Розділ 160 - Чому він такий сильний? (4)
Алон підозрював, що Елібан володіє більшою силою, ніж він припускав спочатку.
Коли Ультультус уперше з'явився в північних землях, Алон зустрів Елібана на кілька років раніше, ніж передбачалося за сюжетом, надав йому численні ресурси для прискорення розвитку.
Артефакти, які Алон передав Елібану тоді, були винятково рідкісними, тож було цілком логічно, що той прогресував швидше за норму.
Але—
"…Це явно не схоже на когось 10-го рівня".
Масштаб його сили значно перевищував усе, що уявляв собі Алон.
Він подивився на розтрощені Живі обладунки, що лежали біля ніг Елібана.
Живі обладунки належать до монстрів, з якими воїнам особливо важко впоратися, навіть якщо маги чи клірики можуть їх перемогти.
Їхньою визначальною рисою було те, що вони не припиняли рухатися лише через те, що їхня броня була пошкоджена.
Обладунки, які формували їхнє тіло, мали бути повністю знищені, щоб зупинити їх.
З цієї причини більшість гравців, які прокачували Елібана як воїна, доручали Ян вести бої в Залізнокровній цитаделі, а інших персонажів використовували як захисний щит для зачистки зони.
За задумом, ця сутичка мала б проходити аналогічно. І все ж Елібан самотужки знищив величезну кількість Живих обладунків.
— А.
Елібан видав тихий звук, ніби тільки зараз усвідомивши ситуацію.
Алон інстинктивно почав вираховувати його можливий рівень.
"…Він 30-го рівня? Ні, якщо він знищує сотні одним ударом, можливо, 40-го? …Ураховуючи вроджений талант Елібана та божественне благословення, це цілком імовірно. Мабуть, він ще не досяг рівня Майстра меча, тож 50-й рівень для нього все ще недосяжний".
Поки Алон поринув у роздуми—
Елібан, який відбіг убік, повернувся зі своєю звичайною яскравою, життєрадісною посмішкою.
— Ви в порядку?
— Я в порядку.
— Радий це чути.
— …Ти дивовижно могутній. З такою силою чи потрібна тобі була взагалі моя допомога?
Коли Алон вказав на знищені Живі обладунки, Елібан почухав потилицю.
— Я чув, що це все одно може бути небезпечно.
— …Щоб підготуватися до найгіршого сценарію?
— Так, саме так. А тепер рушаймо далі!
Не залишаючи часу для подальших питань, Елібан почав прокладати шлях крізь рештки Живих обладунків.
— …Хмм.
Вираз обличчя Алона став допитливим.
Щось здавалося дещо дивним.
"Якщо він справді такий могутній, йому не слід було так хвилюватися".
Якби Елібан був із тих людей, які цінують безпеку понад усе, це мало б сенс, але раніше він не демонстрував подібної поведінки.
Обміркувавши це, Алон вирішив продовжувати йти за ним.
У них усе ще залишалися завдання всередині Залізнокровної цитаделі.
Раптом він помітив, що супутники Елібана застигли на місці, абсолютно нерухомі.
— ?
Алон знову відчув спантеличення.
Кожен член групи Елібана виглядав…
"…Глибоко приголомшеним?"
Кожен із них стояв із широко відкритим ротом, ніби у них відвисли щелепи.
————
Брама Безодні приховувала багато цінних скарбів.
Хоча передісторія опосередковано пов'язувала її з П'ятьма Великими Гріхами, у грі Брама Безодні слугувала джерелом зброї та артефактів для гравців — і група Елібана не була винятком.
Зокрема, всередині Залізнокровної цитаделі, куди вони зайшли, було багато предметів, що підходили для Елібана, який починав як воїн. Проте їхнє отримання зазвичай вимагало значного часу та зусиль.
Якщо головний герой не витрачав час на прокачку гріндом у Лартанії одразу після початку гри, зазвичай він прибував до Залізнокровної цитаделі приблизно на 10-му рівні.
На цьому етапі здолати Живі обладунки було майже неможливо.
Гравці не мали іншого вибору, окрім як виманювати Живі обладунки в ізольовані кімнати й знищувати їх по одному.
"…Звісно, тепер у цьому кроці не було потреби".
— Хм…
Алон оглядав коридори Залізнокровної цитаделі, якими вони блукали вже кілька годин.
Усе довкола було завалено уламками того, що колись було Живими обладунками.
Вони були не просто розрубані клинком — вони виглядали так, ніби їх розтрощили молотами.
Алон мовчки вивчав ці пошкодження, перш ніж перевести увагу на Елібана.
Сам юнак видав свій характерний ніяковий сміх, виглядаючи майже збентеженим.
Стоячи поруч із Алоном, Еван промовив тихим тоном:
— Маркізе.
— Кажи.
— …Чесно кажучи, хіба не здається, що йому взагалі не потрібна допомога?
— Я поділяю твою думку.
Хоча Елібан і попросив про підтримку, Алон не мав жодного шансу зачитати заклинання відтоді, як вони ступили до Залізнокровної цитаделі.
Або, точніше, він намагався застосувати заклинання...
— "Маркізе! Ви в порядку?"
— "Маркізе! Ви не поранені?"
— "Маркізе!"
...Але щоразу, коли він починав зачитувати заклинання, Елібан рвався вперед і знищував кожні Живі обладунки в полі зору.
Це нагадувало надмірну опіку над дитиною, яка може опинитися в небезпеці біля басейну.
— …
Цілком природно, що Алон вважав це проблематичним.
У Залізнокровній цитаделі були артефакти, які йому потрібно було отримати, і беручи активну участь у бою, він міг би пізніше претендувати на ці предмети без жодних сумнівів.
"…Чи не збирається він забрати все собі?"
На мить Алон припустив таку думку, але одразу ж відкинув її.
Зважаючи на історію гри та реальну поведінку Елібана, той не здавався подібною людиною.
Насправді його натура більше відповідала класичному героїчному головному персонажу, ніж персонажу з темного фентезі.
— Маркізе, ви в порядку?
Перш ніж він встиг це усвідомити, Елібан знову підійшов ближче.
Відкинувши свої роздуми, Алон відповів:
— …Не варто так хвилюватися. Як бачиш, зі мною все гаразд.
— Зрозуміло.
— До речі, тобі не обов'язково брати кожного ворога на себе. Я також здатний упоратися з ними.
— А, так. Я розумію. Це просто стало звичкою, і мені важко стриматися.
— Звичкою?
— Так, я не можу не хвилюватися.
Нарешті Алон почав розуміти, що відбувається.
"Він просто не може винести, коли його союзники зазнають шкоди, чи не так?"
Зважаючи на характер Елібана, Алон вважав це пояснення розумним і кивнув, але потім йому спала на думку інша ідея.
— І все ж, твої супутники виглядали абсолютно приголомшеними, коли побачили тебе раніше.
І це був крайній ступінь здивування.
Елібан на мить задумався, а потім почухав щоку з ніяковим виглядом.
— Насправді я навмисно вдавав, що я менш могутній, ніж є насправді.
— …Вдавав, що ти менш могутній?
— Так, богиня підказала мені, що моїм супутникам також потрібен простір для розвитку.
— А.
— Тож вони, ймовірно, були шоковані, бо це перший випадок, коли я продемонстрував свої справжні можливості.
— Я розумію.
— Так. У цій ситуації я зрештою продемонстрував більше сили, ніж зазвичай, через ту першу групу солдатів.
— Ти міг перенапрягтися?
— Так, саме так.
Алон знову кивнув.
Тепер він збагнув, чому супутники Елібана були так приголомшені раніше.
— Ось чому я завжди вдячний вам, маркізе. Завдяки підтримці, яку ви надали мені тоді, я зміг стати таким сильним.
— Радий, що зміг допомогти.
Бачачи, наскільки Елібан перевершив його очікування, Алон відчув легке почуття гордості.
— Але ти можете розслабитися. Я не потребую такого рівня захисту.
— Я запам'ятаю це!
Відповідь Елібана була сповнена енергії.
"Що ж, це вже не має особливого значення, оскільки залишився тільки бос".
Вони наближалися до завершення битви.
І коли залишився лише бос—
"Нарешті я зможу скористатися своєю магією".
З цією надією Алон просувався далі коридорами цитаделі, освітленими м'яким фіолетовим світлом із неба.
Незабаром група дісталася своєї кінцевої мети.
Те, що стояло перед ними, було...
Гуркіт!
...Темний лицар.
Якщо інші Живі обладунки складалися з окремих плаваючих шматків броні, наплічників та мечів, то цей був повністю закутий у синяво-чорні пластинчасті обладунки.
Він підвівся зі свого місця, ніби вітаючи непроханих гостей, і—
Свист!
Удар великого меча, який здавався неймовірно важким навіть на вигляд.
Його темний плащ розвівався від цього руху.
"Конкан, Ліва рука Залізнокровних".
Щойно Алон побачив його, він почав плести ручні жести.
Відповідно до природи Живих обладунків, той бездумно кинувся на першу особу, яка атакувала.
У ту вирішальну мить—
— Маркізе—!
ГРАХ!
Елібан рвонув уперед і розтрощив голову лицаря на шматки.
— А.
— А.
І Алон, чий шанс знову відібрали, і Елібан, який усвідомив свою помилку, видали тихі, одночасні звуки розчарування.
————
Ельфійська територія Грейніфра та королівство, зведена на ній, Фільдаґрін.
Звіт було представлено королеві Магріні, правительці цієї держави.
— …Ви хочете сказати, що істоти, які з'являються з коріння, множаться?
— Так. Останнім часом їхня активність аномально висока.
— Чи може таке бути що їхня кількість занадто велика для Пагаде?
— Ні, не до такої ступені.
Обличчя лицаря Пагаде, який доповідав нову інформацію, виражало неспокій.
— Однак, як вам відомо, це явище триває вже майже тисячу років. Наразі ситуація контрольована, але ми не можемо передбачити, що може статися пізніше.
Настала коротка мовчанка.
— Зрозуміло. Поки що продовжуйте уважно спостерігати.
— Слухаюся.
— Ваша важка праця буде оцінена.
Після того як лицар пішов, Магріна поринула в роздуми, коли оголосили про прибуття гостей.
— Ваша Величносте, Періон та Фільде прибули.
— …Запроси їх.
Відклавши свої турботи на мить, вона прийняла гостей.
— Вітаємо Її Величність.
— Вітаємо Її Величність.
— …Ласкаво просимо, Фільде, Періоне. Але ви обоє виглядаєте кепсько. Що сталося?
Чи могло щось статися з маркізом Палатіо?
Обличчя Фільде було помітно блідим.
— Я в порядку, Ваша Величносте. Набагато важливіше те, що я повинна вам повідомити.
— …Ви дізналися ким є маркіз Палатіо?
— Так.
— І?
Хоча Магріна намагалася цього не показувати, її рука ледь помітно стиснулася.
Після миті мовчання, Фільде почала обережно говорити:
— Спочатку дозвольте прояснити. Те, що я зараз скажу, є переважно припущенням. Я не спілкувалася безпосередньо з маркізом Палатіо.
— …Тож він не Перший Ельф.
У її голосі звучали легкі нотки розчарування.
Але Фільде, рішуче похитавши головою, заявила:
— Ні.
— …Що?
— Так, я переконана, що маркіз Палатіо дійсно є Першим Ельфом. Що означає—
Як і Магріна, Фільде стиснула руку в міцний кулак.
— Він майже напевно є старшим братом Вашої Величності.
— Що ти сказала?
Її очі широко розплющилися від подиву від цієї твердої заяви Фільде, у якій не було й натяку на жарт.
.
.
.
(П.П Що до Елібана, і його сили, то він набагато сильніший чим вважає Алон хд.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]