Розділ 15 - (Справи в Синій Вежі) (1)
У межах Королівства Астерія таємно діяли три великі родини.
На півночі знаходився герцогський дім Альтія.
На заході — графський дім Зенонія.
А на сході — графський дім Палатіо.
Історично ці три родини поділили між собою підземний світ королівства на три території, створивши величезну тіньову мережу. На початок оригінальної історії їхній вплив розрісся настільки, що вони могли непомітно спрямовувати долю королівства з-за лаштунків.
Проте дім Палатіо вже впав після вбивства Лео, через що вся його організація розвалилася. У результаті в тінях залишилися лише герцогський дім Альтія та графський дім Зенонія.
...На перший погляд, союз між ними міг не здаватися великою проблемою.
— У це можна повірити?
— Хіба я колись брехав вам, графе?
— ...Справедливо.
— Звісно, оскільки угода була укладена в підземному світі, на поверхні може не бути жодних доказів, але всі ознаки вказують на те, що союз справжній.
Причина занепокоєння Алона полягала в його знаннях про сили підпілля на початку історії.
Коли головний герой прибуває до Королівства Астерія, три родини мають величезний вплив, але перебувають у стані рівноваги, постійно стримуючи одна одну. Але якщо дім Палатіо зник, а дім Зенонія та дім Альтія об'єдналися, тоді в королівстві не залишиться сили, здатної їм протистояти.
Інакше кажучи, якщо нинішня ситуація збережеться, ці дві тіньові організації зможуть перетворити королівство на власне володіння.
"Цікаво."
Розмірковуючи, як усе дійшло до такого стану, Алон раптом згадав свою розмову з леді Калією кілька місяців тому.
"Невже...?"
Він замислився, чи не могли його власні слова стати причиною цього союзу, який не повинен був виникнути в Королівстві Астерія. Однак швидко відкинув цю думку, похитавши головою.
Навіть якщо він не до кінця розумів Рорію — герцогиню Альтія, — то леді Калію з дому Зенонія знав дуже добре. Вона була типовою лиходійкою, людиною, яка не терпіла ні рівності, ні підлеглого становища. Заради підвищення власного статусу вона була готова на найжахливіші вчинки.
— Хмм...
Згадавши про це, Алон трохи заспокоївся. Знаючи характер Калії, будь-який союз між ними неминуче буде недовговічним.
— Еване.
— Так, мій лорде.
— Пізніше принеси мені письмове приладдя.
— Письмове приладдя?
— Саме так.
Проте, розуміючи, що в житті немає нічого абсолютного, Алон вирішив ужити певних запобіжних заходів.
— До речі, графе, я дізнався про чутки щодо Сольранг, про які ви згадували. Схоже, останнім часом вони почали ширитися.
— Ось як?
Почувши слова Евана, Алон перевів на нього погляд.
— І що це за чутки?
— Кажуть, останнім часом вона дуже активно проявляє себе в Колонії. Вона навіть отримала прізвисько «Золота Блискавка».
— «Золота Блискавка»...
Відчувши щось знайоме в цій назві, Алон з полегшенням зітхнув. Хоча він завжди був упевнений, що Сольранг не проживе життя в безвісності, усе ж певною мірою хвилювався, тому в останньому листі до Ютії попросив новини про неї.
— Приємно знати, що в неї все добре.
— Безумовно. У тих краях боєць, який здобуває достатню славу, може отримувати ставлення краще, ніж будь-який дворянин.
— Якщо він достатньо сильний, то навіть може розмовляти з королем як рівний.
Після цієї короткої розмови, Алон узяв письмове приладдя, яке подав йому Еван, і продовжив:
— Також приблизно за тиждень я вирушу до Вежі.
— До Вежі?
— Так. Це може зайняти чимало часу.
— Хіба не лише два тижні?
На здивоване запитання Евана, Алон похитав головою.
— Дорога, ймовірно, займе місяць.
— Місяць? Наскільки мені відомо, Зелена Вежа розташована лише за тиждень шляху від графського маєтку.
— Я їду не до Зеленої Вежі. Моєю метою є Синя Вежа.
— ...До Синьої Вежі й справді довго добиратися. Але навіщо вам туди? Вона ж знаходиться між Калібаном і Містом Лабіринт, чи не так?
Як і сказав Еван, Синя Вежа була значно далі й вимагала понад трьох тижнів подорожі.
— У мене є справи в Синій Вежі.
Коротко відповівши, Алон повернувся до написання листа, даючи зрозуміти, що розмова завершена. Помітивши це, Еван лише приречено зітхнув.
— Тоді я заздалегідь почну підготовку.
— Будь ласка.
Ледь вклонившись, Еван покинув кімнату.
Якийсь час Алон мовчки писав листа леді Калії. Закінчивши й запечатавши його, він тихо зітхнув.
"Витримати три тижні в кареті лише для того, щоб дістатися до Синьої Вежі, буде непросто."
Хоча подумки він скаржився на виснажливу подорож, його рішучість відвідати Синю Вежу залишалася непохитною, адже там знаходився предмет, який він мусив здобути.
"Іншого виходу немає. Це необхідно для розвитку моєї магії."
У Синій Вежі знаходився артефакт, здатний компенсувати його ваду таланту, через яку він міг займатися магією лише раз на день.
Думаючи про це, Алон згадав про Місто Лабіринт, розташоване поруч із Синьою Вежою.
"Місто Лабіринт..."
Місто Лабіринт Лартанія. Як і випливає з назви, у самому центрі міста розташований безмежний лабіринт, що простягається глибоко під землю. Це було одне з небагатьох місць у «Психоделії», де гравці могли здобувати досвід і предмети, не просуваючи основний сюжет.
Як і належить лабіринту, чим глибше спускаєшся, тим більше досвіду та цінніші скарби отримуєш. Однак жоден гравець у «Психоделії» так і не дістався його кінця. Хоча проходження лабіринту не просувало сюжет, час у грі все одно йшов, а механіка змушувала повертатися на поверхню кожні п'ять поверхів, витрачаючи один ігровий день.
Навіть якщо сюжет стояв на місці, час продовжував спливати. Якби гравець зосередився виключно на лабіринті й повністю ігнорував історію, то міг би зрештою повернутися на поверхню й виявити, що світ уже занурився в хаос.
Щоб цього уникнути, доводилося поєднувати проходження сюжету з дослідженням лабіринту. Роблячи це, більшість гравців до кінця гри досягали приблизно сімдесятого поверху. Саме тому ніхто так і не побачив справжнього кінця лабіринту в «Психоделії».
...Існувала непідтверджена чутка, що якийсь гравець за допомогою читів дістався сто п'ятдесятого поверху, але навіть там лабіринт продовжувався далі...
Згадуючи уривчастий спогад із форуму, назву якого він уже ледве пам'ятав, Алон перевів свої думки на Ріне.
"Сподіваюся, у неї все добре."
Алон відправив Ріне до Лартанії не для того, щоб вона стала дослідницею лабіринту, а щоб вона навчалася на мага оцінки. У Лартанії, де щодня з лабіринту добували незліченні реліквії та артефакти, маги оцінки були постійно затребувані.
Маги оцінки, здатні визначати навіть найменші властивості предмета, вважалися високо шанованими фахівцями. Ба більше, отримання сертифіката мага оцінки в Лартанії гарантувало заможне життя без фінансових турбот. Саме тому Алон і відправив її туди.
Як і інші члени П'яти Гріхів, Ріне володіла унікальним даром — «Древня бібліотека», який ідеально підходив для цієї ролі.
"Що ж, із подарунком, який я їй дав, оцінювання речей повинно бути трохи простішим для неї…"
Міркував Алон із дещо ніяковим виразом.
"Тепер, коли думаю про це, подарунок, який я дав Ріне, виглядає доволі скромним у порівнянні з тими, що отримали інші."
На відміну від подарунків для решти П'яти Гріхів, Алон надав Ріне лише предмет, спеціалізований на оцінюванні спорядження, і це тепер викликало в ньому легке відчуття збентеження.
"Якщо цього виявиться недостатньо, доведеться пізніше надати їй додаткову підтримку."
Змирившись із тим, що минуле вже не змінити, Алон знизав плечима. День був спокійний.
---
Місто Лабіринт Лартанія. У південному районі цього незалежного міста, яке мало непропорційно велику кількість дослідників і найманців у порівнянні з іншими країнами, стояла крамниця оцінювання під назвою «Мерде».
Крамницею керував маг оцінки, який приховував свою особу, і вона не розташовувалася в найкращій частині міста. Навіть у місті лабіринті, де маги оцінки були надзвичайно цінними, центральний район біля входу до лабіринту був переповнений подібними закладами.
Іншими словами, у клієнтів не було особливих причин звертатися до «Мерде» в південному районі. Проте, попри це, сюди щодня приходив постійний потік відвідувачів.
Ба більше, клієнти були незвичайними. Більшість становили дослідники рангу А, що занурювалися в глибини лабіринту, а серед відвідувачів «Мерде» були також дворяни з інших країн і навіть правитель Лартанії.
— Оцінювання завершено, мій лорде.
— О? І що це за реліквія?
— Це пристрій, який створює безперервне полум’я, якщо в нього подавати магію.
Лорд Лартанії широко посміхнувся, приймаючи реліквію з рук замаскованої жінки. Його погляд зупинився на символі чорного ока, вигравіруваному на основі предмета.
— О? Це означає, що на реліквію можна нанести гравіювання?
— Так.
— І як гравіювання впливає на її силу?
— Ефективність значно покращується. Тепер для підтримання полум’я протягом години потрібна лише мінімальна кількість магії.
— Це справді вражає. Я вам безмежно вдячний.
— Ви занадто добрі.
Після цього замаскована жінка легко кивнула у відповідь. Лорд із задоволеною усмішкою залишив приміщення.
Коли він пішов і в кімнаті стало тихо, жінка — Ріне — зняла маску, прикрашену півмісяцем, і тихо зітхнула. Вона подивилася у вікно в напрямку, куди пішов лорд, на гравіювання предмета, який він забрав із собою.
Саме це гравіювання й було причиною того, що «Мерде», попри невигідне розташування, приносила більше прибутку, ніж будь-яка інша крамниця оцінювання.
Ріне могла не лише оцінювати реліквії, які приносили високорівневі клієнти, але й наносити гравіювання на окремі реліквії, посилюючи їхні властивості.
Однак це не було її вродженою здатністю. Її талант полягав у тому, що за допомогою «Древньої бібліотеки» вона точно визначала властивості реліквій і знаходила ті, які підходили для гравіювання.
Саме ж нанесення гравіювання було результатом дару від "Великого Місяця".
Коли Ріне глянула вбік і відчинила двері до сусідньої кімнати, вона зайшла до невеликого приміщення, де активне було золоте око, оточене синім сяйвом.
[248/500]
Дивлячись на показник, що завис над сяйвом, Ріне згадала перший раз, коли вона виявила цей дар від "Великого Місяця".
Спочатку Ріне, як і інші, не розуміла, чому "Великий Місяць" відправив її до Міста Лабіринт стати магом оцінки. Вона здогадувалася, що це якось пов’язано з боротьбою проти «Чорних», враховуючи її знання про їхнє забуте існування, але точного зв’язку не бачила.
Принаймні її «Древня бібліотека» повідомляла їй про жахливу силу «Чорних», але як це пов’язано з професією мага оцінки — вона не розуміла.
Але після того, як вона знайшла дар "Великого Місяця", їй довелося переглянути свої думки.
Даром було «Око Мандрівника» — артефакт, здатний оцінювати реліквії з певним рівнем магії. Але Ріне, використовуючи свою «Древню бібліотеку», одразу зрозуміла, що це око не є звичайним.
Хоч спочатку воно виглядало як проста сфера, Ріне прорвалася крізь шари печаток — печаток, яких навіть її «Древня бібліотека» не розпізнавала — і відкрила його справжню форму, розблокувавши одну функцію.
Цією функцією було «Гравіювання».
Гравіювання дозволяло наносити знаки на певні реліквії високого рівня, посилюючи їхню силу.
Але, іронічно, перше, що розблокувало «Око Мандрівника», не було просто «здатністю».
Це було радше… способом приносити жертви.
З кожним гравіюванням сила реліквії зростала, але Ріне розуміла, що золоте око поглинає щось незрозуміле — щось, чого вона не могла осягнути.
Вона відчувала, як око поступово змінюється з кожним використанням.
"Моя мета — пробудити це око."
Коли Ріне це усвідомила, вона дійшла до двох висновків.
По-перше, пробудити це око може лише вона. Око реагувало лише на реліквії високого рівня зі специфічними візерунками, і якщо дати йому невідповідний предмет, накопичена сила зменшувалася.
По-друге, зрештою око дасть їй силу, достатню для боротьби проти «Чорних».
Тож Ріне слідувала волі "Великого Місяця", спостерігаючи, як око повільно пробуджується з кожною поглинутою реліквією.
"Усе це — щоб убити Чорного Вовка."
Вона прошепотіла це і ніжно торкнулася золотого ока, що висіло в повітрі.
"І щоб виконати "Його" волю."
У її очах спалахнув тихий, незбагненний фанатизм.
---
Приблизно через три тижні, як і повідомляв Алон, Евану, він прибув до Синьої Вежі на кареті. Спочатку він мав намір зустрітися з майстром вежі за домовленістю, але той, на жаль, був відсутній, тому довелося зустрічатися із заступником.
Але тоді…
— І? Швидше кажіть, навіщо ви прийшли. У мене є інші справи.
Зіткнувшись із таким грубим і зневажливим тоном, Алон виглядав повністю розгубленим.
.
.
.
(П.П Ну що ж, Ріне теж поступово стає фанатичкою хехе..)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )