.
— Розумію? Це справді нещастя. Але якщо ви випадково зміните свою думку, дайте мені знати — до вас ставитимуться як до найповажнішого з гостей.
— Я прийму це до відома.
Король тепер спонтанно пропонував йому житло в палаці з чистої щедрості.
І нарешті—
— Маркізе.
— Так.
— Чи є щось взагалі, що ви вважаєте незручним, або щось, чого ви наразі потребуєте?
— ……Ви запитуєте мене, чи маю я якісь конкретні прохання?
— Саме так. Якщо вам щось знадобиться, просто скажіть. Я зроблю все можливе, щоб ви це отримали.
— Якщо якась потреба спаде на думку, я неодмінно повідомлю вас.
Він здавався оскаженілим у своєму розпачі надати якусь послугу Алону.
"Чи не припустився я випадково якоїсь помилки? Якщо ні, чи намагається він щось отримати від мене?"
Це було цілком природно, що підозри та запитання почали з'являтися в його голові.
Однак—
— Що ж, тоді я зараз піду.
— Ха-ха, дуже добре. Якщо вам колись знадобиться моя допомога, будь ласка, ні секунди не вагайтеся запитати!
— Я розумію.
Зрештою бенкет завершився без жодних конкретних прохань з боку короля.
Алону ледь вдалося вирватися від Кармаксеса III, який виглядав дуже вкрай неохочим відпускати його, і нарешті сів у свою карету.
— Маркізе.
— Що таке?
— Ви часом не знайшли спосіб вплинути на Кармаксеса III? Можливо, щось компрометуюче, що можна було б використати проти нього…?
Еван, який супроводжував його, також відчув незвичну поведінку й спробував отримати пояснення.
Алон негайно похитав головою на знак заперечення.
— Звісно, ні.
— Я так і підозрював.
— Дійсно.
— Але якщо так, чому він поводиться так дивно?
— Про це я не маю жодного уявлення.
— ……Ви справді не маєте жодного поняття?
Тінь підозри з'явилася на обличчі Евана.
Алон знизав плечима, показуючи, що говорить абсолютну правду.
— Так, я справді спантеличений.
— ……Хмм, це дуже дивно.
Насправді сам Алон був найбільш спантеличеною особою серед присутніх.
Він не мав жодного розуміння причин такої ексцентричної поведінки Кармаксеса III.
Оскільки багато запитань так і залишилися без відповіді, невдовзі карета прибула до штаб-квартири гільдії Сольранг.
— Сольранг.
— О! Господарю! Ви нарешті повернулися?!
У той момент, коли вона побачила Алона, Сольранг рвонула вперед, міцно обхопила руками його шию, замкнула ноги довкола його талії й вчепилася в нього немов цикада, що тримається за дерево.
Алон більше не здригався від її надмірно пристрасних привітань і просто запитав—
— Я відвідав палац, але тебе там не було. Де ти була?
— О, я якраз прямувала до палацу, але раптом дещо згадала й відволіклася.
— Дещо, про що ти забула?
— Так! Я згадала про одне завдання, яке мала виконати, і вирішила спочатку зайнятися ним~
Кив, кив!
Голова Сольранг енергійно кивала вгору-вниз.
Як батько, який поважає дедалі більшу самостійність своєї дитини, Алон вирішив не розпитувати її далі.
————
На наступний день після відновлення від виснаження після бенкету—
— Доброго ранку!
Рано-вранці прибув Карсем на чолі загону солдатів.
— ……Карсем, давно не бачилися.
— Так, справді!
Карсем не лише помітно схуд, а й його м'язи стали значно виразнішими, випираючи крізь форму, наче навмисне привертаючи до себе увагу.
Поруч із Алоном, Еван пробурмотів під ніс:
— Вау, життя справді несправедливе.
Алон майже інстинктивно погодився з цим твердженням.
— Мені повідомили, що ви здійснюєте екскурсію до Руїн! Я особисто супроводжуватиму та захищатиму вас!
Надзвичайно гучний голос Карсема прогримів по всій території.
— Супроводжуватимеш…?
— Саме так!
Алон ненадовго поглянув на стрій солдатів, що суворо стояли за Карсемом, і на мить завагався.
— ……Це відчувається дещо надмірним для простого захисного супроводу.
Це було не просто припущення — усе було видно неозброєним оком.
Навіть приблизно порахувавши, можна було легко зрозуміти, що Карсем привів кілька сотень солдатів.
Однак—
— Ні, маркізе! Оскільки вирушаєте ви, такі заходи безпеки цілком виправдані!
— ?
Карсем відповів з абсолютною впевненістю, не показуючи ні найменшого сліду сумніву.
Хоча він завжди мав надмірно ентузіастичну натуру, щось у його поведінці сьогодні здавалося… незвичним.
"…Чому його очі здаються ще більш палаючими, ніж раніше?"
Алон не міг позбутися відчуття, що погляд Карсема тепер був сповнений ще глибшим рівнем пошани, ніж той, який він відчував у минулому.
Це відрізнялося від простого захоплення, яке він відчував раніше.
"Що, чорт забирай, могло статися, щоб викликати в ньому таку зміну?"
Нове запитання сформувалося в голові Алона, але—
— ……Дуже добре, я покладуся на ваші приготування.
— Так, пане!
Здавалося надто незручним прямо просити про пояснення, тому без подальших обговорень Алон розпочав свою подорож до стародавніх Руїн.
Невдовзі вони прибули до пункту призначення.
Коли сонце почало свій підйом, Алон цілеспрямовано покрокував до центральної вежі, ідучи крізь уже знайомі місця.
Він пройшов усередину вежі й піднявся на верхні рівні.
І через значний проміжок часу—
Те, що зустріло його зір, було не Драконідкою...
— ……Хух?
...А виразний червоний кулон та самотній, складений лист.
————
У той самий момент, коли Алон виявив червоний кулон у Руїнах...
...У королівському палаці, що належав Королівству Ашталон, Закурак, який стояв поряд із королем Шталіоном V, отримав повідомлення, доставлене від дивної істоти, що матеріалізувалася просто за вікном.
— Лист від них?
— Так.
— ……Дух?
— Вони вважаються частиною їхнього роду.
Сам лист був візуально невиразним, його фізична форма мерехтіла, то з'являючись, то зникаючи з фокусу.
Закурак прийняв його й негайно розірвав, щоб почати читати вміст.
Тоді...
— Хе-хе.
...Його важка, темно забарвлена броня злегка змістилася, коли його плечі затремтіли від мовчазного сміху.
— Що вас так розвеселило?
Почувши неочікуваний звук сміху, король Шталіон V здивовано підняв брову.
— Я мушу вибачитися, але мені доведеться діяти незалежно протягом короткого періоду.
— ……Це досить раптово.
— Так. Подорожувати групою створить непотрібні ускладнення.
— У чому суть проблеми?
— Є дещо конкретне, що мені потрібно перевірити.
— Перевірити що?
Шталіон V лише знизав плечима й знову зосередився на документах, складених на його столі.
Оскільки жодна масштабна військова операція ще не розпочалася, тимчасова відсутність Закурака не спричинить жодних серйозних проблем.
Тому—
— Гаразд. Це, мабуть, дуже важливо.
Він спокійно сприйняв ситуацію й одразу взявся за інший документ.
— Дійсно. Мені потрібно з'ясувати, чи є маркіз Палатіо справді близьким другом того, кому ми служимо.
— Це має сенс. Маркіз Палатіо є близьким другом того, кому ви служ……… Що ти щойно сказав?
Шталіон V інстинктивно підняв голову, його погляд прикувався до Закурака.
— ……Які були останні слова, що ти мовив?
Запитання вирвалося з його губ, перш ніж він зміг повністю усвідомити всю вагу підтексту.
.
.
.
(П.П Ха... Той чувак що називає Алона близьким другом, трішки уєбан, кому цікаво чому, можу відповісти.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]