Розділ 16 - (Справи в Синій Вежі) (2)
Соціальний статус мага на цьому континенті має особливу ієрархічну природу.
Як і в багатьох фентезійних світах, маги зазвичай користуються великою повагою, але якщо маг належить до «Вежі», його становище може піднятися до рівня, співставного з дворянином.
Причина цього полягає не лише в різниці між магами Вежі та незалежними магами, а насамперед у впливі самої Вежі як організації.
У світі існує лише шість Веж, і вони повністю монополізують виробництво різноманітних товарів, необхідних Об'єднаному Королівству, включно з речами, без яких не можуть обійтися навіть високопоставлені дворяни.
Фактично поєднання бойової могутності магів і монополії на виробництво життєво важливих ресурсів підносить вплив Веж до рівня майже суверенної влади.
Крім того, кажуть, що влада заступника майстра Вежі, який є другою особою після керівника Вежі, воістину величезна.
Алон прекрасно знав усі ці факти.
"Чи не занадто це грубий прийом?"
Внутрішньо Алон відчував певну іронію, дивлячись на заступницю майстра Вежі, хоча на його обличчі не відобразилося жодної емоції.
Вона спиралася на одну руку з виглядом людини, якій набрид увесь світ, а в іншій тримала перо. На її плечах лежала синя мантія — символ Синьої Вежі, а довге синє волосся спадало до самого пояса.
Її звали Пенія Крисін.
У «Психоделії» вона ненадовго з'являлася в основному сюжеті як маг, який у неймовірно молодому віці двадцяти двох років досяг сьомого рангу, демонструючи абсурдний рівень таланту.
Також вона була могутнім магом, що володів «Первісною магією».
Однак зараз, до початку оригінальної історії, вона ще не стала майстром Вежі й, судячи з усього, перебувала лише на шостому ранзі.
— Як я вже говорив до нашої зустрічі, я прийшов обговорити Шимона.
— І що з ним?
Поки Пенія навіть не дивилася на нього, продовжуючи боротися з купою документів, Алон заговорив далі.
— Я можу знищити Шимона.
Після цих слів Пенія різко підняла погляд.
Її очі з майже хворобливою інтенсивністю вп'ялися в його обличчя.
На мить у них спалахнула цікавість.
Але майже одразу її обличчя перекосилося від розчарування, і вона цокнула язиком.
— Якщо ви закінчили, можете йти.
— Я ще не почув вашої відповіді.
— Якої саме відповіді?
— Я сказав, що можу позбутися Шимона.
— Ха.
Почувши це вдруге, Пенія криво посміхнулася.
— Перепрошую. Ким ви там назвалися?
— Граф Палатіо, Алон.
— То наш граф Палатіо заявляє, що може знищити Шимона?
— Саме так.
— О-о, ось як~ Наш граф Палатіо може позбутися Шимона, так?
— ...Чому ви поводитеся таким чином?
Алон поставив питання у відповідь на її відвертий сарказм.
— Ви вважаєте себе першою людиною, яка сказала мені це? Думаєте, ви єдиний, хто приходив сюди за скарбом, обіцяним за знищення Шимона? Га?
Спостерігаючи, як Пенія роздратовано хитає головою, Алон заговорив знову.
— Я не брешу. Якщо ви відведете мене до Шимона, я доведу це негайно.
— Як ви думаєте, скільки людей стояло переді мною і вимовляло ті самі слова?
— Я дійсно можу його знищити.
Наполегливість Алона змусила Пенії раптом відкласти перо та відкрито насупитися.
У наступну мить її магічна сила вирвалася назовні неконтрольованим сплеском.
"Трісь!"
Це не було заклинанням.
Лише простим вивільненням магічної енергії.
Хвилі сили, хаотично розкидані через її емоційний стан, миттєво почали впливати на все навколо.
Увесь кабінет затремтів, немов під час землетрусу, а сувої та документи посипалися з полиць.
Посеред цього хаосу...
— Перепрошую.
— Мені стає дедалі очевидніше, що ви стали графом лише тому, що купка нікчемних людей дуже вчасно померла, а тепер відчайдушно шукаєте спосіб зміцнити своє становище. Але створювати проблеми тут вам не варто, чи не так?
Коли Пенія заговорила тихішим голосом, сповненим прихованої істерії, Алон усвідомив дві речі.
По-перше, попри те що вона здавалася повністю зануреною у свою роботу, вона напрочуд добре знала про події зовнішнього світу.
І справді, як вона й сказала, після успадкування титулу графа він жив доволі тихо та не втручався у справи тіньового світу, через що про нього вже почали ширитися чутки.
По-друге, дивним чином зникло його власне роздратування, викликане її попереднім ставленням.
"Вона страшна."
Алон зрозумів, що навіть без сьомого рангу, Пенія вже була надлюдиною, яка вийшла далеко за межі звичайних людей, якщо могла створювати подібні явища самим лише вивільненням магічної сили.
"Не варто випробовувати її терпіння, інакше мене можуть просто розірвати навпіл."
Попри те що сам він був магом другого рангу, Алон чудово розумів: якщо Пенія вирішить використати магію проти нього, його життя опиниться в серйозній небезпеці.
Тому він заговорив:
— Якщо ви мені не довіряєте, я поставлю на кон увесь свій статок.
— Що?
Навіть відчуваючи страх, Алон зберігав незворушний вираз обличчя.
— Я говорю серйозно. Якщо я не зможу знищити Шимона, то передам увесь статок родини Палатіо, Синій Вежі. Ні, оскільки це приватна домовленість, я передам усе особисто вам.
— ...Яка нісенітниця.
— Звісно, вам нічим ризикувати не потрібно. Ризик нестиму лише я. Якщо потрібно, я навіть готовий скласти магічну клятву.
— ...
Пенія насупилася, але Алон продовжив тим самим спокійним тоном:
— Здається, для вас це досить вигідна угода. Вам доведеться витратити лише трохи часу. Що скажете?
Після короткої паузи Пенія відповіла:
— Складіть контракт.
---
Пенія Крисін.
Геній, яка досягла шостого рангу у двадцять один рік і нині обіймала посаду заступниці майстра Блакитної Вежі під керівництвом свого наставника.
Вона провела Алона в підземелля й зупинилася перед дверима, за якими утримувався Шимон.
— Він тут. Щойно ви відкриєте ці двері, побачите Шимона всередині.
Почувши це, Алон без вагань потягнувся до ручки.
— Пам'ятайте, контракт уже підписаний, тому я не збираюся проявляти поблажливість. Якщо ви зазнаєте невдачі, весь статок родини Палатіо стане моїм. Зрозуміло?
Попри попередження Пенії, Алон спокійно повернув голову до неї.
Його беземоційні очі, які нічого не видавали, ковзнули в її бік.
— Такого просто не станеться.
"Скрип—"
З цими словами він без вагань відчинив двері та зайшов усередину. Спостерігаючи за його спиною, Пенія згадала чутки, що ходили про нього.
Колись його знали як тіньову постать родини Палатіо, яка усунула всіх інших спадкоємців, щоб отримати титул графа.
Але за останні три роки громадська думка значно змінилася.
Тепер більшість вважала, що все це було лише збігом обставин, і що він просто щасливий дурень, який став графом через загибель інших спадкоємців.
Звісно, меншість усе ще підозрювала, що за його відсутністю активності на публіці стоять певні причини, але після особистої зустрічі з ним Пенія схилялася саме до другої версії чуток.
"Судячи з його поведінки, він може виглядати першокласним, але все було скінчено в ту мить, коли він вирішив протистояти Шимону в такому вигляді."
Пенія також помітила, що аура Алона була незвичайною.
Його неживі очі.
Обличчя, настільки позбавлене емоцій, що було важко повірити, ніби він людина.
На мить навіть вона піддалася його присутності, але це була лише аура. Оцінивши його справжній талант, Пенія не змогла стримати насмішку.
У нього був певний талант, але лише трохи вищий за середній.
Його ядро мани було надзвичайно малим, а його ранг у кращому випадку ледве досягав 2-го рангу.
Він навіть не мав «Магічних Очей», які були основною вимогою для досягнення 6-го рангу.
Граф Палатіо не мав визначних магічних здібностей.
У нього не було «Магічних Очей», необхідної якості для мага високого рангу, і він не мав великого запасу мани.
Його магічний ранг був лише 2-гим, а його чутливість до сприйняття була непоганою, але на цьому його помітні здібності закінчувалися.
Здатність відчувати, серед багатьох талантів, якими повинен володіти маг, не вважалася особливо цінною.
Зрештою, сам факт того, що він так упевнено прийшов сюди, заявляючи, що може усунути Шимон із таким посереднім талантом, лише переконував Пенію, що чутки про щасливого дурня, ймовірно, були правдивими.
Вона подивилася на нього зі співчуттям, а потім перевела погляд на «розлом», що випромінював фіолетове світло в центрі кімнати.
Розлом, який маги називали Шимоном (Брамою Часу), буквально був з'єднаний із невідомим підпростором, що робило його надзвичайно проблематичним явищем.
Шимони, які переважно виникали в місцях із високою концентрацією магії, завдавали значної шкоди довкіллю.
Наприклад, через розлом могли проникати істоти з інших вимірів, або він міг раптово поглинути всю навколишню магічну енергію, створюючи в околицях вакуум мани.
"Я чула, що на початку випробували різні способи знищення Шимона саме через це."
Наскільки знала Пенія, жоден маг ніколи не досяг успіху в усуненні Шимона.
"Якби дослідження Шимонів тривали довше, можливо, колись знайшли б спосіб їх знищувати."
Але наразі такого способу не існувало.
Передусім тому, що навіть якщо Шимон виникав раптово, зазвичай він сам зникав приблизно через один-три місяці, залишаючи після себе реліквію.
Хоча принцип цього явища залишався невідомим, маги не бачили сенсу витрачати час і ресурси на дослідження проблеми, яка вирішувалася сама собою.
...Однак у випадку саме цього Шимона в Синій Вежі, аномалія, яка мала зникнути за кілька місяців, уже понад два роки мучила підземелля Вежі й не виявляла жодних ознак зникнення.
Поринувши в ці думки, Пенія спостерігала за Алоном, який підійшов до Шимона й завмер на місці.
Попри те що минув певний час, Алон не рухався.
Саме коли Пенія цокнула язиком і вже збиралася заговорити—
"Тап—"
Алон склав ручний жест.
—?
Пенія відчула легку цікавість, побачивши, як він підняв руку й сформував жест Кулака Мудрості.
Він використовував власну руку як провідник замість посоха, застосовуючи техніку, яку навіть у стародавніх магічних текстах вважали «примітивною» — ці методи настільки рідко вивчалися, що академічні кола майже повністю їх ігнорували.
— Просто виходь.
Втім, цікавість Пенії була лише незначною; вона зовсім не збиралася давати Алону більше часу.
Вона ні на мить не вірила, що хтось, хто використовує такий застарілий метод із маловідомого тексту, може закрити Шимон.
Але—
У мить, коли він тихо промовив заклинання—
— А, просто виход—
Роздратований крик Пенії обірвався посеред речення.
Ні, не лише її слова.
Усе завмерло.
Її напіввідкритий рот.
Її роздратовані насуплені очі.
Її тіло.
Навіть її дихання.
Усе зупинилося.
І тоді—
Вона побачила це.
Сутність, що з'явилася перед графом.
"Скрііііч—"
Перед надзвичайно зосередженим поглядом Пенії, щось, що колись було суцільно чорним, видало неприємний звук і розплющило свої «очі».
Вона зрозуміла, що це було очне яблуко.
Очне яблуко з двома червоними кільцями.
Воно просто дивилося на неї.
Якби на цьому все закінчилося, ще можна було б упоратися.
Але—
«Магічні Очі» Пенії, талант, необхідний для просування за межі 6-го рангу, інстинктивно розпізнали фундаментальну природу того, що стояло перед нею.
Вона не знала, що це таке.
Але вона зрозуміла.
Це інстинктивне усвідомлення дозволило Пенії збагнути одну критично важливу річ.
Ця сутність була настільки первісною концепцією, що її можна було визначити одним словом.
Вона була—
— Гхх—!
У ту мить, коли вона почала це розуміти, Пенія силоміць обірвала власний потік думок.
Її магія, яка навіть зупинила її дихання, інстинктивно втрутилася й відсікла її мислення.
Тому що вона знала.
Те, що стояло перед графом, було тим, чого вона ніколи, за жодних обставин, не повинна зрозуміти.
Зрозуміти це означало б випити отруту з чаші, що гарантує повне знищення.
І тому, в ту саму мить, коли вона зупинила свої думки, ледве згадавши, що потрібно дихати—
"Хех—"
Очне яблуко, яке дивилося на неї, усміхнулося.
Потім чорною рукою, що невідомо коли сформувалася, воно м'яко піднесло вказівний і середній пальці до своїх губ.
Абсолютний наказ мовчати.
Зрозумівши це як невисловлену вимогу Алона, Пенія, раптово охоплена всепоглинаючим страхом, моргнула.
Коли очне яблуко зникло, застигла магія теж розсіялася.
Простір, де раніше знаходився фіолетовий розлом, тепер був спокійним, і Алон тихо зітхнув.
— Готово.
Для Алона, який безліч разів закривав Шимони в грі й знав точний метод, знищення такого розлому не було особливо складним.
Зрештою, Шимон закривався не звичайною магією, а особливим—
— Я-я клянусь, що нікому про це не розповім.
— ...? Що ж, я вдячний, але в цьому немає потреби—
— Я-я серйозно, клянусь, що не скажу ні слова. Насправді я дуже добре вмію зберігати секрети.
Попри те, що вона раптом почала важко дихати, а її очі навіть наповнилися слізьми, шалено киваючи та розмовляючи надзвичайно ввічливим тоном, Алон...—
— ...?
"Чому вона раптом поводиться так дивно?.."
— міг лише спантеличено нахилити голову.
.
.
.
(П.П Ну що ж, Пенія получила урок, що не треба доколупуватись до всіх, бо може бути бо-бо хд)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )