Розділ 164 - …Що? (3)
“?”
“..?”
Алона охопило глибоке замішання, коли він спостерігав, як жінка раптово розплакалася без жодної видимої причини.
Ще мить тому вона дивилася на нього, а вже наступної — її обличчям котилися сльози.
"Це я… став причиною?" — промайнуло в його думках.
У його голові пронеслися сотні припущень, але, якщо міркувати логічно, він нічого такого не зробив.
Якщо чесно, йому навіть не випало такої нагоди.
Утім, це замішання тривало недовго.
— Прошу вибачення, мені щось раптово потрапило в око.
— …Ось як?
— Так.
— …Зрозуміло.
Алону залишалося лише із затримкою відповісти на стримане пояснення жінки.
З його точки зору це зовсім не було схоже на звичайне подразнення ока; швидше здавалося, ніби вона плаче від глибокого смутку.
Але оскільки вона наполягала саме на цій версії, суперечити їй було б нечемно, тож він вирішив просто залишити цю тему.
— ……Можливо, нам варто почати зі знайомства?
— Звісно. Я Ліна, голова торгової гільдії Грінвуд.
На коротку мить Алон спробував відшукати у своїй пам'яті бодай якісь відомості про торгову гільдію Грінвуд, але майже одразу облишив ці спроби.
"Схоже, це не надто відоме підприємство".
Єдині деталі, які він мав, це ті, що кількома хвилинами раніше йому переповів слуга.
— Мені казали, ви хотіли поговорити зі мною щодо виробів із золота. Це відповідає дійсності?
— Так, саме так.
— Тоді, будь ласка, поясніть деталі.
Вона кивнула, ще раз витерши очі.
————
За пів години.
— Маркізе.
— Так?
— Переговори пройшли успішно?
— Усе завершилося досить вдало.
— О, ось як?
Алон запитально подивився на Евана через його здивований тон.
— Чому ти так на мене дивишся?
— Просто… Зазвичай обговорення з головами торгових гільдій не завершуються так швидко. А враховуючи, що тема торкалася виробів із золота, я очікував тривалого процесу пропозицій та зустрічних умов.
— Ну, ти маєш рацію.
Алон погодився з ним.
"І правда, золоті вироби мають значну цінність".
Сировина була дорогою, а вартість готового виробу могла суттєво коливатися залежно від майстерності ремісника.
Звісно, Алон загалом розумів ці ринкові принципи, навіть якщо й не був експертом.
— Чесно кажучи, я й сам був дещо спантеличений.
— З якої причини?
— Тим, як швидко все вирішилося.
Насправді Алон провів усе обговорення в тихому здивуванні від того, як легко все розгорталося.
"Умови були аж надто вигідними".
Умови, які грали на руку Алону, звісно, були бажаними.
Проте, що вигіднішими вони були для нього, то менш вигідними вони мали б бути для його співрозмовниці.
За своєю суттю переговори — це пошук золотої середини, де обидві сторони приймають компроміс між здобутками та поступками.
Це правило спрацьовувало у кожній законній угоді, яку Алон коли-небудь укладав з іншими торговими гільдіями.
Утім, у цій конкретній розмові численні пункти виявилися схиленими на користь Алона ще до того, як взагалі почався справжній торг.
"…Щось тут не так".
Саме ця деталь здалася Алону дивною.
Хоча переговори й завершилися успіхом, як би він це не аналізував, Алон не міг зрозуміти, що саме від цього виграє торгова гільдія.
"Ну, якщо вже прискіпуватися, це не зовсім збиток для них… Та навіть так, існували очевидні моменти, де вони могли вимагати більшого. Чому вони поступилися стількома позиціями?"
Занурюючись у власні думки, Алон зрештою звично знизав плечима.
Результат виявився позитивним.
Оскільки контракт не містив для нього жодних помітних ризиків чи загрози, не було сенсу зациклюватися на цьому.
"…Все одно не можу зрозуміти, чому вона плакала на початку".
Спогад про її сльози, які з'явилися тієї самої миті, як вона побачила його, залишався нерозгаданою загадкою.
— О, Маркізе, ще одне.
— Що таке?
— Кажуть, заступниця голови вежі успішно розробила нову формулу.
— …Справді?
Не маючи можливості далі віддаватися роздумам, Алон підвівся, щоб піти до Пенії.
————
У той самий час Ліна, голова торгової гільдії Грінвуд — або, якщо точніше, Королева ельфів Магріна, яка щойно завершила розмову з Алоном, — була занурена в глибокі роздуми.
Періон, який супроводжував її як охоронець і вже зняв людське маскування, спостерігав за нею з трохи здивованим виглядом.
Причиною його здивування була ранішня поведінка королеви.
"…Що це взагалі було?"
Періону було важко осягнути всю її сьогоднішню поведінку.
Королева покинула Грейніфру — місце, яке вона ніколи не мала залишати без нагляду, — лише заради однієї мети.
Перевірити, чи є маркіз Палатіо Першим Ельфом.
Проте сам Періон був переконаний, що ця поїздка не принесе королеві жодного задоволення.
Якщо Фільде — найшанованіша чарівниця серед ельфів — мала рацію у своїй теорії…
Навіть якщо маркіз Палатіо й справді виявився Першим Ельфом і впізнав свою сестру, Королеву Магріну, він не зміг би визнати її відкрито.
Тож за таких обмежень королева не мала б жодного способу підтвердити справжню особу маркіза Палатіо.
Тому, попри непохитну віру королеви в те, що особиста зустріч дасть відповідь, Періон продовжував сумніватися.
І все ж…
"…Чому вона розплакалася?"
Хоча зараз королева мала суворий, замислений вигляд правительки, Періон чітко це бачив.
Буквально мить тому, тієї ж секунди, як вона побачила обличчя маркіза Палатіо, її щокою скотилася самотня сльоза.
Періон був упевнений, що ніколи раніше не бачив у королеви такої відкритої, емоційної реакції.
Вона ніколи не демонструвала особистих почуттів перед іншими.
Будучи співчутливою володаркою, вона несла тягар своєї корони серйозніше за будь-кого і завжди бездоганно виконувала свої обов'язки.
Невже вона дійсно щось відчула від маркіза Палатіо? Якимось невідомим йому способом?
"Але якщо це правда…"
Періон знову подивився на неї.
Обличчя Магріни знову набуло спокійної витримки монарха.
Це були риси не "сестри", яка демонструє сліди емоцій, пов'язаних із Першим Ельфом, а гостре й рішуче обличчя "королеви".
Саме коли Періон збирався порушити протокол і поставити запитання, що пекло його зсередини…
— Періон.
Королева, яка мовчала від самого виходу з маєтку маркіза Палатіо, нарешті заговорила.
— Так, Ваша Величносте.
Періон на мить затамував подих.
Складна хвиля почуттів — жаль, смуток і легкий натяк на посмішку — промайнула обличчям королеви й зникла.
Після короткої мовчанки Магріна віддала наказ:
— …Розмісти Тіньове Листя біля нього.
— …! Тіньове Листя?
— Так.
Тіньове Листя.
Для охоронців коріння "Пагаде" Тіньове Листя було елітним загоном ельфів, які захищали королеву з тіні, і кожен з них досконало володів мечем.
Вони виконували роль особистої гвардії королеви.
— Ви маєте на увазі—
— Так, саме так.
— …Як ви про це дізналися?
На обличчі Періона чітко читалося замішання.
Магріна згадала рукавичку, яку носив маркіз Палатіо.
Рукавичка, якою могли користуватися лише ельфи.
Якщо точніше, рукавичка, яка могла бути активована тільки Першим Ельфом—
Її братом.
Сльози нахлинули самі собою тієї миті, як вона її побачила, але її переконаність у тому, що маркіз Палатіо був Першим Ельфом, ґрунтувалася не лише на цьому.
— У мене свої методи.
— ……
Королева відповіла з ледь помітною посмішкою та дістала щось із-під мантії.
Це був стародавній перстень.
Перстень, настільки старий, що його блиск згас у багатьох місцях.
У всьому світі мав бути лише один такий.
— Мої власні методи.
Перстень Обмеження, який Алон уперше здобув у лабіринті, тепер лежав на її долоні.
Перстень, подарований Першим Ельфом.
————
У той самий час Алон…
— Хм~ Тобто голова торгової гільдії фактично виклала всі свої умови, а потім розплакалася й засміялася? Це стислий переказ?
Алон переповідав ранкову зустріч Пенії.
— Ну… Послідовність подій могла трохи переплутатися, але в цілому так воно й було.
— Не могла ж це бути якась форма примусової угоди… чи щось подібне?
Вираз обличчя Пенії на мить відобразило співчуття, перш ніж Алон її перебив.
— За кого ти мене маєш…?
Вона швидко замахала руками на знак заперечення.
— А, ні-ні, зовсім ні! Ха-ха… Можливо, голова торгової гільдії просто… надто емоційно нестабільна?
— …Хмм, можливо й так.
— Як прикро, а вона ж така молода.
І ось їхня дивно заспокійлива розмова підійшла до кінця.
————
Настав вечір.
Для Хідана звичайні зібрання «Блакитного Місяця» зазвичай були дещо хаотичними.
Якщо точніше, вони починалися спокійно, але в міру продовження невпинно ставали дедалі безладнішими.
Хоча зустрічі завжди проходили за цим сценарієм, Хідан ніколи не вважав це особливою проблемою.
Щоразу, коли суперечки ставали надто гучними чи запеклими, "Червоний Місяць" втручалася, щоб утихомирити ситуацію та відновити спокій.
Проте на нинішній зустрічі Хідан відчував глибоку тривогу.
Причина?
[Вам усім уже повідомили, правильно?]
[Подарунок на день народження, з-поміж усього іншого—]
Йшлося саме про питання подарунка на день народження "Великого Місяця".
Ні, якщо бути точнішим, це була суперечка, що розгорілася довкола цього подарунка.
[Деусе, скажу одразу: не готуй якийсь безглуздо розкішний подарунок].
[Я розумію].
[Ти "справді" розумієш?]
[Так, я збираюся підготувати щось "належне"].
[Хмм, як і я. Я планую щось цілком належне].
[Я поділяю цю думку. Ми повинні переконатися, що наш подарунок не стане тягарем для нашого Брата].
Місяці розпочали тихе, але запекле суперництво.
[Хмм, схоже, у всіх правильний настрій. Здається, ми всі згодні, що надмірно розкішний подарунок може викликати у нього дискомфорт].
[Так, я цілком розумію!]
Хідан окинув поглядом інших Місяців, у тому числі й Ютію.
Усі вони мали невимушені, впевнені посмішки.
На перший погляд їхні слова здавалися щирими, але Хідан, який часто збирав інформацію, знав правду.
…Ці п'ять Місяців "абсолютно точно" не планували дарувати «належні» подарунки.
Що означало—
[Так, ми повинні піднести подарунок, який буде "належним"].
[Правильно, я згоден. Він має бути "належним"].
[Зрозуміло. "Належним", само собою…]
[…Я згодна].
[Я також!]
У цьому колі повторень, кожен, окрім життєрадісного "Жовтого Місяця", приховано маскував свої справжні плани, насторожено спостерігаючи один за одним.
…І все це через те, що кожен прагнув піднести "Великому Місяцю" подарунок, який затьмарить інші.
Тож—
"Чи справді такий рівень конкуренції… дійсно необхідний?"
Хідан відчув, як його сили тануть, і придушив важке зітхання глибоко всередині.
.
.
.
(П.П Ну що ж, да почнеться гра, чий подарунок кращий хд.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]